Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №945/1784/25 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

29 липня 2026 року

м. Київ

Справа № 945/1784/25

Провадження № 61-4636св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - головуючого судді Крата В. І., судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув у порядку письмового провадження справу,

учасниками якої є:

заявниця - ОСОБА_1 (далі - заявниця), інтереси якої представляє адвокат Лисенко Катерина Іванівна (далі - адвокат заявниці),

заінтересовані особи - Військова частина НОМЕР_1 , Інгульський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Міністерство оборони України,

про встановлення факту загибелі військовослужбовця Збройних Сих України під час виконання бойового завдання під час воєнного стану

за касаційною скаргою заявниці на рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 14 листопада 2025 року, яке ухвалила суддя Павленко І. В., і постанову Миколаївського апеляційного суду від 10 березня 2026 року, яку ухвалила колегія суддів у складі Серебрякової Т. В., Коломієць В. В., Крамаренко Т. В.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

(1) Вступ

1. Заявниця є матір`ю військовослужбовця, якийзник безвісти під час виконання обов`язку із забезпечення національної безпеки й оборони, відсічі та стримуванні збройної агресії російської федерації. З огляду на те, що у заявниці не було документів, на підставі яких можливо зареєструвати смерть її сина, вона звернулася до суду з проханнями: (1) встановити факт його загибелі ІНФОРМАЦІЯ_1 під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки й оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації під час воєнних дій на території України; (2) вважати, що загибель сина заявниці безпосередньо пов`язана з його участю у бойових діях під час захисту Батьківщини внаслідок і під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки й оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації проти України під час воєнного стану; (3) вважати датою загибелі сина ІНФОРМАЦІЯ_1 ; (4) вважати місцем загибелі сина заявниці район північної частини острова Білогрудого Скадовського району Херсонської області.

2. Суд першої інстанції виснував, що немає достовірних відомостей про загибель сина заявниці; факт його смерті не можна підтвердити показаннями свідків.Також зазначив про можливість заявниці звернутися до суду із заявою про оголошення її сина померлим. Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції та навів аналогічні мотиви. Заявниця вважала судові рішення помилковими. Наполягала на тому, що суди належно не оцінили всі докази, які є у матеріалах справи; апеляційний суд також безпідставно відхилив її клопотання про допит свідків.

3. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду мав відповісти на такі питання: (1) чи може бути предметом заяви про встановлення факту смерті (загибелі) особи встановлення зв`язку цього факту з участю у бойових діях під час захисту Батьківщини внаслідок здійснення заходів із забезпечення національної безпеки й оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації проти України під час воєнного стану? (2) чи можна задовольнити заяву про встановлення факту смерті (загибелі) військовослужбовця за відсутності об`єктивного підтвердження події смерті (загибелі)?

Відповідь на обидва питання негативна. Встановлення зв`язку факту смерті (загибелі) з участю у бойових діях під час захисту Батьківщини внаслідок здійснення заходів із забезпечення національної безпеки й оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації проти України під час воєнного стану не може бути предметом заяви про встановлення відповідного факту, що має юридичне значення. Якщо беззаперечних доказів смерті (загибелі) немає, заявниця може звернутися до суду із заявою про оголошення її сина померлим.

(2) Зміст заяви

4. У серпні 2025 року заявниця звернулася до суду із заявою, у якій просила:

4.1. Встановити факт загибелі командира 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти Військової частини НОМЕР_2 лейтенанта ОСОБА_2 (далі - син заявниці), який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 та зник безвісти ІНФОРМАЦІЯ_1 в районі північної частини о. Білогрудого Скадовського району Херсонської області під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки й оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації під час воєнних дій на території України.

4.2. Вважати, що загибель сина заявниці безпосередньо пов`язана з його участю у бойових діях під час захисту Батьківщини внаслідок і під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки й оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації проти України під час воєнного стану.

4.3. Датою загибелі сина заявниці вважати ІНФОРМАЦІЯ_1 .

4.4. Місцем загибелі сина заявниці вважати район північної частини о. Білогрудого Скадовського району Херсонської області.

5. Мотивувала заяву так:

5.1. Заявниця є матір`ю загиблого військовослужбовця. Із ІНФОРМАЦІЯ_1 він перестав виходити з нею на зв`язок. Надалі вона отримала сповіщення сім`ї за № 116 від 9 січня 2024 року, у якому ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_4 ) зазначив, що її син, будучи у човні, виконуючи евакуаційні заходи, потрапив під ворожий артилерійський обстріл з боку супротивника.

5.2. За результатами службових розслідувань у 2024 і 2025 роках військова частина НОМЕР_2 виснувала, що син заявниці зник безвісти за особливих обставин під час виконання бойового завдання близько 15:00 ІНФОРМАЦІЯ_1 в районі північної частини о. Білогрудого Скадовського району Херсонської області внаслідок ворожого обстрілу під час евакуації особового складу зведеної групи військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки й оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації під час воєнних дій на території України.

5.3. Солдати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у поясненнях під час службового розслідування зазначили, що син заявниці вірогідно загинув, оскільки до берега разом із групою він не дістався, його тіла після затоплення човна вони не бачили. Останній раз його бачили поряд із човном, який мав пробоїну та почав тонути. ОСОБА_4 у поясненнях припустив, що сина заявниці потягнув на дно човен разом із усім військовим майном.

5.4. Встановлення юридичного факту потрібне заявниці для отримання свідоцтва про смерть і подальшого його використання у цивільно-правових відносинах.

(3) Зміст ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду

6. 14 листопада 2025 року Миколаївський районний суд Миколаївської області ухвалив рішення про відмову у задоволенні заяви. Мотивував так:

6.1. Досліджені судом докази у сукупності достовірно не засвідчують смерть сина заявниці. Лише дають підстави для обґрунтованого припущення смерті за обставин, які підтверджені цими доказами та можуть засвідчувати смерть.

6.2. Слід відмовити у задоволенні заяви заявниці, бо вона не надала належних, допустимих і достатніх доказів, на підставі яких суд може достовірно встановити смерть її сина.

6.3. За наявності припущення про факт смерті фізичної особи, у тому числі у зв`язку з воєнними діями, без достовірних доказів, які засвідчують цей факт, правильно звертатись до суду із заявою про оголошення особи померлою (частина друга статті 46 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)), а не із заявою про встановлення факту смерті цієї особи (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України).

6.4. Оскільки докази у сукупності достовірно не підтверджують смерть сина заявниці, а лише дають підстави для обґрунтованого припущення смерті за обставин, які підтверджені та можуть засвідчувати смерть, заявниця не позбавлена можливості звернутися до суду із заявою про оголошення судом її сина померлим на підставі частини другої статті 46 ЦК України.

7. 10 березня 2026 року Миколаївський апеляційний суд ухвалив постанову, згідно з якою залишив без змін рішення суду першої інстанції.Навів аналогічні мотиви.

(4) Провадження у суді касаційної інстанції

8. 7 квітня 2026 року адвокат заявниці сформувала у системі «Електронний суд» касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду.

9. 15 квітня 2026 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою касаційну скаргу заявниці залишив без руху.

10. 22 квітня 2026 року адвокат заявниці сформувала у системі «Електронний суд» заяву про усунення недоліків, до якої додала уточнену касаційну скаргу.

11. 4 травня 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою заявниці.

12. 20 травня 2026 року керівник секретаріату Касаційного цивільного суду у зв`язку з обранням судді-доповідача Тітова М. Ю. до Великої Палати Верховного Суду на підставі службової записки Секретаря Другої судової палати Зайцева А. Ю. видала розпорядження № 530/0/226-26 «Про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи». Того ж дня згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями доповідачем визначений суддя Гудима Д. А.

13. 3 липня 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про призначення справи до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

14. Заявниця мотивувала касаційну скаргу так:

14.1. Суди першої й апеляційної інстанцій застосували норми права без урахування висновків, викладених у постановах:

- Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 лютого 2024 року у справі № 686/9938/23, від 25 жовтня 2023 року справі № 607/1612/23 та Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 квітня 2024 року у справі № 278/970/23 (згідно з цим висновком за відсутності лише тіла загиблого військовослужбовця та наявності достатніх доказів його загибелі під час бойових дій відмову у встановленні факту смерті такого військовослужбовця не можна вважати такою, що відповідає завданню цивільного судочинства й узгоджується з принципом правової визначеності);

- Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 квітня 2023 року у справі № 337/3725/22, від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22 (згідно з цим висновком підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які засвідчують смерть громадянина у певний час і за певних обставин; доказами, що підтверджують смерть особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути, зокрема: письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі за обставин, що загрожували смертю; підставою для встановлення такого факту може бути будь-яка обставина, яка дає змогу суду зробити вірогідне припущення про смерть особи).

14.2. Апеляційний суд безпідставно відхилив клопотання заявниці про виклик для допиту свідків ОСОБА_3 і ОСОБА_5 . Вони бачили, як голова сина заявниці пішла під воду, після чого, він більше не сплив. Допит цих свідків і відомості, які можна було б отримати, є одним із ключових доказів у справі. Їхні свідчення напряму пов`язані з доведенням саме факту загибелі сина заявниці.

14.3. Суди першої й апеляційної інстанції проігнорували відомості свідка ОСОБА_4 стосовно загибелі її сина. Зокрема про те, що, на думку цього свідка, її син не міг вижити у січні в холодній воді при температурі 0 градусів під постійним обстрілом у місці, де сильна течія та круті пороги.

(2) Позиції інших учасників справи

15. Інші учасники справи відзив на касаційну скаргу не подали.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

(1) Межі розгляду справи у суді касаційної інстанції

16. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 4 травня 2026 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою заявниці на підставах, визначених у пунктах 1 і 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

17. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

18. З огляду на вказаний припис Верховний Суд за загальним правилом переглядає оскаржені судові рішення у межах тих доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставами для відкриття касаційного провадження.

(2) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій

(2.1) Чи може бути предметом заяви про встановлення факту смерті (загибелі) особи встановлення зв`язку цього факту з участю у бойових діях під час захисту Батьківщини внаслідок здійснення заходів із забезпечення національної безпеки й оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації проти України під час воєнного стану?

19. Заявниця просила, зокрема, встановити факт загибелі її сина саме під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки й оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації під час воєнних дій на території України та вважати, що ця загибель безпосередньо пов`язана з участю її сина у бойових діях під час захисту Батьківщини внаслідок і під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки й оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації проти України під час воєнного стану.

20. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні заяви. Апеляційний суд із цим рішенням погодився. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що встановлення зв`язку факту смерті (загибелі) з участю у бойових діях під час захисту Батьківщини внаслідок здійснення заходів із забезпечення національної безпеки й оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації проти України під час воєнного стану не може бути предметом заяви про встановлення відповідного факту, що має юридичне значення.

(2.1.1) Законодавство та судова практика

21. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (частина третя статті 124 Конституції України).

22. Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

23. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (абзац перший частини першої статті 19 ЦПК України).

24. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких, зазвичай, хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення процесуальні закони не віднесли до юрисдикції інших судів. Однак, визначаючи предметну юрисдикцію, суди повинні зважати не тільки на суб`єктний склад, але й на суть права та/або інтересу, за охороною або захистом якого звернулася особа, зміст її вимог, характер правовідносин і суттєві обставини справи.

25. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга статті 2 ЦПК України).

26. Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).

27. Вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність і юрисдикційність. Оскільки чинне законодавство передбачає позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі цю заяву розглядати в судовому порядку, і чи не віднесений її розгляд до повноважень іншого органу. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито, - закриває провадження у ній (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18, від 18 грудня 2019 року у справі № 370/2898/16).

З урахуванням наведеного можна констатувати, що є два порядки (способи) встановлення фактів, що мають юридичне значення: позасудовий і судовий, які за змістом є взаємовиключними (див. mutatis mutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22 (пункти 51-53)).

28. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (пункт 5 частини другої статті 293 ЦПК України).

29. Чинний цивільний процесуальний закон відніс до юрисдикції загального суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судовому порядку. Рішення стосовно фактів, які мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можна оскаржити до адміністративного суду. Юридичні факти, які належить встановлювати у судовому порядку, суд встановлює за правилами ЦПК України (див. mutatis mutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (пункти 107, 117)).

30. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: (1) факти повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян (для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету його встановлення); (2) встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право; (3) заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення (для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази того, що він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який би посвідчував факт, але йому відмовили через відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); (4) чинне законодавство не передбачає інший позасудовий порядок встановлення юридичних фактів (див. mutatis mutandis постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 3 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 643/6447/19, від 8 вересня 2021 року у справі № 641/5187/20).

31. За рішенням ЦВЛК на ВЛК регіону, незалежно від адміністративно-територіальної зони відповідальності ВЛК за проведення військово-лікарської експертизи, покладається розгляд, контроль, затвердження постанов позаштатних постійно діючих ВЛК та прийняття, скасування, перегляд постанов про причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), у тому числі які призвели до загибелі (смерті) військовослужбовців, осіб звільнених з військової служби (підпункт 2.4.3 пункту 2.4 глави 2 розділу I Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 з подальшими змінами).

32. Для прийняття постанови про причинний зв`язокзахворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), у тому числі які призвели до загибелі (смерті) військовослужбовця, до штатної ВЛК разом із заявою військовослужбовця (члена сім`ї, батьків, утриманців загиблого (померлого) військовослужбовця) або разом із листом командира (начальника) військової частини (закладу, установи), ТЦК та СП надаються документи (засвідчені копії документів), передбачені у пункті 21.25 глави 21 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України. За результатами розгляду звернення щодо встановлення причинного зв`язку захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), у тому числі які призвели до загибелі (смерті), з військовою службою, штатною ВЛК надсилається (видається) заявнику протокол засідання штатної військово-лікарської комісії у кількості не менше ніж три примірники (останній абзац пункту 21.25 глави 21 розділу II цього Положення).

33. Якщо факт, який має юридичне значення, підтверджений у позасудовому (несудовому порядку), він не підлягає встановленню у судовому порядку (див. mutatis mutandis постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 червня 2021 року у справі № 707/52/17).

34. Однією з підстав закриття провадження у справі є те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).

35. Приписи «суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України), «суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України) стосуються як вимог, які не можна розглядати за правилами цивільного судочинства, так і тих, які суди взагалі не можуть розглядати (див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 454/143/17-ц (пункт 59), від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц (пункти 42, 66), від 13 березня 2019 року у справі № 331/6927/16-ц (пункт 37), від 20 березня 2019 року у справі № 295/7631/17, від 21 серпня 2019 року у справі № 761/35803/16-ц (пункт 36), від 18 вересня 2019 року у справі № 638/17850/17 (пункт 5.30), від 8 листопада 2019 року у справі № 910/7023/19 (пункт 6.20), від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц (пункт 30), від 26 лютого 2020 року у справі № 1240/1981/18 (пункт 30), від 28 квітня 2020 року у справі № 607/15692/19 (пункт 45), від 30 червня 2020 року у справі № 333/6816/17 (пункт 30)).

(2.1.2) Факти справи

36. Суди попередніх обставин встановили такі обставини:

- у сповіщенні сім`ї № 116 від 9 січня 2024 року № 105, яке заявниця отримала від ІНФОРМАЦІЯ_5 , зазначено, що її син зник безвісти ІНФОРМАЦІЯ_1 в районі північної частини о. Білогрудого Херсонського району Херсонської області, коли, знаходячись на човні, виконуючи евакуаційні заходи, потрапив під ворожий артилерійський обстріл з боку супротивника; призваний за мобілізацією 1 березня 2022 року ІНФОРМАЦІЯ_5 , вірний військовій присязі, у бою за нашу Батьківщину виявив стійкість і мужність, перебуваючи у засобах індивідуального захисту, при виконанні службових обов`язків (т. 1, а. с. 16 зворот);

- в акті службового розслідування (т. 1, а. с. 25-30), завершеного 7 травня 2025 року, вказано, що син заявниці зник безвісти за особливих обставин під час виконання бойового завдання під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України.

(2.1.3) Застосування норм до фактів справи

37. Заявниця мала метою встановити факт загибелі її сина. Однак поряд із цим хотіла встановити факт безпосереднього зв`язку такої загибелі із участю її сина у бойових діях під час захисту Батьківщини внаслідок і під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки й оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації проти України під час воєнного стану.

38. Звернення в окремому провадженні з вимогами, які стосуються встановлення такого зв`язку не відповідає завданню цивільного судочинства, оскільки для встановлення цього зв`язку передбачений позасудовий (несудовий) порядок. Крім того, суди попередніх інстанцій вказали, що згідно з матеріалами справи, зокрема, сповіщенням сім`ї й актом службового розслідування син заявниці зник безвісти саме при виконанні службових обов`язків - виконанні бойового завдання під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України. Тому суди відповідні вимоги заявниці розглянули помилково.

39. Право на доступ до суду не є абсолютним. Воно може підпадати під дозволені за змістом обмеження, зокрема, щодо умов, за яких суд повноважний розглядати заяву. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати правомірну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими обмежувальними засобами та поставленою метою.

40. Відсутність у заявниці юридичної можливості заявити вимогу про встановлення зв`язку факту загибелі її сина з його участю у бойових діях під час захисту Батьківщини внаслідок здійснення заходів із забезпечення національної безпеки й оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації проти України під час воєнного стану є правомірним обмеженням, покликаним забезпечити юридичну визначеність у застосуванні норм права судом. Таке обмеження не шкодить суті права на доступ до суду та є пропорційним означеній меті. Остання досягається тим, що суд під час вирішення вимог про встановлення факту смерті у визначений день і місці у мотивувальній частині рішення з`ясовує обставини, за яких особа померла (загинула) чи пропала безвісти, а зв`язок із виконанням військового обов`язку може підтвердити військово-лікарська комісія у позасудовому (несудовому) порядку.

(2.2) Чи можна задовольнити заяву про встановлення факту смерті (загибелі) військовослужбовця за відсутності об`єктивного підтвердження події смерті (загибелі)?

41. Заявниця просила, зокрема, встановити факт загибелі ІНФОРМАЦІЯ_1 її сина, який зник безвісти під час ведення бойових дій поблизу північної частини о. Білогрудого Скадовського району Херсонської області, захищаючи Батьківщину. Суди першої й апеляційної інстанцій відмовили у задоволенні заяви через недоведеність факту загибелі сина заявниці. Роз`яснили їй можливість звернутися із заявою про оголошення сина померлим на підставі частини другої статті 46 ЦК України.

42. Заявниця оскаржила судові рішення. Наголосила, що суди обох інстанцій неналежно оцінили докази, які підтверджують загибель сина під час виконання бойового завдання. Крім того, апеляційний суд безпідставно відхилив її клопотання про допит військовослужбовців, які були очевидцями події та не могли надати свідчення у суді першої інстанції.

43. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду за обставин цієї справи з доводами заявниці не погоджується. Вважає правильним висновок судів про те, що заявниця може звернутися до суду із заявою про оголошення її сина померлим, а не про встановлення факту його смерті, оскільки для останнього немає об`єктивного підтвердження. Обставини справи, які встановили суди, не засвідчують безумовно, що мала місце смерть сина заявниці.

(2.2.1) Законодавство та судова практика

44. Суд розглядає справи про встановлення факту: смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (пункти 8 і 9 частини першої статті 315 ЦПК України).

45. Встановлення факту смерті фізичної особи на підставі пункту 8 частини першої статті 315 ЦПК України можливе лише тоді, якщо суд на підставі незаперечних доказів ствердить, тобто доведе обставини, які вірогідно засвідчують смерть особи у точно визначений час, за яких настала смерть, і факт неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (див. mutatis mutandis постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 травня 2026 року у справі № 754/13452/25 (пункт 39)).

46. Заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника (абзац другий частини першої статті 317 ЦПК України).

47. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою (пункт 3 частини другої статті 293 ЦПК України).

48. Фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців (частини перша та друга статті 46 ЦК України).

49. Цивільне законодавство передбачає декілька підстав для оголошення фізичної особи померлою: (1) тривала безвісна відсутність, тобто, якщо у місці постійного проживання фізичної особи немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років; (2) особа пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, якщо у місці постійного проживання фізичної особи немає відомостей про місце її перебування протягом шести місяців; (3) за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру суд може оголосити її померлою протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру; (4) якщо особа пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, суд може оголосити її померлою після спливу двох років із дня закінчення воєнних дій; суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців (див. mutatis mutandis постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 квітня 2019 року в справі № 490/342/17).

50. З огляду на викладене у ЦПК України є чотири процедури, наслідком яких є ухвалення судового рішення, на підставі якого органи державної реєстрації актів цивільного стану можуть видати свідоцтво про смерть:

- встановлення факту смерті особи у певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України);

- встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (пункт 9 частини першої статті 315 ЦПК України);

- встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (стаття 317 ЦПК України);

- визнання фізичної особи померлою (статті 305-309 ЦПК України).

Вказані процедури відрізняються, мають певні особливості та зумовлюють різні юридичні наслідки (див. mutatis mutandis постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 грудня 2025 року у справі № 132/611/25, від 13 травня 2026 року у справі № 754/13452/25 (пункт 32)).

51. Підставами для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути зокрема письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, які можуть підтвердити ті обставини, про які стверджує заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі при обставинах, що загрожували їй смертю (див. mutatis mutandisпостанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 квітня 2024 року у справі № 756/5840/23, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 травня 2026 року у справі № 754/13452/25).

52. За наявності припущень про факт смерті фізичної особи, у тому числі у зв`язку з воєнними діями, без достовірних доказів, які свідчать про цей факт, правильно звертатися до суду із заявою про оголошення особи померлою (частина друга статті 46 ЦК України), а не із заявою про встановлення факту смерті цієї фізичної особи (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України) (див. mutatis mutandisпостанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2024 року у справі № 204/7924/23).

(2.2.2) Факти справи

53. Суди попередніх обставин встановили такі обставини:

- згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 25 лютого 2020 року (виданого повторно) заявниця є матір`ю військовослужбовця (т. 1, а. с. 13);

- 1 березня 2022 року згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 30 син заявниці як рекрут призначений на посаду за штатами воєнного часу та зарахований до списків особового складу і на всі види забезпечення водієм відділення управління мінометної батареї військової частини НОМЕР_2 ; наказано вважати його таким, що з 1 березня 2022 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою, шпк. «солдат» (т. 1, а. с. 15);

- 28 грудня 2022 року син заявниці призначений на посаду командира 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 313 у зв`язку з укладанням контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу строком до оголошення демобілізації та присвоєнням звання молодшого лейтенанта (т. 1, а. с. 39);

- від ІНФОРМАЦІЯ_5 заявниця отримала сповіщення сім`ї № 116 від 9 січня 2024 року № 105, у якому зазначено, що її син зник безвісти ІНФОРМАЦІЯ_1 в районі північної частини о. Білогрудого Херсонського району Херсонської області, коли, знаходячись на човні, виконуючи евакуаційні заходи, потрапив під ворожий артилерійський обстріл з боку супротивника; призваний за мобілізацією 1 березня 2022 року ІНФОРМАЦІЯ_5 , вірний військовій присязі, у бою за нашу Батьківщину виявив стійкість і мужність, перебуваючи у засобах індивідуального захисту, при виконанні службових обов`язків (т. 1, а. с. 16 зворот);

- 10 січня 2024 року за заявою заявниці Головне управління Національної поліції (далі - ГУНП) в Херсонській області внесло відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про кримінальне правопорушення за частиною першою статті 115 Кримінального кодексу України (далі - КК України), що підтверджує витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань; номер кримінального провадження № 12024152260000015 (т. 1, а. с. 17);

- згідно з витягом з наказу командира військової частини (з основної діяльності) А7355 від 28 січня 2024 року № 13 «Про результати проведення службового розслідування по факту зникнення безвісти за особливих обставин військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 » син заявниці внаслідок ворожого обстрілу під час евакуації особового складу зведеної групи військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 в районі північної частини АДРЕСА_1 близько 15:00 ІНФОРМАЦІЯ_1 зник безвісти за особливих обставин (т. 1, а. с. 21);

- відповідні обставини підтверджує витяг з журналу бойових дій за ІНФОРМАЦІЯ_1 військової частини НОМЕР_2 (т. 1, а. с. 22);

- 13 вересня 2024 року адвокат заявниці звернулась до заступника начальника ГУНП в Херсонській області із клопотанням про надання інформації про перебіг розслідування кримінального провадження № 12024152260000015, а також з проханням допитати військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 , які перебували разом із сином заявниці в евакуаційному відрядженні у день зникнення безвісти (т. 1, а. с. 23);

- 17 вересня 2024 року у відповідь на вказане клопотання слідче управління ГУНП в Херсонській області листом № 12074/8-2024 повідомило, що з урахуванням віднесення лівобережної частини Херсонської області до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окуповані російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22 грудня 2022 року «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велись) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією», проведення будь-яких слідчих (розшукових) дій безпосередньо на місці зникнення сина заявниці є неможливим. Крім того, вказало про неможливість встановлення будь-кого з військовослужбовців, які перебували у складі групи її сина, оскільки за наявної інформації у човен, в якому перебувала евакуаційна група, влучив артилерійський снаряд, внаслідок чого ця група зникла на р. Старий Дніпро (т. 1, а. с. 23 зворот);

- згідно з копією витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, син заявниці, починаючи з 30 березня 2024 року, набув статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин (т. 1, а. с. 50-51);

- на підставі рапорту командиру військової частини НОМЕР_2 від начальника штабу-заступника командира військової частини НОМЕР_2 від 14 березня 2025 року за наказом від 13 квітня 2025 року було призначене службове розслідування (повторно) за фактом зникнення безвісти сина заявниці задля уточнення інформації, встановлення й опитування можливих свідків (т. 1, а. с. 30 зворот, 31);

- 7 травня 2025 року за результатами службового розслідування складений акт службового розслідування (т. 1, а. с. 25-30) такого змісту:

у ніч із 6 на ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно з бойовим розпорядженням командира військової частини НОМЕР_2 № 25 від 5 січня 2024 року відбулася заміна особового складу; на бойове чергування заступили: ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ;

приблизно з 10:20 до 13:20 відбувався комбінований обстріл: танковий, артилерійський, мінометний, БпЛА за допомогою скидів (ВОГ-25). Чергова зміна отримала поранення й опинилась під завалами. Приблизно об 11:00 чергова зміна, вибравшись з-під завалів, вийшла на зв`язок і запросила евакуацію;

близько 11:40 евакуаційна група, у складі якої був син заявниці, на підставі бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 № 35 від ІНФОРМАЦІЯ_1 прибула у населений пункт висадки о. Білогрудого Скадовського району Херсонської області;

здійснивши завантаження особового складу ( ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ) та вцілілого військового майна, евакуація на плавзасобі встигла відійти від берега приблизно на 30 метрів i приблизно об 11:50 - 12:00 потрапила під ворожий комбінований обстріл; плавзасіб внаслідок невдалого маневру перекинувся;

у воді опинився особовий склад, син заявниці та ОСОБА_8 ;

усі військовослужбовці дістались берега за винятком сина заявниці;

згідно з витягом із журналу бойових дій військової частини НОМЕР_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 з боку супротивника здійснений танковий обстріл; з 14:00 ІНФОРМАЦІЯ_1 розпочались евакуаційні заходи особового складу групою евакуації на воді №1, у складі якої був син заявниці; під час евакуаційних заходів човен потрапив під ворожий обстріл в районі північної частини о. Білогрудого та перевернувся разом із особовим складом групи евакуації на воді № 1 та особовим складом із озброєнням та екіпіруванням; син заявниці зник безвісти, човен затонув; продовжуються пошукові дії;

до матеріалів службового розслідування долучені пояснення свідків, які безпосередньо перебували разом із сином заявниці під час події. Солдати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зазначили, що син заявниці вірогідно потонув, оскільки до берега разом із групою він не дістався, але тіла вони не бачили; востаннє його бачили поряд із тонучим плавзасобом. Солдат ОСОБА_4 у поясненнях припустив, що син заявниці потягнув на дно човен разом з усім військовим майном;

син заявниці зник безвісти за особливих обставин під час виконання бойового завдання під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації на території України;

місцем зникнення безвісти сина заявниці слід вважати пункт висадки о. Білогрудого Скадовського району Херсонської області;

час зникнення безвісти: приблизно об 11:50 - 12:00 ІНФОРМАЦІЯ_1.

(2.2.3) Застосування норм до фактів справи

54. Заявниця для підтвердження факту загибелі її сина надала, зокрема, сповіщення від військової частини, сповіщення сім`ї від ІНФОРМАЦІЯ_5 , витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, витяг із наказу командира військової частини про результати проведення службового розслідування, витяг із журналу бойових дій військової частини, два акти службового розслідування військової частини, відповідь на запит Управління з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, Міністерства внутрішніх справ України; два відеофайли, які надали свідки.

55. Суди першої й апеляційної інстанцій встановили, що зазначені документи вказують на те, що син заявниці зник безвісти, а витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо початку кримінального провадження за частиною першою статті 115 КК України - на існування кримінального провадження за фактом втрати заявницею зв`язку із її сином унаслідок бойових дій, а не на факт смерті. Беззаперечних доказів саме смерті (загибелі) сина заявниці немає. Апеляційний суд зауважив, що докази, які надала заявниця, включно з поясненнями очевидців, у сукупності достовірно не засвідчують смерть її сина ІНФОРМАЦІЯ_1 , а лише дають підстави для обґрунтованого припущення про смерть за обставин, які ці докази підтверджують.

56. З огляду на вказане правильним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що заявниця має можливість звернутися до суду із заявою про оголошення її сина померлим. Встановлення інших обставин справи та переоцінка доказів за змістом частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі компетенції Верховного Суду.

57. Висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах, які заявниця навела у касаційній скарзі:

- у постанові від 25 квітня 2024 року у справі № 278/970/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які оцінили докази у справі, як такі, які підтверджують саме факт смерті військовослужбовця;

- передаючи справу № 753/8033/22 на новий розгляд до апеляційного суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 29 березня 2023 року вказав, що апеляційний суд не врахував вік батька заявниці, інші обставини, які мають значення для вирішення справи, не дослідив копії виданих органами окупаційної влади на тимчасово окупованій території свідоцтва про смерть і довідки про причину смерті, а також фотографії відповідної могили, знімки екрана з переписками заявниці із сусідами та відеозапис;

- Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду згідно з постановою від 25 жовтня 2023 року скасував судові рішення та передав справу № 607/1612/23 на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки заявник лише надав суду показання як свідок і фотоматеріали пошкодженого обстрілом будинку, а суди не зазначили, які заходи вони вжили для всебічного, повного й об`єктивного з`ясування обставин справи та які докази з цією метою витребували або запропонували надати заявнику;

- у постанові від 26 квітня 2023 року у справі № 337/3725/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду висловився щодо безпідставного неврахування судами попередніх інстанцій наданої заявником копії «Свидетельства о смерти», виданого на тимчасово окупованій території, та можливості надання інших доказів смерті батька заявника; тому передав цю справу на новий розгляд до апеляційного суду;

- висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладені у постанові від 26 лютого 2024 року в справі № 686/9938/23, стосуються оголошення фізичної особи померлою, а не встановлення факту смерті (загибелі) особи.

58. Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи заявниці про порушення апеляційним судом норм процесуального права через відхилення її клопотання про допит свідків ОСОБА_3 і ОСОБА_5 та про ігнорування судами показань свідка ОСОБА_4 стосовно загибелі її сина.

58.1. Заявниця не підтвердила неможливість допиту ОСОБА_3 і ОСОБА_5 у суді першої інстанції.Так, згідно з матеріалами справи її адвокат просила про допит свідків ОСОБА_3 і ОСОБА_4 (т. 1, а. с. 133-134). Про допит ОСОБА_5 у суді першої інстанції не просила.

58.2. 6 жовтня 2025 року цей суд постановив ухвалу (т. 1, а. с. 162-166), згідно з якою задовольнив клопотання заявниці про виклик свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на судове засідання 30 жовтня 2025 року (т. 1, а. с. 174-177, 186, 186а, 187). 30 жовтня 2025 року судове засідання не відбулося через перебування судді у нарадчій кімнаті (т. 1, а. с. 190).

Згідно з протоколом судового засідання від 10 листопада 2025 року (т. 1, а. с. 215-218) і відеозаписом цього засідання (файл у системі «Електронний суд» 621b39d013735b29a6a278820e46dce4_06b59715-e873-402f-ba4e-a4a46316a1c6.mp4) суд першої інстанції допитав свідка ОСОБА_4 , а від допиту іншого свідка, який був у лікарні та не міг бути присутнім на судовому засіданні, адвокат заявниці відмовилася; можливість його допиту через відеоконференцзв`язок суддя роз`яснила, однак заявниця та її адвокат пояснили, що у цього свідка можуть бути проблеми зі зв`язком (т. 1, а. с. 217; час: 13:38:42-13:40:28). Виписка із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_3 (т. 2, а. с. 8-9) підтверджує його госпіталізацію саме 10 листопада 2025 року.

58.3. Суди попередніх інстанцій описали в оскаржених судових рішеннях показання допитаного свідка ОСОБА_4 та його пояснення, додані до акта службового розслідування, й оцінили відповідну інформацію у сукупності з іншими доказами.

(3) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

(3.1) Щодо суті касаційної скарги

59. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанціїта апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі (пункти 1 та 5 частини першої статті 409 ЦПК України).

60. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частини перша та друга статті 410 ЦПК України).

61. Згідно з частинами першою та другою статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі з підстав, передбачених статтею 255 цього кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 ЦПК України, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги (частини перша та друга статті 414 ЦПК України).

62. Із урахуванням висновку про часткову обґрунтованість касаційної скарги заявниці слід скасувати оскаржені судові рішення як щодо відмови у задоволенні вимоги провстановлення факту загибелі сина заявниці в частині зв`язку цього факту зі здійсненням заходів із забезпечення національної безпеки й оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації під час воєнних дій на території України, так і в частині відмови у задоволенні вимоги вважати, що загибель сина заявниці безпосередньо пов`язана з його участю у бойових діях під час захисту Батьківщини внаслідок і під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки й оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації проти України під час воєнного стану; закрити провадження у справі у вказаних частинах, а в іншій частині судові рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 414, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

у х в а л и в:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 14 листопада 2025 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 10 березня 2026 року скасувати:

- щодо відмови у задоволенні вимоги провстановлення факту загибелі ОСОБА_2 в частині зв`язку цього факту зі здійсненням заходів із забезпечення національної безпеки й оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації під час воєнних дій на території України,

- в частині відмови у задоволенні вимоги вважати, що загибель ОСОБА_2 безпосередньо пов`язана з його участю у бойових діях під час захисту Батьківщини внаслідок і під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки й оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації проти України під час воєнного стану.

3. Закрити провадження у справі у вказаних частинах. В іншій частині оскаржені судові рішення залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. І. Крат

СуддіД. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко