Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №212/12802/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5025/26 Справа № 212/12802/25 Суддя у 1-й інстанції - Чайкін І. Б. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого – Свистунової О.В.,

суддів: Пищиди М.М., Ткаченко І.Ю.,

за участю секретаря – Піменової М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 29 січня 2026 року

у цивільній справі за позовом Комунального підприємства «Кривбасводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості , –

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2025 року представник позивача Комунального підприємства «Кривбасводоканал» – Побива І.О. звернулась до Покровського районного суду міста Кривого Рогу із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позов мотивований тим, що позивач є постачальником послуг з питного водопостачання за адресою: АДРЕСА_1 . Споживачем послуг є відповідачка, яка зареєстрована за вказаною адресою. Відповідачка не здійснює оплату за отримані послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення, у зв`язку із чим виникла заборгованість за період з 01.01.2015 року по 30.09.2025 року.

У зв`язку із невиконанням відповідачкою обов`язку щодо сплати заборгованості просила стягнути з останньої заборгованість по оплаті за надані послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення у розмірі 106 028.73 гривень, абонентське обслуговування 840 гривень, 3% річних у розмірі 584.94 гривень, суму індексу інфляції в розмірі 2 023.73 гривень, а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028,00 гривень.

Рішенням Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 29 січня 2026 року задоволено частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Кривбасводоканал» заборгованість за послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення за період з 01.01.2017 року по 30.09.2025 року за адресою: АДРЕСА_1 у розмірі 101 174.09 гривень гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Кривбасводоканал» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2798 гривень 48 копійок.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд неповно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам.

У відзиві позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідками про отримання документів в Електронному суді.

09.09.2029 року на адресу суду апеляційної інстанції надійшло клопотання Комунального підприємства «Кривбасводоканал» про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Заяв, або клопотань про відкладення розгляду справи від учасників справи до суду не надходило.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність нез`явившихся сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, явка яких не визнавалась апеляційним судом обов’язковою.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 з 07.10.2008 року має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.21).

Згідно із Законами України «Про житлово-комунальні послуги», «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року комунальне підприємство «Кривбасводоканал» є організацією питного водопостачання основним напрямком діяльності якого є забезпечення споживачів послугами водопостачання та водовідведення вчасно та відповідної якості на підставі укладеного з власником договору та своєчасній оплаті послуг.

Статтею 67 ЖК України визначено: плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

КП «Кривбасводоканал» по специфіці своєї виробничої діяльності здійснює постачання теплової енергії для потреби опалення і гарячого водопостачання населенню, яке відповідно зі ст. 67, 68, 162 Житлового Кодексу України зобов`язане робити оплату за отриману теплову енергію, згідно особового рахунка і встановлених тарифів.

Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року в справі №6-2951цс15.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Частиною першою ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що плата за послуги нараховується щомісячно.

Відповідно до положень пункту 17 Правил, послуги з водовідведення оплачуються споживачем з розрахунку обсягу витрат холодної та гарячої води згідно з нормативами (нормами) споживання або показаннями засобів обліку води.

Пунктом 18 Правил, передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено іншого строку.

Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку (пункт 20 Правил).

Згідно пункту 21 Правил, у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення - з розрахунку на одну особу та на ведення особистого підсобного господарства.

Із матеріалів справи вбачається, що КП «Кривбасводоканал» щомісячно здійснюється централізоване постачання холодної води до житла відповідача.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за період з січня 2015 року по вересень 2025 року за адресою: АДРЕСА_1 за послуги водопостачання та водовідведення, заборгованість складає 106 896,66 гривень та плата за абонентське обслуговування 840,00 гривень (а.с.8-8 зворотній).

Згідно із ст. 162 ЖК України власники (споживачі) повинні щомісячно здійснювати оплату за отримані комунальні послуги у строки встановлені договором або законом.

Статтею 9 Закону Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Частиною 3 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII визначено, що дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Отже, відповідно до зазначених норм, проживаючі та/або зареєстровані у житловому приміщенні споживачі комунальних послуг зобов`язані вносити плату за їх використання.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості.

Проте, колегія суддів не може погодитись із таким висновком суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша та третя статті 13 ЦПК України).

Нормою ст.16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи (частина перша статті 47 ЦПК України).

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 3 і 4 частини другої статті 175 ЦПК України).

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина друга статті 48 ЦПК України).

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63)).

Так, вирішуючи позовні вимоги у загальному розумінні, суд зобов`язаний визначити суб`єктний склад спору залежно від характеру правовідносин і норми матеріального права, які підлягають застосуванню (сторонами справи мають бути всі сторони правочину), та, встановивши факт пред`явлення позову до неналежного відповідача, відсутність клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем, незалучення до участі у справі співвідповідача, суд відмовляє в задоволенні позову саме із зазначених підстав.

Поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у цивільному процесі»: сторонами в цивільному процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач (ч.1 ст.48 ЦПК України); тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача (висновки Великої Палати Верховного Суду у постановах від 14 листопада 2018 року по справі №183/1617/16 (п.70), від 29 травня 2019 року по справі №367/2022/15-ц (п.66), від 07 липня 2020 року по справі №712/8916/17 (п.27).

Установивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 40), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 39)).

Якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов`язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов`язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов`язки особи, не залученої до участі у справі як співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову. Отже, пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові. Наведений правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 26 січня 2022 року по справі №457/726/17, від 10 вересня 2025 року по справі №815/1105/18.

Разом із тим, позивачем не доведено наявності у ОСОБА_1 статусу власника квартири, за якою виникла заявлена до стягнення заборгованість.

Відповідно, саме по собі проживання, реєстрація місця проживання або користування квартирою не може автоматично свідчити про виникнення у особи обов`язку відповідати за всю заборгованість, яка сформувалася за відповідним особовим рахунком.

За змістом статті 322 Цивільного кодексу України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить. Водночас обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги виникає за наявності встановлених законом або договором правових підстав для покладення такого обов`язку саме на відповідну особу.

Отже, для вирішення питання про стягнення заборгованості позивач мав встановити та довести, хто саме є власником квартири, хто є споживачем відповідних житлово-комунальних послуг, на якій правовій підставі ОСОБА_1 є боржником перед позивачем, а також за який саме період у неї виник відповідний обов`язок.

Натомість, позивач визначив ОСОБА_1 єдиним відповідачем, не надавши належного обґрунтування виникнення у неї особистого грошового зобов`язання перед КП «Павлоградтеплоенерго» та не довівши, що саме вона є особою, на яку законом або договором покладено обов`язок зі сплати заявленої до стягнення заборгованості.

Сам факт реєстрації особи у квартирі не є безумовною підставою для покладення на неї обов`язку зі сплати всієї заборгованості за житлово-комунальні послуги. Позивач повинен довести саме ті юридичні обставини, з якими закон пов`язує виникнення у конкретної особи обов`язку щодо оплати відповідної послуги.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно розрахунку суми боргу за послуги водопостачання та водовідведення, абонентське обслуговування за період з 01.01.2015 року по 30.09.2025 року, власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.8).

Крім того, мешканцями у вищевказаній квартирі є: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Оскільки, ОСОБА_1 не є власником квартири, відтак посилання на сам факт існування заборгованості за особовим рахунком квартири не може бути достатнім доказом того, що саме ОСОБА_1 є належним відповідачем у справі.

Відповідно до статті 51 Цивільного процесуального кодексу України заміна неналежного відповідача належним здійснюється судом за відповідним клопотанням позивача, поданим у встановленому законом порядку.

Однак позивач такого клопотання не заявляв, не визначив належним відповідачем власника квартири та не обґрунтував правових підстав притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за спірною заборгованістю.

Водночас, суд не уповноважений самостійно змінювати чи визначати склад відповідачів у справі.

Таким чином, за відсутності доказів того, що ОСОБА_1 є власником квартири або іншою особою, на яку відповідно до закону чи договору покладено обов`язок з оплати спірної заборгованості, висновок про можливість стягнення з неї заборгованості є необґрунтованим.

За таких обставин, колегія суддів приходить висновку, що позов подано до неналежного відповідача (без залучення належного кола відповідачів), що саме по собі є достатньою підставою для відмови у його задоволенні.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункти 1, 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України).

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

За положеннями частин першої та тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Приймаючи до уваги висновок апеляційного суду про задоволення апеляційної скарги колегія суддів вважає за потрібне стягнути з Комунального підприємства «Кривбасводоканал» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3633, 60 грн за подання апеляційної скарги.

Керуючись статтями 259, 268, 376, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, –

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 29 січня 2026 року – скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову Комунального підприємства «Кривбасводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – відмовити.

Стягнути з Комунального підприємства «Кривбасводоканал» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3 633, 60 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 10 вересня 2026 року.

Головуючий О.В. Свистунова

Судді: М.М. Пищида

І.Ю. Ткаченко