Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №752/14628/26 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/14628/26

Провадження № 2/752/12167/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.09.2026 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді Данілової Т.М.

з участю секретаря Веселовської А.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, -

ВСТАНОВИВ:

позивач АТ «Перший Український Міжнародний Банк» (далі - АТ «ПУМБ», Банк) звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за двома кредитними договорами на загальну суму 44 828,59 грн та судового збору в сумі 2 662,40 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 укладено:

кредитний договір № 200972419501 від 02.02.2018 на суму 18 500,00 грн;

кредитний договір № 1010649846 від 27.10.2022 на суму 20 559,78 грн.

Станом на 19.03.2026 заборгованість відповідача становить:

за договором № 200972419501 - 23 154,39 грн, з яких 12 229,61 грн - заборгованість за кредитом, 10 924,78 грн - заборгованість за процентами, 0,00 грн - заборгованість за комісією;

за договором № 1010649846 - 21 674,20 грн, з яких 17 073,07 грн - заборгованість за кредитом, 5,77 грн - заборгованість за процентами, 4 595,36 грн - заборгованість за комісією за обслуговування кредитної заборгованості.

Позивач послався на те, що умова про сплату комісії за обслуговування кредитної заборгованості погоджена сторонами шляхом підписання відповідачем заяви на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, а її стягнення відповідає ст. 8, п. 10 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», та послався на постанову Миколаївського апеляційного суду від 11.09.2024 у справі № 486/203/24 на підтвердження правомірності такої комісії.

Щодо дотримання позовної давності позивач зазначив, що відповідач здійснювала платежі за договором № 200972419501 до 14.08.2025, а також послався на продовження перебігу позовної давності на час дії карантину та воєнного стану відповідно до пунктів 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 10 червня 2026 року в даній справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін, вимоги за обома кредитними договорами об`єднано в одне провадження.

Відповідач відзив на позовну заяву не подала, доказів на спростування обставин, викладених позивачем, не надала.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 256, 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно зі ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу, після чого перебіг починається заново.

Судом встановлено, що за кредитним договором № 200972419501 від 02.02.2018 відповідач здійснювала платежі в рахунок погашення заборгованості до 14.08.2025, що підтверджується розрахунком заборгованості та випискою по рахунку і не спростовано відповідачем. Здійснення часткового платежу свідчить про визнання боргу та перериває перебіг позовної давності, який після такого переривання почався заново з 14.08.2025. Оскільки з позовом до суду позивач звернувся 18.05.2026, тобто до спливу трирічного строку з моменту останнього платежу, суд доходить висновку, що строк позовної давності за обома кредитними договорами позивачем не пропущено.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати позичальникові кредит, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти, розмір і порядок сплати яких встановлюються договором. Згідно зі ст. 526, 530, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином у встановлений договором строк, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Оскільки відповідач узятих на себе зобов`язань за жодним з договорів не виконала, а надані позивачем розрахунки заборгованості за кредитом (12 229,61 грн та 17 073,07 грн) і процентами (10 924,78 грн та 5,77 грн) відповідач не спростувала і власних розрахунків суду не надала, суд дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість цих вимог на загальну суму 40 233,23 грн (23 154,39 грн за договором № 200972419501 та 17 078,84 грн за договором № 1010649846).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості та іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом. Згідно з ч. 5 ст. 12 цього Закону умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Такий правовий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19, згідно з якою умова договору про споживчий кредит щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості (плата за обслуговування кредитної заборгованості), яку споживач вимагає не частіше одного разу на місяць, є нікчемною відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», оскільки дублює обов`язок кредитодавця з безоплатного інформування споживача.

Суд відхиляє доводи позивача та посилання на постанову Миколаївського апеляційного суду від 11.09.2024 у справі № 486/203/24, оскільки відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а правовий висновок Великої Палати Верховного Суду має пріоритет над практикою судів апеляційної інстанції. Оскільки спірна комісія за договором № 1010649846 визначена самим позивачем як «комісія за обслуговування кредитної заборгованості», а доказів того, що вона є платою за окрему, реально надану та не тотожну з передбаченим ст. 11 Закону безоплатним інформуванням послугу, позивачем не надано, суд вважає відповідну умову договору нікчемною на підставі ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», а вимогу про стягнення 4 595,36 грн комісії - такою, що задоволенню не підлягає.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 4 595,36 грн комісії за договором № 1010649846 задоволенню не підлягають, а позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом та процентами за обома договорами на загальну суму 40 233,23 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено на суму 40 233,23 грн із заявлених 44 828,59 грн, що становить 89,75 % ціни позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір пропорційно задоволеній частині вимог, що складає 2 389,48 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 256, 257, 264, 525, 526, 529, 530, 610-612, 629, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про захист прав споживачів», статтями 4, 19, 76-81, 89, 133, 141, 175-177, 188, 211, 258-259, 263-265, 274-279, 280-282 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4, ЄДРПОУ 14282829) за кредитним договором № 200972419501 від 02.02.2018 року заборгованість за кредитом у розмірі 12 229,61 грн та заборгованість за процентами у розмірі 10 924,78 грн., за кредитним договором № 1010649846 від 27.10.2022 року заборгованість за кредитом у розмірі 17 073,07 грн та заборгованість за процентами у розмірі 5,77 грн. та судовий збір у розмірі 2 389,48 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя