Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №146/1303/17 — Томашпільський районний суд Вінницької області

Справа № 146/1303/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" серпня 2026 р. Томашпільський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого-судді Пилипчука О.В.,

з участю секретаря судового засідання Колісник А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в селищі Томашпіль цивільну справу

ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи:

позивач за первісним позовом: ОСОБА_1

відповідач за первісним позовом: ОСОБА_2

вимоги позивача за первісним позовом: про поділ майна подружжя

представник позивача за первісним позовом: адвокат Барвінський О.П.

позивач за зустрічним позовом: ОСОБА_2

відповідач за зустрічним позовом: ОСОБА_1

вимоги позивача за зустрічним позовом: про поділ майна подружжя та визнання права власності

представник позивача за зустрічним позовом: адвокат Якименко О.О.

ВСТАНОВИВ:

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

19 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просить поділити спільне сумісне майно подружжя, а саме визнати спільною сумісною власністю подружжя нежитлову будівлю магазину, розміщену в АДРЕСА_1 , визнати за позивачем право власності на 1/2 частку будівлі магазину, розміщеного за адресою: АДРЕСА_1 , виділити позивачу 1/2 частку ідеальної частки нежитлової будівлі магазину, розміщеного в АДРЕСА_1 , а також стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати у справі.

Позов обґрунтовано наступним.

З відповідачем у справі позивач перебуває в зареєстрованому шлюбі з 12 червня 2009 року, однак на даний час їхні шлюбні стосунки фактично припинені, сторони проживають окремо. На розгляді в Тульчинському районному суді знаходиться позов про розірвання шлюбу між сторонами у справі.

За час проживання у шлюбі сторони нажили майно, яке являється їхньою спільною власністю, однак відповідач не дає згоди на добровільний розподіл спільного майна.

ОСОБА_1 вказує, що за час шлюбу ними було набуто спільне майно, а саме нежитлову будівлю магазину, розміщеного в АДРЕСА_1 . Дана нежитлова будівля була набута спільно, побудована сторонами за час шлюбу за спільні кошти та спільною трудовою участю на виділеній Вапнярською селищною радою земельній ділянці.

27 листопада 2012 року сторонами спільно від імені відповідача була подана декларація про готовність об`єкта до експлуатації № 20212230008.

2 грудня 2012 року Могилів-Подільським МБТІ виготовлено технічний паспорт на будівлю.

13 грудня 2012 року виконавчим комітетом Вапнярської селищної ради Томашпільського району було прийнято рішення № 243 про оформлення права приватної власності на нежитлову будівлю магазину на ім`я ОСОБА_2 та про видачу на її ім`я свідоцтва про право приватної власності на магазин.

Оскільки нежитлова будівля магазину була побудована і завершена будівництвом та здана в експлуатацію при шлюбі і спільному проживанні, позивач вважає, що таке нерухоме майно є їхньою спільною власністю, де частки є рівними, а оскільки дане майно набуте сторонами в період шлюбу, воно належить їм як подружжю на праві спільної сумісної власності.

11 грудня 2017 року відповідач ОСОБА_2 подала до суду зустрічну позовну заяву про поділ майна подружжя та визнання права власності, в якій просить визнати за нею право особистої приватної власності на нежитлову будівлю «а» загальною площею 22,3 кв.м., розміщену по АДРЕСА_1 , визнати за сторонами право на 1/2 частину конструктивних елементів, будівельних матеріалів, обладнання та іншого майна, яке було використано в процесі будівництва будинку в АДРЕСА_2 , право власності на автомобіль «VOLVO FH 12», 1999 року випуску, об`єм двигуна 12130, дата реєстрації 31 січня 2017 року, визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину конструктивних елементів, будівельних матеріалів, обладнання та іншого майна, яке було використано в процесі будівництва будинку в АДРЕСА_2 , право власності на автомобілі «ВАЗ-2107», 2005 року випуску, об`єм двигуна 1451, дата реєстрації 10 березня 2015 року, «RENAULT MAGNUM 385Т1», 1996 року випуску, об`єм двигуна 12024, дата реєстрації 25 серпня 2016 року; стягнути з ОСОБА_1 на її користь грошову компенсацію в розмірі 25035,00 гривень, а також понесені судові витрати за сплачений судовий збір, витрати на правову допомогу, витрати на проведення експертиз тощо.

Зустрічний позов ОСОБА_2 обґрунтувала наступним.

Нежитлова будівля магазину по АДРЕСА_1 не є об`єктом спільної сумісної власності сторін, її набуття не відбувалося за рахунок спільної участі сторін коштами та працею, оскільки набута за особисті кошти ОСОБА_2 для здійснення нею підприємницької діяльності та весь час користувався з цією метою. ОСОБА_1 до цього не має ніякого відношення.

Так, сторони у справі зареєстрували шлюб 12 червня 2009 року, а споруджувати будівлю магазину ОСОБА_2 почала в березні 2009 року, будівництво якого було завершено в травні 2009 року, тобто до шлюбу.

11 травня 2010 року ОСОБА_2 зареєструвалася як фізична особа-підприємець, 8 червня 2010 року вона перемогла на аукціоні і набула право оренди земельної ділянки площею 0,0024 га на АДРЕСА_1 . 2 липня 2010 року Вапнярська селищна рада рішенням 25 сесії 5 скликання затвердила результати проведення аукціону і було укладено договір оренди землі строком на 10 років.

Також ОСОБА_2 вказує, що обсяг спільно нажитого майна на час припинення спільного ведення господарства становить: транспортні засоби, які зареєстровані за ОСОБА_1 - ВАЗ – 2107, 2005 року випуску, об`єм двигуна 1451, дата реєстрації 10 березня 2015 року, «RENAULT MAGNUM 385Т1», 1996 року випуску, об`єм двигуна 12024, дата реєстрації 25 серпня 2016 року, «VOLVO FH 12», 1999 року випуску, об`єм двигуна 12130, дата реєстрації 31 січня 2017 року, незакінчений будівництвом житловий будинок орієнтованою площею 100,0 кв.м., що знаходиться на земельній ділянці 0,15 га в АДРЕСА_2 , власником якого є ОСОБА_1

08 лютого 2018 року відповідачем за зустрічним позовом ОСОБА_1 подано до суду відзив на зустрічний позов, згідно якого просив в задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити повністю.

Відзив обґрунтовано наступним.

Відповідач за зустрічним позовом вказує, що твердження позивача за первісним позовом про те, що вона є єдиним власником нежитлової будівлі магазину, розміщеного за адресою: АДРЕСА_1 не відповідає дійсності та не підтверджено жодними доказами.

Той факт, що ОСОБА_1 приймав безпосередню трудову та фінансову участь у будівництві магазину він може підтвердити письмовими доказами та показами свідків.

Також відповідач за зустрічним позовом вказує, що незакінчений житловий будинок, розміщений за адресою АДРЕСА_2 , будувався в 2015 році, але за кошти і трудовою участі його сина від першого шлюбу ОСОБА_3 , що можуть підтвердити ряд свідків.

Автомобілі «ВАЗ 2107» та «Рено Магнум» були придбані та відчужені в період шлюбу, тому не можуть бути предметом поділу.

19 березня 2018 року позивачем за зустрічним позовом подано до суду заяву про зміну предмету зустрічного позову, згідно якої просить визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на нежитлову будівлю яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину конструктивних елементів, будівельних матеріалів, обладнання та іншого майна, яке було використано в процесі будівництва будинку в АДРЕСА_2 , визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину конструктивних елементів, будівельних матеріалів, обладнання та іншого майна, яке було використано в процесі будівництва будинку в АДРЕСА_2 , визнати за ОСОБА_2 1/2 вартості відчужених транспортних засобів та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 251555 грн., стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати за сплачений судовий збір, витрати на правову допомогу, витрати на проведення експертиз тощо.

Заява мотивована наступним.

Під час підготовчого засідання ОСОБА_1 заявив, що усі автомобілі він продав, тому позивачка за зустрічним позовом вимушена змінити предмет позову.

Транспортні засоби були придбані в шлюбі та відчужені без відома ОСОБА_1 після того як було відкрито провадження щодо поділу майна.

Тому позивачка за зустрічним позовом у своєму позову вимушена врахувати вартість автомобілів, а не їх самих.

10 грудня 2019 року позивачем за первісним позовом подано до суду заяву про зміну предмету первісного позову, згідно якої просить визнати нежитлову будівлю магазину розміщену за адресою: АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя з рівними частками.

Розділити спільне сумісне майно подружжя визнавши за ним право на частину будівлі магазину, розміщеної за адресою: АДРЕСА_1 , стягнувши з відповідачки на його користь вартості вказаної будівлі.

Стягнути з відповідачки на його користь частину вартості конструктивних елементів, будівельних матеріалів, обладнання та іншого майна, яке було використано в процесі будівництва нежитлової будівлі магазину, розміщеної за адресою: АДРЕСА_1 , а саме тієї частини, що була використана на будівництво після прийняття в експлуатацію 27.12.2012 року.

Заява мотивована наступним.

Відповідно до висновку експерта від 31.07.2019 року, який надійшов до суду, відсутня технічна можливість розділити нежитлову будівлю магазину, розміщеного за адресою: АДРЕСА_1 таким чином, щоб кожна з новоутворених частин відповідала вимогам нормативних документів.

Таким чином його вимога про вирішення питання щодо розподілу спільного майна подружжя, а саме нежитлової будівлі магазину розміщеної за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом її розподілу в натури та виділення йому ідеальної частки даного магазину не може бути вирішена.

Тому виникла необхідність змінити предмет позову.

27 січня 2021 року позивачем за зустрічним позовом подано до суду заяву про зміну предмету зустрічного позову, згідно якої просить визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на нежитлову будівлю літерою «а» яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відступити від засад рівності часток подружжя та здійснити поділ спільного сумісного майна у співвідношенні : 2/3 частка ОСОБА_2 , 1/3 частка ОСОБА_1 ; визнати за ОСОБА_2 право власності на 2/3 частки спільного сумісного майна: транспортні засоби: ВАЗ – 2107, 2005 р.в.; «RENAULT MAGNUM 385TI», 1996; «VOLVO FH 12» 1999 Р.В.; будинок та земельна ділянка по АДРЕСА_2 та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 503916,66 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати за сплачений судовий збір, витрати на правову допомогу, витрати на проведення експертиз тощо.

Заява мотивована наступим.

24 вересня 2020 року стало відомо, що позивач за первісним позовом продав житловий будинок та земельну ділянку по АДРЕСА_2 , який є предметом зустрічного позову.

Таким чином склалися об`єктивні підстави до відступлення від засад рівності часток подружжя та поділ майна у співвідношенні: 2/3 частка ОСОБА_2 , 1/3 частка ОСОБА_1 .

Доля транспортних засобів набутих під час шлюбу ОСОБА_2 невідома, однак ОСОБА_1 зняв автомобілі з реєстрації.

Майно відчужено без згоди та відома ОСОБА_2

21 липня 2021 року позивачем за первісним позовом подано до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої просив визнати спільною сумісною власністю подружжя наступне майно: нежитлову будівлю, розміщену за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку комерційного призначення розміром 0,0024 га на якій знаходиться приміщення нежитлової будівлі магазину розміщеної за адресою АДРЕСА_1 ; обладнання та меблі, а саме: вітрина – бар стійка; холодильники (2 шт); СВЧ – піч; гриль; машина для приготування коктейлів; 5 столів; 16 стільців; м`який куточок (загальною вартістю 68050 грн.) з рівними частками.

Розділити спільне сумісне майно подружжя, визнавши за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину нежитлової будівлі магазину, розміщеної за адресою: АДРЕСА_1 ; 1/2 частину земельної ділянки комерційного призначення розміром 0,0024 га на якій знаходиться приміщення нежитлової будівлі магазину розміщеної за адресою АДРЕСА_1 ; 1/2 частину вартості обладнання та меблів, а саме: вітрина – бар стійка; холодильники (2 шт); СВЧ – піч; гриль; машина для приготування коктейлів; 5 столів; 16 стільців; м`який куточок (загальною вартістю 68050 грн.) з рівними частками.

Стягнути з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивача 1/2 частину вартості конструктивних елементів, будівельних матеріалів, обладнання та іншого майна, яке було використано в процесі будівництва нежитлової будівлі магазину, розміщеної за адресою: АДРЕСА_1 , як тієї частини, що введена в експлуатацію 27.12.2012 року так і тієї, що була добудована після прийняття в експлуатацію, тобто станом на даний час; 1/2 частину вартості земельної ділянки комерційного призначення розміром 0,0024 га, на якій знаходиться приміщення нежитлової будівлі магазину розміщеної за адресою АДРЕСА_1 ; 1/2 частину вартості обладнання та меблів, а саме: вітрина – бар стійка; холодильники (2 шт); СВЧ – піч; гриль; машина для приготування коктейлів; 5 столів; 16 стільців; м`який куточок (загальною вартістю 68050 грн.) з рівними частками.

Заяву обґрунтована наступним.

На даний час виникла необхідність уточнити позовну вимогу щодо визначення вартості обладнання та меблів, які використовуються для здійснення підприємницької діяльності та знаходяться в приміщенні нежитлової будівлі магазину розміщеного за адресою: АДРЕСА_1 , а саме вітрина-бар стійка вартістю 60000 грн., холодильники 2 шт. – вартістю 1000 грн. за кожен, СВЧ – піч вартістю 500 грн., машина для приготування коктейлів вартістю 1000 грн., 5 столів вартістю 1450 грн, 16 стільців вартістю 1600 грн, м`який куточок вартість 1500 грн.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою Томашпільського районного суду Вінницької області від 20 жовтня 2017 року відкрито провадження у справі, справу призначено на 14 лютого 2017 року.

Ухвалою Томашпільського районного суду Вінницької області від 20 жовтня 2017 року, заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задоволено, накладено арешт на нежитлову будівлю магазину, розташовану в АДРЕСА_1 , яка в технічній документації позначена літерою «А», загальною площею 22,3 кв.м., що зареєстрована за ОСОБА_2 , встановлено заборону ОСОБА_2 та будь-яким іншим особам вчиняти дії щодо відчуження та перереєстрації на інших власників права власності на нежитлову будівлю магазину, розташовану в АДРЕСА_1 , яка в технічній документації позначена літерою «А», загальною площею 22,3 кв.м., що зареєстрована за ОСОБА_2 .

11 грудня 2017 року відповідач ОСОБА_2 подала до суду зустрічну позовну заяву про поділ майна подружжя та визнання права власності.

Ухвалою Томашпільського районного суду Вінницької області від 14 грудня 2017 року об`єднано в одне провадження вимоги за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та визнання права власності.

08 лютого 2018 року відповідачем за зустрічним позовом ОСОБА_1 подано до суду відзив на зустрічний позов.

19 березня 2018 року позивачем за зустрічним позовом подано до суду заяву про зміну предмету зустрічного позову.

Ухвалою Томашпільського районного суду Вінницької області від 12 червня 2018 року клопотання сторін задоволено, призначено у справі судову будівельно-технічну експертизу.

08 серпня 2019 року отримано висновок експерта Вінницького НДЕКЦ МВС України за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи.

10 грудня 2019 року позивачем за первісним позовом подано до суду заяву про зміну предмету первісного позову.

Ухвалою Томашпільського районного суду Вінницької області від 10 грудня 2019 року клопотання представника позивача за первісним позовом задоволено, призначено у справі судову будівельно-технічну експертизу.

07 липня 2020 року отримано висновок експерта Вінницького відділення КНІДСЕ за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи.

27 січня 2021 року позивачем за зустрічним позовом подано до суду заяву про зміну предмету зустрічного позову.

Ухвалою Томашпільського районного суду Вінницької області від 23 березня 2021 року клопотання позивача за первісним позовом задоволено, призначено у справі судову будівельно-технічну експертизу.

07 червня 2021 року отримано повідомлення Вінницького відділення КНІДСЕ про залишення ухвали про призначення будівельно-технічної експертизи без виконання.

21 липня 2021 року позивачем за первісним позовом подано до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог.

Ухвалою Томашпільського районного суду Вінницької області від 13 жовтня 2021 року клопотання позивача за первісним позовом задоволено, призначено у справі судову експертизу.

14 березня 2024 року отримано висновок експерта Вінницького відділення КНІДСЕ за результатами проведення судової оціночно - будівельної та оціночно – земельної експертизи.

Ухвалою Томашпільського районного суду Вінницької області від 02 травня 2024 року клопотання позивача за первісним позовом задоволено, призначено у справі судово товарознавчу експертизу.

26 липня 2024 року отримано повідомлення Вінницького відділення КНІДСЕ про залишення ухвали про призначення судово-товарознавчої експертизи без виконання.

Ухвалою Томашпільського районного суду Вінницької області від 14 січня 2025 року закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду на 11 лютого 2025 року.

Ухвалою Томашпільського районного суду Вінницької області від 14 травня 2026 року провадження по цивільній справі за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та визнання права власності закрито в частині вимог позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 про визнання за ОСОБА_2 права особистої приватної власності на нежитлову будівлю літерою «а», загальною площею 22,3 кв.м., розміщену за адресою: АДРЕСА_1 у зв`язку з відмовою позивача за зустрічним позовом від частини зустрічних позовних вимог.

Ухвалою Томашпільського районного суду Вінницької області від 10 липня 2026 року розгляд справи відкладено на 28 серпня 2026 року.

Доводи учасників процесу.

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом ОСОБА_1 , адвокат Барвінський О.П. первісні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити посилаючись на обставини, викладені в первісній позовній заяві. Позовні вимоги за зустрічним позовом не визнав, та заперечував проти їх задоволення. Пояснив, що в 2012 році була виготовлена технічна документація на будівлю магазину. Будівля підлягає поділу. Дана будівля була розташована на земельній ділянці комерційного призначення, яка також підлягає поділу. Для здійснення підприємницької діяльності в магазин було придбано майно за яке здійснено оплату зі спільних коштів. Позивач просить визнати за ним половину будівлі та земельної ділянки на якій знаходиться будівля, половину меблів та стягнути 1/2 вартості конструктивних елементів та 1/2 вартості майна в магазині. Транспортні засоби не були придбані в період шлюбу та є особистою власністю первісного позивача.

Також представник позивача в судових дебатах вказав, що шлюб між сторонами було укладено в 2009 році та розірвано в 2018 році. За цей період сторонами було придбано земельну ділянку комерційного призначення, також було здійснено будівництво нежитлової будівлі магазину за АДРЕСА_1 . Частина магазину була введена в експлуатацію, також було здійснено добудови, які не були введені в експлуатацію. В магазин придбано вітрину, СВЧ піч, гриль, машину для приготування коктейлів, 5 столів, 16 стільців, м`який куточок. Майно було придбано під час шлюбу та є спільною власністю подружжя. Майно було придбано за спільні кошти подружжя.

Було встановлено, що будівля магазину не введена в експлуатацію в цілому. Відповідно вона не може бути об`єктом права власності. У зв`язку з цим сторона позивача за первісним позовом відмовляється від позовної вимоги про визнання за ним права власності на 1/2 частину нежитлової будівлі магазину, розміщеної за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник позивача в судових дебатах просив визнати право власності на 1/2 земельної ділянки комерційного призначення, визнати спільною сумісною власністю обладнання зазначене в позовній заяві на загальну суму 68050 грн. та стягнути на користь позивача 1/2 частку вартості вказаного обладнання в розмірі 34025 грн., стягнути з відповідача на користь позивача 1/2 частину вартості конструктивних матеріалів як тієї частини, яка введена в експлуатацію так і тієї яка не введена в експлуатацію. Вартість відповідно до висновку експертизи в розмірі 600991 грн., 1/2 частина вартості становить 300495,50 грн.

Автомобілі зазначені в зустрічному позові були продані відповідно до генерального доручення. Кошти використовувались для спільного бюджету подружжя. Щодо автомобіля «Вольво», надавався висновок експерта, як доказ. Позивачем за первісним позовом надано звіт експерта, де визначена його реальна вартість.

Що стосується будинку по АДРЕСА_2 , то даний будинок не є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, бо здійснений за рахунок ОСОБА_3 . Тому просить відмовити у зустрічному позові, а первісний позов задовольнити.

Представник відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 , адвокат Якименко О.О. позовні вимоги за первісним позовом не визнав та заперечив проти їх задоволення. Позовні вимоги за зустрічним позовом підтримав та просив їх задовольнити. Пояснив, що предметом поділу є приміщення на вул. Привокзальна 3Б, ця будівля не підлягає поділу бо вона самочинна. Є акт прийняття в експлуатацію частини будівлі, частина будівлі яка не була прийнята в експлуатацію – це її особиста будівля. Будівля побудована за особисті кошти відповідача ще до шлюбу, і будуватися почала ще до шлюбу. Площа 22,3 кв.м. Доказом є декларація про готовність до експлуатації де вказано закінчення будівництва 2009 рік. І будівля будувалась для підприємницької діяльності.

Майно підприємства не є спільною власністю подружжя.

До припинення шлюбних відносин сторони придбали транспортні засоби, зареєстровані на відповідача, але відповідач їх відчужив без відома позивача. Також під час шлюбу було розпочато будівництво житлового будинку, але коли почався судовий процес Дребнюх П.Г. продав будинок. Вчинки ОСОБА_1 є підставою для відступлення від засад рівності при поділі майна подружжя, про що просить позивач за зустрічним позовом.

В судових дебатах представник відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 , адвокат Якименко О.О. пояснив, що з 12.06.2009 року по липень 2017 року сторони проживали у шлюбі. За цей час ними було придбано автомобілі «Вольво», «ВАЗ», та «Рено». Під час розгляду справи в суді ці авто були відчужені ОСОБА_1 . Будинок по АДРЕСА_2 , яке також було придбано під час шлюбу ОСОБА_1 відчужив під час розгляду справи. Пояснення ОСОБА_3 не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Земельна ділянка і будинок придбані відповідачем в період шлюбу. Крім показів свідків інших доказів зворотнього немає. ОСОБА_1 вказує, що будинок належить синові, але син відповідача за зустрічним позовом не заявляв жодних вимог та не вступав у справу як третя особа. ОСОБА_1 розпорядився майном, він, а не син.

Щодо іншого майна, нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 , то будівля самочинна. Враховуючи це, дане майно не є предметом спору, не є власністю і не можуть виникати інші вимоги пов`язані з ним. Стягнення витрат на самочинне будівництво також не може бути предметом позову про поділ майна.

Земельна ділянка ОСОБА_2 придбана нею як фізичною – особою підприємцем і відповідно до практики Верховного Суду майно ФОП є особистим майном.

Щодо обладнання та меблів, то позивачем за первісним позовом не надано жодного доказу, що меблі придбані в період шлюбу. З приводу оцінки обладнання була призначена експертиза, але ОСОБА_1 не сплатив кошти за її проведення.

Також представник позивача за зустрічним позовом вказав, що оскільки позивач за первісним позовом здійснив таємне відчуження спільного майна, то є всі підстави для відступлення від засад рівності та стягнення на користь позивачки за зустрічним позовом 2/3 вартості спільного майна подружжя.

Представник позивача за зустрічним позовом зазначив, що щодо оцінки об`єктів спільного майна подружжя, представник позивача за первісним позовом висловив лише одне зауваження щодо оцінки автомобіля Вольво, відносно оцінки вартості іншого майна зауважень не було. За вказаним зауваженням представник позивача за первісним позовом просить оцінювати вартість автомобіля Вольво виходячи зі звіту від 29.11.2017, а не з оцінки експерта від 05.12.2017. Вказаний звіт є неналежним доказом, оскільки суду надано лише декілька окремих сторінок зі звіту.

Тому виходячи з вартості майна представник позивача за зустрічним позовом просить стягнути з ОСОБА_1 2/3 вартості спільного майна подружжя, що становить 503916 гривень, судові витрати, що складаються зі сплаченого судового збору в розмірі 3045,50 грн. та 1259,86 грн. та 10000 гривень судових витрат на правову допомогу.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що в 2012 році після жнив, десь липень – серпень місяць до нього підійшов ОСОБА_5 з проханням позичити 4000 доларів, бо ОСОБА_5 будував магазин. Бачив, що він з відрами з розтвором працював на будівництві. Позичавши гроші ОСОБА_5 сказав, що це на обладнання в магазині. Чи купував обладнання свідок не бачив. Чи був ОСОБА_5 одружений в той час не знає. ОСОБА_6 написав і коли той віддав гроші то розписку він віддав ОСОБА_7 .

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що блоки у кількості 80 штук в нього ОСОБА_5 відкупив на магазин. Блоки залишилися в нього після будівництва будинку в 2009 році. Почали будувати магазин в селищі Вапнярка. В нього була вільна хвилина і він допомагав будувати магазин. Він мішав розтвор, а майстри мурували. Він з позивачем разом працювали в поліції, магазин знаходився неподалік від поліції. В 2013 році він і ОСОБА_5 пішли на пенсію. ОСОБА_5 привозив майстрів, розраховувався. Блок був ракушняк. Блоки десь 3000 гривень коштували на той час. Балки і стропила також продав і вони використовувались під час будівництва магазину. З дружиною ОСОБА_9 знайомі. Під час стройки не бачив її на будівництві. Знає її, був на весіллі її та позивача. ОСОБА_10 привозив майстрів не знає. Десь 2008-2010 рік це був. Пора року не зима точно. ОСОБА_5 працював в поліції в тому числі чергував на вокзалі. Земельна ділянка чия була йому невідомо. На той час ОСОБА_5 перебував у шлюбі.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснив, що в 2009 році відбувся аукціон на земельну ділянку для побудови магазину. Документами на магазин займався ОСОБА_1 . Він надавав товариську допомогу ОСОБА_1 . Далі на земельній ділянці була розпочата забудова. Будівництвом займався ОСОБА_1 . Свідок допомагав у будівництві. Всі будівельні матеріали привозив ОСОБА_1 . Блоки він знає, що були привезені від ОСОБА_8 . Будівництво було з 2013 року по 2015 рік де він приймав участь. При ньому особисто ОСОБА_1 розраховувався із будівельниками. ОСОБА_12 ні фізично ні фінансово не брала участь оскільки в той час не працювала. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були в шлюбі до придбання земельної ділянки і до завершення будівництва. З ОСОБА_1 він перебуває в товариських відносинах. Раніше разом працювали. Він був керівником ОСОБА_1 . ОСОБА_1 одружився десь в 2008 році. Він якраз пішов на пенсію і був запрошений в якості гостя. Він знав його батька та матір, а також сина. З ОСОБА_2 він в хороших відносинах. Він приїздив в гості. Він брав участь у будівництві магазину, деякі роботи проводили спеціалісти. Житловий будинок по АДРЕСА_2 будував син позивача ОСОБА_13 . Йому дід подарував 5000 доларів. Свідок порадив ОСОБА_13 будувати будинок. Також надавав фізичну допомогу при будівництві. За матеріали і все решту розраховувався ОСОБА_3 . Будинок був придбаний недобудований за ОСОБА_3 гроші. Документи були оформлені на сина і на ОСОБА_9 . Зараз свідку не відомо, що сталося з тим будинком.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснив, що будівництвом займався ОСОБА_5 . Він робив фундамент і дах у магазині та будинку, ОСОБА_5 купив у нього будівельні матеріали. ОСОБА_6 за пророблену ним роботу. Леся участі в роботі не брала, на той час вона вже була шлюбі з ОСОБА_1 . При будівництві хати розраховувався син ОСОБА_1 , ОСОБА_13 .

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснив, що щодо житлового будинку придбаного в 2015-16 році, ОСОБА_1 запитував, чи не продається десь земельна ділянка під будівництво будинку. Він дізнався, що неподалік його мами продається недобудований будинок – коробка з блоків і земельна ділянка. Він зустрівся з сином ОСОБА_1 та повідомив йому це, потім вони під`їхали до будинку і пізніше ОСОБА_16 його придбав. Кошти були сина ОСОБА_13 від діда як пояснив ОСОБА_1 . Будував будинок ОСОБА_1 . ОСОБА_3 знає по роботі. Хто наразі володіє хатою йому не відомо.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що кошти на будинок по АДРЕСА_2 були його. В 2009 році дід хворів і зібрав онуків і кожному подарував по 5000 доларів. В 2015 році він вирішив мати своє житло так як планував створити сім`ю про що повідомив батька. Далі ОСОБА_15 підказав коли хто продає земельну ділянку та він її придбав і почав будівництво. Кошти давав він. Документи оформляв на батька бо сам працевлаштувався і мав щільний графік, а у батька був час, бо він був на пенсії. Будівельні матеріали шукав його батько, а гроші давав він. Продався будинок в 2021 році. Про заборону продажу йому нічого відомо не було. Продати будинок вирішив він.

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні пояснив, що він возив матеріали на побудову магазину, шпали возив бетонні, щебінь возив. Возив років десять тому. Замовляв будівельні матеріали ОСОБА_1 . Розрахунок здійснював ОСОБА_1 ОСОБА_18 , що ОСОБА_5 купував, а він привозив будівельні матеріали, бувало, що він сам їх купував і привозив. Щодо будівництва житлового будинку по АДРЕСА_2 , то будинок будувався десь в той же час, що й магазин, трохи пізніше, може років вісім назад. Будував будинок ОСОБА_3 . Свідок возив туди блоки, мучку та панелі перекриття.

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши їх належність та достовірність, сприяючи всебічному й повному з`ясуванню обставин справи, що має істотне значення для правильного вирішення спору, прийшов до наступного.

Відповідно до ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; розумні строки розгляду справи судом; забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення; обов`язковість судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно ч.3 ст. 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно ч.ч. 1,2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно ч.ч.1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно ч.3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно ч.1-4 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно ч.9 ст. 83 ЦПК України, копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з ч.1 ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до п.11 постанови № 4 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року, суд, встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовуються вимоги чи заперечення сторін, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, має мотивувати свої дії та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 12 червня 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище ОСОБА_19 ) було зареєстровано шлюб.

Згідно копії рішення виконавчого комітету Вапнярської селищної ради Томашпільського району Вінницької області від 13 грудня 2012 року № 243 вирішено оформити право приватної власності ОСОБА_2 на нежитлову будівлю магазину, яка знаходиться в АДРЕСА_1 ; видати свідоцтво на право приватної власності на нежитлову будівлю магазину ОСОБА_2 , яка знаходиться в АДРЕСА_1 ; Могилів-Подільському МБТІ зареєструвати нежитлову будівлю магазину в АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_2 (Т.1 а.с.7)

Відповідно до свідоцтва на право власності за ОСОБА_2 на праві власності зареєстрована нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_1 , дата 14.12.2012. (Т.1 а.с. 8)

Відповідно до копії витягу № 36728578 від 14.12.2012 про державну реєстрацію прав за ОСОБА_2 на праві власності зареєстрована нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_1 , дата 14.12.2012. (Т.1 а.с.9)

Як видно із декларації про готовність до експлуатації від 27.11.2012, початком будівництва будівлі магазину за адресою: АДРЕСА_1 , є 2009 рік, закінчення будівництва 2009 рік, загальна площа будівлі 22,3 кв.м. Замовник ОСОБА_2 (Т.1 а.с.27-28)

Згідно копії свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи – підприємця, ОСОБА_2 11.05.2010 зареєстрована як ФОП, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_3 . (Т.1 а.с.36).

Як видно з копії договору оренди землі від 02.07.2010 орендодавець Вапнярська селищна рада та орендар ОСОБА_2 уклали договір оренди за яким останній в оренду передається земельна ділянка несільськогосподарського призначення площею 0,0024 га на території Вапнярської селищної ради, вул. Привокзальна. Договір укладено на 10 років. (Т.1 а.с. 37-42)

Згідно копії рішення Вапнярської селищної ради Томашпільського району Вінницької області 25 сесії 5 скликання від 02 липня 2010 року вирішено затвердити результати протоколу проведення аукціону з продажу прав оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення № 45/2 від 08 червня 2010 року та надати ОСОБА_2 земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 0,0024 га на умовах оренди із земель житлової та громадської забудови для комерційних потреб, терміном на 10 років в АДРЕСА_1 . (Т.1, а.с. 44)

Згідно копії протоколу №45/2 проведення аукціону з продажу права оренди вільної земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 08 червня 2010 року, переможцем конкурсу на право оренди земельної ділянки площею 0,0024 га, кадастровий номер 0523955400020010109, цільове призначення: комерційне є ОСОБА_2 (Т.1 а.с.45)

Відповідно до відповіді МВС України, ОСОБА_1 належить автомобіль «ВАЗ 2107» 2005 року виготовлення, дата реєстрації 10.03.2015, автомобіль «VOLVO» «FH 12» 1999 року виготовлення, дата реєстрації 31.01.2017, автомобіль «RENAULT» «MAGNUM» 1996 року виготовлення, дата реєстрації 25.08.2016. (Т.1 а.с.56)

Згідно висновку експертного дослідження № 551-12/17 від 05.12.2017, середня ринкова вартість автомобіля ВАЗ 2107, 2005 року виготовлення, без урахування коефіцієнту ринку регіону, станом на дату проведення дослідження складає: 51710 грн. (Т.1, а.с.58-59)

Згідно висновку експертного дослідження № 552-12/17 від 05.12.2017, середня ринкова вартість автомобіля RENAULT MAGNUM 385 ti, 1996 року виготовлення, без урахування коефіцієнту ринку регіону, станом на дату проведення дослідження складає: 225890 грн. (Т.1, а.с.62-63)

Згідно висновку експертного дослідження № 553-12/17 від 05.12.2017, середня ринкова вартість автомобіля VOLVO FH 12, 1999 року виготовлення, без урахування коефіцієнту ринку регіону, станом на дату проведення дослідження складає: 227520 грн. (Т.1, а.с.66-67)

Відповідно до інформаційної довідки з держаного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 105550228 від 29.01.2017 земельна ділянка, кадастровий номер 0523955400:01:001:0340, площею 0,15 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), адреса: АДРЕСА_2 на праві власності належить ОСОБА_1 . Номер запису про право власності: 8629669, дата та час державної реєстрації 05.02.2015, підстава виникнення: свідоцтво про право власності, серія та номер: НОМЕР_2 , виданий 05.02.2015, видавник: Реєстраційна служба Томашпільського районного управління юстиції. Згідно інформації про об`єкт нерухомого майна, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 215689505243, земельна ділянка, кадастровий номер 0524381000:04:001:0150, площею 1,6859 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, знаходиться на території Журавлівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області. Згідно номеру запису про право власності : 14077256 від 08.04.2016 на праві приватної спільної часткової власності належить ОСОБА_1 , розмір частки 1/2.(Т.1, а.с.70)

Згідно податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за 2012 року, ОСОБА_2 за півріччя 2012 рік отримала 91569 грн доходу. (Т.1, а.с.104-106)

Згідно податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за 2013 рік, ОСОБА_2 за 2013 рік отримала 147287 грн доходу.(Т.1, а.с.107-109)

Згідно податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за 2014 рік, ОСОБА_2 за 2014 рік отримала 288177 грн доходу.(Т.1, а.с.113-115)

Згідно податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за 2015 рік, ОСОБА_2 за 2015 рік отримала 149590 грн доходу.(Т.1, а.с.116-117)

Згідно податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за 2016 рік, ОСОБА_2 за 2016 рік отримала 138682 грн доходу.(Т.1, а.с.118-119)

Як видно зі звіту про оцінку майна від 29.11.2017 вартість транспортного засобу VOLVO моделі FH 12, реєстраційний номер НОМЕР_3 , власник ОСОБА_1 станом на 29 листопада 2017 року становить 49000 грн. (Т.1, а.с.122-124). Вказаний документ містить лише першу та останню сторінку звіту. Також долучено сканкопію сторінки з відміткою "прошито, пронумеровано та скріплено печаткою" однак у визначеному полі не міститься відмітки про кількість аркушів. У зв`язку з викладеним, оскільки неможливо встановити чим керувався оцінювач при складанні звіту, суд не приймає до уваги вказаний звіт.

Відповідно до копії трудової книжки НОМЕР_4 , вказана трудова книжка належить ОСОБА_1 11.11.1994 року останнього було прийнято на службу в органу внутрішніх справ та 27.09.2013 року його було звільнено з органів внутрішніх справ.(Т.1. а.с. 135)

Згідно копії пенсійного посвідчення № НОМЕР_5 ОСОБА_1 є пенсіонером за вислугу років довічно. Дата видачі: 18.12.2013. (Т.1, а.с. 136)

Згідно довідки №24 від 18.04.2018 ОСОБА_1 за період з 01.01.2007 по 27.09.2013 отримував доходи: за 2007 рік 19701,99 грн., за 2008 рік 25275,54 грн., за 2009 рік 32947,13 грн., за 2010 рік 48260,75 грн., за 2011 рік 43953,64 грн, за 2012 рік 41369,19 грн, за 2013 рік 36816 грн та окрім того при звільненні в жовтні 2013 року виплачена одноразова допомога в сумі 36112,86 грн. (Т.1, а.с.177)

Згідно висновку експерта № 45 від 31.07.2019, виходячи з вищевикладених вимог нормативних документів, діючих в галузі будівництва, неможливо виконати поділ нежитлової будівлі магазину, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , виходячи з рівності часток, тобто 1/2 та 1/2, у зв`язку з відсутністю технічної можливості таким чином, щоб кожна з новоутворених частин відповідала вимогам нормативних документів. В ході проведеного дослідження, виходячи з результатів натурного обстеження, порівнюючи вимоги нормативно – правових актів, із врахуванням того, що відбулась зміна геометричних розмірів площі забудови, зміна кількості приміщень, їх функціональне призначення на відміну від техніко-планувальних характеристик інвентаризаційної справи, можна стверджувати, що після прийняття в експлуатацію 27.11.2012, була проведена реконструкція будівлі магазину літ. «А», розташована по АДРЕСА_1 . Вартість будівельних матеріалів, які були використані в процесі будівництва будинку по АДРЕСА_2 , з урахуванням вартості експлуатації машин, згідно складеного Локального кошторису на будівельні роботи №2-1-1 «Будівництво приватного будинку по АДРЕСА_2 », з урахуванням ПДВ становить 250765,00 грн. (Т.2, а.с.2-13)

Згідно висновку експерта № 156 від 30.06.2020, вартість будівельних робіт з матеріалами, які були використані в процесі будівництва магазину – частини, яка була введена в експлуатацію 27.12.2012 року, розташованого по АДРЕСА_1 , з урахуванням вартості експлуатації машин, згідно складеного Локального кошторису на будівельні роботи №2-1-1 «Будівництво магазину по АДРЕСА_1 », з урахуванням ПДВ становить 492725 грн. Вартість будівельних робіт з матеріалами, які були використані в процесі будівництва прибудованих приміщень до магазину, після введення в експлуатацію , розташованих по АДРЕСА_1 , з урахуванням вартості експлуатації машин згідно складеного Локального кошторису на будівельні роботи №2-1-1 «Будівництво прибудов до магазину в смт. Вапнярка Томашпільського району Вінницької області», з урахуванням ПДВ становить 450229 грн. Таким чином загальна вартість будівельних робіт з матеріалами, які були використані в процесі будівництва магазину з прибудованими приміщеннями, розташованого по АДРЕСА_1 , з урахуванням вартості експлуатації машин з урахуванням ПДВ становить 942954,00 грн. (Т.2, а.с. 88-94)

Згідно інформаційної довідки № 225379764 від 24.09.2020 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 на земельній ділянці з кадастровим номером: 0523955400:01:001:0340 на праві власності належить ОСОБА_20 , дата державної реєстрації 07.09.2020 о 15:35.07, земельна ділянка, кадастровий номер: 0523955400:01:001:0340, площею 0,15 га за адресою: АДРЕСА_2 на праві власності належить ОСОБА_20 (Т.2 а.с.132-133)

Відповідно до копії договору купівлі – продажу житлового будинку від 07 вересня 2020 року. ОСОБА_1 передав у власність ОСОБА_20 , а остання набуває у власність та зобов`язується оплатити житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 . Договір посвідчено приватним нотаріусом Тульчинського районного нотаріального округу Вінницької області Носовим В.В. Продаж здійснено за 200336 грн. (Т.2, а.с.146-147)

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 221497682 від 26.08.2020, житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 на земельній ділянці з кадастровим номером: 0523955400:01:001:0340 на праві власності належить ОСОБА_1 , дата державної реєстрації 19.08.2020. (Т.2, а.с.148)

Як видно з копії заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_20 приватному нотаріусу Тульчинського районного нотаріального округу Вінницької області Носову В.В., ОСОБА_1 на момент набуття права власності на житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 у шлюбі та у фактичних шлюбних відносинах не перебував. ОСОБА_1 підтвердив, що вказана нерухомість не є об`єктом спільної власності та перебуває в його особистій приватній власності, будь –яких прав щодо неї в інших осіб немає. (Т.2, а.с.149)

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № витягу 00027676973 від 07 вересня 2020 року, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_21 ІНФОРМАЦІЯ_2 , 03 липня 2009 року зареєстрували шлюб. Згідно запису від 31 травня 2018 року шлюб було розірвано на підставі рішення Тульчинського районного суду Вінницької області про розірвання шлюбу № 148/1447/17 від 12 березня 2018 року. (Т.2 а.с.150-151)

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про розірвання шлюбу № витягу 00027677171 від 07 вересня 2020 року, згідно актового запису № 180 від 28 грудня 1993 року, шлюб між ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_22 ІНФОРМАЦІЯ_3 розірвано. Шлюб який розірвано було укладено 29 жовтня 1988 року. (Т.2 а.с.152)

Згідно копії заяви ОСОБА_23 від 07 вересня 2020 року останній дав свою згоду на укладення та підписання договору про купівлю його дружиною ОСОБА_20 ІНФОРМАЦІЯ_4 житлового будинку із господарськими спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Кошти, що витрачаються на купівлю є його спільною із громадянкою ОСОБА_20 власністю подружжя. Заяву посвідчено приватним нотаріусом Тульчинського районного нотаріального округу Вінницької області Носовим В.В. (Т.2 а.с. 153)

Згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_6 ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_24 ІНФОРМАЦІЯ_4 , 06 вересня 2016 року зареєстрували шлюб. Після укладення шлюбу чоловік та дружина взяли прізвища ОСОБА_25 / ОСОБА_26 (Т.2 а.с. 157)

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № витягу 00027676610 від 07 вересня 2020 року, ОСОБА_20 та ОСОБА_23 06 вересня 2016 року зареєстрували шлюб. Після укладення шлюбу чоловік та дружина взяли прізвища ОСОБА_25 / ОСОБА_25 . (Т.2 а.с. 158-160)

Відповідно до копії заяви ОСОБА_1 приватному нотаріусу Тульчинського районного нотаріального округ Вінницької області Носову В.В., ОСОБА_1 ставить до відома приватного нотаріуса Тульчинського районного нотаріального округу Вінницької області Носова В.В., що відчужуваний ним житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 не перебуває у користування малолітніх та неповнолітніх дітей, недієздатних, чи обмежено дієздатних осіб. (Т.2, а.с.162)

Згідно інформаційної довідки № 222864258 від 07.09.2020 о 09.49.09 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 на земельній ділянці з кадастровим номером: 0523955400:01:001:0340 на праві власності належить ОСОБА_1 , дата державної реєстрації 19.08.2020; земельна ділянка, кадастровий номер: 0523955400:01:001:0340, площею 0,15 га за адресою: АДРЕСА_2 на праві власності належить ОСОБА_1 , дата державної реєстрації 05.02.2015; 1/2 частка земельної ділянки кадастровий номер: 0524381000:04:001:0150, площею 1,6859 га за адресою: Вінницька область, Тульчинський р-н, Журавлівська с/рада на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_1 , дата державної реєстрації 08.04.2016. (Т.2 а.с. 165-166)

Відповідно до копії договору купівлі – продажу житлового будинку від 07 вересня 2020 року. ОСОБА_1 передав у власність ОСОБА_20 , в остання набуває у власність та зобов`язується оплатити земельну ділянку, кадастровий номер: 0523955400:01:001:0340. Договір посвідчено приватним нотаріусом Тульчинського районного нотаріального округу Вінницької області Носовим В.В. Продаж здійснено за 9930 грн. (Т.2, а.с.188-189)

Відповідно до копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 05.02.2015 індексний номер: 33220867 земельна ділянка, кадастровий номер: 0523955400:01:001:0340, площею 0,15 га на праві власності належить ОСОБА_1 . Дата та час державної реєстрації 05.02.2015 (Т.2 а.с. 190)

Згідно копії заяви ОСОБА_23 від 07 вересня 2020 року останній дав свою згоду на укладення та підписання договору про купівлю його дружиною ОСОБА_20 ІНФОРМАЦІЯ_4 земельної ділянки, кадастровий номер: 0523955400:01:001:0340, площею 0,15 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Кошти, що витрачаються на купівлю є його спільною із громадянкою ОСОБА_20 власністю подружжя. Заяву посвідчено приватним нотаріусом Тульчинського районного нотаріального округу Вінницької області Носовим В.В. (Т.2 а.с. 196)

Відповідно до копії заяви ОСОБА_2 від 11 жовтня 2011 року до переліку обладнання та меблів, які знаходяться в приміщенні магазину по АДРЕСА_1 входить: торговельна вітрина, холодильник «Дніпр», морозильна камера «Сатурн», морозильна вітрина «Технохолод», мікрохвильова піч «Континент», електричний гриль «Декхерц», міксер для коктейлів «Масар», 4 дерев`яні столи (пивні). Вказане обладнання та меблі придбані протягом 2018-2020 років, придбані такі, що перебували в користуванні за власні кошти та власною працею відремонтовані та реконструйовані. (Т.3 а.с. 81)

Як видно з рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №4409702 від 26 липня 2013 року, державний реєстратор Осташова О.О. розглянувши заяву про державну реєстрацію ОСОБА_2 вирішила провести держану реєстрацію права власності, форма власності: приватна, спільна сумісна, розмір частки: 1/1 на земельну ділянку з реєстраційним номером 102655205239, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 0523955400:02:001:0109. (Т.3 а.с.84)

Відповідно до копії договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 26 липня 2013 року Вапнярська селищна рада Томашпільського району Вінницької області на підставі рішення 26 сесії шостого скликання від 27 червня 2013 року за номером 764 зобов`язується передати у приватну власність (продати), а ФОП « ОСОБА_27 » зобов`язується купити і оплатити земельну ділянку в межах згідно з планом земельної ділянки, загальною площею 0,0024 га, яка розташована в АДРЕСА_1 на якій знаходиться нежитлова будівля, що належить покупцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане 14 грудня 2012 року Вапнярською селищною радою Томашпільського району Вінницької області. Кадастровий номер земельної ділянки: 0523955400:02:001:0109. Продаж земельної ділянки вчиняється за 4007,90 грн. Договір зареєстровано в реєстрі за № 367 (Т.3 а.с.85-89).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер витягу 92284020 від 19.07.2017, земельна ділянка, площею 0,0024 га, кадастровий номер: 0523955400:02:001:0109 на праві спільної сумісної власності з розміром частки 1/1 належить ФОП « ОСОБА_2 ». Дата державної реєстрації 26.07.2013 року. Підстави виникнення права власності: договір купівлі – продажу, серія та номер 367 виданий 26.07.2013. (Т.3 а.с.90)

Згідно висновку експерта № 7503/7504/21-21 від 28.02.2024, на підставі проведеного дослідження виходячи з наявних матеріалів та положень нормативно-правових актів України з питань оцінки, встановлено ринкову вартість нежитлової будівлі ( магазину) розташованої по АДРЕСА_1 , яка в цінах сформованих станом на час проведення досліджень становить 600991 грн. Питання визначення вартості технічної документації необхідної для здійснення будівництва та введення в експлуатацію закінченої будівлі, а також вартості дозвільної документації щодо підведення комунікацій, а саме електропостачання і водопостачання, яка є договірної, не входить до компетенції експерта у даному дослідженні. На підставі проведеного дослідження, виходячи з наявних матеріалів та положень нормативно – правових актів Україні з питань оцінки, встановлено ринкову вартість земельної ділянки площею 0,0024 га і кадастровим номером 0523955400:02:001:0109, розташовану по АДРЕСА_1 , яка в цінах сформованих станом на час проведення дослідження становить 28063 грн. Дана вартість врахована під час встановлення вартості нежитлової будівлі ( магазину). (Т.3 а.с. 144-158)

Абзацом першим частини другої статті 3 СК України передбачено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно з частиною першою статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Частиною 3 ст. 368 ЦК України визначено, що майно набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 68 СК України - розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

Щодо вимоги позивача за первісним позовом про визнання спільною сумісною власністю подружжя та поділ нежитлової будівлі, розміщеної за адресою: АДРЕСА_1 , то як видно з висноку експерта № 45 неможливо виконати поділ нежитлової будівлі магазину, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , виходячи з рівності часток, тобто 1/2 та 1/2, у зв`язку з відсутністю технічної можливості таким чином, щоб кожна з новоутворених частин відповідала вимогам нормативних документів.

Також експертом встановлено, що відбулась зміна геометричних розмірів площі забудови, зміна кількості приміщень, їх функціонального призначення на відміну від техніко-планувальних характеристик інвентаризаційної справи, після прийняття в експлуатацію 27.11.2012, була проведена реконструкція будівлі магазину літ. «А», розташована по АДРЕСА_1 .

Враховуючи те, що за змістом статей 316, 317 ЦК України право власності - це право особи володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд, але у межах, передбачених законом, здійснення особою самочинного будівництва відповідно до частини другої статті 376 ЦК України не породжує в неї права власності на таке майно, відтак виключає це майно із цивільного обороту.

Отже, самочинно збудоване нерухоме майно не може бути предметом поділу (виділу) згідно з нормами статей 364, 367 ЦК України.

У розумінні частини першої статті 376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об`єкт, а й об`єкт нерухомості, який виник у результаті реконструкції, перебудови, надбудови вже існуючого об`єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, оскільки в результаті таких дій об`єкт втрачає тотожність із тим, на який власником (власниками) отримано право власності.

Таким чином, норма частини першої статті 376 ЦК України підлягає застосуванню й до випадків самочинної реконструкції об`єкта нерухомості, у результаті якої об`єкт набуває нових якісних характеристик (зміна кількості приміщень, створення нових, втручання в несучі конструкції).

За змістом частини першої статті 376 ЦК України правила про самочинне будівництво і його наслідки поширюються на всі випадки будівництва (реконструкції) всіх типів будівель, споруд та іншого нерухомого майна.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що не підлягають поділу (виділу) об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти нерухомого майна.

Аналогічні висновки містить і в Постанові КЦСВС від 25.03.2020 у справі № 715/1347/14-ц (61-34987св18) та Постанові КЦС ВС від 04.04.2019 року № 750/4445/17, провадження № 61-39527св18.

Таким чином суд доходить висновку, що нежитлова будівля, розміщена за адресою: АДРЕСА_1 була самочинно реконструйована.

Сторона позивача за первісним позовом в судових дебатах відмовилася від позовної вимоги про визнання за ним права власності на 1/2 частину нежитлової будівлі магазину, розміщеної за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до статті 255 ч. 1 п. 4 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

З огляду на викладене, слід закрити провадження у справі в частині позовної вимоги за первісним позовом про визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину нежитлової будівлі магазину, розміщеної за адресою: АДРЕСА_1 .

Також з огляду на викладене позовні вимоги за первісним позовом про визнання спільною сумісною власністю подружжя наступного майна: нежитлову будівлю, розміщену за адресою: АДРЕСА_1 є безпідставними і не підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача за первісним позовом про визнання спільною сумісною власністю подружжя земельної ділянки комерційного призначення розміром 0,0024 га на якій знаходиться приміщення нежитлової будівлі магазину розміщеної за адресою АДРЕСА_1 та вимоги про стягнення 1/2 частини вартості земельної ділянки комерційного призначення розміром 0,0024 га, на якій знаходиться приміщення нежитлової будівлі магазину розміщеної за адресою АДРЕСА_1 , то системний аналіз ст.ст. 57, 60 та 61 СК України дозволяє дійти висновку про те, що майно фізичної особи-підприємця може бути об`єктом спільної сумісної власності подружжя і предметом поділу між кожним з подружжя з урахуванням загальних вимог законодавства щодо критеріїв визначення правового режиму спільного сумісного майна подружжя та способів поділу його між кожним з подружжя.

Майно ФОП, яке використовується для її господарської діяльності, вважається спільним майном подружжя, як і інше майно, набуте в період шлюбу, за умови, що воно придбане за рахунок належних подружжю коштів.

ВССУ, з урахуванням позиції ВСУ у своєї практиці презюмував, що майно фізичної особи-підприємця (яке використовується для господарської діяльності фізичною особою-підприємцем) вважається спільним майном подружжя, як і інше майно, набуте в період шлюбу, за умови, що воно придбане за рахунок належних подружжю коштів (ухвала ВССУ від 01.11.2017 у справі № 361/8273/16-ц).

Представник відповідача за первісним позовом в судовому засіданні вказав, що майно підприємства не є спільною власністю подружжя. Разом з тим презумпцію спільності майна подружжя в цій частині стороною відповідача за первісним позовом не спростовано.

Як видно із висновку експерта № 7503/7504/21-21 від 28.02.2024 визначено, що ринкова вартість земельної ділянки становить 28063 грн. Відповідно 1/2 частина її вартості становить 14031,50 грн.

При вирішенні питання про розподіл вказаної земельної ділянки суд враховує вимоги позивача та той факт, що вказана земельна ділянка має комерційне призначення та потрібна для діяльності фізичної особи – підприємця.

Щодо вимоги представника позивача за первісним позовом про визнання спільною сумісною власністю подружжя та поділ обладнання та меблів, а саме: вітрини – бар стійки; холодильників (2 шт); СВЧ – печі; грилю; машини для приготування коктейлів; 5 столів; 16 стільців; м`якого куточка (загальною вартістю 68050 грн.) з рівними частками, то представником позивача за первісним позовом жодними доказами не доведено наявність вказаного майна та не підтверджено його вартість.

Щодо вимоги представника позивача за первісним позовом про стягнення з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивача 1/2 частину вартості конструктивних елементів, будівельних матеріалів, обладнання та іншого майна, яке було використано в процесі будівництва нежитлової будівлі магазину, розміщеної за адресою: АДРЕСА_1 , як тієї частини, що введена в експлуатацію 27.12.2012 року так і тієї, що була добудована після прийняття в експлуатацію, тобто станом на даний час, в розмірі 300495,50 грн., то при визначенні вказаної суми позивач за первісним позовом виходить із висновку експерта № 7503/7504/21-21 від 28.02.2024, згідно якого встановлено ринкову вартість нежитлової будівлі ( магазину) розташованої по АДРЕСА_1 , яка в цінах сформованих станом на час проведення досліджень становить 600991 грн.

Суд констатує, що вказаний висновок експерта стосується вартості нежитлової будівлі ( магазину) вцілому.

При цьому позивачем за первісним позовом заявлено лише загальну вимогу про стягнення вартості конструктивних елементів, будівельних матеріалів, обладнання та іншого майна, яке було використано в процесі будівництва, не конкретизовано при цьому обсяг та номенклатуру конструктивних елементів, будівельних матеріалів, найменування та перелік обладнання та іншого майна яке було використано в процесі будівництва нежитлової будівлі магазину. Не доведено, що зазначені номенклатура та перелік присутні під час будівництва та набуті під час шлюбу.

Щодо вимоги позивача за зустрічним позовом про відступлення від засад рівності часток подружжя та здійснення поділу спільного сумісного майна у співвідношенні : 2/3 частка ОСОБА_2 , 1/3 частка ОСОБА_1 , визнання за ОСОБА_2 права власності на 2/3 частки спільного сумісного майна: транспортні засоби: ВАЗ – 2107, 2005 р.в.; «RENAULT MAGNUM 385TI», 1996; «VOLVO FH 12» 1999 Р.В.; будинок та земельну ділянку по АДРЕСА_2 та стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 503916,66 грн., то позивач з зустрічним позовом зазначає, що майно зазначене в зустрічному позові на даний час відчужене. Вказана обставин не оспорюється відповідачем за зустрічним позовом.

Згідно ст. 65 СК України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Згідно ч.2 ч.3 ст. 70 Сімейного кодексу України, при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Згідно п. 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК ( 2947-14 ).

У випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Якщо за час окремого проживання подружжя після фактичного припинення шлюбних відносин спільне майно його членами не придбавалося, суд відповідно до ч. 6 ст. 57 СК ( 2947-14 ) може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте кожним з них за цей період та за вказаних обставин, і провести поділ тільки того майна, що було їхньою спільною власністю до настання таких обставин.

При вирішенні спору про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами 2, 3 ст. 70 СК ( 2947-14 ) в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї, але і випадки коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (ч. 1 ст. 60 СК).

Рішення суду повинно містити мотиви та обґрунтування відступу від засади рівності часток подружжя у їхньому спільному майні. Інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дочки, сина або другого з подружжя, що заслуговують на увагу, можуть враховуватися судом при визначенні способу поділу спільного майна в натурі й у тому разі, коли суд не відступив від засади рівності часток.

Позивач за зустрічним позовом заявляючи вимогу про відступлення від засад рівності часток подружжя та здійснити поділ спільного сумісного майна не посилається при цьому на обставини передбачені ч.2 ч.3 ст. 70 Сімейного кодексу України, таким чином судом не встановлено підстав для відступлення від засад рівності часток подружжя при здійсненні поділу спільного сумісного майна.

Разом з тим згідно правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 158/2229/16-ц, у випадку коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

За змістом наведених норм, факт використання коштів отриманих від продажу спільного майна в інтересах сім`ї повинен доводити той із подружжя, хто відчужив таке майно без згоди на це іншого подружжя.

Оскільки норми СК України передбачають надання згоди іншого з подружжя на відчуження цінної речі, у письмовому вигляді, тому наявність такої згоди може бути доведена лише письмовими доказами.

Відповідачем за зустрічним позовом не доведено факт використання коштів отриманих від відчуження спільного майна в інтересах сім`ї.

Твердження відповідача за зустрічним позовом, про те, що будинок та земельна ділянка по АДРЕСА_2 належать його сину, ОСОБА_3 , про що також посвідчили свідки у справі спростовується наданими до матеріалів справи доказами, згідно яких, саме ОСОБА_1 був зареєстрований як власник будинку та земельної ділянки та саме ОСОБА_1 здійснював їх відчуження. Той факт, що спорудження будинку відбувалося під час перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у шлюбі, сторони у справі не оспорювали.

За таких обставин суд приходить до висновку, що з відповідача за зустрічним позовом підлягає стягненню 1/2 частина вартості спільного майна подружжя, яке було відчужено, а саме 1/2 частина вартості будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_2 в розмірі 125382,50 (250765,00 грн. х 1/2), 1/2 частина вартості автомобіля ВАЗ 2107, в розмірі 25855 грн. (51710 грн. х 1/2), 1/2 частина вартості автомобіля RENAULT MAGNUM 385 TI, в розмірі 112945 грн (225890 грн. х 1/2), 1/2 частина вартості автомобіля VOLVO FH 12, в розмірі 113760 грн (227520 грн. х 1/2), а всього 377942,50 грн.

Відповідно ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За наведених обставин, оскільки позивачем за первісним позовом частково доведено заявлені первісні позовні вимоги, позивачем за зустрічним позовом частково доведено заявлені зустрічні позовні вимоги, суд доходить до висновку, що позовні вимоги за первісним позовом та позовні вимоги за зустрічним позовом підлягають частковому задоволенню.

Згідно з ч.ч. 7, 8 ст. 158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Відповідно до ч.5 ст.265 ЦПК України, у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як видно із матеріалів справи, позивачем за первісним позовом при подачі до суду позову сплачено 4000 гривень судового збору та при подачі збільшених позовних вимог сплачено 908 гривень судового збору.

Також позивачем за первісним позовом сплачено 320 гривень судового збору за подачу заяви про забезпечення позову.

Позивачем за зустрічним позовом при подачі до суду зустрічного позову сплачено 3950,55 гривень судового збору та при подачі збільшених позовних вимог сплачено 1259,90 гривень судового збору.

Окрім того позивачем за первісним позовам сплачено 3516 грн за проведення експертизи, 7032 грн за проведення експертизи та 13728,80 грн за проведення експертизи

Також позивачем за зустрічним позовам сплачено 8460 грн за проведення експертизи.

Таким чином, враховуючи часткове задоволення первісного позову з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом підлягає стягненню 196,32 грн. ((4000 + 908) х 4 % = 196,32) гривень судового збору сплаченого за подання первісного позову, 12,80 гривень судового збору за подачу заяви про забезпечення позову (320 х 4% = 12,80) та 971,07 грн. ((3516 + 7032 + 13728,80) х 4% = 971,07) гривень судових витрат на проведення у справі експертиз пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Та враховуючи часткове задоволення зустрічного позову з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом підлягає стягненню 2930,87 грн. ((3950,55 + 1259,90) х 56,25 % = 2930,87) гривень судового збору сплаченого за подання первісного позову та 4758,75 грн. (8460 х 56,25% = 4758,75) гривень судових витрат на проведення у справі експертиз пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Як вбачається з п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Необхідно зауважити, що ч. 6 ст. 137 ЦПК України передбачає, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У відповідності до висновку Великою Палатою Верховного Суду, викладеного у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, визначено цілі оцінки витрат на професійну правничу допомогу: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включно з підготовчою до її розгляду, збиранням доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються за договором і на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості; розмір компенсації витрат адвоката встановлюється договором про надання правничої допомоги на підставі доказів; сума компенсації визначається за детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і витрат, необхідних для надання правничої допомоги; заявлені витрати на адвоката мають бути співмірними зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг і виконаних робіт; ціною позову та (або) зазначеним справи для сторони, в тому силі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Враховуючи, що зустрічний позов було задоволено частково, тривалий час розгляду справи, що розмір наданої позивачу правової допомоги є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом послугами, час, витрачений адвокатом на виконання робіт з надання правової допомоги, обсяг наданих адвокатом послуг, участь в судових засіданнях, ціною позову, значення справи для сторін, суд приходить до висновку, що з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом підлягає стягненню 5625 грн. витрат на професійну правничу допомогу, пропорційно розміру задоволених зустрічних позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 57, 60, 65, 68-72 СК України, статтями 220, 368, 719 ЦК України, статтями 12, 13, 76, 78, 81, 95, 163, 206, 223, 263, 280-289, 315, 354 ЦПК України суд

УХВАЛИВ:

Збільшені позовні вимоги за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя – задовольнити частково.

Визнати спільною сумісною власністю подружжя земельну ділянку комерційного призначення розміром 0,0024 га. кадастровий № 0523955400:02:001:0109 на якій знаходиться приміщення нежитлової будівлі магазину розміщеної за адресою АДРЕСА_1 з рівними частками.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку земельної ділянки комерційного призначення розміром 0,0024 га, кадастровий № 0523955400:02:001:0109 на якій знаходиться приміщення нежитлової будівлі магазину розміщеної за адресою АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок компенсації вартість 1/2 частки земельної ділянки кадастровий № 0523955400:02:001:0109 належної ОСОБА_1 в розмірі 14031,50 грн. (чотирнадцяти тисяч тридцять одна гривня п`ятдесят копійок) залишивши вказану земельну ділянку в особистій власності ОСОБА_2 .

Закрити провадження в частині вимоги за первісним позовом про визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину нежитлової будівлі магазину, розміщеної за адресою: АДРЕСА_1

В іншій частині збільшених позовних вимог за первісним позовом відмовити.

Збільшені позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя – задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 377942,50 (триста сімдесят сім тисяч дев`ятсот сорок дві гривні п`ятдесят копійок) грошової компенсації вартості 1/2 частини транспортних засобів: ВАЗ – 2107, 2005 р.в.; «RENAULT MAGNUM 385TI», 1996; р.в. «VOLVO FH 12» 1999 р.в.; будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_2 .

В іншій частині збільшених зустрічних позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору за подання первісного позову в розмірі 196,32 грн. (сто дев`яносто шість гривень тридцять дві копійки).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 12,80 грн. (дванадцять гривень вісімдесят копійок) судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на проведення експертиз в розмірі 971,07 грн. (дев`ятсот сімдесят одна гривня сім копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору за подання зустрічного позову в розмірі 2930,87 грн. (дві тисячі дев`ятсот тридцять гривень вісімдесят сім копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на проведення експертиз в розмірі 4758,75 грн. (чотири тисячі сімсот п`ятдесят вісім гривень сімдесят п`ять копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5625 грн. (п`ять тисяч шістсот двадцять п`ять гривень).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Томашпільського районного суду Вінницької області від 20 жовтня 2017 року, продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання рішенням законної сили. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Повне найменування (ім`я) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження:

Позивач за первісним позовом – відповідач за зустрічним позовом: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , паспорт НОМЕР_7 , виданий 04 грудня 1998 року Тульчинським РВ УМВС України у Вінницькій області, РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_4 ;

Відповідач за первісним позовом – позивач за зустрічним позовом: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення виготовлено 09 вересня 2026 року

Суддя: О. В. Пилипчук