Рішення від 02 вересня 2026 р. у справі №140/5098/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року ЛуцькСправа № 140/5098/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Шепелюка В.Л.,

за участю секретаря судового засідання Юхимчук О.В.,

представника позивача Давидюка О.Ф.,

представника відповідача Пех С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Броско-Авто” до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Броско- Авто» (далі – ТзОВ «Броско- Авто», позивач) звернулося з позовом до Волинської митниці (далі – відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: від 25.12.2025 №UA2050002025454 за мито на суму 1 450 065,98 грн і штрафних (фінансових) санкцій на суму 145 006,63 грн, від 25.12.2025 №UA2050002025455 за мито на суму 2 700 517,52 грн, і штрафних (фінансових) санкцій на суму 270 051,78 грн та від 25.12.2025 за №UA2050002025456 за податком з доданої вартості на суму 830 116,75 грн, і штрафних (фінансових) санкцій на суму 83 011,66 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26.11.2025 Волинською митницею складений Акт за № 147/25/7.3-19/17/44956970 про результати документальної невиїзної перевірки дотримання ТОВ «БРОСКО-АВТО» вимог законодавства України з питань митної справи в частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування при митному оформленні товарів за митними деклараціями наведеними у Додатку.

За результатами документальної перевірки митним органом сформовано оскаржувані податкові повідомлення рішення від 25.12.2025 за №UA2050002025454 по 27 митних деклараціях, згідно розрахунку до неї за митом на суму 1 450 065,98 грн. і штрафних (фінансових) санкцій на суму 145 006,63 грн., на загальну суму 1 595 072,61 грн; від 25.12.2025 за №UA2050002025455 по 28 митних деклараціях, згідно розрахунку до неї за мито на суму 2 700 517,52 грн, і штрафних (фінансових) санкцій на суму 270 051,78 грн., на загальну суму 2 970 569,30 грн; від 25.12.2025 за №UA2050002025456 по 55 митних деклараціях, згідно розрахунку до неї за податок з доданої вартості на суму 830 116,75 грн., і штрафних (фінансових) санкцій на суму 83 011,66 грн., на загальну суму 913 128,41 грн.

Вказує, що на переконання Митного органу, інформація з не легалізованих листів закордонних митних органів в неофіційному перекладі ДМС України засвідчує, що 55 Сертифікати EUR.1. не підтверджують факту походження ввезеного товару в період з 27.03.2024 по 25.11.2024 з Європейського Союзу, а отже засвідчує факт відсутності преференції при сплаті митних платежів до державного бюджету.

Стверджує, що через тривалий час, митний орган, посилаючись на неофіційну та не легалізовану інформацію, прямо ігноруючи свої ж вимоги щодо підставності скерування відповідних запитів на цю інформацію, приходить до висновку, що нібито ввезений ТОВ «БРОСКО-АВТО» товар з ЄС і який пройшов, під час ввезення, митне оформлення, коли Митний орган і перевіряв його походження – нібито не є Товаром з Європейського Союзу, не підпадаючи під відповідні тарифні преференції.

Зазначає, що згідно п.2.4.2 Розділу II та п.3.2. Розділу III акту фактично єдиними доказами відсутності автентичності Сертифікатів, а отже і відповідних преференцій по товару, який пройшов митне оформлення по 55 МД послужила інформація з листів уповноважених закордонних органів фактично довільно перекладена і викладена у невідомих та навіть не згаданих у акту відповідних листах ДМСУ.

Звертає увагу на те, що до письмових доказів, викладених іноземною мовою, повинні додаватися переклади українською мовою, засвідчені належним чином. Вірність перекладу документів юридичного характеру повинна бути нотаріально засвідченою в порядку статті 79 Закону України «Про нотаріат» та Глави 8 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженої наказом Мінюсту України за № 296/5 від 22.02.2012.

Отже, єдиною підставою донарахувань послужила не підтверджена інформація уповноважених закордонних органів, яка не мала ні документального підтвердження, ні офіційного перекладу, ні дипломатичної чи консульської легалізації на тему можливої не дійсності сертифікатів, що складались експортерами і які давали преференції при проведенні митного оформлення ввезеного до ТзОВ «Броско-Авто» на митну територію товару.

Позивач також вказує, що відповідач порушив вимоги абзацу другого пункту 79.2 статті 79 ПК України та частини четвертої статті 351 Митного кодексу України (далі - МК України) щодо підстав, початку і строку проведення документальної невиїзної перевірки, а також порушив вимоги законодавства щодо порядку оформлення акту документальної невиїзної перевірки, законодавчо визначені строки проведення перевірки.

Крім того, позивач звертає увагу на відсутність документального підтвердження інформації, викладеної в листах закордонних уповноважених органів, а також відсутність офіційних перекладів з необхідною дипломатичною чи консульською легалізацією цих листів, що свідчить про порушення порядку отримання відповідної інформації, а тому не може свідчити про обставини, які входять до предмету доказування.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за вказаним позовом, ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, у справі призначено підготовче засідання (т. 1, а. с. 186).

В поданому до суду 22.05.2026 відзиві на позовну заяву (т. 1, а. с. 193-206) представник відповідача Пех С.А. позов не визнала та просить відмовити у його задоволенні з підстав правомірності оскаржуваних ППР.

Вказує, що 22 жовтня 2025 року Волинською митницею на підставі пункту 9 ч.1 ст.336, абз. 3 ч. 2 ст. 3441, абз. 2,5 ч.1, ч. 2, п. 2 ч. 3 ст. 345, п. 2 ч. 2 ст. 351 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VІ (зі змінами) (далі - МКУ), винесено наказ №481 «Про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання ТОВ «Броско-Авто» (код ЄДРПОУ 44956970) вимог законодавства України з питань митної справи», (далі – наказ №481).

Волинською митницею на адресу ТОВ «Броско-Авто» (код ЄДРПОУ 44956970) рекомендованим листом 22.10.2025 №7.3-2/19/13/12282 з повідомленням про вручення (номер поштового відправлення R067024139163) направлено копію наказу Волинської митниці від 22.10.2025 №481 та повідомлення про проведення документальної невиїзної перевірки, про дату початку її проведення із зазначенням місця проведення та питань, які будуть перевірятись.

Вказує, що на підставі п.9 ч.1 ст.336, абз. 3 ч. 2 ст. 3441, абз. 2,5 ч.1, ч. 2, п. 2 ч. 3 ст. 345, п. 2 ч. 2 ст. 351 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495 VІ (зі змінами) (далі - МКУ), згідно з наказом Волинської митниці від 22.10.2025 № 481, ОСОБА_1 , головним державним інспектором відділу здійснення контролю у невиїзному порядку управління проведення митного аудиту Волинської митниці, (керівник робочої групи) та Анастасією Супрунович, головним державним інспектором відділу доперевірочного аналізу та оцінки ризиків управління проведення митного аудиту Волинської митниці, проведено документальну невиїзну перевірку дотримання ТОВ «БРОСКО-АВТО» вимог законодавства України з питань митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, в тому числі залежно від країни походження товарів, застосування знижених ставок ввізного мита, а саме правомірності застосування тарифної пільги (тарифної преференції) по сплаті ввізного мита за кодом митної преференції "410" в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 № 1678-VІІ при митному оформленні товарів за 55 митними деклараціями: 24UA209180056460U9 від 23.09.2024; 24UA209180062693U1 від 28.10.2024;24UA209180061446U8 від 21.10.2024; 24UA209180061464U9 від 21.10.2024; 24UA209180062264U8 від 24.10.2024;24UA209180062230U8 24.10.2024; від 24.10.2024; 24UA209180062227U7 24UA206070016582U2 від від 25.11.2024;24UA206070016563U2 від 25.11.2024; 24UA206070016241U3 від 18.11.2024; 24UA206070015581U0 від 05.11.2024; 24UA206070015218U0 від 29.10.2024; 24UA206070015186U6 від 29.10.2024; 24UA206070015178U0 від 29.10.2024; 24UA206070015086U9 від 28.10.2024; 24UA206070014954U9 від 24.10.2024; 24UA206070014510U5 від 17.10.2024; 24UA206070014425U8 від 16.10.2024; 24UA206070014417U1 від 16.10.2024; 24UA206070014274U7 від 14.10.2024; 24UA206070014235U8 від 14.10.2024; 24UA206070014222U6 від 14.10.2024; 24UA206070013779U5 від 07.10.2024; 24UA206070013403U7 від 30.09.2024; 24UA206070013346U5 від 30.09.2024; 24UA206070013140U6 від 26.09.2024; 24UA206070013125U2 від 26.09.2024; 24UA206070013051U2 від 25.09.2024; 24UA206070012791U8 від 20.09.2024; 24UA206070012673U0 від 19.09.2024; 24UA206070011800U1 від 06.09.2024; 24UA206070011748U5 від 05.09.2024; 24UA206070011747U6 від 05.09.2024; 24UA206070011732U6 від 05.09.2024; 24UA206070011664U0 від 04.09.2024; 24UA206070011422U0 від 29.08.2024; 24UA206070011343U0 від 30.08.2024; 24UA206070011316U4 від 28.08.2024; 24UA206070011268U8 від 28.08.2024; 24UA206070009886U0 від 01.08.2024; 24UA206070009044U5 від 17.07.2024;24UA206070009009U2 від 16.07.2024; 24UA206070008663U5 від 08.07.2024; 24UA206070008036U5 від 25.06.2024; 24UA206070006871U9 від 31.05.2024; 24UA206070006740U9 від 28.05.2024; 24UA206070005815U4 від 07.05.2024; 24UA206070005801U3 від 07.05.2024; 24UA206070005131U6 від 24.04.2024; 24UA206070005129U4 від 24.04.2024; 24UA206070004809U2 від 17.04.2024; 24UA206070004805U6 від 17.04.2024; 24UA206070003718U7 від 27.03.2024; 24UA206070011183U4 від 26.08.2024; 24UA206070011185U2 від 26.08.2024.

Наголошує, що вказана перевірка була розпочата у зв`язку з отриманням:- копії листа уповноваженого митного органу Королівства Бельгія від 13.03.2025 №2024/N6A2N30/00028303/2 (доведено листами Львівської митниці від 12.05.2025 №7.4-2/15-03/7/11933 та Держмитслужби від 06.05.2025 №15/15-03 01/7/2668), - копії листа уповноваженого митного органу Королівства Бельгія від 13.03.2025 №2025/N6A2N30/0001547/2 (доведено листами Львівської митниці від 02.04.2025 №7.4-2/15-03/7/8638, Івано-Франківської митниці від 04.04.2025 №7.21 1/15-02/7/1475 та Держмитслужби від 28.03.2025 №15/15-03-01/7/1887), - копії листа уповноваженого митного органу Королівства Бельгія від 13.03.2025 №2024/N6A2N30/00028287/2 (доведено листами Івано-Франківської митниці від 19.05.2025 №7.21-1/15-02/7/2117 та Держмитслужби від 08.05.2025 №15/15-03-01/11/2704).

Митне оформлення товарів здійснено із застосуванням преференції за кодом «410» - товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС (абзац перший частини першої ст. 29 додатка I-А «Тарифний графік України» до глави I розділу IV «Торгівля та питання, пов`язані з торгівлею» (скасування мит) Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами членами, з іншої сторони)». Відповідно з нарахуванням та сплатою ввізного мита за преференційними ставками від митної вартості в рамках дії норм статті 16 Протоколу 1 «Щодо визнання концепції «Походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» до економічної частини Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 № 1678-VІІ та в рамках дії норм статті 15 Доповнення 1 «Підтвердження походження» до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференції правил походження.

Застосування вищезазначеної пільги зі сплати ввізного мита ТзОВ «Броско-Авто» було здійснено на підставі наданих при митному оформленні сертифікатів з перевезення (походження) товару форми EUR.1, які зазначені у графі 44 митних декларацій під кодом «0954» - «сертифікат з перевезення (походження) товару форми 6.033.513 EUR.1», а саме: E 6.033.179 від 19.09.2024; E 6.033.349 від 08.10.2024; E 6.033.394 від 11.10.2024; E 6.033.441 від 16.10.2024; E 6.033.475 від 18.10.2024; E 6.033.512 від 22.10.2024; E від 22.10.2024;E 6.036.911від21.11.2024;E 6.033.350від08.10.2024;E 6.036.567від08.11.2024; E 6.033.463 від 24.10.2024; E 6.033.554 від 25.10.2024; E 6.033.439 від 16.10.2024; E 6.033.440 від 16.10.2024; E 6.033.208 від 23.09.2024; E 6.033.486 від 17.10.2024; E 6.033.420 від 15.10.2024; E 6.033.417 від 14.10.2024; E 6.033.209 від 23.09.2024; E 6.033.354 від 08.10.2024; E 6.033.211 від 23.09.2024; E 6.033.396 від 11.10.2024; E 6.033.241 від 27.09.2024; E 6.033.195 від 20.09.2024; E 6.033.210 від 23.09.2024; E 6.033.218 від 24.09.2024; E 6.033.215 від 20.09.2024; E 6.033.194 від 20.09.2024; E 6.033.180 від 19.09.2024; E 6.033.154 від 06.09.2024; E 6.033.127 від 22.08.2024; E 6.033.142 від 29.08.2024;E 6.033.141 від 28.08.2024; E 6.033.117 від 08.08.2024; E 6.033.138 від 27.08.2024; E 6.033.134 від 24.08.2024; E 6.033.129 від 22.08.2024; E 6.033.128 від 22.08.2024; E 6.033.122 від 16.08.2024; E 6.033.112 від 31.07.2024; E 6.039.159 від 15.07.2024; E 6.039.153 від 08.07.2024; E 6.039.144 від 02.07.2024; E 6.039.131 від 21.06.2024; E 6.039.115 від 23.05.2024; E 6.039.113 від 24.05.2024; E 6.163.106 від 23.04.2024; E 6.163.111 від 24.04.2024; E 6.163.091 від 15.04.2024; E 6.163.090 від 15.04.2024; E 6.163.087від11.04.2024; E 6.163.088 від 11.04.2024; E 6.163.062 від 21.03.2024; E 6.033.126 від 22.08.2024; E6.033.132 від 23.08.2024.

За результатами перевірки обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, в тому числі залежно від країни походження товарів, застосування знижених ставок ввізного мита, а саме правомірності застосування тарифної пільги (тарифної преференції) по сплаті ввізного мита за кодом митної преференції "410" в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами, членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 № 1678-VІІ з урахуванням отриманої інформації від уповноважених органів Королівства Бельгія відповідно до частини дванадцятої статті 354 МКУ встановлено факт неправомірного застосування режиму вільної торгівлі та застосування зменшеної ставки мита до товарів оформлених за МД згідно Додатку у розумінні Доповнення І до Конвенції в рамках Угоди.

Стосовно доводів позивача про порушення відповідачем процедури проведення перевірки представник відповідача їх заперечує та вказує, що документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі, обґрунтованості та законності надання пільг і звільнення від оподаткування та своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться митними органами відповідно до МК України. Єдина процесуальна вимога до проведення документальної невиїзної перевірки, згідно вимог МК України, це те, що повідомлення про проведення перевірки та наказ мають бути направлені митним органом до дати початку перевірки, що й було дотримано Волинською митницею при проведенні зазначеної перевірки.

Також вказує, що оскаржувані ППР прийняті митним органом в межах компетенції, зі змісту акту про результати перевірки від 26.11.2025 №147/25/7.3-19/17/44956970 можна чітко встановити порушення законодавства позивачем, через що були застосовані відповідні санкції. Митним органом не було порушено вимог законодавства щодо строків давності проведення документальних перевірок.

Таким чином, враховуючи обставини, викладені у Акті про результати перевірки, та доводи, наведені митницею у відзиві на позовну заяву, представник відповідача вважає, що винесені Волинською митницею ППР є підставними, обґрунтованими, а відтак такими, що прийняті у повній відповідності до вимог чинного законодавства, у тому числі при дотриманні усіх процесуальних аспектів проведення документальної невиїзної перевірки.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 30.06.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті (т.3, а.с.146).

В судових засіданнях представники позивача Давидюк О.Ф., Боярчук П.А. позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, та просять позов задовольнити.

Представник відповідача Пех С.А. у тих же судових засіданнях позов не визнала та просить відмовити у його задоволенні з підстав, викладених у позовній заяві.

Заслухавши вступне слово представників сторін, дослідивши письмові, електронні докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 22 жовтня 2025 року Волинською митницею на підставі пункту 9 ч.1 ст.336, абз. 3 ч. 2 ст. 3441, абз. 2,5 ч.1, ч. 2, п. 2 ч. 3 ст. 345, п. 2 ч. 2 ст. 351 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VІ (зі змінами) (далі - МКУ), винесено наказ №481 «Про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання ТОВ «Броско-Авто» (код ЄДРПОУ 44956970) вимог законодавства України з питань митної справи», (далі – наказ №481).

Волинською митницею на адресу ТОВ «Броско-Авто» (код ЄДРПОУ 44956970) рекомендованим листом 22.10.2025 №7.3-2/19/13/12282 з повідомленням про вручення (номер поштового відправлення R067024139163) направлено копію наказу Волинської митниці від 22.10.2025 №481 та повідомлення про проведення документальної невиїзної перевірки, про дату початку її проведення із зазначенням місця проведення та питань, які будуть перевірятись.

Вказує, що на підставі п.9 ч.1 ст.336, абз. 3 ч. 2 ст. 3441, абз. 2,5 ч.1, ч. 2, п. 2 ч. 3 ст. 345, п. 2 ч. 2 ст. 351 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495 VІ (зі змінами) (далі - МКУ), згідно з наказом Волинської митниці від 22.10.2025 № 481, ОСОБА_1 , головним державним інспектором відділу здійснення контролю у невиїзному порядку управління проведення митного аудиту Волинської митниці, (керівник робочої групи) та Анастасією Супрунович, головним державним інспектором відділу доперевірочного аналізу та оцінки ризиків управління проведення митного аудиту Волинської митниці, проведено документальну невиїзну перевірку дотримання ТОВ «БРОСКО-АВТО» вимог законодавства України з питань митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, в тому числі залежно від країни походження товарів, застосування знижених ставок ввізного мита, а саме правомірності застосування тарифної пільги (тарифної преференції) по сплаті ввізного мита за кодом митної преференції "410" в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 № 1678-VІІ при митному оформленні товарів за 55 митними деклараціями: 24UA209180056460U9 від 23.09.2024; 24UA209180062693U1 від 28.10.2024;24UA209180061446U8 від 21.10.2024; 24UA209180061464U9 від 21.10.2024; 24UA209180062264U8 від 24.10.2024;24UA209180062230U8 24.10.2024; від 24.10.2024; 24UA209180062227U7 24UA206070016582U2 від від 25.11.2024;24UA206070016563U2 від 25.11.2024; 24UA206070016241U3 від 18.11.2024; 24UA206070015581U0 від 05.11.2024; 24UA206070015218U0 від 29.10.2024; 24UA206070015186U6 від 29.10.2024; 24UA206070015178U0 від 29.10.2024; 24UA206070015086U9 від 28.10.2024; 24UA206070014954U9 від 24.10.2024; 24UA206070014510U5 від 17.10.2024; 24UA206070014425U8 від 16.10.2024; 24UA206070014417U1 від 16.10.2024; 24UA206070014274U7 від 14.10.2024; 24UA206070014235U8 від 14.10.2024; 24UA206070014222U6 від 14.10.2024; 24UA206070013779U5 від 07.10.2024; 24UA206070013403U7 від 30.09.2024; 24UA206070013346U5 від 30.09.2024; 24UA206070013140U6 від 26.09.2024; 24UA206070013125U2 від 26.09.2024; 24UA206070013051U2 від 25.09.2024; 24UA206070012791U8 від 20.09.2024; 24UA206070012673U0 від 19.09.2024; 24UA206070011800U1 від 06.09.2024; 24UA206070011748U5 від 05.09.2024; 24UA206070011747U6 від 05.09.2024; 24UA206070011732U6 від 05.09.2024; 24UA206070011664U0 від 04.09.2024; 24UA206070011422U0 від 29.08.2024; 24UA206070011343U0 від 30.08.2024; 24UA206070011316U4 від 28.08.2024; 24UA206070011268U8 від 28.08.2024; 24UA206070009886U0 від 01.08.2024; 24UA206070009044U5 від 17.07.2024;24UA206070009009U2 від 16.07.2024; 24UA206070008663U5 від 08.07.2024; 24UA206070008036U5 від 25.06.2024; 24UA206070006871U9 від 31.05.2024; 24UA206070006740U9 від 28.05.2024; 24UA206070005815U4 від 07.05.2024; 24UA206070005801U3 від 07.05.2024; 24UA206070005131U6 від 24.04.2024; 24UA206070005129U4 від 24.04.2024; 24UA206070004809U2 від 17.04.2024; 24UA206070004805U6 від 17.04.2024; 24UA206070003718U7 від 27.03.2024; 24UA206070011183U4 від 26.08.2024; 24UA206070011185U2 від 26.08.2024.

Вказана перевірка була розпочата у зв`язку з отриманням:- копії листа уповноваженого митного органу Королівства Бельгія від 13.03.2025 № 2024/N6A2N30/00028303/2 (доведено листами Львівської митниці від 12.05.2025 №7.4-2/15-03/7/11933 та Держмитслужби від 06.05.2025 №15/15-03 01/7/2668),- копії листа уповноваженого митного органу Королівства Бельгія від 13.03.2025 № 2025/N6A2N30/0001547/2 (доведено листами Львівської митниці від 02.04.2025 №7.4-2/15-03/7/8638, Івано-Франківської митниці від 04.04.2025 №7.21 1/15-02/7/1475 та Держмитслужби від 28.03.2025 №15/15-03-01/7/1887), - копії листа уповноваженого митного органу Королівства Бельгія від 13.03.2025 № 2024/N6A2N30/00028287/2 (доведено листами Івано-Франківської митниці від 19.05.2025 №7.21-1/15-02/7/2117 та Держмитслужби від 08.05.2025 №15/15-03-01/11/2704).

Митне оформлення товарів здійснено із застосуванням преференції за кодом «410» - товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС (абзац перший частини першої ст. 29 додатка I-А «Тарифний графік України» до глави I розділу IV «Торгівля та питання, пов`язані з торгівлею» (скасування мит) Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами членами, з іншої сторони)». Відповідно з нарахуванням та сплатою ввізного мита за преференційними ставками від митної вартості в рамках дії норм статті 16 Протоколу 1 «Щодо визнання концепції «Походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» до економічної частини Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 № 1678-VІІ та в рамках дії норм статті 15 Доповнення 1 «Підтвердження походження» до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференції правил походження.

Застосування вищезазначеної пільги зі сплати ввізного мита ТзОВ «Броскр-Авто» було здійснено на підставі наданих при митному оформленні сертифікатів з перевезення (походження) товару форми EUR.1, які зазначені у графі 44 митних декларацій під кодом «0954» - «сертифікат з перевезення (походження) товару форми 6.033.513 EUR.1», а саме: E 6.033.179 від 19.09.2024; E 6.033.349 від 08.10.2024; E 6.033.394 від 11.10.2024; E 6.033.441 від 16.10.2024; E 6.033.475 від 18.10.2024; E 6.033.512 від 22.10.2024; E від 22.10.2024;E 6.036.911від21.11.2024;E 6.033.350від08.10.2024;E 6.036.567від08.11.2024; E 6.033.463 від 24.10.2024; E 6.033.554 від 25.10.2024; E 6.033.439 від 16.10.2024; E 6.033.440 від 16.10.2024; E 6.033.208 від 23.09.2024; E 6.033.486 від 17.10.2024; E 6.033.420 від 15.10.2024; E 6.033.417 від 14.10.2024; E 6.033.209 від 23.09.2024; E 6.033.354 від 08.10.2024; E 6.033.211 від 23.09.2024; E 6.033.396 від 11.10.2024; E 6.033.241 від 27.09.2024; E 6.033.195 від 20.09.2024; E 6.033.210 від 23.09.2024; E 6.033.218 від 24.09.2024; E 6.033.215 від 20.09.2024; E 6.033.194 від 20.09.2024; E 6.033.180 від 19.09.2024; E 6.033.154 від 06.09.2024; E 6.033.127 від 22.08.2024; E 6.033.142 від 29.08.2024;E 6.033.141 від 28.08.2024; E 6.033.117 від 08.08.2024; E 6.033.138 від 27.08.2024; E 6.033.134 від 24.08.2024; E 6.033.129 від 22.08.2024; E 6.033.128 від 22.08.2024; E 6.033.122 від 16.08.2024; E 6.033.112 від 31.07.2024; E 6.039.159 від 15.07.2024; E 6.039.153 від 08.07.2024; E 6.039.144 від 02.07.2024; E 6.039.131 від 21.06.2024; E 6.039.115 від 23.05.2024; E 6.039.113 від 24.05.2024; E 6.163.106 від 23.04.2024; E 6.163.111 від 24.04.2024; E 6.163.091 від 15.04.2024; E 6.163.090 від 15.04.2024; E 6.163.087від11.04.2024; E 6.163.088 від 11.04.2024; E 6.163.062 від 21.03.2024; E 6.033.126 від 22.08.2024; E6.033.132 від 23.08.2024.

За результатами перевірки обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, в тому числі залежно від країни походження товарів, застосування знижених ставок ввізного мита, а саме правомірності застосування тарифної пільги (тарифної преференції) по сплаті ввізного мита за кодом митної преференції "410" в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами, членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 № 1678-VІІ з урахуванням отриманої інформації від уповноважених органів Королівства Бельгія відповідно до частини дванадцятої статті 354 МКУ встановлено факт неправомірного застосування режиму вільної торгівлі та застосування зменшеної ставки мита до товарів оформлених за МД згідно Додатку у розумінні Доповнення І до Конвенції в рамках Угоди.

Листом Львівської митниці від 12.05.2025 № 7.4-2/15-03/7/11933 надіслано відповідь уповноваженого органу Королівства Бельгія від 13.03.2025 № 2024/N6A2N30/00028303/2 (доведено листом Держмитслужби від 06.05.2025 № 15/15-03-01/7/2668), яким повідомлено, що через відсутність співпраці та підтверджуючих доказів преференційного походження не можливо підтвердити статус походження товарів зазначених в сертифікатах з перевезення товару EUR.1 (6 сертифікатів: Е 6.033.179, Е 6.033.349, Е 6.033.394, Е 6.033.441, Е 6.033.475, Е 6.033.512).

Листом Івано-Франківської митниці від 19.05.2025 № 7.21-1/15-02/7/2117 надіслано відповідь уповноваженого органу Королівства Бельгія від 13.03.2025 № 2024/N6A2N30/00028287/2 (доведено листом Держмитслужби від 08.05.2025 № 15/15-03-01/11/2704) про результати перевірки 46 сертифікатів з перевезення товару EUR.1 складених експортером KANETO Sp.z.o.o ul.Lubartowska 71a, 20 123 Lublin, Polska, які подавалися при митному оформленні товарів (E 6.036.911 від21.11.2024;E 6.033.350від08.10.2024;E 6.036.567від08.11.2024; E 6.033.463 від 24.10.2024; E 6.033.554 від 25.10.2024; E 6.033.439 від 16.10.2024; E 6.033.440 від 16.10.2024; E 6.033.208 від 23.09.2024; E 6.033.486 від 17.10.2024; E 6.033.420 від 15.10.2024; E 6.033.417 від 14.10.2024; E 6.033.209 від 23.09.2024; E 6.033.354 від 08.10.2024; E 6.033.211 від 23.09.2024; E 6.033.396 від 11.10.2024; E 6.033.241 від 27.09.2024; E 6.033.195 від 20.09.2024; E 6.033.210 від 23.09.2024; E 6.033.218 від 24.09.2024; E 6.033.215 від 20.09.2024; E 6.033.194 від 20.09.2024; E 6.033.180 від 19.09.2024; E 6.033.154 від 06.09.2024; E 6.033.127 від 22.08.2024; E 6.033.142 від 29.08.2024;E 6.033.141 від 28.08.2024; E 6.033.117 від 08.08.2024; E 6.033.138 від 27.08.2024; E 6.033.134 від 24.08.2024; E 6.033.129 від 22.08.2024; E 6.033.128 від 22.08.2024; E 6.033.122 від 16.08.2024; E 6.033.112 від 31.07.2024; E 6.039.159 від 15.07.2024; E 6.039.153 від 08.07.2024; E 6.039.144 від 02.07.2024; E 6.039.131 від 21.06.2024; E 6.039.115 від 23.05.2024; E 6.039.113 від 24.05.2024; E 6.163.106 від 23.04.2024; E 6.163.111 від 24.04.2024; E 6.163.091 від 15.04.2024; E 6.163.090 від 15.04.2024; E 6.163.087від11.04.2024; E 6.163.088 від 11.04.2024; E 6.163.062 від 21.03.2024).

Листом Івано-Франківської митниці від 04.04.2025 № 7.21-1/15-02/7/1475 надіслано відповідь уповноваженого органу Королівства Бельгія від 13.03.2025 № 2025/N6A2N30/00001547/2 (доведено листом Держмитслужби від 28.03.2025 № 15/15-03-01/7/1887), якою повідомлено про результати перевірки 2 сертифікатів з перевезення товару EUR.1 виданих експортеру KANETO Sp.z.o.o ul.Lubartowska 71a, 20-123 Lublin, Polska, Е 6.033.126 та Е 6.033.132 не підтверджено преференційне походження товарів.

Листом Львівської митниці від 02.04.2025 № 7.4-2/15-03/7/8638 надіслано відповідь уповноваженого органу Королівства Бельгія від 13.03.2025 № 2025/N6A2N30/00001547/2 про результати перевірки 1 сертифіката з перевезення товару EUR.1 від 22.10.2024 № Е 6.033.513, виданого експортеру KANETO Sp.z.o.o (доведено листом Держмитслужби від 28.03.2025 № 15/15-03 01/7/1887), в якій не підтверджено преференційне походження товару зазначеного в сертифікаті з перевезення товару EUR.1 від 22.10.2024 № Е 6.033.513.

У відповідності до статті 354 МК України, за №147/25/7.3-19/17/44956970 складено акт документальної невиїзної перевірки, який направлено рекомендованим листом на адресу ТОВ «Броско Авто» 26.11.2025 року за №7.3-2/19/13/13635, про що свідчить фіскальний чек R067046119638 від 27.11.2025 року (вручено за довіреністю 08.12.2025 року).

23.12.2025 року на адресу Волинської митниці надійшов підписаний керівником ТОВ «Броско Авто» другий примірник акту документальної невиїзної перевірки від 26.11.2025 за №147/25/7.3-19/17/44956970.

За результатами документальної перевірки митним органом сформовано оскаржувані податкові повідомлення рішення від 25.12.2025 за № UA2050002025454 по 27 митних деклараціях, згідно розрахунку до неї за митом на суму 1 450 065,98 грн. і штрафних (фінансових) санкцій на суму 145 006,63 грн., на загальну суму 1 595 072,61 грн; від 25.12.2025 за № UA2050002025455 по 28 митних деклараціях, згідно розрахунку до неї за мито на суму 2 700 517,52 грн., і штрафних (фінансових) санкцій на суму 270 051,78 грн., на загальну суму 2 970 569,30 грн; від 25.12.2025 за № UA2050002025456 по 55 митних деклараціях, згідно розрахунку до неї за податок з доданої вартості на суму 830 116,75 грн., і штрафних (фінансових) санкцій на суму 83 011,66 грн., на загальну суму 913 128,41 грн.

Прийняті податкові повідомлення-рішення були направлені ТОВ «Броско - Авто» листом від 26.12.2025 року №7.3-2/19/13/14941 (рекомендоване повідомлення №R067069448426) та вручено за довіреністю ТОВ «Броско Авто» 29.12.2025 року.

26.01.2026 року на адресу Державної митної служби України надійшла скарга ТОВ «Броско - Авто» від 12.01.2026 року на прийняті Волинською митницею податкові повідомлення-рішення від 25.12.2025 року №UA2050002025454, №UA2050002025455 та №UA2050002025456. Державною митною службою України розглянуто скаргу ТОВ «Броско- Авто» та прийнято рішення від 24.03.2026 року №1/10-06/13/1602, згідно якого залишено ППР Волинської митниці від 25.12.2025 №№ UA2050002025454, UA2050002025455, UA2050002025456 без змін, а скаргу ТОВ «БРОСКО-АВТО» від 12.01.2026 б/н – без задоволення.

При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 49 МК України (тут і далі в редакції, чинній на момент проведення перевірки) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 50 МК України передбачено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною першою статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Пунктом 4 частини п`ятої статті 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску.

Частинами першою та другою статті 293 МК України передбачено, що особою, на яку покладається обов`язок із сплати митних платежів, є декларант. Особою, на яку покладається обов`язок із сплати донарахованих митних платежів - податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки, є відповідний платник податків.

За правилами, наведеними у статті 345 МК України, Документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи пересвідчуються в такому: у правильності, точності, повноті та достовірності інформації, що міститься у митній декларації, митне оформлення якої завершено; у наявності, точності, правильності і достовірності документів, на підставі яких товари поміщені у відповідні митні режими, а також існуванні, справжності, правильності і дійсності будь-якого підтвердного документа, у тому числі шляхом перевірки облікових записів та іншої документації підприємства щодо операцій із відповідними товарами або щодо попередніх та/або наступних комерційних операцій із такими товарами після їх випуску; у законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України; у своєчасності, достовірності, повноті нарахування та сплати митних та інших платежів, а також пені, контроль за справлянням яких покладено на митні органи.

Документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться митними органами з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України (частина друга статті 345 МК України).

Стаття 102 ПК України визначає строки давності та їх застосування, зокрема, щодо проведення перевірок та визначення сум грошових зобов`язань платника податків. Так, згідно з абзацом першим пункту 102.1 статті 102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 ПК України, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених ПК України, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.

Підпунктом 1 пункту 9-12 розділу ХХІ Прикінцеві та перехідні положення МК України (в редакції Закону України від 20.03.2024 №3613-ІХ) передбачено, що повноваження митних органів на проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи поновлено з 1 травня 2024 року.

Частиною третьою статті 345 МК України визначено, що митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань митної справи щодо:

1) правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів;

2) обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, застосування знижених ставок ввізного мита;

3) правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення;

4) відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або умовам процедури кінцевого використання, та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі;

5) законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території.

Згідно з частиною шостою статті 345 МК України результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення митним органом суми податкового зобов`язання підприємства щодо сплати митних платежів, здійснення заходів, передбачених законами України.

Разом з тим, процедура оформлення результатів документальних виїзних (планових/позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання підприємствами (громадянами) законодавства України з питань митної справи визначається Порядком оформлення митними органами результатів документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 10.12.2021 № 658, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 21.01.2022 за № 70/37406 (далі - Порядок № 658).

Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку № 658 результати проведення документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки.

Структурний підрозділ митного органу, до функціональних повноважень якого належать організація та проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань митної справи, здійснює ведення електронних журналів обліку актів (довідок) про результати проведення документальних перевірок (далі - журнал) за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Нумерація актів (довідок) у журналі відображається в порядку зростання в межах календарного року та має такий формат: N/R/P/K, де:

N - порядковий номер;

R - зазначаються дві останні цифри року, у якому проведено перевірку;

P - код структурного підрозділу, відповідального за проведення перевірки;

K - код за ЄДРПОУ / реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку в паспорті).

Згідно із пунктами 4, 6 розділу І Порядку № 685, акт (довідка) про результати документальної перевірки складається у двох примірниках та підписується посадовими особами митних органів, які проводили перевірку, а також керівником підприємства або уповноваженою ним особою, або громадянином, який переміщував товар через митний кордон України з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств. Титульний аркуш акта (довідки) документальної перевірки оформлюється на номерному бланку митного органу для складання актів (довідок) про результати документальних перевірок.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІІ Порядку № 685 акт (довідка) про результати документальної перевірки після підписання уповноваженими особами митного органу, які проводили таку перевірку, реєструється у журналі митного органу в порядку, передбаченому абзацом другим пункту 3 розділу I цього Порядку, протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем закінчення встановленого для проведення перевірки строку.

При досліджені акту перевірки від 26.11.2025 № 147/25/7.3-19/17/4456970 судом не встановлено порушень щодо його оформлення, а тому доводи позивача про порушення відповідачем порядку оформлення акту перевірки суд відхиляє.

Частиною другою статті 351 МК України визначено, що документальна невиїзна перевірка проводиться у разі:

1) виявлення фактів або отримання документів, інформації (відомостей), що свідчать про порушення законодавства України з питань митної справи, під час здійснення доперевірочного аналізу митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів;

2) надходження від уповноважених органів (організацій) іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження дотримання критеріїв походження або автентичності поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Відповідно до частини першої статті 352 МК України посадовими особами митних органів під час проведення перевірок можуть бути використані: 1) документи, визначені цим Кодексом; 2) податкова інформація; 3) експертні висновки; 4) судові рішення; 5) отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення; 6) інші матеріали, отримані в порядку та спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами України.

Таким чином, митний орган має право проводити документальні перевірки платників податків після проведення митного оформлення товару та його випуску у вільний обіг з підстав виявлення фактів або отримання документів, інформації (відомостей), що свідчать про порушення законодавства України з питань митної справи, а також надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження дотримання критеріїв походження товару.

Статтею 351 МК України встановлено умову проведення документальної невиїзної перевірки, а саме направлення підприємству (громадянину) письмового повідомлення із зазначенням дати початку проведення документальної невиїзної перевірки та копії наказу про її проведення, та не встановлено умови щодо початку документальної невиїзної перевірки не раніше 30 календарного дня з дати надсилання письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки та копії наказу, як це передбачено пунктом 79.2 статті 79 ПК України для проведення податковими органами документальних невиїзних перевірок.

Згідно з пунктом 2 абзацу першого статті 3441 МК України направлення митними органами повідомлень про проведення документальної перевірки, запитів, наказів та інших документів, що стосуються проведення пост-митного контролю, у паперовій формі здійснюється рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

Відповідно до вказаних вище норм Волинською митницею на податкову адресу ТзОВ «Броско-Авто» направлено рекомендований лист повідомлення від 22.10.2025 № 7.3-2/19/13/12282 з повідомленням про вручення (штриховий кодовий ідентифікатор відправлення № R067024139163) про проведення невиїзної документальної перевірки з копією наказу Волинської митниці від 22.10.2025 № 481 про проведення документальної невиїзної перевірки з 17.11.2025 тривалістю три робочих дні.

Зазначений лист повідомлення одержано скаржником 27.10.2025, про що свідчить відмітка на рекомендованому повідомленні про вручення зазначеного поштового відправлення, вчинена довіреною особою адресата та засвідчена її особистим підписом. Згідно з приписами абзацу восьмого частини шостої статті 344-1 МК України у разі надсилання в паперовій формі днем отримання документів митного органу, визначених абзацом першим частини шостої статті 344-1 МК України, є дата отримання рекомендованого листа, зазначена поштовою службою в повідомленні про вручення, а у разі неотримання листа – дата повернення рекомендованого листа, зазначена поштовою службою.

На думку суду, надісланий скаржнику рекомендований лист-повідомлення Волинської митниці від 22.10.2025 № 7.3-2/19/13/12282 щодо призначення документальної невиїзної перевірки вважається належним чином врученим. Враховуючи вищевикладене, Волинською митницею було додержано вимоги МК України щодо початку проведення документальної невиїзної перевірки.

Стосовно виявлених перевіркою порушень митного законодавства суд враховує таке.

Відповідно до частини першої статті 271 МК України мито - це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Нормами підпункту «в» пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України.

Згідно з пунктом 187.8 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

За змістом пункту 190.1 статті 190 ПК України базою оподаткування податком на додану вартість для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті й включаються до ціни товарів.

Ввізне мито, відповідно до положень статті 272 МК України, встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України. Встановлення нових та зміна діючих ставок ввізного мита, визначених Митним тарифом України, здійснюються Верховною Радою України шляхом прийняття законів України.

Відповідно до частин першої, п`ятої статті 281 МК України допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори. У разі якщо імпорт товару є об`єктом антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, тарифні пільги (тарифні преференції) не встановлюються або зупиняються чи припиняються, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Верховна Рада Законом України №1678-VII від 16.09.2014 ратифікувала Угоду від 27.06.2014 про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, якою, серед іншого, передбачено поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом.

Стаття 26 частини 1 глави 1 розділу IV Угоди встановлює, що положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I «Щодо визначення концепції походження товарів і методів адміністративного співробітництва» (далі - Протокол I, до цієї Угоди).

Стаття 29 частини 1 глави 2 розділу IV Угоди визначає, що кожна Сторона зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди.

Пункт 1 статті 2 розділу 2 Протоколу I встановлює, що з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу:

1. товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу;

2. товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.

Відповідно до пункту 1 статті 16 розділу 5 Протоколу I товари, що походять з Європейського Союзу, товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів:

(a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або

(b) у випадках, вказаних у статті 22 (1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься “декларацією інвойс”, надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.

За змістом пунктів 1-6 статті 22 розділу 5 Протоколу 1 декларація інвойс, зазначена в статті 16 (1) (b) цього Протоколу, може бути складена:

(a) затвердженим експортером у розумінні статті 23 цього Протоколу,

Або (b) експортером будь-якої партії товару, що складається з одного чи декількох місць товарів, що походять з певної країни, сукупна вартість яких не перевищує 6000 євро.

Декларація інвойс може бути складена, якщо розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу. Експортер, який складає декларацію інвойс, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Складання декларації інвойс здійснюється експортером шляхом штампування, машинописного чи поліграфічного друкування на інвойсі, повідомленні про доставку чи іншім комерційнім документі декларації, текст якої наведено у Додатку IV до цього Протоколу, з використанням однієї з мовних версій, викладених у цьому Додатку, і згідно з чинним законодавством країни експорту. Якщо декларація складена від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами. Декларації інвойс мають бути власноручно підписані експортером, що їх склав. Проте затверджений експортер у розумінні статті 23 цього Протоколу не повинен підписувати такі декларації, якщо він надав митним органам країни експорту письмове зобов`язання нести повну відповідальність за всі декларації інвойс, у яких він зазначений, так, ніби вони підписані ним власноручно. Декларація інвойс може бути складена експортером тоді, коли товари, яких вона стосується, експортуються, або після експортування за умови подання цієї декларації в країні імпорту не пізніше ніж протягом двох років після імпортування товарів, яких вона стосується.

Статтею 33 Протоколу І регулюються питання щодо перевірки підтверджень походження. Так, пунктом 1 цієї статті встановлено, що подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу.

З метою реалізації положень пункту 1 цієї статті митні органи країни імпорту повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 та інвойс, якщо він був поданий, декларацію інвойс або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, якщо це доречно, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути передані на підтримку запита про перевірку (пункт 2 статті 33 Протоколу I).

Перевірка має бути здійснена митними органами країни експорту. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними (пункт 3 статті 33 Протоколу І).

Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути повідомлені про її результати якомога раніше. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та, чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України й відповідають іншим вимогам цього Протоколу (пункт 5 статті 33 Протоколу I).

Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції (пункт 6 статті 33 Протоколу I).

Згідно із частинами другою, четвертою статті 36 МК України країною походження товару вважається країна, в якій: 1) товар був повністю отриманий; 2) товар був підданий останнім економічно обґрунтованим виробничим та технологічним операціям з переробки, що призвели до виробництва нового товару або є важливою стадією виробництва, за умови виконання в цій країні критеріїв достатньої переробки, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України. Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон, територія чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.

Відповідно до частини першої статті 41 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару або засвідчена декларація про походження товару, або декларація про походження товару, або сертифікат про регіональне найменування товару.

Частина третя статті 41 МК України встановлює, що сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом цієї країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

Відповідно до частини восьмої статті 41 МК України у разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або митним органом встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені в документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати митному органу для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості.

Частиною дев`ятою цієї статті Кодексу передбачено, що додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.

Відповідно до частини другої статті 43 МК України у разі виникнення сумнівів щодо дійсності документів про походження товару та/або правильності відомостей, що в них містяться, зокрема щодо відомостей про країну походження товару, митний орган може перевірити факт видачі сертифіката та/або його зміст на веб-сайті компетентного органу (організації), що видав сертифікат, або звернутися у паперовій або електронній формі до такого компетентного органу (організації) із запитом про проведення перевірки автентичності документа про походження товару та відповідності походження товару правилам походження, встановленим цим Кодексом.

За змістом частини першої статті 289 МК України обов`язок із сплати митних платежів виникає, зокрема, після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, якщо внаслідок перевірки митної декларації чи за результатами документальної перевірки митний орган самостійно визначає платнику податків додаткові податкові зобов`язання; в інших випадках, встановлених Податковим кодексом України.

Згідно з пунктом 54.4 статті 54 ПК України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

За аналізом наведених норм можна виснувати, що підставою для висновку про заниження суб`єктом господарювання податкових зобов`язань під час ввезення товарів на митну територію України може слугувати лише офіційна документально-підтверджена інформація від уповноважених органів іноземних держав щодо, зокрема, вартості ввезених товарів. Крім того, така інформація повинна підтверджувати або не підтверджувати автентичність поданих документів щодо ввезених товарів і стосуватись зовнішньоекономічних операцій, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, вказана перевірка була розпочата у зв`язку з отриманням листів від уповноважених органів (організацій) іноземних держав: - уповноваженого митного органу Королівства Бельгія від 13.03.2025 №2024/N6A2N30/00028303/2; - уповноваженого митного органу Королівства Бельгія від 13.03.2025 № 2025/N6A2N30/0001547/2; - уповноваженого митного органу Королівства Бельгія від 13.03.2025 № 2024/N6A2N30/00028287/2.

На думку суду, надані митним органом листи не є допустимими, достовірними та належними, оскільки вони не перекладені українською мовою та не легалізовані в установлений законом спосіб, а відтак в розумінні статті 74 КАС України не можуть бути взяті судом до уваги для формування висновку про порушення позивачем митних правил.

Вирішуючи питання обґрунтованості доводів Волинської митниці про те, що зазначені листи уповноважених органів іноземної держави надіслані в рамках Угоди та Конвенції на запит Держмитслужби офіційно, складені англійською мовою, яка є мовою міжнародного спілкування, їх переклад не є обов`язковим, то суд зазначає таке.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» від 23.06.2005

№ 2709-IV документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

У постанові від 14.09.2022 у справі № 380/1862/20 Верховний Суд зазначив, що підставою для висновку про заниження суб`єктом господарювання податкових зобов`язань, під час ввезення товарів на митну територію України, може слугувати лише офіційна документально-підтверджена інформація від уповноважених органів іноземних держав.

У постанові від 02.07.2019 у справі № 821/2067/17 Верховний Суд вказав, що порушення відповідачем порядку проведення перевірки, що виразилось у призначенні перевірки на підставі документа органу іноземної держави, не перекладеного українською мовою та не легалізованого в установлений законом спосіб, та обґрунтування висновків перевірки на підставі документів, також отриманих від органу іноземної держави, не перекладених українською мовою та не легалізованих в установлений законом спосіб, призвело до незаконності як самої перевірки, так і її наслідків.

Верховний Суд у постанові від 04.10.2023 у справі № 380/2869/22 звернув увагу на те, що відповідно до частини першої статті 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова. У Рішеннях Конституційного Суду України від 14.12.1999 №10-рп/99 та від 14.07.2021 №1-р/2021 зазначено, що українська мова як державна є обов`язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом. Також частиною п`ятою статті 10, пунктом 4 частини першої статті 92 Основного Закону України регламентовано, що застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається виключно законами України. Відповідно до статті 1 Закону України від 25.04.2019 №2704-VIII «Про забезпечення функціонування української мови як державної» єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова, а у частині шостій статті 13 цього Закону вказано, що органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом.

У вказаній постанові від 04.10.2023 у справі № 380/2869/22 Верховний Суд зауважив, що підставою для висновку про заниження суб`єктом господарювання податкових зобов`язань, під час ввезення товарів на митну територію України, може слугувати лише офіційна документально-підтверджена інформація від уповноважених органів іноземних держав щодо, зокрема, походження ввезених товарів. Крім того, така інформація повинна підтверджувати або не підтверджувати автентичність поданих документів щодо ввезених товарів. Матеріалами цієї справи підтверджується, що контролюючим органом було призначено перевірку та обґрунтування її висновків здійснювалось на підставі документів органу іноземної держави, без перекладу на українську мову та нелегалізованих в установлений законом спосіб. Копії документів, отримані від митних органів іноземної держави, на підставі яких відповідач зробив висновок про заниження позивачем податкових зобов`язань зі сплати податку на додану вартість, ввізного мита із ввезених на митну територію України товарів є неналежними доказами у даній адміністративній справі, оскільки не перекладені на державну мову, а тому вказане не дає можливості зробити обґрунтовані висновки щодо їх змісту.

В постанові від 14.09.2022 у справі №380/1862/20 Верховний Суд, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції, де був зроблений висновок, що отримані від уповноважених органів іноземної держави документально підтверджені відомості щодо вартісних характеристик товарів без їх офіційного перекладу, правомірно були використані митним органом у ході проведення перевірки та є належними, допустимими доказами у справі, зазначив, що це суперечить правовому висновку, який відображений у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №820/305/17. Суд відзначив, що копії документів, отримані від митних органів іноземної держави, на підставі яких відповідач зробив висновок про заниження позивачем податкових зобов`язань зі сплати ПДВ, ввізного мита із ввезених на митну територію України товарів та додаткового імпортного збору є неналежними доказами у даній адміністративній справі, оскільки не перекладені на державну мову, а тому вказане не дає можливості зробити обґрунтовані висновки щодо їх змісту. Також суд встановив, що матеріали справи не містять перекладу офіційних запитів митного органу України до митних органів іноземної держави із проханням про проведення перевірки поданих до митного оформлення документів.

Суд у цій справі дослідив надані відповідачем листи від уповноважених органів (організацій) іноземної держави: - уповноваженого митного органу Королівства Бельгія від 13.03.2025 № 2024/N6A2N30/00028303/2; - уповноваженого митного органу Королівства Бельгія від 13.03.2025 № 2025/N6A2N30/0001547/2; - уповноваженого митного органу Королівства Бельгія від 13.03.2025 № 2024/N6A2N30/00028287/2.

Водночас, ні посади вказаних осіб, ні здійснення перекладу як перекладачем чи у зв`язку з виконанням посадових обов`язків працівника митниці, ні документа, що підтверджує володіння знаннями іноземної мови та рівень такого знання, ні відомостей про її відношення до митного органу України (Державної митної служби України, Волинської митниці, тощо) матеріали справи не містять.

Таким чином, відповідачем під час перевірки було використано інформацію, викладену у зазначених листах, які не можуть бути належними та допустимими доказами порушення позивачем вимог митного законодавства, у зв`язку з чим контролюючий орган при проведенні перевірки та при прийнятті оскаржуваних рішень діяв з порушенням чинних норм законодавства України.

Такі висновки суду узгоджуються із позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 30.06.2025 у справі № 804/2029/17.

Крім того, правильність перекладу документів юридичного характеру повинна бути нотаріально засвідченою в порядку статті 79 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 № 3425-XII (далі – Закон № 3425-XII).

Пунктом 2.1 глави 8 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 за № 282/20595, визначено, якщо нотаріус не знає відповідних мов (однієї з них), переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус за правилами, передбаченими цим Порядком.

Таким чином, лише переклади документів, оформлені з дотриманням зазначених вимог, можуть визнаватися належними та допустимими доказами у судовому процесі.

З огляду на матеріали справи, суд встановив, що відповідач не надав перекладених українською мовою та засвідчених у встановленому законом порядку документів, які були покладені в основу висновків про порушення позивачем митного законодавства.

Зазначені документи є неналежним чином оформленими відповідно до вимог чинного законодавства щодо використання документів іноземного походження.

Документи, видані компетентними органами іноземних держав, підлягають обов`язковому перекладу українською мовою, з подальшим нотаріальним засвідченням правильності такого перекладу відповідно до вимог статті 79 Закону № 3425-XII. Відсутність дотримання цих вимог унеможливлює визнання таких документів як належних доказів у справі.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що надані відповідачем листи уповноважених органів іноземних держав не можуть вважатися допустимим доказом у справі, оскільки не відповідають вимогам щодо форми та змісту доказів, передбаченим чинним законодавством.

Крім того, суд зазначає, що основним спірним питанням наявності у платника податків права на митне оформлення товару, що імпортується за преференційною ставкою ввізного мита, є підтвердження походження цих товарів.

При цьому, відповідно до частини першої статті 45 МК України, у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

З 01.01.2016 застосуванню підлягає Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27.06.2014 (далі - Угода про асоціацію), розділом IV «Торгівля і питання, пов`язані з торгівлею», якою встановлено порядок здійснення торгівлі товарами -, що походять з територій Сторін.

Відповідно до статті 26 розділу IV Угоди про асоціацію для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I до цієї Угоди («Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва).

Згідно з статтею 27 розділу IV Угоди про асоціацію для цілей цієї Глави «мито» включає будь-яке мито або інший платіж, пов`язаний з імпортом або експортом товару, зокрема будь-який додатковий податок або додатковий платіж, пов`язаний з імпортом або експортом товару.

Кожна Сторона, виходячи із положень частини першої статті 29 розділу IV Угоди про асоціацію, зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди.

Відповідно до статті 2 розділу ІІ “Визначення концепції “походження товарів” Протоколу І до Угоди про асоціацію, з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу : (a) товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу; (b) товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.

Частиною першою статті 16 розділу V “Підтвердження походження” Протоколу 1 до Угоди про асоціацію, встановлено, що товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: (a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, декларація, що надалі іменуватиметься “декларацією інвойс”, надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.

Процедура видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 встановлена статтею 17 розділу V “Підтвердження походження” Протоколу 1 до Угоди про асоціацію.

Згідно з положеннями цієї статті сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником. Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1, а також бланк заяви, зразок якої наведений у Додатку III. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і згідно з нормами законодавства країни експорту.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу.

Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару.

Таким чином, наявність сертифікату з перевезення товару EUR.1 є обов`язковою та визначальною умовою для застосування преференційного режиму вільної торгівлі до ввезеного позивачем товару.

Статтею 33 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) регулюються питання щодо перевірки підтверджень походження. Так, пунктом 1 цієї статті встановлено, що подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу.

З метою реалізації положень пункту 1 цієї статті митні органи країни імпорту повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 та інвойс, якщо він був поданий, декларацію інвойс або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, якщо це доречно, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути передані на підтримку запита про перевірку (пункт 2 статті 33 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію).

Пунктом 3 статті 33 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію передбачено, що перевірка має бути здійснена митними органами країни експорту. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними.

Згідно з пунктом 5 статті 33 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію, митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути повідомлені про її результати якомога раніше. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та, чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України й відповідають іншим вимогам цього Протоколу.

Відповідно до пункту 6 статті 33 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію, якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.

З аналізу наведеного можна дійти висновку, що у разі митного оформлення товару, який ввозиться з країн Європейського Союзу, платники мита та податків мають право скористатися тарифними преференціями, передбаченими Угодою про асоціацію між Україною та ЄС. Застосуванню таких пільг передує дотримання декларантом умов, визначених Угодою та Протоколом І до неї. Як загальне правило, декларант має подати сертифікат перевезення товару EUR.1, за винятком випадків, коли може бути подана декларація інвойс.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ТзОВ «Броско-Авто» разом з наведеними в акті перевірки митними деклараціями надав митному органу документи, які посвідчують походження товару, серед яких були сертифікати з перевезення (походження) товару форми EUR.1, які зазначені у графі 44 митних декларації під кодом 0954 – «сертифікати з перевезення товару EUR.1». Країна походження товару у графі 34 митної декларації була заявлена декларантом на підставі відомостей наявних у сертифікаті з перевезення товару EUR.1.

Дії посадових осіб регіональних митниць, пов`язані з оформленням та направленням до Держмитслужби звернень щодо проведення перевірки сертифікатів про походження товару, виданих компетентними органами іноземних держав, регламентовані Порядком направлення до Держмитслужби звернень митних органів щодо проведення перевірки сертифікатів про походження товару, затвердженим наказом ДМСУ від 13.09.2010 № 1050 (далі - Порядок № 1050).

Пунктом 2 Порядку № 1050 визначено, що його дія поширюється на сертифікати, які подаються при ввезенні товарів на митну територію України відповідно до статті 282 Митного кодексу України.

Згідно з пункту 3 Порядку №1050, звернення щодо проведення перевірки направляються митними органами до Держмитслужби лише у таких випадках: якщо є достатні підстави для сумнівів стосовно дійсності сертифікатів; якщо є достатні підстави для сумнівів у вірогідності даних, наведених у сертифікатах; за дорученням Держмитслужби, для проведення вибіркової перевірки.

Отже, для проведення перевірок митними органами, чітко визначено критерії, якими вони мають керуватися при прийнятті рішення щодо проведення перевірок, а саме: якщо є достатні підстави для сумнівів стосовно дійсності сертифікатів; якщо є достатні підстави для сумнівів у вірогідності даних, наведених у сертифікатах; за дорученням Держмитслужби, для проведення вибіркової перевірки.

Суд встановив, що Волинська митниця в акті перевірки від 26.11.2025 № 147/25/7.3-19/17/44956970 не навела жодних обставин, які могли б викликати сумніви щодо походження товару, ввезеного позивачем. Також не було зазначено про наявність достатніх підстав для сумнівів у справжності сертифікатів або достовірності інформації, що в них міститься. Крім того, відсутні дані про надання Держмитслужбою доручення на проведення вибіркової перевірки.

Суд зазначає, що єдиною підставою для донарахування митних платежів слугувала інформація, отримана від уповноважених органів іноземних держав. Проте, варто також зауважити, що інформація, яка зазначена в листах уповноважених органів іноземних держав, не може бути єдиним та беззаперечним доказом порушення позивачем митних правил.

Суд звертає увагу на те, що у імпортера (позивача) відсутній обов`язок чи необхідність перевіряти законність дій експортера в момент оформлення та видачі сертифікатів EUR.1 та декларації інвойс. Тобто, відповідальність за оформлення та видачу сертифікатів EUR.1 та декларації-інвойса і правдивість інформації, що в них зазначена, покладена на експортера (продавця).

Отже, застосовуючи преференцію при митному оформленні товарів за спірними митними деклараціями, позивач обґрунтовано сподівався на добросовісність дій свого контрагента-експортера та не мав підстав піддівати сумніву правомірність видачі декларацій-інвойсів на кожну партію такого товару.

Суд також звертає увагу на положення пункту 7 статті 16 Доповнення І до Регіональної конвенції, відповідно до якого митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також для виконання інших умов цієї Конвенції. Для цих цілей вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть доцільними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї Статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена графа, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.

Статтею 24 Доповнення І до Регіональної конвенції передбачено, що підтвердження походження повинні подаватися до митних органів Договірної сторони-імпортера згідно із чинним порядком цієї країни. Ці органи можуть вимагати здійснення перекладу підтвердження походження, а також подання разом із митною декларацією на ввезення заявки імпортера про те, що ввезені товари відповідають умовам, необхідним для застосування цієї Угоди.

Тобто, митні органи іноземних держав, які видали сертифікати з перевезення товару EUR.1, на підставі яких позивач здійснював митне оформлення товарів (транспортних засобів), на етапі видачі таких сертифікатів, повинні були вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а митні органи України були наділені повноваженнями вчиняти дії, щоб пересвідчитись, що ввезені товари відповідають умовам, необхідним для застосування цієї Угоди. Митне оформлення товарів за МД, по яким було здійснено перевірку, було проведено митницею без будь-яких зауважень щодо преференційного походження товарів.

При вирішенні спору суд враховує те, що митним органом не надано доказів існування у позивача намірів фінансового характеру, спрямованих на ухиляння від сплати всіх необхідних платежів при митному оформленні.

Верховний Суд у постанові від 09.12.2025 у справі № 380/22832/24 вказав, що аналіз норм міжнародного законодавства та законодавства України дає підстави для висновку, що однією із передумов для використання переваг, передбачених Угодою про асоціацію, є надання документа, що підтверджує походження товару, зокрема сертифіката з перевезення товару EUR.1

За змістом пункту 5 статті 32 Доповнення І до Регіональної конвенції митні органи, за запитом яких було здійснено перевірку, як мають бути провідомлені про їх результати, так і ці результати (1) повинні чітко вказувати на те чи є перевірені документи достовірними та (2) чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з однієї з Договірних країн і (3) відповідати іншим вимогам Конвенції.

При цьому змістом положень пункту 6 статтю 32 Доповнення І до Регіональної конвенції чітко визначено випадки у разі наявності яких митні органи, що подали запит за відсутності виняткових обставин повинні відмовляти у наданні права на преференції: (1) якщо має місце обгрунтований сумнів, і відповідь на запит про перевірку не надана протягом 10- місяців з дати подання запиту; (2) відповідь на запит не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів.

Водночас, судом встановлено, що в акті перевірки, висновки якого ґрунтуються на отриманих відповідачем листам державних органів іноземних держав, Волинська митниця не навела жодних обставин, які могли б викликати сумніви щодо походження товару, ввезеного позивачем. Також в акті перевірки відсутня інформація, підтверджена відповідними первинними документами чи іншими матеріалами, яка б свідчила про вчинення ним інших протиправних дій, що призвели до заниження обов`язкових митних платежів. Крім того, відсутні дані про надання Держмитслужбою доручення на проведення вибіркової перевірки.

Проте, відповідач також не надав доказів, які б підтверджували факт офіційного звернення уповноважених органів Королівства Бельгії до експортерів за наданням належних документів на підтвердження статусу походження товару, чи відповіді експортера, що ставить під сумнів дотримання зазначеними органами приписів пункту 3 статі 32 Доповнення І до Регіональної конвенції стосовно проведення перевірки.

Суд наголошує на тому, що за змістом частини другої статті 90 КАС України жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. З огляду на це, листи уповноважених органів іноземних держав не можуть мати для суду наперед встановленої сили, та не можуть бути єдиними та беззаперечними доказами порушення митних правил.

З матеріалів справи видно, що товари, які були ввезені позивачем в Україну, згідно з митними деклараціями, походять з ЄС та відповідають правилам походження, що регулюють преференційну торгівлю з Україною. Під час митого оформлення товарів декларант позивача надав достатній обсяг документів на підтвердження походження товарів із країн ЄС, тому до вказаних товарів (транспортних засобів) правомірно застосований преференційний митний режим. Відповідач належними та допустимими доказами не спростував, що товари, митне оформлення яких здійснено за митними деклараціями, вказаними в акті перевірки, є такими, що мають преференційне походження з країн ЄС, а тому пільги надані (отримані) позивачем правомірно, з дотриманням вимог Протоколу І Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами.

Згідно із частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що оскаржувані ППР не відповідають усім критеріям правомірності рішень, визначеним статтею 2 КАС України, відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів належними та допустимими доказами правомірність зазначених ППР, у зв`язку із чим з наведених вище мотивів, на підставі наданих суду статтею 245 КАС України повноважень, позовні вимоги про визнання протиправними та скасування оскаржуваних ППР підлягають до задоволення.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 26624,00 грн, сплачений платіжною інструкцією в національній валюті від 30.04.2026 № 141 (т. 1, а. с. 89).

Керуючись статтями 2, 72-77, 243-246, 255, 295 КАС України, на підставі Податкового кодексу України суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Броско-Авто” (43023, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Марцинюка Андрія, 35, ідентифікаційний код юридичної особи 44956970) до Волинської митниці (44350, Волинська область, село Римачі, вулиця Призалізнична, 13, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 43958385) про визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Волинської митниці від 25 грудня 2025 року №UA2050002025454, №UA2050002025455, №UA2050002025456.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Броско-Авто” за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судові витрати у сумі 26624,00 грн (двадцять шість тисяч шістсот двадцять чотири грн 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В. Л. Шепелюк