Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №754/18662/25 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/3352/26

Справа №754/18662/25

РІШЕННЯ

Іменем України

10 вересня 2026 року Деснянський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Гринчак О.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування, інфляційних втрат, пені, 3 % річних,

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції позивача

У листопаді 2025 року Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» звернулося до Деснянського районного суду міста Києва з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 190 885,81 грн, з яких: сума виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 159 416,49 грн, інфляційні втрати в розмірі 3 848,77 грн, пеня в розмірі 25 183,44 грн, 3 % річних в розмірі 2 437,11 грн. Також позивач просив стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 300,00 грн, та судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2 422,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13.01.2024 сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортного засобу - автомобіля марки «Volkswagen Golf», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 . Внаслідок ДТП декілька транспортних засобів отримали механічні пошкодження, а їх власникам було завдано матеріальних збитків.

У судовому порядку відповідача було визнано винним у вчиненні правопорушень, передбачених ст. 124, 122-4 КУпАП, таким чином було встановлено факт, що відповідач після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди.

Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу - автомобіля марки «Volkswagen Golf», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 (відповідача) станом на дату настання ДТП була забезпечена в ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-213095708.

Відповідно до Звіту про оцінку колісного транспортного засобу (надалі - Звіт) вартість відновлювального ремонту транспортного засобу TOYOTA CAMRY, державний номерний знак НОМЕР_3 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, складає 123 998,39 грн, в тому числі ПДВ 14 061,90 грн.

Відповідно до абз. 2 п. 36.2 ст. 36 Закону № 1961-IV оцінену шкоду відповідно до Звіту було зменшено на суму ПДВ на запасні частини в розмірі 14061,90 грн.

На підставі заяви про виплату страхового відшкодування від 21.11.2024 між потерпілою особою та Позивачем, а також враховуючи інші матеріали страхової справи, ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» здійснило виплату страхового відшкодування (за вирахуванням суми франшизи 1500,00 грн) на користь потерпілої особи в розмірі 108436,49 грн.

Відповідно до Ремонтної калькуляції вартість відновлювального ремонту транспортного засобу HYUNDAI sonata, державний номерний знак НОМЕР_4 , з урахуванням зносу та без урахування ПДВ, складає 54483,75 грн.

На підставі заяви про виплату страхового відшкодування від 28.08.2024 між потерпілою особою та Позивачем, а також враховуючи інші матеріали страхової справи, ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» здійснило виплату страхового відшкодування (за вирахуванням суми франшизи 1500,00 грн) в сумі 50980,00 грн.

Таким чином, Позивачем було відшкодовано на користь всіх потерпілих осіб суму у розмірі 159416,49 грн.

Позивач при поданні позовної заяви посилається на те, що на підставі підпункту «в» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відповідач зобов`язаний компенсувати позивачу 159 416,49 грн виплаченого розміру страхового відшкодування за пошкодження транспортного засобу TOYOTA CAMRY, державний номерний знак НОМЕР_3 та транспортного засобу HYUNDAI sonata, державний номерний знак НОМЕР_4 .

14.03.2025 відповідачу було направлено досудову вимогу про виплату грошових коштів, однак 31.03.2025 лист повернувся Позивачу за закінченням встановленого терміну зберігання. Станом на дату подання даної позовної заяви Відповідач не сплатив кошти Позивачу.

За період з 06.04.2025 по 08.10.2025 позивач здійснив нарахування інфляційних втрат в розмірі 3 848,77 грн, пені в розмірі 25 183,44 грн, 3 % річних в розмірі 2 437,11 грн.

Рух справи

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 23 грудня 2025 року відкрито провадження у справі, вирішено питання про доцільність її розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання і без повідомлення (виклику) сторін, учасникам процесу роз`яснено право подати заяви по суті справи та заяви з процесуальних питань відповідно до положень чинного ЦПК України.

Позивач повідомлявся про розгляд справи шляхом надсилання ухвали до електронного кабінету.

Відповідач повідомлявся про розгляд справи належним чином, шляхом направлення ухвали про відкриття провадження на адресу його зареєстрованого місця проживання ( АДРЕСА_1 ), проте поштове відправлення повернулося до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Відзиву на позовну заяву чи інших письмових пояснень від відповідача до суду не надходило, а також повідомлення про іншу адресу.

Відповідно до положень п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З огляду на те, що на поштовому повідомленні проставлено відмітку «адресат відсутній за вказаною адресою», тобто за зареєстрованим місцем проживання відповідача, в силу положень п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається, що поштове відправлення вручено відповідачеві та він є повідомлений про розгляду справи.

Оскільки відповідач у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позовну заяву, а тому суд на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

13.01.2024 о 06 год 45 хв в м. Києві на вул. дорога Паркова, 16, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Фольксваген, д.н.з. НОМЕР_1 , всупереч п.п. 2.36, 12.1, 13.1, 11.1 Правил дорожнього руху, не дотримався безпечної швидкості руху, виїхав на зустрічну смугу, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Тойота, д.н.з. НОМЕР_5 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який в свою чергу відкинуло у автомобіль Хюндай, д.н.з. НОМЕР_6 , під керуванням водія ОСОБА_3 , в результаті чого усі транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, після чого ОСОБА_1 залишив місце ДТП, чим порушив п. 2.10.а) Правил дорожнього руху.

Постановою Печерського районного суду міста Києва від 29.02.2024 у справі № 757/3917/24-п ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винним у вчиненні правопорушень, передбачених ст. 124, 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постановою Київського апеляційного суду від 12 серпня 2024 року постанову Печерського районного суду м. Києва від 29 лютого 2024 року залишено без змін.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР-213095708, автомобіль марки «Volkswagen», модель «Golf», VIN код: НОМЕР_2 є забезпеченим транспортним засобом. Страховиком є Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «ОБЕРІГ», а страхувальником є ОСОБА_4 . Строку дії зазначеного полісу з 00 год 00 хв 27.01.2023 по 26.01.2024 включно.

Відповідно до Звіту про визначення вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу від 25.10.2024, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу - автомобіля марки «TOYOTA» модель «CAMRY», державний номерний знак НОМЕР_3 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, складає 123 998,39 грн (в тому числі ПДВ - 14 061,90 грн.).

Відповідно до умов Полісу EP-213095708 розмір франшизи складає 1500,00 грн.

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 від 09.10.2021, транспортний засіб - автомобіль марки «TOYOTA» модель «CAMRY», державний номерний знак НОМЕР_3 , належить ТОВ «Компанія Альмагест Груп».

21 листопада 2024 року власник транспортного засобу - автомобіля марки «TOYOTA» модель «CAMRY», державний номерний знак НОМЕР_3 , ТОВ «Компанія Альмагест Груп» звернулось до ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» з заявою про виплату страхового відшкодування (за вирахуванням суми франшизи 1 500,00 грн) в розмірі 108 436,49 грн.

Відповідно до Страхового акта №47852/1 від 30.12.2024, Страховиком - ТДВ «СГ «ОБЕРІГ», на виконання умов Договору страхування ЕР-213095708 від 26.01.2023, прийнято рішення, що подія, а саме дорожньо-транспортна пригода, яка сталася 13.01.2024 по вул. Парковій, 16 в м. Києві, є страховим випадком і сума страхового відшкодування становить 108 436,49 грн.

24 лютого 2025 року на рахунок ТОВ «Компанія Альмагест Груп» було здійснено перерахунок страхового відшкодування в розмірі 108 436,49 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №4462 від 24 лютого 2025 року.

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_8 від 20.02.2021, транспортний засіб - автомобіль марки «HYUNDAI» модель «Sonata», державний номерний знак НОМЕР_4 , належить ОСОБА_5 .

Відповідно до Ремонтної калькуляції №47852/1 від 03.02.2024 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу марки «HYUNDAI» модель «Sonata», державний номерний знак НОМЕР_4 , з урахуванням зносу та без урахування ПДВ, складає 54483,75 грн.

Відповідно до заяви на виплату страхового відшкодування від 26.08.2024 між власником транспортного засобу - автомобіля марки «HYUNDAI» модель «Sonata», державний номерний знак НОМЕР_4 , ОСОБА_5 та ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» було узгоджено розмір страхового відшкодування в сумі 50 980,00 грн (за вирахуванням франшизи в розмірі 1500,00 грн).

Відповідно до Страхового акта №47852/1/1 від 11.09.2024, Страховиком - ТДВ «СГ «ОБЕРІГ», на виконання умов Договору страхування ЕР-213095708 від 26.01.2023, прийнято рішення, що подія, а саме дорожньо-транспортна пригода, яка сталася 13.01.2024 по вул. Парковій, 16 в м. Києві, є страховим випадком і сума страхового відшкодування становить 50 980,00 грн.

11 вересня 2024 року на рахунок власника транспортного засобу - автомобіля марки «HYUNDAI» модель «Sonata», державний номерний знак НОМЕР_4 , ОСОБА_5 було здійснено перерахунок страхового відшкодування в розмірі 50 980,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №31268 від 11 вересня 2024 року.

Отже, позивачем - ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» було перераховано на рахунки потерпілих страхове відшкодування на загальну суму 159 416,49 грн.

Листами №47852/1 та 47852/1/1 від 13.03.2025 відповідачу були направлені досудові вимоги про виплату грошових коштів (регрес згідно з підпунктом «в» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Доказів того, що відповідачем виконано вимогу позивача матеріали справи не містять.

Норми права та мотиви суду

Частиною другою статті 1187 ЦК України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Статтею 1191 ЦК України визначено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За приписами статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176 цс 18) міститься такий висновок щодо застосування норм права:

«Стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування».

Відповідно до підпункту «в» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди, тому позивач, як страховик, виплативши потерпілій особі страхове відшкодування у сумі 159 416,49 грн, має право стягнення з відповідача вказаної суми.

Тому, позовна вимога Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 про стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 159 416,49 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо стягнення інфляційних втрат та 3 % річних

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною другою статті 530 ЦК України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як зазначалося вище, за період з 06.04.2025 по 08.10.2025 позивач здійснив нарахування інфляційних втрат в розмірі 3 848,77 грн, 3 % річних в розмірі 2 437,11 грн.

Суд, перевіривши розрахунок, встановив, що три відсотки річних та інфляційні втрати за вказаний період розраховані позивачем правильно.

З огляду на приписи частини першої статті 13 ЦПК України, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних підлягають задоволенню.

Щодо стягнення пені

За приписами частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Статтею 547 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до частин першої, третьої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, за своєю правовою природою пеня є неустойкою та видом забезпечення виконання зобов`язань, що має узгоджуватися між сторонами у письмові формі.

Оскільки у полісі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР-213095708 сторони не встановили такого виду забезпечення виконання зобов`язань як пеня, тому правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 25 183,44 грн немає.

Висновок щодо позовних вимог

У цій справі є обґрунтованими та підлягають задоволенню позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 про стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 159 416,49 грн, інфляційних втрат в розмірі 3848,77 грн та 3 % річних в розмірі 2 437,11 грн, а всього 165 702,37 грн.

При цьому, позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 25 183,44 грн є безпідставною, тому не підлягає задоволенню.

Щодо судових витрат

Згідно з ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до положень ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За змістом пункту 1 частини другої статті 137 ЦПК України здійснені стороною у справі судові витрати на правничу допомогу визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Відповідно до частин першої-шостої, дев`ятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно меншою, ніж сума, заявлена в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до правової позиції Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладеної в постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

У постанові від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19 Верховний Суд зазначив, «що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою-п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України.

При цьому такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини третьої статті 137 ЦПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини третьої статті 141 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу)».

На підтвердження надання правової допомоги представником позивача надано договір про надання професійної правничої допомоги від 16 липня 2025 року, укладений між позивачем та адвокатом Войціховським Антоном Віталійовичем, акт прийому-передачі наданих послуг №47852 від 13 жовтня 2025 року на суму 7300,00 грн., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВЛ №1208 від 20.03.2020, довіреність №2025/Ю/5 від 17.07.2025.

В акті прийому-передачі зазначено, що адвокатом виконано такі роботи:

- ознайомлення та аналіз документів страхової справи - 1460,00 грн;

- надання клієнту консультацій і роз`яснень з правових питань - 730,00 грн;

- складання позовної заяви - 4380,00 грн;

- підготовка додатків, підписання та направлення всіх підготовлених документів до суду та іншим учасникам справи - 730,00 грн.

Всього: 7300,00 грн.

Суд звертає увагу на те, що не всі із вказаних послуг, зазначені в акті, підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача. Так, ознайомлення та аналіз документів страхової справи, надання клієнту консультацій і роз`яснень з правових питань належить до складової зі складання позовної заяви та за своєю суттю не можуть бути віднесені до правничої допомоги як окрема послуга. Також підписання та направлення всіх підготовлених документів до суду та іншим учасникам справи не належать до професійної правничої допомоги.

Тому, суд доходить висновку, що з урахуванням обґрунтованості та пропорційності (співмірності) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, мають бути відшкодовані витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4380,00 грн.

З огляду на те, що позовні вимоги задоволені судом частково, тому судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, а саме в сумі 2 102,89 грн. (2422,40*86,81/100).

Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 206, 258-268, 273, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування, інфляційних втрат, пені, 3 % річних задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» суму страхового відшкодування у розмірі 159 416,49 грн, інфляційні втрати в розмірі 3 848,77 грн, 3 % річних в розмірі 2437,11 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4380,00 грн та судовий збір у сумі 2 102,89 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

У відшкодуванні решти витрат на правничу допомогу відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. В разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили, якщо його не скасовано, після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг», код ЄДРПОУ: 39433769, місце знаходження: м. Київ, вул. Васильківська, 14.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_9 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Суд підписує повне рішення без його проголошення. Судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частини четверта та п`ята статті 268 ЦПК України).

Повний текст рішення складено та підписано 10.09.2026.

Суддя Деснянського районного

суду міста Києва Оксана ГРИНЧАК