Рішення від 10 жовтня 2023 р. у справі №755/8129/23 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/8129/23

Провадження №: 2/755/4436/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" жовтня 2023 р. місто Київ

Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

Головуючого судді САВЛУК Т.В.

секретаря Бурячек О.В.,

сторони цивільного процесу:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - адвокат Казак К.І.,

представники відповідача - Ковальчук Н.О., Мостова М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, в залі суду, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України з вимогами: «стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь позивача 51 269 гривень 04 копійки середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 21 квітня 2021 року до 15 вересня 2021 року (з розрахунку 62 робочих днів вимушеного прогулу);

стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь позивача 201 567 гривень 60 копійок середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 21 квітня 2021 року до 15 вересня 2021 року (з розрахунку 101 робочий день вимушеного прогулу - середній заробіток додатково за 39 робочих днів);

стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь позивача моральну шкоду в розмірі 10 000 гривень 00 копійок;

стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь позивача витрати пов?язані з розглядом справи у розмірі 34 628 гривень 47 копійок, з яких 2628,47 грн. - витрати зі сплати судового збору; 12 000 грн. - витрати зі сплати за проведення експертизи та надання висновку експерта; 20 000,00 грн. - витрати на правову допомогу».

14 липня 2023 року Дніпровським районним судом міста Києва відкрито провадження у цивільній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У відповідності до ч. 8 ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями статті 174 Цивільного процесуального кодексу України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

22 серпня 2023 року до суду надійшов відзив на позов (вх. № 41507), поданий представником відповідача - Ярмаком Андрієм Миколайовичем, з викладення своєї позиції щодо підстав для відмови у задоволенні позову, пославшись на те, що спірні питання щодо режиму роботи позивача, кількості робочих днів вимушеного прогулу та розміру середнього заробітку вже були предметом судового розгляду у справі № 359/4426/21, а заявлені у цій справі вимоги фактично спрямовані на повторну оцінку встановлених судами обставин.

12 вересня 2023 року до суду надійшла відповідь на відзив (вх. № 44947), подана представником позивача - адвокатом Казаком Кирилом Ігоровичем, з викладенням своїх контраргументів щодо позиції відповідача, висловленої у відзиві на позов, а також належності та допустимості доказів, долучених до позовної заяви.

Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Казак Кирило Ігорович у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, та на підставі наявних у справі доказів, додатково пояснили, що рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 вересня 2021 року у справі № 359/4426/21 задоволено позов ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, третя особа - Первинна профспілкова організація авіаційних диспетчерів Дніпропетровського регіонального структурного підрозділу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Визнано незаконним та скасовано наказ відповідача від 20 квітня 2021 року № 447/0 про звільнення позивача з посади директора Дніпровського регіонального структурного підрозділу, поновлено його на вказаній посаді з 21 квітня 2021 року та стягнуто на його користь 269 171,76 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 21 квітня до 15 вересня 2021 року. Постановою Київського апеляційного суду від 15 червня 2022 року апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

При визначенні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд виходив із середньоденної заробітної плати позивача у розмірі 4 341,48 грн, зазначеної у довідці головного бухгалтера ДП «Украерорух» від 12 травня 2021 року № 23.1-08/187/21, та 62 робочих днів за період з 21 квітня до 15 вересня 2021 року.

Разом із тим, 26 січня 2022 року позивач отримав довідку про середній заробіток від 21 січня 2022 року № 5, відповідно до якої його середньоденна заробітна плата за останні два місяці, що передували звільненню, становила 5 168,40 грн. У зв`язку з розбіжністю у розмірах середнього заробітку представник позивача звернувся до відповідача з адвокатським запитом щодо правильності проведеного розрахунку. Відповідач у відповіді зазначив, що правильним є розмір середньоденної заробітної плати 4 341,48 грн, визначений у довідці від 12 травня 2021 року.

У зв`язку з відсутністю спеціальних знань у сфері бухгалтерських та економічних розрахунків позивач ОСОБА_1 не мав можливості самостійно перевірити правильність визначення відповідачем розміру середньої заробітної плати. У подальшому, 11 листопада 2022 року, він звернувся за правовою допомогою до Адвокатського об`єднання «КПД Консалтинг», після чого для перевірки правильності розрахунку середнього заробітку було проведено судово-економічну експертизу.

За результатами судово-економічної експертизи, оформленої висновком від 16 листопада 2022 року № 16.11/22, встановлено, що зазначений у довідці Дніпровського регіонального структурного підрозділу від 12 травня 2021 року № 23.1-08/187/21 розмір середньоденної заробітної плати не відповідає вимогам пункту 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100. За висновком експерта, середньогодинна заробітна плата позивача становить 645,09 грн, середньоденна - 5 168,44 грн, а середньомісячний заробіток - 108 537,18 грн.

З огляду на встановлену експертом відмінність у розмірі середньоденної заробітної плати позивач звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області із заявою про перегляд рішення у справі № 359/4426/21 за нововиявленими обставинами. Ухвалою цього суду від 31 січня 2023 року та постановою Київського апеляційного суду від 16 травня 2023 року зазначено, що інформація про інший розмір середньоденної заробітної плати є новим доказом, отриманим після закінчення розгляду справи, а не доказом на підтвердження нововиявленої обставини.

Посилаючись на наведені обставини, позивач та його представник вказували на те, що середній заробіток за час вимушеного прогулу підлягає обчисленню виходячи із середньоденної заробітної плати у розмірі 5 168,40 грн, у зв`язку з чим за 62 робочі дні його розмір становить 320 440,80 грн, а тому просили стягнути з відповідача різницю між належним та фактично виплаченим середнім заробітком.

Крім того, позивач та його представник - адвокат Казак К.І. заперечували проти доводів відповідача про встановлення для нього режиму роботи на 0,5 робочого часу з огляду на те, що наказом відповідача № 1195 встановлено режим неповного робочого часу керівникам регіональних структурних підрозділів, однак цей наказ, на їх думку, не встановлював відповідного режиму роботи для всього підприємства. У зв`язку з цим вважають, що графік роботи окремого працівника не може ототожнюватися з графіком роботи підприємства.

Посилаючись на положення пункту 8 Порядку № 100, позивач та його представник звертають увагу на те, що кількість робочих днів за період з 21 квітня до 15 вересня 2021 року становить 101 робочий день, у зв`язку з чим вважають, що ОСОБА_1 додатково має бути нараховано середній заробіток за 39 робочих днів у розмірі 201 567,60 грн.

Також позивач та його представник просили стягнути 10 000 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої, на їхню думку, неправомірними діями відповідача, пов`язаними з неправильним визначенням та невиплатою належного позивачу середнього заробітку, що спричинило моральні переживання, порушення звичного способу життя та необхідність докладати додаткових зусиль для його організації.

Представник відповідача - Мостова Мирослава Іванівна у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, просила відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що питання щодо тривалості робочого часу позивача ОСОБА_1 та розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу вже були предметом судового розгляду у справі № 359/4426/21. Так, рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 15 червня 2022 року, встановлено, що з 01 січня 2021 року позивачу було встановлено режим неповного робочого часу - 0,5 норми тривалості робочого часу, із триденним робочим тижнем. За період з 21 квітня 2021 року по 15 вересня 2021 року суди визначили 62 робочі дні вимушеного прогулу та стягнули середній заробіток у розмірі 269 171,76 грн, виходячи із середньоденної заробітної плати 4 341,48 грн. На думку представника відповідача, заявлені у цій справі вимоги про стягнення додатково 51 269,04 грн та 201 567,60 грн середнього заробітку фактично спрямовані на повторний розгляд обставин, які вже встановлені судовими рішеннями у справі № 359/4426/21. При цьому позивач не оскаржував у касаційному порядку судові рішення в частині визначення кількості робочих днів та розміру середнього заробітку. Також представник відповідача послалася на відмову у задоволенні заяви позивача про перегляд вищезазначеного рішення суду за нововиявленими обставинами, яка залишена без змін судом апеляційної інстанції.

Щодо поданих позивачем розрахунків та висновку експерта представник відповідача вказувала на те, що визначення 101 робочого дня за спірний період ґрунтується на режимі повного робочого часу та є переоцінкою доказів, досліджених судами у справі № 359/4426/21. Додатково звернула увагу на те, що середньоденна заробітна плата у розмірі 4 341,48 грн визначена відповідно до фактично відпрацьованих позивачем робочих днів та встановленого йому режиму неповного робочого часу.

Заперечуючи проти вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000 грн, відповідач посилалася на недоведеність факту заподіяння позивачу моральних страждань, причинного зв`язку між такими стражданнями та діями відповідача, а також відсутність належних доказів на підтвердження заявленої вимоги.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу та проведення експертизи представник відповідача зазначила про їх завищений та неспівмірний розмір, відсутність детального обґрунтування витрат на правничу допомогу, а також необґрунтованість висновку експерта. На думку представника відповідача, визначення середньоденного заробітку позивача не потребувало спеціальних знань, оскільки могло бути здійснене на підставі даних про нараховані йому виплати та фактично відпрацьовані робочі дні.

З огляду на викладене представник відповідача просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд доходить наступного.

Судом встановлено, що рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 вересня 2021 року задоволено позов ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, третя особа: Первинна профспілкова організація авіаційних диспетчерів Дніпропетровського регіонального структурного підрозділу державного підприємства обслуговування повітряного руху України, про визнання наказу про звільнення незаконним та його скасування, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Визнано незаконним та скасовано наказ Державного підприємства обслуговування повітряного руху України №447/о від 20 квітня 2021 року про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Дніпровського РСП Державного підприємства обслуговування повітряного руху України.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Дніпровського РСП Державного підприємства обслуговування повітряного руху України з 21 квітня 2021 року.

Стягнуто з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_1 269 171 гривня 76 копійок середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 21 квітня 2021 року по 15 вересня 2021 року.

Допущено негайне виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Додатковим рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 листопада 2021 року заяву представника позивача Клименко К.О. про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Стягнуто з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000 гривень 00 копійок.

У задоволенні заяви в частині вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в більшому розмірі відмовлено.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 грудня 2021 року заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Клименко Катерини Олегівни про стягнення середнього заробітку за затримку виконання судового рішення про поновлення на посаді в порядку статті 236 КЗпП України залишено без задоволення.

Постановою Київського апеляційного суду від 15 червня 2022 року апеляційну скаргу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 вересня 2021 року залишено без задоволення, а рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 вересня 2021 року залишено без змін.

Апеляційну скаргу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на додаткове рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 листопада 2021 року задоволено частково.

Додаткове рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 листопада 2021 року в частині визначення розміру витрат на правничу допомогу змінено, зменшено вказаний розмір з 50000 грн. до 25000 грн.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Київського апеляційного суду від 27 липня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Клименко Катериною Олегівною , залишено без задоволення.

Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 грудня 2021 року залишено без змін.

Постановою Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 грудня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 липня 2022 року залишено без змін.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 31 січня 2023 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами.

Постановою Київського апеляційного суду від 16 травня 2023 року апеляційну скаргу адвоката Казака Кирила Ігоровича, подану в інтересах ОСОБА_1 , залишено без задоволення.

Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 31 січня 2023 року залишено без змін.

За нормою частини четвертої статі 82 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За змістом рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 вересня 2021 року вбачається, що ОСОБА_1 працював в ДП «Украерорух» на посаді директора Дніпровського РСП, що підтверджується відповідним записом №17 в трудовій книжці серії НОМЕР_1 , виданій на ім`я позивача, та копією наказу в.о. директора ДП «Украерорух» №214/о від 18 лютого 2020 року.

Зі змісту розділу 5 Положення про Дніпровський регіональний структурний підрозділ №2.2-06-78 від 17 жовтня 2018 року вбачається, що на позивача були покладені такі посадові обов`язки: організовувати виробничу, господарську та фінансово-економічну діяльність РСП у напрямках, визначених цим Положенням, і організаційно-розпорядчими актами Украероруху; надавати пропозиції щодо структури та штатного розпису РСП; затверджувати положення про підпорядковані структурні підрозділи, посадові інструкції працівників; визначати, формулювати, планувати, здійснювати і координувати всі види діяльності з обслуговування повітряного руху; за дорученням директора підприємства здійснювати взаємодію з міжнародними організаціями з питань обслуговування повітряного руху; спрямовувати діяльність підпорядкованого персоналу на досягнення високих економічних та фінансових результатів Украероруху; спрямовувати діяльність на виконання завдань з обслуговування повітряного руху, управління використанням повітряного простору, метеорологічного обслуговування на маршрутах та аеронавігаційного обслуговування; брати участь у координації ефективного і безпечного використання повітряного простору України та обслуговування повітряного руху; визначати напрями розвитку щодо вдосконалення структури повітряного простору України; вирішувати питання у межах наданих йому прав, доручати виконання окремих функцій іншим посадовим особам підпорядкованих йому підрозділів; забезпечувати додержання законності використання та удосконалення методів управління персоналом; брати участь у роботі міжвідомчих комісій та робочих груп з розроблення проєктів нормативно-правових актів з питань функціонування об`єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху; організовувати розроблення проєктів нормативно-правових актів з питань організації використання повітряного простору, обслуговування повітряного руху, метеорологічного та інших видів аеронавігаційного обслуговування, що належить до його компетенції, а після їх затвердження забезпечувати їх впровадження; представляти Украерорух у взаємовідносинах з державними установами, організаціями та фізичними особами на основі визначених повноважень та окремих доручень директора Украероруху; відповідно до затвердженого штатного розпису приймати на роботу та звільняти з роботи осіб, які працюють за трудовими договорами; проводити роботу щодо зміцнення трудової і виробничої дисципліни; сприяти розвитку творчої ініціативи і трудової активності працівників; вживати заходів щодо соціального захисту колективу; здійснювати кадрову політику в РСП; виконувати необхідні дії щодо збереження конфіденційності та цілісності інформації, а також запобігання несанкціонованому знищенню інформації та (або) носіїв інформації; не допускати розголошення у будь-який спосіб персональних даних, які йому було довірено або які стали відомі у зв`язку з виконанням посадових обов`язків (в тому числі після припинення ним діяльності, пов`язаної з персональними даними, крім випадків, установлених чинним законодавством); забезпечувати вжиття заходів щодо запобігання, виявлення та протидії корупції відповідно до Закону України «Про запобігання корупції»; брати участь в організації заходів із забезпечення мобілізаційної готовності підприємства, його підготовки та роботи у мирний час, в умовах особливого періоду та у разі виникнення надзвичайних ситуацій і ліквідації їх наслідків; дотримуватись вимог усіх внутрішніх нормативних актів Украероруху; виконувати затверджені плани роботи РСП, інші завдання та доручення (усні та письмові) директора Украероруху та заступника директора Украероруху з підтримки виробничої діяльності з питань, віднесених до компетенції РСП; забезпечувати захист об`єктів РСП від актів незаконного втручання в їх діяльність, захист об`єктів та працівників від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру, охорону інформації з обмеженим доступом, пожежну і екологічну безпеку, дотримання працівниками правил і норм охорони праці та виробничої санітарії відповідно до чинного законодавства України в зазначених сферах; за наказом (дорученням) директора Украероруху створювати в РСП тендерний комітет, який здійснює свою діяльність від імені РСП та проводить закупівлю товарів, робіт і послуг для власних потреб у межах, визначених директором Украероруху.

Наказом в.о. директора ДП «Украерорух» №146 від 04 березня 2021 року створено тимчасову комісію для проведення службової перевірки щодо порушень у нарахуванні виплат працівникам Дніпровського РСП під час карантину, а також з метою встановлення посадових осіб, винних у цьому.

22 березня 2021 року тимчасова комісія склала акт службової перевірки №1-29/ 26/21, зі змісту якого вбачається, що в результаті проведеної службової перевірки були виявлені такі недоліки: накази Дніпровського РСП №131 від 27 вересня 2018 року, №34 від 15 квітня 2019 року, № 68 від 18 вересня 2019 року та №3 5 від 29 квітня 2020 року не відповідали вимогам чинної інструкції з діловодства; за період з 01 січня 2020 року по 01 березня 2021 року без належного оформлення відповідного наказу чотирьом посадовим особам (директору Дніпровського РСП ОСОБА_1, заступнику директора із зв`язку, навігації та спостереження В. Рибці , інженеру з управління використання повітряного простору О. Гудзю та провідному інженеру з управління використання повітряного простору Ю. Голубєву ) були нараховані та виплачені надбавки за роботу з документами, які містять державну таємницю, на загальну суму більше 127000 гривень; наказ Дніпровського РСП №350 від 20 вересня 2017 року «Про встановлення надбавок до посадових окладів працівникам Дніпровського РСП за роботу з відомостями, які становлять державну таємницю» більше року потребував актуалізації з причин кадрових змін на підприємстві; з початку 2021 року у Дніпровському РСП був відсутній відповідальний з режимно-секретної роботи. Функції відповідального виконував працівник, який не мав повноважень для цієї роботи; до посадового окладу директора Дніпровського РСП ОСОБА_1 в лютому та березні 2020 року було безпідставно нараховано та виплачено надбавку за роботу з відомостями, що становлять державну таємницю, в розмірі 4649 гривень 37 копійок; Дніпровським РСП за період з 01 січня 2020 року по 1 березня 2020 року було нараховано та виплачено посадовим особам надбавку за роботу з документами, які містять державну таємницю, на загальну суму 63581 гривню 55 копійок; подання стосовно виплат надбавок до посадових окладів працівникам, які працювали з відомостями, що становлять державну таємницю, готувались формально, без врахування фактично відпрацьованого часу; на підставі наказів, підписаних керівниками РСП, за період часу з серпня по грудень 2020 року Дніпровським РСП були зайво виплачені грошові кошти за виконання обов`язків тимчасово відсутнього керівника у сумі приблизно 37000 гривень та зайво нарахований єдиний соціальний внесок у сумі 8134 гривні 25 копійок; були виявлені порушення в частині несвоєчасного підписання кадрових наказів, зокрема про виплату надбавок та доплат, суміщення посад тощо, тобто «заднім числом»; а також були виявлені порушення директором Дніпровського РСП ОСОБА_1 вимог, передбачених пп.5.8.1 та п.7.4 Положення про Дніпровський регіональний структурний підрозділ №2.2-06-78 від 17 жовтня 2018 року, зокрема ним не було забезпечено організацію виробничої, господарської та фінансово-економічної діяльності РСП у напрямах, визначених вказаним Положенням і організаційно-розпорядчими актами Украероруху.

20 квітня 2021 року адміністративний директор ДП «Украерорух» склав службову записку №2-02/249/21, якою ОСОБА_1 було повідомлено про встановлену невідповідність займаній посаді та запропоновано позивачу перевестись на іншу вакантну посаду, яка б відповідала його кваліфікаційному рівню. З цією метою до службової записки були приєднані переліки вакантних посад по головному підприємству, регіональним структурним підрозділам, а також службам обслуговування повітряного руху ДП «Украерорух» станом на 20 квітня 2021 року.

У той же день ОСОБА_1 склав службову записку №23.1-05/325/21, якою він повідомив про свою згоду на переведення його на вакантну посаду директора Київцентраеро.

20 квітня 2021 року адміністративний директор ДП «Украерорух» склав службову записку №2-02/254/21, якою позивача було повідомлено про відсутність підстав для переведення його на посаду директора Київцентраеро у зв`язку з тим, що вказана посада не була вакантною.

Наказом в.о. директора ДП «Украерорух» №447/о від 20 квітня 2021 року ОСОБА_1 був звільнений з роботи з 21 квітня 2021 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

29 жовтня 2020 року ОСОБА_1 було попереджено про зміну істотних умов праці, а саме про встановлення неповного робочого часу 0,5 норми тривалості робочого часу, затвердженої на 2021 рік.

Наказом в.о. директора ДП «Украерорух» №1195 від 22 грудня 2020 року було встановлено з 01 січня 2021 року режим роботи неповного робочого часу, а саме: 0,5 норми тривалості робочого часу, затвердженої на 2021 рік, керівному складу РСП та ВСП «ЦАПС», які дали згоду на зміну істотних умов праці у 2021 році, в тому числі, і ОСОБА_1 , директору Дніпровського РСП.

ОСОБА_1 , директору Дніпровського РСП, був встановлений наступний режим роботи: робочі дні - вівторок, середа, четвер.

Вирішуючи спір та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не довів невідповідності ОСОБА_1 займаній посаді за кваліфікаційними вимогами. Натомість встановлено, що позивач має вищу технічну освіту за спеціальністю «Експлуатація повітряного транспорту», понад 32 роки стажу роботи в авіаційній галузі, з яких понад 9 років - на керівних посадах.

Суд також урахував, що актом службової перевірки № 1-29/26/21 від 22 березня 2021 року рекомендовано притягнути ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, а не звільняти його за пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП України. Отже, наказ про звільнення № 447/о від 20 квітня 2021 року не відповідав висновкам службової перевірки.

Крім того, суд встановив, що ОСОБА_1 є членом відповідної первинної профспілкової організації з 30 травня 2014 року, однак відповідач не надав доказів отримання її згоди на звільнення позивача. При цьому профспілкова організація заперечила проти звільнення ОСОБА_1 , посилаючись, зокрема, на непроведення перевірки його кваліфікації та відповідності займаній посаді.

З огляду на наведене суд першої інстанції дійшов висновку про незаконність звільнення позивача та порушення відповідачем вимог частини першої статті 43 КЗпП України.

Відтак, звільнення ОСОБА_1 проведено як без належної законної підстави, так і з порушенням установленого законом порядку, що відповідно до статті 235 КЗпП України є підставою для його поновлення на попередній роботі.

Вирішуючи спір у частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до довідки ДП «Украерорух» № 23.1-08/187/21 від 12 травня 2021 року середньоденний заробіток позивача на час звільнення становив 4 341,48 грн.

Суд установив, що наказом в.о. директора ДП «Украерорух» від 22 грудня 2020 року № 1195 з 01 січня 2021 року ОСОБА_1 встановлено режим неповного робочого часу - 0,5 норми тривалості робочого часу, а саме триденний робочий тиждень (вівторок, середа, четвер). Такий режим роботи запроваджено за виробничої необхідності та за згодою позивача. Доказів на спростування зазначених обставин позивачем не надано.

За таких обставин суд дійшов висновку, що за період вимушеного прогулу з 21 квітня 2021 року до 15 вересня 2021 року відповідно до встановленого режиму роботи кількість робочих днів становить 62, а середній заробіток за цей період - 269 171,76 грн (4 341,48 грн ? 62).

У зв`язку з цим суд стягнув із ДП «Украерорух» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 269 171,76 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до наказу ДП «Украерорух» «Про встановлення режиму неповного робочого часу керівному складу РСП та ВСП «ЦАПС», виданого на підставі наказу від 28 жовтня 2020 року № 1041, з 01 січня 2021 року керівному складу РСП та ВСП «ЦІПС», зокрема директору Дніпровського РСП ОСОБА_1 , установлено режим неповного робочого часу - 0,5 норми тривалості робочого часу.

Відповідно до довідки Дніпровського РСП ДП «Украерорух» від 12 травня 2021 року № 23.1-08/187/21 середній заробіток ОСОБА_1 за лютий-березень 2021 року, протягом яких ним фактично відпрацьовано 25 днів, становив: середньоденний - 4 341,48 грн, середньомісячний - 54 268,59 грн.

Згідно з довідкою Дніпровського РСП від 21 січня 2022 року № 5 середньогодинний заробіток ОСОБА_1 становив 645,09 грн, середньоденний - 5 168,40 грн, середньомісячний - 108 536,39 грн. Розрахунок здійснено з посиланням на пункт 8 Порядку № 100 та наказ від 28 жовтня 2020 року № 1041.

Листом Дніпровського РСП від 27 січня 2022 року вих. № 22.1-03/52/22 надано роз`яснення щодо порядку обчислення середнього заробітку ОСОБА_1 . Зокрема, у ньому зазначено середньоденний заробіток у розмірі 4 341,48 грн, середньомісячний - 54 268,59 грн та середньогодинний - 645,09 грн.

Відповідно до висновку судового експерта від 16 листопада 2022 року № 16.11/22, складеного за результатами дослідження правильності визначення середньої заробітної плати ОСОБА_1 , зазначеної у довідці від 12 травня 2021 року № 23.1-08/187/21, середньогодинний заробіток становить 645,09 грн, середньоденний - 5 168,44 грн, середньомісячний - 108 537,18 грн.

Експерт дійшов висновку, що визначені у довідці Дніпровського РСП від 12 травня 2021 року № 23.1-08/187/21 середньоденна та середньомісячна заробітна плата не відповідають вимогам пункту 8 Порядку № 100 та є заниженими.

Частиною другою статті 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Статтею 27 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, (далі - Порядок № 100), передбачено, що середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.

Суми нарахованої заробітної плати, крім премій (в тому числі за місяць) та інших заохочувальних виплат за підсумками роботи за певний період, враховуються у тому місяці, за який вони нараховані, та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт.

Премії (в тому числі за місяць) та інші заохочувальні виплати за підсумками роботи за певний період під час обчислення середньої заробітної плати враховуються в заробіток періоду, який відповідає кількості місяців, за які вони нараховані, починаючи з місяця, в якому вони нараховані. Для цього до заробітку відповідних місяців розрахункового періоду додається частина, яка визначається діленням суми премії або іншої заохочувальної виплати за підсумками роботи за певний період на кількість відпрацьованих робочих днів періоду, за який вони нараховані, та множенням на кількість відпрацьованих робочих днів відповідного місяця, що припадає на розрахунковий період.

Згідно з пунктом 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів / годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Судом встановлено, що рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 вересня 2021 року у справі № 359/4426/21, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 15 червня 2022 року, ОСОБА_1 поновлено на посаді директора Дніпровського РСП ДП «Украерорух» та стягнуто на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21 квітня 2021 року до 15 вересня 2021 року в розмірі 269 171,76 грн.

При цьому судами у справі № 359/4426/21 встановлено, що з 01 січня 2021 року ОСОБА_1 було встановлено режим неповного робочого часу - 0,5 норми тривалості робочого часу, а саме триденний робочий тиждень (вівторок, середа, четвер), що підтверджувалося наказом від 22 грудня 2020 року № 1195.

З огляду на встановлений режим роботи суди визначили кількість робочих днів вимушеного прогулу за період з 21 квітня 2021 року до 15 вересня 2021 року у кількості 62, а середньоденний заробіток - у розмірі 4 341,48 грн. Відповідно, середній заробіток за час вимушеного прогулу визначено у розмірі 269 171,76 грн (4 341,48 грн ? 62).

Зазначені судові рішення набрали законної сили та в установленому законом порядку не скасовані.

Отже, відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України встановлені у справі № 359/4426/21 обставини щодо режиму робочого часу позивача, кількості робочих днів вимушеного прогулу та розміру середньоденного заробітку не підлягають повторному доказуванню та переоцінці у цій справі.

Водночас заявляючи вимогу про стягнення 51 269,04 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу з розрахунку 62 робочих днів, позивач фактично виходить з іншого розміру середньоденного заробітку - 5 168,40 грн, посилаючись на довідку Дніпровського РСП ДП «Украерорух» № 5 від 21 січня 2022 року.

Разом із тим, зазначена обставина не є підставою для повторного визначення розміру середнього заробітку, оскільки при вирішенні справи № 359/4426/21 судами вже було надано оцінку доказам щодо розміру заробітної плати позивача та визначено середньоденний заробіток у розмірі 4 341,48 грн. У свою чергу, відповідні висновки судів позивачем у касаційному порядку не оскаржувалися.

Відтак, вимога про стягнення 51 269,04 грн фактично спрямована на повторне встановлення обставин щодо розміру середнього заробітку за період вимушеного прогулу, які вже встановлені судовими рішеннями у справі № 359/4426/21 та відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України не підлягають повторному доказуванню.

Не є підставою для іншого висновку і висновок експерта № 16.11/22 від 16 листопада 2022 року.

Як убачається з цього висновку, експертом під час дослідження встановлено, що за лютий та березень 2021 року позивач фактично відпрацював 25 робочих днів, а загальна сума основної та додаткової заробітної плати за цей період становила 108 537,18 грн. Водночас, визначаючи середньоденний заробіток у розмірі 5 168,44 грн, експерт застосував розрахунок виходячи із 21 робочого дня.

При цьому матеріали справи не містять належного обґрунтування того, з яких правових та фактичних підстав при визначенні середньоденного заробітку експертом застосовано саме 21 робочий день, тоді як самим експертом установлено фактичне відпрацювання позивачем у розрахунковому періоді 25 робочих днів. За таких обставин наведений висновок експерта не спростовує правильності визначеного судами у справі № 359/4426/21 середньоденного заробітку у розмірі 4 341,48 грн.

Водночас зазначені самим експертом вихідні дані - 108 537,18 грн заробітної плати та 25 фактично відпрацьованих робочих днів - свідчать про середньоденну заробітну плату у розмірі 4 341,48 грн, що відповідає розміру, встановленому судами у справі № 359/4426/21.

Щодо вимоги про стягнення 201 567,60 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу з розрахунку 101 робочого дня суд зазначає, що така вимога також не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Позивач, визначаючи період вимушеного прогулу з 21 квітня 2021 року до 15 вересня 2021 року у 101 робочий день, фактично виходить із загальної норми робочого часу, не враховуючи встановлений йому з 01 січня 2021 року режим неповного робочого часу - 0,5 норми тривалості робочого часу та триденний робочий тиждень.

Водночас саме ці обставини були предметом розгляду у справі № 359/4426/21 та враховані судами при визначенні 62 робочих днів вимушеного прогулу. Тому визначення у цій справі 101 робочого дня фактично означало б повторну оцінку обставин, які вже встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили.

За таких обставин вимоги про стягнення 51 269,04 грн та 201 567,60 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо відшкодування моральної шкоди

Відповідно до частини першої та пункту 9 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу з застосуванням, зокрема, такого способу захисту, як відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно з частинами першою та другою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

У відповідності до статті 280 ЦК України якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

Згідно зі статтею 237-1 КЗпП України відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Позовна вимога про відшкодування моральної шкоди має похідний характер, оскільки її задоволення залежить від встановлених обставин за іншими вимогами, які відхилені, отже, суд доходить висновку, що відсутні підстави для компенсації моральної шкоди.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

В порядку статті 141 Цивільного процесуального кодексу України суд не вирішує питання розподілу судових витрат, враховуючи, що у межах даного спору судом ухвалено рішення про залишення позову без задоволення.

Враховуючи викладене та керуючись Законом України «Про оплату праці», статтями 16, 23, 280 Цивільного кодексу України, статтями 2, 4, 6-13, 19, 82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 273, 274-279, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

С у д д я: