Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №756/3185/26 — Оболонський районний суд міста Києва

02.06.2026 Справа № 756/3185/26

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 756/3185/26

3/756/1347/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.06.2026 Оболонський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Касьян А.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, жительки АДРЕСА_1 , такої, що раніше до адміністративної відповідальності не притягалася,

за ч. 2 ст. 1732 КУпАП,

за участю учасників судового провадження:

особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_2 ,

захисник особи, що притягається до адміністративної відповідальності, - адвокат Овдій Т.В.,

потерпіла ОСОБА_3 ,

представники потерпілої адвокати Фалес В.В., Ханов А.О.,

в с т а н о в и в:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №743560 від 20.02.2026, 07.02.2026 о 23:00 за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 вчинила домашнє насильство відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , психологічного, фізичного, економічного характеру, зокрема, словесно ображала, цькувала, била ремнем по руках, забороняла користуватись ванною кімнатою, чим завдала шкоди психічному та фізичному здоров`ю, чим ОСОБА_2 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 1732 КУпАП.

У судовому засіданні захисник Овдій Т.В., посилаючись на доводи, викладені в письмових поясненнях ОСОБА_2 , про відсутність в матеріалах справи доказів вчинення останньою того вечора будь-яких діянь психологічного, фізичного, економічного характеру стосовно доньки ОСОБА_3 , просила закрити провадження за відсутністю в діях останньої складу адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 1732 КУпАП на підставі п. 1 ст. 247 цього Кодексу.

Потерпіла ОСОБА_3 , а також її представники Фалес В.В. та Ханов А.О., кожен окремо, просили притягнути ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності.

20.03.2026 допитана неповнолітня ОСОБА_3 пояснила, що ОСОБА_2 є її матір`ю, ОСОБА_5 - батьком, разом із ними та молодшим братом вона проживала у квартирі АДРЕСА_3 , що випадки застосування матір`ю насильства щодо неї відбувались регулярно протягом всього її свідомого життя, батько у конфлікти не втручався. 07.02.2026 у ході конфлікту мати завдала удару їй ремнем, однак синці не було зафіксовано, оскільки вони швидко зійшли, про допомогу до медиків та/або поліції вона не зверталась. У період часу з 07.02.2026 по 11.02.2026 мати забороняла ОСОБА_6 користуватися ванною кімнатою, тому 11.02.2026 вона ( ОСОБА_6 ) не пішла до школи, а пішла до подруги помити голову, відтоді вона не повернулася дому, наразі проживає у знайомої.

20.02.2026 вона ( ОСОБА_6 ) перебувала з друзями у кав`ярні, де вона також працювала у вільний від навчання час. У той момент, коли вона ( ОСОБА_6 ) вийшла до магазину, до цієї кав`ярні прийшла її мати, яка розшукувала її, поводила себе агресивно, про це їй повідомила подруга в телефонному режимі, котра й запропонувала викликати поліцію. На виклик приїхали працівники поліції, які прийняли від неї ( ОСОБА_6 ) заяву про вчинення кримінального правопорушення від 20.02.2026 (домашнє насильство).

Пояснила, що протягом життя мати часто покладала на неї хатні обов`язки, до прикладу приносити воду для споживання сім`ї, приглядати за молодшим братом, також позбавляла її кишенькових грошей, забороняла спілкуватися з друзями, постійно намагалася моніторити її мобільний телефон, обгрунтовуючи тим, що вона, як мати, має на це право. Все це вона ( ОСОБА_3 ) розцінює як «цькування» та психологічне насильство.

Повідомила, що в дитинстві мати активно займалась її вихованням, вона ( ОСОБА_6 ) постійно відвідувала гуртки, які їй подобались, займалась в музичній школі. Підтвердила, що до цих подій дідусь та дядько ( ОСОБА_7 ) давали їй кишенькові кошти, яких не було достатньо для неї.

31.03.2026 допитана у судовому засіданні ОСОБА_8 пояснила, що вона працює директором школи, яку відвідує ОСОБА_6 , охарактеризувала ОСОБА_6 як розумну ученицю та гарну дитину, яка має достатню мотивацію.

Матір ОСОБА_2 свідок бачила тричі: двічі - в школі та один раз - під час події у кав`ярні. Про ситуацію, що склалась у їх сім`ї, вона знає зі слів працівниці кав`ярні ОСОБА_9 , це та жінка в якої на сьогодні проживає ОСОБА_6 . Про те, що ОСОБА_6 пішла з дому їй стало відомо від ОСОБА_9 , після чого свідок особисто спілкувалася з ОСОБА_6 . Під час розмови ОСОБА_6 показала на руці синець, на питання свідка чи було зафіксовано синець медичними працівниками, ОСОБА_6 відповіла, що ні. При цьому, свідок з метою фіксації синця жодних дій не вчиняла на прохання ОСОБА_6 . Після цього, свідок мав розмову з батьками ОСОБА_6 , котрі, кожен окремо, не підтвердили обставини, про які повідомляла ОСОБА_6 , інтерпретація подій з їх боку була протилежною.

Після події у кав`ярні, свідком якої вона була, остання офіційно викликала батьків до школи та звернулася до управління поліції з приводу дій матері.

31.03.2026 допитаний у судовому засіданні ОСОБА_7 пояснив, що ОСОБА_2 є його рідною сестрою, а ОСОБА_3 є його племінницею. Після початку повномасштабної війни він ( ОСОБА_7 ) протягом трьох місяців проживав разом із сім`єю сестри. За цей період часу він жодного разу не був свідком будь-яких конфліктів у сім`ї. Про обставини цієї справи та про притягнення сестри до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства стосовно племінниці йому стало відомо від його матері (бабусі ОСОБА_6 ), котра й повідомила йому, що племінниця пішла з дому, проживає на даний час у сторонніх людей, почала курити, потрапила в компанію старших чоловіків, серед яких є бійці ТРО та адвокат, з якими вона постійно проводить час у кафе, де в її присутності чоловіки вживають алкоголь, без дозволу батьків останні приходять до неї в школу. Також він особисто з`ясував, що в їх компанії також знаходиться ніби-то психолог, яка багато часу проводить із племінницею без відома батьків. Як йому ( ОСОБА_7 ) відомо, один із чоловіків із нового оточення ОСОБА_6 є адвокатом, який радить останній притягнути матір ( ОСОБА_2 ) до відповідальності, та не зацікавлений у примиренні дитини з батьками. Зі слів ОСОБА_10 (батька ОСОБА_6 ) йому стало відомо, що під час їх зустрічі на набережній цей адвокат розпивав алкогольні напої та в присутності батька ( ОСОБА_10 ) пропонував племінниці випити шампанського. Вважає, що ОСОБА_6 в силу свого віку піддалася впливу сторонніх осіб, які мають намір позбавити належного їй майна (заміського будинку), яке в 2016 році було придбано для відпочинку всієї родини за спільні кошти всіх її членів, право власності на будинок було зареєстровано на ОСОБА_6 . Про подію, що відбулася 20.02.2026 в кафе, йому відомо зі слів сестри, зокрема те, що ОСОБА_2 прийшла до кафе, де постійно проводить час племінниця з тими чоловіками, щоб забрати її додому. Однак, їй почали чинити перешкоди люди у формі, які почали з неї сміятися, знущатись та в подальшому викликали на неї ( ОСОБА_2 ) поліцію.

При цьому, 14.02.2026 він розмовляв з племінницею, пояснюючи їй, що батьки дуже турбуються з приводу ситуації, що склалася в сім`ї. Крім того, пояснював племінниці, що вона дитина, куріння та вживання алкогольних напоїв пагубно впливає на здоров`я, спілкування з малознайомими людьми може мати негативні наслідки. Також пояснював, що, на його думку, вона немає права йти з дому, коли питання не вирішено, а також вона немає права проживати в чужих людей у той час, коли є рідна бабуся та дідусь, котрі проживають у місті Києві, однак вона до них чомусь не прийшла, що свідчить про факт ігнорування племінницею родичів. Також під час розмови з племінницею він намагався передати їй свій життєвий досвід через власний приклад і поради свого батька, котрий говорив йому: «Сину, коли ти закінчиш університет, будеш працювати, тоді ти можеш робити, що хочеш!». До цієї складної ситуації, що склалася, сестра та зять повністю забезпечували племінницю матеріально в силу можливостей сім`ї. Крім того, дідусь постійно слачував вартість додаткових занять ОСОБА_6 , щомісяця приблизно 6 000 грн, вона додатково навчалася математиці та англійській мові. Після того, як вона пішла з дому, дідусь перестав фінансувати ОСОБА_6 , оскільки йому невідомо куди і на що ці гроші будуть витрачені. Зазначив, що всю родину дуже бентежить ця ситуація, вони обговорювали цю ситуацію на сімейній раді між членами родини, за наслідками якої вони притримуються думки, що племінниця в силу свого віку піддалася впливу сторонніх осіб, які мають намір позбавити її заміського будинку, що знаходиться у селі Хотянівка Вишгородського району Київської області. Цей будинок у 2016 році було придбано для відпочинку всієї родини за спільні кошти всіх її членів, майно було оформлено через договір купівлі-продажу та зареєстровано конкретно на ОСОБА_6 , як старшу онуку.

02.06.2026 допитаний у судовому засіданні ОСОБА_5 (далі - батько ОСОБА_6 , ОСОБА_11 ) повідомив, що він є батьком ОСОБА_6 та чоловіком ОСОБА_12 . Пояснив, що 07.02.2026 він був вдома, в одній із кімнат, сварки між дружиною та донькою він не чув, дізнався про сварку між ними згодом. Пояснив, що його дружина гарна людина, жодного разу він не був свідком подій, які б свідчили про застосування дружиною домашнього насильства щодо доньки. Синців на доньці він не бачив. Про обставини заборони доньці користуватися приміщенням ванної кімнати, то ОСОБА_5 повідомив, що вказане є хибною інтерпретацією події. Так, зимою 2026 року було тяжко з електропостачанням, у них є ще малолітній син, при цьому гаряча вода лише з бойлера, а тому вони просили доньку ( ОСОБА_3 ) економно використовувати гарячу воду. З приводу інкримінованого дружині економічного насильства, то батько пояснив, що ними завжди виділялись доньці грошові кошти в межах фінансових можливостей сім`ї, донька завжди була гарно одягнена, взута, нагодована, відвідувала гуртки, які їй подобались. Факт того, що донька пішла працювати в 17 років до кав`ярні для нього був шоком, пояснити про існування необхідності для цього він не зміг, припустив, що причиною цього стало недостатня кількість грошей, які виділялись їй як ними (батьками), так і родичами. На тиждень на доньку виділялось приблизно 5 000 грн. Коли він зателефонував донці, щоб з`ясувати її місцезнаходження, остання повідомила йому, що вона буде жити у подружки, після цього вона від нього слухавку не брала. Хто ця особа, у якої проживає донька він не знає, наразі донька взагалі не спілкується ні з ними, ні з іншими родичами. Враховуючи, що у них в сім`ї завжди були довірливі стосунки припускає, що переписку з матір`ю вела не ОСОБА_6 , а сторонні люди.

Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, а також долучені учасниками до матеріалів справи документи, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Порядок провадження у справах про адміністративні правопорушення врегульовано розділом ІV КУпАП.

Відповідно до ст. 245 цього Кодексу завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність цієї особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Згідно вимог статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення, зазначаються, зокрема суть адміністративного правопорушення та нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.

При цьому, суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП або нормах інших нормативно-правових актах, якими передбачено відповідальність за вчинення чітко визначених протиправних дій.

Згідно із приписами пункту 9 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 №1376, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.12.2015 за №1496/27941, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення в ньому зазначаються, зокрема, у графі «дата, час, місце вчинення і суть учиненого адміністративного правопорушення» - суть адміністративного правопорушення (повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол).

Крім того, ч. 2 ст. 1732 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за вчинення стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи домашнього насильства, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

З наведеного убачається, що об`єктивна сторона правопорушення передбачає наявність обов`язкових складових: 1) діяння - вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного, економічного характеру та 2) наслідків у вигляді настання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Відповідно до п. 3 ст. 1 Закону України від 07.12.2017 №2229-VIII «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі - Закон України №2229-VIII) домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Відповідно до п. 4 цієї ж статті Закону України №2229-VIII під економічним насильством розуміється форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру;

Пунктом 14 цієї ж статті Закону України №2229-VIII визначено, що психологічне насильство в сім`ї - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Відповідно до п. 17 цієї ж статті Закону України №2229-VIII під фізичним насильством слід розуміти форму домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

У ході розгляду цієї справи судом (суддею) враховується, що домашнє насильство характеризується такими ознаками як умисність (з наміром досягнення бажаного результату), спричинення шкоди, порушення прав і свобод людини значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов`язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.

Для наявності складу адміністративного правопорушення щодо вчинення домашнього насильства є обов`язковим одночасне існування вищевказаних ознак, а тому, у разі відсутності хоча б однієї із ознак, дії особи не можна розцінювати як насильство.

Насильство є результатом свідомих дій кривдника, підкріплене агресією і бажанням завдати шкоди.

Важливими елементами складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1732 КУпАП, є саме вчинення насильства у будь-якій формі його прояву та наслідки його застосування, які виражаються у заподіянні шкоди психічному або фізичному здоров`ю потерпілого.

Будь-яка суперечка чи конфлікт, які виникають у сім`ї, не можуть однозначно трактуватись, як домашнє насильство. Без з`ясування природи та причин сварки, її ініціатора та обставин життя сторін конфлікту, неможливо однозначно стверджувати про те, що один із учасників сварки став жертвою домашнього насильства.

Під час судового розгляду справи обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, не знайшли свого підтвердження.

В матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні належні, допустимі та достатні докази вчинення умисних дій психологічного та/або фізичного характеру, внаслідок чого була завдана шкода психічному/фізичному здоров`ю особи, що свідчить про відсутність однієї зі складових об`єктивної сторони адміністративного правопорушення за ст. 1732 КУпАП.

Відповідно до п. 15 Розділу ІІ Інструкції №1376 до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються інші матеріали про адміністративне правопорушення (пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази, протокол про вилучення речей і документів, рапорти посадових осіб, а також інші документи та матеріали, що містять інформацію про правопорушення).

Відповідно до статей 245, 251, 252, 280, 283 цього Кодексу доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

При цьому, відповідно до положень ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 2 ст. 1732 КУпАП необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.

Суд звертає увагу, що протокол про адміністративне правопорушення є процесуальним документом, яким фіксується позиція уповноваженої особи щодо наявності ознак правопорушення, однак сам по собі, без перевірки викладених у ньому відомостей іншими належними та допустимими доказами, не може бути достатньою підставою для висновку про винуватість особи.

Із протоколу убачається лише загальне формулювання про те, що ОСОБА_2 словесно ображала, цькувала, била ремнем по руках, забороняла користуватись ванною кімнатою ОСОБА_3 .

Водночас у протоколі не конкретизовано, які саме дії були вчинені, у чому полягала їх насильницька спрямованість, якими словами чи діями вони виражалися, якою була їх тривалість, інтенсивність, повторюваність, чи містили вони погрози, залякування, приниження, переслідування або інші ознаки психологічного насильства в розумінні закону.

Крім того, зазначені у протоколі дії ОСОБА_2 стосовно ОСОБА_3 у виді «цькування» не містять свого підтвердження ані у протоколі про прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 20.02.2026, ані у поясненнях ОСОБА_3 від 20.02.2026.

Так само у матеріалах справи відсутні належні докази того, що внаслідок поведінки ОСОБА_2 завдано шкоди психічному здоров`ю ОСОБА_3 , тобто що остання перебувала у стані побоювання за свою безпеку, була позбавлена можливості захистити себе або що її емоційний стан зазнала такого негативного впливу, який виходить за межі звичайного побутового конфлікту, а також наслідків, передбачених п. 17 ст. 1 Закону України №2229-VIII.

Посилання у протоколі на те, що потерпілій було завдано шкоди психологічному та фізичному здоров`ю є оціночним висновком особи, яка склала протокол, оскільки не підтверджується жодними об`єктивними доказами: висновком психолога, медичними документами, показаннями незалежних свідків, належно дослідженим відеозаписом, іншими документами чи даними, які б дозволяли встановити відповідні наслідки поза розумним сумнівом.

Суд не приймає до уваги долучені потерпілою стороною скріншоти переписки ОСОБА_3 з ОСОБА_2 , оскільки при їх використанні у якості доказу слід брати до уваги не лише зміст конкретних висловлювань, а й контекст, в якому вони були зроблені. Однак скріншоти переписки, незважаючи на те, що деякі з них зроблені в один день однак у різний час, не містять повної послідовності переписки, та з огляду на значні часові проміжки, на думку суду, можуть не передавати дійсний контекст розмови з огляду на їх неповноту та надання суду лише тих повідомлень, що передають реакцію учасників розмови без фіксації переписки, що передувала певним повідомленням.

За таких обставин, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, а також отримані в ході судового розгляду пояснення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , на переконання суду, конфлікт, який склався між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , який відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 20.02.2026, пояснень ОСОБА_3 від 20.02.2026 та протоколі про прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 20.02.2026, мав місце ймовірно 07.02.2026 за відсутності доказів на підтвердження завдання шкоди фізичному та психологічному здоров`ю потерпілої не охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 1732 КУпАП, оскільки будь-яка суперечка чи конфлікт, які виникають у сім`ї, не можуть однозначно трактуватись, як домашнє насильство. Без з`ясування природи та причин сварки, її ініціатора та обставин життя сторін конфлікту, неможливо однозначно стверджувати про те, що один із учасників сварки став жертвою домашнього насильства. Наявність таких відомостей істотно впливає на оцінку доказів, оскільки підтверджує існування взаємного конфлікту та виключає можливість беззастережного прийняття версії, викладеної у протоколі, без її додаткової перевірки.

Провадження у справах про адміністративні правопорушення, які за своєю природою передбачають притягнення особи до відповідальності та застосування до неї примусових заходів, має відповідати гарантіям справедливого судового розгляду. Особа не може бути визнана винною лише на підставі припущень, формальних висновків у протоколах або неперевірених пояснень іншого учасника конфлікту.

Відповідно до статті 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Такий підхід узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд не може перебирати на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукувати докази винуватості особи або виправляти недоліки фабули протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки це ставить під сумнів безсторонність суду та порушує принцип змагальності.

У цій справі матеріали провадження не дають можливості дійти переконливого висновку про те, що 07.02.2026 ОСОБА_2 вчинила саме домашнє насильство щодо ОСОБА_3 , а не була учасницею побутового сімейного конфлікту, який сам по собі не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 1732 КУпАП.

Наявні у справі докази не підтверджують поза розумним сумнівом як того, що подія мала місце саме 07.02.2026, так і обов`язкових ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 1732 КУпАП.

Відповідно до вимог п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності складу правопорушення.

Враховуючи викладене, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості, суд вважає, що провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 1732 КУпАП слід закрити, за відсутності в діях останньої складу адміністративного правопорушення.

Керуючись п. 1 ст. 247, статтями 283-285 КУпАП, суддя -

п о с т а н о в и в:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 1732 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 цього Кодексу.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя А.В. Касьян