Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №273/1553/25 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №273/1553/25 Головуючий у 1-й інст. Бєлкіна Д. С.

Номер провадження №33/4805/445/26

Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Галацевич О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року м.Житомир

Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Житомирського апеляційного суду Галацевич О.М., за участі захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - адвоката Рекши Олександра Ігоровича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Житомирі апеляційну скаргу адвоката Рекши Олександра Ігоровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Баранівського районного суду Житомирської області від 18 листопада 2025 року, якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,

встановив:

Постановою судді Баранівського районного суду Житомирської області від 18 листопада 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Згідно з постановою судді місцевого суду, 04.09.2025 о 00 год 05 хв у м.Баранівка по вул.Звягельській ОСОБА_1 керував транспортним засобом NISSAN, номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив п.2.9 а) Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Не погоджуючись із вказаною постановою судді місцевого суду, адвокат Рекша О.І. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, а провадження у справі закрити, посилаючись на незаконність постанови, неповне з`ясування судом обставин справи та неправильне застосування норм матеріального права.

Звертає увагу на те, що долучений до матеріалів справи відеозапис не є належним та достатнім доказом у розумінні ст.251 КУпАП, оскільки не дає можливості ідентифікувати особу водія. Зазначає, що протягом усього відеозапису відсутнє зображення обличчя особи, яка керувала транспортним засобом та проходила огляд на стан сп`яніння, а свідки під час проведення такого огляду працівниками поліції не залучалися. Не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на відеозаписі у проміжку часу з 00:44:10 до 00:44:40 (31-ша хвилина відеозапису) наявне обличчя водія, вважаючи, що зазначений фрагмент також не дає можливості ідентифікувати особу ОСОБА_1 . Вважає, що суд надав цьому доказу необґрунтовано розширене тлумачення, чим, на думку апелянта, порушив принципи об`єктивності та безсторонності, а також положення ст.62 Конституції України щодо недопустимості ґрунтування висновків на припущеннях.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку.

Відповідно до пункту 2.9 а) Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч.1 ст.130 КУпАП.

За правилами частин 2-5 ст.266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних засобів поліцейським із застосуванням технічних засобів відеозапису, а у разі незгоди особи на проведення огляду з використання спеціальних технічних засобів або у разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я

Згідно зі ст.245 КУпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст.251 КУпАП.

Як зазначено в ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за порушення ним п.2.9 а) Правил дорожнього руху, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами, а зміст постанови відповідає вимогам статей 283, 284 КУпАП.

Як правильно встановив суддя місцевого суду, наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №442914 від 04.09.2025, згідно якого, 04.09.2025 о 00 год 05 хв у м.Баранівка по вул.Звягельській ОСОБА_1 керував транспортним засобом NISSAN, номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п.2.9 а) Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП. Огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу Драгер Алкотест. Результат позитивний 2,06 проміле (а.с.2-3); роздруківкою результату тестування №693 від 04.09.2025 на стан сп`яніння, проведеного за допомогою приладу Drager Alcotest 6820, результат тесту становить 2,06 проміле (а.с.4); копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5640865 від 04.09.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ним ПДР за ч.2 ст.122 КУпАП (а.с.5); розписками про роз`яснення прав та обов`язків, передбачених ст.63 Конституції України та статтею 268 КУпАП, та про порядок застосування спеціального технічного засобу від 04.09.2025 (а.с.6-7); розпискою про ознайомлення водія з вимогами ч.1 ст.266 КУпАП щодо відсторонення водія від керування транспортними засобами (а.с.8); актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних приладів (а.с.9); направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 04.09.2025 (а.с.10); копією свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки (а.с.11); відеозаписом обставин події (а.с.13).

Суддя місцевого суду надав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності та взаємозв`язку і дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Доводами апеляційної скарги висновків суду не спростовано. Досліджені суддею докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.

Із наявних у матеріалах справи відеозаписів з нагрудної камери поліцейського та відеореєстратора службового автомобіля, у сукупності з іншими наявними у справі доказами, вбачаються обставини, достатні для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

З відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу «Alkotest Drager 6820», результат якого становив 2,06 проміле, що перевищує допустимий показник 0,2 проміле алкоголю в крові, визначений п.7 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015.

Під час проведення огляду на стан сп`яніння та оформлення відносно ОСОБА_1 адміністративних матеріалів працівниками поліції не було допущено порушень вимог ст.ст.256, 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015, а також Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України №1395 від 07.11.2015, які б могли бути підставою для визнання результатів огляду недійсними, а складених процесуальних документів - недопустимими доказами.

Твердження захисника про неможливість ідентифікації особи водія є необґрунтованими. Із відеозапису вбачається, що особу водія працівниками поліції було встановлено на підставі пред`явленого ним посвідчення водія. Після цього поліцейський звертався до нього на ім`я та по батькові (« ОСОБА_2 , алкогольні напої вживали?»), при цьому особа не заперечувала правильність названих анкетних даних та продовжила спілкування з працівником поліції. Крім того, як правильно зазначив суд першої інстанції, на відеозаписі зі службового відеореєстратора на 31-й хвилині (у проміжку часу з 00:44:10 до 00:44:40) візуалізується обличчя водія. За таких обставин доводи апеляційної скарги про неможливість ідентифікації особи водія є безпідставними.

Доводи апеляційної скарги про недоведеність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом також спростовуються сукупністю досліджених судом доказів, зокрема відеозаписами та постановою серії ЕНА № 5640865 від 04.09.2025 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП. Сукупність наявних у справі доказів не викликає сумнівів у тому, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом.

Судові рішення, на які посилається захисник в апеляційній скарзі, не мають преюдиційного значення для вирішення даної справи. Постанова суду не суперечить практиці ЄСПЛ.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує практику Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).

Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, будь-яких вагомих доказів та доводів на спростування правильності висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130 КУпАП, не надано.

Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм закону, які б слугували підставою для скасування чи зміни постанови суду. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, та не спростовуються доводами апеляційної скарги.

За таких обставин, підстав для скасування постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 немає.

Керуючись ст.294 КУпАП, суд

постановив:

Апеляційну скаргу адвоката Рекши Олександра Ігоровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову Баранівського районного суду Житомирської області від 18 листопада 2025 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя О.М. Галацевич