Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №914/2141/26 — Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2026 Справа № 914/2141/26

за позовом: Акціонерного товариства «Ідея Банк», м.Львів,

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Кушнірова Дмитра Володимировича, м. Яготин Київської області,

про стягнення 282283,17 грн заборгованості.

Суддя Б. Яворський.

Справа розглядалася без виклику учасників процесу.

Відводів складу суду сторонами не заявлялося.

СУТЬ СПОРУ. На розгляд Господарського суду Львівської області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до Фізичної особи-підприємця Кушнірова Дмитра Володимировича про стягнення 282283,17 грн заборгованості за кредитним договором № КБ03.00605.011904285 від 06.06.2025, з яких: прострочений борг – 237508,30 грн., прострочені проценти - 9,60 грн., прострочена плата за обслуговування кредиту – 44765,27 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 10.07.2026 позовну заяву передано на розгляд судді Б. Яворському.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників процесу; суд встановив строк для реалізації учасниками справи процесуальних прав.

04.08.2026 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечив щодо задоволення позову.

13.08.2026 банк подав відповідь на відзив.

08.09.2026 позивач подав заяву, у якій повідомив, що відповідач заборгованість не сплатив, а тому банк підтримує позовні вимоги і просить їх задоволити.

Аргументи позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором в частині повернення кредиту, відсотків за користування кредитом та обслуговування. Сторони погодили, що цей договір виконується за місцем знаходження банку: 79008, м.Львів, Галицький р-н, вул. Валова, 11, та у випадку спору між сторонами за цим договором, позов може пред`являтися також за місцем виконання договору. Остання сплата відповідачем по кредитному договору здійснена 19.01.2026. У зв`язку із невиконанням умов кредитного договору на адресу відповідача банком направлено вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань, та було повідомлено, що у випадку непогашення заборгованості в тридцятиденний строк з дня направлення цієї вимоги банком будуть здійсненні заходи щодо примусового стягнення із заборгованості. Заборгованість не була погашена, тому банк звернувся з позовом до суду. Норми Законів України «Про споживче кредитування» та «Про захист прав споживачів» не регулюють правовідносини між АТ «Ідея Банк» та ФОП Кушніровим Д.В. щодо встановлення у кредитному договорі плати за обслуговування кредитної заборгованості.

Аргументи відповідача.

Вважає, що позивач належного розрахунку, який би узгоджувався з матеріалами справи та умовами кредитного договору не надав, а подані виписки та розрахунки заборгованості, підготовлені працівниками банку, є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум. Позивачем не подано первинних бухгалтерських документів відносно видачі кредиту та його часткового погашення. Позивач не довів правових підстав для нарахування плати за обслуговування кредиту. Сам по собі розрахунок заборгованості не підтверджує правомірності нарахування комісії, адже не надано доказів фактичного надання відповідачу будь-яких додаткових банківських послуг, за які стягується така плата. Матеріали справи не містять доказів отримання письмової вимоги банку про дострокове виконання зобов`язань і надання строку для усунення порушення та її отримання відповідачем.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

06 червня 2025 року Акціонерним товариством «Ідея Банк» (кредитор) та фізичною особою-підприємцем Кушніровим Дмитром Володимировичем (позичальник) укладено кредитний договір №КБ03.00605.011904285, за умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти на поповнення обігових коштів в сумі 285'000,00 грн. зі сплатою фіксованих процентів 0,01% річних, шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника (який відкривається автоматично з підписанням кредитного договору), зі строком користування по 06.06.2028 включно.

Відповідно до п.3.1 кредитного договору комісія за видачу кредитних коштів утримується банком в день видачі кредитних коштів. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості нараховується щомісяця, починаючи з дати надання кредиту, та сплачується позичальником щомісячно в терміни та в розмірах, вказаних у графіку щомісячних платежів, який наведений в додатку №1 до даного договору, що знаходиться в матеріалах справи. Базою для нарахування комісії є початкова сума кредиту.

За умовами п.2.5 кредитного договору датою видачі кредиту вважається день списання коштів з позичкового рахунку позичальника. Проценти нараховуються два рази на місяць за методом «факт/факт» (п.3.2 договору). Згідно п. 3.3 договору базою для нарахування процентів є залишок заборгованості за кредитом. За п. 3.4 графік платежів позичальника за договором кредиту в розрізі сум погашення кредиту, процентів і комісії за обслуговування кредитної заборгованості є невід`ємною частиною договору кредиту. Нарахування процентів та комісії за обслуговування кредитної заборгованості припиняється з настанням терміну повернення кредиту.

Позичальник зобов`язаний повернути банку кредит у повному обсязі в порядку і в терміни, передбачені цим договором (п.4.1 договору). Сторони погодили, що позичальник повертає кредит разом з процентами та щомісячною комісією за обслуговування кредитної заборгованості до дня/числа кожного місяця, згідно з графіком (п. 4.2 договору).

Відповідно до п.4.4 кредитного договору позичальник забезпечує наявність на своєму поточному рахунку грошових коштів у сумі, необхідній для сплати щомісячних платежів згідно графіку.

Згідно з п. 5.2.5 кредитного договору банк має право вимагати дострокового повернення кредиту у випадках: надання позичальником для отримання кредиту документів/інформації, що виявилися недостовірними; виявлення обставин, які свідчать про те, що наданий позичальникові кредит не буде повернуто у строки, визначені цим договором; невиконання/неналежного виконання позичальником зобов`язань, передбачених цим договором; наявності арешту грошових коштів позичальника на його поточних рахунках в банку; порушення проти позичальника справи про банкрутство або прийняття рішення про його припинення/ліквідацію; в інших випадках, передбачених Законом. При цьому датою, з якої у банку виникає право вимагати у позичальника погашення заборгованості за цим договором в повному обсязі, є наступний банківський день за днем, коли банку стало відомо про хоча б один з зазначених у п. 5.2.5 цього договору фактів.

Сторони погодили, що виникнення зобов`язання позичальника достроково повернути кредитору всю заборгованість за цим договором згідно п.5.2.5 цього договору тягне за собою виконання всіх передбачених цим договором платіжних зобов`язань позичальника в строк, що зазначений у відповідній вимозі банку, яка направляється позичальнику в порядку, передбаченому п. 11.1 цього договору.

У випадку порушення позичальником встановленого у відповідній вимозі строку або терміну для погашення всієї заборгованості за цим договором кінцевий термін погашення кредиту вважається таким, що настав, та позичальник зобов`язаний не пізніше наступного банківського дня після закінчення такого строку або терміну, зазначеного у відповідній вимозі, погасити кредит, нараховані проценти, комісії та інші платежі, встановлені цим договором.

У п.11.1 договору сторони передбачили, що усі повідомлення, окрім повідомлення про зміну відсоткової ставки, за цим договором вважатимуться зробленими належним чином, якщо вони будуть здійснені, зокрема, у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом за зазначеними в договорі адресами сторін, при цьому у разі направлення повідомлення засобами пошти повідомлення позичальника вважається здійсненим в момент отримання банком квитанції поштового відділення про відправлення відповідного рекомендованого листа позичальнику. Позичальник вважається повідомлений належним чином навіть при неотриманні такого листа з будь-яких причин.

У додатку №1 до договору сторони погодили графік щомісячних платежів за кредитним договором: погашення суми кредиту, процентів за користування кредитом та щомісячної комісії за обслуговування кредиту.

Позивач виконав свої зобов`язання згідно кредитного договору, що підтверджується платіжними інструкціями №2119607 та №2119604 від 06.06.2025 з призначенням платежу: «Видача кредиту згідно кредитного договору №КБ03.00605.011904285 від 06.06.2026».

Позивач стверджує, що остання сплата відповідачем/зарахування по кредитному договору здійснено 19.01.2026, коли відповідач погасив 1000,00 грн заборгованості. Отже, сума боргу відповідача за кредитним договором станом на 09.06.2026 становить 237508,30 грн боргу, 9,60 грн прострочених процентів та 44765,27 грн за обслуговування кредиту. Вказана заборгованість відповідача також підтверджується випискою по рахунку, довідкою-розрахунком заборгованості станом на 09.06.2026.

На виконання умов кредитного договору банком відповідачу було надіслано вимогу від 02.04.2026 про усунення порушення та дострокове виконання кредитних зобов`язань, що підтверджується квитанцією Укрпошти та описом вкладення про надіслання вимоги відповідачу.

Згідно даної вимоги АТ «Ідея Банк» вимагало терміново, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня її направлення виконати зобов`язання по кредитному договору, а саме достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, тобто до дня фактичного погашення всієї заборгованості за кредитом, а також суму пені, нараховану по день повного погашення заборгованості та інші платежі за кредитним договором. Також відповідачу було повідомлено, що у випадку непогашення заборгованості за договором в тридцятиденний строк з дня направлення цієї вимоги банком будуть здійсненні заходи щодо примусового стягнення із відповідача заборгованості за кредитним договором на власний вибір банку.

Така вимога залишилась без відповідного реагування зі сторони відповідача.

ОЦІНКА СУДУ.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст.ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а згідно ч.1 ст.16 ЦК України, кожен має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладеного кредитного договору.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банківський кредит - будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1054 ЦК України). Відповідно до ч.2 ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Банківський кредит - будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми (ст.2 наведеного Закону).

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч.1 та ч.3 ст.1049 ЦК України).

Як вбачається з п. 3.2, 3.3 кредитного договору проценти нараховуються два рази на місяць за методом «факт/факт»; базою для нарахування процентів є залишок заборгованості за кредитом. Згідно з п. 3.4 графік платежів позичальника за договором кредиту в розрізі сум погашення кредиту, процентів і комісії за обслуговування кредитної заборгованості є невід`ємною частиною договору кредиту. Нарахування процентів і комісії за обслуговування кредитної заборгованості припиняється після повного повернення всієї заборгованості за договором кредиту, а також у інших випадках, передбачених цим договором або законом.

Судом встановлено, що на виконання умов кредитного договору банк надав ФОП Кушнірову Д.В. кредит у розмірі 285000,00 грн., проте позичальник неналежним чином виконав взяті на себе зобов`язання за умовами кредитного договору, адже не сплатив кредит, проценти та плату за обслуговування кредиту у строки, погоджені сторонами у графіку погашення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Слушними є зауваження позивача, що норми Законів України «Про споживче кредитування» та «Про захист прав споживачів» не регулюють правовідносини між АТ «Ідея Банк» та ФОП Кушніровим Д.В. щодо встановлення у кредитному договорі плати за обслуговування кредитної заборгованості.

Підписавши кредитний договір та додаток до договору з графіком платежів (розрахунок суми кредиту, процентів за користування кредитом та щомісячної комісії за обслуговування кредиту), відповідач погодилася з усіма його умовами, а матеріали справи свідчать, що ФОП Кушніров Д.В. отримав 285000,00 грн. кредиту. Натомість твердження відповідача про недоведеність факту наявної заборгованості не підтверджується відповідними доказами. Так, відповідач мав можливість надати докази, які б підтверджували факт сплати ним коштів на погашення кредиту, однак таких не подав.

Крім того, як уже відзначалося, у п.11.1 договору сторони передбачили, що усі повідомлення, окрім повідомлення про зміну відсоткової ставки, за цим договором вважатимуться зробленими належним чином, якщо вони будуть здійснені, зокрема, у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом за зазначеними в договорі адресами сторін, при цьому у разі направлення повідомлення засобами пошти повідомлення позичальника вважається здійсненим в момент отримання банком квитанції поштового відділення про відправлення відповідного рекомендованого листа позичальнику. Позичальник вважається повідомлений належним чином навіть при неотриманні такого листа з будь-яких причин.

Банк надсилав відповідне повідомлення (вимогу) про необхідність оплатити заборгованості та дострокове виконання зобов`язань у зв`язку з простроченням, докази про що знаходяться у матеріалах справи.

Перевіривши проведені банком нарахування, суд погоджується з такими, тому на користь позивача підлягає стягненню з відповідача 237508,30 грн боргу, 9,60 грн прострочених процентів та 44765,27 грн за обслуговування кредиту.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією на суму 3387,40 грн.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 3, 12, 13, 42, 73-80, 123, 129, 233, 236-238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кушнірова Дмитра Володимировича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» (79008, м. Львів, вул. Валова, 11, ідентифікаційний код 19390819) 237508,30 грн боргу, 9,60 грн прострочених процентів та 44765,27 грн за обслуговування кредиту та 3387,40 грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя Яворський Б.І.