Рішення від 02 вересня 2026 р. у справі №908/1438/26 — Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 6/70/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2026 Справа № 908/1438/26

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Федько О.А., за участю секретаря судового засідання Драковцевої В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні справу № 908/1438/26

за позовом: Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «УКРІНТЕРЕНЕРГО» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 85)

до відповідача: Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області (71611, Запорізька область, Василівський район, смт. Степногірськ, вул. Шкільна, буд. 24)

про стягнення грошових коштів,

за участю представників сторін:

від позивача – Павлов П.І., довіреність №24/а від 17.12.2025 (в режимі відеоконференції);

від відповідача – Бабаченко Т.В., довіреність №641 від 22.07.2026; Сеньковська А.В., довіреність №642 від 22.07.2026.

Процесуальні дії по справі.

15.06.2026 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вих. №44/22-1440, вх. №1682/08-07/26, документ сформований в системі Електронний суд 12.06.2026) Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «УКРІНТЕРЕНЕРГО» до відповідача: Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області про стягнення 1 839 191,01 грн, яка складається з: 815 327,89 грн – заборгованості, 5737,45 грн – пені, 521 785,41 грн – 15% річних та 496 340,26 грн – інфляційних втрат.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 15.06.2026, здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи №908/1438/26 та визначено до розгляду судді Федько О.А.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 22.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/1438/26, присвоєно справі номер провадження 6/70/26, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 28.07.2026 о/об 11 год. 45 хв. Зобов`язано позивача надати суду у строк до 29.06.2026 читабельні копії повідомлення оператора системи про споживачів, постачання електричної енергії яким здійснюється постачальником «останньої надії» від 08.11.2021 та звіти щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника «останньої надії» ДПЗД «Укрінтеренерго» за спірний період.

Ухвалою суду від 28.07.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.08.2026 о 10 год. 00 хв.

У судовому засіданні 20.08.2026 відповідно до частини 2 ст. 216 ГПК була оголошена перерва до 03.09.2026 об 11 год. 30 хв.

В судовому засіданні 03.09.2026 судом в порядку ст. 240 ГПК України проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення. Суд повідомив строк виготовлення повного тексту рішення, роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

В якості підстави для звернення з позовом позивач зазначив про наявність між сторонами господарських правовідносин, які врегульовані договором постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», який укладено на підставі фактичного споживання споживачем електричної енергії (акцепт договору). Позивач доводить, що зобов`язання за вказаним правочином виконав та поставив / передав споживачу протягом грудня 2021 р. - лютого 2022 р. електричну енергію в таких обсягах: грудень 2021 року – 54 436 кВт*год. на суму 361063, 54 грн з ПДВ; січень 2022 року – 73 531 кВт*год. на суму 409 872, 38 грн з ПДВ; лютий 2022 року – 8278 кВт*год. на суму 44 391, 97 грн з ПДВ. Відповідач зобов`язання щодо оплати отриманої електричної енергії за вказаний період не виконав, у зв`язку з чим сума заборгованості склала 815 327, 89 грн.

У зв`язку з порушенням відповідачем грошового зобов`язання позивач нарахував та заявив до стягнення пеню за період прострочення з 26.01.2022 по 23.02.2022 у розмірі 5 737,45 грн, 15% річних за період з 26.01.2022 по 09.06.2026 у розмірі 521 785,41 та інфляційні втрати за період лютий 2022 р. – квітень 2026 р. у розмірі 496 340, 26 грн.

03.07.2026 до суду від відповідача надійшов відзив (вх. №14500/08-08/26, направлений засобами поштового зв`язку 01.07.2026), у якому останній підтвердив факт перебування на постачанні у позивача як постачальника «останньої надії» у період з грудня 2021 року по лютий 2022 року. Відповідач не заперечив суму основного боргу в розмірі 815 327,89 грн, висловив готовність її сплатити за наявності відповідного фінансового ресурсу в бюджеті прифронтової громади. Повністю заперечив щодо стягнення пені, інфляційних втрат та відсотків річних. Зауважив, що Степногірська селищна територіальна громада включена до Переліку територій, на яких ведуться активні бойові дії, перебуває під постійними обстрілам, інфраструктура зруйнована, а населення та апарат селищної ради евакуйовані. Відповідач наголошує, що виконання фінансових зобов`язань у повному обсязі було ускладнено саме через початок збройної агресії російської федерації проти України, що є форс-мажорними обставинами. Також відповідач вважає заявлені до стягнення санкції в розмірі 1 023 863,12 грн неспівмірними відносно суми основного боргу.

25.08.2026 до суду від відповідача надійшла заява (пояснення) (вх. №18500/08-08/26), за змістом якої відповідач не заперечував суму основного боргу в розмірі 815 327, 89 грн та підтримав раніше викладені доводи щодо безпідставності стягнення штрафних санкцій, посилаючись на їх не співмірність, початок повномасштабної збройної агресії РФ, наявність передбачених договором форс-мажорних обставин, а також нарахування 15 % річних замість 3% річних. Також зазначив, що воєнний стан, бойові дії та особливості функціонування органів місцевого самоврядування об`єктивно ускладнювали своєчасне виконання зобов`язань.

До заяви (пояснення) від 25.08.2026 відповідачем надані додаткові докази – лист фінансового відділу Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області від 21.08.2026 №53/09.

Розглянувши клопотання відповідача в частині долучення доказів суд на підставі частини 2 ст. 207 ГПК України залишив його без розгляду.

Так, суд бере до уваги, що під час підготовчого провадження представники відповідача не зазначали про неможливість подання відповідних доказів. До відкриття судового засідання з розгляду справи по суті відповідач також не заявив клопотання в порядку частини 1 ст. 207 ГПК України.

Крім того, з огляду на приписи частини 4, 5 ст. 80, ст. 182 ГПК України, сторонам надано можливість подання доказів не разом з поданням першої заяви по суті справи, проте враховуючи вимоги процесуального законодавства такі докази повинні бути надані під час здійснення підготовчого провадження у справі (постанова Верховного Суду від 26.07.2023 у cправі № 911/1638/22).

Під час розгляду справи по суті представник позивача підтримав позов з підстав, зазначених у ньому, просив позов задовольнити.

Представники відповідача не заперечували проти задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу, заперечили проти позову в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 15 процентів річних.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) № 1344 від 06.11.2018 ДПЗД «Укрінтеренерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1023-р «Про визначення Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» постачальником «останньої надії», на позивача були покладені спеціальні обов`язки, а саме - виконання функцій постачальника «останньої надії» (далі - ПОН) на період з 01.01.2019 до 31.12.2026 на всій території України, крім території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.

Між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» та Степногірською селищною радою Василівського району Запорізької області укладений Договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (надалі - Договір), який є публічним договором приєднання, додатком до якого є комерційна пропозиція №5 від 08.10.2021 для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії».

За умовами п. 2.1 договору, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору, що зазначені в додатку 1 до договору (комерційна пропозиція).

Початок постачання електричної енергії споживачу починається з факту споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ (п. 3.6 договору).

Пунктом 3.7 договору встановлено, що у разі фактичного споживання електричної енергії за відсутності договору про постачання електричної енергії з іншим електропостачальником умови договору з постачальником «останньої надії» вважаються прийнятими споживачем.

Відповідно до п. 5.1 договору, споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з комерційною пропозицією з постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», яка є додатком до цього договору (далі – комерційна пропозиція).

Інформація про діючу ціну (тариф) на електричну енергію постачальника, згідно з п. 5.6, 5.7 договору, має бути розміщена на офіційному вебсайті постачальника не пізніше ніж за 20 днів до дати її застосування з зазначенням порядку її формування, та має зазначатися постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії.

Відповідно до п.п. 5.8, 5.9, 5.10 договору, розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць. Розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання. Оплата виставленого постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена споживачем у терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.

За змістом п. 5.11 договору якщо споживач не здійснив оплату за цим договором в строк, передбачений комерційною пропозицією, Постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ. У разі порушення споживачем строків оплати за цим договором, Постачальник має право вимагати сплати пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати за цим договором.

Відповідно до п. 9.1 договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.

Згідно з п. 13.1, цей договір набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 діб.

Додатком №1 до Договору є Комерційна пропозиція №5 від 08.10.2021 для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії» (далі Комерційна пропозиція).

Предметом Комерційної пропозиції є постачання електричної енергії, як товарної продукції.

Відповідно Комерційної пропозиції № 5 від 08.10.2021 ціна на електричну енергію формується згідно з Порядком формування ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії», затвердженим постановою НКРЕКП від 05.10.2018 № 1179.

Споживач сплачує 100 % від орієнтованої вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку.

Орієнтована вартість розраховується шляхом множення прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на ціну, за якою здійснюється постачання електричної енергії постачальником. Прогнозований обсяг споживання електричної енергії визначається на підставі даних, отриманих постачальником від Оператора системи розподілу (передачі) (розділ Спосіб (порядок) та строки оплати за постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» комерційної пропозиції).

Остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому місяці здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в Акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ, або самостійно (без рахунку) не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду на поточний рахунок Постачальника, зазначений у договорі.

Акт купівлі-продажу складається на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії споживачем.

Після завершення розрахункового періоду та отримання даних від ОС Постачальник надсилає на адресу електронної пошти Споживача скановану версію Акту купівлі-продажу, підписаного зі свого боку. Споживач в триденний термін після отримання сканованої версії Акту купівлі-продажу зі свого боку підписує його та направляє скановану версію Акту купівлі-продажу на адресу електронної пошти постачальника.

Оригінал акту купівлі-продажу у двох примірниках надсилається поштою на поштову адресу Споживача.

У разі наявності зауважень до акту купівлі - продажу, Споживач оформлює протокол розбіжностей, в якому вказує обсяг електричної енергії, по якому є розбіжності.

У разі неповернення споживачем підписаного зі свого боку одного екземпляру оригіналу Акту купівлі-продажу у встановлені строки або його не підписання з боку Споживача у встановлений термін, документ вважається узгодженим та підтвердженим Споживачем та приймається Постачальником як узгоджений.

У Комерційній пропозиції № 5 від 08.10.2021 встановлено, що за внесення передбачених умовами договору платежів з порушенням термінів, визначених даною комерційною пропозицією, Постачальник має право нарахувати Споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Споживач зобов`язується сплатити пеню на підставі рахунку та/або вимоги (претензії) Постачальника.

Нарахування пені та інших видів відповідальності, що визначені законом та цим договором (15% річних, інфляція) за невиконання грошового зобов`язання на підставі отриманого споживачем рахунку, починається на наступний день після закінчення терміну, встановленого договором на оплату рахунку.

У разі відсутності доказу вручення рахунку споживачу, пеня та інші вили відповідальності визначені законом та цим договором (15% річних, інфляція) за невиконання грошового зобов`язання за цим договором починається нараховуватися Постачальником з 21 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.

Пунктом 7.4 розділу 7 Комерційної пропозиції визначено, що споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов`язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання , а також п`ятнадцять процентів річних від простроченої сум невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

Сторони договору домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання або неналежне виконання зобов`язання припиняється через один рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (розділ 13 комерційної пропозиції).

У розділі 14 «Позовна давність» комерційної пропозиції зазначено, що керуючись статтею 259 ЦК України сторони договору домовились встановити в цьому договорі збільшений строк позовної давності: строк загальної позовної давності щодо вимог про стягнення боргу тривалістю п`ять років; строк спеціальної позовної давності щодо вимог про стягнення штрафних санкцій (штраф, пеня) тривалістю п`ять років.

Відповідно до п. 16.2 Комерційної пропозиції у випадку надсилання повідомлень і документів електронною поштою сторони договору використовують наступні адреси електронної пошти: споживача – зазначена на вебсайті Споживача та/або надана Постачальнику Споживачем у будь-який спосіб (офіційним листом, в добровільній формі на адресу Постачальника, телефонограмою), та/або надана Постачальнику Оператором системи розподілу (передачі). Такі документи вважаються направленими однією Стороною та офіційно отриманими іншою Стороною без додаткового оформлення на паперовому носії.

ПАТ «Запоріжжяобленерго» у листі від 12.11.2021 №007-72/6115 повідомило ДПЗД «Укрінтеренерго» про отримання від ТОВ «Євроенерготрейд» листа (вих. №1342-11/21, 1341-11/21 від 10.11.2021) щодо припинення постачання електричної енергії з 01.12.2021 споживачу – Степногірська селищна рада (код ЄДРПОУ 25483063). Також вказано, що з 01 грудня 2021 року споживач переходить до постачальника «останньої надії».

Відповідно до звітів щодо фактичного (звітного користування електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів «останньої надії» ДПЗД «Укрінтеренерго», які приєднані до електричних мереж або відносяться до території ліцензованої діяльності оператора системи розподілу, ПАТ «Запоріжжяобленерго» повідомило позивача про фактичні обсяги споживання споживачами, зокрема, споживачем Степногірською селищною радою Василівського району електричної енергії у грудні 2021 року, січні та лютому 2022 року.

За даними, що зазначені у Звітах, Степногірська селищна рада Василівського району у грудні 2021 року спожила 54436 кВт*год, у січні 2022 року – 73531 кВт*год, у лютому 2022 року – 8278 кВт*год.

Позивачем були складені відповідачеві такі рахунки та акти:

- рахунок №000025483063/07/О12/24890 від 17.01.2022 та Акт №017447 від 31.12.2021 купівлі-продажу електричної енергії, спожитої у грудні 2021 р., на загальну суму 361063,54 грн, які були надіслані відповідачеві та отримані ним 26.01.2022, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0100100279910;

- рахунок №000025483063/07/О01/28384 від 24.03.2022 та Акт №020900 від 31.01.2022 купівлі-продажу електричної енергії, спожитої у січні 2022 р., на загальну суму 409872,38 грн, які були надіслані відповідачеві 24.03.2022 року на його електронну пошту steppossov@ukr.net.

- рахунок №000025483063/07/О01/30214 від 20.04.2022 та Акт №022729 від 28.02.2022 купівлі-продажу електричної енергії, спожитої у лютому 2022 р., на загальну суму 44391,97 грн, які були надіслані відповідачеві 21.04.2022 року на його електронну пошту steppossov@ukr.net.

Відповідач зобов`язання щодо своєчасної оплати спожитої електричної енергії в період грудень 2021 р. – лютий 2022 р. не виконав, внаслідок чого сума заборгованості відповідача склала 815327,89 грн.

Вказані вище обставини стали підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення зі Степногірської селищної ради Василівського району 1 839 327,89 грн, з: яких: 815 327,89 грн – заборгованості, 5737,45 грн – пені, 521 785,41 грн – 15% річних та 496 340,26 грн – інфляційних втрат.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Спірні правовідносини сторін є господарськими.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За приписами ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, а відповідно до частин 1-3 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Відповідно до положень частини 1, 3 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» (тут і надалі в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.

У разі покладення на електропостачальника зобов`язань з надання універсальних послуг або виконання функцій постачальника «останньої надії» ціни (тарифи) на послуги постачальника універсальних послуг, постачальника «останньої надії» визначаються відповідно до цього Закону.

Взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником та споживачем, а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, регулюються Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018 (надалі – Правила №312).

Частинами 1, 6, 8-10, 12 ст. 64 закону України «Про ринок електричної енергії», пунктом 3.4 Розділу ІІІ Правил №312 (тут і надалі в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що постачальник «останньої надії» надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі, 1) банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника; 2) завершення строку дії ліцензії, зупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника; 3) невиконання або неналежного виконання електропостачальником Правил ринку, Правил ринку НДН та ВДР, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам; 4) необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання (припинення) договору з попереднім електропостачальником; 5) в інших випадках, передбачених цими Правилами.

Постачальник «останньої надії» здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник «останньої надії» оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.

Постачальник «останньої надії» здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Постачальник «останньої надії» постачає електричну енергію споживачу протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Після завершення зазначеного строку постачальник «останньої надії» припиняє електропостачання споживачу.

Судом установлено, що ПАТ «Запоріжжяобленерго» листом від 12.11.2021 №007-72/6115 повідомило ДПЗД «Укрінтеренерго» про отримання від ТОВ «Євроенерготрейд» листа (вих. №1342-11/21, 1341-11/21 від 10.11.2021) щодо припинення постачання електричної енергії з 01.12.2021 споживачу – Степногірська селищна рада (код ЄДРПОУ 25483063). Також зазначено, що з 01 грудня 2021 року споживачі переходять до постачальника «останньої надії».

З урахуванням наведеного між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» та Степногірською селищною радою Василівського району Запорізької області був укладений Договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», за яким з 01 грудня 2021 року Степногірська селищна рада Василівського району Запорізької області є споживачем постачальника «останньої надії».

Матеріалами справи підтверджується виконання позивачем зобов`язань щодо поставки споживачу електричної енергії у період грудень 2021 р. – лютий 2022 р., у вказаний період позивач поставив відповідачеві електричну енергію на загальну суму 815 327,89 грн. Фактичний обсяг споживання відповідачем електричної енергії, який зазначено позивачем в Актах купівлі-продажу, підтверджується інформацією Оператора системи розподілу ПАТ «Запоріжжяобленерго».

Ураховуючи умови комерційної пропозиції №5 від 08.10.2021 постачальником «останньої надії», з урахуванням отриманих даних від Оператора системи розподілу щодо спожитих обсягів електричної енергії, були сформовані рахунки на оплату, які з Актами купівлі-продажу за період грудень 2021 р. направлені на поштову адресу споживача та отримані останнім 26.01.2022, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. За січень та лютий 2022 року акт та рахунок на оплату направлено на електронну адресу споживача, що відповідає умовам п. 16.2 комерційної позиції.

Докази часткової або повної оплати споживачем вартості отриманої / спожитої електричної енергії у спірний період матеріали справи не містять.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у встановлений строк.

У п. 5.10 договору встановлений обов`язок Споживача протягом п`яти банківських днів з моменту отримання рахунку сплатити вартість спожитої електричної енергії.

З урахуванням погоджених сторонами строків оплати спожитої споживачем електричної енергії та наявних в матеріалах справи доказів отримання відповідачем акту купівлі-продажу та рахунку на оплату, відповідач зобов`язаний був оплатити вартість спожитої електричної енергії в грудні 2021 року не пізніше 02.02.2022 (26.01.2022 + 5 робочих днів), в січні 2022 року не пізніше 30.03.2022 (24.03.2022 + 5 робочих днів), у лютому 2022 року не пізніше 28.04.2022 (21.04.2022 + 5 робочих днів).

Укладаючи договір, кожна зі сторін прийняла на себе певні зобов`язання щодо його виконання, однак відповідач покладений на нього обов`язок щодо своєчасної та повної оплати спожитої електричної енергії за вказаний у позові період не виконав.

Аналіз наявних в матеріалах справи доказів свідчить про невиконання відповідачем зобов`язань щодо оплати отриманої / спожитої електричної енергії за період грудень 2021 р. – лютий 2022 р. за договором про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».

Приписами ст. ст.76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач заявлені позовні вимоги належними та допустимими доказами не спростував, доказів оплати отриманої / спожитої електричної енергії за спірний період за договором про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» в розмірі 815 327,89 грн суду не надав.

У відзиві відповідач не заперечив наявності заборгованості за спожиту електричну енергію протягом грудня 2021 р. – лютого 2022 р. в сумі 815327,89 грн, зазначив про готовність її сплатити за наявності відповідного фінансового ресурсу в бюджеті прифронтової громади. Суд ураховує, що визнання позову має бути безумовним, не може ставитися в залежність від настання певних умов, зокрема, наявності бюджетного фінансування, відтак зазначені відповідачем умови для оплати заборгованості не свідчать про визнання позову в частині основного боргу.

Ураховуючи вище встановлені обставини, приписи ст.ст.74, 76, 77-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 815327,89 грн вартості отриманої / спожитої електричної енергії у період грудень 2021 р. – лютий 2022 р. за договором про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

За порушення відповідачем строків оплати спожитої електричної енергії позивач згідно з п. 6.1 та п.7.4 умов Комерційної пропозиції №5 від 08.10.2021 до Договору заявив до стягнення з відповідача пеню у розмірі 5737,45 грн за період прострочення з 26.01.2022 по 23.02.2022, 15% річних у розмірі 521785,41 грн за період прострочення з 26.01.2022 по 09.06.2026 та інфляційні втрати у розмірі 496340,26 грн за загальний період прострочення з лютого 2022 р. по квітень 2026 р.

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

У пункті 6.1 Комерційної пропозиції №5 від 08.10.2021 до договору визначено, що за внесення платежів передбачених умовами договору, з порушенням термінів, визначених цією комерційною пропозицією, постачальник має право нарахувати споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Споживач зобов`язується сплатити пеню на підставі рахунку та/або вимоги (претензії) Постачальника.

Частиною 6 ст. 232 ГК України, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Факт неналежного виконання відповідачем зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати отриманої/спожитої електричної енергії за договором підтверджується матеріалами справи та є доведеним.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача щодо наявності правових підстав для застосування положень ст. 611 ЦК України та пункту 6.1 Комерційної пропозиції №5 від 08.10.2021.

Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» наданий позивачем розрахунок пені, суд зазначає, що він виконаний неправильно.

За умовами договору, укладеного між сторонами, оплата виставленого постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена споживачем у терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунка.

Позивач в порушення умов укладеного договору почав нарахування пені з 26.01.2022, тобто з дня отримання відповідачем рахунка та акта купівлі-продажу електричної енергії за грудень 2021 р.

Оскільки за умовами укладеного між сторонами договору відповідач зобов`язаний був здійснити оплату спожитої у грудні 2021 р. електричної енергії до 02.02.2022, суд виснує, що правомірним є нарахування відповідачеві пені внаслідок невиконання грошового зобов`язання зі сплати отриманої / спожитої електричної енергії у грудні 2021 року в сумі 361 063,54 грн, за період з 03.02.2022 по 23.02.2022. Так, за розрахунком суду, здійсненим за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», сума пені за вказаний період складає 4154,70 грн. В цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню. В іншій частині вимог про стягнення пені (1582,75 грн) відмовляє за необґрунтованістю.

У п. 7.4 Комерційної пропозиції №5 від 08.10.2021 до договору встановлено, що Споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов`язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також 15% річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, які виконано позивачем правильно, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 496340,26 грн за загальний період прострочення з лютого 2022 р. по квітень 2026 р.

Відповідно до змісту Комерційної пропозиції (п. 7.4) сторонами правочину встановлений інший розмір процентів річних, ніж передбачено ст. 625 ЦК України, а саме в розмірі 15%.

Отже, зважаючи на юридичну природу правовідносин між сторонами, на них поширюється дія положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний, в т.ч., сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання такого зобов`язання.

Факт неналежного виконання відповідачем зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати отриманої / спожитої електричної енергії за договором підтверджується матеріалами справи та є доведеним.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача щодо наявності правових підстав для застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 7.4 Комерційної пропозиції №5 від 08.10.2021.

Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» наданий позивачем розрахунок 15% річних суд зазначає, що він виконаний неправильно, оскільки Позивач почав нарахування відсотків річних з 26.01.2022, тоді як за висновком суду, останнім днем строку оплати відповідачем за спожиту у грудні 2021 р. електричну енергію є 02.02.2022.

Відтак, правомірним є нарахування відповідачеві відсотків річних внаслідок невиконання грошового зобов`язання зі сплати отриманої / спожитої електричної енергії у грудні 2021 року в сумі 361 063,54 грн, за період з 03.02.2022 по 09.06.2026. Так, за розрахунком суду, здійсненим за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», сума 15 процентів річних за загальний період з 03.02.2022 по 09.06.2026 складає 520598,35 грн. В іншій частині (1187,06 грн) суд відмовляє за необґрунтованістю.

У поясненнях від 25.03.2026 відповідач з посиланням на ст. 233 ГК України та частину 3 ст. 551 ЦК України просив повністю звільнити його від сплати штрафних санкцій, а саме пені, інфляційних нарахувань та 15 процентів річних. Зокрема, відповідач зазначив, що нараховані позивачем штрафні санкції (1023863,12 грн) значно перевищують суму основного боргу, що суперечить принципам справедливості та пропорційності. Також зауважив, що строк оплати заборгованості за лютий 2022 року припав на початок повномасштабного вторгнення військ рф, що вважає форс-мажорною обставиною та підставою для звільнення від фінансової відповідальності. Відповідач акцентує увагу, що Степногірська селищна територіальна громада знаходиться безпосередньо на лінії зіткнення в зоні активних бойових дій. У зв`язку з чим на території громади повністю зупинили свою діяльність сільськогосподарські виробники та підприємства. Зазначає, що бюджет громади є критично дефіцитним та дотаційним.

Розглянувши клопотання відповідача про звільнення його від сплати штрафних санкцій суд зазначає таке.

Щодо доводів відповідача про наявність форс-мажорних обставин (військова агресія російської федерації проти України), які унеможливлюють виконання грошових зобов`язань за Договором суд зауважує, що статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно з частиною 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» військові дії вважаються форс-мажорними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Наразі строк дії режиму воєнного стану в Україні продовжений та діє на час ухвалення судового рішення.

Війна як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

Тобто, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але і причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов`язання.

В матеріалах справи не міститься доказів повідомлення позивача про виникнення для відповідача форс-мажорних обставин, а так само підтвердження неможливості виконання зобов`язань відповідачем за договором про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» протягом спірного періоду у зв`язку з настанням обставин непереборної сили. Ураховуючи викладене, суд не вбачає підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення виконання грошового зобов`язання.

Завданням господарського суду є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів у сфері господарської діяльності та розгляд інших справ, що належать до його юрисдикції.

Відповідно до положень ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами, на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

За частиною 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тлумачення частини третьої статті 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.

Відтак, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. При цьому зазначена норма надає суду право на зменшення розміру штрафних санкцій, а не звільнити боржника від сплати неустойки.

На підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру (аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 925/577/21, від 28.06.2022 у справі № 902/653/21).

Водночас, суд ураховує, що однією з функцій неустойки є компенсаторна функція (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 303/2408/16-ц). Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та як міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Крім цього, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21).

Для того, аби неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

У вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суду належить взяти до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання.

При вирішенні питання про зменшення неустойки суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру заявлених штрафних санкцій.

Оцінюючи розмір пені, яка за розрахунком суду підлягає стягненню з відповідача, суд зазначає, що вартість спожитої відповідачем електричної енергії у спірний період складає 815 327,89 грн, у тому числі 361063,54 грн за грудень 2021 року. Розмір пені, який визнаний судом обґрунтованим, складає 4154,70 грн, що становить 1,15% вартості спожитої відповідачем електричної енергії у грудні 2021 року.

Суд також ураховує, що з моменту виникнення у відповідача заборгованості до ухвалення господарським судом рішення у даній справі, відповідач не здійснював погашення спірної заборгованості, яка виникла в період грудень 2021 р. – лютий 2022 р.

З огляду на викладене, сума пені, яка за висновком суду підлягає стягненню з відповідача в сумі 4 154,70 грн, не є надмірною, а отже суд не вбачає підстав для її зменшення.

Втім, поза увагою суду не може залишитися той факт, що строк оплати відповідачем електричної енергії, спожитої ним протягом січня – лютого 2022 року, настав після повномасштабного вторгнення військ рф на територію України. Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим наказом Міністерства розвитку громад та територій №376 від 28.02.2025, частина Степногірської селищної територіальної громади є територією активних бойових дій з 02.03.2022, а деякі населені пункти громади з цієї ж дати були тимчасово окупованими військами рф.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 вказала, зокрема, про те, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Як установлено судом, у п. 7.4 Комерційної пропозиції сторонами правочину встановлений інший розмір процентів річних, ніж передбачено ст. 625 ЦК України, а саме в 15% річних, розмір яких за розрахунком суду за загальний період з 03.02.2022 по 09.06.2026 складає 520598,35 грн.

При вирішенні питання про зменшення відсотків річних суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості відповідача та розміру таких відсотків.

Так, вартість спожитої відповідачем електричної енергії у спірний період складає 815 327,89 грн, розмір 15 процентів річних, який визнаний судом обґрунтованим, складає 520 598,35 грн, що становить 63,85% вартості спожитої відповідачем електричної енергії. Зазначене, на переконання суду, свідчить про надмірність заявлених до стягнення 15 процентів річних, які згідно з усталеною судовою практикою, як і неустойка, не можуть бути джерелом надмірного збагачення кредитора.

Позивач за текстом позову не зазначив про понесення ним збитків внаслідок порушення відповідачем строку виконання грошових зобов`язань.

Поза увагою суду не може залишитися той факт, що відповідач є органом місцевого самоврядування. І в умовах введеного на території України воєнного стану, кошти місцевого бюджету, в тому числі відповідача, першочергово спрямовуються для оперативного фінансування потреб оборони, сил безпеки, ліквідації наслідків збройної агресії, організації роботи та утримання фонду захисних споруд (укриттів), організації гуманітарних штабів тощо. Відтак, очевидно, що в умовах воєнного стану можуть мати місце затримки перерахування бюджетних коштів, зокрема, за договором, укладеним між сторонами.

Ураховуючи викладене, суд переконаний, що стягнення з відповідача 15 процентів річних під час воєнного стану може призвести до негативних наслідків для бюджету територіальної громади.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги засади справедливості, добросовісності, розумності як складові елементи загального конституційного принципу верховенства права, врахувавши інтереси обох сторін, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір 15 процентів річних є явно неспівмірним наслідкам порушення, набуває ознак каральної санкції та є надмірним тягарем для Відповідача.

Відтак, суд вважає наявними правові підстави для зменшення розміру процентів річних на підставі ст. 551 ЦК України, обмеживши їх розмір трьома відсотками, що за вказаний позивачем період, розрахований судом за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», становить 104119,67 грн, та в цій частині задовольняє позовні вимоги.

Стосовно клопотання відповідача про звільнення його від сплати інфляційних нарахувань суд зауважує, що Верховний Суд, переглядаючи судові рішення у справі № 904/4334/22 у касаційному порядку, у постанові від 05.10.2023 виклав правовий висновок про те, що інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання і виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення з їх сплати та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Відтак, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що суд не може за клопотанням відповідача (боржника) зменшити розмір заявлених до стягнення інфляційних втрат.

Ураховуючи викладене, суд не вбачає правових підстав для зменшення розміру інфляційних втрат.

На підставі наведеного позов задовольняється судом частково.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства, віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до частини 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати щодо судового збору у справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 9 ст. 129 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Судом задоволено позовні вимоги частково, стягнуто з відповідача 815 327,89 грн заборгованості за спожиту електричну енергію, пеню в розмірі 4154,70 грн, інфляційні втрати у розмірі 496340,26 грн та проценти річних у сумі 104119,67 грн. При цьому відповідно до розрахунку, здійсненого судом, п`ятнадцять процентів річних від простроченої суми складають 520 598,35 грн, розмір яких зменшено до 3 процентів відсотків за клопотанням відповідача. У зв`язку з тим, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд покладає на останнього судові витрати зі сплати судового збору повністю, без урахування зменшення трьох процентів річних, виходячи з такого розрахунку: (815 327,89 + 4154,70 + 496 340,26 + 520598,35) * 1,5% * 0,8 = 22037,05 грн. Судовий збір у вказаному розмірі підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Витрати зі сплати судового збору в розмірі 33,24 грн покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути зі Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області (71611, Запорізька обл., Василівський р-н, смт. Степногірськ, вул. Шкільна, буд. 24; ідентифікаційний код юридичної особи 25483063) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «УКРІНТЕРЕНЕРГО» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 85, ідентифікаційний код юридичної особи 19480600) заборгованість за спожиту електричну енергію за період грудень 2021 року – лютий 2022 року в розмірі 815 327,89 грн (вісімсот п`ятнадцять тисяч триста двадцять сім гривень 89 коп.) (на рахунок IBAN НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк»); пеню в розмірі 4154,70 грн (чотири тисячі сто п`ятдесят чотири гривні 70 коп.) (на рахунок IBAN UA458201720355340299019480600 в ГУ ДКСУ у Київській області); інфляційні втрати в розмірі 496340,26 грн (чотириста дев`яносто шість тисяч триста сорок гривень 26 коп.) (на рахунок UA458201720355340299019480600 в ГУ ДКСУ у Київській області); відсотки річних в розмірі 104119,67 грн (сто чотири тисячі сто дев`ятнадцять гривень 67 коп.) (на рахунок IBAN UA458201720355340299019480600 в ГУ ДКСУ у Київській області) та судовий збір у розмірі 22 037,05 грн (двадцять дві тисячі тридцять сім гривень 05 коп.) (на рахунок IBAN UA458201720355340299019480600 в ГУ ДКСУ у Київській області).

В іншій частині позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано 10.09.2026.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя О.А. Федько