Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №732/1388/25 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Суд: Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Інстанція: Касаційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: що виникають з договорів оренди

Дата: 08 вересня 2026 р.

Справа: №732/1388/25

Суддя: Пархоменко Павло Іванович

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 732/1388/25

провадження № 61-2494св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду (далі - Верховний Суд): Пархоменка П. І. (суддя - доповідач), Гудими Д. А., Краснощокова Є. В.,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Селіт Маш» (далі - ТОВ «Селіт Маш»)

на постанову Чернігівського апеляційного суду від 27 січня 2026 року у складі колегії суддів: Висоцької Н.В., Мамонової О.Є., Шитченко Н.В.,

у справі

за позовом ОСОБА_1 (далі - позивачка)

до

відповідачівТОВ «Селіт Маш», Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрополігон» (далі - ТОВ «Агрополігон») (далі - відповідачі)

продострокове розірвання договору оренди землі,

ухвалив постанову про таке:

I. Вступ

1. У серпні 2025 року позивачка звернулася до суду з позовом до відповідачів про дострокове розірвання договору оренди землі.

2. Суд першої інстанції закрив провадження у справі у зв`язку із її підсудністю до суду господарської юрисдикції.

3. Апеляційний суд ухвалу суду першої інстанції скасував, справу направив для продовження розгляду.

4. Відповідач ТОВ «Селіт Маш» оскаржило постанову апеляційного суду в касаційному порядку. Підставою касаційного оскарження вказало те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, порушив норми процесуального права та не врахував висновків Верховного Суду.

5. Ключовим питанням у цій справі є те, чи підлягає розгляду заявлена позовна вимога у порядку цивільного судочинства.

6. Оскаржуване судове рішення переглядається в межах, передбачених статтею 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК),

у зв`язку з чим Верховний Суд вирішує питання права, а не факту.

ІІ. Короткий зміст позовних вимог

7. Позов обґрунтований так:

- згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 належала на праві власності земельна ділянка на території Андріївської сільської ради Городнянського (зараз Чернігівського) району Чернігівської області для ведення сільськогосподарського виробництва;

- 10 грудня 2013 року між ОСОБА_2 та АПК «Старосільський» було укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 15 років. Після смерті ОСОБА_2 позивачка успадкувала вищезазначену земельну ділянку та оформила своє спадкове право на неї;

- оскільки до позивачки перейшло право власності на орендовану земельну ділянку в порядку спадкування після смерті орендодавця, з урахуванням пункту 38 договору оренди землі, статті 41 Конституції України, категоричного бажання розірвати договір, на її переконання наявні підстави для розірвання договору оренди землі;

- 12 червня 2025 року АПК «Старосільський» продав права оренди спірної земельної ділянки ТОВ «Селіт Маш» шляхом укладення договору про продаж права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, і на тепер орендарем за договором оренди земельної є відповідач - ТОВ «Селіт Маш»;

- 30 липня 2025 року без згоди позивачки належну їй земельну ділянку здано в суборенду ТОВ «Агрополігон».

8. Враховуючи викладене, позивачка просила:

- достроково розірвати договір оренди землі, укладений між ОСОБА_2 та АПК «Старосільський», що зареєстрований 25 грудня 2013 року, право оренди за яким відчужено ТОВ «Селіт Маш» згідно з договором про продаж права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, серія та номер 933, що виданий 12 червня 2025 року, предметом якого є земельна ділянка площею 4,0984 га, кадастровий номер 7421480400:05:000:0545, яка розташована на території Андріївської сільської ради Городнянського (зараз Чернігівського) району Чернігівської області, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та припинити речове право - право оренди земельної ділянки, кадастровий номер 7421480400:05:000:0545, яке зареєстровано за ТОВ «Селіт Маш», а також припинити речове право - право суборенди земельної ділянки кадастровий номер 7421480400:05:000:0545, яке зареєстровано за ТОВ «Агрополігон».

IІІ. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

9. Ухвалою Городнянського районного суду Чернігівської області від 17 жовтня 2025 року закрито провадження у справі.

Роз`яснено позивачці, що її позов до ТОВ «Селіт Маш», ТОВ «Агрополігон» про дострокове розірвання договору оренди землі належить до юрисдикції Господарського суду Запорізької області.

10. Суд першої інстанції керувався тим, що розгляд порушених позивачами питань має здійснюватися у порядку контролю за ходом ліквідаційної процедури шляхом оскарження дій чи бездіяльності ліквідатора відповідно до частини шостої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).

ІV. Короткий зміст постанови апеляційної інстанції

11. Постановою Чернігівського апеляційного суду від 27 січня 2026 року ухвалу суду першої інстанції скасовано. Справу направлено для продовження розгляду.

12. Апеляційний суд виходив із такого:

- ТОВ «Селіт Маш» набуло права оренди спірних земельних ділянок за результатами проведеного аукціону з продажу права оренди, заплативши за придбання права оренди кошти;

- заявлені позовні вимоги стосуються обставин розірвання укладеного спадкодавцем позивачки договору оренди з підстав, передбачених пунктом 38 цього договору, який, на переконання позивачки, дозволяє розірвати укладений договір оренди у разі переходу права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи;

- вимоги про розірвання договору оренди землі та припинення права оренди спірної земельної ділянки у разі їх задоволення не вплинуть та не змінять розмір ліквідаційної маси боржника, зокрема й обсяг грошових зобов`язань божника АПК «Старосільський», який вже скористався своїм правом на відчуження права оренди;

- у цій справі позивачка не заявляла вимог щодо стягнення орендної плати та не оспорила договір про продаж права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Тобто у справі не заявлялись майнові вимоги до АПК «Старосільський», які мали б розглядатися у господарському судочинстві.

V. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

13. У касаційній скарзі ТОВ «Селіт Маш» просить оскаржуване судове рішення скасувати, залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

14. Касаційна скарга мотивована таким:

- апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права, порушив норми процесуального права та не врахував висновки Верховного Суду;

- позивачка ініціювала питання про розірвання договору оренди, укладеного з АПК «Старосільський», який перебуває на стадії банкрутства;

- боржник АПК «Старосільський» у встановленому порядку після порушення справи про банкрутство у ліквідаційній процедурі здійснив відчуження права оренди за договорами, які, на думку позивачки, є такими, що підлягають розірванню. Тобто воно (ТОВ «Селіт Маш») фактично стало орендарем спірних земельних ділянок. Водночас воно не укладало жодних договорів оренди з власником земельної ділянки, яким є позивачка у цій справі;

- попри те, що АПК «Старосільський» визнаний банкрутом та перебуває у процедурі банкрутства, його правосуб`єктність не припинена, а господарська діяльність може продовжуватися у межах процедури банкрутства під контролем арбітражного керуючого, відповідно АПК «Старосільський» залишається учасником правовідносин, що є предметом спору, а отже, має бути залучений до участі у справі як особа, прав та обов`язків якої безпосередньо стосується ця справа;

- позивачка безпідставно не залучила ліквідатора боржника, який відчужив предмет спору - актив у ліквідаційній процедурі. Такий випадок, хоч і не охоплений статтею 44 ЦПК, однак за волевиявленням позивачки зумовив неналежну судову процедуру. Припинення речового права, набутого під час ліквідаційної процедури, можливе шляхом подання відповідної заяви до господарського суду, який розглядає справу про банкрутство, здійснює судовий контроль за ліквідаційною процедурою та перевіряє факти порушення боржником законодавства або недійсності укладених угод;

- розгляд порушеного позивачкою питання має здійснюватися у порядку контролю за ходом ліквідаційної процедури шляхом оскарження дій чи бездіяльності ліквідатора відповідно до частини шостої статті 61 КУзПБ, а тому позивачка необґрунтовано звернулась до суду загальної юрисдикції у порядку цивільного судочинства;

- позивачка вже зверталась до суду з позовними заявами в порядку цивільного судочинства з аналогічними предметами спору щодо спірної земельної ділянки до АПК «Старосільський». Суди, розглядаючи заявлені позовні вимоги (різних інстанцій), дійшли висновку, що заявлені позовні вимоги до АПК «Старосільський» про дострокове розірвання договорів оренди земельних ділянок не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки розірвання договору оренди землі та припинення права оренди зазначеної земельної ділянки у разі їх задоволення вплинуть та змінять розмір ліквідаційної маси боржника, зокрема, й обсяг грошових зобов`язань боржника - АПК «Старосільський». Позивачці роз`яснили, що розгляд її справ належить до господарської юрисдикції;

- справи у подібних спорах належать до виключної підсудності того господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство. Зазначені майнові спори розглядаються та вирішуються господарським судом за правилами позовного провадження, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК).

VІ. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

15. 06 квітня 2026 року позивачка подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу. Зазначила, що оскаржувана постанова апеляційного суду є законною, вона не оскаржує дії ліквідатора, справу необхідно розглядати в порядку цивільного судочинства.

VІI. Рух справи

16. 26 лютого 2026 року відповідач - ТОВ «Селіт Маш» звернулося із касаційною скаргою.

17. Ухвалою від 05 березня 2026 року відкрито касаційне провадження.

18. 26 березня 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

19. У зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Тітова М. Ю. на підставі службової записки Секретаря Другої судової палати Зайцева А. Ю. згідно з розпорядженням Верховного Суду від 04 червня 2026 року призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи.

20. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 червня 2026 року суддею-доповідачем призначено Пархоменка П. І.

VIII. Позиція Верховного Суду

21. Переглянувши оскаржуване судове рішення в межах розгляду справи судом касаційної інстанції (див. пункт 6) та даючи відповідь на ключове питання (див. пункт 5), Верховний Суд зазначає таке.

22. У цій справі перевірці підлягає обґрунтованість закриття провадження у справі у зв`язку із її підсудністю в порядку господарського судочинства.

23. Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі, апеляційний суд дійшов висновку про цивільно-правовий характер спору. Суд апеляційної інстанції вважав, що вимоги про розірвання договорів оренди землі та припинення права оренди спірних земельних ділянок у разі їх задоволення не вплинуть та не змінять розмір ліквідаційної маси боржника, зокрема, й обсяг грошових зобов`язань божника АПК «Старосільський», який вже скористався своїм правом на відчуження права оренди (див. пункт 12).

24. ТОВ «Селіт Маш» у касаційній скарзі стверджує, що стороною договорів оренди, які позивачі просять розірвати, є АПК «Старосільський» (боржник, що перебуває у процедурі банкрутства), а не воно (товариство), отже, розгляд порушеного позивачкою питання має здійснюватися у порядку контролю за ходом ліквідаційної процедури шляхом оскарження дій чи бездіяльності ліквідатора відповідно до частини шостої статті 61 КУзПБ. Тобто спір належить до виключної підсудності господарських судів (див. пункт 14).

25. Верховний Суд вже робив висновки в аналогічних правовідносинах за участі тих самих відповідачів, що відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК враховується при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд.

26. Відповідний підхід висловлений Верховним Судом у постанові від 15 червня 2026 року у справі № 732/1031/25 за касаційною скаргою ТОВ «Селіт Маш» на постанову Чернігівського апеляційного суду від 20 січня 2026.

27. Отже, цей суд враховує, що частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

28. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК).

29. За частиною першою статті 627 ЦК відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

30. Стаття 629 ЦК передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

31. Відповідно до частини першої статті 638 ЦК договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

32. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК).

33. Відповідно до статті 190 ЦК майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки, до яких відноситься і право оренди. З огляду на законодавство підставами для заміни сторін у договорі оренди є передача прав за правочином та шляхом правонаступництва.

34. Згідно із частиною першою статті 93 Земельного кодексу України (далі - ЗК), статтею 1 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

35. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам, іноземцям і особам без громадянства, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам (частина друга статті 93 ЗК).

36. Відповідно до частини п`ятої статті 93 ЗК право оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення може відчужуватися, передаватися у заставу (іпотеку) її користувачем без погодження з власником такої земельної ділянки, крім земельних ділянок державної, комунальної власності у випадках, визначених законом.

Відчуження, передання у заставу (іпотеку) права оренди земельної ділянки здійснюється за письмовим договором між її користувачем та особою, на користь якої здійснюється відчуження або на користь якої передається у заставу (іпотеку) право оренди землі. Такий договір є підставою для державної реєстрації переходу права оренди землі у порядку, передбаченому законодавством.

37. Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою (частина перша статті 5 Закону України «Про оренду землі»).

38. За частиною шостою статті 7 Закону України «Про оренду землі» у разі відчуження права оренди земельної ділянки таке право переходить до особи, на користь якої воно відчужено.

39. Пред`явивши позов, позивачка послалася на те, що їй на праві власності належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка на підставі договору оренди, укладеного з АПК «Старосільський», передана останньому в оренду. Своєю чергою у червні 2025 року АПК «Старосільський» продав право оренди цих земельних ділянок ТОВ «Селіт Маш» (див. пункт 7).

40. Позивачка виявила намір скористатися наданим їй пунктом 38 договору оренди правом на розірвання цього договору (див. пункт 7).

41. Верховний Суд наголошує, що стаття 124 Конституції України закріплює, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

42. За статтею 19 ЦПК суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

43. Водночас, відповідно до пункту 8 частини першої статті 20 ГПК господарські суди розглядають, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

44. 21 жовтня 2019 року в Україні почав діяти КУзПБ, який набрав чинності 21 квітня 2019 року.

45. Пункт 1 Прикінцевих та Перехідних положень КУзПБ, визначає, що цей Кодекс набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і вводиться в дію через шість місяців з дня набрання чинності цим Кодексом.

46. За пунктом 4 прикінцевих та перехідних положень КУзПБ з дня введення в дію цього Кодексу, подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

47. Системний аналіз положень КУзПБ дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону про банкрутство мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

48. Відповідно до частини другої статті 7 КУзПБ, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

49. Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи (частина третя статті 7 КУзПБ).

50. Інші суди, незалежно від юрисдикції, які розглядали справи за позовами до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження в інших справах, не закривають таке провадження, а передають справу до належного суду для розгляду по суті. Таким належним судом є виключно суд господарської юрисдикції, який відкрив справу про банкрутство відповідача (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15-ц).

51. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

52. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.

53. Юрисдикція господарського суду поширюється на спір, що виник між сторонами, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих ЦК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

54. Частина друга статті 7 КУзПБ визначає підсудність спорів з участю боржника одному господарському суду, який акумулює усі майнові вимоги за участю боржника.

55. У постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 752/4361/15 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що виходячи із положень пункту 7 частини першої статті 12 ГПК, аналогічні положення містяться у пункті 8 частини першої статті 20 ГПК у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, частини другої статті 7 КУзПБ, суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов`язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України. Крім того, до спорів, пов`язаних із майновими вимогами до боржника, також відносяться спори про визнання права власності, витребування майна із чужого незаконного володіння, спори, пов`язані з майновими вимогами учасників (акціонерів) до боржника.

56. Верховний Суд у постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 927/379/17 виснував, що за змістом статті 7 КУзПБ у разі, якщо боржник не є стороною в майновому спорі або відсутні позовні вимоги до боржника та щодо його майна, то такий спір розглядається в окремому позовному провадженні, а не в межах справи про банкрутство боржника.

57. Разом з тим відповідно до Закону України від 28 квітня 2021 року № 1423-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» частина п`ята статті 93 ЗК України викладена у такій редакції: «Право користування (оренда, емфітевзис) земельною ділянкою сільськогосподарського призначення може відчужуватися, передаватися у заставу її користувачем без погодження із власником такої земельної ділянки, крім випадків, визначених законом. Відчуження, застава права користування земельною ділянкою здійснюється за письмовим договором між її користувачем та особою, на користь якої здійснюється відчуження або на користь якої передається у заставу право користування. Такий договір є підставою для державної реєстрації переходу права користування у порядку, передбаченому законодавством».

58. Крім того, Закон України від 02 травня 2023 року № 3065-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання вчинення нотаріальних та реєстраційних дій при набутті прав на земельні ділянки» частину п`яту статті 93 ЗК виклав у такій редакції: «Право оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення може відчужуватися, передаватися у заставу (іпотеку) її користувачем без погодження з власником такої земельної ділянки, крім земельних ділянок державної, комунальної власності у випадках, визначених законом. Відчуження, передання у заставу (іпотеку) права оренди земельної ділянки здійснюється за письмовим договором між її користувачем та особою, на користь якої здійснюється відчуження або на користь якої передається у заставу (іпотеку) право оренди землі. Такий договір є підставою для державної реєстрації переходу права оренди землі у порядку, передбаченому законодавством».

59. Оскільки права й обов`язки в орендних правовідносинах зберігаються і після набрання чинності новим нормативно-правовим актом, тобто є триваючими, тому до правовідносин щодо відчуження права оренди земельної ділянки застосовуються положення нових актів цивільного законодавства.

60. Подібні висновки сформовані у постанові Верховного Суду від 11 липня 2024 року у справі № 904/9875/21.

61. Відповідно до статті 131 КУзПБ майно боржника, що підлягає реалізації у процедурі погашення боргів боржника, складає ліквідаційну масу.

62. Ліквідаційна маса - це сукупність майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на правах власності або повного господарського віддання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури.

63. До складу ліквідаційної маси включається все майно боржника, що перебуває у його власності, а також те, що буде отримано боржником у власність після визнання його банкрутом і до завершення процедури.

64. Відповідно до частини першої статті 62 КУзПБ усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси.

65. Частина перша статті 64 КУзПБ передбачає, що кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Кодексом.

66. До ліквідаційної маси боржника можуть бути включені майнові права, що належать боржнику та які міг відчужити сам боржник, оскільки кошти, виручені від їх продажу, можуть спрямовуватися на задоволення вимог кредиторів, які пред`явлені до боржника у процедурі банкрутства.

67. Як встановив апеляційний суд, 12 червня 2025 року між АПК «Старосільський» (продавець) і ТОВ «Селіт Маш» (покупець) укладено договір про продаж права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення за результатом проведеного аукціону № BRE001-UA-20250430-59105 з продажу права оренди 213 земельних ділянок (№ лота 03798636-1).

68. На умовах, визначених аукціоном № BRE001-UA-20250430-59105, продавець зобов`язався передати права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення (інші речові права на нерухоме майно) у власність покупцеві, а покупець зобов`язався прийняти права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення (інші речові права на нерухоме майно) і сплатити за них грошову суму відповідно до умов аукціону та цього договору. Перелік земельних ділянок, права оренди яких відчужені за договором, наведений у додатку № 1 до цього договору. До цього переліку увійшла також спірна земельна ділянка.

69. Відповідно до частин першої, третьої статті 87 КУзПБ придбане на аукціоні майно, майнове право передається, а право вимоги відступається покупцю після повної сплати запропонованої ним ціни. Про передачу майна складається акт про придбання майна на аукціоні.

Протокол про результати аукціону та акт про придбання майна на аукціоні є підставою для видачі нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та державної реєстрації права власності або іншого майнового права на нерухоме майно в порядку, передбаченому законодавством. Послуги нотаріуса в такому разі оплачує покупець.

70. Аналіз змісту наведених положень дає підстави для висновку, що продаж майна банкрута на аукціоні є завершальним етапом ліквідаційної процедури, спрямованим на задоволення вимог кредиторів. У результаті реалізації актив переходить у власність покупця, і, відповідно, вибуває з ліквідаційної маси, а виручені кошти зараховуються на рахунок боржника для подальших розрахунків.

71. Подібний висновок сформував Верховний Суд у постанові від 27 травня 2026 року у справі № 732/1526/25.

72. Верховний Суд взяв до уваги, що договір про продаж права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення від 12 червня 2025 року та результати аукціону з продажу земельних ділянок є чинними, у встановленому законодавством порядку не оскаржувалися, а право оренди ТОВ «Селіт Маш» на спірну земельну ділянку, яка належать на праві власності позивачці, зареєстроване у встановлено законом порядку.

73. Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та передаючи справу для продовження розгляду, апеляційний суд обґрунтовано керувався тим, що після продажу права оренди на земельні ділянки на аукціоні в межах процедури банкрутства, права оренди на спірні земельні ділянки вибули з ліквідаційної маси боржника АПК «Старосільський», майнові права на спірні земельні ділянки перейшли від АПК «Старосільський» до ТОВ «Селіт Маш».

74. Верховний Суд у постанові від 11 лютого 2026 року у справі № 198/346/24 зробив такі висновки: апеляційний суд, скасовуючи рішення місцевого суду в частині задоволення позову до ТОВ «Агріколь-Самара» про розірвання договору оренди земельної ділянки та передаючи матеріали справи в цій частині на розгляд до господарського суду, не врахував, що ТОВ «Агріколь-Самара» не є належним відповідачем за цими вимогами, оскільки на підставі договору купівлі-продажу від 01 листопада 2023 року право оренди земельної ділянки площею 10,5020 га, кадастровий номер 1225955100:04:002:0072, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Юр`ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області, перейшло до ТОВ «Актив-Р3», яке є правонаступником усіх прав та обов`язків попереднього орендаря - ТОВ «Агріколь-Самара» за договором оренди від 11 грудня 2014 року та належним відповідачем у справі. Таким чином, судам першої та апеляційної інстанцій слід було відмовити у задоволенні позову до ТОВ «Агріколь-Самара» у зв`язку з їх пред`явленням до неналежного відповідача.

75. За таких обставин апеляційний суд висловив мотивований висновок про відсутність підстав для закриття провадження у цій справі та визначення підсудності вимог про розірвання договорів оренди землі та припинення права оренди господарському суду, оскільки рішення суду у справі за позовом до ТОВ «Селіт Маш» не впливає на розмір ліквідаційної маси боржника, зокрема й на обсяг грошових зобов`язань боржника - АПК «Старосільський», який вже скористався своїм правом на відчуження належного йому права оренди.

76. Позивачка у справі не заявила жодних вимог до АПК «Старосільський», зокрема, про стягнення орендної плати та не оспорила договір про продаж права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення від 12 червня 2025 року, на підставі якого кооператив отримав грошові кошти.

77. З таких же міркувань виходив Верховний Суд у постанові від 27 травня 2026 року у справі № 732/1526/25 за подібних правовідносин.

78. З огляду на зазначене не заслуговує на увагу посилання ТОВ «Селіт Маш» на те, що АПК «Старосільський» є учасником правовідносин, які є предметом спору, і має бути залучений до участі у справі як особа, на права та обов`язки якої може вплинути рішення у цій справі.

79. Верховний Суд врахував ту обставину, що стороною договору оренди земельної ділянки, який був укладений попереднім орендарем, є ТОВ «Селіт Маш», яке придбало права оренди, а позивачка ініціювала спір про дострокове розірвання цього договору з посиланням на те, що має на це право згідно з пунктом 38 договору оренди.

80. Враховуючи суб`єктний склад, предмет спору та зміст спірних правовідносин, заявлені позивачами до ТОВ «Селіт Маш» позовні вимоги про дострокове розірвання договорів оренди землі та припинення речового права оренди підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

81. Отже, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що місцевий суд неправильно застосував до спірних правовідносин положення частини шостої статті 61 КУзПБ, пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

82. Доводи касаційної скарги не свідчать про неправильне застосування апеляційний судом в оскарженому судовому рішенні норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

83. Натомість з аналізу оскарженого судового рішення видно, що здійснене апеляційним судом правозастосування є правильним та відповідає актуальним і релевантним висновкам Верховного Суду.

84. Аналізуючи питання обсягу дослідження заявлених сторонами доводів по суті спору та їх відображення в судових рішеннях, а також питання вмотивованості висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин.

IX. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

85. Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалене без додержання норм матеріального

і процесуального права.

86. За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд вважає, що немає підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, що відповідатиме статтям 401, 410 ЦПК.

87. Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, судовий збір покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Із цих підстав,

керуючись статтями 400, 401, 410, 415, 416, 419 ЦПК, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Селіт Маш» залишити без задоволення.

2. Постанову Чернігівського апеляційного суду від 27 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:П. І. Пархоменко Д. А. Гудима Є. В. Краснощоков

Оригінал: reyestr.court.gov.ua