Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №127/21240/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/21240/26

Провадження 2/127/5832/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючого судді Горбатюка В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини.

Позов мотивовано тим, що сторони є батьками неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюб між сторонами розірвано рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 16.09.2024 у справі №127/23878/24. Донька проживає разом із позивачкою за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивачка зазначила, що відповідач нерегулярно надає кошти на утримання дитини. За її твердженням, відповідач є військовослужбовцем Управління Служби безпеки України у Вінницькій області, має постійне грошове забезпечення, є здоровим та працездатним, інших дітей та осіб на утриманні не має. Також позивачка послалася на додаткові витрати на навчання доньки іноземної мови.

У зв`язку з цим позивачка просила стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання доньки у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 03.05.2026 і до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 29.06.2026 відкрито провадження у справі та постановлено проводити її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У встановлений судом строк відзив на позовну заяву до суду не надійшов. Інших заяв по суті справи, клопотань чи доказів, крім поданих позивачкою разом із позовною заявою, учасники справи суду не подали.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 встановлено, що 21.12.2007 між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зареєстровано шлюб, про що складено актовий запис № 204. Після державної реєстрації шлюбу дружина набула прізвище « ОСОБА_5 ».

Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 у сторін народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батьками дитини зазначені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 16.09.2024 у справі №127/23878/24 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.

Довідка ОСББ «ЖАСМІН-2016» від 29.05.2026 підтверджує, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з договором № 32, укладеним позивачкою з ФОП ОСОБА_6 , ОСОБА_3 навчається польської мови. Договором передбачені групові заняття двічі на тиждень по 1,5 години вартістю 2200 грн на місяць.

Згідно з положеннями ст. 3 Конвенції ООН про права дитини в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до ст. 18 цієї Конвенції батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини, а найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За змістом ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника інших дітей та непрацездатних осіб на утриманні, наявність у нього майна та майнових прав, доведені стягувачем значні витрати платника, а також інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною другою ст. 182 СК України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно з ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Частина п`ята ст. 183 СК України передбачає право того з батьків, разом з яким проживає дитина, звернутися із заявою про видачу судового наказу про стягнення на одну дитину однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів. Водночас такий розмір не є граничним для позовного провадження.

Верховний Суд у постанові від 16.06.2021 у справі № 308/9827/19 зазначив, що обмеження щодо розміру аліментів, передбачене ч. 5 ст. 183 СК України, встановлено виключно для справ, які розглядаються в порядку наказного провадження. Отже, у позовному провадженні суд може визначити і більшу частку, однак для цього мають бути доведені конкретні обставини, передбачені ст. 182 СК України.

Верховний Суд у постанові від 02.07.2020 у справі № 344/20483/19, погоджуючись із визначенням аліментів у розмірі 1/4 доходу замість заявленої 1/3 частки, врахував, що «матеріали справи не містять належних доказів матеріального становища відповідача», які підтверджували б його можливість сплачувати аліменти у більшому розмірі.

Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оцінюючи обставини цієї справи, суд враховує вік неповнолітньої дитини, її проживання разом з матір`ю та необхідність належного матеріального забезпечення. Поданий договір про навчання польської мови підтверджує наявність додаткових витрат у розмірі 2200 грн на місяць.

Разом із тим позивачка не надала доказів розміру заробітку чи грошового забезпечення відповідача, його посади, сукупного майнового стану або інших обставин, які об`єктивно підтверджували б можливість та необхідність стягнення на одну дитину саме 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу). Твердження про проходження відповідачем військової служби та одержання ним достатнього грошового забезпечення саме по собі не визначає конкретного матеріального становища платника аліментів.

Матеріали справи також не містять розрахунку загального щомісячного обсягу витрат на дитину та інших доказів особливих потреб дитини, які б обґрунтовували збільшення частки аліментів до 1/3. При цьому обов`язок щодо утримання дитини покладений законом на обох батьків.

За таких обставин суд вважає необхідним, достатнім, розумним і справедливим визначити аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття. Такий розмір відповідає доведеним у справі потребам дитини та забезпечує баланс між інтересами дитини і матеріальними можливостями обох батьків.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Позовну заяву зареєстровано в суді 17.06.2026. Доказів того, що до звернення до суду позивачка вживала заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не могла їх одержати у зв`язку з його ухиленням від сплати, матеріали справи не містять. Тому підстав для стягнення аліментів з 03.05.2026 немає, а аліменти підлягають стягненню з 17.06.2026.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України та п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», враховуючи звільнення позивачки від сплати судового збору за подання позову про стягнення аліментів, з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Керуючись ст. 141, 180, 181, 182, 183, 191 СК України, ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 279, 430 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 щомісячно на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше 50 відсотків встановленого законом прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17.06.2026 та до досягнення дитиною повноліття.

У решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення чи складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя В. В. Горбатюк