Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №140/6730/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року ЛуцькСправа № 140/6730/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасувати рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - ГУ ПФУ у Київській області) з позовом про визнання протиправним та скасування рішення від 06 травня 2026 року №907640813949 про відмову в перерахунку пенсії; зобов`язання зарахувати до страхового стажу період проходження військової служби з 06 січня 2005 року по 10 серпня 2005 року та здійснити з 30 квітня 2026 року перерахунок та виплату пенсії з урахуванням періоду проходження військової служби з 06 січня 2005 року по 10 серпня 2005 року.

В обґрунтування позову позивач вказала, що з 06 січня по 10 серпня 2005 року вона проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , однак цей період не було зараховано до її страхового стажу. Тому 30 квітня 2026 року вона звернулася до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про зарахування спірного періоду до страхового стажу. Рішенням ГУ ПФУ у Київській області від 06 травня 2026 року №907640813949 в задоволенні заяви було відмовлено через відсутність довідки про грошове забезпечення та сплату страхових внесків.

Позивач вважає рішення ГУ ПФУ у Київській області протиправним. ОСОБА_1 зазначила, що відповідно до пункту 7 статті 11 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон №1058-ІV) військовослужбовці підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню. Водночас несплата або неповна сплата страхувальником страхових внесків тягне негативні наслідки виключно для самого роботодавця (у вигляді штрафних санкцій та пені). Порушення порядку сплати внесків не з вини застрахованої особи не може позбавляти її права на зарахування періоду проходження служби до страхового стажу.

З урахуванням наведеного позивач просила позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 01 червня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

У відзиві на позовну заяву (а.с.21-22) відповідач позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити повністю. Свою позицію ГУ ПФУ у Київській обґрунтувало тим, що попри надання довідки про проходження військової служби з 06 січня 2005 року по 10 серпня 2005 року, відсутня довідка про грошове забезпечення і сплату страхових внесків.

Відповідач вважає, що рішення від 06 травня 2026 року №907640813949 прийнято ним правомірно.

Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини.

Позивач ОСОБА_1 є отримувачем пенсії по інвалідності, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_2 (а.с.8 зворот).

30 квітня 2026 року позивач звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про перерахунок пенсії, зарахувавши до страхового стажу період проходження військової служби, щодо якого надано документи (а.с.9 зворот).

Після реєстрації заяви та формування електронної пенсійної справи працівниками ГУ ПФУ у Волинській області заява позивача відповідно до принципу екстериторіальності була розглянута ГУ ПФУ у Київській області, рішенням якого від 06 травня 2026 року №907640813949 ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку пенсії з врахуванням до стажу періоду проходження військової служби, оскільки відсутня довідка про грошове забезпечення та дані про сплату страхових внесків (а.с.11 зворот).

Предмет позову стосується оскарження рішення від 06 травня 2026 року №907640813949 щодо незарахування до страхового стажу періоду проходження військової служби з 06 січня 2005 року по 10 серпня 2005 року та непроведення перерахунку пенсії.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон №1058-IV.

Частиною першою статті 9 Закону №1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначається, зокрема, пенсія по інвалідності.

Згідно з частиною першою статті 33 Закону №1058-IV пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: особам з інвалідністю I групи - 100 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю II групи - 90 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю III групи - 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону.

Натомість відповідно до частини першої статті 27 Закону №1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

Отже, страховий стаж впливає на розмір пенсії.

Частиною першою статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» установлено, що час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Також згідно з абзацом другим частини першої статті 8 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Як визначено абзацом першим частини першої статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Абзацом першим частини другої статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За приписами статті 11 Закону №1058-ІV у чинній та попередніх редакціях особи, які проходять строкову військову службу у Збройних Силах України у всіх підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню.

Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби), особи рядового і начальницького складу включені до переліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню у зв`язку із змінами, внесеними у статтю 11 вказаного Закону згідно із Законом України від 03 квітня 2007 року №857-V «Про внесення змін до деяких законів України щодо пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (доповнено пунктом 17).

Частиною шостою статті 21 Закону №1058-ІV (в редакції до 11 жовтня 2017 року) було установлено, що відомості про осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-10, 12-15, 18 статті 11 цього Закону, подаються до територіального органу Пенсійного фонду страхувальниками-роботодавцями, відповідними підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують цим особам заробітну плату, грошове забезпечення (заробіток), допомогу. Відомості про застрахованих осіб, зазначених у пунктах 3 і 4 статті 11 цього Закону, подаються до територіального органу Пенсійного фонду безпосередньо цими особами, про осіб, зазначених у пункті 11 статті 11 цього Закону, - Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, про осіб, які підлягали загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття та отримували допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, - Фондом загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Форми документів, порядок та строки їх подання встановлюються правлінням Пенсійного фонду.

Отже, військові частини відповідно до указаної норми не мали обов`язку подання відомостей до Пенсійного фонду в розрізі військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Стаття 11 згідно із Законом України від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі - Закон №2148-VIII) має нову редакцію, пунктом 11 якої (зі змінами) передбачено, що загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають: військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби), поліцейські, особи рядового і начальницького складу, у тому числі ті, які проходять військову службу під час особливого періоду, визначеного законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «Про військовий обов`язок і військову службу», особи рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань.

Законом №2148-VIII частину першу статті 24 Закону №1058-ІV доповнено абзацом другим такого змісту: «У разі якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для обчислення страхового стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу відповідно до цього Закону, страховий стаж обчислюється на підставі довідки про проходження військової служби та про сплачені суми страхових внесків» (застосовується з 01 жовтня 2017 року).

Згідно з пунктом 3 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV (зі змінами, внесеними Законом №2148-VIII) зарахування періодів служби до страхового стажу осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та військової служби за контрактом Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб, за період з 1 січня 2004 до 31 грудня 2006 р. проводиться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за рахунок коштів Державного бюджету України. Упродовж п`яти років з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення відповідно до законодавства, до Пенсійного фонду подаються (в разі їхньої відсутності) персоніфіковані відомості про грошове забезпечення та сплату страхових внесків за період з 1 липня 2000 до 31 грудня 2016 р., потрібні для призначення пенсії військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу, поліцейським, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №770 затверджено, зокрема, Порядок зарахування періодів служби до страхового стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам начальницького і рядового складу за період з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2006 року (далі - Порядок №770) та Порядок подання відсутніх у Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування персоніфікованих відомостей про грошове забезпечення та сплату страхових внесків за період з 1 липня 2000 р. по 31 грудня 2016 р., необхідних для призначення пенсій військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам начальницького і рядового складу, поліцейським.

Відповідно до пункту 2 Порядку №770 під час звернення за призначенням пенсії (переведенням на пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування») особою, яка належить до однієї із категорій, зазначених у пункті 1 цього Порядку, територіальний орган Пенсійного фонду України перевіряє індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2006 р., що містяться в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб).

Територіальний орган Пенсійного фонду України зараховує відповідні періоди служби до страхового стажу на підставі реєстру застрахованих осіб, якщо в ньому є необхідні для обчислення страхового стажу відомості щодо грошового забезпечення та сплати страхових внесків.

У разі відсутності в реєстрі застрахованих осіб відомостей щодо грошового забезпечення страховий стаж зараховується на підставі довідки про нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески, виданої військовою частиною чи органом, який виплачує (виплачував) грошове забезпечення.

У разі передачі справ до архівних установ довідки про нараховані суми грошового забезпечення та про сплачені страхові внески подаються військовою частиною чи органом, який сплачував грошове забезпечення, на підставі інформації з архівних установ.

У разі ліквідації (припинення діяльності) військової частини чи органу, який виплачує (виплачував) грошове забезпечення, довідки про нараховані суми грошового забезпечення та про сплачені страхові внески видаються правонаступниками або органами, які уповноважені рішеннями керівників державних органів.

Пунктом 3 Порядку №770 установлено, що за періоди, зараховані до страхового стажу відповідно до абзаців другого та третього пункту 2 цього Порядку, за які не були сплачені страхові внески, територіальним органом Пенсійного фонду України обчислюється сума страхових внесків, яка підлягає сплаті з державного бюджету. Сума страхових внесків, яка підлягає сплаті з державного бюджету, обчислюється за кожен місяць служби окремо виходячи із сум грошового забезпечення, що були нараховані особі за відповідні періоди служби.

Відповідно до пункту 7 Порядку №770 територіальний орган Пенсійного фонду України, що призначає пенсію, має право перевіряти обґрунтованість видачі довідки про нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески.

Відмовляючи ОСОБА_1 у перерахунку пенсії, ГУ ПФУ у Київській області виходило з того, що до страхового стажу не може бути зараховано період проходження військової служби з 06 січня 2005 року по 10 серпня 2005 року з тих підстав, що відсутня довідка про грошове забезпечення та дані про сплату внесків (а в реєстрі застрахованих осіб відсутні відомості для обчислення страхового стажу).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує, що відсутність в реєстрі застрахованих осіб відомостей для обчислення страхового стажу позивача за період проходження військової служби у 2005 році не є перешкодою, адже вона надала довідку про проходження військової служби відповідно до абзацу другого частини першої статті 24 Закону №1058-ІV.

Так згідно з довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 27 квітня 2026 року №97 (а.с.10 зворот) молодший сержант запасу ОСОБА_1 проходила військову службу у Збройних Силах (Військова частина НОМЕР_1 ) з 06 січня 2005 року по 10 серпня 2005 року, що також підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_3 (а.с.9). Поряд з тим архівною довідкою Львівського територіального архівного відділу Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 14 квітня 2026 року (а.с.10) підтверджено нарахування Військовою частиною НОМЕР_1 грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з січня по серпень 2005 року у таких розмірах: у січні 2005 року – 226,44 грн, у лютому 2005 року – 333,24 грн, у березні-липні 2005 року – по 360,00 грн, у серпні 2005 року – 205,99 грн. У примітці вказано, що нарахування страхових внесків до Пенсійного фонду не відображено.

Відповідно до приписів пунктів 3, 7 Порядку №770 територіальний орган Пенсійного фонду України має повноваження перевіряти обґрунтованість видачі довідки про нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески, вирахувати суму страхових внесків (якщо через особливості фінансування певних силових відомств чи бюджетних періодів у минулому такі не нараховувалися).

Водночас несплата внесків не може позбавляти особу права на належний розмір пенсії з урахуванням страхового стажу за період військової служби, який зараховується відповідно до прямої вказівки в частині першій статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», абзацу другого частини першої статті 8 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що оскільки позивач у період з 06 січня 2005 року по 10 серпня 2005 року проходила військову службу та їй цей період було нараховано грошове забезпечення, що підтверджується належними доказами (військовим квитком серії НОМЕР_3 , довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 27 квітня 2026 року №97, архівною довідкою Львівського територіального архівного відділу Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 14 квітня 2026 року), то такий період протиправно не зарахований відповідачем до страхового стажу позивача.

Перевіривши фактичну та юридичну обґрунтованість доводів сторін, суд дійшов висновку, що рішення ГУ ПФУ у Київській області від 06 травня 2026 року №907640813949 не відповідає аналізованим нормам законодавства, яке регулює спірні правовідносини, порушує право ОСОБА_1 на соціальний захист, тому його належить визнати протиправним та скасувати.

Частиною четвертою статті 45 Закону №1058-IV визначено строки проведення перерахунку раніше призначених пенсій: з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Позивач звернулася із заявою 30 квітня 2026 року, тому перерахунок пенсії має бути здійснений з 01 травня 2026 року.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач просила стягнути з відповідача понесені судові витрати зі сплати судового збору та витрати на правничу допомогу адвоката.

Частинами першою, третьою статті 132 КАС України установлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Виходячи з аналізу вказаних правових норм, склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо є неспівмірним (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26 серпня 2022 року у справі №520/6658/21).

Отже, суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити розмір судових витрат з огляду на розумну необхідність для конкретної справи та не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним чи необґрунтованим щодо іншої сторони спору.

Для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу суду надано копії таких документів: договору про надання правової допомоги від 25 травня 2026 року №25-05/01, укладеного між Адвокатським об`єднанням «Дженерал Лігал Груп» (далі – Адвокатське об`єднання) та ОСОБА_2 (а.с.12), додаткової угоди (замовлення) від 26 травня 2026 року №1 до договору від 25 травня 2026 року (а.с.13), акта приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 26 травня 2026 року (а.с.14), рахунку на оплату від 26 травня 2026 року (а.с.14 зворот).

Договором про надання правової допомоги від 25 травня 2026 року №25-05/01 визначено, що Адвокатське об`єднання приймає на себе доручення клієнта Дідур С.В. з надання правничої допомоги в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов`язується сплатити гонорар з надання правової допомоги і фактичні витрати, понесені у зв`язку з виконанням цього договору.

Відповідно до додаткової угоди від 26 травня 2026 року №1 Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надати клієнту правничу допомогу у справі за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення від 06 травня 2026 року №907640813949 та зобов`язання зарахувати до страхового стажу період проходження військової служби з 06 січня 2005 року по 10 серпня 2005 року та здійснити перерахунок та виплату пенсії. Пунктом 2 додаткової угоди визначено, що для виконання замовлення Адвокатське об`єднання здійснює, зокрема, такі заходи та дії: ґрунтовно проконсультувати клієнта з приводу обставин справи, зазначеної в пункті 1 додаткової угоди; підготувати позовну заяву; здійснити підготовку інших документів процесуального характеру, в яких виникне необхідність в ході судового розгляду справи; представляти інтереси клієнта в суді першої інстанції, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, установах, організаціях та підприємствах усіх форм власності.

Сторони погодили, що вартість виконаних робіт та наданих послуг (гонорар) Адвокатським об`єднанням, обумовлених в даній додатковій угоді, становить 10000,00 грн (пункт 3 додаткової угоди).

Згідно з актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 26 травня 2026 року (а.с.14), Адвокатським об`єднанням надано такі послуги: надання клієнту консультацій з приводу обставин справи, підготовка, подання позовної заяви; загальна вартість робіт 10000,00 грн.

Позивачем не подані докази фактичної оплати правничої допомоги в сумі 5000,00 грн, проте суд з урахуванням правового висновку у постановах Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року (справа №686/5064/20), від 05 березня 2021 року (справа №200/10801/19-а), від 16 березня 2021 року (справа №520/12065/19), від 23 грудня 2021 року (справа №280/1361/21) та ін. виходить з того, що відшкодуванню підлягають витрати незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Суд зауважує, що позивач вільний у виборі адвоката та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, проте цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо є неспівмірним (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26 серпня 2022 року у справі №520/6658/21).

Виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, справедливим буде відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

Звертаючись до суду, позивач сплатила судовий збір у сумі 1064,96 грн, що підтверджується квитанцією від 26 травня 2026 року №17401883-7070-4422, випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету (а.с.5, 17).

У зв`язку із задоволенням позову на користь позивача належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у сумі 2564,96 грн (1064,96 грн – витрати зі сплати судового збору, 1500,00 грн – витрати на правничу допомогу).

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська область, місто Фастів, вулиця Саєнка Андрія, будинок 10, ідентифікаційний код юридичної особи 22933548) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 06 травня 2026 року №907640813949.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період проходження військової служби з 06 січня 2005 року по 10 серпня 2005 року та здійснити перерахунок та виплату пенсії (з урахуванням виплачених сум) з 01 травня 2026 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області судові витрати у сумі 2564,96 грн (дві тисячі п`ятсот шістдесят чотири грн 96 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ж.В. Каленюк