Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №145/1576/25 — Тиврівський районний суд Вінницької області

Справа № 145/1576/25

Провадження №2-о/145/9/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2026 р. селище Тиврів

Тиврівський районний суд Вінницької області в складі: головуючого судді Патраманського І.І.

за участю: секретаря судового засідання Коржан Н.М.

представника заявника Воронкової О.І. (в режимі відеоконференції)

розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Медвежа Немирівського району Вінницької області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

в інтересах якої діють представники адвокат Воронкова Олена Ігорівна та адвокат Ігнатова Олеся Євгенівна

заінтересовані особи:

Міністерство оборони України, місцезнаходження: проспект Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, ЄДРПОУ 00034022

Військова частина НОМЕР_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3

ІНФОРМАЦІЯ_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_4

про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

30.10.2025 до Тиврівського районного суду Вінницької області надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 .

У своїй заяві заявниця зазначила, що вона, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу протягом п`ятнадцяти з половиною років разом з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Так, з 30.10.2007 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 почали проживати разом, та до дня смерті останнього проживали однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_3 .

За час проживання однією сім`єю протягом 15 з половиною років як чоловіка та дружини, вони були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, спільний бюджет, вели спільне господарство, піклувалися один про одного, спільно відпочивали, відзначали свята та ювілейні дати в колі рідних та друзів, разом покращували стан житла, подорожували, тобто проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Шлюб ОСОБА_1 з ОСОБА_2 не реєструвала, оскільки в цьому не було потреби, так як спільних дітей вони не мали.

Так, ОСОБА_2 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 та виконуючи бойове завдання в складі підрозділу, потрапив під артилерійський обстріл в населеному пункті Білогорівка, Луганської області, внаслідок чого загинув.

Вищезазначена інформація підтверджується сповіщенням сім`ї № 40 від 27.03.2023 року, яке надійшло на ім`я сестри ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , зі змісту якого слідує, що ОСОБА_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_5 , виконуючи бойове завдання у бою за Батьківщину

Похованням свого цивільного чоловіка заявниця займалась разом із його сестрою ОСОБА_3 .

Крім того, факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 з ОСОБА_2 підтверджується: 1. Довідкою № 10.4-16./416 від 08.09.2024 року виданою старостою Новоміського старостинського округу зі змісту якої слідує, що ОСОБА_1 та загинувший ОСОБА_2 дійсно проживали однією сім`єю до смерті останнього. 2. Спільним фото ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . 3. Показами свідка - рідної сестри ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , а також показами інших свідків: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Також, представником заявника в інтересах останньої було подано адвокатський запит з метою отримати інформацію щодо контактних осіб, вказаних в особовій справі військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який проходив службу у військовій частині НОМЕР_2 , однак на момент подачі цієї заяви відповідь на адвокатський запит не надійшла.

Просить встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у період з 30.10.2007 року по ІНФОРМАЦІЯ_5 (дата смерті ОСОБА_2 ).

Рух справи в суді першої інстанції:

Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 11.11.2025 дану заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження, призначено справу до розгляду за правилами окремого провадження.

Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 05.02.2026 витребувано з Тиврівського відділу ДРАЦС Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відомості з Державного реєстру актів цивільного стану щодо перебування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у шлюбі. Витребувано з військової частини НОМЕР_2 копію матеріалів особової справи солдата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Позиції учасників судового провадження.

Заявниця ОСОБА_1 в судовому засіданні заявлені вимоги підтримала повному обсязі, просила їх задовольнити. Зазначила, що вона із загиблим ОСОБА_2 більш ніж 15 років проживали у цивільному шлюбі, вели спільне господарство, мали взаємні права і обов`язки як чоловіка і дружини. Дітей у них не було через те, що вона не могла їх мати за станом здоров`я. Через це і не реєстрували шлюб.

В судовому засіданні 05.02.2026 представник заявника ОСОБА_6 пояснила, що вона вважає, що покази свідків є доказами у справі. У заявниці відсутні останні фото з ОСОБА_2 , адже вони не дуже любили фотографуватись. Надана заявником довідка Новоміського старостинського округу підтверджує факт спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 . Зазначила, що вони просять встановити лише факт спільного проживання.

В судовому засіданні представник заявника ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції) в судових засіданнях заявлені вимоги підтримала, просила їх задовольнити.

Представник заінтересованої особи Міністерства оборони України, в судові засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином. 04.12.2025 через систему «Електронний суд» від представника Міністерства оборони України надійшли пояснення у справі, у яких останній зазначив, що суд вправі встановлювати лише такі факти, які за своїми ознаками є юридичними фактами, тобто такими, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності певних прав (пункт 81 постанови Верховного Суду від 06.03.2024 у справі № 277/442/23). Вимога заявниці не створює юридичних наслідків для реалізації права на отримання одноразової грошової допомоги та як наслідок не підлягає задоволенню. Щодо наданих до заяви доказів додатково слід відмітити, що лише показання свідків та спільні фотографії, не можуть свідчити про факт спільного проживання однією сім`єю (постанови Верховного Суду від 12.12.2019 у справі №466/3769/16, від 06.04.2020 у справі №738/1452/17, від 09.08.2023 у справі №522/3467/19).

Представник заінтересованої особи військової частини НОМЕР_2 , в судові засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, до суду пояснення на позов не подав. Витребувані судом документи суду не надав.

Представник заінтересованої особи ІНФОРМАЦІЯ_2 в судові засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином. 13.01.2026 через систему «Електронний суд» від ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшов відзив, у якому заінтересована особа звернула увагу на необхідність перевірки відомостей з Державного реєстру актів цивільного стану щодо перебування загиблого та заявниці у шлюбі на момент 29.03.2023, а також відомостей особової справи військовослужбовця у розділі про членів сім`ї та осіб, з якими підтримується зв`язок. При прийнятті рішення по справі покладаються на думку суду (а.с. 59-63).

Фактичні обставини, встановлені судом на підставі досліджених доказів.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта громадянина України № НОМЕР_5 , виданого 06.12.2019 (а.с. 7).

Згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи від 18.12.2019 № 09-08/265 ОСОБА_1 зареєстрована в АДРЕСА_1 (а.с. 8).

Згідно довідки Новоміського старостинського округу Тиврівської селищної ради № 10.4-16./416 від 08.09.2025 ОСОБА_1 дійсно проживала однією сім`єю з загинувшим ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 , до дня його смерті (а.с. 5).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 , виданого 05.04.2023 Тиврівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 у віці 39 років у смт. Білогорівка Луганської області (а.с. 9).

Згідно довідки про причину смерті (до форми №106/о № 861) від 31.03.2023 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 . Причина смерті ушкодження внаслідок військових дій, спричинені іншими видами вибухів та уламків (а.с. 5 зворот).

Згідно лікарського свідоцтва про смерть № 861 від 31.03.2023 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 в Білогорівці Луганської області. Загинув під час бойових дій (а.с.6).

Згідно сповіщення сім`ї №40, зареєстроване у ІНФОРМАЦІЯ_2 за вих. № 588 від 27.03.2023, солдат військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , вірний військовій присязі, у бою за Батьківщину, виявивши стійкість та мужність, загинув ІНФОРМАЦІЯ_5 виконуючи бойове завдання в складі підрозділу, потрапив під артилерійський обстріл в населеному пункті Білогорівка Луганської області (а.с. 10).

Заявницею до матеріалів справи долучено фотосвітлину, на якій зображено ОСОБА_2 у військовій формі та ОСОБА_1 (а.с.11).

Згідно повідомлення начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану № 25.02.2026 від 25.02.2026 в архіві Тиврівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України актові записи про шлюб ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відсутні. Перевірка проведена з 2019 року по т.ч. за наявними в архіві відділу актовими записами про шлюб (а.с. 121).

05.02.2026 в судовому засіданні допитано свідків: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що його дочка проживає у м. Києві та робила ремонт у квартирі. Його знайомі порадили йому звернутись до ОСОБА_2 , який був майстром з ремонтних робіт та дали його номер телефону. Він зателефонував йому та зустрівся з ним. Це було у 2006 році. ОСОБА_2 справив на нього позитивне враження. Вони домовились, що він буде робити ремонт в квартирі його дочки. Ремонт він робив з початку березня 2006 року до кінця 2007 року. В цей час до ОСОБА_2 приїздила його провідати ОСОБА_1 . Він зустрічався з ними не менше 20 разів. В нього склалась про них позитивне враження як про пару. Він думав, що вони є чоловіком і дружиною. Він з дочкою навіть декілька разів запрошували їх на їхні сімейні свята. По їх поведінці він розумів, що вони проживають однією сім`єю, оскільки між ними були теплі стосунки. Після завершення ремонтних робіт він ще через кілька років зустрічався один раз з ОСОБА_2 , який розповідав, що вони з дружиною ОСОБА_1 проживають добре, душа в душу. Востаннє він з ОСОБА_2 спілкувався по телефону приблизно в 2013 - 2014 роках, запитував як справи в нього, в ОСОБА_12 , він повідомив, що у них все добре.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні показав, що ОСОБА_2 він знає з 2006 року. Вони робили ремонти в квартирах разом. ОСОБА_1 також знає, оскільки вона часто приїздила до ОСОБА_13 під час того, як вони робили ремонт. Вони часто проводили разом час. З ОСОБА_1 його познайомив ОСОБА_2 , який представив її як свою дружину. Він зі своєю дружиною приїздив в гості до ОСОБА_13 з ОСОБА_14 в с. Красне. Вони їздили до них в гості. Це було на свята. В нього було враження, що вони є сім`єю, в них були гарні відносини. в нього було переконання, що він господар, а вона господарка. В них був спільний побут. Він навіть не знав, що вони не розписані. Востаннє вони були в них в гостях в 2019 році. Після того, як ОСОБА_13 призвали, він з ним говорив по телефону у 2022 році, він говорив, що в них все добре, у дружини також. Про те, що ОСОБА_15 загинув, він дізнався від ОСОБА_1 . На його переконання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проживали однією сім`єю як чоловік і дружина.

Свідок ОСОБА_10 показала, що ОСОБА_1 є її дочкою. З ОСОБА_2 вона зійшлась в 2006 році. Вони почали проживати в с. Красне в будинку його рідних. Проживали разом до його мобілізації та загибелі. Приїжджали до неї, допомагали по господарству. В ОСОБА_13 батьки повмирали. ОСОБА_15 та ОСОБА_14 приїжджали 1-2 рази на місяць. Вони проживали однією сім`єю як чоловік і дружина, вона вважала його своїм зятем. В них був спільний бюджет, спільний побут.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила, що вона із ОСОБА_2 познайомилась орієнтовно в 2007 році, так як вони разом робили ремонт в одній із квартир. Пізніше вона познайомилась з ОСОБА_1 , коли вона приїздила до ОСОБА_2 . Він представив її як свою дружину. Вони здружились. Приблизно раз в рік ОСОБА_2 з ОСОБА_1 приїжджали до них в гості, а вони з чоловіком їздили до них в гості, востаннє в 2019 році. ОСОБА_1 з ОСОБА_2 жили однією сім`єю як чоловік і дружина, в них був спільний бюджет. Вона часто розповідала їй по телефону, що вони спільно подорожували, їздили в Закарпаття, Польщу. Про загибель ОСОБА_2 вона дізналась від ОСОБА_1 . Про те, що вони не перебували у зареєстрованому шлюбі вона дізналась після його смерті. До цього вона не могла здогадуватись про це, оскільки він називав її дружиною, а вона його чоловіком. У приватних розмовах вона розповідала, що вони все купували разом.

Суд, вислухавши осіб, що беруть участь у справі, допитавши свідків, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У статтях 15, 16 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Юридичні факти - це життєві обставини чи факти, з якими норми права пов`язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.

Встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, у судовому порядку можливо лише тоді, коли чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Згідно з частиною четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 5 "Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" (далі - Постанова Пленуму ВСУ № 5) в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Згідно з п. 7 Постанови Пленуму ВСУ № 5 суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв`язку із втратою годувальника.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 752/20365/16-ц, від 05 грудня 2019 року у справі № 750/9847/18, від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19, від 16 червня 2021 року у справі № 643/6447/19/19, від 08 вересня 2021 року у справі № 641/5187/20.

Таким чином, в судовому порядку можливо встановити факти, коли ці факти безпосередньо породжуватимуть юридичні наслідки, тобто вони повинні мати юридичне значення, а саме: від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення.

Із змісту поданої заявницею заяви убачається, що встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки із загиблим військовослужбовцем необхідно ОСОБА_1 для реалізації пільг, прав та гарантій, що передбачені Законами України «Про військовий обов`язок і військову службу», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Отже, для визначення можливості встановлення факту, про який просить заявниця, суду необхідно встановити, чи породить встановлення такого факту юридичні наслідки для заявниці у виді набуття права на отримання матеріальних виплат та гарантій, передбачених Законами України "Про військовий обов`язок і військову службу", "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців і членів їх сімей" та постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168.

Щодо наявності в особи, яка проживала однією сім`єю із загиблим військовослужбовцем як чоловік та жінка без шлюбу, права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до чинного на час смерті військовослужбовця законодавства.

Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі, зокрема, загибелі (смерті) військовослужбовців, здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII (тут і далі Закон № 2011-XII - у редакції, чинній на дату смерті військовослужбовця) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

Відповідно до статті 16-1 Закону № 2011-XII у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Пунктом 3 статті 16-2 Закону №2011-XII передбачено, що розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 4 статті 16-3 Закону №2011-XII порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

У пункті 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст) визначається Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі Порядок № 975 - в редакції, у редакції, чинній на дату смерті військовослужбовця).

За приписами пункту 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Згідно з підпунктом 1 пункту 4 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

Відповідно до пункту 5 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста. Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

На момент смерті ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) редакція статті 16-1 Закону № 2011-XII була такою: «у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення)».

У подальшому законодавець Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги" від 09.12.2023 №3515-IX виклав статтю 16-1 Закону №2011-XII у редакції, в якій відповідно до пункту 4 цієї статті передбачив, що до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

У справі № 120/17960/23 у постанові від 05 лютого 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду досліджував питання, чи належала позивачка як особа, що спільно проживала із загиблим військовослужбовцем однією сім`єю, до членів сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця, які відповідно до статті 16-1 Закону № 2011-XII (у редакції до змін, внесених на підставі Закону № 3515-IX від 09 грудня 2023року) мають право на отримання одноразової грошової допомоги.

Аналізована Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 05 лютого 2025 року у справі № 120/17960/23 редакція статті 16-1 Закону № 2011-XII була чинною на час смерті ОСОБА_2 у справі, що розглядається, тому сформовані касаційним судом висновки є застосовними у цій справі.

За результатами касаційного перегляду Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 05 лютого 2025 року у справі № 120/17960/23 виснував, що позивачка звернулась до Міністерства оборони України із заявою про виплату їй одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю її чоловіка, оскільки у справі № 150/401/22 встановлено, що після розірвання шлюбу вона продовжувала проживати з військовослужбовцем до моменту його смерті однією сім`єю як чоловік та жінка без шлюбу, вони вели спільне господарство, разом виховували їх спільних дітей, тобто позивачка є особою, яка має право на отримання одноразової грошової допомоги.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду виснувала, що підхід Міністерства оборони України щодо повернення позивачці документів, які містили наведене рішення суду, на доопрацювання з метою надання документів, якими встановлено факт перебування на утриманні загиблого та посилання на відсутність факту реєстрації шлюбу, що обумовило повернення документів, поданих позивачкою для призначення одноразової грошової допомоги, є необґрунтованим.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду закріпив, що судове рішення, яким підтверджується факт того, що військовослужбовець спільно проживав, був пов`язаний спільним побутом, мав взаємні права та обов`язки з позивачкою, тобто вони фактично були подружжям, дає право позивачці на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до частини першої статті 16-1 Закону № 2011-XII (у редакції до змін, внесених на підставі Закону № 3515-IX від 09 грудня 2023року).

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 червня 2026 року у справі № 277/1342/24 за позовом позивачки про встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без шлюбу із загиблим військовослужбовцем для отримання одноразової грошової допомоги відповідно до частини першої статті 16-1 Закону № 2011-XII (у редакції до змін, внесених на підставі Закону № 3515-IX від 09 грудня 2023року), що є застосовними у справі, яка розглядається.

Тобто для отримання одноразової грошової допомоги відповідно до частини першої статті 16-1 Закону № 2011-XII (у редакції, чинній на час загибелі ОСОБА_2 , до змін, внесених на підставі Закону № 3515-IX від 09 грудня 2023 року) заявниці, яка не перебувала із загиблим військовослужбовцем у шлюбі, необхідно в судовому порядку підтвердити факт її спільного проживання із загиблим ОСОБА_2 однією сім`єю як чоловік та жінка без шлюбу на час його смерті.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 серпня 2026 року у справі № 484/82/25 за позовом позивачки про встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без шлюбу із загиблим військовослужбовцем для отримання одноразової грошової допомоги відповідно до частини першої статті 16-1 Закону № 2011-XII (у редакції до змін, внесених на підставі Закону № 3515-IX від 09 грудня 2023року), що є застосовними у справі, яка розглядається.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України суд враховує при ухваленні цього рішення зазначені висновки Верховного Суду, якими спростовуються твердження представника Міністерства оборони України про те, що встановлення факту проживання заявниці однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 не матиме для неї юридичного значення, оскільки не надасть їй право на отримання одноразової грошової допомоги після смерті останнього.

Щодо доведеності факту проживання заявниці однією сім`єю як чоловіка та жінки без шлюбу із загиблим військовослужбовцем.

Відповідно до частини другої статті 3 Сімейного кодексу (далі - СК) України сімою складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно із частинами першою, другою статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до частини першої статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

До прав та обов`язків, притаманних подружжю, слід віднести, серед іншого, існування між чоловіком та жінкою усталених відносин, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин.

У пункті 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 установлено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт тощо.

Належними і допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без шлюбу можуть бути, зокрема: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділове та особисте листування, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та ін.

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 03 листопада 2022 року у справі № 361/4744/19 та від 09 жовтня 2024 року у справі № 753/11423/22.

У постанові Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 531/295/19 зроблено висновок, що для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.

У справі, що розглядається встановлено, що ні ОСОБА_1 , ні ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі не перебували.

Водночас, із досліджених судом доказів вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 постійно проживали однією сім`єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу по АДРЕСА_3 з 30.10.2007 по ІНФОРМАЦІЯ_5 (дата смерті ОСОБА_2 ), вони вели спільне господарство, спільно відпочивали та подорожували, мали спільний бюджет, тобто між ними були взаємні права та обов`язки, притаманні подружжю.

Вказані обставини підтверджені поясненнями заявниці, показами чотирьох свідків, довідкою Новоміського старостинського округу Тиврівської селищної, свідоцтвом про смерть ОСОБА_2 , спільним фото.

На переконання суду, досліджені докази є належними, допустимими, достовірними та, у своїй сукупності, достатніми для висновку щодо наявності факту спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з 30.10.2007 по 25.03.2023.

Оскільки, як раніше зазначено, встановлення факту, про який просить заявниця, створить для неї юридичні наслідки у виді можливості реалізації пільг, прав та гарантій, що передбачені Законами України «Про військовий обов`язок і військову службу», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», факт, про встановлення якого просить заявниця, суд вважає доведеним, а тому суд дійшов висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, у повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2-5, 12, 13, 77-81, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 293, 315, 319 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи: Міністерство оборони україни, військова частина НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , задоволити.

Встановити факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у період з 30 жовтня 2007 року по ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання рішення в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено в день його складання або проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу на рішення буде подано протягом 30 днів з дня отримання повної копії судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 10 вересня 2026 року.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с. Медвежа Немирівського району Вінницької області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

Заінтересована особа: Міністерство оборони України, місцезнаходження: проспект Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, ЄДРПОУ 00034022

Заінтересована особа: Військова частина НОМЕР_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3

Заінтересована особа: ІНФОРМАЦІЯ_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_4

Суддя: І. І. Патраманський