Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №140/2088/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року ЛуцькСправа № 140/2088/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Костюкевича С.Ф., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі – ГУ ПФУ в Сумській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 02.02.2026 № 032650007588 про відмову в призначенні пенсії по віку зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та зобов`язання призначити пенсію зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з дня звернення - 26.01.2026.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (3 категорія) та проживає в населеному пункті, який відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР “Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” та “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи” від 23.07.1991 № 106 (далі – Постанова № 106) входить до переліку населених пунктів, віднесених до зони гарантованого добровільного відселення внаслідок радіоактивного забруднення, тому має право на пенсійне забезпечення відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 № 796-ХІІ (далі – Закон № 796-ХІІ).

Вказує на те, що звернулася до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України № 796-ХІІ. Проте, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області відмовлено у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку у зв`язку з непідтвердженням факту її постійного проживання у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років станом на 01.01.1993.

Позивач не погоджується з відмовою у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку, оскільки має статус особи, потерпілого від аварії на ЧАЕС 3-ї категорії, що підтверджується посвідченням потерпілого від Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1 та відповідні довідки з органів місцевого самоврядування. Наявність посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи підтверджує факт проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше трьох років та надає право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ.

Позивач зазначає, що у період з 1977 року по 1987 рік навчалася у Томашгородській середній школі Рокитнівського району, що підтверджується довідкою від 03 липня 2023 року № 933, виданою Томашгородським ліцеєм № 1 Рокитнівської селищної ради, а також атестатом про середню освіту від 26.06.1987.

Крім того, позивач вказує, що з 25.12.1973 по 13.12.1989 проживала разом із батьками за адресою: АДРЕСА_1 . За зазначеною адресою позивач була офіційно зареєстрована з 15.06.1987 після отримання паспорта громадянина України, що підтверджується копією будинкової книги.

Позивач також зазначає, що територія с-ща Томашгород Рівненської області відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року № 106 відноситься до зони гарантованого добровільного відселення (зона 3).З врахуванням наведеного просить позов задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 03.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач, отримавши ухвалу про відкриття провадження, відзив на позов не подав.

У зв`язку з відрахуванням зі штату Волинського окружного адміністративного суду з 04.06.2026 судді Валюха В.М. на підставі наказу голови суду від 19.05.2026 №02-07/7/26 розпорядженням керівника апарату суду від 25.05.2026 №01-87/636/26 призначено повторний автоматизований розподіл справи, за результатами якого згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Костюкевича С.Ф. для розгляду вказаної справи.

Ухвалою суду від 01.06.2026 дану справу прийнято до провадження суддею Костюкевичем С.Ф.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з посвідченням серії НОМЕР_1 видане 07.04.1995, є потерпілою від Чорнобильської катастрофи 3 категорії.

26.01.2026 позивач звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

02.02.2026 ГУ ПФУ в Сумській області прийняло рішення №032650007588 «Про відмову в призначенні пенсії», яким відмовлено позивачці у призначенні пенсії, оскільки заявниця станом на 01.01.1993 постійно не проживала в зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3-х років, що передбачено статтею 55 Закону № 796-ХІІ. Зарахований період проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить 02 роки 05 місяців 29 дні, за виключенням періоду з 1977 по 1987 згідно довідки від 03.07.2023 №933, оскільки не зазначено факт проживання на даній території.

Не погоджуючись з рішенням відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, позивач звернулася з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступне.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 11 Закону № 796-ХІІ до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать: особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.

Згідно із абзацом восьмим пункту 3 частини першої статті 14 Закону № 796-ХІІ для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які: постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія 3.

За приписами частини третьої статті 65 Закону №796-ХІІ посвідчення Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та Потерпілий від Чорнобильської катастрофи є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Частинами першою, другою статті 55 Закону № 796-ХІІ передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Потерпілі від Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років; початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-ІV (далі Закон № 1058-ІV) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року не менше 29 років, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років, з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року- не менше 31 року.

При вирішенні спору суд враховує, що обов`язковою умовою наявності у особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі статті 55 Закону № 796-ХІІ є факт проживання та (або) праця такої особи у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років до 01.01.1993. При цьому, особам, які проживали у зоні гарантованого добровільного відселення в період з моменту аварії по 31.07.1986, встановлюється початкова величина зниження пенсійного віку - 3 роки. Особам, які не працювали/не проживали в зазначеній зоні з моменту аварії по 31.07.1986, зменшення пенсійного віку застосовується без початкової величини зменшення пенсійного віку, а з розрахунку - 1 рік за 2 роки.

Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з підпункту 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку: потерпілим від Чорнобильської катастрофи: документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи).

З рішення ГУ ПФУ в Сумській області № 032650007588 від 02.02.2026 вбачається, що позивачці відмовлено в призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ у зв`язку з тим, що згідно з наданими документами станом на 01.01.1993 період її проживання у зоні гарантованого добровільного відселення становить 2 роки 05 місяців 29 днів, що є меншим за встановлений законом трирічний строк.

З дослідженої судом довідки Рокитнівської селищної ради Томашгородського старостинського округу від 06.01.2026 № 3 вбачається, що ОСОБА_1 була зареєстрована та проживала у зоні гарантованого добровільного відселення у смт Томашгород у період з 15.06.1987 по 13.12.1989, що становить 2 роки 05 місяців 29 днів.

Крім того, відповідно до довідки Томашгородського ліцею № 1 Рокитнівської селищної ради від 03.07.2023 № 933 ОСОБА_1 у період з 1977 по 1987 рік навчалася у Томашгородській середній школі. Однак зазначена довідка підтверджує лише факт навчання позивачки у відповідному навчальному закладі та не містить відомостей щодо її місця проживання у цей період.

Посилання позивача на атестат від 26.06.1987 про закінчення Томашгородської ЗОШ в червні 1987 року та довідки №933 від 03.07.2023 з Томашгородського ліцею № 1 Рокитнівської селищної ради про закінчення цієї школи як на підставі для зарахування періоду з дня аварії на ЧАЕС і до закінчення навчання до періоду проживання в зоні гарантованого добровільного відселення на переконання суду не є переконливим доказом для зарахування цього часу до передбаченого законодавством пільгового періоду, оскільки дослідженою довідкою Рокитнівської селищної ради Томашгородського старостинського округу від 06.01.2026 № 3 реєстрацію і проживання підтверджено лише з 15.06.1987.

Отже сам факт навчання у навчальному закладі, розташованому на території населеного пункту, віднесеного до зони гарантованого добровільного відселення, не підтверджує безумовно факт постійного проживання особи у цьому населеному пункті. Відтак підстав для зарахування періоду навчання з 26.04.1986 по червень 1987 (видачі атестату про середню освіту) до періоду постійного проживання позивачки у зоні гарантованого добровільного відселення лише на підставі вказаної довідки судом не встановлено.

Згідно з положеннями статті 55 Закону № 796-ХІІ виникнення права на зниження пенсійного віку пов`язується з фактом постійного проживання або роботи особи у зоні радіоактивного забруднення та тривалістю такого проживання або роботи. Для осіб, які постійно проживали або працювали у зоні гарантованого добровільного відселення, обов`язковою умовою є проживання або робота у цій зоні станом на 01.01.1993 не менше трьох років.

При цьому початкова величина зниження пенсійного віку на три роки застосовується за умови постійного проживання або роботи у відповідній зоні з моменту аварії на Чорнобильській АЕС по 31.07.1986. Отже, для встановлення права на відповідну пільгу необхідним є документальне підтвердження передбачених статтею 55 Закону № 796-ХІІ обставин, зокрема необхідної тривалості постійного проживання або роботи у відповідній зоні.

Матеріалами справи не підтверджено, що ОСОБА_1 постійно проживала або працювала у зоні гарантованого добровільного відселення у період з 26.04.1986 по 31.07.1986. Також відсутні належні та достатні докази її постійного проживання у цій зоні протягом не менше трьох років станом на 01.01.1993.

Відтак, початкова величина зниження пенсійного віку на три роки не може бути застосована у спірному випадку через відсутність письмових доказів факту постійного проживання особи з 26.04.1986 по 31.07.1986 у зоні гарантованого добровільного відселення, оскільки довідки з органу місцевого самоврядування підтверджує такий факт реєстрації та проживання лише з 15.06.1987 по 13.12.1989.

При цьому суд враховує правові висновки Верховного Суду у цій категорії справ за подібних правовідносин. Так, Верховний Суд у постанові від 19.09.2019 у справі № 01556/1172/17 сформулював правовий висновок щодо питання реалізації права на зниження пенсійного віку відповідно до Закону № 796-XII, який зводиться до того, що пенсійний вік особи може бути знижено лише за однією підставою, передбаченою статті 55 Закону № 796-XII, - за фактом фізичного перебування особи у забрудненій зоні у зв`язку із постійним проживанням або у зв`язку із роботою в такій місцевості.

Отже наведене свідчить про те, що у вказані періоди позивачка фактично не проживала у зоні гарантованого добровільного відселення.

А тому фактично станом на 01.01.1993 період проживання на території гарантованого добровільного відселення становить менше 3 років, що вірно визначено відповідачем у спірному рішенні № 032650007588 від 02.02.2026 .

Такі висновки суду узгоджуються з правовими позиціями, викладеними Верховним Судом у справах такої категорії, зокрема, у постановах від 29.01.2020 у справі №572/245/17, від 17.06.2020 у справі №572/456/17 (адміністративне провадження №К/9901/22569/18, К/9901/22573/18) та від 11.03.2024 у справі №500/2422/23.

Щодо доводів позивача про те, що посвідчення серії НОМЕР_1 підтверджує її статус як громадянки, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 3), а також надає право користування пільгами, встановленими цим Законом, в тому числі, і на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, то суд зауважує, що обов`язковою умовою для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ є проживання/робота у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років. У свою чергу, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту постійного проживання та (або) роботи позивача в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що оскільки позивачка станом на 01.01.1993 прожила в зоні гарантованого добровільного відселення менше трьох років, тому така не набула права на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XIІ, з огляду на що відповідач ГУ ПФУ в Сумській області рішенням № 032650007588 від 02.02.2026 правомірно відмовив позивачу у призначенні пенсії, у зв`язку із чим у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування вказаного рішення необхідно відмовити.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову судові витрати позивачу за рахунок відповідача відповідно до приписів статті 139 КАС України відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 2, 72-77, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.Ф. Костюкевич