Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №293/234/26 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа № 293/234/26Головуючий у 1-й інст. Збаражський О. М.

Категорія 130 КУпАПДоповідач Миколайчук П.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 рокум. Житомир

Суддя Житомирського апеляційного суду Миколайчук П.В.,

із секретарем судового засідання Вербич Т.А.,

з участю захисника Алексєєва С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Черняхівського районного суду Житомирської області від 19 травня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Зміст постанови суду першої інстанції

Постановою Черняхівського районного суду Житомирської області від 19 травня 2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665 грн. 60 коп.

Відповідно до постанови, 14.02.2026 о 23 год. 28 хв. у с-щі Черняхів по вул. Миколи Дашкевича, 13, водій ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 21083, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою алкотестера «Драгер 6820» та в медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України.

Суть апеляційної скарги

На постанову суду ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій порушується питання про скасування постанови суду та закриття провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вважає, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою, оскільки суд першої інстанції не повно з`ясував фактичні обставини справи, не надав належної оцінки доказам та не взяв до уваги порушення закону з боку працівників поліції.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 наводить такі доводи: матеріали справи не містять безперервного відеозапису з нагрудних бодікамер поліцейських з моменту зупинки автомобіля до завершення оформлення матеріалів; ознаки алкогольного сп`яніння не підтверджені відеозаписом; направлення на медичний огляд не вручалось під підпис водія; поліцейські вмовили водія відмовитись від огляду; наслідки відмови від огляду ОСОБА_1 належно роз`яснено не було; зупинку здійснено за несправністю покажчика стоп-сигналу, що є малозначним порушенням; суд першої інстанції не надав належної оцінки клопотанню захисника про закриття провадження.

Крім того, апелянтом заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду від 19.05.2026, оскільки ОСОБА_1 отримав копію постанови 27.05.2026 (долучено трекінг з датою вручення поштового відправлення).

Позиції учасників справи

В судовому засіданні захисник Алексєєв С.М. підтримав апеляційну скаргу, пояснив, що ОСОБА_1 є з багатодітної сім`ї, його мати хворіє, ОСОБА_1 перебуває у скрутному матеріальному становищі, алкоголь не вживає і ознак сп`яніння не мав.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився у зв`язку з перебуванням на військовій службі, його інтереси представляє захисник Алексєєв С.М., тому суд розглядає справу без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Мотиви та висновки апеляційного суду

Розглянувши клопотання про поновлення строку, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, суд вважає за необхідне поновити апелянту строк на апеляційне оскарження як такий, що пропущений з поважних причин.

Заслухавши пояснення учасників справи на підтвердження доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ст. 294 КУпАП, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Уповноважені на складання протоколу про адміністративне правопорушення викладають аргументи щодо наявності підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності саме у цьому протоколі, який суд має оцінити у сукупності з іншими доказами у справі. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Нормами ст. 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. За змістом абзаців третього та п`ятого частини другої статті 16 зазначеного Закону водій зобов`язаний виконувати передбачені законом вимоги поліцейського, що даються в межах їх компетенції, а також не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Пункт 2.5 Правил дорожнього руху України передбачає, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Стаття 130 КУпАП встановлює відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Правопорушення вважається закінченим з того моменту, коли особа відмовилася від проходження такого огляду.

Процедура виявлення у водіїв ознак алкогольного сп`яніння та проведення огляду водіїв на стан сп`яніння визначена ст. 266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі – Інструкція).

У відповідності до змісту статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння, підлягають відстороненню від керування та огляду на стан сп`яніння. Огляд водія проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості – у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Під час розгляду справи № 990SCGC/1/24 у постанові від 18 квітня 2024 року Велика Палата Верховного Суду виснувала, що водій зобов`язаний виконувати обов`язки, визначені Законом України «Про дорожній рух» і Правилами дорожнього руху, зокрема обов`язок виконувати розпорядження поліцейського, яке він дає на підставі цих Правил чи інших нормативних актів. Одним із таких розпоряджень поліцейського є вимога пройти медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння. Велика Палата також зосередила увагу на тому, що обов`язковою передумовою для такої вимоги є наявність ознак сп`яніння, визначених Інструкцією (п. 83 Постанови № 990SCGC/1/24).

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджуються доказами, які досліджувались у суді першої інстанції, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 591569 від 14.02.2026, який відповідає вимогам статті 256 КУпАП; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому зафіксовано відмову водія від огляду; направленням на огляд водія від 14.02.2026 із записом про відмову; розписками про роз`яснення прав за ст. 268 КУпАП та порядку застосування спеціального технічного засобу; копією постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 6668924 від 14.02.2026; свідоцтвом про повірку газоаналізатора «Alcotest 6820» № 12-01/6064, чинним до 20.10.2026; відеозаписом з нагрудного відеореєстратора поліцейського № 859027.

На переконання апеляційного суду, зазначені докази є належними та допустимими, оскільки відповідають вимогам ст. 251 КУпАП та в своїй сукупності повністю підтверджують правильність висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Так, з відеозапису, долученого до справи, вбачається, що ОСОБА_1 не заперечував факт керування транспортним засобом та факт порушення правил дорожнього руху; йому було повідомлено про виявлені ознаки алкогольного сп`яніння; висловлено пропозицію пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки, так і в медичному закладі; роз`яснено наслідки відмови у вигляді складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП. При цьому ОСОБА_1 від проходження огляду категорично відмовився. В подальшому поліцейський відсторонив ОСОБА_1 від керування транспортним засобом. Слід зауважити, що ОСОБА_1 ознайомлений зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення та підписав його без зауважень, що додатково свідчить про відсутність з його боку заперечень щодо викладених у ньому обставин події.

Тобто з доказів, досліджених судом першої інстанції, вбачається порушення ОСОБА_1 п. 2.5 ПДР України та відповідно скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відмова від огляду водієм надана свідомо та конкретно, зафіксована під відеозапис, тому доводи апеляційної скарги про провокацію таких дій з боку поліцейських суд відхиляє.

Щодо доводів про відсутність безперервного відеозапису з моменту зупинки транспортного засобу

Апеляційний суд відхиляє доводи з приводу того, що матеріали справи не містять безперервного відеозапису з нагрудних бодікамер поліцейських з моменту зупинки автомобіля і до завершення оформлення матеріалів, а відтак зазначені докази мають бути визнані недопустимими, з таких підстав.

Відповідно до п. 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС від 18.12.2018 № 1026 (зареєстровано в МЮУ 11.01.2019 № 28/32999), включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та відеозйомка ведеться безперервно до її завершення. Водночас зазначене положення підзаконного акту вказує на необхідність безперервності ведення відеозапису під час виконання поліцейським своїх обов`язків, а не зобов`язує надати суду безперервний відеозапис від самого початку зупинки транспортного засобу. Такий обов`язок у КУпАП прямо не закріплений.

Чинне законодавство покладає обов`язок долучати до протоколу про адміністративне правопорушення матеріали відеозапису огляду (ч. 2 ст. 266 КУпАП), а не відеозапис всієї процедури від зупинки транспортного засобу. Долучений до матеріалів справи відеозапис із нагрудного відеореєстратора поліцейського № 859027 у повному обсязі фіксує суть події: факт пропозиції поліцейського пройти огляд на стан сп`яніння та конкретну і категоричну відмову ОСОБА_1 від такого огляду – як на місці зупинки, так і в медичному закладі. Зміст зазначеного відеозапису повністю відповідає іншим матеріалам справи в їх сукупності; будь-якого переривання в хронологічному порядку запису події з матеріалів справи не вбачається.

Дійсність відеозапису стороною захисту не спростована. Наявність відеозапису додатково підтверджена зазначенням у п. 10 протоколу номера технічного засобу фіксації – нагрудного відеореєстратора № 859027.

Твердження про незафіксованість ознак алкогольного сп`яніння на відеозаписі та безпідставність вимоги пройти огляд апеляційний суд відхиляє, зазначаючи наступне.

Відповідно до розділу І Інструкції (наказ МВС та МОЗ № 1452/735 від 09.11.2015) ознаками алкогольного сп`яніння є, зокрема, запах алкоголю з порожнини рота та виражене тремтіння пальців рук. Саме і лише працівник поліції є тією уповноваженою законом особою, якій на місці зупинки надано дискреційну компетенцію виявляти такі ознаки та пред`являти вимогу виконання п. 2.5 ПДР – пройти огляд. При цьому відсутність у певні часові проміжки на відеозаписі тих чи інших ознак сп`яніння не свідчить про відсутність таких ознак у водія взагалі, зокрема під час їх безпосереднього виявлення поліцейським.

Зазначені ознаки детально описані в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному уповноваженою особою, та підтверджені актом огляду. ОСОБА_1 ознайомився з протоколом та підписав його без зауважень, що відповідно до вимог ст. 256, п. 2 розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення (наказ МВС від 07.11.2015 № 1395) свідчить про відсутність у нього заперечень щодо зазначених у протоколі обставин, зокрема наявності ознак сп`яніння. Якщо водій вважав підстави для вимоги огляду безпідставними, він наділений можливістю пройти огляд та належно спростувати стан сп`яніння, чого ОСОБА_1 здійснено не було.

Крім того, в рішенні від 21.07.2010 у справі «Коробов проти України» ЄСПЛ визначив, що суд має право обґрунтувати свої висновки доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Сукупність доказів у справі (протокол, акт огляду, підписаний без зауважень, відеозапис) є достатньою та узгодженою для висновку про доведеність події правопорушення.

До аргументу про відсутність підпису водія на направленні до медичного закладу та про відсутність фіксації факту вручення направлення відсутній, що, на думку апелянта, свідчить про порушення порядку огляду, апеляційний суд відноситься критично, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог пунктів 8, 9 Інструкції № 1452/735, з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. Тобто саме працівники поліції мають доставити водія до закладу охорони здоров`я та передати направлення уповноваженому працівнику такого закладу. При цьому видача письмового направлення особисто водію для самостійного проходження огляду чинним порядком не передбачена. Відтак ненадання підпису водія на направленні не є процесуальним порушенням, яке тягне недійсність процедури.

Відсутність підпису ОСОБА_1 на направленні до медичного закладу не спростовує наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки відеозаписом та актом огляду на стан алкогольного сп`яніння підтверджено, що водій добровільно та категорично відмовився від огляду як на місці зупинки, так і в медичному закладі. Сама ж відмова водія об`єктивно унеможливлює подальше оформлення супровідних документів.

Апеляційний суд відхиляє довід апелянта, що його зупинено лише у зв`язку із технічною несправністю транспортного засобу (несправний покажчик стоп-сигналу), тому можна було обмежитися попередженням, а не складанням протоколу за ст. 130 КУпАП.

Нормативними документами, які регламентують порядок виявлення та фіксування керування водіями транспортними засобами у стані алкогольного сп`яніння (ст. 266 КУпАП, п. 2.5 ПДР, Інструкція № 1452/735), не передбачено як умову для вчинення дій, пов`язаних із виявленням та фіксацією у водіїв стану сп`яніння, обов`язковість певних підстав зупинення їх поліцейськими. Незгода водія із причинами зупинки або його необізнаність про це не позбавляє його обов`язку на вимогу поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, оскільки такий обов`язок прямо передбачений п. 2.5 ПДР і не пов`язаний з причиною зупинки транспортного засобу.

Склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не містить такого елементу, як «причина зупинки транспортного засобу». Об`єктивна сторона вказаного адміністративного правопорушення не містить у собі елементів іншого правопорушення, а тому кваліфікація діянь особи здійснюється самостійно від інших видів адміністративної відповідальності. Навіть якщо припустити, що зупинка транспортного засобу була здійснена за малозначним порушенням, це жодним чином не звільняє водія від обов`язку виконати законну вимогу поліцейського пройти огляд на стан сп`яніння у разі виявлення відповідних ознак – оскільки за невиконання такого обов`язку настає самостійна юридична відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП (справа № 275/451/24; справа № 291/4/23; Постанова ВП ВС № 990SCGC/1/24 від 18.04.2024).

Апеляційний суд не погоджується з твердженням апелянта про ненадання судом першої інстанції належної оцінки клопотанню захисника про закриття провадження.

Постанова Черняхівського районного суду від 19.05.2026 містить дослідження всієї сукупності доказів та встановлення на їх підставі факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду і доведеності його вини. Таким чином, суд першої інстанції фактично вирішив питання про відсутність підстав для закриття провадження, передбачених ст. 247 КУпАП, оскільки встановив наявність події та складу адміністративного правопорушення. Відхилення клопотання, обумовлене встановленими обставинами справи, не є самостійним процесуальним порушенням, яке могло б вплинути на законність і обґрунтованість постанови.

Відповідно до ст. 283 КУпАП постанова судді має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах. Зазначена вимога судом першої інстанції дотримана.

Твердження захисника про невживання водієм алкоголю, тяжкий матеріальний стан не впливає на доведеність факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння при встановленні відповідних ознак та на міру покарання, передбачену ч.1 ст.130 КУпАП.

Крім того, особа, яка бере на себе функції водія, зобов`язана знати та неухильно дотримуватися правил дорожнього руху, за порушення яких передбачено відповідальність відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд апеляційної інстанції вважає правильними та такими, що обґрунтовані належними та допустимими доказами і будь-яких сумнівів щодо цих доказів не вбачає, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Стягнення ОСОБА_1 судом першої інстанції призначено у розмірі, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому підстав вважати його таким, що не відповідає тяжкості вчиненого правопорушення та особі правопорушника, апеляційний суд не вбачає; можливості призначення менш суворого стягнення закон не передбачає.

За таких обставин апеляційний суд вважає постанову суду законною і обґрунтованою та не знаходить підстав для її зміни чи скасування.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Черняхівського районного суду Житомирської області від 19 травня 2026 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Постанову Черняхівського районного суду Житомирської області від 19 травня 2026 року про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

СуддяП. Миколайчук