Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №160/23567/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 рокуСправа №160/23567/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Свергун І.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження в м. Дніпрі адміністративну справу за позовом адвоката Гуман Тетяни Миколаївни в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов адвоката Гуман Тетяни Миколаївни (далі – представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - відповідач), в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1000000 (один мільйон) гривень відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», оформленої витягом з протоколу №3 засідання комісії з виплати одноразової грошової винагороди військовослужбовцям частини на період дії воєнного стану від 06.05.2026;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1000000 (один мільйон) гривень, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

В обґрунтування позовних вимог представником позивача зазначено, що позивач з 04.11.2020 по 14.09.2021 проходив строкову військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України.

У подальшому між позивачем та Міністерством внутрішніх справ України в особі командира військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 було укладено контракт про проходження військової служби у Національній гвардії України на посадах осіб сержантського складу строком на три роки, який згідно п. 11 Контракту набирає чинності з 14.09.2021.

21.04.2023 між позивачем та Міністерством внутрішніх справ України в особі командувача Національної гвардії України бригадного генерала ОСОБА_3 було укладено контракт про проходження військової служби у Національній гвардії України на посадах осіб офіцерського складу.

Позивач у віці 24 роки був прийнятий на військову службу за контрактом під час воєнного стану.

Також представник позивача зазначає, що 21.04.2023 (до 13.02.2025) позивачу було присвоєно первинне військове звання офіцерського складу «молодший лейтенант».

08.01.2025 (до 13.02.2025) позивач отримав поранення, пов`язане з захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою про обставини травми від 31.01.2025 №40/35/11/5-1112, виданою командиром військової частини НОМЕР_1 .

Окрім того, відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 13.03.2026 № 25/35/10/1-1151 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, капітан ОСОБА_1 , командир 1 екіпажу розвідувально-ударних безпілотних авіаційних комплексів взводу розвідувально-ударних безпілотних авіаційних комплексів мультироторного типу спеціального призначення роти розвідувальних безпілотних авіаційних комплексів спеціального призначення батальйону безпілотних систем, 18.07.1998 року народження, паспорт № НОМЕР_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , дійсно з 25.02.2022 по 15.06.2022, з 02.09.2022 по 03.09.2022, з 14.09.2022 по 18.09.2022, з 03.11.2022 по 15.11.2022, з 05.01.2023 по 23.01.2023, з 02.02.2023 по 05.03.2023, з 12.04.2023 по 24.05.2023, з 09.07.2023 по 20.08.2023, з 21.10.2023 по 18.11.2023, з 17.12.2023 по 11.01.2024, з 15.01.2024 по 24.01.2024, з 29.01.2024 по 24.02.2024, з 15.03.2024 по 08.01.2025, з 11.02.2025 по 22.03.2025, з 02.04.2025 по 14.05.2025, з 30.05.2025 по 14.06.2025, з 30.06.2025 по 15.07.2025, з 31.07.2025 по 27.08.2025, з 06.10.2025 по 30.10.2025, з 30.11.2025 по 04.12.2025, з 08.12.2025 по 05.02.2026 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в м. Рубіжне Сіверськодонецького району Луганської області, м. Балаклія Ізюмського району Харківської області, с. Терни Краматорського району Донецької області, с. Шипилівка Сіверськодонецького району Луганської області, м. Часів Яр Бахмутського району Донецької області, с. Ямпіль Краматорського району Донецької області.

23.03.2026 позивач звернувся до безпосереднього командира з рапортом про виплату йому одноразової грошової винагороди згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Однак відповідно до витягу з протоколу № 3 засідання комісії з виплати одноразової грошової винагороди військовослужбовцям частини на період дії воєнного стану від 06.05.2026 позивачу відмовлено у виплаті одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 у зв`язку з укладенням контракту про проходження військової служби до моменту оголошення мобілізації та воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні».

Позивач вважає таку відмову у виплаті йому одноразової грошової винагороди необґрунтованою та протиправною.

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.08.2026 відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надіслати (надати) суду:

- відзив на позовну заяву (відзив) і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду) разом з документами, що підтверджують надіслання (надання) позивачу копії відзиву та доданих до нього документів;

- інформацію про проходження позивачем служби у відповідача;

- інформацію щодо періодів участі позивача у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, які враховуються для визначення підстав призначення винагороди, передбаченою пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану»;

- інформацію про відсутність (наявність) випадків притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився станом на 13.02.2025.

Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористався, витребувані докази не надав.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши надані докази, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , у період з 04.11.2020 по 14.09.2021 проходив строкову військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, що підтверджується витягом із послужного списку.

У подальшому між позивачем та Міністерством внутрішніх справ України в особі командира військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 було укладено контракт про проходження військової служби у Національній гвардії України на посадах осіб сержантського складу строком на три роки, який згідно п. 11 Контракту набирає чинності з 14.09.2021.

21.04.2023 між позивачем та Міністерством внутрішніх справ України в особі командувача Національної гвардії України бригадного генерала ОСОБА_3 було укладено контракт про проходження військової служби у Національній гвардії України на посадах осіб офіцерського складу, термін дії – до оголошення демобілізації.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 22.04.2023 № 122 позивачу було присвоєно військове звання офіцерського складу «молодший лейтенант».

Згідно з довідкою про обставини травми від 31.01.2025 № 40/35/11/5-1112, виданою командиром військової частини НОМЕР_1 , 08.01.2025 позивач отримав поранення: МВТ, ВОСП правої стопи, акубаротравма з ушкодженням обох барабанних перетинок. За обставин: при безпосередній участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини.

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 13.03.2026 № 25/35/10/1-1151 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, капітан ОСОБА_1 , командир 1 екіпажу розвідувально-ударних безпілотних авіаційних комплексів взводу розвідувально-ударних безпілотних авіаційних комплексів мультироторного типу спеціального призначення роти розвідувальних безпілотних авіаційних комплексів спеціального призначення батальйону безпілотних систем, 18.07.1998 року народження, паспорт № НОМЕР_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , дійсно з 25.02.2022 по 15.06.2022, з 02.09.2022 по 03.09.2022, з 14.09.2022 по 18.09.2022, з 03.11.2022 по 15.11.2022, з 05.01.2023 по 23.01.2023, з 02.02.2023 по 05.03.2023, з 12.04.2023 по 24.05.2023, з 09.07.2023 по 20.08.2023, з 21.10.2023 по 18.11.2023, з 17.12.2023 по 11.01.2024, з 15.01.2024 по 24.01.2024, з 29.01.2024 по 24.02.2024, з 15.03.2024 по 08.01.2025, з 11.02.2025 по 22.03.2025, з 02.04.2025 по 14.05.2025, з 30.05.2025 по 14.06.2025, з 30.06.2025 по 15.07.2025, з 31.07.2025 по 27.08.2025, з 06.10.2025 по 30.10.2025, з 30.11.2025 по 04.12.2025, з 08.12.2025 по 05.02.2026 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в м. Рубіжне Сіверськодонецького району Луганської області, м. Балаклія Ізюмського району Харківської області, с. Терни Краматорського району Донецької області, с. Шипилівка Сіверськодонецького району Луганської області, м. Часів Яр Бахмутського району Донецької області, с. Ямпіль Краматорського району Донецької області.

Відповідно до витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» ФОВА-006501498 відомості про притягнення до кримінальної відповідальності відсутні, відомості про наявність незнятої чи непогашеної судимості відсутні, відомості про розшук відсутні.

23.03.2026 позивач звернувся до безпосереднього командира з рапортом про виплату йому одноразової грошової винагороди згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Однак відповідно до витягу з протоколу № 3 засідання комісії з виплати одноразової грошової винагороди військовослужбовцям частини на період дії воєнного стану від 06.05.2026 позивачу відмовлено у виплаті одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 у зв`язку з укладенням контракту про проходження військової служби до моменту оголошення мобілізації та воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні».

Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

За приписами статті 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно зі статтею 67 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 №64/2022, який затверджено Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, який триває й до теперішнього часу.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ), норми якого суд застосовує в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

За змістом частин першої, третьої статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Частиною шостою статті 2 Закону № 2232-XII визначені види військової служби, зокрема, строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також інші види.

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина чотирнадцята статті 2 Закону № 2232-XII).

Відповідно до частини першої статті 4 Закону 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів, як це передбачено частиною першою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII)).

11.02.2025 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», пунктом 2 якої затверджений Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану та форму контракту про проходження громадянами України віком від 18 до 25 років військової служби у Збройних Силах України, Національній гвардії України та Державній прикордонній службі України на посадах осіб рядового складу (далі - Постанова КМУ № 153).

Ця постанова КМУ набрала чинності з 13.02.2025.

Пунктом 3 Постанови КМУ № 153, чинної станом на час виникнення спірних відносин установлено, що учасникам експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу.

Відповідно до пункту 4 Постанови КМУ № 153 особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

- військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

- військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

- військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

Аналіз вищезазначених положень нормативно-правових актів свідчить, що реалізація права особи на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1000000 грн можлива виключно за умови дотримання встановлених Постановою № 153 вимог:

- особа рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення;

- до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років була прийнята або призвана на військову службу під час воєнного стану;

- проходить військову службу, тобто є діючим військовослужбовцем на дату набрання чинності Постанови № 153 (13.02.2025);

- брала безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій);

- строк участі в бойових діях в сукупності становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією Постановою (13.02.2025).

При цього, у разі притягувалися такого військовослужбовця до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

Як вже зазначено судом, між позивачем та Міністерством внутрішніх справ України в особі командира військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 було укладено контракт про проходження військової служби у Національній гвардії України на посадах осіб сержантського складу строком на три роки, який згідно п. 11 Контракту набирає чинності з 14.09.2021.

21.04.2023 між позивачем та Міністерством внутрішніх справ України в особі командувача Національної гвардії України бригадного генерала ОСОБА_3 було укладено контракт про проходження військової служби у Національній гвардії України на посадах осіб офіцерського складу.

Відповідно довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 31.01.2025 № 40/35/11/5-1112 старший лейтенант військової служби за контрактом ОСОБА_1 отримав 08.01.2025 поранення, пов`язане із захистом Батьківщини.

На час набрання чинності Постановою № 153 (13.02.2025) позивач проходив військову службу, тобто, був діючим військовослужбовцем, який брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України. Строк участі в бойових діях в сукупності становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою № 153.

Матеріали справи не містять відомостей про притягнення позивача до кримінальної відповідальності та/або адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення, або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився.

Разом з тим, згідно з витягом з протоколу № 3 засідання комісії з виплати одноразової грошової винагороди військовослужбовцям частини на період дії воєнного стану від 06.05.2026 позивачу відмовлено у виплаті одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 у зв`язку з укладенням контракту про проходження військової служби до моменту оголошення мобілізації та воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні».

Суд вважає такий висновок відповідача хибним, а дії відповідача щодо відмови у виплаті позивачу зазначеної одноразової грошової винагороди, передбаченої Постановою КМУ № 153, з наведених підстав - протиправними, оскільки позивачем підписувався контракт як до початку воєнного стану - 15.01.2021, який в силу частини восьмої статті 23 Закону № 2232-ХІІ у період дії воєнного стану автоматично підлягав продовженню, так і контракт у період воєнного стану – 21.04.2023.

І в першому, і в другому випадку укладення контрактів відбулося до досягнення позивачем 25-річного віку, що відповідає вимогам постанови КМУ № 153.

Окрім того, на момент звернення позивача до відповідача із рапортом про виплату вказаної винагороди позивач проходив військову службу, тобто, мав статус військовослужбовця.

В контексті спірних правовідносин суд вважає за необхідне зазначити таке.

Постанова КМУ № 153 не містить жодних застережень чи обмежень щодо необхідності підписання контракту саме вперше, за умови дотримання інших, передбачених Постановою умов.

Норми вказаної Постанови не містять положень, які б встановлювали обмеження щодо:

1. повторного укладення/продовження контракту;

2. врахування чи впливу попереднього проходження військової служби за контрактом на право особи на отримання одноразової грошової винагороди.

Право на отримання зазначеної виплати виникає у військовослужбовця з моменту виконання встановлених Постановою КМУ № 153 сукупності умов (зокрема, прийняття на військову службу під час дії воєнного стану/продовження контракту, проходження військової служби у визначений період, безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях протягом встановленого строку, відсутність дисциплінарних та інших правопорушень).

Більше того, тлумачення пункту 4 Постанови КМУ № 153 у вузькому значенні, тобто лише відносно осіб, які вперше були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, буде дискримінаційним відносно осіб, котрі станом на 24 лютого 2022 року вже перебували на військовій службі та у подальшому уклали контракт на проходження військової служби.

Довільне трактування норм Постанови КМУ № 153 суперечить принципу верховенства права, закріпленому в статті 8 Конституції України, та загальновизнаному правилу, що правові норми мають застосовуватися виключно у межах, передбачених їх змістом, без довільного розширення чи звуження їхньої дії. Будь-яке інше тлумачення, яке фактично позбавляє особу права, гарантованого державою, є неправомірним і порушує баланс між інтересами держави та правами громадянина.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що у разі неоднозначності правової норми перевага надається тлумаченню, яке забезпечує більш повну реалізацію прав особи. Це узгоджується з положеннями статті 3 Конституції України, згідно з якою людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.

Статтями 1 та 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України. Постановою Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 240/4894/23 Верховний Суд сформував правовий висновок, де наголосив, що принцип тлумачення закону на користь особи не передбачає ігнорування закону, але вказує на те, що в спірних ситуаціях суди повинні намагатися вибрати інтерпретацію закону, яка максимально захищає права та інтереси саме особи «у вагомих сумнівах - на користь людини».

З огляду на викладене, а також беручи до уваги, що позивач був прийнятий на військову службу за контрактом під час дії воєнного стану у віці до 25 років, проходив військову службу на момент подання заяви про таку виплату, суд дійшов висновку, що позивач в частині умов щодо укладення контракту на проходження військової служби у період воєнного стану, проходження військової служби у період дії воєнного стану, підпадає під дію положень Постанови КМУ № 153 від 11 лютого 2025 року.

Відтак, дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачеві одноразової грошової винагороди, передбаченої Постановою КМУ № 153, оформленої протоколом № 3 засідання комісії з виплати одноразової грошової винагороди військовослужбовцям частини на період дії воєнного стану від 06.05.2026, саме через укладення позивачем контракту до моменту оголошення мобілізації та введення воєнного стану в України, без урахування обставин автоматичного продовження строку дії контракту на підставі частини восьмої статті 23 Закону № 2232-ХІІ, а також обставин укладення ще одного контракту 21.04.2023, підлягають визнанню судом протиправними.

Щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачеві одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн гривень, передбачену Постановою КМУ № 153, то вказана позовна вимога є похідною від попередньої.

В ході судового розгляду справи підтверджено право позивача на отримання вищезазначеної одноразової грошової винагороди в розмірі 1 млн гривень, позивачем дотримано всі умови, передбачені Постановою КМУ № 153. Відтак, зазначена позовна вимога також належить до задоволення повністю.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать до задоволення повністю.

Зважаючи на те, що позивач звільнений від сплати судового збору, інших судових витрат не понесено, підстави для вирішення питання щодо відшкодування судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 242-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов адвоката Гуман Тетяни Миколаївни в інтересах ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код за ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1000000 (один мільйон) гривень відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1000000 (один мільйон) гривень відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І.О. Свергун