Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №285/1517/26 — Житомирський апеляційний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 285/1517/26 Головуючий у 1-й інст. Коцюба О. М.

Категорія 41 Доповідач Миколайчук П.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року м. Житомир

Житомирський апеляційний суд у складі:

судді-доповідача Миколайчука П.В.,

суддів Галацевич О. М., Григорусь Н.Й.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 03.07.2026

у цивільній справі за позовною заявою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

16.03.2026 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 14.07.2020 року у розмірі 87203,96 грн.

В обґрунтовування позовних вимог позивач зазначив, що 14.07.2020 ОСОБА_1 підписав Паспорт кредиту, того ж дня власноручно підписав Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг. На підставі укладеного договору ОСОБА_1 отримав платіжний інструмент - кредитну картку № НОМЕР_1 , строк дії 04/24, тип - Універсальна. Відповідач зобов`язався повернути кредитні кошти на умовах та в строки, визначені договором. ОСОБА_1 користувався кредитним лімітом, повертав використану суму кредитного ліміту та сплачував відсотки за користування кредитним лімітом, але припинив надавати своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору. 18.06.2024 він підписав у системі самообслуговування Приват24 за допомогою ОТР пароля Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг та Додаткову угоду №SAMDNWFC00060940212_01 до Кредитного договору від 18.06.2024 року, у зв`язку з чим сторони узгодили змінити умови кредитного договору шляхом внесення в Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг змін: тип кредиту - невідновлювальна кредитна лінія, строк кредитування - 12 місяців з пролонгацією, зі сплатою 12,0 % річних, мінімальний платіж зменшено до 1 % від заборованості, але не менше ніж 100 грн. щомісячно протягом перших шести календарних місяців з дати укладення цієї додаткової угоди, із збільшенням до 3% починаючи із 7 календарного місяця з дати укладення цієї додаткової угоди до дати повного погашення кредиту. Однак, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 03.03.2026 виникла заборгованість у розмірі 87 203,96 грн, яка складається з 80 647,06 грн заборгованості за тілом кредиту; 6556,90 грн заборгованості за простроченими відсотками. У добровільному порядку ОСОБА_1 заборгованість не погашає, у зв`язку з чим позивач був змушений звернутися до суду із вказаним позовом.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

03.07.2026 Звягельський міськрайонний суд Житомирської області ухвалив рішення, яким позов задовольнив та стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № б/н від 14.07.2020 на загальну суму 87 203,96 грн та стягнув 2662,40 грн судового збору.

Рішення мотивоване тим, що 14.07.2020 ОСОБА_1 підписав власноручно Паспорт кредиту та Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, отримав платіжний інструмент - кредитну картку № НОМЕР_1 , строк дії 04/24, тип -Універсальна. При укладенні Договору відповідач був повідомлений про умови кредитування в Банку. Відповідно до умов Кредитного договору, відповідач зобов`язувався повертати кредит, сплачувати нараховані відсотки, комісії, а у разі порушення ним своїх договірних зобов`язань - додаткові проценти та штраф. Відповідач погодився з умовами та правилами надання банківських послуг, користувався кредитними коштами, здійснював погашення кредиту. Однак, в порушення умов кредитного договору відповідач своїх договірних зобов`язань належним чином не виконував, у зв`язку з чим, за даними розрахунку заборгованості станом на 03.03.2026, виникла заборгованість у розмірі 87 203,96 грн, яка складається з 80 647,06 грн заборгованості за тілом кредиту; 6 556,90 грн заборговансті за простроченими відсотками. Тому, враховуючи, що ОСОБА_1 було фактично отримано та використано надані позивачем грошові кошти, однак в добровільному порядку відповідач повернув їх не в повному обсязі, а також йому було відомо про умови кредитування, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування скарги зазначив, що наданий позивачем розрахунок заборгованості не є первинним документом у розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і, за відсутності підтвердження виписками з особових рахунків, не є належним доказом наявності та розміру заборгованості. Зазначає, що розрахунок не містить даних, необхідних для перевірки його обґрунтованості: періоду нарахування, розміру процентної ставки, бази нарахування та порядку обчислення відсотків; у самому розрахунку в графі «сума коштів, внесена клієнтом на погашення заборгованості» зазначено загальну суму 925 470,31 грн, з приміткою «погашено заборгованості за поточним тілом кредиту 925 470,31», що, на думку апелянта, спростовує факт наявності непогашеної заборгованості. Крім того, зауважує, що суд не застосував положення Закону України «Про захист прав споживачів» щодо тлумачення нечітких умов договору на користь споживача.

Заперечення інших учасників справи

24.08.2026, в межах строку, встановленого ухвалою суду від 10.08.2026 про відкриття апеляційного провадження, від представника АТ КБ «ПриватБанк» Кравченко О.М. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечує проти доводів апелянта та просить рішення Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 03.07.2026 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення, з огляду на таке.

Позивач зазначає, що між сторонами укладено договір у порядку статті 634 ЦК України шляхом приєднання відповідача до запропонованих Банком Умов та Правил надання банківських послуг на підставі Заяви від 14.07.2020, підписаної цифровим власноручним підписом на електронному сенсорному пристрої відповідно до Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 13.12.2019 № 151. На підставі укладеного договору відповідач отримав платіжний інструмент - кредитну картку № НОМЕР_1 , строком дії до 04/24.

На підтвердження факту отримання та використання відповідачем кредитних коштів позивач посилається на виписку по рахунку як первинний документ у розумінні Переліку типових документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 № 578/5, а також на факт часткового погашення заборгованості, що, на думку позивача, свідчить про схвалення відповідачем правочину своїми подальшими діями відповідно до частини другої статті 642 ЦК України. Крім того, позивач зазначає, що 18.06.2024 відповідач підписав у системі дистанційного обслуговування Приват24 за допомогою ОТР-пароля Додаткову угоду № SAMDNWFC00060940212_01, якою погоджено зміну умов кредитування, зокрема зменшення процентної ставки до 12,0 % річних та зміну порядку сплати мінімального обов`язкового платежу, а також умову про визначення 180-го дня з моменту порушення відповідачем зобов`язань з погашення кредиту як строку повернення кредиту відповідно до статті 212 ЦК України.

На обґрунтування своєї позиції позивач посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 29 липня 2020 року у справі № 753/10779/16-ц (щодо схвалення особою правочину діями, спрямованими на його виконання), у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (щодо права кредитора вимагати повернення фактично одержаних та не повернутих позичальником коштів), а також у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 та від 11 листопада 2020 року у справі № 05/4176/18 (щодо доказової сили банківської виписки по рахунку).

Позивач зазначає, що відповідач не спростував належними та допустимими доказами факт укладення кредитного договору й ознайомлення з його умовами та не довів належного виконання договірних зобов`язань, у зв`язку з чим вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.08.2026 визначено склад суду для розгляду справи №285/1517/26: Миколайчук П.В. (суддя-доповідач), Галацевич О. М., Григорусь Н.Й.

Ухвалою від 10.08.2026 Житомирський апеляційний суд відкрив апеляційне провадження у справі.

Після проведення підготовчих дій Житомирський апеляційний суд ухвалою від 17.08.2026 призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.

Обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанції

14.07.2020 ОСОБА_1 (відповідач) уклав з АТ КБ «ПриватБанк» договір про надання банківських послуг шляхом приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк» на умовах, викладених у Заяві про приєднання від 14.07.2020, підписаній цифровим власноручним підписом на електронному сенсорному пристрої відповідно до Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 13.12.2019 № 151. Зазначеною заявою відповідач приєднався до умов кредитування за програмою «Кредитні картки»: відновлювана кредитна лінія з лімітом до 50 000 грн для картки «Універсальна», строком 12 місяців з пролонгацією, процентною ставкою 43,2 % річних. Аналогічні умови зафіксовано у Паспорті споживчого кредиту від 14.07.2020, підписаному відповідачем особисто.

На підставі укладеного договору відповідачу видано платіжний інструмент - кредитну картку № НОМЕР_1 строком дії до 04/24, що підтверджується довідкою АТ КБ «ПриватБанк» від 04.03.2026 (реєстр. № 0000005303239264).

Згідно з довідкою АТ КБ «ПриватБанк» від 04.03.2026 (реєстр. № 0000005303230449) про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, розмір кредитного ліміту за вказаною карткою неодноразово змінювався Банком в односторонньому порядку (з 14.07.2020 по 20.06.2024 - у діапазоні від 0 грн до 100 000 грн), що відповідає умовам відновлюваної кредитної лінії, погодженим сторонами.

18.06.2024 відповідач підписав за допомогою ОТР-пароля в системі «Приват24» нову Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (ліміт до 200 000 грн, ставка 42,0 % річних) та Додаткову угоду № SAMDNWFC00060940212_01 до Кредитного договору від 18.06.2024, якою сторони погодили: зміну типу кредиту на невідновлювану кредитну лінію; зменшення процентної ставки до 12,0 % річних; зменшення розміру мінімального обов`язкового платежу до 1 % заборгованості протягом перших шести місяців з подальшим збільшенням до 3 %; умову про те, що в разі порушення відповідачем зобов`язань з погашення заборгованості протягом 180 днів термін повернення кредиту вважається таким, що настав на 180-й день з моменту порушення (пункт 2 Додаткової угоди, статті 212, 611, 651 ЦК України). Додатковою угодою сторони зафіксували розмір заборгованості на дату її підписання - 95 281,30 грн (88 250,30 грн тіла кредиту та 7 031,00 грн нарахованих відсотків).

Довідкою про зміну кредитного ліміту зафіксовано, що 20.06.2024 кредитний ліміт за карткою зменшено до 0,00 грн, що відповідає переведенню заборгованості на умови погашення за Додатковою угодою без подальшого кредитування.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № б/н від 14.07.2020, складеного АТ КБ «ПриватБанк» станом на 03.03.2026, відповідач протягом усього періоду дії договору здійснював операції за рахунок кредитного ліміту (зняття готівки, безготівкові розрахунки) та частково погашав заборгованість, сплативши за поточним тілом кредиту 925 470,31 грн, за простроченим тілом кредиту - 10 704,69 грн, за нарахованими відсотками - 14 936,00 грн, за простроченими відсотками - 18 636,51 грн. Станом на 03.03.2026 непогашений залишок заборгованості становить 87 203,96 грн, з яких 80 647,06 грн - заборгованість за тілом кредиту, 6 556,90 грн - заборгованість за простроченими відсотками.

У добровільному порядку відповідач заборгованість не погасив, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом, який рішенням Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 03.07.2026 задоволено в повному обсязі.

Позиція апеляційного суду

Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Із прийняттям Закону України Про електронну комерцію № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За змістом ст.1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що кредитний договір між сторонами укладено в належній письмовій формі з дотриманням вимог статей 207, 634, 638 ЦК України, відповідач ознайомлений з усіма істотними умовами кредитування та своїми діями підтвердив і схвалив укладений правочин, а тому доводи апеляційної скарги, спрямовані на заперечення обґрунтованості позовних вимог, підлягають перевірці на предмет їх відповідності наведеним висновкам.

Оцінка доводів апеляційної скарги

Щодо доводу про те, що розрахунок заборгованості не є первинним документом у розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і не містить даних, необхідних для перевірки його обґрунтованості (період нарахування, розмір ставки, база нарахування, порядок обчислення відсотків). Колегія суддів відхиляє цей довід, оскільки наданий позивачем розрахунок за період з 14.07.2020 по 03.03.2026 містить поопераційний облік кожної операції за рахунком із зазначенням дати, кількості днів нарахування, суми операції, залишку тіла кредиту (поточного та простроченого), застосованої процентної ставки та нарахованих відсотків. Розмір ставки, застосованої в розрахунку (3,5 % на місяць до 31.05.2024 та 1 % на місяць з 01.06.2024), відповідає ставкам 42,0 % та 12,0 % річних, погодженим сторонами відповідно у Заяві від 14.07.2020 (з урахуванням подальшої зміни ставки в межах умов договору) та в Додатковій угоді від 18.06.2024. Метод нарахування процентів (щоденно на суму поточної заборгованості) відповідає умовам, до яких приєднався відповідач. Крім того, розрахунок є похідним від виписки по рахунку, яка згідно з Переліком № 578/5 має статус первинного документа й підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 та від 11 листопада 2020 року у справі № 05/4176/18. За таких обставин довід апелянта про неможливість перевірки розрахунку спростовується його змістом.

Щодо доводу про те, що зазначена в розрахунку сума 925 470,31 грн, погашена за поточним тілом кредиту, спростовує наявність непогашеної заборгованості. Колегія суддів відхиляє цей довід як такий, що ґрунтується на помилковому тлумаченні структури розрахунку. За умовами Заяви від 14.07.2020 відповідачу надано відновлювану кредитну лінію, яка передбачає багаторазове зняття та повернення коштів у межах ліміту протягом усього строку дії договору. Довідка про зміну кредитних лімітів фіксує понад двадцять окремих змін ліміту в діапазоні від 500 грн до 100 000 грн за період з 14.07.2020 по 20.06.2024, що підтверджує інтенсивне багаторазове користування карткою. Сума 925 470,31 грн є накопичувальним підсумком усіх операцій погашення поточного тіла кредиту за понад чотири роки користування кредитною лінією, а не одноразовим платежем, що перевищує розмір заборгованості. Підсумкові показники розрахунку окремо визначають залишок заборгованості за тілом кредиту (80 647,06 грн) та за простроченими відсотками (6 556,90 грн), що у сукупності (87 203,96 грн) точно відповідає сумі, стягнутій судом першої інстанції. Отже, наявність значного кумулятивного обороту коштів по картці підтверджує, а не спростовує факт активного користування кредитом, після завершення якого утворився непогашений залишок заборгованості.

Щодо доводу про незастосування судом першої інстанції положень Закону України «Про захист прав споживачів» стосовно тлумачення нечітких умов договору на користь споживача. Колегія суддів відхиляє цей довід, оскільки Паспорт споживчого кредиту від 14.07.2020 та Заява про приєднання містять вичерпне розкриття всіх істотних умов кредитування у формі, передбаченій Законом України «Про споживче кредитування» (тип кредиту, ліміт, строк, процентна ставка, реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту за різними сценаріями користування, розмір мінімального платежу, наслідки прострочення, право на відмову від договору та дострокове погашення), а відповідач підписав окреме підтвердження отримання та розуміння цієї інформації. Апеляційна скарга не містить конкретизації того, яке саме положення договору є незрозумілим або допускає множинне тлумачення, у зв`язку з чим підстав для застосування принципу тлумачення умов договору на користь споживача колегія суддів не вбачає.

Оскільки всі доводи апеляційної скарги перевірені та відхилені з наведених мотивів, а рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного встановлення обставин справи, підстави для його скасування або зміни, передбачені статтею 376 ЦПК України, відсутні.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення - без змін.

Розподіл судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, в резолютивній частині постанови зазначається розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, судові витрати, понесені відповідачем у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покладаються на нього самого, і підстав для їх перерозподілу немає.

Керуючись ст.ст. 141, 259, 268, 367, 368, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Житомирський апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 03 липня 2026 року у справі № 285/1517/26 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, встановлених статтею 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 10 вересня 2026 року.

Судді

П.В. Миколайчук О.М. Галацевич Н.Й. Григорусь