Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №296/8303/25 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №296/8303/25 Головуючий у 1-й інст. Дідоренко А. Е.

Номер провадження №33/4805/377/26

Категорія ч.1 ст.172-6 КУпАП Доповідач Галацевич О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року м.Житомир

Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Житомирського апеляційного суду Галацевич О.М., за участі особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , прокурора Степури Марини Валеріївни, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Корольовського районного суду м.Житомира від 14 жовтня 2025 року, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП,

в с т а н о в и в:

Постановою судді Корольовського районного суду м.Житомира від 14 жовтня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Згідно постанови суду ОСОБА_1 , будучи у період з 25.11.2024 по теперішній час членом експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи комунального підприємства «Лікарня №1» ЖМР та відповідно до підпункту «ґ» п.2 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією, в порушення вимог ч.1 ст.45 Закону несвоєчасно, без поважних причин подав декларацію особи, яка уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2024 рік, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч.1 ст.172-6 КУпАП.

Не погоджуючись із вказаною постановою судді місцевого суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального права, просить постанову скасувати та звільнити його від адміністративної відповідальності у зв`язку з малозначністю вчиненого правопорушення, обмежившись усним зауваженням.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам сторони захисту та поданим доказам, унаслідок чого дійшов помилкового висновку про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення. Вказує, що визнав свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення та щиро розкаявся. Зазначає, що несвоєчасне подання декларації за 2024 рік було зумовлене об`єктивними причинами, а саме значною службовою зайнятістю під час виконання обов`язків лікаря (щоденний прийом пацієнтів, проведення операцій, ведення медичної документації, участь у роботі експертної комісії, чергування, надання допомоги військовослужбовцям), а також неналежним інформуванням з боку посадових осіб щодо обов`язку подання декларації. Після того, як дізнався про такий обов`язок, декларацію подав негайно. Наголошує на відсутності умислу на несвоєчасне подання декларації та вважає, що у його діях відсутня об`єктивна сторона адміністративного правопорушення. Крім того, посилається на те, що відомості у декларації за 2024 рік є ідентичними відомостям декларації за 2023 рік, що, на його думку, свідчить про відсутність наміру приховати інформацію, а також зазначає про відсутність будь-яких негативних наслідків для інтересів держави. Також вказує, що раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, має позитивну характеристику за місцем роботи, однак ці обставини судом першої інстанції належним чином не враховані. Звертає увагу, що притягнення його до адміністративної відповідальності має для нього негативні наслідки, зокрема позбавляє можливості бути членом експертних комісій та тягне внесення відомостей до відповідного реєстру. Посилаючись на положення законодавства та правові позиції, вважає, що відсутність умислу виключає склад адміністративного правопорушення. Крім того, вважає, що вчинене правопорушення є малозначним з огляду на обставини його вчинення, відсутність шкоди та особу правопорушника, а тому просить застосувати до нього положення ст.22 КУпАП та звільнити від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням.

В суді впеляційної інстанції ОСОБА_1 просив задовольнити його апеляційну скаргу з наведених у ній підстав. Прокурор Степура М.В. просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на правильність висновків суду першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

За змістом ст.245 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення повинно бути засновано на своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванню обставин справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суд встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та іншими доказами, які мають істотне значення для правильного, об`єктивного та справедливого розгляду справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили (ст.252 КУпАП).

Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, зазначені вимоги закону судом першої інстанції були дотримані. Постанова суду відповідає вимогам ст.283 КУпАП, містить опис обставин, встановлених при розгляді справи, зазначення нормативного акту, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, та прийняте по справі рішення.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» правопорушення, пов`язане з корупцією, – це діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Згідно з диспозицією ч.1 ст.172-6 КУпАП адміністративна відповідальність настає за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Відповідно до примітки до ст.172-6 КУпАП суб`єктами правопорушення, передбаченого цією статтею, є особи, які відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» зобов`язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Згідно з підпунктом «г» пункту 2 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» дія цього Закону поширюється, зокрема, на членів експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, за обставин, викладених у постанові, на переконання апеляційного суду, ґрунтується на наявних у справі та перевірених суддею доказах.

Зазначені висновки суду підтверджуються сукупністю доказів, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення №366 від 28.07.2025; копією наказу №301 від 25.11.2024; витягом з Єдиного державного реєстру декларацій; листом УСР в Житомирській області ДСР НП України щодо надання інформації від 06.06.2025; копіями витягів з наказів №170 від 01.07.1996, №202 від 17.01.2001, №70 від 15.03.2002, №200 від 29.07.2021, №125-кв від 20.06.2025; копією роздруківки декларації із Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; копіями запитів Управління стратегічних розслідувань в Житомирській області ДСР НПУ «Про надання інформації» від 06.06.2025 №66159-2025, від 04.07.2025 №77650-2025, від 15.07.2025 №81392-2025; запитом директора КП «Лікарня №1» ЖМР від 12.06.2025 №2152; копією наказу КП «Лікарня №1» ЖМР №301 від 25.11.2024 про затвердження Переліку лікарів, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи у складі експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи в КП «Лікарня №1» ЖМР; копіями відповідей КП «Лікарня №1» ЖМР на запит від 08.07.2025 №2468 та від 17.07.2025 №2623; копією посадової Інструкції від 20.05.2019; письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 08.07.2025; рапортом оперуповноваженого УСР в Житомирській області ДСР НПУ капітана поліції А.Здоренка від 28.07.2025 про виявлення можливого факту вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 02.08.2021 перебуває на посаді лікаря-хірурга хірургічного відділення поліклініки №2 (а.с.31).

Наказом директора КП «Лікарня №1» ЖМР №301 від 25.11.2024 ОСОБА_1 включено до Переліку лікарів, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи у складі експертних команд, що свідчить про його перебування у складі таких експертних команд (а.с. 16-26).

Отже, ОСОБА_1 належить до кола осіб, визначених підпунктом «г» пункту 2 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», на яких поширюється дія цього Закону, та є суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією.

Відповідно до вимог частини першої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» щорічна декларація за 2024 рік підлягала поданню не пізніше 31 березня 2025 року.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 подав декларацію за 2024 рік 18.06.2025 о 16 год. 37 хв., тобто з порушенням установленого строку.

Доказів поважності причин несвоєчасного подання декларації матеріали справи не містять.

Таким чином, ОСОБА_1 , будучи суб`єктом відповідальності за адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, у порушення вимог частини першої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно, без поважних причин подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2024 рік, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.172-6 КУпАП.

Суд першої інстанції належним чином встановив обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, які свідчать про доведеність його вини, з чим погоджується апеляційний суд, оскільки це об`єктивно підтверджується належними та допустимими доказами, що містяться в матеріалах справи.

Об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, є несвоєчасне подання декларації без поважних причин. За наявності таких причин відповідальність за цією статтею виключається.

До поважних причин можуть належати обставини, які об`єктивно унеможливлювали своєчасне подання декларації, зокрема хвороба, перебування на лікуванні, технічні збої офіційного веб-сайту НАЗК тощо.

Відомості про обставини, які об`єктивно унеможливлювали ОСОБА_1 подання декларації у встановлений законом строк, у матеріалах справи відсутні, а доводів про наявність таких обставин апеляційна скарга не містить.

Наведені апелянтом обставини, пов`язані із службовою зайнятістю, характером виконуваних обов`язків та іншими особистими причинами, не свідчать про об`єктивну неможливість подання декларації у встановлений законом строк, а тому не можуть бути віднесені до поважних причин у розумінні ч.1 ст.172-6 КУпАП.

Доказів, які б спростовували правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, і матеріали справи їх не містять.

Посилання ОСОБА_1 на відсутність негативних наслідків у зв`язку з несвоєчасним поданням декларації не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, оскільки склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, є формальним, а відповідальність настає за сам факт несвоєчасного подання декларації без поважних причин.

Доводи про відсутність умислу є безпідставними, оскільки наведені доводи не спростовують встановленого факту несвоєчасного подання декларації за відсутності поважних причин та не виключають наявності в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого адміністративного правопорушення.

Також не впливають на правильність висновків суду першої інстанції доводи апеляційної скарги щодо неналежного інформування з боку посадових осіб про обов`язок подання декларації, оскільки такий обов`язок визначений законом і не ставиться у залежність від належного інформування про нього. Крім того, сам апелянт зазначає, що раніше подавав декларацію за попередній звітний період, що свідчить про обізнаність із порядком її подання.

Посилання ОСОБА_1 на можливі негативні наслідки притягнення до адміністративної відповідальності для його подальшої професійної діяльності також не є підставою для скасування постанови суду, оскільки такі обставини не спростовують факту вчинення адміністративного правопорушення та не впливають на наявність у його діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП.

Вирішуючи питання про можливість визнання вчиненого правопорушення малозначним, суд враховує характер правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, склад якого є формальним та не передбачає настання негативних наслідків як обов`язкової ознаки об`єктивної сторони.

Відтак відсутність негативних наслідків від несвоєчасного подання декларації не є підставою для визнання правопорушення малозначним.

Крім того, вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, порушує встановлені антикорупційним законодавством вимоги щодо фінансового контролю та посягає на встановлений порядок здійснення повноважень особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Посилання в апеляційній скарзі на позитивні дані, які характеризують особу, а також на визнання вини та щире каяття, не є достатніми підставами для застосування положень ст.22 КУпАП.

З урахуванням викладеного підстав для застосування до ОСОБА_1 положень ст.22 КУпАП суд апеляційної інстанції не вбачає.

Інші доводи апеляційної скарги, у тому числі з посиланням на положення законодавства та правові позиції, зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин та не спростовують правильності його висновків.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанова суду першої інстанції є законною, обґрунтованою та належним чином мотивованою, підстав для її скасування апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.294 КУпАП, суд –

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Корольовського районного суду м.Житомира від 14 жовтня 2025 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя О.М.Галацевич