Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №160/8476/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 рокуСправа №160/8476/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобусні лінії України» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «БАСТРАНС» про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобусні лінії України» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «БАСТРАНС» в якій позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову Управління державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті серії ОПШ №011202 від 03.03.2026 року про застосування адміністративно-господарського штрафу до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобусні лінії України».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не є суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, що взагалі унеможливлює застосування до нього адміністративно-господарського штрафу накладеного Постановою серії ОПШ №011202 від 03.03.2026 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.04.2026 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

01.05.2026 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому позов не визнає, зазначає про те, що під час перевірки виявлено порушення ст. 34, 39 ЗУ «Про автомобільний транспорт» перевезення пасажирів за маршрутом Краматорськ-Харків без оформлення документів визначених ст. 39 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме без витягу з дозволу на маршрут та схеми маршруту, здійснення висадки пасажирів у пункті (АС-6 Харків) визначеному для посадки і висадки на регулярних перевезеннях п. 53 Постанови КМУ № 176 від 18.11.97 відсутня роздруківка даних роботи цифрового тахографа за 21.01.2026, водій не використовує особисту картку водія п. 3 Наказу МТЗУ № 385 від 24.06.2010. Встановлені обставини є підставою для притягнення перевізника до відповідальності за порушення статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абзац 3 частина 1. Відповідно прийнята постанова є обґрунтованою та такою, що прийняті за наявності підстав, в порядку та у спосіб визначені законом.

07.05.2026 представником позивача до суду надіслано відповідь на відзив, в якому Товариство зазначає, що транспортний засіб «MERCEDES-BENZ SPRINTER 519 CDI» з номерним знаком НОМЕР_1 внесений до Єдиного комплексу інформаційних систем у сфері безпеки на наземному транспорті щодо транспортних засобів «Шлях» та станом на дату складання позовної заяви обліковується у вказаній системі за ТОВ «Бастранс», водій ОСОБА_1 в свою чергу є найманим працівником ТОВ «Бастранс». Отже, відповідачем жодним чином не доведено, що позивач є автомобільним перевізником (в сені особою, що притягається до відповідальності) в межах порушень виявлених перевіркою.

Третя особа пояснень щодо позовної заяви до суду не надала.

Справа розглядається судом в порядку спрощеного провадження за приписами статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 03.03.2026 року Управлінням державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті, винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу серії ОПШ №011202, згідно з якою на Товариство з обмеженою відповідальністю «Автобусні лінії України», накладено адміністративно-господарський штраф у сумі 17 000,00 грн.

У вказаній постанові зазначено, що позивач допустив порушення вимог ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст.60 ЗУ «Про автомобільний транспорт».

Відповідно до Акту серії ОАР №064543 від 21.01.2026 року, складеного старшим державним інспектором Управління державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті Колядою А.Ю., під час перевірки виявлено порушення ст. 34, 39 ЗУ «Про автомобільний транспорт», у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України про автомобільний транспорт (перевезення пасажирів за відсутності на момент проведення перевірки документів визначених ст. 39 цього Закону).

Вважаючи прийняту постанову протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Спірні правовідносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень врегульовано Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року №2344-ІІІ (далі - Закон №2344-ІІІ).

Відповідно до статті 6 Закону №2344-ІІІ реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 (далі - Положення № 103; у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад, територій та інфраструктури (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Відповідно до підпункту 1 пункту 4 Положення № 103 основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті.

Згідно з підпунктами 2, 54, 57 пункту 5 Положення № 103 Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; проводить перевірки за додержанням суб`єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт; проводить перевірку транспортно-експедиційної документації на здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт на час виникнення спірних правовідносин було визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 (далі Порядок № 1567; у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі- транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Відповідно до визначення, наведеного у статті 1 Закону № 2344-ІІІ, рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Згідно з пунктом 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до пункту 21 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Статтею 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що автомобільний перевізник повинен, зокрема: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Відповідно до ч.1 ст.39 Закону «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Згідно з абз.3 ч.4 ст.39 цього Закону документи для нерегулярних пасажирських перевезень:

для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.

Аналіз положень статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення нерегулярних пасажирських перевезень не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством України.

Відповідно до абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи: за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про автомобільний транспорт” (далі Закон №2344-III) автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

У главі 6 (статті 29-34) Закону №2344-III наведені положення про автомобільного перевізника. Так, згідно частини першої статті 29 Закону №2344-III автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб`єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.

Таким чином, за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, зокрема за перевезення пасажирів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 39 Закону №2344-III, відповідальність несуть саме автомобільні перевізники - суб`єкти господарювання.

З матеріалів справи встановлено, що відповідно до акту серії ОАР №064543 від 21.01.2026 року під час перевірки транспортного засобу «MERCEDES-BENZ SPRINTER 519 CDI» з номерним знаком НОМЕР_1 , водій ОСОБА_1 виявлено порушення ст. 34, 39 ЗУ «Про автомобільний транспорт» перевезення пасажирів за маршрутом Краматорськ-Харків без оформлення документів визначених ст. 39 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме без витягу з дозволу на маршрут та схеми маршруту, здійснення висадки пасажирів у пункті (АС-6 Харків) визначеному для посадки і висадки на регулярних перевезеннях п. 53 Постанови КМУ № 176 від 18.11.97 відсутня роздруківка даних роботи цифрового тахографа за 21.01.2026, водій не використовує особисту картку водія п. 3 Наказу МТЗУ № 385 від 24.06.2010. Встановлені обставини є підставою для притягнення перевізника до відповідальності за порушення статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абзац 3 частина 1.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , власником транспортного засобу «MERCEDES-BENZ SPRINTER 519 CDI» з номерним знаком НОМЕР_1 є ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 було передано транспортний засіб «MERCEDES-BENZ SPRINTER 519 CDI» з номерним знаком НОМЕР_1 у користування ТОВ «Бастранс», що підтверджується Тимчасовим реєстраційним талоном НОМЕР_3 від 08.05.2025 року, який є чинним (дійсним) до 05.05.2028 року та Договором оренди транспортного засобу №1/05-25 від 01.05.2025 року.

21.01.2026 року водій ОСОБА_1 на мікроавтобусі «MERCEDES-BENZ SPRINTER 519 CDI» з номерним знаком НОМЕР_1 здійснював нерегулярне перевезення пасажирів за маршрутом Краматорськ - Харків - Київ.

Згідно цивільно-правового договору (договору про надання послуг з управління транспортним засобом), водій ОСОБА_1 з 01.01.2026 року і по теперішній час надає послуги з управління транспортного засобу на підприємстві ТОВ «Бастранс».

Так, в акті перевірки серії ОАР №064543 від 21.01.2026 року зазначено, що транспортний засіб «MERCEDES-BENZ SPRINTER 519 CDI» з номерним знаком НОМЕР_1 належить ТОВ «Автобусні лінії України», разом з тим, жодними доказами дана обставина не підтверджена.

Отже, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого законом покладено тягар доведення правомірності власних дій та рішень, належним чином не доведено, що позивач є належним суб`єктом відповідальності за виявлені перевіркою порушення.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

В процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов слід задовольнити.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобусні лінії України» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «БАСТРАНС» про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті серії ОПШ №011202 від 03.03.2026 року про застосування адміністративно-господарського штрафу до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобусні лінії України».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобусні лінії України» судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Луніна