Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №473/2065/26 — Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/2065/26

РІШЕННЯ

іменем України

"09" вересня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючого - судді Вуїва О.В.,

за участю секретаря судового засідання Москаленко С.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вознесенської міської ради, ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Вознесенської міської ради, ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування, в якому вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько – ОСОБА_3 .

Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої увійшла частка житлового будинку АДРЕСА_1 , що була прийнята та оформлена в рівних частках спадкоємцями першої черги за законом – дружиною спадкодавця ОСОБА_4 та дітьми спадкодавця – ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (кожен отримав по 1/6 частці вказаного майна).

На підставі Державного акту на право приватної власності на землю від 25 квітня 1993 року, реєстр. №886 (виданого на підставі рішення виконавчого комітету Вознесенської міської ради від 20 квітня 1993 року №124), ОСОБА_5 (до зміни прізвища - ОСОБА_6 ), ОСОБА_2 , ОСОБА_1 набули у спільну сумісну власність земельну ділянку площею 0,0725 га, розташовану по АДРЕСА_1 , призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий №4810200000:07:001:0025.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 померла.

Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої увійшли 4/6 частки житлового будинку АДРЕСА_1 (1/2 частка належала спадкодавиці на підставі свідоцтва про право власності від 05 грудня 1985 року, реєстр. №2848 та 1/6 частка – на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 05 грудня 1985 року, реєстр. №2850).

Також після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина у вигляді частки в земельній ділянці площею 0,0725 га, розташованої по АДРЕСА_1 , призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий №4810200000:07:001:0025.

Позивачка, прийнявши спадщину, звернулася до Вознесенської державної нотаріальної контори із заявою про посвідчення спадкових прав. Проте нотаріус, посвідчивши спадкові права на будинок (на 4/6 частки цього майна), відмовила в оформленні спадкових прав щодо земельної ділянки у зв`язку з неможливістю встановлення факту належності спадкодавиці вказаного майна (у правовстановлюючому документі на земельну ділянку зазначено дошлюбне прізвище ОСОБА_5 - ОСОБА_6 ) та невизначеністю частки спадкодавиці у спірній ділянці.

Враховуючи вказані обставини, ОСОБА_1 просила в судовому порядку визнати за нею право власності на 4/6 частки земельної ділянки площею 0,0725 га по АДРЕСА_1 , призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий №4810200000:07:001:0025, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 .

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 та її представниця Врадій Л.М. не з`явилися, проте остання надала суду письмову заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача – Вознесенської міської ради в судове засідання не з`явився, однак надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнає повністю.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, судом відповідно до ч.ч. 7, 8 ст. 128 ЦПК України вважається належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи за місцем його реєстрації, причину неявки суду не повідомив.

Суд вважав можливим провести розгляд справи без особистої участі учасників справи, оскільки матеріали справи містять достатньо інформації та доказів для вирішення спору.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.

Зокрема, суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки – ОСОБА_3 .

Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої увійшла частка житлового будинку АДРЕСА_1 , що була прийнята та оформлена в рівних частках спадкоємцями першої черги за законом – дружиною спадкодавця ОСОБА_4 та дітьми спадкодавця – ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (кожен отримав по 1/6 частці вказаного майна).

На підставі Державного акту на право приватної власності на землю від 25 квітня 1993 року, реєстр. №886 (виданого на підставі рішення виконавчого комітету Вознесенської міської ради від 20 квітня 1993 року №124), ОСОБА_5 (до зміни прізвища - ОСОБА_6 ), ОСОБА_2 , ОСОБА_1 набули у спільну сумісну власність земельну ділянку площею 0,0725 га, розташовану по АДРЕСА_1 , призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий №4810200000:07:001:0025.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 померла.

Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої увійшли 4/6 частки житлового будинку АДРЕСА_1 (1/2 частка належала спадкодавиці на підставі свідоцтва про право власності від 05 грудня 1985 року, реєстр. №2848 та 1/6 частка – на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 05 грудня 1985 року, реєстр. №2850).

Також після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина у вигляді частки в земельній ділянці площею 0,0725 га, розташованої по АДРЕСА_1 , призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий №4810200000:07:001:0025.

Позивачка, прийнявши спадщину, звернулася до Вознесенської державної нотаріальної контори із заявою про посвідчення спадкових прав. Проте нотаріус, посвідчивши спадкові права на будинок (на 4/6 частки цього майна), відмовила в оформленні спадкових прав щодо земельної ділянки у зв`язку з неможливістю встановлення факту належності спадкодавиці вказаного майна (у правовстановлюючому документі на земельну ділянку зазначено дошлюбне прізвище ОСОБА_5 - ОСОБА_6 ) та невизначеністю частки спадкодавиці у спірній ділянці.

Однак факт належності ОСОБА_5 спірного майна підтверджується:

- копією свідоцтва на право власності від 05 грудня 1985 року, реєстр. №2848 (а.с. 17), копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 05 грудня 1995 року, реєстр. №2850 (а.с. 18) в сукупності з копією свідоцтва про укладення шлюбу від 18 березня 1988 року (а.с. 16), з яких вбачається, що ОСОБА_4 , яка у 1988 році одружилася та отримала шлюбне прізвище « ОСОБА_7 », була співвласницею житлового будинку АДРЕСА_1 , для обслуговування якого в подальшому надавалася земельна ділянка (на ім?я ОСОБА_4 , як співвласниці цього майна);

- копією витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 26 травня 2025 року №НВ-0500859542025 (а.с. 31-42), згідно якого ОСОБА_5 зазначена співвласницею спірної земельної ділянки.

Щодо невизначеності частки спадкодавиці у спірному майні, то в цій частині слід зазначити наступне.

Право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном (ч. 1 ст. 86 ЦК України 1960 року (чинного на час набуття спадкодавицею спірного майна)).

Згідно ст. 112 ЦК України 1960 року майно може належати на праві спільної власності двом або кільком колгоспам чи іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або двом чи кільком громадянам.

Розрізняється спільна власність з визначенням часток (часткова власність) або без визначення часток (сумісна власність).

Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» за №20 від 22 грудня 1995 року розглядаючи позови, пов`язані з спільною власністю громадян, суди повинні виходити з того, що відповідно до чинного законодавства спільною сумісною власністю є: майно, нажите подружжям за час шлюбу (ст. 16 Закону «Про власність», ст. 22 Кодексу про шлюб та сім`ю України); майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім`ї чи майно, що є у власності осіб, які ведуть селянське (фермерське) господарство, якщо письмовою угодою відповідно між членами сім`ї чи членами селянського (фермерського) господарства не передбачено інше або майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об`єдналися для спільної діяльності, коли укладеною між ними письмовою угодою визначено, що воно є спільною сумісною власністю (п. 1 ст. 17, ст. 18, п. 2 ст. 17 Закону «Про власність»); квартира (будинок), кімнати в квартирах та одноквартирних будинках, передана при приватизації з державного житлового фонду за письмовою згодою членів сім`ї наймача у їх спільну сумісну власність (ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

В інших випадках спільна власність громадян є частковою. Якщо розмір часток у такій власності не було визначено і учасники спільної власності при надбанні майна не виходили з рівності їх часток, розмір частки кожного з них визначається ступенем його участі працею й коштами у створенні спільної власності.

Частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини. Оскільки праця є основою створення і примноження власності громадян, розмір частки учасника спільної сумісної власності визначається ступенем його трудової участі, якщо інше не випливає із законодавства України. Розмір часток у спільній сумісній власності подружжя визначається за нормами Кодекса про шлюб та сім`ю. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними.

У той же час, відповідно до п. 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» розглядаючи позови, пов`язані з правом спільної власності, суди повинні виходити з того, що відповідно до статті 368 ЦК спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Так, спільною сумісною власністю, зокрема, є: майно, набуте подружжям за час шлюбу, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 60 - 74 Сімейного кодексу України (далі - СК)); майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі. Для визначення члена сім`ї можуть використовуватись їх ознаки, наведені у статті 3 СК, статті 1 Закону України від 7 квітня 2011 року № 3206-VI «Про засади запобігання і протидії корупції»; квартира (будинок), житлові приміщення у гуртожитках, передані при приватизації з державного житлового фонду за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно в них мешкають, у їх спільну сумісну власність (стаття 8 Закону України від 19 червня 1992 року № 2482-XII «Про приватизацію державного житлового фонду»); майно, яке використовується для ведення особистого селянського господарства, відповідно до закону (стаття 6 Закону України від 15 травня 2003 року № 742-IV «Про особисте селянське господарство»).

Частка суб`єкта у праві спільної сумісної власності визначається, зокрема, при поділі майна, виділі частки зі спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини.

При цьому, за загальним правилом, частка в земельній ділянці, наданій для обслуговування будинку, співвідноситься з часткою у праві власності на будинок.

За встановленого, частка спадкодавиці у спірному майні є рівною належній їй за життя частці у житловому будинку, для обслуговування якого надавалася ділянка, тобто становить 4/6 часток цього майна.

Водночас, у постанові Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 570/997/19 вказано, що для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. За змістом ст. 392 ЦК України право власності на майно може бути визнано судом у випадку, коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право. Відповідно до ч. 1 ст. 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Разом із тим, цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті (ч 4 ст. 25 ЦК України). З урахуванням зазначеного, визначення судом частки співвласника у праві спільної власності на нерухоме майно за померлим не узгоджується з вимогами чинного законодавства, оскільки у такому разі судом буде вирішено питання про права особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності, що свідчить, у тому числі, про неефективність способу захисту права особи відповідно до положень ст. 16 ЦК України. У такому випадку спадкоємець не позбавлений можливості захисту своїх прав шляхом подання позову про визнання права власності в порядку спадкування.

Аналогічний правовий висновок неодноразово було викладено Верховним Судом у постановах від 20 червня 2018 року у справі № 640/13903/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 266/5267/18, від 27 травня 2020 року у справі № 361/7518/16-ц, від 16 вересня 2020 року у справі № 464/1663/18, від 14 серпня 2024 року у справі №522/3974/20 та багатьох інших.

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (ч. 1 ст. 1220 ЦК України).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення (ч. 1 ст. 1225 ЦК України).

Частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах (ч. 1 ст. 1226 ЦК України).

Спадкування здійснюється за заповітом, а в разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини - за законом (ст.ст. 1217, 1223 ЦК України).

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (ст. 1222 ЦК України).

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 1268-1270 ЦК України для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець прийняв її в шестимісячний строк в порядку, передбаченому законом.

Судом встановлено, що позивачка, як спадкоємиця першої черги за законом, належним чином прийняла спадщину після смерті матері.

Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини, виходячи з того, що позивачка має право на спадщину, проте не має іншої можливості оформити свої спадкові права, зокрема через органи нотаріату, а тому суд вважає, що її право підлягає захисту шляхом визнання за ОСОБА_1 права власності на 4/6 частки земельної ділянки площею 0,0725 га, розташованої по АДРЕСА_1 , призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий №4810200000:07:001:0025, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Вознесенську Миколаївської області.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Вознесенської міської ради, ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування – задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на 4/6 частки земельної ділянки площею 0,0725 га, розташованої по АДРЕСА_1 , призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий №4810200000:07:001:0025, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Вознесенську Миколаївської області.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: О.В.Вуїв