Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №120/12256/26 — Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

09 вересня 2026 р. Справа № 120/12256/26

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Військової частини НОМЕР_2 , про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання прийняти рішення.

Позовні вимоги обгрутовані протиправною бездіяльністю відповідача щодо не звільнення з військової служби на підставі поданого рапорту від 07.07.2026 року відповідно до абз. 5 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву, у якому заперечив проти задоволення позову, вважаючи його необґрунтованим. Окремо наголошено на тому, що у пп. 13 п. 5 Додатку № 19 до Інструкції №170 чітко визначений вичерпний перелік документів, які мають бути долучені до рапорту про звільнення з військової служби у разі перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.

До суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній зауважує, що із викладеними у відзиві доводами не погоджується та вважає їх необґрунтованими. Звертає увагу на правову позицію стосовно того, що "перебування на утриманні" означає фактичне забезпечення особою (у даному випадку військовослужбовцем) матеріальних потреб дитини, незалежно від форми такого забезпечення.

Представником третьої особи суду надано пояснення на позовну заяву, в яких зазначає, що Військова частина НОМЕР_2 виконала всі покладені на неї функції своєчасно, у повному обсязі та в суворій відповідності до закону. Оскільки спірні правовідносини виникли внаслідок повернення документів кадровим органом Військової частини НОМЕР_1 , щодо вирішення питання правомірності дій або визнання протиправною бездіяльності відповідача покладає на розсуд суду.

Дослідивши матеріали адміністративної справи та оцінивши наявні у ній докази суд встановив, що молодший сержант ОСОБА_1 проходить військову службу за мобілізацією у Військовій частині НОМЕР_2 НОМЕР_3 ОШБ.

Позивач звернувся з рапортом від 07.07.2026 року до свого безпосереднього командира про звільнення з військової служби на підставі абз. 5 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у зв`язку з перебуванням на його утриманні трьох дітей віком до 18 років та відсутністю заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Разом з рапортом позивачем було подано наступні документи:

- нотаріально засвідчена копія рапорта ОСОБА_1 ;

- нотаріально засвідчена копія РНОКПП ОСОБА_1 ;

- витяг з місця проживання ОСОБА_1 ;

- копія військового квитка ОСОБА_1 ;

- нотаріально засвідчена копія паспорта ОСОБА_2 ;

- нотаріально засвідчена копія РНОКПП ОСОБА_2 ;

- витяг з місця проживання ОСОБА_3 ;

- витяг з місця проживання ОСОБА_4 ;

- витяг з місця проживання ОСОБА_2 ;

- нотаріально засвідчена копія свідоцтва про народження ОСОБА_3 , серія НОМЕР_4 ;

- нотаріально засвідчена копія свідоцтва про народження ОСОБА_4 , серія НОМЕР_5 ;

- нотаріально засвідчена копія свідоцтва про народження ОСОБА_5 , серія НОМЕР_6 ;

- нотаріально засвідчена копія свідоцтва про шлюб, серія НОМЕР_7 ;

- нотаріально засвідчена копія рішення Тетіївського районного суду Київської області від 12.06.2017 у справі № 380/541/17;

- нотаріально засвідчена копія рішення Тетіївського районного суду Київської області від 18.05.2017 у справі № 380/542/17;

- нотаріально засвідчена копія рішення Тетіївського районного суду Київської області від 22.03.2018 у справі № 380/227/18;

- оригінал довідки про відсутність заборгованості зі сплати аліментів від 19.06.2026 року № 38378;

- копія витягу з Єдиного реєстру боржників від 29.06.2026 р.

Рапорт був опрацьований Військовою частиною НОМЕР_2 , підтриманий та 08.07.2026 року направлений за підпорядкованістю до кадрового органу Військової частини НОМЕР_1 .

В подальшому, 14.07.2026 року кадровим органом Військової частини НОМЕР_1 матеріали щодо звільнення ОСОБА_1 повернуто на доопрацювання.

В листі вказано, що звільнення не погоджене у зв`язку із відсутністю повного комплекту документів, що підтверджують факт перебування дітей на утриманні/проживанні з батьком, а саме: копії рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком; або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти; або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з одним з батьків.

Не погоджуючись із вказаною відмовою відповідача щодо звільнення з військової служби, позивач звернуся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд зазначає таке.

Відповідно до частин 1, 2 статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

У зв`язку зі збройною агресією рф проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє на даний час.

Указом Президента України від 24.02.2022 року № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" оголошено загальну мобілізацію.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" № 2232-XII від 25.03.1992 року (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №2232-XII). Також, Закон №2232-XII визначає загальні засади проходження військової служби в Україні.

Статтею 1 Закону № 2232-XII встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок встановлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Громадяни України мають право на заміну виконання військового обов`язку альтернативною (невійськовою) службою згідно з Конституцією України та Законом України "Про альтернативну (невійськову) службу".

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Згідно із частинами 3, 4, статті 2 Закону № 2232-XII громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Частина 6 статті 2 Закону № 2232-XII передбачає види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону № 2232-XII і залежать від виду військової служби.

Відповідно до пп. "г" п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону № 2232-XII контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби під час проведення мобілізації та дії воєнного стану через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Відповідно до абз. 5 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону № 2232-XII військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: під час дії воєнного стану: перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Відтак, військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби під час воєнного стану, зокрема, на підставах, визначених "г" п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" через сімейні обставини або з визначених названим Законом поважних причин, за умови, що такі військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу, серед яких така обставина як перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.

На виконання вимог Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (із змінами і доповненнями) та Указу Президента України від 10.12.2008 року № 1153 "Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України", наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 року № 170 затверджено Інструкцію про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Інструкція № 170).

У Додатку 19 до Інструкції № 170 у новій редакції визначено перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби відповідно до підстав, зазначених у статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", окремо для кожної категорії військовослужбовців.

Так, у підпункті 13 пункту 5 Додатку № 19 визначено, що для звільнення військовослужбовця з військової служби через наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме - у разі перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці (під час дії воєнного стану), подаються:

копія свідоцтва про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства (материнства) особи;

один з документів: копія свідоцтва про реєстрацію шлюбу з матір`ю (батьком) дітей (трьох і більше) або копія рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір`ю), або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з одним з батьків, або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти, та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дітей на утриманні військовослужбовця відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, а також договір про сплату аліментів на дитину;

довідка про наявність (відсутність) заборгованості зі сплати аліментів, видану органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем у порядку, встановленому законодавством.

Відповідачем за результатами розгляду поданих матеріалів повернуто на доопрацювання у зв`язку із відсутністю повного комплекту документів, що підтверджують факт перебування дітей на утриманні/проживанні з батьком (а саме одного із документів: копії рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком; або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти; або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з одним з батьків).

Згідно з вимогами статті 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Статтею 180 Сімейного кодексу України встановлено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Обов`язок батьків утримувати своїх дітей виникає з моменту їх народження та зберігається до досягнення дітьми повноліття.

Обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, причому, обов`язком особистим, індивідуальним, а не солідарним. Батьки зобов`язані утримувати свою дитину незалежно від того, одружені вони чи ні, або чи розірвано їх шлюб.

Частинами 1-3 статті 181 Сімейного кодексу України встановлено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є батьком трьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (свідоцтво про народження серії НОМЕР_6 ), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво серіх НОМЕР_5 ), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво серії НОМЕР_4 ).

З 22.10.2005 року позивач перебував у шлюбі з ОСОБА_6 .

Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 12.06.2017 року у справі № 380/541/17 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 розірвано.

10.08.2018 року між позивачем та ОСОБА_7 укладено шлюб (змінено прізвище дружини на ОСОБА_8 ).

Позивач ОСОБА_1 разом з дружиною ОСОБА_2 , сином ОСОБА_3 та донькою ОСОБА_4 спільно проживають та зареєстровані за однією адресою.

Донька ОСОБА_5 проживає разом із рідною матір`ю, окремо від позивача, однак, останній сплачує на її утримання аліменти відповідно до Рішення Тетіївського районного суду Київської області від 18.05.2017 року у справі № 380/542/17 та від 22.03.2018 року у справі № 380/227/18.

Довідкою Тетіївського відділу Державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області від 19.06.2026 року № 38378 підтверджено, що у Тетіївському відділі ДВС Київської області КМУ МЮУ перебуває відкрите виконавче провадження № 56511557 з примусового виконання виконавчого листа Тетіївського районного суду Київської області № 2/380/197/17 від 18.05.2017 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання дітей ОСОБА_9 - ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 04.04.2017 року та до досягнення дітьми повноліття. Станом на день формування довідки борг зі сплати аліментів відсутній.

Згідно Єдиного реєстру Боржників та Автоматизованої системи виконавчих проваджень, інших відкритих виконавчих проваджень у відділі не перебуває.

Більш того, відсутність у позивача заборгованості зі сплати аліментів підтверджується також інформацією з Єдиного реєстру Боржників.

Враховуючи викладене, для підтвердження перебування на утриманні у позивача трьох дітей, відповідачем надано достатні та належні докази, які підтверджують визначену Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" підставу для звільнення з військової служби.

Відтак суд приходить до висновку про протиправність відмови відповідача у задоволенні рапорту позивача про звільнення з військової служби на підставі абз. 5 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" та висновує про наявність підстав для зобов`язання відповідача звільнити позивача ОСОБА_1 з військової служби на підставі поданого рапорту відповідно до абз. 5 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" з урахуванням факту наявності у нього на утриманні трьох дітей віком до 18 років та відсутності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Що стосується процесуального питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, то суд при його вирішенні керується наступними мотивами.

Згідно з частиною 1 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 КАС України).

Приписами частини 4-6 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 КАС України).

Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Аналізуючи наведені правові норми, слід зазначити, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.

До суду для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу адвоката представником позивача подано:

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ВН № 001195;

- ордер на надання правничої допомоги серія АВ №1327088.

Водночас, до матеріалів справи представником позивача не надано договору про надання юридичних послуг та жодних доказів, які б свідчили про фактичну сплату позивачем гонорару адвоката.

Наведене свідчить про недотримання вимог частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відтак, за відсутності доказів, які б підтверджували факт понесення (сплати) позивачем витрат на правову допомогу адвоката, відсутні підстави для стягнення на його користь таких витрат.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_8 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_9 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 у звільнені з військової служби ОСОБА_1 на підставі абз. 5 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу".

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі поданого рапорту від 07.07.2026 року відповідно до абз. 5 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу".

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Альчук Максим Петрович