Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №752/3452/26 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/3452/26

Провадження № 2-а/752/157/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

10 вересня 2026 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі головуючого - судді Машкевич К.В., за участю секретаря - Касаткіної А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення таа закриття провадження в справі, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом і просить поновити строк для звернення до суду і скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, за частиною 2 статті 132-1 КУпАП, а саме: серії АВ №00009566 від 23 грудня 2025 року, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Посилається в позові на те, що за змістом постанови 24 листопада 2025 року на автоматичному зважувальному комплексі зафіксовано транспортний засіб VOLVO FH 13.440, д.н.з. НОМЕР_1 з перевищенням нормативних параметрів, зазанчених пунктом 22.5 ПДР: перевищення загальної маси транспортного засобу на 5, 638% ( 2, 255 тони ) при умисно заниженому нормативному показнику 40 тон.

Фактична маса з урахуванням встанволеної законом похибки склала 42. 255 тони.

Укртрансбезпекою навмисно приховано те, що напівпричіп є спеціалізованим трьохвісним контейнеровозом, до якого у зв`язці з трьохвісним тягачем, згідно пункту 22.5 ПДР, передбачено вагову норму 42 тони.

Таким чином, відповідач незаокнно застосував до нього вагову ньорму як до звичайної вантажівки - 40 тон.

З урахуванням передбаченої законом вагової норми 42 тони, відношення фактичної маси до вагової норми становить 100, 6%, а тому відсутні перевищення 5-ти відсоткової межі, які є підставою для адміністративної відповідальності.

З урахуванням цього, просить задовольнити позов.

Позов був зареєстрований судом 10 лютого 2026 року та відповідно до статті 31 КАС України визначено склад суду.

Ухвалою суду від 16 лютого 2026 року в справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі, відповідачу копію адміністративного позову з додатками.

Відповідно до статей 162, 165 КАС України відповідачу був наданий строк для надання відзиву на позовну заяву.

04 березня 2026 року представник відповідача подав відзив, у якому детально обґрунтовано позицію служби, склад адміністративного правопорушення, вчиненого позивачем, як відповідальною особою за використанням транспортного засобу, та обставини його вчинення.

Зазначає, що зміст постанови відповідає вимогам закону та нормативним актам у сфері вантажних перевезень, а тому просить у позові відмовити.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно зі статтею 229 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, зв`язані з порушенням правил користування автомобільним транспортом, і, зокрема, про адміністративні правопорушення, які передбачені частинами 2, 3 статті 132-1 КУпАП, розглядають органи автомобільного транспорту.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Пунктами 1, 7 Положення про Державну службу України з безпеки на наземному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11 лютого 2015 року, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Укртрансбезпека для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема: використовувати у своїй діяльності транспортні засоби, зокрема спеціалізовані, та засоби вимірювальної техніки; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред`являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; користуватися відповідними інформаційними базами даних державних органів, державною системою урядового зв`язку та іншими технічними засобами; використовувати стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, зокрема в автоматичному режимі тощо.

Таким чином, Укртрансбезпека з метою забезпечення виконання покладених на неї законодавством завдань, зокрема в частині здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів має право: проводити рейдові перевірки (перевірки на дорозі); використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, зокрема в автоматичному режимі.

Судом встановлено, що 23 грудня 2025 року Державною службою України з безпеки на транспорті відносно позивача винесена постанова серії АВ № 00009566 за частиною 2 статті 132-1 КУпАП.

За змістом постанови 24 листопада 2025 року за адресою: М-05, км 36+303, Київська обл, відповідальна особа транспортного засобу VOLVO FH 13.440, д.н.з. НОМЕР_1 допустила рух транспортного засобу з перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 5, 638% ( 2, 255 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон.

Стаття 132-1 КУпАП встановлює відповідальність за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами.

Частиною 2 даної статті визначено, що порушенням таких правил є перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами.

Суб`єкт відповідальності за правопорушення, передбачене частиною 2 статті 132-1 КУпАП, визначено статтею 14-3 КУпАП.

Судом встановлено та підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, позивач є власником та відповідальною особою за використання транспортного засобу VOLVO FH 13.440, д.н.з. НОМЕР_1 , який є двохвісним тягачем, та напівпричепу-контейнеровоза KROMHOUT 3-ZOH-1227, д.н. НОМЕР_2 , який є спеціалізованим трьохвісим вантажним напівпричепом контейнеровозом.

Відповідно до частини 2 статті 29 Закону України «Про дорожній рух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.

Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 4 статті6 48 Закону України « Про автомобільний транспорт» у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Згідно з пунктами 3, 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Відповідно до пункту 2 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27 червня 2007 року, великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, визначено, що рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують фактичної маси вантажних автомобілів, зокрема:

1) двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом - 40 тон;

2) трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом - 40 тон;

3) двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра - 42 тони;

4) трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра - 44 тони.

Відповідно до частини 2 статті 132-1 КУпАП перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами тягне за собою накладення штрафу, розмір якого залежить від обсягу перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм.

Зі змісту постанови вбачається, що адміністративне правопорушення зафіксоване в автоматичному режимі технічним засобом WIM 5,5, зазначено його серія, номер свідоцтва про повірку технічного засобу та строк його дії.

Крім того, в постанові приведена інформація про транспортний засіб, його параметри, зафіксовано передню частину транспортного засобу з номерним знаком та приведено перевищення загальної маси транспортного засобу 42255 кг, виміряні з урахуванням похибки, на 5, 638% ( 2, 255 тон).

Тобто, в самій постанові зазначено лише назву транспортного засобу, його фото бех зображення номерного знаку, однак не зазначено про наявність застосованого тягача та напівпричепу та чи являється/не являється він двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровозом).

В той же час, парметри та види транспортних засобів, а також їх фактичну масу, допустимі при русі транспортних засобів без отримання відпрповідних дозволів на проїзд, приведено в пункті 22.5 ПДР.

Тобто, при застосуванні адміністративного стягнення до позивача в постанові мало бути зазначено повні дані транспортного засобу, в тому числі марку, модель та державний номерний знак як тягача, так і напіпричепа-контейнеровоза.

Саме ці параметри є є визначальним для висновку про наявність чи відсутність у діях позивача, як відповідальної особи за їх використання, складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 132-1 КУпАП.

Звертаючись до суду, позивач зазначає, що внаслідок приховування посадовою особою відповідача при винесенні постанови повних параметрів транспортного засобу привело до неправильного обрахунку відсоткового значення перевищення нормативних параметрів, встановлених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, а саме що відношення фактичної маси до вагової норми становить 100, 6%, а тому відсутні допустимі перевищення 5% межі.

Подавши відзив, відпровідач не спростовував незазнаечння в постанові повної інформації про транспортний засіб, пославшись на те, що жодним нормативним актом не передбачено, що технічні характеристики напівпричепа-корнтейнеровоза дають право розраховувати, що при визначенні його вагових п араметрів мають враховуватися положення пункту 22.5 ПДР.

Відповідно до частини 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до частинри 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З останньої норми вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується.

Повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Визначення доказів в справі про адміністративне правопорушення та їх перелік регламентований статтею 251 КУпАП.

Обов`язок доказування правомірності накладення адміністративного стягнення на позивача в даній категорій справ відповідно до частини 2 статті 77 КАС України покладений на відповідача - суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до частин 1, 4 статті 90 КАС України виключне право оцінки доказів належить суду, який оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням приведеного, наданих сторонами доказів та заперечень, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача.

Суд вважає, що приведені в відзиві відповівдача обгрунтування щодо законності притягнення позивача до адмінінстартивної відповідальності, оскільки не спростовують приведені вище обгрунтування.

Крім того, стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.

Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 45 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача і в цій частині.

Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною 2 статті 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Статтею 289 КУпАП передбачено, що скаргу на постанову в справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Поважними причинами пропуску процесуального строку можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Враховуючи викладене, приведені позивачем обґрунтування підстав пропуску строку звернення до суду, суд приходить до висновку, що строк звернення до суду позивачем пропущено з поважних причин, а тому підлягає поновленню.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір при зверненні до суду.

Керуючись статтями 8, 19 Конституції України, статтями 1, 9, 14-3, 132-1 ч. 2, 222, 258, 265-2, 268, 276 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Законом України « Про дорожній рух», Законом України « Про автомобільні дороги», статтями 2, 72, 77, 78, 122, 242-246, 250, 256, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк для звернення до суду.

Скасувати постанову Державної служби України з безпеки та транспорті в справах про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, серії АВ № 00009566 від 23 грудня 2025 року відносно ОСОБА_1 за частиною 2 статті 132-1 КУпАП.

Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною 2 статті 132-1 КУпАП закрити.

Стягнути з Державної служби України з безпеки та транспорті за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 665. 60 грн судового збору.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Відповідач: Державна служба України з безпеки на транспорті, адреса: 03150, м.Київ, вул. Антоновича, 51, ЄДРПОУ: 39816845.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя : К.В.Машкевич