Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №531/1196/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 531/1196/25 Номер провадження 22-ц/814/2886/26Головуючий у 1-й інстанції Герцов О. М. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Лобов О.А.,

судді: Дорош А.І., Дряниця Ю.В.,

розглянув в порядку письмового провадження без виклику учасників в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 26 лютого 2026 року (час ухвалення судового рішення не зазначено, дата виготовлення повного тексту судового рішення не зазначено) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд

У С Т А Н О В И В:

У травні 2025 року ТОВ «Діджи Фінанс» звернулося до суду з вказаним позовом, просило ухвалити рішення, яким стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за договором позики № 4255890 від 04.06.2021 у розмірі 8 000 грн, судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 6 000 грн.

В обгрунтування позову посилалося на невиконання відповідачкою умов кредитного договору, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 .

Рішенням Карлівського районного суду Полтавської області від 26 лютого 2026 року у задоволенні позовних вимог ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «Діджи Фінанс», посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В обгрунтування апеляційної скарги повторно зазначаючи викладене у позові, додатково вказує, що оскільки відповідачка 04.06.2021 кредит в сумі 80 000,00 грн не повернула, а продовжує користуватися кредитним коштами, то ТОВ «МІЛОАН» відповідно до умов п. 2.3.1.2. Договору, з якими погодилась відповідачка, нарахував проценти за користування кредитом за ставкою 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, і таке нарахування відповідає вимогам вищенаведених норм ЦК України та умовам Договору.

У відповідності до умов договору, його підписання здійснювалось шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надісланий на номер мобільного телефону вказаний позичальником при укладанні договору.

Заперечуючи проти позову ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», відповідач ОСОБА_1 факту укладення спірного кредитного договору не спростувала, доказів незаконного заволодіння та використання її персональних даних, що є необхідними для укладення договору, а також підписання договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором іншою особою без її згоди та волевиявлення суду не довела.

Наявна в матеріалах справи копія платіжного доручення № 47939163 від 04.06.2021 є належним та допустимим доказом на підтвердження перерахування первісним кредитором кредитних коштів відповідачу на умовах визначених договором про споживчий кредит № 4255890 від 04.06.2021.

Звертає увагу суду, що зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , яка не була емітована на ім`я ОСОБА_1 , не свідчить про неукладеність договору, оскільки відповідно до частин третьої, шостої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний кредитний договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір (ТОВ «МІЛОАН»), відповіді позичальника на прийняття (акцепт) цієї пропозиції, зокрема, шляхом заповнення відповідного формуляра заяви про прийняття пропозиції в електронній формі з накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Правилами надання фінансових кредитів.

Факту вчинення шахрайських дій по відношенню до відповідача по справі не встановлено і суду таких обставин не доведено.

Отримання коштів третьою особою не свідчить про неукладення договору, а стосується його виконання.

Матеріали справи не містять доказів неперерахування кредитних коштів за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 , при цьому відповідач не оспорював договір про споживчий кредит № 4255890 від 04.06.2021 за його безгрошовістю, а також у матеріалах справи відсутні докази того, що зазначена платіжна картка не належить відповідачу.

На підтвердження факту виконання первісним кредитором свого обов`язку із видачі кредитних коштів та законності нарахування розміру заборгованості, позивачем до позовної заяви долучено відомість про щоденні нарахування та погашення за договором № 4255890 від 04.06.2021, яка сформована та надана первісним кредитором позивачу.

Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу повідомляє суд апеляційної інстанції, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач очікує понести у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, становить витрати на судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду в розмірі 3 633,60 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн,

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В обґрунтування відзиву вказує, що суд першої інстанції вірно встановив, що відсутні в матеріалах справи докази укладення договору та отримання нею коштів. Натомість матеріали справи навпаки містять докази того, що сам договір було укладено без відома відповідача.

Колегія суддів, заслухавши пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду має право залишити судове рішення без змін, а скаргу – без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що 04.06.2021 ОСОБА_1 уклала Договір про споживчий кредит № 4255890 від 04.06.2021 з ТОВ «Мілоан» строком на 15 днів (а.с.18-21)

Відповідачка в особистому кабінеті на сайті Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» https://miloan.ua/ подала заявку на отримання кредиту № 4255890, тобто відбулося оформлення кредиту онлайн із використанням одноразового пароля, що прирівнюється до підписання договору в паперовій формі власноручним підписом. Також ТОВ «Мілоан» було направлено відповідачці електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при введенні якого відповідач підтвердила прийняття умов кредитного договору від 04.06.2021.

Згідно договору про споживчий кредит № 4255890 від 04.06.2021 ТОВ "Мілоан" зобов`язалося на умовах визначених цим договором надати ОСОБА_1 грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі 8 000,00 грн строком на 15 днів з 04.06.2021, термін повернення кредиту - 19.06.2021. Проценти за користування кредитом становлять 1800,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Тип процентної ставки - фіксована (а.с.18).

відповідно п.1.5.1 договору, комісія за надання кредиту становить 1600 грн, яка нараховується за ставкою 20,00 відсотків від суми кредиту одноразово.( а.с.18)

Проценти за користування кредитом: 1800,00грн., які нараховуються за ставкою 1,50% відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.п.1.5.2 Договору).

Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п.п.1.6 Договору).

Із положень пункту 2.2.3 кредитного договору слідує, що проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена пунктом 1.6 цього договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо визначена в пункті 1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного пунктом 1.3, запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку, встановлену пунктом 1.6 договору. Якщо визначена пунктом 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах, згідно пункту 2.3.1.2 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно пункту 1.6 договору.

Відповідно до пункту 2.3.1.2 кредитного договору позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в пункті 1.6 цього Договору.

Додатками до вказаного договору є Графік платежів за договором про споживчий кредит № 4255890 від 04.06.2021 та Паспорт споживчого кредиту № 4255890 (а.с. 22 - 23), відповідно до якого вартість кредиту згідно договору становить 11400,00 грн в разі його погашення в 15-денний строк з моменту видачі.

Відповідно до копії платіжного доручення № 4255890 від 04.06.2021 ТОВ "Мілоан" отримувачу ОСОБА_1 перерахувало 8 000,00 грн коштів згідно договору № 4255890.(а.с.39)

Відповідно до договору відступлення прав вимоги № 07Т від 13.09.2021 ТОВ "Мілоан" на підставі визначених цим договором умов передав (відступив) ТОВ "Діджи Фінанс" за плату, а останній прийняв належні первісному кредитору ТОВ "Мілоан" права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними в реєстрі боржників, укладеними між останнім та ними. Внаслідок цього новий кредитор (ТОВ "Діджи Фінанс") заміняє ТОВ "Мілоан" у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості та відповідно вказані в реєстрі боржників та набуває грошових вимог кредитора за цими кредитними договорами. Згідно умов договору новий кредитор має повідомити боржників про отримання ним права вимоги за кредитними договорами, укладеними між ними та ТОВ "Мілоан" (а.с.24-26).

Відповідно до копій платіжних інструкцій за період з 05.10.2021 по 03.10.2023 ТОВ "Діджи Фінанс" було перераховано на рахунок ТОВ "Мілоан" згідно договору відступлення права вимог № 07Т від 13.09.2021 коштів на загальну суму 8 944 336,98 грн на виконання умов цього договору (а.с. 43-50).

Відповідно до акту приймання-передачі реєстру прав вимоги від 13 вересня 2021 року до договору факторингу №07Т від 13 вересня 2021 року ТОВ «Мілоан» передав а ТОВ "Діджи Фінанс" прийняв реєстр прав вимог від 13 вересня 2021 року, складений за формою згідно із додатком №1 до договору. Кількість боржників визначена 9315. Загальна сума заборгованості 200 189 234,88 грн (а.с.30)

Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_2 станом на 20.02.2024 має заборгованість по кредитному договору № 3256330 від 20.05.2021 перед ТОВ «Діджи Фінанс» в розмірі 80 060 грн, з яких: заборгованість по основній сумі кредиту у розмірі 20 000,00 грн., заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги у розмірі 80 060,00 грн. (а.с. 16, 37).

27.09.2023 ТОВ "Діджи Фінанс" направило до ОСОБА_1 досудову вимогу у якій просило сплатити заборгованість за договором № 4255890 від 04.06.2021 у розмірі 35400 грн в термін до 15.11.2023.(а.с.41)

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено та у справі відсутні належні, допустимі та достатні докази як на підтвердження факту укладення між первісним кредитором ТОВ «МІЛОАН» та відповідачкою ОСОБА_1 договору про споживчий кредит № 4255890 від 04.06.2021, так і на підтвердження факту отримання відповідачкою грошових коштів на підставі цього договору та факту існування та розміру заборгованості відповідачки.

Перевіряючи правильність оскаржуваного рішення та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з такого.

Як вбачається із частини 1статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з частиною 3 вказаної вище статті, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як вбачається із частини 2 вказаної вище статті, ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до частини 2 вказаної вище статті, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 3 вказаної вище статті передбачено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Як вбачається із частини 1статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з частиною 2 вказаної вище статті, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 6статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною 1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається із частини 1ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як вбачається із частини 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Матеріали справи містять Договір відступлення права вимоги № 07Т від 13.09.2021, укладений між ТОВ «Міолан» та ТОВ «Діджи Фінанс», предметом якого є відступлення прав вимоги до боржників за кредитним договорами у відповідних реєстрах.

Відповідно до п. 2.1 вказаного вище договору, клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідному реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Згідно п.2.3 договору, розмір оплати послуг фактора за надання фінансування клієнту за цим договором становить 1000 грн, без ПДВ, що сплачується клієнтом в день підписання Акту погодження остаточної ціни на банківський рахунок фактора, зазначений у відповідному пункті цього договору.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання цього договору.(а.с.42 зворот)

На підтвердження переходу від клієнта до фактора прав вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» надано суду копію витягу з Додатку №1 до договору факторингу № 07Т від 13.09.2021 з якого вбачається, що ТОВ «Мілоан» передало ТОВ «Діджи Фінанс» відступило право вимоги по кредитному договору № 4255890 від 20.05.2021 і заборгованість по даному договору становить 80 060 грн, з яких 20 000,00 грн - сума заборгованості за тілом кредиту; 60 060,00 грн - суми заборгованості за відсотками (а.с.12).

Вказане свідчить про доведеність позивачем факту передачі права вимоги до відповідачки на підставі договору відступлення прав вимог.

Щодо суті спору.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом статті 207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

В силу частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень частини першої статті 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до стаття 1055 ЦК України Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Як передбачено частиною першою статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини другої статті 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За змістом частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначені Законом України від 15 листопада 2016 року №1734-VIII «Про споживче кредитування» (далі - Закон №1734-VIII).

За змістом частини другої статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію») із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.

В силу пункту 6 частини першої статті 3 Закону України від 3 вересня 2015 року №675-VIII «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Із положень статті 514 ЦК України слідує, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як передбачено частиною першою статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, в тому числі із застосуванням електронного підпису.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування ними, якщо інше не встановлено договором.

Відступлення права вимоги означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором і новим кредитором. Одним із різновидів відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження своїх позовних вимог надано:

копію анкети заяви на кредит № 4255890 від 04.06.2021 (а.с.11);

копію договору про споживчий кредит № 4255890 від 04.06.2021 (а.с.18-21);

копію графіку платежів за договором про споживчий кредит № 4255890 від 04.06.2021 (а.с.22).

Указані документи (наявні в матеріалах справи у паперовому виді) не підписані ОСОБА_1 , у тому числі за допомогою електронного підпису.

Однак, скаржником в апеляційній скарзі звернуто увагу суду на той факт, що в підсистемі «Електронний суд» перебуває копія договору про споживчий кредит № 4255890 від 04.06.2021.

Перевіряючи вказаний довід апеляційної скарги, апеляційним судом встановлено, що дійсно в додатках до позовної заяви перебуває копія договору про споживчий кредит № 4255890 від 04.06.2021, укладеного між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 , підписаного відповідачкою за допомогою електронного підпису Z20162, який розташований у верхньому лівому куті договору, та він зникає у разі роздруковування документа.

Наявність в підсистемі «Електронний суд» копії договору про споживчий кредит, підписаного відповідачкою, свідчить про укладеність кредитного договору.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про недоведеність факта укладення кредитного договору.

Щодо отримання чи неотримання кредитних коштів ОСОБА_1 , колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що матеріали справи не містять доказів отримання саме ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 8 000 грн.

Первісний кредитор мав передати новому кредитору докази виконання ним свого обов?язку за кредитним договором – перерахування коштів боржнику згідно умов договору, що відповідає приписам ст.517 ЦК України.

У підтвердження виконання первісним кредитором свого обов?язку із надання позичальнику кредитних коштів новий кредитор надав суду світлокопію платіжного доручення № 47933163 від 04.06.2021 (а.с.39).

За змістом ст.ст.77-80 ЦПК України докази мають відповідати критеріям належності, допустимості, достовірності та достатності.

Згідно з положеннями ст.12, ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Принцип змагальності (п.4 ч.3 ст.2 ЦПК України) забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17; постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц).

Суд першої інстанції обгрунтовано визнав неналежним (ст.77 ЦПК України) і недостатнім (ст.80 ЦПК України) доказом платіжне доручення (єдиний доказ) на підтвердження виконання обов?язку первинного кредитора з огляду на те, що платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача, і відповідно до додатку №2 до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою НБУ № 22 від 21.01.2004 ( у редакції за станом на 04 червня 2021 року), цей розрахунковий документ має містити (у нижньому правому кутку) обов?язковий реквізит – відмтіка «Проведено банком/дата/ підпис банку».

Долучена до позову копія платіжного доручення № 4255890 від 04.06.2021 такої відмітки не містить, тому не може бути підтвердженням перерахування коштів на користь відповідачки за укладеним кредитним договором.

З наведених підстав суд першої інстанції обгрунтовано виснував про те, що належним і достатнім підтвердженням банківської операції від 04.06.2021 може бути виписка по особовому (картковому) рахунку, якої позивач суду не надав.

Надані позивачем докази у сукупності доводять лише факт укладення в електронному виді кредитного договору між первісним кредитором і відповідачкою, а також факт відступлення права вимоги за вказаним договором між первісним кредитором і позивачем у справі, але сам факт укладення такого договору (відступлення права вимоги) не є достатнім для підтвердження дійсності права вимоги первісного кредитора, а саме виконання останнім обов?язку з перерахування коштів за укладеним кредитним договором.

Проаналізувавши питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, наведені апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.

Враховуючи встановлене, конкретні обставини справи і характер спірних правовідносин, апеляційний суд вважає, що інші доводи апеляційної скарги не є істотними та такими, що потребують детального аналізу задля забезпечення вимог п.1 ст.6 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Зважаючи на встановлене, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність передбачених законом підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінас» залишити без задоволення.

Рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 26 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови виготовлено 09 вересня 2026 року.

Головуючий суддя О.А. Лобов

Судді: А.І.Дорош

Ю.В.Дряниця