Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №711/3786/26 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1631/26Головуючий по 1 інстанції

Справа №711/3786/26 Категорія: 304090000 Петренко О.В.

Доповідач в апеляційній інстанції

Сіренко Ю. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року

м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Сіренка Ю.В., Новікова О.М., Фетісової Т.Л.

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 травня 2026 року, у складі судді Петренка О.В., у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

15 квітня 2026 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулося до Придніпровського районного суду м. Черкаси з вказаною позовною заявою, в якій просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 94 580 грн та судові витрати.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 10.11.2024 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 , за допомогою веб-сайту (creditkasa.com.ua), було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1468-5007 (далі - Кредитний договір).

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти відповідно до умов укладеного між сторонами Кредитного договору, натомість позичальник не виконував взятих на себе зобов`язань по договору, в зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 18.03.2026 склала 94 580 грн, з яких: 20 000 грн заборгованість за кредитом, 61 580 грн заборгованість за нарахованими процентами, 10 000 грн заборгованість за процентами річних на підставі ст.625 ЦК України, та 3000 грн заборгованість зі сплати комісії.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 травня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість в розмірі 84 580 гривень, з яких 20 000 гривень сума заборгованості за основною сумою боргу, 61 580 гривень сума заборгованості за відсотками, та 3000 гривень заборгованість зі сплати комісії за видачу кредиту. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 2380 гривень 98 копійок. У задоволенні позовної вимоги про стягнення відсотків, що нараховані згідно положень ст.625 ЦК України, відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» на користь ОСОБА_1 судові витрати за надання правничої допомоги в розмірі 1585 гривень 50 копійок.

Задовольняючи позов частково, суд мотивував тим, що позивачем доведено належними та достатніми доказами укладення між сторонами кредитного договору, погодження всіх його істотних умов, отримання відповідачем кредитних коштів, користування останнім коштами та невиконання взятих на себе зобов`язань з повернення кредиту. Відмовляючи у стягненні відсотків, передбачених ст. 625 ЦК України суд керувався положенням п. 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду в частині задоволених позовних вимог та відмовити повністю у задоволенні позову. Стягнути з ТОВ «Укр Кредит Фінанс» на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані із розглядом справи на правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 15 000 грн, та в суді апеляційної інстанції в розмірі 10 000 грн.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд дійшов помилкового висновку про перерахування коштів ОСОБА_1 , належних доказів такого перерахування позивачем не надано.

Вважає наданий позивачем розрахунок заборгованості неналежним доказом, оскільки його складено представником позивача та він відображає односторонні арифметичні розрахунки.

Виписки по рахунку, яка є первинним документом та підтверджує списання грошових коштів з банківського рахунку кредитодавця, позивачем не надано.

Скаржник звертає увагу, що заявлена позивачем до стягнення з відповідача сума заборгованості є необгрунтованою жодними належними доказами, які б підтверджували факт видачі кредиту, правильність нарахування відсотків, зарахування внесених платежів та наявну суму боргу.

Також представник відповідача не погоджується з нарахуванням комісії в розмірі 3 000 грн, яка стягнута судом, оскільки нарахування комісії за надання кредиту суперечить вимогам Закону України «Про банки і банківську діяльність».

На думку скаржника сума нарахованих позивачем відсотків є явно завищеною, яка більше ніж в три рази перевищує розмір заборгованості за тілом кредиту. Просить застосувати при визначенні розміру заборгованості по відсотках висновок Верховного Суду, наведений в постанові від 12.02.2025 у справі № 679/1103/23.

Правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу позивач не скористався.

Відповідно до положень ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 24 червня 2026 року призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до таких висновків.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 травня 2026 року відповідає вказаним вимогам закону, враховуючи наступне.

Спірні правовідносини виникли в сфері споживчого кредитування та регулюються такими нормами права.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положенням ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Статтею 3 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 36 КПК України та ст. 79 КАС України.

За змістом ст. 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 10 листопада 2024 року о 12 год 31 хв між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір про відкриття кредитної лінії №1468-5007 продукту «СreditKasa» (далі - Кредитний договір).

Пунктом 2.2. Кредитного договору передбачено, що кредитодавець відкрив кредитну лінію для позичальника шляхом надання позичальнику кредиту на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом та інші платежі, передбачені цим договором у порядку, передбаченому цим договором.

Пунктом 2.3 Кредитного договору передбачено, що датою видачі кредиту є 10.11.2024, останнім календарним днем першого базового періоду є 09.12.2024, сума кредиту становить 20 000 грн, нараховані проценти за користування кредитом та комісія за видачу кредиту (разом) становлять 7200 грн, а разом до сплати 27200 грн.

Пунктом 3.1 Кредитного договору встановлено, що цей правочин укладається сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 Кредитного договору сторони погодили, що загальний розмір кредиту (суми кредиту) становить 20000 грн, а датою видачі кредиту є 10.11.2024.

Пунктом 4.10 Кредитного договору передбачено, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дати видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною стандартною процентною ставкою: 1.00% (одна ціла, нуль сотих процентів) за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 (ста вісімдесяти) календарних днів з дати укладення цього договору. В цей період можливе використання позичальником права користування кредитом за промо-ставкою та/або зниженою та/або пільговою процентною ставкою. 0.75% (нуль цілих, сімдесят п`ять сотих процентів) за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 (ста вісімдесят першого) календарного дня дії договору і до закінчення строку дії цього договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту (до тієї із зазначених дат, яка настане раніше).

Водночас у п.4.13 Кредитного договору визначено його сторонами, що строк кредитування, тобто строк на який надається кредит позичальнику, становить 365 днів з моменту перерахування коштів позичальнику. Дата повернення (виплати) кредиту 09.11.2025.

Із п. 4.14 - 4.17 Кредитного договору суд встановив, що його сторони погодили реальну річну процентну ставку на дату його укладення, що складає 3116,24%; орієнтовну загальну вартість кредиту на дату укладення Кредитного договору, що складає 86 750 грн та включає в себе: суму кредиту, комісію за видачу кредиту (якщо умови цього договору передбачають сплату комісії за видачу кредиту) та проценти за користування кредитом; денну процентну ставку на дату укладення Кредитного договору, що складає 0,914%; та загальні витрати за споживчим кредитом на дату укладення Кредитного договору, що складають 66 750 грн, та включають у себе проценти за користування кредитом та комісію за видачу кредиту (якщо умови цього договору передбачають сплату комісії за видачу кредиту).

Також у п.6.9 Кредитного договору сторони обумовили, що позичальник має право протягом 14 календарних днів з дня укладення Кредитного договору відмовитися від цього договору без пояснення, у тому числі у разі отримання ним грошових коштів, про що зобов`язаний повідомити кредитодавця до закінчення вказаних 14 календарних днів шляхом направлення відповідного повідомлення у письмовій формі на адресу кредитодавця.

Крім того п.8.2 Кредитного договору обумовлено, що у разі прострочення виконання позичальником грошового зобов`язання зі сплати процентів за користування кредитом та/або комісії за видачу кредиту (якщо умови цього договору передбачають сплату комісії за видачу кредиту) та/або комісії за видачу у кредит додаткових грошових коштів (якщо умови додаткової угоди до цього договору передбачають сплату комісії за видачу у кредит додаткових грошових коштів) та/або суми кредиту у визначені цим договором терміни, позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 73 000 % (сімдесят три тисячі) процентів річних від суми заборгованості в силу положень статті 625 Цивільного кодексу України. Проценти річних нараховуються за кожен день прострочення на суму заборгованості, що включає прострочені проценти за користування кредитом та/або суму простроченої комісії за видачу кредиту (якщо умови цього договору передбачають сплату комісії за видачу кредиту), та/або комісії за видачу у кредит додаткових грошових коштів (якщо умови додаткової угоди до цього договору передбачають сплату комісії за видачу у кредит додаткових грошових коштів) та/або суму неповернутого кредиту, та не нараховуються на раніше нараховані проценти на підставі статті 625 Цивільного кодексу України. При цьому проценти річних нараховуються на суму заборгованості за кожен день прострочення у сумі, що не перевищує 1 (один) відсоток від неповернутої позичальником суми кредиту. кредитодавець не нараховує проценти річних відповідно до цього пункту договору на суму заборгованості, яка є меншою ніж 100 (сто) гривень 00 копійок. Сукупна сума нарахованих процентів річних на підставі цього пункту договору та інших платежів, що підлягають сплаті позичальником за порушення виконання зобов`язань на підставі договору, не може перевищувати половини суми кредиту, одержаної позичальником від кредитодавця за цим договором, з урахуванням додаткових грошових коштів, одержаних позичальником від кредитодавця на підставі укладених додаткових угод до цього договору, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

У п.13 Кредитного договору, у розділі «Позичальник», міститься електронний підпис одноразовим ідентифікатором (А5762), за допомогою якого позичальник ОСОБА_1 прийняв пропозицію (оферту), ввівши його комбінацію у відповідне поле на веб-сайті ТОВ «Укр Кредит Фінанс», з метою виконання п.3.8 Кредитного договору. Крім того, у цьому пункті Кредитного договору містяться реквізити номера особистого електронного платіжного засобу, на який підлягає перерахування кредитних коштів позичальнику кредитодавцем, а саме: НОМЕР_1 (а.с.13-23).

Також із досліджених Правил відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту «CreditKasa», що затверджений наказом директора ТОВ «Укр Кредит Фінанс» №113-П від 31.10.2024, судом встановлено, що відповідач 10.11.2024 беззастережно погодився з їх умовами, про що свідчить його електронний підпис одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем: А5762) (а.с.24-32).

Крім того з дослідженої таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної відсоткової ставки за Договором №1468-5007 відповідно до Методики Національного банку України (Додаток №2 до Кредитного договору) судом встановлено, що відповідач погодився з даними, які містяться у цьому документі, що підтверджується електронним підписом відповідача у формі одноразового ідентифікатора (одноразового пароля: А5762) (а.с.32 зворот -33).

Із квитанції №2544764913 від 10.11.2024 та довідки ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування суми кредиту №1468-5007 від 10.11.2024 суд встановив, що 10.11.2024 кредитодавець ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через платіжну систему «LiqPay» АТ КБ «Приватбанк» здійснило перерахування 20000 грн на банківську картку, маска картки № НОМЕР_2 , з метою виконання умов кредитного договору №1468-5007 (№ платежу: 2544764913) (а.с. 49,50).

Згідно з розрахунком заборгованості за договором №1468-5007 від 10.11.2024, станом на 18.03.2026 сукупна заборгованість відповідача перед позивачем за Кредитним договором становить 94 580 грн, з яких: 20000 грн заборгованість за кредитом, 61580 грн заборгованість за нарахованими процентами, 3000 грн заборгованість зі сплати комісії, та 10000 грн залишок відсотків, що нараховані згідно положень ст.625 ЦК України. Крім того, з цього письмового доказу суд встановив, що відповідач не здійснював погашення жодної складової заборгованості за Кредитним договором. Також із означеного засобу доказування суд встановив, що кредитодавець в період часу з 10.11.2024 до 09.12.2025 здійснював щоденно нарахування позичальнику відсотків за користування кредитом з призми відсоткової ставки 0,7%; у період з 10.12.2024 до 08.05.2025 з призми відсоткової ставки на рівні 1,0%/день, а у період з 09.05.2025 до 09.11.2025 з призми відсоткової ставки 0,74%/день (а.с.51-57).

Із аналізу Кредитного договору, що був укладений між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та відповідачем, а також із Правил відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту «CreditKasa» та таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної відсоткової ставки за договором №1468-5007 відповідно до Методики Національного банку України, суд встановив, що їх умови відповідачем належним чином і у повному обсязі виконані не були.

Колегія суддів доходить висновку, що факт укладення Кредитного договору та перерахування відповідачу коштів на його платіжну картку (маска картки: НОМЕР_1 ), вірно встановлено судом та підтверджується доказами наявними у матеріалах справи.

Відповідачем не спростовано, що вказаний платіжний інструмент йому не належить.

Відповідно до п. 4.6. Кредитного договору, кредит надається позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1. договору, на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу.

При укладенні Кредитного договору позичальник вказав реквізити електронного платіжного засобу, на який мають бути перераховані кошти: НОМЕР_1 .

Колегія суддів вважає неспроможними доводи скаржника про недоведеність позивачем перерахування позичальнику коштів, оскільки надані представником позивача та досліджені судом докази, а саме: квитанція №2544764913 від 10.11.2024 та довідка ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування суми кредиту №1468-5007 від 10.11.2024, підтверджують вказаний факт. ТОВ «Укр Кредит Фінанс» є фінансовою, а не банківською установою, а тому, враховуючи положення Закону України «Про платіжні послуги», квитанція платіжного сервісу Liqpay, через який здійснювалося перерахування коштів відповідачу є первинним платіжним документом та належним і допустимим доказом на підтвердження факту перерахування коштів відповідачу.

Кредитний договір є чинним, відповідачем не оспорювався та в судовому порядку не визнавався недійсним, а тому є обов`язковим до виконання сторонами.

Доказів щодо вчинення стосовно відповідача шахрайських дій з його особистими даними та обліковими банківськими записами до суду не надано.

Натомість, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Кредитним договором з повернення кредитних коштів та процентів за користування ними, утворилась заборгованість, яка, відповідно до розрахунку заборгованості №1468-5007 від 10.11.2024 наданого позивачем, склала 94 580 грн, з яких: 20000 грн заборгованість за кредитом, 61580 грн заборгованість за нарахованими процентами, 3000 грн заборгованість зі сплати комісії, та 10000 грн залишок відсотків, що нараховані згідно положень ст.625 ЦК України.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення тіла кредиту, процентів та комісії, та відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про стягнення відсотків, нарахованих згідно ст. 625 ЦК України, суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, врахував введений мораторій на стягнення відповідальності за порушення грошового зобов`язання, передбаченої ст. 625 ЦК України, який введено на підставі Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15.03.2022 та наведено у Прикінцевих та перехідних положеннях ЦК України.

Щодо незгоди скаржника з розміром заборгованості по кредиту, який суд рішенням стягнув з нього, колегія суддів зазначає таке.

Відповідач фактично отримані та використані кредитні кошти у розмірі 20 000 грн. в добровільному порядку не повернув позивачу в строк, передбачений кредитним договором, а тому суд дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в сумі 20 000 грн.

Щодо заборгованості по нарахованих відсотках, то відповідно до Кредитного договору строк кредитування складає 365 календарних днів, тобто до 09.11.2025.

З розрахунку заборгованості судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем здійснювалося нарахування процентів за користування кредитними коштами за процентною ставкою, передбаченою Кредитним договором в період з 10.11.2024 до 09.12.2024 - за промо-ставкою 0,7%; з 10.12.2024 до 08.05.2025 – за зниженою / стандартною процентною ставкою 1%, з 09.05.2025 до 09.11.2025 включно – за процентною ставкою 0,74%. Тобто нарахування відсотків за користування кредитними коштами здійснювалося в межах строку кредитування, що відповідає умовам договору та нормам ЦК України.

Після закінчення строку кредитування жодних нарахувань позивач не здійснював.

Отже, позивачем доведено належними та достатніми доказами заборгованість відповідача за нарахованими процентами за користування кредитними коштами в межах строку кредитування в сумі 61 580 грн.

Підстав для зменшення суми заборгованості за процентами за доводами скаржника щодо застосування принципів пропорційності та розумності, на момент апеляційного розгляду справи колегією суддів не встановлено.

Не погоджуючись з розміром заборгованості, скаржник не надав доказів виконання грошових зобов`язань за кредитним договором в повному обсязі або контррозрахунку заборгованості.

Щодо нарахування заборгованості за комісією, колегія суддів погоджується з висновками суду про правомірність нарахування такої складової кредитної заборгованості, оскільки умовами Кредитного договору, а саме, п.п. 1.1., 2.3., 4.7, 4.9., 4.11., 4.17. визначено розмір одноразової комісії за видачу кредиту в сумі 3 000 грн (15% від суми кредиту).

Тому колегія суддів відхиляє твердження скаржника про відсутність зазначення в Кредитному договорі послуги, за яку встановлена комісія.

Колегія суддів вважає неспроможними доводи скаржника про незаконність нарахування комісії з посиланням на Закон України «Про захист прав споживачів», з огляду на таке.

Відповідно до п. 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом — це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

На виконання вимог Закону України "Про споживче кредитування" Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, -щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Таким чином, розмір комісії в Кредитному договорі передбачено за надання позичальнику кредиту, а тому нарахування такої комісії є правомірним та узгоджується із положенням Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, яка набула чинності з 10.06.2017.

Аналогічної позиції притримується Верховний Суд у постанові від 6 листопада 2023 року по справі №204/224/21, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Згідно з ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Заперечуючи проти розміру заборгованості, скаржник не надає будь-яких доказів щодо неправильності проведеного розрахунку.

Натомість, відповідач до укладення кредитного договору особисто ознайомився та погодився з умовами Кредитного договору, зокрема з сумою кредиту, розміром відсотків за користування кредитними коштами, розміром комісії, строком кредитування, графіком погашення, наслідками, які настають у випадку невиконання зобов`язань, та електронним підписом, який прирівнюється до власноручного, добровільно, з власної волі підписав кредитний договір та прийняв всі запропоновані позивачем умови.

Таким чином, висновки суду про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за Кредитним договором в сумі 84 580 грн, грунтуються на повному та всебічному дослідженні матеріалів справи, із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що рішення суду ухвалене судом з дотриманням норм матеріального та процесуального права, при повному дослідженні всіх обставин справи, колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни законного та обгрунтованого рішення суду за доводами апеляційної скарги.

В зв`язку з тим, що рішення суду залишається без змін, а апеляційна скарга без задоволення, судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги та витрати за надану правничу допомогу залишаються за скаржником.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення, а рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 травня 2026 року у даній справі – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду в порядку та за умов, визначених ст.389 ЦПК України.

Судді: Ю.В. Сіренко

О.М. Новіков

Т.Л. Фетісова