Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №160/7286/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 рокуСправа №160/7286/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рянської В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в місті Дніпрі у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла подана через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , у якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, збільшеної до 100000,00 грн в розрахунку на місяць, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, та перебуванням у відпустці з реабілітації з 26.06.2024 до 25.12.2024;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, збільшену до 100000,00 грн в розрахунку на місяць, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, та перебуванням у відпустці з реабілітації з 26.06.2024 до 25.12.2024.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 позивач 28.08.2022 отримав вибухову травму, яка згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 від 27.05.2023 № 9301 є травмою тяжкого ступеня, пов`язаною із захистом Батьківщини. У зв`язку з пораненням (травмою) позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 26.06.2024 до 27.06.2024, з 28.06.2024 до 05.07.2024, з 21.08.2024, з 25.09.2024 до 17.10.2024, з 25.10.2024, з 11.12.2024 до 25.12.2024 та на реабілітації - з 29.10.2024 до 22.11.2024. Крім того, позивачу надавалася відпустка для лікування з 07.07.2024 до 05.08.2024 та частина щорічної відпустки з 25.11.2024 до 09.12.2024. Однак, за час перебування на стаціонарному лікуванні, реабілітації після отриманого поранення позивачеві не здійснювалася виплата додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, у розмірі 100000,00 грн. На звернення позивача листом військової частини НОМЕР_2 від 18.11.2024 № 1314/2/56/71/9309 було повідомлено, що за доповіддю посадових осіб військової частини НОМЕР_1 за результатами розгляду його звернення та наявних підтверджуючих документів перерахунок виплати додаткової винагороди буде здійснений згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 у найближчий час та нарахований у строк, передбачений чинним законодавством України. Проте, на час звернення до суду з цим позовом вищевказане питання не було вирішено, наказ командира військової частини НОМЕР_1 не виданий, перерахунок виплати додаткової винагороди за зазначений період не здійснено, належні позивачу кошти не нараховано і не виплачено у строк, передбачений чинним законодавством України.

Ухвалою від 14.03.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання (надіслання) до суду: доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав відповідачем - військовою частиною НОМЕР_1 , зокрема, періоду проходження ним військової служби у вказаній військовій частині (копій наказів про зарахування/виключення зі списків особового складу, військового квитка позивача), копії довідки військової частини НОМЕР_1 від 27.05.2023 № 9310 про обставини травми.

18.03.2025 до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків з доданими до неї документами.

Ухвалою від 21.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні); встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи, у тому числі відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача; витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії наказів (витягів із наказів) щодо проходження ОСОБА_1 військової служби у військовій частині НОМЕР_1 (зарахування до списків особового складу, призначення на посаду), відомості з підтверджуючими доказами (довідку, картку особового рахунку) про нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період з 26.06.2024 до 25.12.2024; постановлено витребувані докази надати суду у строк для подання відзиву.

Копія ухвали від 21.03.2025 вважається врученою учасникам справи 24.03.2025, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

03.07.2025 до суду надійшов відзив військової частини НОМЕР_1 , у якому відповідач зазначив, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 14.02.2023 № 68 позивач 14.02.2023 був виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та з усіх видів забезпечення, відповідно до наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 10.02.2023 № 35-р був переведений до іншого місця служби. Згідно з наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 по стройовій частині від 04.10.2023 № 299 позивач того ж дня вибув до нового місця несення військової служби, а саме до військової частини НОМЕР_3 . Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_3 по стройовій частині від 28.01.2025 № 29 позивач був звільнений з військової служби 28.01.2025 та виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_3 . Отже, протягом спірного періоду позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_3 , саме у цій військовій частині перебував на грошовому забезпеченні та саме під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_3 був госпіталізований до закладів охорони здоров`я та отримував відпустки для лікування. Військовослужбовцям, які виключаються зі списків особового складу військової частини, грошове забезпечення виплачується до дня виключення включно. В наказах про виключення зі списків особового складу обов`язково зазначається про виплату одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплата грошового забезпечення в разі вибуття військовослужбовців до нового місця служби за строк із дня, наступного за днем виключення зі списків особового складу військової частини, і до дня прийняття посади здійснюється за новим місцем служби в розмірі, встановленому за попереднім місцем служби, після зарахування їх на грошове забезпечення до цієї військової частини. Військова частина НОМЕР_3 мала нараховувати та виплачувати позивачеві грошове забезпечення, у тому числі додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України № 168, збільшену до 100000 грн, у разі виникнення у позивача такого права під час його перебування на грошовому забезпеченні військової частини НОМЕР_3 . У військової частини НОМЕР_1 немає підстав для нарахування та виплати позивачеві грошового забезпечення протягом спірного періоду. Військова частина НОМЕР_1 прийняла всі необхідні рішення та здійснила всі юридично значимі й обов`язкові дії на користь позивача, які віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень. За наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 17.02.2023 № 2701 було проведено службове розслідування за фактом бойового травмування позивача. Результати службового розслідування були затверджені наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 10.04.2023 № 8519. На підставі результатів службового розслідування військовою частиною НОМЕР_1 було видано позивачу довідку про обставини травми від 27.05.2023 № 9310. Зазначені вище видані військовою частиною НОМЕР_1 документи разом із документами, що підтверджують факт лікування позивача, мали бути підставою для прийняття рішення військовою частиною НОМЕР_3 про здійснення нарахування позивачеві додаткової винагороди за спірний період. Військова частина НОМЕР_1 не є належним відповідачем у даній справі. Відповідач просив на розсуд суду вирішити питання про заміну відповідача або відмовити у задоволенні позовних вимог. Також відповідач повідомив суд про неможливість виконання ухвали в частині витребування доказів нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, за період з 26.06.2024 до 25.12.2024 у зв`язку з тим, що протягом вказаного періоду позивач не проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та виплат від неї не отримував, за вказаний період відповідачем накази стосовно позивача не видавалися.

30.07.2025 надійшла відповідь на відзив, у якій позивач висловив незгоду з доводами відповідача, підтримав позовні вимоги та просив витребувати у відповідача докази, необхідні для розгляду справи. Зазначив, що військовою частиною НОМЕР_1 , у якій позивач проходив військову службу до 14.02.2023, допущено протиправну бездіяльність щодо невиплати йому додаткової винагороди за час перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок тяжкого поранення, отриманого під час захисту Батьківщини.

Щодо клопотання відповідача про вирішення питання про заміну відповідача суд зазначає, що відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

Оскільки позивач у відповіді на відзив не висловив згоду на заміну відповідача, зазначив, що протиправну бездіяльність щодо невиплати йому додаткової винагороди допущено відповідачем – військовою частиною НОМЕР_1 , підстави для заміни первісного відповідача відсутні.

Клопотання позивача про витребування доказів, яке міститься у відповіді на відзив, не відповідає вимогам ч. 2 ст. 80 КАС України, якою передбачено, що у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 80 КАС України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до ч. 2 ст. 79 КАС України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.

Клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів заявлено з пропуском встановленого строку, позивачем не обґрунтовано неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від нього. У зв`язку з цим суд залишає вказане клопотання без задоволення.

Ухвалою від 21.03.2025 з власної ініціативи суду було витребувано докази у відповідача, який у відзиві повідомив про відсутність можливості подати такі докази.

02.07.2026 надійшли подані представником позивача – адвокатом Яводчаком Олександром Васильовичем заява про зміну предмету позову, клопотання про залучення співвідповідача та клопотання про витребування доказів.

10.09.2026 судом постановлено ухвали про повернення позивачу заяви про зміну предмету позову та відмову у задоволенні клопотань позивача про залучення співвідповідача та витребування доказів.

Заперечення військової частини НОМЕР_1 не надійшло. Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Дослідивши матеріали справи та надані позивачем докази, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , має статус учасника бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_4 від 04.10.2018, виданого управлінням персоналу штабу військової частини НОМЕР_2 .

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_5 , виданого 25.03.2025 Управлінням праці та соціального захисту населення виконкому Марганецької міської ради, ОСОБА_1 є особою з інвалідністю третьої групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – осіб з інвалідністю внаслідок війни з 23.02.2025 до 01.03.2026.

Дублікат військового квитка серії НОМЕР_6 містить записи про проходження позивачем військової служби, зокрема, у військовій частині НОМЕР_1 з 01.06.2022 до 14.02.2023, військовій частині НОМЕР_3 – з 05.10.2023.

Згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.02.2023 № 68 солдата за призовом по мобілізації ОСОБА_1 наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 10.02.2023 № 35-рс зараховано в розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 14.02.2023 виключено зі списків особового складу військової частини та з усіх видів забезпечення, з котлового забезпечення 15.02.2023.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 28.01.2025 № 29 солдата за призовом по мобілізації ОСОБА_1 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 23.01.2025 № 36-РС, відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у запас за підпунктом «б» (за станом здоров`я), вважати таким, що справи та посаду здав 28.01.2025, з 28.01.2025 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 10.04.2023 № 8519 «Про результати службового розслідування» було проведено службове розслідування за фактом бойового травмування 25.08.2022 солдата військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 . Під час проведення службового розслідування встановлено, що 25.08.2022 під час виконання бойового завдання ОСОБА_1 отримав бойове травмування - забій лівої частини грудної клітини. Військовослужбовцю було надано першу медичну допомогу. 31.08.2022 організовано евакуацію. Бойове травмування вважати таким, що сталося під час виконання ним обов`язків військової служби при захисті Батьківщини.

27.05.2023 військовою частиною НОМЕР_1 видано довідку № 9310 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), у якій зазначено, що солдат ОСОБА_1 28.08.2022 отримав забій лівої частини грудної клітини. При зазначенні обставин, за яких було отримано травму, вказано дату її отримання – 25.08.2022. Вказане травмування/поранення отримане військовослужбовцем під час виконання ним обов`язків військової служби при захисті Батьківщини.

05.07.2024 Комунальним підприємством «Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради видано довідку військово-лікарської комісії № 676, у якій зазначено, що травма солдата по мобілізації ОСОБА_1 , ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини (довідка про обставини травми № 9310 від 27.05.2023), тяжкість отриманої травми – тяжка, на підставі статті 81 графи ІІ розкладу хвороб потребує відпустки для лікування після травми 30 календарних днів.

20.08.2024 військовою частиною НОМЕР_7 видано довідку військово-лікарської комісії № 1889, у якій зазначено, що травма солдата по мобілізації ОСОБА_1 , ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини (довідка про обставини травми № 9310 від 27.05.2023 видана командиром військової частини НОМЕР_1 ), травма тяжкого ступеню, на підставі статті 81 графи ІІ розкладу хвороб потребує реабілітаційного лікування у КП «Дніпропетровський обласний спеціалізований реабілітаційний центр «Солоний лиман» Дніпропетровської обласної ради терміном 21 календарний день.

25.10.2024 військовою частиною НОМЕР_7 видано довідку військово-лікарської комісії № 2467, у якій зазначено, що травма солдата ОСОБА_1 , ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини (довідка про обставини травми № 9310 від 27.05.2023 видана командиром військової частини НОМЕР_1 ), травма тяжкого ступеню, на підставі статті 81 графи ІІ розкладу хвороб потребує стаціонарного лікування у КНП «Міська клінічна лікарня № 16» ДМР терміном 21 календарний день.

22.11.2024 Комунальним некомерційним підприємством «Обласний госпіталь ветеранів війни Івано-Франківської обласної ради» видано довідку військово-лікарської комісії № 560, у якій зазначено, що травма солдата ОСОБА_1 , ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини (довідка про обставини травми № 9310 від 27.05.2023), травма тяжка, на підставі статті 81 графи ІІ розкладу хвороб потребує звільнення від виконання службових обов`язків на 30 календарних днів (на строк, необхідний для оформлення та затвердження свідоцтва про хворобу).

У довідках військово-лікарської комісії зазначено діагноз: стан після операції - анкерної фіксації сухожилка лівого великого грудного м`язу (03.07.2024) з приводу застарілого повторного пошкодження сухожилка лівого великого грудного м`язу (зазначено дату отримання травми як 25.08.2022, так і 28.08.2022), тимчасове порушення функції лівої верхньої кінцівки.

У поданні на ВЛК указано, що 22.11.2024 військово-лікарська комісія КНП «Обласний госпіталь ветеранів війни Івано-Франківської обласної ради» проведено огляд солдата військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_1 25.08.2022 під час захисту Батьківщини, при виконанні бойового завдання поблизу населеного пункту Бахмут Донецької області внаслідок обстрілу РПГ отримав забій лівої частини грудної клітки (підтверджено довідкою, виданою командиром військової частини НОМЕР_1 від 27.05.2023 № 9310). Першу медичну допомогу отримав на місці події на етапах евакуації. 26.06.2024 госпіталізований у КНП «Міська клінічна лікарня № 4» м. Дніпро після повторного травмування грудного м`язу. 28.06.2024 переведений у КП «Волинська обласна клінічна лікарня» м. Луцьк, де 03.07.2024 проведено оперативне втручання: анкерна фіксація сухожилка лівого великого грудного м`язу. 05.07.2024 згідно з рішенням ВЛК надано відпустку для лікування на 30 календарних днів. 20.08.2024 згідно з рішенням ВЛК потребує реабілітаційного лікування на 21 календарний день. 25.10.2024 госпіталізований у КНП «Міська клінічна лікарня № 16» ДМР. 29.10.2024 переведений у Комунальне некомерційне підприємство «Обласний госпіталь ветеранів війни Івано-Франківської обласної ради» м. Коломия для реабілітаційного лікування. 22.11.2024 відправлений на огляд військово-лікарської комісії для визначення придатності до військової служби. Перебував на обстеженні та лікуванні: з 26.06.2024 до 27.06.2024 у КНП «Міська клінічна лікарня № 4» м. Дніпро, з 28.06.2024 до 05.07.2024 у КП «Волинська обласна клінічна лікарня» м. Луцьк, з 21.08.2024 до 03.09.2024 у КП «Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни» м. Дніпро, з 25.09.2024 до 17.10.2024, з 25.10.2024 до 28.10.2024 у КНП «Міська клінічна лікарня № 16» ДМР, з 29.10.2024 до 22.11.2024 у Комунальному некомерційному підприємстві «Обласний госпіталь ветеранів війни Івано-Франківської обласної ради». Постанова ВЛК про придатність до військової служби за військовою спеціальністю: на підставі статті 81 графи ІІ розкладу хвороб непридатний до військової служби з переоглядом через 6 місяців.

На підтвердження періодів лікування та реабілітації позивачем до позовної заяви додано в копіях такі медичні документи:

виписка з медичної карти стаціонарного хворого № 22325 – у відділенні ортопедії і травматології Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня № 4» Дніпровської міської ради з 26.06.2024 до 27.06.2024;

виписка з медичної карти стаціонарного хворого № 3430 – у КП «Волинська обласна клінічна лікарня» з 28.06.2024 до 05.07.2024;

медична карта стаціонарного хворого № 3147 - у КП «Дніпропетровський обласний госпіталь ВВ» ДОР» (дата госпіталізації – 21.08.2024);

медична карта стаціонарного хворого № 18656/4706 - у КНП «Міська клінічна лікарня № 16 Дніпровської міської ради» (дата госпіталізації – 25.10.2024);

виписка з медичної карти реабілітаційного хворого № 3143 - у стаціонарі Комунального некомерційного підприємства «Обласний госпіталь ветеранів війни Івано-Франківської обласної ради» з 29.10.2024 до 22.11.2024;

виписка з медичної карти стаціонарного хворого № 4007 - у стаціонарному відділенні медичної реабілітації для дорослих КП «Дніпропетровський обласний спеціалізований реабілітаційний центр «Солоний лиман» Дніпропетровської обласної ради з 11.12.2024 до 25.12.2024.

Військовою частиною НОМЕР_3 було видано солдату ОСОБА_1 відпускні квитки № 3059 від 07.07.2024 (лікування по ВЛК з 07.07.2024 до 05.08.2024) та № 7112 від 24.11.2024 (частина щорічної відпустки з 25.11.2024 до 09.12.2024).

Листом військової частини НОМЕР_2 № 1314/2/56/71/9309 від 18.11.2024 повідомлено позивача про розгляд його звернення щодо нарахування та виплати додаткової винагороди за період лікування та перебування у відпустці по реабілітації. У листі зазначено, що виплата додаткової винагороди здійснюється військовою частиною, у якій проходить військову службу військовослужбовець. Звернення було доведено до військової частини НОМЕР_1 для опрацювання відповідно до вимог нормативно-правових актів. За доповіддю посадових осіб військової частини НОМЕР_1 , за результатами розгляду звернення ОСОБА_1 та наявних підтверджуючих документів, перерахунок виплати додаткової винагороди за зазначений період буде здійснений згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 у найближчий час та нарахований у строк, передбачений чинним законодавством України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд дійшов такого висновку.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

У частині другій статті 9 Закону № 2011-XII установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з абзацами першим і другим частини четвертої статті 9 цього Закону грошове забезпечення виплачується в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначений у Порядку № 260 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), за змістом пункту 2 розділу І якого грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення (посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років); щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги).

Відповідно до абзаців 3, 4 пункту 7 розділу І Порядку № 260 військовослужбовцям, які виключаються зі списків особового складу військової частини, грошове забезпечення виплачується до дня виключення включно. В наказах про виключення зі списків особового складу обов`язково зазначається про виплату одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплата грошового забезпечення в разі вибуття військовослужбовців до нового місця служби за строк із дня, наступного за днем виключення зі списків особового складу військової частини, і до дня прийняття посади здійснюється за новим місцем служби в розмірі, встановленому за попереднім місцем служби, після зарахування їх на грошове забезпечення до цієї військової частини.

У пункті 8 розділу І Порядку № 260 передбачено, що грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України). Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника).

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

У пункті 1 Постанови № 168 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Згідно з пунктом 1-2 виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Також пунктом 1-2 Постанови № 168 передбачено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Аналіз наведених норм законодавства України, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що встановлена Постановою № 168 додаткова винагорода в розмірі 100000 гривень є складовою грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, що виплачується їм на період дії воєнного стану.

Ця додаткова винагорода підлягає виплаті, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил України, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Верховний Суд у постанові від 22.01.2026 у справі № 420/17446/23 зазначив, що додаткова винагорода у розмірі 100000 грн виплачується військовослужбовцю за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я. Підставою для її виплати є відповідна довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва). Умовою її виплати є отримання військовослужбовцем порання, пов`язаного із захистом Батьківщини, під час виконання бойових завдань і цей факт має бути підтверджено наказом командира про отримання поранення (контузії, травми, каліцтва), який містить об`єктивні дані та висновки службового розслідування, які це підтверджують.

У постанові від 19.03.2026 у справі № 600/367/24 Верховний Суд вказав, що формулювання пункту 1 Постанови КМУ № 168 «у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини» охоплює не лише безпосереднє лікування самої травми, але й лікування її наслідків, включаючи захворювання, що виникли внаслідок травми. Інше тлумачення позбавляло б військовослужбовців права на додаткову винагороду у випадках, коли первинна травма не потребує тривалого стаціонарного лікування, але спричиняє хронічні захворювання, що потребують повторних госпіталізацій. Оскільки позивач перебував на стаціонарному лікуванні у зв`язку з травмою, отриманою під час захисту Батьківщини, вирішальним для виплати додаткової винагороди є встановлення ВЛК причинного зв`язку такого поранення (контузії, травми, каліцтва) із захистом Батьківщини, що прямо передбачено Постановою КМУ № 168 та має бути підтверджено відповідними медичними документами. Верховний Суд звернув увагу, що Постанова КМУ № 168 не вимагає безперервного перебування на стаціонарному лікуванні безпосередньо з моменту отримання поранення. У разі повторного та кожного наступного перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я за медичними показниками, пов`язаними з раніше отриманим пораненням (контузією, травмою), що пов`язане із захистом Батьківщини, виплата додаткової винагороди здійснюється в розмірі до 100000 грн.

Підтвердженим є факт отримання позивачем 25.08.2022 тяжкого поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, та перебування позивача на стаціонарному лікуванні з 26.06.2024 до 27.06.2024, з 28.06.2024 до 05.07.2024, з 21.08.2024 до 03.09.2024, з 25.09.2024 до 17.10.2024, з 25.10.2024 до 28.10.2024, з 29.10.2024 до 22.11.2024, з 11.12.2024 до 25.12.2024, та у відпустці для лікування після тяжкого поранення з 07.07.2024 до 05.08.2024.

Умови, передбачені нормами Постанови № 168, які необхідні для виплати збільшеної до 100000 грн додаткової винагороди, позивачем дотримані та підтверджуються матеріалами справи.

Нарахування і виплата додаткової винагороди позивачу належить до повноважень військової частини, у період проходження військової служби в якій ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я з 26.06.2024 до 27.06.2024, з 28.06.2024 до 05.07.2024, з 21.08.2024 до 03.09.2024, з 25.09.2024 до 17.10.2024, з 25.10.2024 до 28.10.2024, з 29.10.2024 до 22.11.2024, з 11.12.2024 до 25.12.2024, та у відпустці для лікування після тяжкого поранення з 07.07.2024 до 05.08.2024.

З матеріалів справи встановлено, що у період з 05.10.2023 до 28.01.2025 ОСОБА_1 був військовослужбовцем військової частини НОМЕР_3 , отже перебував на грошовому забезпеченні військової частини НОМЕР_3 .

Оскільки позивач перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування після тяжкого поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, у період після його виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , судом не встановлено протиправності у діях відповідача стосовно позивача у спірних правовідносинах.

З системного аналізу матеріалів справи, наведених норм законодавства, з урахуванням висновків Верховного Суду, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, збільшеної до 100000,00 грн в розрахунку на місяць, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, та перебуванням у відпустці з реабілітації з 26.06.2024 до 25.12.2024, та зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу таку додаткову винагороду за період з 26.06.2024 до 25.12.2024 не підлягають задоволенню.

Відповідно до пунктів 1, 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, докази понесення ним інших судових витрат у справі відсутні. Розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 .

Відповідач: військова частина НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_9 .

Повний текст рішення складено 10.09.2026.

Суддя В.В. Рянська