Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №160/18494/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року Справа № 160/18494/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Юркова Е.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

30 червня 2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 з вимогами:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо здійснення призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації;

- визнати протиправним та скасувати Наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06.06.2026 року в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, в особливий період;

- зобов`язати скасувати Наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) в частині зарахування солдата ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виключити солдата ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини та звільнити його з військової служби.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 06.06.2026 був безпідставно мобілізований співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_1 . Медичний огляд ОСОБА_1 був проведений формально, без фактичного огляду пацієнта. Вказав, що має процесуальний статус обвинуваченого у кримінальному провадженні №1-кп/991/85/24 судова справа №991/6660/24. У межах вказаного кримінального провадження щодо нього діє обраний 20.05.2023 р. та нині чинний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з одночасним визначенням застави у розмірі 400 прожиткових мінімумів працездатних осіб. На підставі зазначеного Позивач вважає наказ про призов його на військову службу під час мобілізації, на особливий період є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а тому є підстави для зобов`язання військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення Позивача від проходження військової служби.

Ухвалою суду від 03.07.2026 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідачем - Військовою частиною НОМЕР_1 - 23.07.2026 подано до суду відзив на позов, в якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що після прийняття Позивача на військову службу до Відповідача 2, порядок та підставі його звільнення з військової служби регулюється виключно Законом України №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року (далі - Закон), а саме п. 2 ч. 4 статті 26 Закону. Звільнення з військової служби і є підставою для виключення особи зі писків військової частини. Жодних посилань або обґрунтувань на наявність у Позивача підстав, визначених п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону, в позові не міститься, а тому і немає достатніх правових підстав для задоволення позову в частині, що стосується зобов`язання Відповідача 2 звільнити Позивача та його виключити його зі списків військової служби. Додатково повідомляємо суд, що на дату подання позову від Позивача до Відповідача 2 рапортів про звільнення з військової служби із доданням документів, які є підставами для звільнення, не надходило.

Відповідачем – ІНФОРМАЦІЯ_2 - 27.07.2026 подано до суду відзив на позов, в якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що оскільки гр. ОСОБА_1 , є особою, що підлягає призову на військову службу під час мобілізації, шо свідчать данні з Єдиного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів системи «ОБЕРІГ» йому було про це повідомлено та запропоновано проїхати до ІНФОРМАЦІЯ_3 (найближчий до місця події ТЦК), для уточнення облікових даних, та проходження військово лікарської комісії на транспорті ІНФОРМАЦІЯ_3 . 06.06.2026 ОСОБА_1 , за направлення ІНФОРМАЦІЯ_3 пройшов військово - лікарську комісію та був визнаний придатним до військової служби (довідка влк № 2026-0606-1812-1018-3). У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 згідно висновку ВЛК визнаний придатним до військової служби під час мобілізації, у встановленому законом порядку не заброньований, а також не має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, прийнято рішення про призов його на військову службу під час мобілізації.

24.07.2026 та 29.07.2026 на адресу суду від представника позивача надійшли відповіді на відзиви, в яких підтримано позицію, викладену в позовній заяві, та зазначено, що доводи, викладені в відзивах на позовну заяву не є підставою для відмови в задоволені позову.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебував військовому на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується відповідною довідкою ІНФОРМАЦІЯ_3 .

06 червня 2026 року близько 14 год. у АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 рухався за кермом свого автомобіля та був зупинений співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_6 і доставлений для проходження ВЛК, як військовозобов`язаний.

За направлення ІНФОРМАЦІЯ_3 Військово - лікарську комісію ОСОБА_1 проходив у комунальному закладі «Міська клінічна лікарня № 16» Дніпровської міської ради та був визнаний придатним до військової служби (довідка влк № 2026-0606-1812-1018-3).

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 06.06.2026 року № 32 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» ОСОБА_1 призваний на військову службу під час мобілізації до Військової частини НОМЕР_1 .

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 № 161 від 07.06.2026 року, солдата ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , гр., на відповідну посаду.

Позивач, звертаючись до суду за захистом своїх прав, їх порушення пов`язує із недотриманням порядку проведення його призову на військову службу, що полягає в примусовій мобілізації та неналежному медичному огляді (проходженні влк) під час призову на військову службу.

Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до частини третьої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби, приписку до призовних дільниць, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов`язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку.

Відповідно до частини першої статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

За приписами частини першої статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Зі змісту положень статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» вбачається, що призову на військову службу під час мобілізації підлягають військовозобов`язані, які, з-поміж іншого, визнані придатними до військової служби за станом здоров`я відповідно до висновку військово-лікарської комісії.

Частина п`ята статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачає, що особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України.

Питання медичного огляду регулюється розділом ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 (далі - Положення №402, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пункт 1.1. Розділу І Положення №402 передбачає, що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності, зокрема, до військової служби, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.

Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, до військової служби допризовників, призовників, військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти).

Медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням військового комісара ВЛК військових комісаріатів. Кожний військовозобов`язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, окулістом, оториноларингологом, стоматологом, дерматологом, а за медичними показаннями і лікарями інших спеціальностей (пункт 3.1. Розділу ІІ Положення №402).

Після закінчення медичного обстеження під час мобілізації ВЛК виносить щодо військовозобов`язаного одну із таких постанов: "Придатний до військової служби"; "Тимчасово непридатний до військової служби (вказати дату повторного огляду)"; "Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку" (пункт 3.8. Розділу ІІ Положення №402).

Фактично позивач оскаржує у цій справі процедуру його призову на військову службу під час мобілізації та обирає спосіб захисту порушеного права - визнання протиправним та скасування наказу про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, який було прийнято на підставі рішення Військово-лікарської комісії, яким було визнано позивача придатним до військової служби.

Суд наголошує, що відновлення порушеного права повинно відбуватися в межах спірних правовідносин, відповідно за участю їхніх учасників. Водночас визнання протиправним та скасування наказу виходить за межі правовідносин між відповідачем та позивачем, тобто такий спосіб захисту не є належним та ефективним, оскільки позивач вже проходить службу у конкретній військовій частині та зарахований до її особового складу.

У позовній заяві позивач зазначає про недотриманням порядку проведення його призову на військову службу, що полягає в примусовій мобілізації та неналежному медичному огляді (проходженні влк) під час призову на військову службу.

Проте суд зазначає, що позивач не надає жодних доказів наявності у нього захворювань, або встановленої інвалідності, які могли бути перешкодами для його мобілізації на час проходження ВЛК.

Щодо наявності у позивача процесуального статусу обвинуваченого у кримінальному провадженні №1-кп/991/85/24 судова справа №991/6660/24, суд зазначає наступне.

У кримінальному провадженні №52023000000000556 від 06.03.2023 справа №991/6660/24 ОСОБА_1 має статус особи, яка обвинувачується також у вчиненні тяжкого корупційного кримінального правопорушення, а саме у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369 КК України.

Механізм та правила проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації чітко врегульовано "Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період", затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (надалі - Порядок №560).

Так, пунктом 4 Порядку №560 встановлено, що на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані:

особи, звільнені з військової служби у зв`язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України “Про очищення влади”. Такі особи, призвані на військову службу під час мобілізації, призначаються на військові посади, крім посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади;

особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України;

особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ;

засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, що засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, засуджені за вчинення умисного вбивства двох або більше осіб, або вчиненого з особливою жорстокістю, або поєднаного із зґвалтуванням або сексуальним насильством, або особливо тяжких корупційних кримінальних правопорушень чи засуджені за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених статтями 152-156-1, 258-258-6, частиною четвертою статті 286-1, статтею 348 Кримінального кодексу України, а також засуджені службові особи, які згідно з підпунктом 1 пункту 3 примітки до статті 368 Кримінального кодексу України займали особливо відповідальне становище. Зазначені особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин;

підозрювані або обвинувачені особи, які під час досудового розслідування або судового розгляду тримаються під вартою, крім тих, що підозрюються у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, а також злочинів, передбачених статтями 115, 146-147, 152-156, 186, 187, 189, 255, 255-1, 257, 258-262, 305-321, 330, 335-337, 401-414, 426-433, 436, 437-442 Кримінального кодексу України. Зазначені особи, стосовно яких скасовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, повинні невідкладно, але не пізніше 48 годин з дня оголошення ухвали про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з`явитися до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання;

підозрювані або обвинувачені особи, до яких під час досудового розслідування або судового розгляду застосовано інший захід, ніж запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, крім тих, що підозрюються у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, а також злочинів, передбачених статтями 115, 146-147, 152-156, 186, 187, 189, 255, 255-1, 257, 258-262, 305-321, 330, 335-337, 401-414, 426-433, 436, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ухвали слідчого судді про скасування запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.

У вищезазначеному переліку відсутні обмеження щодо призову на військову службу під час мобілізації обвинувачених громадян України за ст.369 КК України.

З урахуванням вищезазначеного суду вважає, що співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_3 не було допущено порушень під час призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації.

Надаючи оцінку таким доводам позивача, суд зауважує, що ці доводи виходить за межі предмету доказування, позаяк предметом доказування є правомірність наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 про призов позивача на військову службу під час загальної мобілізації, а також наказу командира військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування позивача до особового складу військової частини.

При цьому правомірність дій ІНФОРМАЦІЯ_3 в частині затримання та доставлення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 без установлених законом підстав, дій зі внесення відомостей про порушення правил військового обліку, а також процедура проходження ВЛК не є предметом цього позову та, відповідно, не є предметом доказування в цій справі.

Іншими словами, зазначений позивачем спосіб захисту порушеного права втручатиметься в інші правовідносини, які врегульовані іншими правовими нормами, з іншими сторонами і створюватиме ситуацію невиконуваності судового рішення.

Крім того, позивач не спростовує факт проходження медичного огляду під час його призову, а свою незгоду з оформленням висновків не підтверджує жодними доказами щодо непридатності до військової служби. Зазначене позивачем не є підставою для звільнення позивача з військової служби відповідно до статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», яка визначає виключний перелік таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною четвертою статті 9 КАС України передбачено, що суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

ВС КАС у Постанові від 05.02.2025 року (справа №160/2592/23) розглядаючи аналогічну справу зазначив, що – «…процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу. (п. 56).

57. Аналогічно проведення медичного огляду ОСОБА_1 військово-лікарською комісією в порядку, визначеному Положення №402, також не впливатиме на відновлення порушеного права позивача в контексті порушеної процедури призову позивача на військову службу, яка є, власне, предметом спору в цій справі.

58. Отже, доводи касаційної скарги щодо обрання такого способу захисту, як проведення медичного огляду ОСОБА_1 військово-лікарською комісією для усунення порушення порядку проведення призову його на військову службу, Верховний Суд уважає необґрунтованими з огляду на неможливість відновлення порушеного права позивача».

Таким чином, позовні вимоги: визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо здійснення призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації; визнати протиправним та скасувати Наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06.06.2026 року в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, в особливий період; зобов`язати скасувати Наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) в частині зарахування солдата ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення; зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виключити солдата ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини та звільнити його з військової служби. - не відповідає суті порушеного права позивача, а задоволення цієї вимоги не призведе до поновлення такого права, а тому суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі Серявін та інші проти України).

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , ІК в ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 , ІК в ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 09 вересня 2026 року.

Суддя Е.О. Юрков