Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №160/23395/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 рокуСправа №160/23395/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

04.08.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі – відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо визначення страхового стажу ОСОБА_1 у розмірі 27 років 8 місяців 9 днів, а також щодо неврахування пільгового стажу в півторакратному розмірі щодо періоду трудової діяльності в районах Крайньої Півночі (м. Магадан) з 29.07.1986 по 29.07.1989;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок страхового стажу, зарахувавши стаж роботи один рік за півтора роки за період з 29.07.1986 по 29.07.1989, та визначити загальний страховий стаж у розмірі 29 років 4 місяці 9 днів;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії із врахуванням пільгового обчислення страхового стажу з 25.02.2026;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 01.09.1981 вона була зарахована студентом денного відділення Криворізького гірничорудного інституту, який закінчила у 1986 році. Після закінчення вищого навчального закладу позивач була направлена працювати за розподілом до Державного проектного інституту «Дальстройпроект» об`єднання «Северовостокзолото» МЦМ СРСР, розташованого в м. Магадан, і 29.07.1986 прийнята інженером-геодезистом відділу інженерних вишукувань.

29.07.1989 позивача звільнено по закінченню строкового трудового договору на підставі пункту 2 статті 29 КЗпП РРФСР. Всього позивач відпрацювала в районах Крайньої Півночі після закінчення вищого навчального закладу за розподілом повних три роки.

Рішенням Криворізького південного об`єднаного управління Пенсійного фонду України від 06.03.2026 № 047150021632 позивачу призначено пенсію за віком з 25.02.2026 зі страховим стажем 27 років 8 місяців 9 днів.

Оскільки з розміру пенсійних виплат позивачу не було зрозуміло, чи застосовано пільговий коефіцієнт за час роботи на Крайній Півночі, 07.06.2026 вона через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України звернулася до відповідача за відповідним роз`ясненням.

Листом від 06.07.2026 № 80759-57383/К-01/8-0400/26 відповідач повідомив позивача, що пільги по обчисленню стажу роботи застосовуються виключно для працівників, які переведені, направлені або запрошені на роботу в райони Крайньої Півночі та місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей, за умови укладення трудових договорів про роботу в цих районах на строк 3 роки, а згідно з наданими позивачем документами (трудова книжка НОМЕР_1 від 01.09.1980) дані про укладення трудових договорів за період з 29.07.1986 по 29.07.1989 відсутні.

Відмову відповідача в застосуванні пільгового коефіцієнта за час роботи на Крайній Півночі позивач вважає протиправною та такою, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, оскільки пунктом 5 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» прямо передбачено, що пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, тобто достатньо одного з наведених документів, на що неодноразово вказував Верховний Суд.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.

Ухвалою суду від 10.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою відповідача зобов`язано надати суду відзив на позовну заяву, пенсійну справу позивача, детальний розрахунок страхового стажу позивача та документи (відомості), що були або мали бути взяті до уваги при вчиненні дій, з приводу яких подано позов.

20.08.2026 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшли матеріали пенсійної справи позивача.

Відзиву на позовну заяву відповідач у встановлений судом строк не подав, про поважність причин неподання відзиву не повідомив.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77, 90 КАС України, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Позивач має трудову книжку серії НОМЕР_1 , дата заповнення – 01.09.1980.

Згідно з дипломом НОМЕР_3 позивач у 1981 році вступила до Криворізького гірничорудного інституту, у 1986 році закінчила повний курс названого інституту за спеціальністю «Прикладна геодезія», і рішенням Державної екзаменаційної комісії від 26.06.1986 їй присвоєно кваліфікацію інженера-геодезиста.

Трудова книжка позивача щодо спірного періоду роботи містить такі записи:

Державний проектний інститут «Дальстройпроект» об`єднання «Северовостокзолото» МЦМ СРСР:

- запис № 8 від 29.07.1986 – прийнята на посаду інженера-геодезиста відділу інженерних вишукувань (наказ № 81 від 31.07.1986);

- запис № 9 від 01.09.1988 – у зв`язку із запровадженням нових тарифних умов оплати праці встановлено посаду інженера ІІІ категорії (наказ № 219 від 27.06.1988);

- запис № 10 від 29.07.1989 – звільнена по закінченню строкового трудового договору, п. 2 ст. 29 КЗпП РРФСР (наказ № 40 від 26.07.1989).

Записи у трудовій книжці позивача виконані послідовно, засвідчені підписом уповноваженої особи та печаткою підприємства, будь-яких зауважень щодо їх достовірності чи належного оформлення відповідач не заявляв.

25.02.2026 позивач звернулася до відповідача із заявою № 986 про призначення пенсії за віком.

Рішенням Криворізького південного об`єднаного управління Пенсійного фонду України від 06.03.2026 № 047150021632 позивачу призначено пенсію за віком з 25.02.2026 довічно у розмірі 6328,37 грн. При цьому визначено: страховий стаж (неповний) – 27 років 8 місяців 9 днів (332 місяці), коефіцієнт стажу без урахування кратності – 0,27667, коефіцієнт стажу з урахуванням кратності – 0,27667, середньомісячний заробіток – 22 873,36 грн.

Відповідно до Форми РС-право № ПС 047150021632 до страхового стажу позивача зараховано, у тому числі, період з 29.07.1986 по 29.07.1989 тривалістю 3 роки 0 місяців 1 день, при цьому у графі «Кратність» щодо цього періоду зазначено « 1», а графа «Особливості території» не заповнена, тобто вказаний період враховано в одинарному (календарному) розмірі.

07.06.2026 позивач звернулася до відповідача через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (звернення ВЕБ-04001-Ф-С-26-342184, вх. № 57383/К-0400-26 від 08.06.2026) з питання застосування пільгового обчислення страхового стажу.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 06.07.2026 № 80759-57383/К-01/8-0400/26 позивачу повідомлено, що її страховий стаж, зарахований по 12.01.2010, складає 27 років 8 місяців 9 днів; що пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами; що пільги по обчисленню стажу роботи застосовуються виключно для працівників, які переведені, направлені або запрошені на роботу в райони Крайньої Півночі з інших місцевостей, за умови укладення трудових договорів про роботу в цих районах на строк 3 роки; що згідно з наданими позивачем документами (трудова книжка НОМЕР_1 від 01.09.1980) дані про укладення трудових договорів відповідно періодів з 29.07.1986 по 29.07.1989 відсутні.

Отже, відповідач фактично відмовив позивачу у застосуванні пільгового (півторакратного) обчислення страхового стажу за період її роботи з 29.07.1986 по 29.07.1989 в районах Крайньої Півночі, що і стало підставою для звернення до суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Призначення, перерахунок та виплата пенсії регулюються Законами України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі – Закон № 1788) та «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі – Закон № 1058).

Згідно з частиною першою статті 24 Закону № 1058 страховий стаж – період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку – на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону № 1058).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону № 1058).

Пунктом 5 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 передбачено, що період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року. Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Порядок надання пільг особам, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, було встановлено Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26.09.1967 «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», а також Інструкцією про порядок надання пільг особам, які працюють у районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР і Президії ВЦРПС від 16.12.1967 № 530/П-28.

Відповідно до підпункту «д» пункту 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 та пункту 3 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26.09.1967 працівникам, які переведені, направлені або запрошені на роботу в райони Крайньої Півночі та місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни, за умови укладення трудових договорів про роботу в цих районах на строк 3 роки, а на островах Північного Льодового океану – два роки, надавалися пільги щодо обчислення один рік роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на пенсію за віком та по інвалідності.

Аналогічне положення закріплено у пункті 3 постанови Ради Міністрів СРСР від 10.02.1960 № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», згідно з яким кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, після 01.03.1960 зараховується за 1 рік і 6 місяців при нарахуванні стажу для отримання пенсії за віком та по інвалідності.

Магаданська область віднесена до районів Крайньої Півночі згідно з Переліком районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на які поширюється дія Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року і від 26 вересня 1967 року, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 10.11.1967 № 1029 (в редакції постанови Ради Міністрів СРСР від 03.01.1983 № 12).

Відповідно до статті 62 Закону № 1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, також встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Спору між сторонами щодо того, що місцевість, у якій позивач працювала у період з 29.07.1986 по 29.07.1989 (м. Магадан, Магаданська область), належить до районів Крайньої Півночі, не існує. Не заперечує відповідач і того, що спірний період мав місце до 01.01.1991, тобто підпадає під дію пункту 5 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058.

Єдиною підставою для відмови у пільговому обчисленні стажу відповідач визначив відсутність, на його думку, даних про укладення позивачем трудового договору про роботу в районах Крайньої Півночі на строк 3 роки.

Такий висновок відповідача суд вважає необґрунтованим і таким, що спростовується наявними у справі доказами.

Так, запис № 10 трудової книжки позивача містить пряму вказівку на те, що 29.07.1989 позивача звільнено «по закінченню строкового трудового договору, п. 2 ст. 29 КЗпП РРФСР». Пункт 2 статті 29 КЗпП РРФСР (у редакції, чинній на час виникнення відповідних правовідносин) передбачав припинення трудового договору у зв`язку із закінченням його строку. Отже, цей запис засвідчує як сам факт укладення позивачем строкового трудового договору, так і факт його припинення саме у зв`язку із закінченням строку, на який він був укладений.

У сукупності із записом № 8 про прийняття позивача на роботу 29.07.1986 наведений запис визначає і строк, на який трудовий договір було укладено, – з 29.07.1986 по 29.07.1989, тобто рівно три роки. Ця обставина додатково підтверджується даними самого відповідача: за Формою РС-право № ПС 047150021632 тривалість спірного періоду становить 3 роки 0 місяців 1 день.

Крім того, з диплому НОМЕР_3 вбачається, що позивач закінчила Криворізький гірничорудний інститут із присвоєнням кваліфікації інженера-геодезиста 26.06.1986, а вже 29.07.1986, тобто менше ніж через місяць після закінчення навчання, була прийнята на посаду інженера-геодезиста відділу інженерних вишукувань до Державного проектного інституту «Дальстройпроект» об`єднання «Северовостокзолото» МЦМ СРСР у м. Магадан. Зазначені обставини узгоджуються з доводами позивача про те, що вона була направлена на роботу в район Крайньої Півночі з іншої місцевості (м. Кривий Ріг) за розподілом як молодий спеціаліст, та відповідачем не спростовані.

Таким чином, наявні у матеріалах справи докази підтверджують, що позивач належить до кола осіб, які були направлені на роботу в райони Крайньої Півночі з інших місцевостей та уклали трудовий договір про роботу в цих районах на строк три роки, а отже має право на пільгове (півторакратне) обчислення стажу роботи за період з 29.07.1986 по 29.07.1989 з розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців.

Суд також звертає увагу, що позиція відповідача є внутрішньо суперечливою. У листі від 06.07.2026 № 80759-57383/К-01/8-0400/26 відповідач сам зазначив, що пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, тобто визнав трудову книжку самостійною підставою для такого обчислення, водночас відмовивши позивачу з підстав ненадання нею письмового трудового договору.

Наведене узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду. Так, у постанові від 14.03.2023 у справі № 160/20914/21 Верховний Суд, з посиланням на свої висновки у справах № 302/662/17-а, № 263/13671/16-а, № 352/1612/15-а, № 348/2208/16-а, № 265/6105/16-а, вказав, що для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка, або письмовий трудовий договір, або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі; тобто достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупності. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 590/871/17, від 07.06.2018 у справі № 173/637/17, від 03.07.2018 у справі № 302/662/17-а, від 18.06.2020 у справі № 537/1415/17, від 15.01.2021 у справі № 348/2319/16-а, від 27.07.2022 у справі № 560/755/19.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних доказів на підтвердження правомірності своїх дій щодо неврахування пільгового обчислення страхового стажу позивача суду не надав.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За таких обставин суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо визначення страхового стажу позивача у розмірі 27 років 8 місяців 9 днів без застосування пільгового (півторакратного) обчислення періоду її роботи в районах Крайньої Півночі з 29.07.1986 по 29.07.1989 вчинені без урахування усіх обставин, що мають значення, тобто необґрунтовано, а тому є протиправними.

Отже, позовна вимога про визнання протиправними відповідних дій відповідача є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок страхового стажу та визначити загальний страховий стаж позивача у розмірі 29 років 4 місяці 9 днів суд зазначає таке.

Оскільки суд дійшов висновку про наявність у позивача права на пільгове обчислення періоду роботи з 29.07.1986 по 29.07.1989 з розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців, відповідач зобов`язаний здійснити перерахунок страхового стажу позивача із застосуванням такого обчислення.

Разом з тим суд не може погодитися із заявленою позивачем конкретною тривалістю загального страхового стажу. За даними Форми РС-право № ПС 047150021632 тривалість спірного періоду становить 3 роки 0 місяців 1 день. Застосування кратності 1,5 збільшує цей період до 4 років 6 місяців 1,5 дня, тобто збільшує загальну тривалість страхового стажу позивача на 1 рік 6 місяців. Відповідно, загальний страховий стаж позивача з урахуванням пільгового обчислення становитиме близько 29 років 2 місяців 9 днів, а не 29 років 4 місяці 9 днів, як про це зазначено у позовній заяві.

Крім того, відповідно до частини другої статті 24 Закону № 1058 обчислення страхового стажу здійснюється територіальними органами Пенсійного фонду України. Адміністративний суд не наділений повноваженнями підміняти суб`єкта владних повноважень та перебирати на себе вирішення питань, віднесених законом до його компетенції, зокрема самостійно встановлювати остаточну тривалість страхового стажу особи в роках, місяцях і днях.

У рішеннях у справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти Росії», «Єрузалем проти Австрії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права.

З огляду на викладене належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача у цій частині є зобов`язання відповідача здійснити перерахунок страхового стажу позивача, зарахувавши період її роботи з 29.07.1986 по 29.07.1989 у пільговому обчисленні – один рік роботи за один рік і шість місяців, тоді як у задоволенні вимоги про визначення загального страхового стажу саме у розмірі 29 років 4 місяці 9 днів слід відмовити.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії із врахуванням пільгового обчислення страхового стажу з 25.02.2026 суд зазначає таке.

Пенсію за віком призначено позивачу з 25.02.2026, тобто з дня звернення із заявою № 986. Право на пільгове обчислення страхового стажу існувало у позивача вже на дату звернення за призначенням пенсії, а всі необхідні для цього документи (трудова книжка) були надані відповідачу разом із заявою, що підтверджується розпискою-повідомленням від 25.02.2026. Отже, неврахування пільгового обчислення стажу відбулося саме з вини відповідача.

Відповідно до частини другої статті 46 Закону № 1058 нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

За таких обставин перерахунок та виплата пенсії позивачу з урахуванням пільгового обчислення страхового стажу мають бути здійснені з дати призначення пенсії, тобто з 25.02.2026, у зв`язку з чим ця позовна вимога підлягає задоволенню.

Відповідно до пунктів 2-4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною третьою статті 245 КАС України передбачено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково – з обранням належного способу захисту порушеного права позивача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Згідно з матеріалами справи позивач при зверненні до суду з позовом сплатила судовий збір у розмірі 1331,20 грн, що підтверджується квитанцією АТ КБ «ПриватБанк» від 27.07.2026 (код квитанції 8422-5339-4332-3692).

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною 8 статті 139 КАС України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки заявлені позивачем вимоги мають немайновий характер і по суті спору задоволені, спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд вважає за необхідне покласти на відповідача судові витрати зі сплати судового збору в повному обсязі – у сумі 1331,20 грн.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо визначення страхового стажу ОСОБА_1 у розмірі 27 років 8 місяців 9 днів без урахування пільгового (півторакратного) обчислення періоду її трудової діяльності в районах Крайньої Півночі (м. Магадан) з 29.07.1986 по 29.07.1989.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок страхового стажу, зарахувавши період роботи з 29.07.1986 по 29.07.1989 у пільговому обчисленні – один рік роботи за один рік і шість місяців.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 з 25.02.2026 перерахунок та виплату пенсії за віком з урахуванням пільгового обчислення страхового стажу за період роботи з 29.07.1986 по 29.07.1989.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя І.О. Свергун