Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №464/6640/25 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

25 серпня 2026 року

м. Київ

справа № 464/6640/25

провадження № 61-6976св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючий - Крат В. І. (суддя-доповідач),

судді: Гудима Д. А., Дундар І. О., Краснощоков Є. В., Пархоменко П. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - комунальна установа змішаного типу «Львівський міський центр соціальних послуг та реабілітації «Джерело»,

третя особа - Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці,

розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 12 січня 2026 року в складі судді Дулебко Н. І. та постанову Львівського апеляційного суду від 29 квітня 2026 року (повне судове рішення складено 29 квітня 2026 року) в складі колегії суддів Ванівського О. М., Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,

Історія справи

Короткий зміст позову

У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до комунальної установи змішаного типу «Львівський міський центр соціальних послуг та реабілітації «Джерело» про скасування наказу та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позов мотивований тим, що на підставі наказу № 487-К від 22 серпня 2025 року позивача звільнено з посади сторожа господарського відділення з 29 серпня 2025 року у зв`язку з невідповідністю займаній посад за станом здоров`я згідно з пунктом 2 статті 40 КЗпП України.

Як видно з оскаржуваного наказу підставами для звільнення стали: карта працівника ОСОБА_1 , який підлягає попередньому (періодичному) медичному огляду, медична довідка про проходження попереднього (періодичного) медичного огляду працівниками від 15 травня 2025 року, заключний акт за результатами періодичного медичного огляду працівників відповідача від 29 травня 2025 року, додаток до заключного акта за результатами періодичного медичного огляду працівників відповідача, повідомлення про вакансії відповідача від 26 травня 2025 року № 260315/02/527, від 23 липня 2025 року № 260315/02/593 та від 21 серпня 2025 року № 260315/02/667, акт про відмову від переведення на запропоновані посади від 26 червня 2025 року, письмова відмова від зайняття вакантної посади.

Позивач вказував, що обіймав посаду сторожа з 3 липня 2023 року за основним місцем праці. Відповідно до довідки серії 12 ААГ №611843, позивач з 2 жовтня 2024 року є особою з інвалідністю другої групи за загальним захворюванням, у графі 12 довідки «висновок про умови та характер праці» зазначено «пенсіонер по віку», тобто жодних застережень щодо особливостей роботи немає. При прийнятті на роботу в роботодавця не було жодних застережень щодо стану здоров`я позивача та можливості виконувати ним роботу на посаді сторожа.

Так, у робочій інструкції сторожа господарського відділення, затвердженої 9 жовтня 2023 року, відсутні будь-які застереження щодо стану здоров`я, необхідного для виконання кваліфікаційних вимог особи, що перебуває на цій посаді. Фактично позивач на посаді сторожа під час виконання службових обов`язків перебував у господарському приміщенні. Як видно з карти працівника, який підлягає попередньому (періодичному) медичному огляду від 15 травня 2025 року, позивач пройшов огляд у ряді медичних спеціалістів, лікарів, жодних протипоказань чи захворювань виявлено не було, окрім хірурга, за наслідком чого рекомендовано переведення на іншу посаду.

Невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі за станом здоров`я може бути підставою для звільнення якщо: про таку невідповідність не могло бути відомо на час укладення трудового договору, протипоказання стану здоров`я виявлені після його укладення, відбулася повна або часткова втрата працездатності, а не тимчасова, стан здоров`я перешкоджає продовженню роботи, в результаті чого працездатність працівника з знижується до рівня, що перешкоджає якісному виконанню роботи, створює загрозу для здоров`я або життя працівника, працівник не може належним чином виконувати трудові обов`язки і потребує надання більш легкої роботи відповідно до медичного висновку, виконання обов`язків працівником створює небезпеку для членів трудового колективу або громадян, яких він обслуговує, і він не згодний перейти на іншу роботу. Проте відсутні будь-які факти неналежного виконання позивачем своїх обов`язків за наслідком нібито незадовільного стану здоров`я, а відповідно і підстав для звільнення позивача саме за цією нормою закону не було. Звільнення позивача відбулося безпідставно, а оскаржуваний наказ підлягає скасуванню.

ОСОБА_1 просив:

скасувати наказ комунальної установи змішаного типу «Львівський міський центр соціальних послуг та реабілітації «Джерело» від 22. серпня 2025 року №487-К;

поновити позивача на посаді сторожа господарського відділення комунальної установи змішаного типу «Львівський міський центр соціальних послуг та реабілітації «Джерело»;

стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29 серпня 2025 року до моменту набрання судовим рішенням законної сили.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 12 січня 2026 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

власник або уповноважений ним орган розробляє за участю професійних спілок і реалізує комплексні заходи щодо охорони праці відповідно до Закону України «Про охорону праці». План заходів щодо охорони праці включається до колективного договору (стаття 16-1 КЗпП України). Відповідно до статті 17 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний за свої кошти забезпечити фінансування та організувати проведення попереднього (під час прийняття на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, щорічного обов`язкового медичного огляду осіб віком до 21 року. За результатами періодичних медичних оглядів у разі потреби роботодавець повинен забезпечити проведення відповідних оздоровчих заходів. Медичні огляди проводяться відповідними закладами охорони здоров`я, працівники яких несуть відповідальність згідно із законодавством за відповідність медичного висновку фактичному стану здоров`я працівника. Порядок проведення медичних оглядів визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. Згідно з частиною 1 статті 170 КЗпП України встановлено, що працівників, які потребують за станом здоров`я надання легшої роботи, власник або уповноважений ним орган повинен перевести, за їх згодою, на таку роботу у відповідності з медичним висновком тимчасово або без обмеження строку;

відповідно до Акту визначення категорії працівників, які підлягають періодичному медичному огляду, складеного лікарем з гігієни праці Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 24 квітня 2025 року, визначено категорії працівників, які підлягають попередньому (періодичному) медичному огляду у 2025 році, серед яких пункт 10 - сторож, назва шкідливих та небезпечних факторів і номер пункту та підпунктів Переліку шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу, при роботі з якими обов`язкові попередні (періодичні) медичний огляд працівників - пункт 5.8 Знижена температурі повітря в приміщенні та робота на відкритих площадках). Згідно зі списком працівників, які підлягають періодичним медичним оглядам Комунальної установи змішаного типу «Львівський міський центр соціальних послуг та реабілітації «Джерело» у 2025 році від 24 квітня 2025 року №20 позивач ОСОБА_1 підлягав періодичному медичному огляду. Відповідно до наказу директора Комунальної установи змішаного типу «Львівський міський центр соціальних послуг та реабілітації «Джерело» від 5 травня 2025 року № 97/од «Про проходження обов`язкового медичного огляду відповідно до наказу МОЗ від 21 травня 2021 року №246» з метою забезпечення безпечних умов праці та своєчасного виявлення захворювань, що можуть бути протипоказаннями до виконання професійних обов`язків завідувачку відділення кадрового менеджменту зобов`язано організувати проведення періодичного медичного огляду працівників з 9 травня 2025 року по 16 травня 2025 року згідно зі списком осіб, які підлягають періодичному медичному огляду.

15 травня 2025 року між Комунальною установою змішаного типу «Львівський міський центр соціальних послуг та реабілітації «Джерело» та Львівською обласною госпрозрахунковою поліклінікою укладено договір на проведення обов`язкових медичних оглядів працівників, що працюють у шкідливих і небезпечних умовах праці № 73. Згідно з Карткою працівника, який підлягає попередньому (періодичним) медичному огляду та Медичною карткою амбулаторного хворого Львівської обласної госпрозрахункової поліклініки від 5 травня 2025 року ОСОБА_1 не придатний для роботи за професією сторож, рекомендовано переведення на іншу посаду не пов`язану із зменшенням температури повітря в приміщенні та роботою на відкритих площадках. Відповідно до додатку до Заключного акта за результатами періодичного медичного огляду працівників, складеного Львівською обласною госпрозрахунковою поліклінікою від 29 травня 2025 року під № 4 вказано ОСОБА_1 , сторожа господарського відділення, який є працівником, що потребує переведення на іншу роботу за станом здоров`я. Отже, Комісією лікарів Львівської обласної госпрозрахункової поліклініки 29 травня 2025 року встановлено, що ОСОБА_1 є непридатним для роботи за професією сторож, рекомендовано за станом здоров`я перевести його на іншу посаду, що підтверджується картою працівника, який підлягає попередньо (періодичному) медичному огляду, Медичною карткою амбулаторного хворого та Заключним актом за результатами періодичного огляду працівників. Вказаний акт медичного огляду є чинним, у встановленому законом порядку не оскаржувався та не визнаний недійсним;

згідно з частиною 2 статті 40 КЗпП України, звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. 26 червня 2025 року Комунальною установою змішаного типу «Львівський міський центр соціальних послуг та реабілітації «Джерело» запропоновано позивачу ОСОБА_1 переведення на вільні вакансії. Однак ОСОБА_1 відмовився від запропонованих посад, про що було складено 26 червня 2025 року відповідний акт. 23 липня 2025 року ОСОБА_1 повторно скеровано лист №260315/02/593 з пропозицією переведення на вакантну посаду. 21 серпня 2025 року Комунальною установою змішаного типу «Львівський міський центр соціальних послуг та реабілітації «Джерело» знову запропоновано ОСОБА_1 переведення на вільні вакансії. 21 серпня 2025 року позивач надав лист щодо відмови від запропонованої вакансії та просив залишити його на посаді сторожа, оскільки відсутні підстави для звільнення його з займаної посади. 21 серпня 2025 року Комунальною установою змішаного типу «Львівський міський центр соціальних послуг та реабілітації «Джерело» надано позивачу повідомлення про звільнення з роботи у зв`язку з невідповідністю займаній посаді та 22 серпня 2025 року видано наказ № 487 про звільнення ОСОБА_1 , сторожа господарського відділення, з роботи 29 серпня 2025 року, у зв`язку з невідповідністю займаній посаді за станом здоров`я відповідно до пункту 2 статті 40 КЗпП України. Таким чином, дії відповідача щодо припинення трудових відносин з позивачем у зв`язку з виявленою невідповідністю займаній посаді за станом здоров`я відповідають вимогам чинного трудового законодавства;

судом не взято до уваги результати медичних оглядів, проведених в інших медичних установах, оскільки такі здійснено за власною ініціативою позивача, поза межами процедури обов`язкового періодичного медичного огляду, визначеної законодавством, та після звільнення. Тому суд дійшов висновку, що на момент звільнення позивач не відповідав займаній посаді сторожа за станом здоров`я, а тому відсутні правові підстави для його поновлення на роботі. Вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від попередніх вимог, а тому в задоволенні таких необхідно відмовити.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 29 квітня 2026 року:

апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Яцишина А. В. залишено без задоволення;

рішення Сихівського районного суду м.Львова від 12 січня 2026 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

відповідно до пункту 2 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках: виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації, стану здоров`я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов`язків вимагає доступу до державної таємниці. За змістом зазначеної норми права підставами невідповідності працівника займаній посаді чи виконуваній роботі є недостатня кваліфікація або стан здоров`я, які перешкоджають виконанню такої роботи, а також недопущення (заборона) до посади (роботи) у разі відсутності відповідного документа на право її виконання;

роботодавець може звільнити працівника у разі виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я, що перешкоджає продовженню даної роботи, лише у випадках: відсутності вакантного робочого місця, посади, на які повинен перевести роботодавець працівника відповідно до медичного висновку; за умови відмови працівника від переведення на іншу легшу роботу згідно з рекомендаціями медичного висновку відповідно до вимог статті 170 КЗпП України; якщо згідно з медичним висновком працівник визнається непрацездатним і не визначаються види робіт, які він може виконувати в силу такої його працездатності та необхідності охорони його здоров`я;

відповідно до Акта визначення категорії працівників, які підлягають періодичному медичному огляду, складеного лікарем з гігієни праці Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 24 квітня 2025 року, визначено категорії працівників, які підлягають попередньому (періодичному) медичному огляду у 2025 році, серед яких пункт 10 - сторож, назва шкідливих та небезпечних факторів і номер пункту та підпунктів Переліку шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу, при роботі з якими обов`язкові попередні (періодичні) медичний огляд працівників - пункт 5.8 Знижена температурі повітря в приміщенні та робота на відкритих площадках). Згідно зі списком працівників, які підлягають періодичним медичним оглядам Комунальної установи змішаного типу «Львівський міський центр соціальних послуг та реабілітації «Джерело» у 2025 році від 24 квітня 2025 року №20 позивач ОСОБА_1 підлягав періодичному медичному огляду. Відповідно до наказу директора Комунальної установи змішаного типу «Львівський міський центр соціальних послуг та реабілітації «Джерело» від 5 травня 2025 року №97/од «Про проходження обов`язкового медичного огляду відповідно до наказу МОЗ від 21 травня 2021 року №246» з метою забезпечення безпечних умов праці та своєчасного виявлення захворювань, що можуть бути протипоказаннями до виконання професійних обов`язків завідувачку відділення кадрового менеджменту зобов`язано організувати проведення періодичного медичного огляду працівників з 9 травня 2025 року по 16 травня 2025 року згідно зі списком осіб, які підлягають періодичному медичному огляду;

15 травня 2025 року між Комунальною установою змішаного типу «Львівський міський центр соціальних послуг та реабілітації «Джерело» та Львівською обласною госпрозрахунковою поліклінікою укладено договір на проведення обов`язкових медичних оглядів працівників, що працюють у шкідливих і небезпечних умовах праці №73. Згідно з Карткою працівника, який підлягає попередньому (періодичним) медичному огляду та Медичною карткою амбулаторного хворого Львівської обласної госпрозрахункової поліклініки від 5 травня 2025 року ОСОБА_1 не придатний для роботи за професією сторож, рекомендовано переведення на іншу посаду не пов`язану із зменшенням температури повітря в приміщенні та роботою на відкритих площадках. Відповідно до додатку до Заключного акта за результатами періодичного медичного огляду працівників, складеного Львівською обласною госпрозрахунковою поліклінікою від 29 травня 2025 року під №4 вказано ОСОБА_1 , сторожа господарського відділення, який є працівником, що потребує переведення на іншу роботу за станом здоров`я. Отже, Комісією лікарів Львівської обласної госпрозрахункової поліклініки 29 травня 2025 року встановлено, що ОСОБА_1 є непридатним для роботи за професією сторож, рекомендовано за станом здоров`я перевести його на іншу посаду, що підтверджується картою працівника, який підлягає попередньо (періодичному) медичному огляду, Медичною карткою амбулаторного хворого та Заключним актом за результатами періодичного огляду працівників;

26 червня 2025 року Комунальною установою змішаного типу «Львівський міський центр соціальних послуг та реабілітації «Джерело» запропоновано позивачу ОСОБА_1 переведення на вільні вакансії. Однак ОСОБА_1 відмовився від запропонованих посад, про що було складено 26 червня 2025 року відповідний акт. 23 липня 2025 року ОСОБА_1 повторно скеровано лист № 260315/02/593 з пропозицією переведення на вакантну посаду. 21 серпня 2025 року Комунальною установою змішаного типу «Львівський міський центр соціальних послуг та реабілітації «Джерело» знову запропоновано ОСОБА_1 переведення на вільні вакансії. 21 серпня 2025 року позивач надав лист щодо відмови від запропонованої вакансії та просив залишити його на посаді сторожа, оскільки відсутні підстави для звільнення його з займаної посади. 21 серпня 2025 року Комунальною установою змішаного типу «Львівський міський центр соціальних послуг та реабілітації «Джерело» надано позивачу повідомлення про звільнення з роботи у зв`язку з невідповідністю займаній посаді та 22 серпня 2025 року видано наказ № 487 про звільнення ОСОБА_1 , сторожа господарського відділення, з роботи 29 серпня 2025 року, у зв`язку з невідповідністю займаній посаді за станом здоров`я відповідно до пункту 2 статті 40 КЗпП України;

встановивши на підставі доказів, наданих сторонами й належним чином оцінених судом, що у матеріалах справи містяться докази, які підтверджують невідповідність позивача займаній посаді за станом здоров`я, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що відповідач мав підстави для розірвання із позивачем трудового договору на підставі пункту 2 частини 1 статті 40 КЗпП України. Таким чином, дії відповідача щодо припинення трудових відносин з позивачем у зв`язку з виявленою невідповідністю займаній посаді за станом здоров`я відповідають вимогам чинного трудового законодавства. Доводи апелянта щодо не взяття судом першої інстанції результатів медичних оглядів, проведених в інших медичних установах, колегія суддів вважала безпідставними, оскільки такі здійснено поза межами процедури обов`язкового періодичного медичного огляду, визначеної законодавством, та після звільнення позивача.

Аргументи учасників справи

23 травня 2026 року ОСОБА_1 через підсистему Електронний суд подав касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 12 січня 2026 року та постанову Львівського апеляційного суду від 29 квітня 2026 року (повне судове рішення складено 29 квітня 2026 року), в якій просив:

оскаржені судові рішення скасувати;

прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю;

судові витрати покласти на відповідача.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

позивач ОСОБА_1 займав посаду сторожа з 03 липня 2023 року за основним місцем праці. Відповідно до довідки серії 12 ААГ № 611843, позивач з 02 жовтня 2024 року є інвалідом II групи за загальним захворюванням, а у графі 12 цієї довідки «Висновок про умови та характер праці» зазначено «пенсіонер по віку», тобто жодних застережень щодо особливостей роботи немає. При прийнятті на роботу у роботодавця до позивача не було жодних застережень щодо його стану здоров`я та можливості виконувати роботу на посаді сторожа;

суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, з чим погодився суд апеляційної інстанції, вказав, що комісією лікарів Львівської обласної госпрозрахункової поліклініки 29 травня 2025 року встановлено, що ОСОБА_1 є непридатним для роботи за професією сторожа, рекомендовано за станом здоров`я перевести його на іншу посаду, що підтверджується картою працівника, який підлягає попередньому (періодичному) медичному огляду, медичною карткою амбулаторного хворого та заключним актом за результатами періодичного огляду працівників. Фактично це єдиний мотив, на підставі якого прийнято рішення про відмову у задоволенні позовних вимог;

у постанові Верховного Суду від 12 квітня 2022 року у справі № 219/9462/20 викладено правовий висновок, що для звільнення працівника за пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП України необхідною умовою є встановлення, що неналежне виконання працівником трудових обов`язків було результатом недостатньої кваліфікації або стану здоров`я, що свідчать про відсутність вини працівника в неналежному виконанні трудових обов`язків і не може бути підставою для його звільнення за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України. Обставини, які свідчать про вину працівника, не можуть наводитися як аргумент, що обґрунтовує необхідність звільнення за пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП України. Якщо власник має докази винного неналежного виконання трудових обов`язків працівником з його вини, він вправі притягнути його до дисциплінарної відповідальності, у тому числі у виді звільнення з роботи на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України. Підставою для розірвання трудового договору за пунктом 2 статті 40 КЗпП України є саме виявлена невідповідність, яка може полягати у неякісному виконанні робіт, неналежному виконанні трудових обов`язків через недостатню кваліфікацію тощо. Для звільнення працівника за пунктом 2 статті 40 КЗпП України необхідною умовою є встановлення, що неналежне виконання працівником трудових обов`язків було результатом недостатньої кваліфікації або стану здоров`я, що свідчать про відсутність вини працівника в неналежному виконанні трудових обов`язків і не може бути підставою для його звільнення за пунктом 3 статті 40 КЗпП України. Обставини, які свідчать про вину працівника, не можуть наводитися як аргумент, що обґрунтовує необхідність звільнення за пунктом 2 статті 40 КЗпП України. Якщо власник має докази винного неналежного виконання трудових обов`язків працівником з його вини, він вправі притягнути його до дисциплінарної відповідальності, у тому числі у виді звільнення з роботи на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України;

у цій справі суди попередніх інстанцій при прийнятті рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, тим самим констатуючи, що звільнення позивача було здійснено відповідно до вимог чинного законодавства України, виходили з того, що дії відповідача щодо припинення трудових відносин з позивачем у зв`язку з виявленою невідповідністю займаній посаді за станом здоров`я відповідають вимогам чинного трудового законодавства. Суд апеляційної інстанції, як і суд першої інстанції, неправильно застосували пункт 2 статті 40 КЗпП України, оскільки визнали достатнім лише факт існування медичного висновку, хоча відповідно до правового висновку Верховного Суду необхідно встановити неможливість належного виконання трудових обов`язків, не взяли до уваги те, що відсутні будь-які факти неналежного виконання позивачем своїх обов`язків внаслідок нібито незадовільного стану здоров`я, а відповідно і підстав для звільнення позивача саме за цією нормою не було. Відповідач, зі свого боку, не надав жодних доказів та не довів неможливість виконання позивачем своїх посадових обов`язків за станом здоров`я. Невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі за станом здоров`я може бути підставою для звільнення, якщо: про таку невідповідність не могло бути відомо на час укладання трудового договору, а протипоказання стану здоров`я виявлені після його укладення; відбулася повна або часткова втрата непрацездатності, а не тимчасова; стан здоров`я перешкоджає продовженню роботи; у результаті чого працездатність працівника знижується до рівня, що перешкоджає якісному виконанню роботи; створює загрозу для здоров`я або життя працівника; працівник не може належним чином виконувати трудові обов`язки і потребує надання більш легкої роботи відповідно до медичного висновку; виконання обов`язків працівником створює небезпеку для членів трудового колективу або громадян, яких він обслуговує, і він не згодний перейти на іншу роботу. Таким чином, суди попередніх інстанцій неправильно застосували норму пункту 2 статті 40 КЗпП України.

суд апеляційної інстанції погодився з тим, що достатньо медичного висновку; не встановив факт неможливості виконання роботи; не встановив факт небезпеки роботи; не встановив факти неналежного виконання обов`язків; не навів мотивів відхилення доводів апеляційної скарги. З метою приведення медичного огляду у медичному центрі товариства з обмеженою відповідальністю «Добромед Плюс» до фактичних обставин цієї справи позивачу повторно видано медичну довідку про проходження попереднього (періодичного) медичного огляду працівника № 613, за якою він придатний для роботи за професією «охоронник без зброї», «сторож», що знову ж таки спростовує висновки комісії лікарів Львівської обласної госпрозрахункової поліклініки; позивач повторно пройшов медичний огляд в іншій установі - ПП «Ескулаб-Плюс» - щодо придатності для роботи за професією сторожа, та згідно з медичною довідкою про проходження попереднього (періодичного) медогляду працівників № 681850 від 11 листопада 2025 року ОСОБА_1 придатний для роботи за професією сторожа. Ця довідка також підписана головою комісії лікарів та видана на підставі комісійного медичного огляду в порядку та за формою, визначеними Порядком проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 21 травня 2007 року № 246. Суди попередніх інстанцій не взяли до уваги вказані медичні висновки, які спростовують висновки комісії лікарів Львівської обласної госпрозрахункової поліклініки, оскільки такі здійснено за власною ініціативою позивача, поза межами процедури обов`язкового періодичного медичного огляду, визначеної законодавством, та після звільнення, а отже, такий висновок не ґрунтується на вимогах законодавства та не підтверджений жодною нормою права, зокрема відсутня норма, яка б визначала необхідність проведення медичного огляду щодо доведення належного стану здоров`я в межах процедури обов`язкового огляду тощо;

додатком 4 до Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 21 травня 2007 року № 246, визначено лише Перелік шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища та трудового процесу, при роботі з якими є обов`язковим попередній (періодичний) медичний огляд. Відповідач стверджує, що відповідно до заключного акта за результатами періодичного огляду працівників, складеного Львівською обласною госпрозрахунковою поліклінікою від 29 травня 2025 року, керуючись пунктом 2.17 Порядку № 246, при огляді виявлено 6 працівників, які потребують переведення на іншу роботу за станом здоров`я (пункт 3.7 заключного акта). Комісія лікарів Львівської обласної госпрозрахункової поліклініки за результатами медичного огляду пропонує роботодавцю виконати рекомендації цього акта, забезпечити виконання пункту 3.7 цього акта та про результати повідомити Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці. В оскаржуваних рішеннях суди також керувалися вказаними документами. Проте зазначені документи насамперед носять виключно рекомендаційний характер. У пункті 3.7 заключного акта дійсно зазначено, що 6 працівників потребують переведення. У додатку до заключного акта в графі, що стосується позивача, зазначено про цех, професію, стаж роботи, шкідливий фактор та діагноз. Жодних застережень про необхідність переведення на іншу роботу немає. Як уже зазначалося вище, у графі «шкідливий фактор» зазначено пункт 5.8, як розуміє позивач, у цьому випадку мається на увазі пункт 5.8 Додатка 4 до Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 21 травня 2007 року № 246, про що описано вище та який встановлює лише періодичність проходження медичного огляду. Таким чином, висновки відповідача про необхідність переведення, а в подальшому і звільнення позивача, не ґрунтуються на дійсних обставинах;

у позивача наявний діагноз - посттромбофлебітичний синдром обох ніг (фактично так зване венозне розширення) - починаючи орієнтовно з 1984 року, і за цим діагнозом у нього була наявна інвалідність III групи, про що було відомо відповідачу. Виключно за цим діагнозом і виключно у хірурга були зауваження до стану здоров`я позивача після проходження медичного огляду на вимогу відповідача. Із цим діагнозом протягом свого трудового стажу він займав різні посади, які так само, як і посада сторожа, були пов`язані з факторами шкідливості, проте у жодного роботодавця ніколи не виникало підстав для звільнення позивача саме за станом здоров`я та у зв`язку з неможливістю виконувати роботу. Наведеним також спростовується наявність перешкод для виконання позивачем посадових обов`язків сторожа, чи наявність повної втрати непрацездатності, чи наявність фактів неналежного виконання трудових обов`язків тощо;

суди попередніх інстанцій фактично визнали достатньою підставою для звільнення сам лише медичний висновок про непридатність до роботи, не встановивши жодної з обставин, які відповідно до пункту 2 статті 40 КЗпП України та усталеної практики Верховного Суду є необхідними для припинення трудового договору.

08 липня 2026 року комунальна установа змішаного типу «Львівський міський центр соціальних послуг та реабілітації «Джерело» через підсистему Електронний суд подала відзиви на касаційну скаргу, в яких просила:

касаційну скаргу залишити без задоволення;

оскаржені судові рішення залишити без змін.

Відзиви на касаційну скаргу мотивовані тим, що:

ОСОБА_1 працював на посаді сторожа господарського відділення у Центрі з 03 липня 2023 року, відповідно до наказу про прийняття на роботу від 27 червня 2023 року № 211-К (копія наказу долучена до позовної заяви та досліджувалася судами першої та апеляційної інстанцій у судовому засіданні). При прийнятті на роботу до заяви про прийняття на роботу від 27 червня 2023 року позивачем було долучено довідку, видану Франківською міжрайонною МСЕК 11 липня 2007 року, серія ЛВА-1 № 342360, про те, що він є особою з інвалідністю III групи загального захворювання безтерміново, висновок про умови та характер праці - праця в приміщенні без фізичного навантаження (копія заяви та копія довідки МСЕК від 11 липня 2007 року № 342360 додана до матеріалів справи та досліджувалася судами першої та апеляційної інстанцій у судовому засіданні). Відповідно до статті 25 КЗпП України, при укладенні трудового договору забороняється вимагати від осіб, які вступають на роботу, відомості про їх партійну і національну приналежність, походження, реєстрацію місця проживання чи перебування та документи, подання яких не передбачено законодавством. Оскільки законодавством не передбачено дослідження роботодавцем причин встановлення інвалідності потенційного працівника, а також станом на 03 липня 2023 року не були проведені лабораторні дослідження робочого місця та не було відповідних зауважень Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, Центр не мав права отримувати додаткову інформацію щодо стану здоров`я ОСОБА_1 ;

під час роботи у Центрі стан здоров`я ОСОБА_1 погіршився, у зв`язку з чим він з III групи загального захворювання був переведений у II групу загального захворювання, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, виданою Франківською міжрайонною МСЕК 02 жовтня 2024 року, серія 12 ААГ № 611843, висновок про умови та характер праці - пенсіонер за віком (копія довідки додана до матеріалів справи та досліджувалася судами першої та апеляційної інстанцій у судовому засіданні). Судами на підставі зазначених лабораторних досліджень встановлено факт небезпеки роботи на посаді сторожа господарського відділення (робота «сторож» віднесена до 3 класу - шкідливі 1 ступеня), що не заперечується представником скаржника у касаційній скарзі;

комісією лікарів Львівської обласної госпрозрахункової поліклініки 29 травня 2025 року встановлено, що ОСОБА_1 є непридатним за професією сторож, рекомендовано за станом здоров`я перевести його на іншу посаду, що підтверджується Карткою працівника, який підлягає попередньому (періодичному) медичному огляду, Медичною карткою амбулаторного хворого та Заключним актом за результатами періодичного огляду працівників. Тому на думку відповідача, Комісією лікарів Львівської обласної госпрозрахункової поліклініки 29 травня 2025 року надано обґрунтовані висновки щодо стану здоров`я позивача. Отже, враховуючи зазначені докази, судами встановлено факт неможливості виконання позивачем роботи на посаді «сторож господарського відділення» і необхідності його переведення на іншу посаду;

неодноразово наголошувалося відповідачем у судових засіданнях в суді першої та апеляційної інстанцій, що Центр не проводив медичний огляд позивача, а лише організував його, тобто уклав договір з Львівською обласною госпрозрахунковою поліклінікою від 15 травня 2025 року № 73 на проведення обов`язкових медичних оглядів працівників, що працюють у шкідливих і небезпечних умовах праці, та скерував ОСОБА_1 , як і інших працівників, на медичний огляд до Львівської обласної госпрозрахункової поліклініки. Окрім того, спростувати висновки Комісії лікарів Львівської обласної госпрозрахункової поліклініки відповідно до пункту 2.27 Порядку № 246, чинного на момент проведення медичного огляду, можна лише у порядку оскарження результатів медичного огляду роботодавцем або громадянином у закладах охорони здоров`я вищого рівня або в судовому порядку. Ні ТОВ «Добромед Плюс», ані ПП «Ескулаб-Плюс» не є закладами охорони здоров`я вищого рівня для Львівської обласної госпрозрахункової поліклініки, а тому їх довідки не є підставою для скасування результатів медичного огляду ОСОБА_1 та заключного акта Комісії лікарів Львівської обласної госпрозрахункової поліклініки від 29 травня 2025 року та спростування відповідних висновків лікарів;

комісія лікарів Львівської обласної госпрозрахункової поліклініки, яка проводила медичний огляд ОСОБА_1 та видала Картку працівника, який підлягає попередньому (періодичному) медичному огляду від 15 травня 2025 року, медичну довідку про проходження попереднього (періодичного) медичного огляду працівника від 15 травня 2025 року, заключний акт за результатами періодичного медичного огляду працівників Центру від 29 травня 2025 року, мала повноваження на проведення медичного огляду ОСОБА_1 , тому такий медичний висновок мав бути обов`язково взятий до уваги Центром. Медична довідка про проходження первинного медичного огляду працівника, видана ТОВ «Добромед-Плюс» 30 вересня 2025 року № 613, та медична довідка про проходження попереднього (періодичного) медичного огляду працівників, видана ПП «Ескулап-Плюс» 11 листопада 2025 року № 681850, подані виключно до суду і не лише після звільнення ОСОБА_1 29 серпня 2025 року, але й після подання позовної заяви до Сихівського районного суду міста Львова 24 вересня 2025 року та прийняття суддею Сихівського районного суду міста Львова ухвали про відкриття провадження 29 вересня 2025 року. Судами правомірно відхилено вищезазначені довідки, оскільки відповідач до відкриття провадження у справі не володів інформацією про наявність інших довідок про проходження медичного огляду ОСОБА_1 , оскільки таких медичних оглядів позивач не проходив;

знаючи, що посада сторожа господарського відділення протипоказана за станом здоров`я ОСОБА_1 , виконуючи рекомендації Комісії лікарів Львівської обласної госпрозрахункової поліклініки, а саме: переведення на іншу роботу за станом здоров`я, відповідно до статті 170 КЗпП України, 26 червня 2025 року Центром запропоновано позивачу переведення на вільні вакансії, які є у Центрі (копія повідомлення від 26 червня 2025 року № 260315/02/527 додана до матеріалів справи та досліджувалася судом першої інстанції у судовому засіданні). Не відповідає дійсності твердження, що суди першої та апеляційної інстанцій не взяли до уваги правові позиції Верховного Суду у подібних правовідносинах, і представник позивача наводить правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2021 року у справі № 753/22115/18, від 30 травня 2018 року у справі № 297/3092/15-ц, від 11 грудня 2019 року у справі № 202/4496/17, від 13 квітня 2020 року у справі № 753/5610/17, від 18 травня 2022 року у справі № 212/2982/21, від 12 квітня 2022 року у справі № 219/9462/20, які стосуються виключно звільнення із займаної посади на підставі недостатньої кваліфікації працівників, порушення трудової дисципліни, невміння конструктивно вирішувати конфлікти, неякісного виконання трудових обов`язків, незнання державної мови та непроходження атестації та інших порушень, внаслідок яких роботодавець звільнив працівника, окрім стану здоров`я, що унеможливлює виконання ним посадових обов`язків. Розірвання трудового договору на підставі пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку з виявленням невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації, яка перешкоджає продовженню даної роботи, та розірвання трудового договору за станом здоров`я, який перешкоджає продовженню даної роботи, не є тотожними поняттями та потребують різних підстав і обґрунтувань для звільнення. Зокрема, у зазначених постановах Верховний Суд дійшов висновку, що відповідно до частини п`ятої статті 6 Закону України «Про охорону праці» працівника, який за станом здоров`я відповідно до медичного висновку потребує надання легшої роботи, роботодавець повинен перевести за згодою працівника на таку роботу на термін, зазначений у медичному висновку, і в разі потреби встановити скорочений робочий день та організувати проведення навчання працівника з набуття іншої професії відповідно до законодавства. Невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі - це документально підтверджена неможливість продовжувати виконання роботи працівником за умови, що така робота потребує певної кваліфікації чи стану здоров`я. Зазначене документальне підтвердження щодо тимчасової втрати працездатності відповідно до зазначених вище норм законів та наказів Міністерства охорони здоров`я України надає у своєму висновку лікарсько-консультативна комісія;

працівник повинен бути звільнений із займаної посади відповідно до пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП України за станом здоров`я, якщо це підтверджується відповідним медичним документом (в одній справі зазначено висновок ЛКК, затверджений протоколом від 19 лютого 2021 року № 21, в іншій - картка працівника та медичний висновок Комісії лікарів КНП «Тисменицька міська лікарня» від 20 березня 2024 року) і водночас працівник не надав згоди на переведення на іншу роботу або відсутні вакансії, на які можливо перевести працівника. Також у касаційній скарзі представник позивача не зазначив, які саме обґрунтовані та документальні висновки про невідповідність працівника займаній посаді, на його думку, повинен подати роботодавець та які повинні були бути враховані судом першої та апеляційної інстанцій. У працівника, який працює на посаді сторожа господарського відділення, є постійне робоче місце у будівлі Центру, однак відповідно до своїх посадових обов`язків він зобов`язаний обходити приміщення Центру та його територію з метою збереження майна Центру, тобто працювати деякий час на відкритому просторі у будь-яку пору року і за будь-якої погоди, і навіть у темну пору доби. Таким чином, роботодавець не може забезпечити належний мікроклімат на відкритому просторі для ОСОБА_1 , оскільки це нереально, роботодавець не може впливати на погоду, а тому з метою збереження здоров`я працівника, враховуючи медичні висновки Комісії лікарів Львівської обласної госпрозрахункової поліклініки, Центром було запропоновано позивачу переведення на іншу вакантну посаду, від якої він добровільно відмовився;

доводи представника позивача фактично зводяться до незгоди з оцінкою доказів судом та не містять нових обставин, які б спростовували висновки судів першої та апеляційної інстанцій.

14 липня 2026 року Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці через підсистему Електронний суд подало заяву, в якій просило прийняти законне та обґрунтоване рішення у справі № 464/6640/25.

Заява мотивована тим, що:

функції контролю за організацією проведення попередніх та періодичних медичних оглядів працівників, які раніше покладалися на заклади державної санітарно-епідеміологічної служби, після її ліквідації передані до системи Державної служби України з питань праці. При цьому контроль саме за якістю проведення медичних оглядів залишається у межах компетенції органів охорони здоров`я та спеціалізованих закладів охорони здоров`я, які мають право встановлювати діагноз щодо професійних захворювань. Таким чином, Міжрегіональне управління здійснює контроль виключно за організацією проведення медичних оглядів, тобто перевіряє факт їх своєчасного проведення, правильність визначення контингентів працівників, що підлягають таким оглядам, та наявність відповідних направлень, але не має повноважень щодо оцінки якості проведення медичних оглядів чи достовірності їх медичних висновків;

фактично, повноваження Міжрегіонального управління у цій сфері обмежуються організаційним і контрольним аспектом - визначенням переліку професій і посад, працівники яких підлягають обов`язковим медичним оглядам, перевіркою наявності у роботодавця результатів таких оглядів та контролем дотримання строків їх проведення. Відповідальність же за належну якість, повноту та об`єктивність медичних оглядів несуть безпосередньо заклади охорони здоров`я, що мають відповідну ліцензію та повноваження на здійснення таких оглядів. Отже, Міжрегіональне управління реалізує свої контрольні функції у сфері гігієни праці в межах повноважень, визначених законодавством, не втручаючись у медичну компетенцію закладів охорони здоров`я, а саме - не здійснює оцінку якості чи правильності проведення медичних оглядів, оскільки такі питання виходять за межі його функцій як органу державного нагляду (контролю);

в ході проведеної 16 квітня 2025 року перевірки, за результатами якої складено акт № ЗХ/ЛВ/38613/023636-023676-ЗХ/ЛВ/11459/П023636-023676 від 16 квітня 2025 року, встановлено невиконання вимог пункту другого припису № ЗХ/ЛВ/38613/023676/П від 27 грудня 2025 року, а саме: надалі не забезпечено дотримання вимог пункту 3 частини першої статті 29 КЗпП України у Комунальній установі змішаного типу «Львівський міський центр соціальних послуг та реабілітації «Джерело» не виконано перший пункт припису № ЗХ/ЛВ/38613/023676/П від 27 грудня 2024 року, а саме: і надалі не забезпечено ознайомлення працівників до початку роботи з умовами праці. Так, згідно з наказом № 176-К від 08 квітня 2025 року ОСОБА_3 прийнято на роботу в Установу на посаду організатора культурно-дозвільної діяльності з 11 квітня 2025 року та ознайомлено з умовами праці як допустимі. Однак при огляді документів, що підтверджують проведення лабораторних та інструментальних досліджень робочих місць за умовами праці (протокол досліджень важкості та напруженості праці № 34/1036 від 03 квітня 2025 року) для організатора культурно-дозвільної діяльності визначено шкідливі умови праці - умови і характер праці відносяться до 3 класу - шкідливі I ступеня. Таким чином, 29 квітня 2025 року Міжрегіональним управлінням листом № ЗХ/3.1/7252-25 повідомлено Комунальну установу змішаного типу «Львівський міський центр соціальних послуг та реабілітації «Джерело» про дату одержання документів та направлення рішення про розгляд справи. 29 травня 2025 року посадовою особою Міжрегіонального управління винесено постанову № ЗХЛВ/38613/023636-023676-ЗХ/ЛВ/11459/П023636-023676/ІП-ФС, якою на підставі абзацу десятого частини другої статті 265 КЗпП України на Комунальну установу змішаного типу «Львівський міський центр соціальних послуг та реабілітації «Джерело» накладено штраф у розмірі 8 000 грн (копія додається). 04 червня 2025 року на адресу Міжрегіонального управління надійшов лист № 8434/ЗХ/1-25, яким Комунальна установа змішаного типу «Львівський міський центр соціальних послуг та реабілітації «Джерело» повідомила про оплату штрафу, накладеного постановою № ЗХЛВ/38613/023636-023676-ЗХ/ЛВ/11459/П023636-023676/ІП-ФС від 29 травня 2025 року.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі.

30 липня 2026 року справа передана судді-доповідачу Крат В. І.

Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2026 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 02 липня 2026 року зазначено, що:

наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 30 вересня 2021 року у справі № 753/22115/18; від 30 травня 2018 року у справі № 297/3092/15-ц; від 11 грудня 2019 року у справі № 202/4496/17; від 13 квітня 2020 року у справі № 753/5610/17; від 18 травня 2022 року у справі № 212/2982/21; від 12 квітня 2022 року у справі № 219/9462/20;

разом з тим, постанова Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», на яку міститься посилання у касаційній скарзі, не є постановою Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах. Тому посилання на указану постанову Пленуму Верховного Суду України не може бути підставою касаційного оскарження судового рішення.

Фактичні обставини

Позивач ОСОБА_1 працював у Комунальній установі змішаного типу «Львівський міський центр соціальних послуг та реабілітації «Джерело» на посаді сторожа господарського відділення та наказом №487-К від 22 серпня 2025 року звільнений у зв`язку із невідповідністю займаній посаді за станом здоров`я на підставі пункту 2 статті 40 КЗпП України. Підстава: карта працівника ОСОБА_1 , який підлягає попередньому (періодичному) медичному огляду; медична довідка про проходження попереднього (періодичного) медичного огляду працівника від 15 травня 2025 року; заключний акт за результатами періодичного медичного огляду працівників КУЗТ «ЛМЦСПР «Джерело» від 29 травня 2025 року; додаток до заключного акта за результатами періодичного медичного огляду працівників КУЗТ «ЛМЦСПР «Джерело»; повідомлення про вакансії від 26 червня 2025 року №260315/02/527, від 23 липня 2025 року №260315/02/593, від 21 серпня 2025 року №260315/02/667; акт про відмову переведення на запропоновані посади від 26 червня 2025 року.

Згідно з довідкою до акта Медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААГ №611843 від 2 жовтня 2024 року ОСОБА_1 є особою з інвалідністю другої групи за загальним захворюванням.

Встановлено, що за результатами перевірки дотримання вимог законодавства у сферах охорони праці, гігієни праці Комунальної установи змішаного типу «Львівський міський центр соціальних послуг та реабілітації «Джерело» 27 грудня 2024 року Західним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці видано припис про усунення виявлених порушень законодавства у сферах охорони праці, гігієни праці №ЗХ/ЛВ/38613/023636/ОП/П, відповідно до якого під час перевірки виявлено порушення, зокрема: пункт 18 - власником не забезпечено за свої кошти організацію проведення попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах зі шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, а також щорічного обов`язкового медичного огляду осіб віком до 21 року; пункт 19 - роботодавець не організував проведення попереднього (під час прийняття на роботу) і періодичного (протягом трудової діяльності) медичного огляду із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі; пункт 20 - роботодавець не організував лабораторні дослідження умов праці з визначенням шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу на конкретних робочих місцях працівників відповідно до гігієнічної класифікації за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості і напруженості трудового процесу з метою визначення категорій працівників, які підлягають попередньому (періодичному) медичному огляду.

27 березня 2025 року між Комунальною установою змішаного типу «Львівський міський центр соціальних послуг та реабілітації «Джерело» та ТОВ «Науково-дослідне підприємство «Захід Еко Груп» укладено договір про надання послуг №04/03 з проведення санітарно-гігієнічних досліджень хімічних, фізичних, психофізіологічних факторів виробничого середовища та трудового процесу з метою атестації робочих місць за умовами праці та контроль умов праці.

Згідно з протоколом ТОВ «Науково-дослідне підприємство «Захід ЕКО ГРУП» досліджень важкості та напруженості праці №18/1020 від 3 квітня 2025 року, за фактором «важкість праці» на робочому місці «Сторож» згідно з Державними санітарними нормами та правилами «Гігієнічна класифікація праці», затвердженими наказом Міністерства охорони здоров`я України № 248 від 8 квітня 2014 року, умови і характер праці відносяться до 2 класу - допустимі. За фактором «напруженість праці» на робочому місці «Сторож» умови і характер праці відносяться до 2 класу - допустимі.

Відповідно до протоколу проведення досліджень мікроклімату від 3 квітня 2025 року №18/959 - на робочому місці «сторож» (категорія робіт 1б, постійне робоче місце, холодний період) параметри мікроклімату відповідають нормам, які встановлені ДСН 3.3.6.042-99. При роботі в умовах охолоджувального мікроклімату (на відкритому просторі) умови праці згідно з пунктом 6.5 ДСН та П ГКП 248-2014 відносяться до 3 класу - шкідливі 1 ступеня.

16 квітня 2025 року Західним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці видано припис № ЗХ/ЛВ/38613/023636-023676-ЗХ/ЛВ/11459/П 023636-023676/ОП/П, відповідно до якого під час перевірки дотримання вимог законодавства у сферах охорони праці та гігієни Комунальної установи змішаного типу «Львівський міський центр соціальних послуг та реабілітації «Джерело» виявлено порушення, зокрема: Центром не виконано пункти 18 та 19 припису від 27 грудня 2024 року № ЗХ/ЛВ/38613/023636.

Відповідно до Акта визначення категорії працівників, які підлягають періодичному медичному огляду, складеного лікарем з гігієни праці Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 24 квітня 2025 року, визначено категорії працівників, які підлягають попередньому (періодичному) медичному огляду у 2025 році, серед яких пункт 10 - сторож, назва шкідливих та небезпечних факторів і номер пункту та підпунктів Переліку шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу, при роботі з якими обов`язкові попередні (періодичні) медичний огляд працівників - пункт 5.8 (Знижена температура повітря в приміщенні та робота на відкритих площадках).

Згідно зі списком працівників, які підлягають періодичним медичним оглядам Комунальної установи змішаного типу «Львівський міський центр соціальних послуг та реабілітації «Джерело» у 2025 році від 24 квітня 2025 року № 20 позивач ОСОБА_1 підлягав періодичному медичному огляду.

Відповідно до наказу директора Комунальної установи змішаного типу «Львівський міський центр соціальних послуг та реабілітації «Джерело» від 5 травня 2025 року №97/од «Про проходження обов`язкового медичного огляду відповідно до наказу МОЗ від 21 травня 2021 року № 246» з метою забезпечення безпечних умов праці та своєчасного виявлення захворювань, що можуть бути протипоказаннями до виконання професійних обов`язків, завідувачку відділення кадрового менеджменту зобов`язано організувати проведення періодичного медичного огляду працівників з 9 травня 2025 року по 16 травня 2025 року згідно зі списком осіб, які підлягають періодичному медичному огляду.

15 травня 2025 року між Комунальною установою змішаного типу «Львівський міський центр соціальних послуг та реабілітації «Джерело» та Львівською обласною госпрозрахунковою поліклінікою укладено договір на проведення обов`язкових медичних оглядів працівників, що працюють у шкідливих і небезпечних умовах праці №73.

Згідно з Карткою працівника, який підлягає попередньому (періодичному) медичному огляду, та Медичною карткою амбулаторного хворого Львівської обласної госпрозрахункової поліклініки від 5 травня 2025 року ОСОБА_1 не придатний для роботи за професією сторож, рекомендовано переведення на іншу посаду, не пов`язану із зменшенням температури повітря в приміщенні та роботою на відкритих площадках.

Відповідно до додатку до Заключного акта за результатами періодичного медичного огляду працівників, складеного Львівською обласною госпрозрахунковою поліклінікою від 29 травня 2025 року під № 4, вказано ОСОБА_1 , сторожа господарського відділення, який є працівником, що потребує переведення на іншу роботу за станом здоров`я.

26 червня 2025 року Комунальною установою змішаного типу «Львівський міський центр соціальних послуг та реабілітації «Джерело» запропоновано позивачу ОСОБА_1 переведення на вільні вакансії. Однак ОСОБА_1 відмовився від запропонованих посад, про що було складено 26 червня 2025 року відповідний акт.

23 липня 2025 року ОСОБА_1 повторно скеровано лист № 260315/02/593 з пропозицією переведення на вакантну посаду.

21 серпня 2025 року Комунальною установою змішаного типу «Львівський міський центр соціальних послуг та реабілітації «Джерело» знову запропоновано ОСОБА_1 переведення на вільні вакансії.

21 серпня 2025 року позивач надав лист щодо відмови від запропонованої вакансії та просив залишити його на посаді сторожа, оскільки відсутні підстави для звільнення його із займаної посади.

21 серпня 2025 року Комунальною установою змішаного типу «Львівський міський центр соціальних послуг та реабілітації «Джерело» надано позивачу повідомлення про звільнення з роботи у зв`язку з невідповідністю займаній посаді та 22 серпня 2025 року видано наказ №487 про звільнення ОСОБА_1 , сторожа господарського відділення, з роботи 29 серпня 2025 року, у зв`язку з невідповідністю займаній посаді за станом здоров`я відповідно до пункту 2 статті 40 КЗпП України.

Позиція Верховного Суду

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (частина шоста статті 43 Конституції України).

Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (стаття 51 КЗпП України).

Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов`язків вимагає доступу до державної таємниці (пункт 2 частини першої статті 40 КЗпП України).

Згідно частини другої статті 40 КЗпП звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

У постанові Верховного Суду України від 21 травня 2014 року у справі № 6-33цс14 зроблено висновок, що «звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника. Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Таким чином, аналіз зазначених правових норм у їх сукупності з положеннями статті 43 Конституції України та статті 240-1 КЗпП України дає підстави для висновку про те, що за змістом частини першої статті 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом».

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта 263 ЦК України).

Касаційний суд вже вказував, що:

підставою для розірвання трудового договору згідно пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП України є саме виявлена невідповідність працівника займаній посаді. Якщо роботодавець, на момент призначення особи знав про кваліфікаційні вимоги, що є обов`язковими для виконання цієї роботи і те, що особа займаній посаді не відповідає через відсутність спеціальної освіти, однак свідомо її призначив, то сам по собі факт відсутності документа про освіту не може бути у подальшому підставою для звільнення працівника за цим пунктом. Виявленою невідповідністю у такому разі може бути неякісне виконання робіт; неналежне виконання трудових обов`язків через недостатню кваліфікацію (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі № 654/941/17 (провадження № 61-576сво18));

невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі - це документально підтверджена неможливість продовжувати виконання роботи працівником за умови, що така робота потребує певної кваліфікації чи стану здоров`я (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2020 року в справі № 621/704/17 (провадження № 61-3948св20));

підставою для розірвання трудового договору за пунктом 2 статті 40 КЗпП України є саме виявлена невідповідність, яка може полягати у неякісному виконанні робіт, неналежному виконанні трудових обов`язків через недостатню кваліфікацію тощо. Для звільнення працівника за пунктом 2 статті 40 КЗпП України необхідною умовою є встановлення, що неналежне виконання працівником трудових обов`язків було результатом недостатньої кваліфікації або стану здоров`я, що свідчать про відсутність вини працівника в неналежному виконанні трудових обов`язків і не може бути підставою для його звільнення за пунктом 3 статті 40 КЗпП України. Обставини, які свідчать про вину працівника, не можуть наводитися як аргумент, що обґрунтовує необхідність звільнення за пунктом 2 статті 40 КЗпП України. Якщо власник має докази винного неналежного виконання трудових обов`язків працівником з його вини, він вправі притягти його до дисциплінарної відповідальності, в тому числі у виді звільнення з роботи на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2022 року в справі № 219/9462/20 (провадження № 61-19414св21));

при розгляді справ про звільнення за пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП України суд може визнати правильним припинення трудового договору в тому разі, якщо встановить, що воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов`язків чи їх виконання протипоказано за станом здоров`я або небезпечне для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує, і неможливо перевести, за його згодою, на іншу роботу (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2022 року в справі № 212/2982/21 (провадження № 61-2483св22)).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 грудня 2018 року в справі № 521/17982/16-ц (провадження № 61-37921св18) зазначено, що:

«пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП України визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я, які перешкоджають продовженню даної роботи.

Невідповідність працівника посаді, яку він займає, або виконуваній роботі може виявлятися у стані здоров`я, що перешкоджає продовженню роботи. Про невідповідність працівника може свідчити висновок медико-соціальної експертної комісії, якщо працівника визнано інвалідом і йому рекомендована робота інша, ніж він виконує. Підставою для звільнення за пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП України є також медичний висновок про невідповідність виконуваній роботі за станом здоров`я працівника, зобов`язаного відповідно до законодавства проходити медичні огляди.

Колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про те, що позивача було звільнено із займаної посади з порушенням трудового законодавства, оскільки судами не встановлено, що ОСОБА_4 за станом свого здоров`я постійно не може працювати на посаді водія відділу матеріально-технічного забезпечення та господарського обслуговування апарату управління Одеської регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті. Невідповідність займаній посаді або виконуваній роботі за станом здоров`я може бути підставою для звільнення за наявності повної або частково постійної, а не тимчасової втрати працездатності, тому тривала тимчасова непрацездатність або часта відсутність працівника на роботі в зв`язку з тимчасовою непрацездатністю не є підставою для звільнення працівника на підставі пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП України.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 лютого 2022 року в справі № 310/8642/16-ц (провадження № 61-18406 св 21) вказано, що:

«Верховний Суд наголошує, що з урахуванням норм КЗпП України та ЦПК України законність звільнення у цій категорії справ повинен довести роботодавець.

Невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі - це документально підтверджена неможливість продовжувати виконання роботи працівником за умови, що така робота потребує певної кваліфікації чи стану здоров`я. Доказами невідповідності працівника займаній посаді чи виконуваній роботі через стан здоров`я можуть бути відповідні медичні висновки медико-соціальних експертних комісій, якими працівника визнано особою з інвалідністю і йому рекомендовано роботу іншу, ніж та, яку він виконує.

Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що звільнення ОСОБА_1 не було обумовлено необхідністю, викликаною станом її здоров`я, оскільки відповідні медичні висновки про неможливість позивачки за станом здоров`я виконувати роботу за професією тальмана у матеріалах справи відсутні, відповідач таких доказів не надав, тобто законної підстави для звільнення позивачки не довів.

Так, згідно з медичними довідками про проходження попереднього (періодичного) медичного огляду працівника ОСОБА_1 від 20 липня 2016 року та від 11 лютого 2021 року висновками комісії встановлено, що позивачка придана для роботи за професією тальмана. Крім того, згідно з висновку судової-медичної експертизи від 03 квітня 2018 року № 246/к у ОСОБА_1 ознак стійкої втрати (чи достовірного зниження) працездатності не виявлено, позивачка з медичної точки зору може працювати на будь-якій посаді з урахуванням наданих трудових рекомендації.

З огляду на викладене, суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшли правильного висновку про те, що трудовий договір із позивачкою розірвано з порушенням вимог трудового законодавства, оскільки з картки працівника, який підлягає попередньому (періодичному) медичному огляду, не вбачається, що ОСОБА_1 за станом здоров`я не може належно виконувати покладені на неї трудові обов`язки та їх виконання протипоказано за станом її здоров`я. При цьому зазначене спростовується, як висновком судової медичної експертизи від 03 квітня 2018 року № 246/к (т. 2, а. с. 58-65), так і медичним висновком за результатами огляду ОСОБА_1 від 03 лютого 2021 року (т. 3, а. с. 203), які судами належним чином оцінено».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2023 року в справі № 177/1120/21 (провадження № 61-10205св22) зазначено, що:

«обізнаність роботодавця про факт наявності третьої групи інвалідності у ОСОБА_1 підтверджується копією наказу про відпустку від 24 вересня 2013 року № 9, відповідно до якого їй надана додаткова відпустка два календарні дні, у зв`язку з інвалідністю (т. 1, а. с. 104), а також актом про результати перевірки документів, які містяться в особових справах працівників, згідно з яким особова справа ОСОБА_1 містила не лише висновок МСЕК, а й копію пенсійного посвідчення, згоду ОСОБА_1 працювати в нічний час (т. 1, а. с. 111-113), що є вимогою трудового законодавства при залученні до нічних робіт особи з інвалідністю.

Пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП України визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я, які перешкоджають продовженню даної роботи.

Невідповідність працівника посаді, яку він займає, або виконуваній роботі може виявлятися у стані здоров`я, що перешкоджає продовженню роботи. Про невідповідність працівника може свідчити висновок МСЕК, якщо працівника визнано інвалідом і йому рекомендована робота інша, ніж він виконує.

При розгляді справ про звільнення за пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП України суд може визнати правильним припинення трудового договору в тому разі, якщо встановить, що воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов`язків чи їх виконання протипоказано за станом здоров`я або небезпечне для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує, і неможливо перевести, за його згодою, на іншу роботу.

Частина друга статті 40 КЗпП України передбачає звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, яке допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно зі статтею 4 Конвенції Міжнародної організації праці № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи підприємця 1982 року, яку ратифіковано постановою Верховної Ради України від 04 лютого 1994 року № 3933-XII (далі - Конвенція), трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов`язаного із здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби. За змістом пункту 2 статті 9 Конвенції, щоб тягар доведення необґрунтованого звільнення не лягав лише на працівника, тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в статті 4 Конвенції, лежить на роботодавцеві.

Невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі - це документально підтверджена неможливість продовжувати виконання роботи працівником за умови, що така робота потребує певної кваліфікації чи стану здоров`я.

МСЕК вирішує питання встановлення інвалідності за наявності стійкого порушення функцій організму, стійкої втрати працездатності (встановлює відсотки), профзахворювання. Доказами невідповідності працівника займаній посаді чи виконуваній роботі через стан здоров`я можуть бути відповідні медичні висновки МСЕК, якими працівника визнано інвалідом і йому рекомендовано роботу іншу, ніж та, яку він виконує.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд апеляційної інстанції не врахував, що висновку МСЕК про неможливість ОСОБА_1 за станом здоров`я виконувати роботу, яку вона виконує, немає, та помилково вважав власні висновки такими, що відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 20 грудня 2018 року в справі № 521/17982/16-ц».

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Постанова суду апеляційної інстанції складається з, зокрема, мотивувальної частини із зазначенням: мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу (підпункт в пункту 3 частини першої статті 382 ЦПК України).

Касаційний суд зауважує, що законодавець імперативно визначив необхідність здійснювати відхилення доводу (аргументу) апеляційної скарги чи відзиву, з яким апеляційний суд не погоджується. При цьому не має значення, чи стосується такий довід (аргумент) судового рішення по суті, чи тільки процесуального питання (див., зокрема, постановуВерховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2024 року в справі № 501/1672/22 (провадження № 61-16084св23), постановуВерховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 січня 2024 року в справі № 441/1159/21 (провадження № 61-14938св23)).

У справі, що переглядається:

позивач звернувся з позовом до комунальної установи змішаного типу «Львівський міський центр соціальних послуг та реабілітації «Джерело» про скасування наказу та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Вважав, що звільнення незаконне оскільки невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі за станом здоров`я може бути підставою для звільнення якщо: про таку невідповідність не могло бути відомо на час укладення трудового договору, протипоказання стану здоров`я виявлені після його укладення, відбулася повна або часткова втрата працездатності, а не тимчасова, стан здоров`я перешкоджає продовженню роботи, в результаті чого працездатність працівника з знижується до рівня, що перешкоджає якісному виконанню роботи, створює загрозу для здоров`я або життя працівника, працівник не може належним чином виконувати трудові обов`язки і потребує надання більш легкої роботи відповідно до медичного висновку, виконання обов`язків працівником створює небезпеку для членів трудового колективу або громадян, яких він обслуговує, і він не згодний перейти на іншу роботу (а. с. 3, том 1);

суд першої інстанції міркував так, що дії відповідача щодо припинення трудових відносин з позивачем у зв`язку з виявленою невідповідністю займаній посаді за станом здоров`я відповідають вимогам чинного трудового законодавства. Судом не взято до уваги результати медичних оглядів, проведених в інших медичних установах, оскільки такі здійснено за власною ініціативою позивача, поза межами процедури обов`язкового періодичного медичного огляду, визначеної законодавством, та після звільнення. Тому суд зробив висновок, що на момент звільнення позивач не відповідав займаній посаді сторожа за станом здоров`я, а тому відсутні правові підстави для його поновлення на роботі. Вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від попередніх вимог;

апеляційний суд вказав, що, встановивши на підставі доказів, наданих сторонами й належним чином оцінених судом, що у матеріалах справи містяться докази, які підтверджують невідповідність позивача займаній посаді за станом здоров`я, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що відповідач мав підстави для розірвання із позивачем трудового договору на підставі пункту 2 частини 1 статті 40 КЗпП України. Таким чином, дії відповідача щодо припинення трудових відносин з позивачем у зв`язку з виявленою невідповідністю займаній посаді за станом здоров`я відповідають вимогам чинного трудового законодавства. Доводи апелянта щодо невзяття судом першої інстанції результатів медичних оглядів, проведених в інших медичних установах, колегія суддів вважала безпідставними, оскільки такі здійснено поза межами процедури обов`язкового періодичного медичного огляду, визначеної законодавством, та після звільнення позивача;

в апеляційній скарзі позивач, зокрема, вказував, що суд першої інстанції не взяв до уваги те, що у зв`язку з тим, що позивач не визнає результатів медичного огляду, проведеного відповідачем, такий вже після свого звільнення 30 вересня 2025 року пройшов медичний огляд у Медичному центрі ТОВ «Добромед Плюс» (рішення МОЗ України про видачу ліцензії на медичну практику № 803 від 23 квітня 2021 року), та згідно з Медичною довідкою про проходження попереднього (періодичного) медичного огляду працівника № 613 придатний для роботи за професією «охоронник без зброї», що саме спростовує висновки Комісії лікарів Львівської обласної госпрозрахункової поліклініки. Крім того, з метою приведення медичного огляду у Медичному центрі ТОВ «Добромед Плюс» до фактичних обставин даної справи, позивачу видано повторно Медичну довідку про проходження попереднього (періодичного) медичного огляду працівника № 613, такий придатний для роботи за професією «охоронник без зброї», «сторож», що знову ж таки спростовує висновки Комісії лікарів Львівської обласної госпрозрахункової поліклініки. Більше того, позивач повторно пройшов медичний огляд у іншій установі - ПП «Ескулаб-Плюс» щодо придатності для роботи за професією сторож, та згідно з Медичною довідкою про проходження попереднього (періодичного) медогляду працівників № 681850 від 11 листопада 2025 року, ОСОБА_1 придатний для роботи за професією сторож. Вказана довідка також підписана головою комісії лікарів та видана на підставі комісійного медичного огляду в порядку та за формою, визначеними Порядком проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 21 травня 2007 року № 246 (а. с. 202 - 203, том 1); у позивача наявний діагноз посттромбофлебінічний синдром обох ніг (фактично так назване венозне розширення) починаючи орієнтовно з 1984 року і по вказаному діагнозу у нього була наявна інвалідність 3 групи, про що було відомо відповідачу. Із вказаним діагнозом, протягом свого трудового стажу займав різні посади, які також, які і посада сторожа були пов`язані із факторами шкідливості, проте у жодного роботодавця ніколи не виникало підстав для звільнення позивача саме за станом здоров`я та у зв`язку з неможливістю виконувати роботу. Відповідно до Довідки Серія 12 ААГ № 611843, позивач з 02 жовтня 2024 року є особою з інвалідності 2 групи за загальним захворюванням та у графі 12 даної довідки «Висновок про умови та характер праці» зазначено «пенсіонер по віку», тобто жодних застережень щодо особливостей роботи немає; матеріалів справи вбачається, що робочим місцем сторожа у відповідача є окреме приміщення (фотографії робочого місця додаються) та у якому більшість робочого часу проводить сторож (а. с. 199 - 206, том 1);

апеляційний суд не врахував, що законодавець імперативно визначив необхідність здійснювати відхилення доводу (аргументу) апеляційної скарги чи відзиву, з яким апеляційний суд не погоджується. При цьому не має значення, чи стосується такий довід (аргумент) судового рішення по суті, чи тільки процесуального питання. Натомість апеляційний суд важливі та доречні аргументи апеляційної скарги залишив по суті без відповіді.

За таких обставин апеляційний суд зробив передчасний висновок про залишення без змін рішення суду першої інстанції. Тому оскаржену постанову апеляційного суду скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).

Щодо розподілу судових витрат

Постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції (підпункт «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України).

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що:

«згідно із підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Таким чином, встановлено дискреційне повноваження суду зазначити в резолютивній частині судового рішення про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, такий обов`язок у випадку передачі справи на новий судовий розгляд не покладено. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, розподіл судового збору у справі, в тому числі сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги, здійснює той суд, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи.

З урахуванням наведеного Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду відступає від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у додатковій постанові від 22 квітня 2019 року у справі № 756/2157/15-ц. У разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».

Тому, з урахуванням висновку щодо суті касаційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстав для висновку про те, що оскаржена постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, касаційний суд вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково; оскаржену постанову апеляційного суду скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного суду від 29 квітня 2026 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту ухвалення постанови суду касаційної інстанції постанова Львівського апеляційного суду від 29 квітня 2026 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко