Вирок від 09 вересня 2026 р. у справі №127/30196/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/30196/26

Провадження №1-кп/127/788/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря ОСОБА_2 ,

сторони обвинувачення прокурора ОСОБА_3 ,

сторони захисту обвинуваченої ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №13 в м. Вінниці кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: 2972513024, уродженки м. Вінниці, громадянки України, зареєстрованої та фактично проживаючої: АДРЕСА_1 ,

- у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3,4 ст. 358 КК України, відомості про який внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12026025020000103 від 06.07.2026, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 достовірно знаючи про підстави набуття спеціального статусу щодо підтвердження права на керування транспортними засобами, а також порядок видачі посвідчення водія, діючи з прямим умислом, спрямованим на вчинення кримінального правопорушення щодо використання завідомо підробленого документа, у 2024 році (більш точного часу та місця органом досудового розслідування не встановлено), реалізовуючи свій протиправний умисел, направлений на виготовлення завідомо підробленого посвідчення водія, при спілкуванні із невідомою особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, домовилась про придбання у протизаконний спосіб за 15000 гривень бланку офіційного документу, а саме посвідчення водія.

В подальшому, ОСОБА_4 діючи за попередньою змовою групою осіб, продовжуючи реалізовувати свій протиправний умисел, в 2024 році (більш точного часу органом досудового розслідування не встановлено), отримала від невідомої особи чоловічої статі, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, бланк офіційного документа - посвідчення водія серії НОМЕР_1 , видане 21.11.2024 територіальним сервісним центром в місті Чернівці Чернівецької області, із внесеними даними на ім?я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фотографією і підписом, які ОСОБА_4 попередньо надіслала за допомогою мобільного телефону на мобільний месенджер невідомої особи, за що заплатила останньому кошти у сумі 15000 гривень. Після цього, ОСОБА_4 , отримавши документ, почала зберігати його при собі з метою подальшого використання та використовувала його під час керування транспортним засобом.

Відповідно до висновку судової технічної експертизи документів, бланк посвідчення водія з серійним номером НОМЕР_1 , заповнене на ім?я ОСОБА_4 , видане 21.11.2024 року ТСЦ 7341, не відповідає встановленим зразкам аналогічних бланків посвідчень водія, що перебувають в офіційному обігу на території України, так як виготовлений не у відповідності до вимог, які пред?являються до даного виду документа. У бланку посвідчення водія з серійним номером НОМЕР_1 , заповнене на ім?я ОСОБА_4 , видане 21.11.2024 року СЦ 7341, штрихи фонових зображень (захисної сітки, мікротексту), бланкового тексту, серії, номеру бланку, вихідних даних підприємства-виробника нанесено способом термосублімаційного друку.

Крім того, продовжуючи свою протиправну діяльність, ОСОБА_4 , отримавши посвідчення водія з ознаками підробки всупереч встановленому законодавством порядку, 05.07.2026 близько 10 години 08 хвилин, перебуваючи у стані алкогольного сп?яніння, рухаючись за кермом автомобіля марки «HONDA», номерний знак іноземної реєстрації « НОМЕР_2 », по вул. Замковій, 39 у м. Вінниці, була зупинена працівниками поліції Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції, які, у відповідності до розстановки сил та засобів, у складі екіпажу «Юнкер-110», перебували у зоні дорожньої станції патрульної поліції, для нагляду за безпекою дорожнього руху.

На вимогу працівників поліції, відповідно до ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію», пред?явити посвідчення водія, на підставі якого ОСОБА_4 здійснювала рух на зазначеному транспортному засобі, остання, достовірно знаючи про те, що спеціальні іспити щодо отримання посвідчення водія вона не здавала, усвідомлюючи, що право на керування даним транспортним засобом у встановленому законом порядку не набула, а також будучи обізнаною, що наявне у неї посвідчення водія є підробленим, бажаючи набути певних суб?єктивних прав, діючи з прямим умислом та спеціальною метою - використання підробленого документа, 05.07.2026 близько 10 години 08 хвилин, перебуваючи у стані алкогольного сп?яніння, надала на виконання законної вимоги для перевірки працівникам поліції посвідчення водія з серійним номером НОМЕР_1 , заповнене на ім?я ОСОБА_4 , що видане 21.11.2024 ТЦ 7341, з ознаками підробки, тим самим використала завідомо підроблений документ.

Відповідно до висновку судової технічної експертизи документів, бланк посвідчення водія з серійним номером НОМЕР_1 , заповнене на ім?я ОСОБА_4 , видане 21.11.2024 року ТСЦ 7341, не відповідає встановленим зразкам аналогічних бланків посвідчень водія, що перебувають в офіційному обігу на території України, так як виготовлений не у відповідності до вимог, які пред?являються до даного виду документа. У бланку посвідчення водія з серійним номером НОМЕР_1 , заповнене на ім?я ОСОБА_4 , видане 21.11.2024 року СЦ 7341, штрихи фонових зображень (захисної сітки, мікротексту), бланкового тексту, серії, номеру бланку, вихідних даних підприємства-виробника нанесено способом термосублімаційного друку.

В судовому засіданні обвинувачена свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнала, суду пояснила, що вона закінчила навчалась в автошколі, однак двічі не здала теоретичний іспит. Після чого, зв`язалась з людиною, яку їй порадила знайома, для отримання посвідчення водія, скинула в меседжер «Вайбер» фотокопії документів з її особистими даними та надіслала кошти в сумі 15000 грн. Також, зазначила, що особа в якої вона замовляла посвідчення, скинула їй відео про те, що її посвідчення є в базі МВС. Після чого, через декілька днів отримала по пошті посвідчення водія. Зазначила, що їй відомий порядок отримання посвідчення та вона розуміла, що це підроблене посвідчення. Крім того, повідомила, що замовила посвідчення водія вдруге. Також, пояснила, що коли вона виїжджала з будинку зачепила інший транспортний засіб, та коли приїхали працівники поліції не хотіла пред`являти посвідчення водія, оскільки розуміла, що це підробка. Зазначила, що шкодує про вчинене та просила суд суворого її не карати.

Зважаючи на те, що обвинувачена свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнала повністю, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд вважає недоцільним досліджувати фактичні обставини справи, які ніким не оспорюються і проти цього не заперечують учасники процесу. З`ясувавши правильне розуміння обвинуваченою та іншими учасниками судового розгляду змісту цих обставин за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, роз`яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку, на підставі допиту обвинуваченої, дослідження витягу з кримінального провадження №12026025020000103 від 06.07.2026 (т.1 а.с. 27-29), постанови про визнання речовим доказом від 06.07.2026 (т.1 а.с. 32, 48), ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області про накладення арешту від 08.07.2026 (т.1 а.с. 33-34), висновку судово-технічної експертизи №СЕ-19/102-26/13728-ДД від 16.07.2026 (т.1 а.с. 26-41).

Вислухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень доведена повністю, а її дії слід кваліфікувати:

- за ч. 3 ст. 358 КК України, як підроблення офіційного документу, який видається установою, яка має право видавати такий документ, вчиненого за попередньою змовою групою осіб;

- за ч. 4 ст. 358 КК України, як використання завідомо підробленого документу.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд керується вимогами ст. ст. 65-67 КК України та приймає до уваги роз`яснення постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Також, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченої та обставини, що обтяжують і пом`якшують покарання.

Суд зважає на те, що обвинувачена раніше судима (т.1 а.с. 45-46), за місцем проживання скарг, нарікань не надходило (т.1 а.с. 47), станом на 13.07.2026 на лікуванні не перебувала та за медичною психіатричною, неврологічною, нейрохірургічною та наркологічною допомогою не зверталась (т.1 а.с. 35).

Обставина, що відповідно до ст. 66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченої є щире каяття.

Обставина, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання обвинуваченої судом є вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Виходячи із загальних засад призначення покарання, відповідно до положень ст. 65 КК України, враховуючи ступінь суспільної небезпеки скоєних кримінальних правопорушень, обставини справи, з урахуванням вимог закону та передбачених цим законом санкцій, враховуючи особу обвинуваченої, ставлення до вчиненого, яка вину визнала, у вчиненому щиро покаялась, за місцем проживання скарг не надходило, раніше не притягувалась до кримінальної відповідальності, суд приходить до висновку, що покарання достатнє для перевиховання та виправлення обвинуваченої, а також для запобігання вчиненню нею нових кримінальних правопорушень в майбутньому слід призначити у виді обмеження волі на строк, визначений в межах санкції передбаченої ч. 3 ст. 368 КК України, а також, у виді обмеження волі на строк, визначений в межах санкції передбаченої ч. 4 ст. 368 КК України, визначити остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень відповідно до вимог ч. 1 ст. 70 КК України – шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

При цьому враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, особу винної, яка вину визнала, на обліку у лікаря-нарколога та у лікаря-психіатра не перебуває, вперше притягується до кримінальної відповідальності, щире каяття, суд приходить до переконання, що виправлення ОСОБА_4 можливе без відбування покарання та про можливість звільнення її на підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного за цим вироком покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк, із покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

На переконання суду таке покарання відповідає принципам законності, справедливості, індивідуалізації, буде співмірним вчиненому та необхідним для досягнення мети покарання і завдань кримінального судочинства.

Початок іспитового строку обвинуваченому рахувати з дати ухвалення вироку.

Відповідно до вимог ст. ст. 124, 126 КПК України, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченої процесуальні витрати у відшкодування вартості проведення судової експертизи (т.1 а.с. 37), оскільки її проведення було зумовлено розслідуванням вчинених обвинуваченим кримінальних правопорушень.

Долю речових доказів в кримінальному провадженні слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України, скасувавши відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 КПК України арешт накладений на речові докази в кримінальному провадженні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 50, 63, 65-67, 71, 72, 358 КК України, ст. ст. 100, 124, 126, 174, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України та призначити їй покарання:

- за ч. 3 ст. 358 КК України - у виді трьох років обмеження волі;

- за ч. 4 ст. 358 КК України - у виді двох років обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді трьох років обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком три роки.

У відповідності до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Початок іспитового строку ОСОБА_4 рахувати з дати ухвалення вироку, тобто з 10.09.2026.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави Україна процесуальні витрати в загальній сумі 3850,88 грн. у відшкодування вартості проведення судових експертиз в кримінальному провадженні.

Арешт накладений ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області №127/23702/26 від 08.07.2026 – скасувати.

Речовий доказ в кримінальному провадженні №12026025020000103, а саме:

-посвідчення водія серії НОМЕР_1 , яке поміщено до спец. пакету НПУ WAR1184844, DVD-R диск, який поміщено в паперовий пакет, який належним чином запечатаний, після набрання вироком законної сили – залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.

Суддя: