Рішення від 02 вересня 2026 р. у справі №160/18119/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року Справа № 160/18119/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіНіколайчук С.В.

за участі секретаря судового засіданняБеседі Г.Р.

за участі:

представник позивача представник відповідача Кисельов А.В. Губський В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріль-Еко" (51041, Дніпропетровська область, Царичанський р-н, с. Могилів, вул. Приорільська, буд.18 ЄДРПОУ 41880527) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Сімферопольська 17а ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

УСТАНОВИВ:

26.06.2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Оріль-Еко" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, у якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 16 червня 2026 року №0342950713.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що описані в акті документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Оріль-Еко» в частині взаємовідносин із ТОВ «МедикВедмедик» зазначаю, що в акті перевірки не встановлено жодного конкретного порушення безпосередньо ТОВ «Оріль-Еко» вимог саме податкового законодавства в частині правил формування власного податкового обліку.

Не заперечується ані «товарність» даної господарської операції з придбання товарно-матеріальних-цінностей, ані фізична наявність придбаного активу на території підприємства позивача під час проведення перевірки, ані факт оплати придбаного товару, ані економічна доцільність господарської діяльності ТОВ «Оріль-Еко».

ТОВ «Оріль-Еко» не погоджується з посиланнями контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагента-постачальника по ланцюгах постачання, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону, з посиланнями на правову позиції Верховного Суду.

До перевірки надано первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, сукупність яких повною мірою підтверджує реальність господарських операцій, а об`єктивні дані стосовно оплати потриманого від постачальника ТОВ «Оріль-Еко» товару свідчать про зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Контролюючим органом в акті перевірки не наведено жодних обставин та не надано доказів, які б свідчили про невідповідність господарської операції ТОВ «ОрільЕко» » цілям та завданням його та його контрагента статутної діяльності, збитковості здійснених операцій.

На думку позивача, відповідач безпідставно нарахував позивачу грошове зобов`язання згідно із податковим повідомленням-рішенням форми «В1» від 16 червня 2026 року №0342950713, у зв`язку із чим останнє є протиправним й підлягають скасуванню.У

Ухвалою від 02 липня 2026 року суд відкрив провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою від 09 липня 2026 року суд задовольнив клопотання позивача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін у справі № 160/18119/26. Підготовче засідання призначив на 21 липня 2026 року 14:10 год.

20 липня 2026 року відповідач подав відзив на позовну заяву, де вказав, що за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки складено акт від 28.05.2026 2328/04-36-07-13-04/41880527, яким встановлено, що в порушення вимог п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200; п.201.1 ст.201; ст.200 Податкового Кодексу України, зі змінами та доповненнями позивачем завищено суму податкового кредиту по податковій декларації з ПДВ за грудень 2025 року та, відповідно, завищено суму ПДВ, яка заявлена до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку, відображеного у рядку 20.2.1 декларації з ПДВ за березень 2026 року на 417 750 грн.

ГУ ДПС на підставі акта документальної позапланової невиїзної перевірки від 28.05.2026 2328/04-36-07-13-04/41880527, було винесено податкове повідомленнярішення форми «В1» від 16.06.2026 №0342950713, яким позивачу збільшено податкове зобов`язання з податку на додану вартість на суму 522 187,50 грн.

Позивач, не довів в ході проведення перевірки яким чином здійснювалось навантаження та розвантаження товару вагою в 1350 кг.

Сукупність фактів та обставин, що характеризують діяльність ТОВ «Медик-Ведмедик», задіяного в ланцюгу руху товарів (робіт, послуг) до ТОВ «ОрільЕко», свідчить про те, що метою їх функціонування є створення виключно документообігу по нереальним господарським операціям для отримання податкової вигоди.

Таким чином, обсяг штучно реалізованих робіт/послуг свідчить про фізичну неможливість здійснення такого об`єму господарської діяльності без наявності допоміжних послуг та відповідної кількості працюючих.

Ухвалою від 21 липня 2026 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу №160/18119/26 до розгляду по суті на 03 серпня 2026 року 12:30 год.

Представники сторін в судовому засіданні підтримали свої правові позиції викладені у позовній заяві, у відзиві на позов та наданих поясненнях.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Оріль-Еко» (код ЄДРПОУ 41880527) є юридичною особою приватного права та платником ПДВ, основним видом господарської діяльності якого згідно КВЕД 01.25 є «Вирощування ягід, горіхів, інших плодових дерев і чагарників».

Власну господарську діяльність підприємство «Оріль-Еко» проводить у формі органічного сільського господарства, що являє собою діяльність фізичних або юридичних осіб (у тому числі з вирощування та переробки), де під час такого виробництва виключається застосування хімічних добрив, пестицидів, генетично модифікованих організмів (ГМО), консервантів тощо, та на всіх етапах виробництв.

Безпосередній виробничий процес ТОВ «Оріль-Еко» здійснює на території Царичанського району Дніпропетровської області (с.Могилів), має на балансі достатню кількість виробничого обладнання, загальна вартість основних засобів станом на 11 червня 2026 року становить 21 123 217,35 грн.

Позивач подав податкову декларацію з податку на додану вартість від 20.04.2026 року № 9106283428 з урахуванням уточнюючих розрахунків від 22.04.2026р. № 9108714963 та від 28.04.2026р. № 9115358135.

Згідно із даних вищевказаної декларації від`ємне значення з ПДВ становить більше 100 тис. грн, а саме 532 558,0 грн, і вплинуло на формування та декларування бюджетного відшкодування ПДВ по декларації з ПДВ за березень 2026 року у сумі 532 558,0 грн. Керуючись п.191.1 ст.191, пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.8 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 ПКУ та пп.69.351 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ “Перехідні положення” ПКУ, відповідно до наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №2784-п від 07.05.2026 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Оріль-Еко» (код ЄДРПОУ 41880527)» та №3162- п від 19.05.2026 «Про продовження строків проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Оріль-Еко» (код ЄДРПОУ 41880527), проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Оріль-Еко» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за березень 2026 року від`ємного значення з ПДВ, яке становить більше 100 тис. грн., а саме 532 558,0 грн., та яке вплинуло на формування та декларування бюджетного відшкодування ПДВ по декларації з ПДВ за березень 2026 року у сумі 532 558,0 грн. з урахуванням періодів формування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків.

Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірки ТОВ «Оріль-Еко» (податковий номер 41880527) щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за березень 2026 року від`ємного значення з ПДВ, яке вплинуло на формування та декларування бюджетного відшкодування ПДВ по деклараціях з ПДВ за березень 2026 року, з урахуванням періодів формування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків, результати якої були оформлені актом №2328/04-36-07-13-04/41880527 від 28.05.2026 року.

Копію наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №2784- п від 07.05.2026 року вручено генеральному директору ТОВ «Оріль-Еко» Лихород Олені Олегівні, під підпис 13.05.2026.

З направленням на проведення перевірки від 11.05.2026 №4357 та №4358 ознайомлено генерального директора ТОВ «Оріль-Еко» Лихород Олену Олегівну під підпис 13.05.2026.

Копію наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №3162- п від 19.05.2026 року вручено генеральному директору ТОВ «Оріль-Еко» Лихород Олені Олегівні, під підпис 20.05.2026.

Згідно із висновками акту документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Оріль-Еко» контролюючим органом було встановлено порушення вимог п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200; п.201.1 ст.201 Податкового Кодексу України від 02.12.10 № 2755-VI, зі змінами та доповненнями ТОВ «Оріль-Еко» завищено суму податкового кредиту по податковій декларації з ПДВ за грудень 2025 року та, відповідно, завищено суму ПДВ, яка заявлена до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку, відображеного у рядку 20.2.1 декларації з ПДВ за березень 2026 року на 417 750 грн.

ГУ ДПС на підставі акта документальної позапланової невиїзної перевірки від 28.05.2026 2328/04-36-07-13-04/41880527 було винесено податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 16.06.2026 №0342950713, яким позивачу збільшено податкове зобов`язання з податку на додану вартість на суму 522 187,50 грн.

Не погоджуючись з висновками Головного управління ДПС у Дніпропетровській області викладеними в акті 28.05.2026 2328/04-36-07-13-04/41880527 та податковим повідомленням-рішенням форми «В1» від 16.06.2026 №0342950713, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладеним в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діють на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.

Частина друга статті 19 Конституції України зобов`язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

За визначенням, наведеним у ПК України, бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника (підпункти 14.1.18 пункту 14.1 статті 14).

Підпункт 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачає, що розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Економічний ефект, зокрема, але не виключно, передбачає приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Підпунктами 16.1.2, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов`язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пунктами 36.1 - 36.3 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Згідно із пунктом 44.1, 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За приписами п.185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п.187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.

У пункті 201.1 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV(далі Закон № 996-XIV) (у редакції, яка діяла на час виникнення правовідносин) активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; економічна вигода - потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; витрати - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками); доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників); власний капітал - різниця між активами і зобов`язаннями підприємства.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 3 Закону № 996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Інформація, яка міститься в документах первинного обліку, в силу норми частини 2 статті 3 Закону № 996-XIV, є підставою для податкового обліку лише за умови, що вона відповідає дійсності.

Відповідно до частини 1, 5, 7, 8 статі 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що підставою для відображення господарських операцій у податковому обліку є фактичне здійснення таких операцій у межах господарської діяльності та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, які розкривають суть та зміст операцій та відображають їх реальне вчинення. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податкового кредиту.

Пунктом 5 статті 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 7 липня 2022 року у справі №160/3364/19, в тому числі за результатами аналізу наведених норм, сформувала ряд важливих правових висновків, зокрема про таке.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимогзаконущодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другоїстатті 77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальних характер, що знайшло своє відображення у правовому висновку Верховного суду України, зробленого у прийнятій ним постанові від 31.01.2011 р. під час розгляду справи№ 21-47а10, відповідно до якого чинне законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом.

Визначений Верховним судом України принцип індивідуалізації юридичної відповідальності обумовлений відсутністю встановленого законом обов`язку для сумлінного платника податків здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов`язань сплати податку до бюджету його контрагентами. Адже платник податків, як приватна особа, не має в своєму розпорядженні ані державного апарату, ані владних функцій, ані можливості застосувати примус відносно свого контрагента. Більш того у контрагента відсутній обов`язок звітувати перед платником податків та бути підданим його контролю. Звідси випливає, що платник податків, при виборі контрагента, змушений оперувати наявною офіційною інформацією про свого контрагента, яка формується тими ж державними органами.

Згідно з п. 37 рішення ЄСПЛ від 09.01.2007 р. у справі Інтерсплав проти України, суд вказував на неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку неправомірних дій іншої компанії.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента, що також знайшло своє відображення в ухвалі ВАСУ від «23» листопада 2016 р. у справі№ К/800/18675/16.

Крім того слід звернути увагу на правову позицію Верховного Суду висловлену відповідно до подібних правовідносин, що:

-відсутність товарів по ланцюгу постачання не є доказом нереальності господарських операцій (Постанова ВС від 07.03.2018 р. у справі № 804/3420/16);

-правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин (Постанова ВС від 23.05.2018 р. у справі № 804/2551/13-а);

-порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними (Постанова ВС від 12.06.2018 р. у справі № 826/11879/13-а);

- відсутність достатньої кількості трудових ресурсів у контрагента, а тим паче взаємовідносини контрагента з іншими суб`єктами господарювання, не свідчить про нереальність господарської операції за умови підтвердження її належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку (Постанова ВС від 12.06.2018 р. у справі № 802/1155/17-а).

Вирішуючи спір по суті стосовно правомірності винесення податкового-повідомлення-рішення форми «В1» від 16 червня 2026 року №0342950713, суд зробив такі висновки.

Власну господарську діяльність підприємство «Оріль-Еко» проводить у формі органічного сільського господарства, що являє собою діяльність фізичних або юридичних осіб (у тому числі з вирощування та переробки), де під час такого виробництва виключається застосування хімічних добрив, пестицидів, генетично модифікованих організмів (ГМО), консервантів тощо, та на всіх етапах виробництва.

Безпосередній виробничий процес ТОВ «Оріль-Еко» здійснює на території Царичанського району Дніпропетровської області (с.Могилів).

Згідно з долучених до матеріалів справи первинних документів бухгалтерського обліку видно, що 8 вересня 2025 року в рамках основного виду господарської діяльності між ТОВ «Оріль-Еко» з одного боку та ТОВ «Медик-Ведмедик» з іншого боку було укладено договір поставки обладнання №59/09-Д від 08.09.2025 року, згідно умов якого ТОВ «Медик-Ведмедик» (Постачальник) зобов`язується поставити i передати у власність ТОВ «Оріль-Еко» ( Покупцю), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити Сушарку сублімаційну, що була у використанні, Модель СС-100 в кількості 1 шт (надалі іменується Обладнання), рік випуску обладнання - 2022 piк. Виробник ФОП ОСОБА_1 . Адреса виробника: 52050, Україна, Дніпропетровська область, Дніпровський район, с.Степове, вул.Ювілейна, 116. Загальна ціна Договору складає 2 506 500,00 грн. (два мільйони п`ятсот шість тисяч п`ятсот гривень 00 коп.) в т.ч. ПДВ., Покупець зобов`язується здійснити оплату за обладнання протягом 60 (шестидесяти) календарних днів з моменту отримання обладнання, але не пізніше 31.12.2025р.

На виконання умов договору поставки обладнання №59/09-Д від 08.09.2025 року ТОВ «Медик-Ведмедик» було поставлено позивачу Сушарку сублімаційну СС-100, за фактом чого Сторонами договору було оформлено видаткову накладну №2 від 3 жовтня 2025 року та податкову накладну №2 від 3 жовтня 2025 року. Транспортування придбаного товару підтверджує товарно-транспортна накладна №2 від 3 жовтня 2025 року.

Розрахунок за поставлений товар ТОВ «Оріль-Еко» проведений безготівково у повному обсязі, на підтвердження чого як до перевірки, так і до судового розгляду Позивачем надані платіжні інструкції від 21.10.2025 №2242, від 21.10.2025 №2241, від 24.10.2025 №2245, від 27.10.2025 №2246, від 28.10.2025 №2250, від 31.10.2025 №2253, від 04.11.2025 №2264, від 05.11.2025 №2265, від 05.11.2025 №2266, від 20.11.2025 №2271, від 21.11.2025 №2272.

Однак контролюючий орган невизнав частину сформованого за результатом взаємовідносин позивача із ТОВ «Медик-Ведмедик» податкового кредиту в сумі 417 750 грн.

В той же час , в ході проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «Оріль-Еко» ревізорами-інспекторами Головного управління ДПС у Дніпропетровській області було безпосередньо встановлено факт фізичної наявності придбаного активу, а також факт його належного оприбуткування в якості основного засобу, що додатково підтверджує і проведена в ході перевірки інвентаризація, за результатом якої не було виявлено залишків або нестач.

На підтвердження фактичного здійснення господарської операції із ТОВ «Медик-Ведмедик», позивач як до перевірки, так і до судового розгляду надав договір, видаткову та своєчасно зареєстровану податку накладні, товарно-транспортні накладні а також платіжні доручення, що підтверджують оплату за товар. Позивач оприбуткував отриманий актив та використовує його у власній господарській діяльності, що податковий орган не ставить під сумнів і не заперечує.

Таким чином, на рівні первинних документів і фактичного руху активів позивач отримав від постачальника товар, сплатив за нього передбачену договором ціну та використовує у власній виробничій діяльності.

Ці обставини є первинними і визначальними при оцінці реальності операцій, оскільки саме рух активів та сплат є критерієм здійснення господарської операції згідно із Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

За результатом дослідження та аналізу цих документів у сукупності суд визнає, що надані до перевірки первинні документи містять всі необхідні реквізити, та в повній мірі підтверджують здійснення господарських операцій в межах господарської діяльності позивача, переслідують ділову (економічну) мету, дозволяють ідентифікувати контрагентів та містять в собі відомості щодо змісту та обсягу проведених господарських операцій, за результатами здійснення господарських операцій відбулися реальні зміни в майновому стані сторін.

Аргументація податкового органу про нереальність операцій ґрунтується виключно на даних податкової інформації щодо постачальника позивача та попередніх ланок ланцюга постачання, проте суд зазначає, що виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність обов`язок позивача на формування податкових зобов`язань з ПДВ від податкового обліку (стану) інших осіб, звітування та сплати податків до бюджету.

Верховний Суд наголошує, що службова податкова інформація не є належним джерелом доказів у спорі про реальність господарських операцій. Податковий орган, обґрунтовуючи донарахування, зобов`язаний довести конкретні обставини неправомірності дій платника (фіктивність документів, відсутність товару тощо), а не просто посилатися на узагальнені ознаки «ризиковості» контрагентів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 (провадження №11-200апп21) зазначила, що посилання контролюючого органу на аналіз зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації не є допустимим доказом у розумінні процесуального закону.

Твердження податкового органу про нереальність операції через відсутність деталізації процесів навантаження/розвантаження суд розцінює безпідставним, адже податкове законодавство не встановлює обов`язковим елементом формування податкового кредиту наявність документів, що описують технічний процес навантаження/розвантаження. Факт придбання, отримання та введення в експлуатацію «Сушарки сублімаційної модель СС-100» повністю підтверджений видатковими, транспортними, платіжними документами та доказами використання у виробництві, що є достатнім для підтвердження реальності господарської операції згідно з усталеною судовою практикою.

Процес навантаження/розвантаження є лише технічним етапом транспортування, а не самостійною господарською операцією, яка впливає на формування податкового кредиту.

Оскільки ТОВ «Оріль-Еко» поставило придбане обладнання на баланс, ввело в експлуатацію та використовує його для отримання економічного доходу, мета господарської операції досягнута, що виключає формальний підхід податкового органу до перевірки документів.

Натомість, вимога податкового органу щодо надання специфічних доказів навантаження/розвантаження є надмірним фіскальним тиском, оскільки ці документи не є обов`язковими реквізитами для підтвердження права на податковий кредит згідно зі ст. 198 Податкового кодексу України.

Вищенаведене доводить, що податковий кредит з цих операцій також є правомірним, оскільки відповідає критеріям статті 198 Податкового кодексу України - придбання товарів з метою їх використання в оподатковуваних операціях. Підстав для коригування фінансового результату чи податкового кредиту за цими операціями не встановлено. Посилання контролюючого органу на ланцюг постачання не спростовують права позивача на податковий кредит, адже податкове законодавство не ставить його у залежність від сплати податку всіма попередніми ланками.

Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 16 червня 2026 року №0342950713, яким ТОВ «Оріль-Еко» збільшено податкове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 522 187,5 грн, є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд зроби висновок про задоволення позовної заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Позивач при зверненні до суду поніс судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 7832,82 грн, що документально підтверджується матеріалами справи.

Отже, оскільки позов задоволено повністю, то сплачений судовий збір за подання позову до суду підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. 2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріль-Еко" (51041, Дніпропетровська область, Царичанський р-н, с. Могилів, вул. Приорільська, буд.18 ЄДРПОУ 41880527) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Сімферопольська 17а ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 16 червня 2026 року №0342950713.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріль-Еко" (51041, Дніпропетровська область, Царичанський р-н, с. Могилів, вул. Приорільська, буд.18 ЄДРПОУ 41880527) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Сімферопольська 17а ЄДРПОУ 44118658) судові витрати у розмірі 7832,82 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 10 вересня 2026 року.

Суддя С.В. Ніколайчук