Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №140/7620/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року ЛуцькСправа № 140/7620/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Шепелюка В.Л., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Буд Сервіс» до Головного управління ДПС у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Буд Сервіс» (далі – ТОВ «Агро Буд Сервіс», позивач) звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі – ГУ ДПС у Волинській області, відповідач), третя особа Головне управління ДПС у Львівській області (далі – ГУ ДПС у Львівській області, третя особа) про визнання протиправним та скасування рішення від 18.03.2026 №00/5815/03-20-24-06-147 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені ТОВ «Агро Буд Сервіс», зокрема штрафу у розмірі 36 385,65 грн та пені у розмірі 2 195,57 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.03.2026 ГУ ДПС у Волинській області прийнято рішення №00/5815/03-20-24-06-147 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до позивача застосовано штрафні санкції, зокрема штраф у розмірі 36 385,65 грн та пеня у розмірі 2 195,57 грн.

Позивач вважає, що відповідно до фактичних обставин та вимог діючого податкового законодавства вказане рішення є протиправним та необґрунтованим, а тому підлягає скасуванню.

В обґрунтування такої позиції позивач вказує, що 07.02.2025 здійснив сплату єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування за четвертий квартал 2024 року, а саме: відповідно до платіжної інструкції №367 у розмірі 45 633,56 грн за жовтень 2024 року, відповідно до платіжної інструкції №368 у розмірі 45 633,56 грн за листопад 2024 року та відповідно до платіжної інструкції №369 у розмірі 45 633,56 грн за грудень 2024 року.

Водночас, єдиний внесок за четвертий квартал 2024 року помилково сплачено позивачем на рахунок ГУ ДПС у Львівській області замість рахунку ГУ ДПС у Волинській області. Дану обставину позивач пояснює тим, що у січні 2025 році місцезнаходження позивача змінилося з м. Львів на м. Луцьк.

10.02.2025 позивачем через «Електронний кабінет платника податків» подано до ГУ ДПС у Львівській області заяви про повернення коштів єдиного внеску з рахунків 3556, зокрема з рахунку НОМЕР_1 на рахунок НОМЕР_2 .

18.03.2026 відповідачем прийнято оскаржуване рішення №00/5815/03-20-24-06-147 та застосовано до позивача штраф 20% за період з 11.02.2025 по 23.02.2026 у розмірі 36 385,65 грн та нараховано пеню 0,1% від суми недоїмки у розмірі 2 195,57 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням позивач скористався правом на адміністративне оскарження та подав скаргу №08/05 від 08.05.2026. Рішенням Державної податкової служби України (далі – ДПС України) №13439/6/99-00-06-02-01-06 від 25.05.2026 скаргу залишено без розгляду, у зв`язку з пропуском строку звернення зі скаргою.

Позивач вказує, що помилково сплатив 07.02.2025 суму єдиного внеску на невідповідний рахунок, при цьому, невідкладно 10.02.2025 у встановленому порядку звернувся до ГУ ДПС у Львівській області із заявами про зарахування сплачених коштів єдиного внеску в загальній сумі 136 900,68 грн з одного рахунку на інший.

Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 2 частини одинадцятої статті 25 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI).

На думку позивача, для підтвердження факту несплати чи несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов`язання необхідно встановити, що у межах законодавчо встановленого строку для такої сплати платник не вчинював дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету. А оскільки, такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкова сплата на рахунок іншого податкового органу, але в межах відповідної бюджетної класифікації не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату чи несвоєчасну сплату необхідної суми єдиного внеску.

Отже, зважаючи на вищевикладені обставини щодо сплати платником податку єдиного внеску у встановлений законодавством строк, проте, з помилковим зазначенням іншого рахунку в межах коду бюджетної класифікації, такий платник податку не вважається, що пропустив строк сплати єдиного внеску, у зв`язку з чим нарахування штрафних санкцій згідно спірного рішення є протиправним.

З наведених підстав позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 24.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с.53).

В поданому до суду відзиві на позовну заяву (а.с.71-76) представник відповідача позовних вимог не визнала та в обґрунтування такої позиції вказав, що за позивачем обліковувалась заборгованість, яка виникала внаслідок самостійно визначених зобов`язань у «Податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску» поданих за 4 квартал 2024 року.

Сплата єдиного внеску ТОВ «Агро Буд Сервіс» за 4 квартал 2024 року відбувалась з порушенням законодавчо встановленого строку, у зв`язку із сплатою єдиного внеску на рахунки ГУ ДПС у Львівській області.

Станом на дату винесення оскаржуваного рішення у ГУ ДПС у Волинській області була відсутня інформація щодо подання платником податків до ГУ ДПС У Львівській області заяви про повернення коштів з рахунків 3556.

Враховуючи вищевикладене, на підставі невчасної сплати єдиного внеску у період жовтень-грудень 2025 року ТОВ «Агро Буд Сервіс» прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені №00/5815/03-20-24-06-14 від18.03.2026. Розрахунок якого здійснювався на підставі даних ІКС.

Представник відповідача вказує, що визначальним для вирішення цієї справи є встановлення фактів несплати (несвоєчасної сплати) позивачем єдиного соціального внеску на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, а також первинних документів щодо нарахування (декларації, розрахунки) та сплати (платіжні доручення).

Оскаржуване рішення №00/5815/03-20-24-06-147 від 18.03.2026 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені ТОВ «Агро Буд Сервіс», зокрема штрафу у розмірі 36 385,65 грн та пені у розмірі 2 195,57 грн стосується несвоєчасної сплати єдиного внеску ТОВ «Агро Буд Сервіс» за період з жовтня 2024 року по грудня 2025 року.

Так, внаслідок фактично несплати єдиного внеску на правильний рахунок, у ТОВ «Агро Буд Сервіс» обліковувалась заборгованість, яка виникала внаслідок самостійно визначених зобов`язань у «Податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску» поданих за жовтень 2024 - грудень 2025 року.

Враховуючи вищезазначене, представник відповідача вважає, що ГУ ДПС у Волинській області діяло виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Просить в задоволенні позову відмовити.

Інші заяви по суті справи не надходили.

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Перевіривши письмовими доказами доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Суд встановив, що ТОВ «Агро Буд Сервіс» зареєстроване як юридична особа, основним видом діяльності якого є виробництво олії та тваринних жирів (код КВЕД 10.41), що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.14-15).

Вказане рішення оскаржене позивачем в адміністративному порядку шляхом подання до ДПС України скарги від 08.05.2026 №08/05 (а.с.19-20, 83-84).

Рішеннями ДПС України від 25.05.2026 №13439/6/99-00-06-02-01-06 скаргу ТОВ «Агро Буд Сервіс» залишено без розгляду (а.с.21-22, 81-82).

18.03.2026 ГУ ДПС у Волинській області винесено рішення №00/5815/03-20-24-06-147 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким на підставі частини десятої та пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» до позивача застосовано штраф у розмірі 36385,65 грн (20% з 01.01.2015), за період з 11.02.2025 по 23.02.2026 та нараховано пеню у розмірі 2195,57 грн, що в загальній сумі до сплати складає 38 581,22 грн (а.с.16,78).

Позивач, вважаючи вказане рішення протиправним, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначаються Законом №2464-VI.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону №2464-VI виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

У статті 1 Закону №2464-VI закріплено, що у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування;

недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Нормами частини другої статті 6 Закону №2464-VI визначено, що платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством.

Нормами частини п`ятої статті 8 Закону №2464-VI визначено, що єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону №2464-VI єдиний внесок обчислюється виключно у національній валюті, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Нормами частини п`ятої статті 9 Закону №2464-VI сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування або на єдиний рахунок, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь).

Відповідно до частини шостої статті 9 Закону №2464-VI для зарахування єдиного внеску в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах відкриваються в установленому порядку небюджетні рахунки відповідному податковому органу. Зазначені рахунки відкриваються виключно для обслуговування коштів єдиного внеску.

Обслуговування коштів єдиного внеску здійснюється згідно з положенням про рух коштів, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та Фондом загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Розрахункове обслуговування податкового органу здійснюється відповідно до умов договорів між центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, і власниками рахунків.

Згідно із пунктом 1 частини десятої статті 9 Закону №2464-VI10 днем сплати єдиного внеску вважається у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки податкового органу або на єдиний рахунок - день списання банком, небанківським надавачем платіжних послуг або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на вказані рахунки;

Відповідно до частин одинадцятої-дванадцятої статті 9 Закону №2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов`язаннями із сплати єдиного внеску зобов`язань із сплати податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законом, або зобов`язань перед іншими кредиторами зобов`язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, крім зобов`язань з виплати заробітної плати (доходу).

Згідно із частинами другою-третьої статті 25 Закону №2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Нормами частини десятої статті 25 Закону №2464-VI визначено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону №2464-VI податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції, зокрема за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Згідно із частинами тринадцятою-чотирнадцятою статті 25 Закону №2464-VI нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

У разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки нарахування пені зупиняється з дня подання скарги до податкового органу або позову до суду.

Про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа податкового органу у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску або на єдиний рахунок. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до податкового органу вищого рівня або до суду з одночасним обов`язковим письмовим повідомленням про це податкового органу, яким прийнято це рішення.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску страхувальниками, визначеними Законом №2464-VІ, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 21.12.2020 №790), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953 (далі - Інструкція №449).

Так, положеннями пункту 1 Розділу VI Інструкції №449 визначено, що до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

Згідно з пунктом 2 розділу VI Інструкції №449 до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

У разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов`язані самостійно обчислити ці внески, відобразити їх у звітності, що подається платником до податкових органів, та сплатити їх. До такого платника застосовуються штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

Згідно з пунктом 1 розділу VIІ Інструкції №449 за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов`язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 розділу VIІ Інструкції №449 згідно з частиною одинадцятою статті 25 Закону до платників, визначених пунктами 1, 4, 5, 15 та 16 частини першої статті 4 Закону, податкові органи застосовують штрафні санкції в таких розмірах, зокрема за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01.01.2015, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення починаючи з 01.01.2015, накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції.

Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних ІКС.

При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за зазначені періоди (при цьому недоїмка за кожен такий період повинна бути повністю сплачена (погашена)).

Для платників, зазначених у пунктах 1 та 16 частини першої статті 4 Закону, таким періодом є календарний місяць, для платників, зазначених у пунктах 4-5-1 частини першої статті 4 Закону,- календарний квартал;

Нормами пункту 5 розділу VIІ Інструкції №449 визначено, що на суму недоїмки платнику єдиного внеску нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка на суму фактично сплаченої недоїмки за кожний день прострочення платежу.

Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

Документи, які є підставою для нарахування пені:

документи, що підтверджують суму єдиного внеску та строк його сплати,- звіт платника, що містить відомості про суми нарахованого єдиного внеску (з додатним значенням);

вимога про донараховані суми єдиного внеску за актами документальних перевірок або повідомленням-розрахунком;

рішення суду.

У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону, зобов`язані самостійно обчислити ці внески, і сплатити їх з нарахуванням пені.

Самостійно обчислені внески та сума самостійно розрахованої пені відображаються у звітності, що містить відомості про суми нарахованого єдиного внеску.

Судом встановлено, що згідно із рішенням про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 18.03.2026 №00/5815/03-20-24-06-147, на підставі частини десятої та пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону №2464-VІ до позивача застосовано штраф у розмірі 36385,65 грн (20% з 01.01.2015) за період з 11.02.2025 по 23.02.2026 та нараховано пеню у розмірі 2195,57 грн, що в загальній сумі до сплати складає 38 581,22 грн (а.с.16,78).

Разом з цим, матеріалами підтверджується, що єдиний соціальний внесок за 4 квартал 2025 року було сплачено позивачем 07.02.2025, тобто у встановлений законодавством строк, а саме: за грудень 2024 року в сумі 45 633,56 грн - згідно із платіжною інструкцією від 07.02.22025 №369 (а.с.23, 85 зворот.), за листопад 2024 року в сумі 45 633,56 грн - згідно із платіжною інструкцією від 07.02.2025 № 368 (а.с.24, 85), за жовтень 2024 року в сумі 45 633,56 грн - згідно із платіжною інструкцією від 07.02.2025 №367 (а.с.25, 84 зворот.).

Судом встановлено, що єдиний соціальний внесок сплачувався на рахунки ГУ ДПС у Львівській області.

10.02.2025 позивач звернувся до ГУ ДПС у Львівській області із заявами про повернення коштів, сплачених згідно із вищезазначеними платіжними дорученнями (а.с.26-28,86-87).

На підставі висновків про повернення коштів з рахунків 3556 від 25.02.2025 (а.с.62, 63, 64), згідно із платіжними інструкціями від 26.02.2025 №633 (а.с.62 зворот.), від 26.02.2025 №634 (а.с.63 зворот.) та від 26.02.2025 №635 (а.с.64 зворот.) відповідні кошти були перераховані з рахунку ГУ ДПС у Львівській області на рахунок ГУ ДПС у Волинській області.

Таким чином, суд констатує, що нарахування штрафних санкцій та пені зумовлено невірним зазначенням рахунків під час перерахунку позивачем сум єдиного внеску до бюджету, що згодом було встановлено та належним чином виправлено позивачем.

Статтею 43 Бюджетного кодексу України встановлено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Казначейське обслуговування бюджетних коштів передбачає:

1) розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства;

2) контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень бюджету, реєстрації взятих бюджетних зобов`язань розпорядниками бюджетних коштів та здійсненні платежів за цими зобов`язаннями;

3) ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання бюджетів з дотриманням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку в державному секторі та інших нормативно-правових актів Міністерства фінансів України;

4) здійснення інших операцій з бюджетними коштами.

В органах Казначейства України бюджетним установам відкриваються рахунки у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до частин четвертої-п`ятої статті 45 Бюджетного кодексу України податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном). Податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

З огляду на вказані норми, суд доходить висновку, що всі сплачені податки і збори (обов`язкові платежі), в будь-якому випадку зараховуються та акумулюються на один консолідований рахунок - єдиний казначейський рахунок, а зарахування коштів на відповідний рахунок має значення лише для обліку коштів.

Допущена позивачем помилка не свідчить про несплату необхідної суми єдиного внеску у визначений законодавством строк та не спричинила настання жодних негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету та держави в цілому, оскільки страхові кошти в подальшому у будь-якому разі підлягали перерахуванню на єдиний казначейський рахунок. До того ж, згодом така помилка була виявлена платником, який вжив відповідні заходи щодо спрямування коштів за належністю.

Суд зазначає, що передбачені в Законі №2464-VI штрафні санкції застосовуються у разі несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску, а не у випадку помилково сплачених сум єдиного внеску на невідповідний рахунок. Здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак, дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання, не можуть слугувати підставою для застосування штрафів за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску.

Помилкове визначення розрахункового рахунку в платіжному дорученні під час сплати суми єдиного внеску не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми єдиного внеску у визначений Законом строк, а відтак і для застосування відповідальності за несвоєчасне перерахування єдиного внеску.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 13.01.2021 у справі 820/5282/17, від 10.04.2020 року у справі №821/844/17, від 25.03.2019 у справі № 823/567/17, від 12.02.2019 у справі № 537/4743/15-а, від 21.11.2019 у справі № 824/493/16-а, від 14.08.2018 року у справі № 821/1897/17

Суд звертає увагу на те, що для підтвердження факту несплати єдиного внеску необхідно встановити, що платник єдиного внеску не вчиняв дії, спрямовані на перерахування єдиного внеску до державного бюджету.

У даному випадку загальна сума ЄСВ за 4 квартал 2024 року в розмірі 136 900,68 грн, що належала до сплати позивачем у вказаний період сплачена повністю, однак дані кошти у період були помилково спрямовані на інший рахунок, у зв`язку із чим не відображались на рахунку позивача, що призвело до формування недоїмки по сплаті ЄСВ.

При цьому, суд зауважує, що допущена позивачем помилка не спричинила настання будь-яких негативних наслідків або збитків для Державного бюджету та була самостійно виправлена позивачем, шляхом зарахування відповідних сум на правильний рахунок.

Таким чином, суд вважає, що позивачем зобов`язання зі сплати єдиного внеску виконані вчасно, у встановлені законодавством терміни для здійснення такої сплати. Помилка при зазначенні невідповідного рахунку, не може слугувати підставою для застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасне перерахування єдиного соціального внеску.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналізуючи матеріали справи, суд дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх та допустимих доказів в підтвердження обґрунтованості та правомірності рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 18.03.2026 №00/5815/03-20-24-06-147, а тому позов слід задовольнити повністю.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частинами першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 2662,40 грн, сплачений відповідно до платіжної інструкції від 11.06.2026 (а.с.10).

Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15000,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивач надав договір про надання правничої допомоги адвокатом від 01.06.2026 №346 (а.с.31) та платіжну інструкцію від 01.06.2026 №241 (а.с.32).

Згідно із пунктом 1.1 договору про надання правничої допомоги адвокатом від 01.06.2026 №346 клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання у правовому напрямку забезпечити реалізацію прав і обов`язків клієнта згідно вимог чинного законодавства; надавати правову допомогу, правову інформацію, консультації і роз`яснення з правових питань, виконувати складання позовних заяв, клопотань, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також сприяння їх відновленню в разі порушення, зокрема про оскарження до Волинського окружного адміністративного суду рішення №00/5815/03-20-24-06-147 ГУ ДПС у Волинській області від 18.03.2026 про накладення штрафу у розмірі 36 385,65 грн, з усіма правами та обов`язками, якими наділений Клієнт положеннями КАС України.

Пунктом 4.2 вказаного договору визначено, що розмір гонорару Адвоката за надання правничої допомоги узгоджено сторонами у розмірі 15 000,00 грн., з розрахунку 2000,00 грн. за одну годину роботи.

Вказану суму гонорару Клієнт сплачує в безготівковому порядку на підставі рахунків адвокат зокрема: 8 000,00 грн упродовж п`яти робочих днів з моменту укладення цього договору, згідно виставленого рахунку адвоката; 7 000,00 грн упродовж п`яти робочих днів, згідно виставленого рахунку адвоката після дня ухвалення рішення судом першої інстанції.

Відповідно до платіжної інструкції від 01.06.2026 №241 позивач сплатив на користь адвоката 8000,00 грн згідно із договором про надання правничої допомоги адвокатом від 01.06.2026 №346 (а.с.32).

Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 28.12.2020 у справі №640/18402/19, якщо договором встановлено фіксований гонорар адвоката, він не залежить від фактичного обсягу послуг чи часу, тому подання детального опису робіт (актів виконаних робіт) для стягнення витрат не є обов`язковим.

Також у постанові Верховного Суду від 13.02.2024 у справі №910/12155/22 зазначено, що у випадку встановлення фіксованого розміру гонорару фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, не обчислюється. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Суд зазначає, що позивачем не подано доказів повної фактичної оплати правничої допомоги, проте суд з урахуванням правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №686/5064/20, від 05.03.2021 у справі №200/10801/19-а, від 16.03.2021 у справі №520/12065/19, від 23.12.2021 у справі №280/1361/21 виходить з того, що відшкодуванню підлягають витрати незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

При цьому, часткова оплата витрат на правову допомогу в сумі 8000,00 грн відповідає пункту 4.2 договору про надання правничої допомоги адвокатом від 01.06.2026 №346, за умовами якого решти суми 7000 грн має бути сплачена після ухвалення рішення судом першої інстанції.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву не погодилася із заявленою до стягнення сумою витрат на правничу допомогу. Вказала, що провадження у даній справі здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами справи. Дана справа є справою незначної складності та спірні правовідносини не передбачають великої кількості підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню.

Верховний Суд в постановах від 22.12.2020 у справі №520/8489/19, від 07.05.2020 у справі №320/3271/19, від 10.03.2020 у справі №520/8489/19 зазначив, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Також, при визначенні суми відшкодування суд має враховувати критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Таким чином, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.

На думку суду, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України (зокрема, складність справи, яку розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження; час, який об`єктивно необхідно було витратити на підготовку позовної заяви, зважаючи на сталу судову практику у справах цієї категорії; обсяг наданих адвокатом послуг), враховуючи викладені у відзиві заперечення щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Таким чином, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати в загальному розмірі 5422,40 грн, в тому числі судовий збір в сумі 2422,40 грн та витрати на правову допомогу в сумі 3000,00 грн.

Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Буд Сервіс» (43005, Волинська область, Луцький район, місто Луцьк, вулиця Залізнична, будинок 1, код ЄДРПОУ 44737514) до Головного управління ДПС у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ ВП 44106679), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління ДПС у Львівській області (79026, Львівська область, місто Львів, вулиця Стрийська, будинок 35, код ЄДРПОУ 43968090) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Волинській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 18.03.2026 №00/5815/03-20-24-06-147.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Буд Сервіс» судові витрати в сумі 5422,40 грн (п`ять тисяч чотириста двадцять дві гривні 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В. Л. Шепелюк