Окрема думка від 22 липня 2026 р. у справі №990/379/25 — Велика Палата Верховного Суду

ОКРЕМА ДУМКА

(спільна)

суддів Великої Палати Верховного Суду Мартинюк Н. М., Погрібного С. О.

щодо постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 липня 2026 року

(справа № 990/379/25, провадження № 11-88заі26)

Відповідно до частини третьої статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя, не згодний із судовим рішенням, може письмово викласти свою окрему думку.

Короткий виклад історії справи

1. У серпні 2025 року ОСОБА_1 (далі також - позивачка) звернулася до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовною заявою до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - Комісія, ВККС) з такими позовними вимогами:

- визнати протиправним і скасувати рішення ВККС від 11 червня 2025 року № 90/ас?25 (далі - Спірне рішення), прийняте у складі Першої палати, яким ОСОБА_1 визнано такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді за критерієм соціальної компетентності;

- зобов`язати ВККС повторно провести співбесіду з ОСОБА_1 у межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), з урахуванням висновків суду.

2. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 10 лютого 2026 року позов задовольнив.

3. Визнав протиправним і скасував Спірне рішення, прийняте у складі Першої палати ВККС, яким ОСОБА_1 визнано такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді за критерієм соціальної компетентності; зобов`язав Комісію повторно провести співбесіду із ОСОБА_1 у межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами).

4. Суд дійшов переконання про відсутність у Спірному рішенні мотивів щодо заниження позивачці балів за кожним із досліджених показників (особиста та соціальна компетентність) за наведеними критеріями, що є безумовною підставою для висновку про протиправність оскаржуваного рішення та необхідність його скасування.

5. На думку суду, внутрішнє переконання членів Комісії не виправдовує безпідставності чи невмотивованості її висновків, адже суб`єктивна впевненість члена колегії / палати у правильності оцінки згідно із законом має бути підкріплена раціональними мотивами та доказами, відображеними в письмовому рішенні.

6. Відсутність мотивації не дає змоги зрозуміти причинно-наслідкового зв`язку між фактичними проявами певних рис і навичок судді і виставленою Комісією оцінкою, при цьому цитування загальних вимог у заперечувальному контексті такою мотивацією не є.

Мотиви судового рішення Великої Палати Верховного Суду у цій справі

7. Постановою від 23 липня 2026 року Велика Палата Верховного Суду:

- апеляційну скаргу ВККС залишила без задоволення;

- рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 лютого 2026 рокуу справі № 990/379/25 залишила без змін.

8. Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що спірними у цій справі є висновки Комісії, сформульовані на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» за результатами дослідження особистої та соціальної компетентності позивачки, зокрема, в частині невмотивованості оцінок за критерієм особистої компетентності та в частині визнання невідповідності позивачки критерію соціальної компетентності.

9. Стосовно оцінювання позивачки за критерієм особистої компетентності Велика Палата Верховного Суду зазначила, що, установлюючи відповідність позивачки цьому критерію, Комісія оцінювала такі показники як «рішучість та відповідальність», а також «безперервний розвиток» відповідно до приписів Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Комісії від 22 січня 2025 року № 20/зп-25 (далі - Положення № 20/зп-25).

10. Проаналізувавши зміст Спірного рішення, Велика Палата Верховного Суду встановила, що Комісія, оцінюючи показник «рішучість та відповідальність», навела обставини здійснення позивачкою правосуддя в умовах воєнного стану, виконання нею службових обов`язків у місті Суми, її ставлення до своєчасного ухвалення судових рішень, а також проаналізувала статистичні показники її роботи. Разом із тим зі змісту Спірного рішення не вбачається мотивів, які б ставили під сумнів здатність позивачки вчасно приймати та не відкладати рішення у значущій для людини ситуації, навіть складні та непопулярні, а також брати на себе відповідальність за рішення та їх наслідки.

11. Велика Палата Верховного Суду також звернула увагу, що фактично підставою для відповідних висновків Комісії стало її зауваження про те, що надмірна емпатичність судді під час судового процесу може сприйматися стороннім спостерігачем як необґрунтована прихильність чи упередженість. Такий висновок Комісія зробила на підставі власної оцінки фрагмента мотиваційного листа позивачки про те, що кожна справа була фактично «пропущена» нею через себе.

12. Погоджуючись із висновком суду першої інстанції, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що емпатія як складова емоційного інтелекту не входить до жодного з елементів показника «рішучість та відповідальність» критерію особистої компетентності. Крім того, позивачка пояснила, що, незважаючи на власні почуття, ухвалює рішення відповідно до вимог законодавства.

13. Стосовно показника «безперервний розвиток» Велика Палата Верховного Суду констатувала, що ВККС навела відомості про професійний розвиток позивачки, її участь у заходах із підвищення кваліфікації, вивчення практики Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, а також проходження додаткового навчання. Водночас ВККС, оцінюючи кандидатку за вказаним показником, не зазначила жодних мотивів, які стали підставою для виставлення 18,33 бала із 25 можливих.

14. Оцінюючи висновки Комісії щодо відповідності позивачки критерію соціальної компетентності, Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що відповідність цьому критерію встановлювалася за показниками «ефективна комунікація», «ефективна взаємодія», «стійкість мотивації» та «емоційна стійкість», визначеними Положенням № 20/зп-25.

15. Щодо показників «ефективна комунікація» та «ефективна взаємодія» Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновком суду першої інстанції про те, що Спірне рішення в цій частині містить лише цитування Положення № 20/зп-25 (пункти 68-72), виклад письмових пояснень позивачки щодо успішних прикладів взаємодії та комунікації (пункти 73-75), але не містить жодного пояснення, в чому саме кандидатка не відповідає показникам «ефективна комунікація» та «ефективна взаємодія».

16. До того ж Велика Палата Верховного Суду зауважила, що проактивна позиція позивачки в доведенні перед Комісією власної відповідності всім передбаченим Положенням № 20/зп-25 показникам виявилася в наданні письмових та усних пояснень, проте жодних мотивів неврахування чи відхилення таких пояснень, а також спростування викладених у них фактів Спірне рішення не містить.

17. Перевіряючи обґрунтованість висновків Комісії щодо показника «стійкість мотивації», Велика Палата Верховного Суду також погодилася з судом першої інстанції, що Спірне рішення містить характеристику змісту цього показника та наведені в письмових поясненнях позивачки позитивні її характеристики, але обґрунтування виставлення балів за цим показником (9 балів з 12,5 можливих) рішення не містить, що свідчить про його необґрунтованість у цій частині.

18. Досліджуючи мотивування Комісії щодо показника «емоційна стійкість», Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що у Спірному рішенні не наведено мотивів, з яких ВККС виставила за цим показником 9,33 бала з 12,5 можливих, а також відсутнє мотивування, в чому саме виявилась нездатність ОСОБА_1 чітко та структуровано доносити та відстоювати свою позицію, обґрунтовувати свої рішення раціональними, цілісними та послідовними аргументами, впливати на думку інших, впевнено та переконливо виступати перед аудиторією.

19. За таких обставин Велика Палата Верховного Суду вважала, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо невмотивованості Спірного рішення, а відтак щодо наявності підстав для визнання його протиправним та скасування.

Мотиви окремої думки

20. З висновком Великої Палати Верховного Суду про залишення рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 лютого 2026 року в цій справі без змін не погоджуємося з огляду на таке.

21. Відповідно до частини другої статті 128 Конституції України призначення на посаду судді здійснюється за конкурсом, крім випадків, визначених законом.

22. За змістом частини першої статті 79 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до цього Закону та положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, що затверджується Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, з дотриманням вимог законодавства про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

23. Частиною другою статті 79-3 Закону № 1402-VIII визначено, що у конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 (для апеляційного суду), частиною першою чи другою статті 33 (для вищого спеціалізованого суду) цього Закону.

24. Процедуру проведення Комісією кваліфікаційного оцінювання врегульовано главою 1 розділу V Закону № 1402-VIII.

25. Отже, необхідною умовою зайняття посади судді є проходження кваліфікаційного оцінювання з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.

26. Частиною другою статті 83 Закону № 1402-VIII установлено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться Комісією з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Визначено критерії кваліфікаційного оцінювання: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність.

27. Відповідно до частини п`ятої статті 83 Закону № 1402-VIII порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються ВККС.

28. Як уже йшлося вище, ВККС своїм рішенням затвердила Положення № 20/зп-25.

29. За змістом пунктів 1.3 - 1.4 цього Положення завданням кваліфікаційного оцінювання є встановлення відповідності кандидата на посаду судді вимогам до посади судді за критеріями компетентності (професійна, особиста, соціальна), доброчесності та професійної етики згідно з визначеними показниками, а основними принципами кваліфікаційного оцінювання є автономність, запобігання конфлікту інтересів, об`єктивність, неупередженість, прозорість, публічність, рівність умов для кандидатів на посаду судді.

30. Тобто процедура добору кандидатів на посаду судді проводиться винятково на підставі, в межах повноважень та у спосіб, які визначені положеннями Закону, й винятково уповноваженим суб`єктом - Комісією. За своєю правовою природою повноваження Комісії стосовно проведення кваліфікаційного оцінювання в межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах та визначення його результатів є дискреційними та виключною компетенцією її як уповноваженого органу, який на постійній основі діє у системі судоустрою України.

31. Велика Палата Верховного Суду (в інших справах з такими самими предметом і підставами позову) неодноразово наголошувала, що повноваження Комісії стосовно оцінювання кандидата на посаду судді є дискреційними та винятковою компетенцією її як уповноваженого органу, який на постійній основі діє в національній системі судоустрою.

32. Жоден суб`єкт, у тому числі й суд, не вправі втручатися у здійснення Комісією компетенції щодо оцінювання кандидатів на посаду судді в межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів.

33. Згідно з Рекомендацією № R(80)2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року дискреційним є повноваження, яке адміністративний орган, ухвалюючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.

34. Відповідно до завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними у цій статті й інших законах, зокрема в Законі № 1402-VIII. Водночас оцінка Верховним Судом мотивів та обґрунтованості оспорюваного рішення ВККС не є втручанням у її дискреційні повноваження.

35. Отже, відповідаючи на порушені в апеляційній скарзі питання, Велика Палата Верховного Суду мала перевірити викладені в оспорюваному рішенні висновки ВККС на предмет їхньої об`єктивності та обґрунтованості, оскільки це є ключовим питанням правового спору в розглядуваній справі.

36. Одним із завдань адміністративного судочинства є перевірка реалізації суб`єктами владних повноважень їхніх дискреційних повноважень, зокрема, за критеріями обґрунтованості, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для ухвалення рішення.

37. Вимога щодо обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень означає, що таке рішення потрібно приймати з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його ухвалення. Цей критерій вимагає від суб`єкта владних повноважень ураховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так й інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього суб`єкт владних повноважень має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати ухвалення невмотивованих висновків. Несприятливе для особи рішення повинне бути вмотивованим.

38. Отже, визначальним критерієм правомірності рішення ВККС України про непідтвердження здатності здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді є встановлення Комісією обставин, які стали підставою для ухвалення відповідного рішення, та мотивів, з яких ВККС дійшла відповідних висновків.

39. При цьому в рішенні Комісії зазначені отримані позивачкою бали з оцінювання встановлених законом критеріїв з урахуванням того, що всі показники оцінені за результатами дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє, та співбесіди, а також вказані законодавчі підстави прийняття Спірного рішення.

40. Вважаємо, що в оскарженому рішенні ВККС відповідно до чинного нормативного регулювання процедури кваліфікаційного іспиту належним чином навела підстави, на яких воно ґрунтується, послалася на відповідні правові норми й описала обставини, щодо яких вони (норми) застосовані.

41. Дослідивши досьє та провівши співбесіду з позивачкою, Комісія визначила, що за результатами кваліфікаційного оцінювання ОСОБА_1 отримала 718,43 бала, проте не підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді за критерієм соціальної компетентності.

42. За змістом рішення вбачається, що надані позивачкою відповіді на питання оцінено Комісією та виставлено індивідуальний бал за її внутрішнім переконанням, що відповідає вимогам Закону № 1402-VIII та Положенню № 20/зп-25. Зазначене стосується оцінювання Комісією всіх критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності позивачки на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

43. Наведені позивачкою підстави для скасування рішення Комісії зводяться переважно до незгоди з внутрішнім переконанням членів Комісії, яке сформовано в межах наданих законом дискреційних повноважень. Переоцінка судом мотивів, покладених Комісією в основу рішення, та їх викладення в іншому змісті, на нашу думку, свідчить про неправомірне втручання у дискреційні повноваження незалежного органу, відповідального за формування доброчесного та професійного суддівського корпусу.

44. Переконані, що оскаржуване рішення ВККС ухвалене на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцієюта законами України, підстави для визнання протиправним і скасування вказаного рішення відсутні.

45. Підсумовуючи, зазначимо, що результатом апеляційного перегляду справи мало б бути задоволення апеляційної скарги ВККС, скасування рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 лютого 2026 року та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1

Судді: Н. М. Мартинюк

С. О. Погрібний