Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №686/27873/25 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

25 серпня 2026 року

м. Київ

справа № 686/27873/25

провадження № 61-10085св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючий - Крат В. І. (суддя-доповідач),

судді: Гудима Д. А., Дундар І. О., Краснощоков Є. В., Пархоменко П. І.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України, Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 23 червня 2026 року (повна постанова складена 26 червня 2026 року) в складі колегії суддів: Грох Л. М., Янчук Т. О., Ярмолюка О. І.,

Історія справи

Короткий зміст заяви

29 вересня 2025 року ОСОБА_1 звернулася із заявою про оголошення фізичної особи померлою.

Заява мотивована тим, що син заявниці одружився з ОСОБА_4 , дітей у них не було.

Відповідно до наказу від 2 січня 2023 року за № 2-дск ОСОБА_5 зараховано до складу військової частини НОМЕР_1 .

Згідно з витягом з бойового розпорядження за № 119 т/бр/4Ц 12 липня 2024 року ОСОБА_5 включено та направлено до складу групи «повітряної розвідки та ударних БпАК».

Як вбачається з витягу з акту службового розслідування, під час виконання бойового завдання з аеророзвідки у Донецькій області від ІНФОРМАЦІЯ_2 капітан ОСОБА_5 перебував у будинку АДРЕСА_1 , що внаслідок вогневого ураження противником був охоплений пожежею та зруйнувався. Пошукові дії, що проводилися з ІНФОРМАЦІЯ_2 по 17 липня 2024 року, не дали результатів. 18 липня 2024 року з-під завалів будинку було вилучено та евакуйовано рештки кісток, пошкоджену зброю, особисті речі воїнів. Тому наказом від 25 липня 2024 року за № 49-дск ОСОБА_5 визнано безвісно зниклим.

У межах досудового розслідування, розпочатого за статтею 115 КК України, проведено молекулярно-генетичні експертизи, проте у зв`язку з недостатньою кількістю ДНК та високим індексом деградації рештків не вдалося встановити родинні стосунки.

Оголошення судом громадянина померлим усуває невизначеність у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме. Встановлення факту загибелі ОСОБА_5 під час виконання обов`язку військової служби потрібне для реалізації прав на отримання виплат, передбачених чинним законодавством, та оформлення спадщини. Зважаючи на той факт, що станом на день подання заяви немає жодних відомостей про місцеперебування ОСОБА_5 , а також беручи до уваги конкретні обставини справи, за яких відбулося зникнення, заявниця оформила це звернення до суду.

ОСОБА_1 просила:

оголосити померлим її сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживав у АДРЕСА_2 , загиблим ІНФОРМАЦІЯ_2 в будинку АДРЕСА_1 під час виконання військового обов`язку із захисту України.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 квітня 2026 року в складі судді Потій Н. В., присяжних Яковлева А. В., Баран Н. Л.:

заяву ОСОБА_1 задоволено;

оголошено померлим ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживав у АДРЕСА_2 загиблим ІНФОРМАЦІЯ_2 в будинку за АДРЕСА_1 під час виконання військового обов`язку по захисту держави України.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

за висновком Експертно-криміналістичного центру МВС України № СЕ-19/105-26/184-ФП підтверджено непридатність фотоматеріалу для ідентифікації особи за ознаками зовнішності. За консультативним висновком за результатами ототожнення особи за ознаками зовнішності № 21107-1-25 від 15 грудня 2025 року підтверджено, що на відеозаписі та фотозображеннях, наданих у порівняльних зразках, імовірно, зображена одна й та ж сама особа. Опитані експерти в судовому засіданні підтвердили, що категоричних висновків про ідентичність особи на фото- та відеоматеріалах не може бути зроблено внаслідок поганої якості вихідних даних та непридатності їх до детальнішого аналізу. Установити однозначно, що на фото та відео з полоненими військовими є ОСОБА_5 , під час порівняння з прижиттєвими фото неможливо;

фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців (частина 2 статті 46 ЦК України). Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті (частина 3 статті 46 ЦК України). Від встановлення факту загибелі військовослужбовця під час виконання військової служби внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України залежить виникнення та реалізація особистих і майнових прав заявниці як члена сім`ї загиблого військовослужбовця. Тобто відповідний юридичний факт має індивідуальний характер, оскільки породжує правові наслідки лише для заявниці, а саме: отримання виплат, передбачених законодавством, оформлення спадщини;

наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376 затверджено перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або які тимчасово окуповані Російською Федерацією. Відповідно до вказаного переліку територія населеного пункту Торецьк Бахмутського району Донецької області, згідно з пунктом 2.2 розділу 2 «Території активних бойових дій», датою виникнення активних бойових дій зазначено 24 лютого 2022 року, датою припинення активних бойових дій - 6 серпня 2024 року. Відповідно до пункту 2 розділу II «Тимчасово окуповані Російською Федерацією території України» більшість населених пунктів, які входять до території населеного пункту Торецьк Бахмутського району Донецької області, на цей час перебувають в окупації;

ОСОБА_5 є сином заявниці ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , чоловіком ОСОБА_2 , що підтверджується відповідними копіями свідоцтв. Згідно з наказом від 2 січня 2023 року за № 2-дск ОСОБА_5 зараховано до складу військової частини НОМЕР_1 . Згідно з витягом з бойового розпорядження за № 119 т/бр/4Ц 12 липня 2024 року ОСОБА_5 включено та направлено до складу групи «повітряної розвідки та ударних БпАК». Як вбачається з витягу з акта службового розслідування, під час виконання бойового завдання з аеророзвідки у Донецькій області від ІНФОРМАЦІЯ_2 капітан ОСОБА_5 перебував у будинку АДРЕСА_1 , який внаслідок вогневого ураження противником був охоплений пожежею та зруйнувався. Пошукові дії, що проводилися з ІНФОРМАЦІЯ_2 по 17 липня 2024 року, не дали результатів. 18 липня 2024 року з-під завалів будинку було вилучено та евакуйовано рештки кісток, пошкоджену зброю, особисті речі воїнів. Зазначені факти та обставини підтверджені, зокрема, опитаними свідками. Саме тому наказом від 25 липня 2024 року за № 49-дск ОСОБА_5 визнано безвісно зниклим;

у межах досудового розслідування, розпочатого за статтею 115 КК України, було проведено молекулярно-генетичні експертизи, проте у зв`язку з недостатньою кількістю ДНК та високим індексом деградації рештків не вдалося встановити родинні стосунки. За повідомленням Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Хмельницькому, в архіві відсутній запис про смерть ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Таким чином, враховуючи правовий висновок Великої Палати Верховного Суду в постанові від 11 грудня 2024 року, відлік передбаченого частиною 2 статті 46 ЦК України шестимісячного строку для оголошення померлим військового ОСОБА_5 слід починати саме з 6 серпня 2024 року;

враховуючи наявні в матеріалах справи докази, які свідчать про ймовірну смерть ОСОБА_5 , та встановлену обставину, що в населеному пункті Торецьк Бахмутського району Донецької області активні бойові дії не ведуться з 6 серпня 2024 року вже близько двадцяти місяців, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для оголошення померлим сина заявниці.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 23 червня 2026 року:

апеляційні скарги ОСОБА_3 , ОСОБА_2 задоволено;

рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 квітня 2026 року скасовано та ухвалено нове судове рішення;

в задоволенні заяви ОСОБА_1 про оголошення померлим ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовлено;

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

при задоволенні заяви суд першої інстанції виходив з того, що активні бойові дії в населеному пункті Торецьк Бахмутського району Донецької області, на території ймовірної загибелі ОСОБА_5 , не ведуться з 6 серпня 2024 року, тому відлік передбаченого частиною другою статті 46 ЦК України шестимісячного строку для оголошення померлим військового ОСОБА_5 слід починати з 6 серпня 2024 року. Враховуючи наявність достатніх доказів, які свідчать про ймовірну загибель ОСОБА_5 , наявні правові підстави для оголошення його померлим;

апеляційний суд вказав, що цих висновків суд дійшов за неповного з`ясування обставин справи та неправильного застосування норми матеріального права, що потягло ухвалення помилкового рішення. Так, за частиною 1 статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, у порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав, або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Згідно з частиною дрогою статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою. З метою з`ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази (частина другою статті 294 ЦПК України). Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом (частина 3 статті 294 ЦПК України);

згідно з частиною 2 статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. У постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що шість місяців, які визначені в реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи, що дозволятиме надати правову охорону людям, які постраждали від війни та у яких у зв`язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, і забезпечуватиме правову справедливість;

відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або які тимчасово окуповані Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376, територія Торецької міської територіальної громади з 24 лютого 2022 року по 6 серпня 2024 року була територією активних бойових дій, з 7 серпня 2024 року по теперішній час (наступний рядок) є територією активних бойових дій, на якій функціонують державні електронні інформаційні ресурси. Отже, місто Торецьк Донецької області, в районі якого під час виконання бойового завдання зник безвісти ОСОБА_5 , досі віднесено до території активних бойових дій, а тому перебіг шестимісячного строку для оголошення його померлим не розпочався. Цей факт виключає правову можливість оголошення ОСОБА_5 померлим і свідчить про передчасність поданої заяви. У зв`язку з цим суд не дає оцінки іншим доводам апеляційних скарг щодо недоведеності факту загибелі ОСОБА_5 ;

суд першої інстанції неправильно витлумачив зміст наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376 і дійшов помилкового висновку, що відлік шестимісячного строку для оголошення померлим військового ОСОБА_5 розпочався з 6 серпня 2024 року і цей шестимісячний строк сплинув на час звернення з цією заявою. За встановлених обставин, які свідчать про триваючі активні бойові дії на території ймовірної загибелі військовослужбовця та відсутність правових підстав для початку перебігу вказаного строку, рішення суду слід скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви про оголошення померлим ОСОБА_5 .

Аргументи учасників справи

26 липня 2026 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала касаційну скаргу на постанову Хмельницького апеляційного суду від 23 червня 2026 року (повне судове рішення складено 26 червня 2026 року), у якій просила:

постанову апеляційного суду скасувати;

рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

підставою касаційного оскарження є те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні неправильно застосував положення частини другої статті 46 Цивільного кодексу України та неправильно визначив правове значення обставин, пов`язаних із перебуванням особи у зоні бойових дій, без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22. Крім того, апеляційний суд допустив істотне порушення норм процесуального права, оскільки фактично відмовився від дослідження та оцінки доказів, які мають безпосереднє значення для встановлення факту смерті ОСОБА_5 . Зокрема, апеляційний суд прямо зазначив, що у зв`язку з висновком про передчасність заяви не дає оцінки іншим доводам щодо недоведеності факту загибелі ОСОБА_5 . Таким чином, апеляційний суд не здійснив повного та всебічного дослідження доказів, які були предметом розгляду суду першої інстанції;

відповідно до частини другої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. Разом із тим закон прямо передбачає можливість оголошення особи померлою і до спливу зазначеного строку, але не раніше спливу шести місяців, з урахуванням конкретних обставин справи. Саме ця частина норми має принципове значення для вирішення цієї справи. Апеляційний суд фактично застосував лише загальне правило щодо території активних бойових дій, не надавши належного значення другій частині правової конструкції, передбаченої статтею 46 ЦК України, необхідності врахування конкретних обставин справи. При цьому конкретні обставини зникнення ОСОБА_5 є надзвичайно важливими.Син заявниці не просто зник у районі ведення бойових дій. Він: виконував бойове завдання; перебував у конкретному місці; перебував у конкретній будівлі; у цій будівлі відбулося вогневе ураження; будівля була зруйнована; після руйнування проводилися пошукові заходи; з-під завалів були вилучені людські останки; були вилучені особисті речі та особиста табельна зброя військовослужбовців; проведено молекулярно-генетичні дослідження; ідентифікацію останків не вдалося провести через їх значну деградацію; з моменту події відсутні будь-які відомості про те, що ОСОБА_5 живий. Тобто йдеться про конкретну подію, конкретне місце (селище Північне Торецької громади) та конкретні обставини, які дають підстави вважати, що мій син загинув саме ІНФОРМАЦІЯ_2. Апеляційний суд не спростував жодної із зазначених обставин. Однак замість їх оцінки суд обмежився посиланням на те, що відповідна територія продовжує значитися в переліку територій, на яких ведуться активні бойові дії. На думку скаржника, такий підхід є надмірно формальним;

апеляційний суд послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22. Хмельницький апеляційний суд застосував правовий висновок Великої Палати Верховного Суду суто поверхнево та формально, зазначивши, що оскільки місто Торецьк згідно з наказом Мінреінтеграції № 376 віднесено до територій активних бойових дій, відлік шестимісячного строку для оголошення померлим не розпочався, а тому заява матері є «передчасною». При цьому апеляційний суд виходив із того, що шестимісячний строк для оголошення особи померлою має обчислюватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (території) ймовірної загибелі особи. Проте апеляційний суд повністю проігнорував вказівку Великої Палати Верховного Суду про те, що: «під час визначення моменту для початку відліку шестимісячного строку, встановленого реченням другим частини другої статті 46 Цивільного кодексу України, суд повинен враховувати соціальний контекст та засаду справедливості... Відрахування шестимісячного строку виключно з дня припинення або скасування воєнного стану чи закінчення воєнних дій, збройного конфлікту було б непропорційним обмеженням прав та інтересів значної кількості цивільних осіб, членів сімей Захисників і Захисниць України». Скаржниця не заперечує необхідності врахування зазначеного правового висновку. Однак проблема полягає у способі його застосування апеляційним судом. Апеляційний суд фактично ототожнив закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі особи з формальним перебуванням відповідної території в переліку територій активних бойових дій;

суд не надав належної оцінки обставинам виконання бойового завдання, перебуванню ОСОБА_5 у будинку АДРЕСА_1 , факту руйнування будинку, характеру вогневого ураження, результатам пошукових заходів, факту виявлення людських останків, особистим речам військовослужбовців, особистій табельній зброї, висновкам молекулярно-генетичних досліджень, матеріалам службового розслідування, показанням свідків, які виконували бойове завдання разом із ОСОБА_6 , були на місці події, коли будинок був зруйнований, особисто проводили пошукові дії, а також відсутності будь-яких відомостей про місцеперебування ОСОБА_5 після ІНФОРМАЦІЯ_2. У сукупності ці докази мають принципове значення для правильного вирішення справи. Апеляційний суд, відмовившись їх оцінювати, фактично позбавив себе можливості встановити, чи дійсно існують конкретні обставини, які дозволяють оголосити особу померлою до спливу загального строку. Матеріалами справи (актом службового розслідування військової частини НОМЕР_1 від 23 липня 2024 року, витягом із журналу бойових дій, свідченнями свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які були разом із ОСОБА_6 під час виконання бойового завдання) беззаперечно встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 капітан ОСОБА_5 перебував у будівлі АДРЕСА_1 , яка зазнала прямого танкового чи мінометного ураження противника та згоріла. 18 липня 2024 року з-під завалів було вилучено рештки кісток, особисті речі та пошкоджену особисту табельну зброю воїнів. Син заявниці зник: під час виконання бойового завдання; у зоні активних бойових дій; у конкретній будівлі; внаслідок бойового ураження ця будівля була зруйнована; після події були виявлені людські останки; проведення ідентифікації останків виявилося неможливим через їх деградацію; відсутні будь-які дані про те, що він залишився живим. Тобто сукупність обставин свідчить про надзвичайно високу ймовірність його загибелі. Неможливість провести ідентифікацію останків не означає, що людських останків не було. Навпаки, у конкретних обставинах цієї справи неможливість ідентифікації пояснюється саме значним ступенем деградації біологічного матеріалу. Відтак відсутність позитивного результату ДНК-ідентифікації не може автоматично трактуватися як доказ того, що ОСОБА_5 залишився живим;

апеляційний суд відмовляючи матері загиблого Героя у захисті її майнових та соціальних прав вдався до надмірного судового формалізму. Суд пов`язав початок відліку строку із загальноадміністративним статусом усього міста Торецьк, проігнорувавши той факт, що на місці конкретної події (в межах окремої будівлі) активна загроза життю завершилася миттєвим ураженням, а доля військовослужбовця є очевидною;

Принцип правової вимагає, щоб у суверенній державі не виникало суперечливих судових рішень щодо ідентичних фактичних обставин.ІНФОРМАЦІЯ_2 в одному приміщенні під час виконання одного бойового завдання з аеророзвідки у складі однієї групи ВЧ НОМЕР_1 разом із капітаном ОСОБА_5 перебував сержант ОСОБА_10 .. Щодо обох військовослужбовців Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 Ж74/ДСК було призначено одне спільне службове розслідування та складено один Акт від 23 липня 2024 року. Постановою Київського апеляційного суду від 10 червня 2026 року у справі № 755/24025/25, яка розглядалася за аналогічною скаргою Міністерства оборони України щодо тих самих обставин, апеляційний суд ухвалив нове рішення, яким заяву задовольнив та оголосив сержанта ОСОБА_10 померлим, визначивши датою смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , місцем смерті - населений пункт селищі Північне, Торецької територіальної громади Донецької області. Київський апеляційний суд, застосовуючи Наказ МІнреінтеграції № 376 щодо Торецької громади, дослідив обставини глибше та встановив, що активні бойові дії в конкретному населеному пункті - смт. Північне Торецької громади (де безпосередньо розташовувався зруйнований будинок № 5 ) - завершилися 31 січня 2025 року у зв`язку з окупацією ворогом. Відтак, 6-місячний строк сплив у липні 2025 року, що повністю спростовує висновок Хмельницького апеляційного суду про «передчасність» аналогічної заяви матері військовослужбовця цієї групи капітана ОСОБА_5 . Виникла правова аномалія та дискримінація: щодо двох військовослужбовців сержанта ОСОБА_10 держава в особі Київського апеляційного суду визнала факт загибелі в бою ІНФОРМАЦІЯ_2, а щодо капітана ОСОБА_5 держава в особі Хмельницького апеляційного суду відмовляє у захисті прав матері, посилаючись на триваючі бойові дії.

10 серпня 2026 року ОСОБА_2 через підсистему Електронний суд подала відзив на касаційну скаргу, який підписаний представником ОСОБА_11 , в якому просила:

касаційну скаргу залишити без задоволення;

постанову апеляційного суду залишити без змін.

Відзив мотивований тим, що:

значна частина доводів касаційної скарги спрямована не на спростування правового висновку апеляційного суду щодо моменту початку перебігу шестимісячного строку, а на повторну оцінку доказів і встановлення факту загибелі ОСОБА_5 . Саме така переоцінка виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції. Апеляційний суд установив відсутність обов`язкової часової передумови, визначеної частиною другою статті 46 ЦК України, адже за відсутності такої передумови оцінювання інших обставин не може змінити правового результату;

частина друга статті 46 ЦК України передбачає, що фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями або збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. Наведена норма встановлює не тільки мінімальну тривалість строку, а й юридично визначений момент, з якого він починає обчислюватися. Конкретні обставини можуть обґрунтовувати застосування скороченого шестимісячного строку замість дворічного, але не дозволяють суду довільно змінити початковий момент його перебігу. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 сформулювала висновок, що шестимісячний строк, передбачений реченням другим частини другої статті 46 ЦК України, має відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (території) ймовірної загибелі фізичної особи. Саме цей висновок, а не будь-який інший, покладено апеляційним судом в основу оскаржуваної постанови. Суд встановив місце ймовірної загибелі - місто Торецьк Донецької області - і перевірив офіційний статус цієї території за Переліком, затвердженим наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376 (далі - Перелік), який є офіційним джерелом визначення територіальних і часових меж бойових дій. За Переліком територія Торецької міської територіальної громади з 24 лютого 2022 року по сьогодні віднесена до територій активних бойових дій, дата завершення активних бойових дій у відповідному записі у переліку відсутня;

на момент звернення ОСОБА_1 із заявою у вересні 2025 року, на момент ухвалення рішення судом першої інстанції 10 квітня 2026 року, на момент апеляційного перегляду 23 червня 2026 року та станом на дату цього відзиву місто Торецьк перебувало і продовжує перебувати у правовому режимі території активних бойових дій;

касаційна скарга містить взаємовиключні твердження щодо застосування постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22. На початку скарги заявниця визначає підставою касаційного оскарження те, що апеляційний суд нібито застосував частину другу статті 46 ЦК України без урахування висновку Великої Палати Верховного Суду. У наступному розділі тієї ж скарги заявниця прямо визнає, що апеляційний суд послався на цю постанову Великої Палати Верховного Суду, але, на її думку, застосував її «поверхово та формально». Отже, твердження про неврахування правового висновку спростовується самим змістом касаційної скарги. Фактично заявниця не заперечує врахування апеляційним судом правової позиції Великої Палати, а висловлює незгоду з результатом її застосування до встановленого офіційного статусу території. Однак незгода учасника справи з висновком суду не утворює підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Оскаржувана постанова не тільки містить пряме посилання на справу № 755/11021/22, а й відтворює та застосовує її ключовий висновок: початок шестимісячного строку пов`язується із завершенням активних бойових дій на місці ймовірної загибелі. Тобто у касаційній скарзі відсутні підстави до касаційного оскарження та прошу суд оцінити це під час ухвалення постанови за результатом розгляду касаційної скарги по цій справі;

касаційна скарга виходить із помилкового припущення, що висока ймовірність загибелі сама по собі дозволяє оголосити особу померлою незалежно від початку перебігу шестимісячного строку. Проте словосполучення «з урахуванням конкретних обставин справи» визначає підстави для скорочення загального дворічного строку до шести місяців, а не надає правову можливість повністю ігнорувати мінімальний строк або обчислювати його від довільної дати. Навіть за наявності доказів, які можуть свідчити про надзвичайно високу ймовірність загибелі, оголошення померлим є правовою презумпцією, що породжує комплекс незворотних або складно оборотних наслідків: припинення шлюбу, відкриття спадщини, припинення та перехід майнових прав, призначення виплат. Саме тому закон установив об`єктивну часову гарантію. Застосування запропонованого скаржницею підходу фактично позбавило б змісту речення друге частини другої статті 46 ЦК України: у кожній справі достатньо було б визнати докази переконливими і не враховувати, чи завершилися активні бойові дії на відповідній території;

апеляційний суд прямо зазначив, що у зв`язку з передчасністю заяви не надає оцінки іншим доводам апеляційних скарг щодо недоведеності факту загибелі. Це не є відмовою від здійснення правосуддя або неповним дослідженням доказів. Суд встановив юридичний факт, який має самостійне і вирішальне значення: передбачений законом строк не розпочався. За таких умов дослідження того, чи є сукупність доказів достатньою для висновку про ймовірну загибель, не могло призвести до іншого рішення;

процесуальна економія та обов`язок суду мотивувати рішення не вимагають вирішення гіпотетичних питань, які не впливають на результат спору. Навпаки, оцінювання доказів із формулюванням остаточного висновку про загибель за передчасно поданою заявою могло б створити небажану преюдиційну або фактичну визначеність без настання передбачених законом умов. Скасування постанови з підстав частини третьої статті 411 ЦПК України можливе лише за наявності такого порушення, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Скаржниця не пояснила, яким чином додаткова оцінка доказів могла змінити відсутність початку перебігу строку. Як наслідок апеляційний суд правильно встановив зміст частини другої статті 46 ЦК України, врахував висновок Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22, застосував чинний офіційний Перелік територій та дійшов обґрунтованого висновку про передчасність заяви. Доводи касаційної скарги зводяться до: повторної оцінки доказів; довільного тлумачення поняття «конкретні обставини справи»; заперечення офіційного статусу Переліку; посилання на рішення іншого апеляційного суду за відмінних фактичних обставин; а також внутрішньо суперечливого твердження про одночасне неврахування і неправильне врахування тієї самої постанови Великої Палати Верховного Суду.

10 серпня 2026 року ОСОБА_3 засобами поштового зв`язку подав відзив на касаційну скаргу, який підписаний адвокатом Касянюк А. А., в якому просив:

касаційну скаргу залишити без задоволення;

постанову апеляційного суду залишити без змін.

Відзив мотивований тим, що:

із долучених до заяви документів випливає, що військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 капітан ОСОБА_5 зник безвісти ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойового завдання з аеророзвідки у м. Торецьк Донецької області. Тобто не закінчився трирічний строк відсутності ОСОБА_5 у місці його постійного проживання, тому вимоги заяви про визнання померлим є передчасними. Керуючись частиною другою статті 46 ЦК України, фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті. Тобто у нормі частини другої статті 46 ЦК України встановлено строк шляхом вказівки на його початок (день закінчення воєнних дій) та тривалість (два роки). Положення другого речення цієї статті містить виняток із загального правила, яким надається право суду залежно від конкретних обставин скоротити цей строк. При цьому початок перебігу залишається незмінним - день закінчення воєнних дій;

лист військової частини НОМЕР_1 від 11 липня 2024 року містить припущення, що рештки кісток належать ОСОБА_5 , однак рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях. У протоколах допиту свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 міститься інформація про те, що пошуки відбувалися 15-18 липня 2024 року, а не ІНФОРМАЦІЯ_2 (в день зникнення), як зазначали свідки під час допиту. Під час допиту свідки зазначили, що були розкопані кістки, мобільний телефон ОСОБА_5 , гранати та зброя. Однак містяться неспівпадіння, оскільки два тіла так обгоріли, що залишилося декілька кісток, в той час як вціліли гранати, зброя та простий телефон. У витязі зі службового розслідування не встановлено порушень з боку зниклих безвісти військовослужбовців, у тому числі ОСОБА_5 , що свідчить про те, що вони були у засобах захисту, в тому числі бронежилетах. Утім, у жодному з документів з матеріалів справи немає інформації щодо пластин з бронежилета, що може свідчити про те, що хлопці потрапили в полон у них. Вказані докази у своїй сукупності достовірно не свідчать про смерть ОСОБА_5 . Встановивши, що активні бойові дії на території, де ОСОБА_5 зник безвісти, не закінчилися, суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку при задоволенні заяви ОСОБА_1 . Посилання скаржниці про наявність підстав для оголошення ОСОБА_5 померлим не ґрунтуються на фактичних обставинах справи та чинних нормах закону;

обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону постанова Хмельницького апеляційного суду від 23 червня 2026 року у справі № 686/27873/25 відповідає.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі.

20 серпня 2026 року справа передана судді-доповідачу Крат В. І.

Ухвалою Верховного Суду від 21 серпня 2026 року:

відзив Міністерства оборони України на касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без розгляду;

копію постанови Київського апеляційного суду від 10 червня 2026 року в справі № 755/24025/25 повернуто ОСОБА_1 ;

справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 30 липня 2026 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Фактичні обставини

ОСОБА_5 є сином заявниці ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , чоловіком ОСОБА_2 .

Згідно з наказом від 2 січня 2023 року за № 2-дск ОСОБА_5 зараховано до складу військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до витягу з бойового розпорядження за № 119 т/бр/4Ц 12 липня 2024 року ОСОБА_5 включено та направлено до складу групи «повітряної розвідки та ударних БпАК».

Згідно з витягом з акта службового розслідування, під час виконання бойового завдання з аеророзвідки у Донецькій області від ІНФОРМАЦІЯ_2 капітан ОСОБА_5 перебував у будинку АДРЕСА_1 , який внаслідок вогневого ураження противником був охоплений пожежею та зруйнувався. Пошукові дії, що проводилися з ІНФОРМАЦІЯ_2 по 17 липня 2024 року, не дали результатів. 18 липня 2024 року з-під завалів будинку було вилучено та евакуйовано рештки кісток, пошкоджену зброю, особисті речі воїнів. Зазначені факти та обставини підтверджені, зокрема, опитаними свідками.

Наказом від 25 липня 2024 року за № 49-дск ОСОБА_5 визнано безвісно відсутнім.

У межах досудового розслідування, розпочатого за статтею 115 КК України, проведено молекулярно-генетичні експертизи, проте у зв`язку з недостатньою кількістю ДНК та високим індексом деградації рештків не вдалося встановити родинні стосунки.

За висновком Експертно-криміналістичного центру МВС України № СЕ-19/105-26/184-ФП підтверджено непридатність фотоматеріалу для ідентифікації особи за ознаками зовнішності. За консультативним висновком за результатами ототожнення особи за ознаками зовнішності № 21107-1-25 від 15 грудня 2025 року підтверджено, що на відеозаписі та фотозображеннях, наданих у порівняльних зразках, імовірно, зображена одна й та ж сама особа. Опитані експерти в судовому засіданні підтвердили, що категоричних висновків про ідентичність особи на фото- та відеоматеріалах не може бути зроблено внаслідок поганої якості вихідних даних та непридатності їх до детальнішого аналізу. Установити однозначно, що на фото та відео з полоненими військовими є ОСОБА_5 , під час порівняння з прижиттєвими фото неможливо. Зважаючи на викладене та фактичну відсутність інших вихідних даних, крім досліджуваних попередніми експертами, судом відхилено клопотання ОСОБА_2 про проведення експертизи.

За повідомленням Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Хмельницькому, в архіві відсутній запис про смерть ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позиція Верховного Суду

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20).

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (частина друга статті 13 ЦПК України).

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).

Під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний роз`яснити учасникам справи їхні права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи (частина перша статті 297 ЦПК України).

Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом (частина третя статті 297 ЦПК України).

Оголошення померлим (смерть in absentia) - це судове визнання померлим фізичної особи, про яку за місцем постійного проживання відсутні будь-які відомості про місце її перебування протягом встановленого строку. Оголошення особи померлою юридично прирівнюється до фізичної смерті, є припущенням смерті (praesumptio mortis) і має своїм наслідком припинення правоздатності особи. Тому при оголошенні особи померлою суд виходить із презумпції смерті особи, тобто припущення, що на момент розгляду справи особи немає в живих, однак встановити це достеменно неможливо. Оголошення особи померлою здійснюється судом на підставі непрямих доказів або у зв`язку з тривалою безвісною відсутністю (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 квітня 2025 року в справі № 465/3147/22 (провадження № 61-1296св24)).

Цивільним законодавством передбачалося декілька підстав для оголошення фізичної особи померлою: по-перше, тривала безвісна відсутність, тобто якщо у місці постійного проживання фізичної особи немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років; по-друге, особа пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, якщо у місці постійного проживання фізичної особи немає відомостей про місце її перебування протягом шести місяців; по-третє, за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру фізична особа може бути оголошена судом померлою протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру; по-четверте, якщо особа пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, в такому випадку вона може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. При цьому, суду надано право оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 квітня 2019 року в справі № 490/342/17 (провадження № 61-7683св18)).

За наявності припущень про факт смерті фізичної особи, у тому числі у зв`язку з воєнними діями, без достовірних доказів, які свідчать про цей факт, правильним буде звернення до суду із заявою про оголошення судом особи померлою (частина друга статті 46 ЦК України), а не із заявою про встановлення факту смерті цієї фізичної особи (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України) (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2024 року в справі № 204/7924/23 (провадження № 61-16728св23)).

Фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті (частина друга та третя статті 46 ЦК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Велика палата Верховного Суду вказувала, що шість місяців, які визначені в реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи, що дозволятиме надати правову охорону людям, які постраждали від війни та у яких у зв`язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, і забезпечуватиме правову справедливість. Конкретні воєнні дії мають територіальну і часову характеристики. Джерелом офіційної інформації про ці характеристики є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 (далі - Наказ № 309). У цьому Наказі № 309 зазначені (1) території, на яких ведуться (велися) бойові дії, зокрема: (а) території можливих бойових дій; (б) території активних бойових дій; (в) території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси; (2) тимчасово окуповані рф території України. До того ж цей Наказ містить інформацію про дату початку та завершення бойових дій на відповідній території. Отже, суди можуть використовувати дані, зокрема з Наказу № 309, для визначення часових характеристик ведення воєнних дій на конкретній території України. Обрахування шестимісячного строку, зазначеного у реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, від дня припинення або скасування воєнного стану в Україні загалом або закінчення воєнних дій, збройного конфлікту на усій її території суперечило б принципу правовладдя (верховенства права) та його складовій - правовій визначеності (див. пункти 81 - 85 постанови Великої Палати Верховного Суду від грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 (провадження № 14-94цс24)).

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що під час визначення моменту для початку відліку шестимісячного строку, встановленого реченням другим частини другої статті 46 ЦК України, суд повинен враховувати соціальний контекст та засаду справедливості. Оскільки в умовах російської агресії, яка триває на території України, ситуація в країні залишається недостатньо стабільною, будь-які правові рішення повинні бути чутливими до складних життєвих обставин, у яких опинилися люди. Відрахування шестимісячного строку з дня припинення або скасування воєнного стану чи закінчення воєнних дій, збройного конфлікту було б непропорційним обмеженням прав та інтересів значної кількості цивільних осіб, членів сімей Захисників і Захисниць України. У частині другій статті 46 ЦК України йдеться про воєнні дії, збройний конфлікт, а не про воєнний стан. Не можна тлумачити цей припис як такий, що його можливо застосувати стосовно оголошення особи померлою винятково після скасування воєнного стану на усій території України. Також не можна відраховувати шестимісячний строк, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України, від дати ймовірної загибелі фізичної особи на території ведення активних бойових дій, оскільки внаслідок триваючих активних бойових дій ситуація на певній території може бути невизначеною та непередбачуваною. Зокрема, зв`язок із особою може перерватися з різних причин, особа може бути змушена змінити місце постійного проживання, перебування або потрапити в полон, що ускладнює встановлення обставин її зникнення. В умовах воєнних дій, збройного конфлікту часто бракує достовірної інформації, що унеможливлює навіть гіпотетичне визначення дати ймовірної загибелі, а відтак і об`єктивне обчислення строків для оголошення особи померлою. Шестимісячний строк, який у цьому випадку обраховується з дня закінчення активних бойових дій, виконує функцію своєрідного запобіжника, спрямованого на захист прав та інтересів фізичної особи, яка може перебувати в невідомому місці або тимчасово не мати змоги вийти на зв`язок з різних причин, пов`язаних з обставинами воєнних дій, збройного конфлікту. Така правова гарантія запобігає передчасному оголошенню особи померлою, враховуючи, що в умовах війни можуть бути численні фактори, які заважають встановленню фактичного місця перебування людини. Цей строк забезпечує можливість з`ясування додаткових обставин або отримання нової інформації про зниклу особу, що сприяє уникненню помилкових судових рішень, які могли б призвести до негативних правових наслідків для самої особи, її родичів і суспільства загалом. З урахуванням конкретних обставин справи суд може розпочати відлік шестимісячного строку для оголошення особи померлою від дня настання події, яка спричинила загибель фізичної особи, у разі якщо ця подія відбулася за межами території ведення активних бойових дій, проте є наслідком воєнних дій. У такому випадку у разі подій (наприклад, авіаударів, ракетних обстрілів, терактів, підривів на мінах, загибелі під час евакуації чи гуманітарної місії) на територіях, які формально не є зоною активних бойових дій, але мають прямий зв`язок з воєнними діями, збройним конфліктом, суд має право розпочати відлік шестимісячного строку з моменту такої події. Якщо докази, як-от: відеоматеріали, документи або показання свідків тощо, дозволяють з високим ступенем вірогідності припустити ймовірну загибель особи, зволікання у визнанні фізичної особи померлою стає невиправданим і не відповідає принципу правової визначеності (див. пункти 94 - 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 (провадження № 14-94цс24)).

З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою не раніше спливу шести місяців від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі фізичної особи або від дня настання події, за якої відбулася загибель фізичної особи, якщо така подія хоча й є наслідком воєнних дій, проте сталася не на території ведення активних бойових дій (див. пункт 123 постанови Великої Палати Верховного Суду від грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 (провадження № 14-94цс24)).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 березня 2026 року в справі № 761/684/25 (провадження № 61-13726св25) вказано, що:

«47. Статтею 47 ЦК України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.

48. Особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи. Особа може бути оголошена в судовому порядку померлою у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть цієї особи. На цьому наголошено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі № 177/11/20, від 07 листопада 2023 року у справі № 607/159/23.

49. Ці обставини суд встановлює на підставі відповідних доказів, якими можуть бути, зокрема, але не виключно, накази командира військової частини, бойові розпорядження, акти службового розслідування, матеріали кримінального провадження, інформація державних органів та міжнародних інституцій, показання свідків, фото- відеоматеріали тощо.

50. Вказаний перелік доказів не є вичерпним та може бути конкретизований у кожній окремій справі.

52. Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду про те, що сукупність досліджених у розглядуваній справі доказів дає підстави для обґрунтованого припущення смерті ОСОБА_2.

Зокрема, у справі наявні матеріали службового розслідування військової частини та документи кримінального провадження щодо обставин ймовірної загибелі ОСОБА_2 21 жовтня 2023 року, відомості державних органів та міжнародних інституцій щодо відсутності інформації про перебування ОСОБА_2 у полоні.

53. Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, з якого вбачається, що бойові дії у населеному пункті Бахмут завершені 12 грудня 2023 року, а з 13 грудня 2023 року місто Бахмут є тимчасово окупованими.

54. Шестимісячний строк, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України, у розглядуваній справі має відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі ОСОБА_2 (населений пункт Бахмут Донецької області), тобто у даному випадку з 13 грудня 2023 року, а отже на момент звернення ОСОБА_1 до суду і на час ухвалення судом першої інстанції рішення - вказаний строк сплив.

55. Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні заяви, правильно встановили обставини справи, але помилково застосували норми матеріального права, вважаючи, що звернення ОСОБА_1 щодо оголошення її сина померлим є передчасним, оскільки територія, на якій відбулась вірогідна загибель ОСОБА_2 , на момент цієї події була територією активних бойових дій, а в подальшому окупована державою-агресором.

56. Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема у постановах від 29 травня 2024 року у справі № 127/28463/23 (щодо оголошення померлим військовослужбовця, який зник безвісті в районі населеного пункту Бахмут Донецької області), від 24 грудня 2025 року у справі № 692/95/25 (щодо оголошення померлим військовослужбовця, який зник безвісті в населеному пункті Одрадівка Бахмутського району Донецької області), від 21 січня 2026 року у справі № 127/11048/24 (щодо оголошення померлим військовослужбовця, який зник безвісті в районі населеного пункту Бахмут Донецької області), від 18 лютого 2026 року у справі № 759/22513/24 (щодо оголошення померлим військовослужбовця, який зник безвісті в населеному пункті Олександропілля Попаснянського району Луганської області).

57. Стаття 48 ЦК України регулює правові наслідки появи фізичної особи, яка була оголошена померлою і передбачає механізм скасування судом рішення про оголошення фізичної особи померлою у разі, якщо вона з`являється або стає відомою інформація про її місцезнаходження».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від29 травня 2024 року в справі № 127/28463/23 (провадження № 61-4764св24) зазначено, що:

«71. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд дійшов неправильного висновку щодо тлумачення приписів частини другої статті 46 ЦК України, дійшов неправильного висновку про те, що обставини справи не дають підстав суду для висновку про можливість оголошення ОСОБА_4 на підставі статті 46 ЦК України, оскільки воєнні дії на території України тривають.

72. За відсутності лише тіла загиблого військовослужбовця, при наявності достатніх доказів його загибелі при проведенні бойових дій, відмова у позові про визнання такого військовослужбовця померлим не може вважатися такою, що відповідає завданням цивільного судочинства та узгоджується з принципом правової визначеності.

73. Матеріалами справи встановлено, що штаб-сержанта ОСОБА_4 під час виконання бойового завдання в населеному пункті Бахмут отримав несумісне з життям поранення ІНФОРМАЦІЯ_3, а тому правильними є висновки суду першої інстанції про достатність підстав для оголошення фізичної особи померлою.

74. Такий висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, висловленим у постанові від 26 лютого 2024 року у справі № 686/9938/23 (провадження № 61-15733св23), від25 квітня 2024 року у справі № 278/970/23 (провадження № 61-16074св23)

75. Водночас, якщо фізична особа, яка була оголошена померлою, з`явилася або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи або суд, що постановив рішення про оголошення її померлою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення суду про оголошення фізичної особи померлою (частина перша статті 48 ЦК України).

76. Із урахуванням викладеного, слід погодитися з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для оголошення померлим ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4, штаб-сержанта, командира ІНФОРМАЦІЯ_6 військової частини НОМЕР_1 , за обставин безпосередньої участі у воєнний (бойових) діях під час захисту Батьківщини.

77. Висновки суду першої інстанції є обґрунтованими, судом правильно застосовано норми частини другої, третьої статті 46 ЦК України з урахуванням завдань цивільного судочинства та принципу правової визначеності».

У справі, що переглядається:

при зверненні із заявою про оголошення фізичної особи померлою заявниця ОСОБА_1 посилалася на те, що як вбачається з витягу з акту службового розслідування, під час виконання бойового завдання з аеророзвідки у Донецькій області від ІНФОРМАЦІЯ_2 капітан ОСОБА_5 перебував у будинку АДРЕСА_1 , що внаслідок вогневого ураження противником був охоплений пожежею та зруйнувався. Пошукові дії, що проводилися з ІНФОРМАЦІЯ_2 по 17 липня 2024 року, не дали результатів. 18 липня 2024 року з-під завалів будинку було вилучено та евакуйовано рештки кісток, пошкоджену зброю, особисті речі воїнів. Тому наказом від 25 липня 2024 року за № 49-дск ОСОБА_5 визнано безвісно зниклим. У межах досудового розслідування, розпочатого за статтею 115 КК України, проведено молекулярно-генетичні експертизи, проте у зв`язку з недостатньою кількістю ДНК та високим індексом деградації рештків не вдалося встановити родинні стосунки. Оголошення судом громадянина померлим усуває невизначеність у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме

при задоволенні заяви суд першої інстанції міркував так, що наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376 затверджено перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або які тимчасово окуповані Російською Федерацією. Відповідно до вказаного переліку територія населеного пункту Торецьк Бахмутського району Донецької області, згідно з пунктом 2.2 розділу 2 «Території активних бойових дій», датою виникнення активних бойових дій зазначено 24 лютого 2022 року, датою припинення активних бойових дій - 6 серпня 2024 року. Відповідно до пункту 2 розділу II «Тимчасово окуповані Російською Федерацією території України» більшість населених пунктів, які входять до території населеного пункту Торецьк Бахмутського району Донецької області, на цей час перебувають в окупації; згідно з наказом від 2 січня 2023 року за № 2-дск ОСОБА_5 зараховано до складу військової частини НОМЕР_1 . Згідно з витягом з бойового розпорядження за № 119 т/бр/4Ц 12 липня 2024 року ОСОБА_5 включено та направлено до складу групи «повітряної розвідки та ударних БпАК». Як вбачається з витягу з акта службового розслідування, під час виконання бойового завдання з аеророзвідки у Донецькій області від ІНФОРМАЦІЯ_2 капітан ОСОБА_5 перебував у будинку АДРЕСА_1 , який внаслідок вогневого ураження противником був охоплений пожежею та зруйнувався. Пошукові дії, що проводилися з ІНФОРМАЦІЯ_2 по 17 липня 2024 року, не дали результатів. 18 липня 2024 року з-під завалів будинку було вилучено та евакуйовано рештки кісток, пошкоджену зброю, особисті речі воїнів. Зазначені факти та обставини підтверджені, зокрема, опитаними свідками. Саме тому наказом від 25 липня 2024 року за № 49-дск ОСОБА_5 визнано безвісно зниклим. У межах досудового розслідування, розпочатого за статтею 115 КК України, було проведено молекулярно-генетичні експертизи, проте у зв`язку з недостатньою кількістю ДНК та високим індексом деградації рештків не вдалося встановити родинні стосунки. Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, які свідчать про ймовірну смерть ОСОБА_5 , та встановлену обставину, що в населеному пункті Торецьк Бахмутського району Донецької області активні бойові дії не ведуться з 6 серпня 2024 року вже близько двадцяти місяців, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для оголошення померлим сина заявниці;

при скасуванні рішення суду першої інстанції апеляційний суд вважав, що відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або які тимчасово окуповані Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376, територія Торецької міської територіальної громади з 24 лютого 2022 року по 6 серпня 2024 року була територією активних бойових дій, з 7 серпня 2024 року по теперішній час (наступний рядок) є територією активних бойових дій, на якій функціонують державні електронні інформаційні ресурси. Отже, місто Торецьк Донецької області, в районі якого під час виконання бойового завдання зник безвісти ОСОБА_5 , досі віднесено до території активних бойових дій, а тому перебіг шестимісячного строку для оголошення його померлим не розпочався. Цей факт виключає правову можливість оголошення ОСОБА_5 померлим і свідчить про передчасність поданої заяви. У зв`язку з цим суд не дає оцінки іншим доводам апеляційних скарг щодо недоведеності факту загибелі ОСОБА_5 ;

апеляційний суд не звернув уваги, що з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою не раніше спливу шести місяців від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі фізичної особи або від дня настання події, за якої відбулася загибель фізичної особи, якщо така подія хоча й є наслідком воєнних дій, проте сталася не на території ведення активних бойових дій;

якщо докази, як-от відеоматеріали, документи або показання свідків, дозволяють з високим ступенем вірогідності припустити ймовірну загибель особи, зволікання у визнанні фізичної особи померлою стає невиправданим і не відповідає принципу правової визначеності;

за таких обставин, встановивши, що існують підстави для задоволення заяви, досліджені докази не суперечать один одному, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про задоволення заяви. Натомість апеляційний суд скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права (частина перша статті 412 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду ухвалена з неправильним застосуванням норм матеріального права. У зв`язку з чим, касаційний суд вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити, оскаржену постанову апеляційного суду скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Хмельницького апеляційного суду від 23 червня 2026 року скасувати.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 квітня 2026 року залишити в силі.

З моменту ухвалення постанови касаційного суду постанова Хмельницького апеляційного суду від 23 червня 2026 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко