Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №908/943/26 — Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/46/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.2026 Справа № 908/943/26

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засіданні Вака В.С., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Елтранс Україна” (вул. Кольорова, буд. 7, м. Запоріжжя, 69084; поштова адреса: а/с 4802, м. Запоріжжя, 69014, ідентифікаційний код юридичної особи 39380838)

до відповідача: Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” і особі філії “Відокремлений підрозділ “Запорізька атомна електрична станція” Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код юридичної особи 24584661)

про стягнення 45 771 750 грн 18 коп.

за участю представників

від позивача: Хілько А.В., адвокат, ордер серія АР № 1210100 від 08.04.2026

від відповідача: Балацький Я.А., самопредставництво, витяг з ЄДР, в режимі відеоконференцзв`язку

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Елтранс Україна” за допомогою підсистеми “Електронний суд” звернулося до Господарського суду Запорізької області із позовною заявою до Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” і особі філії “Відокремлений підрозділ “Запорізька атомна електрична станція” Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” про стягнення заборгованість за Договором поставки товару № 53-121-01-21-10936 від 30.11.2021 в розмірі 23 103 733 грн 58 коп., інфляційні збитки за несвоєчасне виконання зобов`язань в сумі 19 080 861 грн 44 коп., суму трьох процентів річних від простроченої суми в розмірі 3 587 155 грн 16 коп.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2026 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/943/26 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 21.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/943/26, присвоєно справі номер провадження 27/46/26. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 20.05.2026.

Ухвалою суду від 21.04.2026, в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Елтранс Україна” про витребування доказів. Витребувано у Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків: інформацію та документальне підтвердження про те, що Акціонерним товариством “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі філії Відокремлений підрозділ “Запорізька атомна електрична станція” Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (ЄДРПОУ: 24584661) (код філії-01) сформовано податковий кредит (віднесено суми податку до податкового кредиту) за фактом операцій з придбання у Товариства з обмеженою відповідальністю “Елтранс Україна” товарів з податком на додану вартість (за Договором поставки товару № 53-121-01-21-10936 від 30.11.2021), по податковій накладній № 52 від 23.12.2021, яка була зареєстрована 16.01.2022р. в ЄРПН Товариством з обмеженою відповідальністю “Елтранс Україна”, із зазначенням конкретних сум податкового кредиту, обсягу придбання, ІПН, ЄДРПОУ постачальника, покупця, періоду складання податкових накладних, дат подання податкових декларацій.

Ухвалою суду від 13.05.2026 задоволена заява Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” про проведення судового засідання 20.05.2026 об 11 год. 00 хв. та наступних судових засідань в режимі відеоконференції у справі 908/943/26 поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

До господарського суду від Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків поданий до суду лист № 798/5/31/00-04-01-01-05 від 06.05.2026 додатний реєстр податкових накладних з податку на додану вартість за жовтень, листопад та грудень 2021 року взаємовідносинах між Акціонерним товариством “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” п.н. 24584661 з Товариством з обмеженою відповідальністю “Елтранс Україна” п.н. 39380838 та реєстр включення сум податкового кредиту по періодам включення до податкових декларацій з податку на додану вартість, в електронному вигляді.

14.05.2026 Акціонерним товариством “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в підсистемі “Електронний суд” сформований відзив на позовну заяву (вх. № 10667/08-08/26 від 14.05.2026).

19.05.2026 Товариством з обмеженою відповідальністю “Елтранс Україна” в підсистемі “Електронний суд” сформована відповідь на відзив (вх. № 11050/08-08/26 від 20.05.2026).

Ухвалою суду від 20.05.2026 продовжено строк підготовчого провадження до 21.07.2026, відкладено підготовче засідання на 29.06.2026.

25.05.2026 Акціонерним товариством “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в підсистемі “Електронний суд” сформовані заперечення на відповідь на відзив (вх. № 11382/08-08/26 від 25.05.2026)

03.06.2026 Товариством з обмеженою відповідальністю “Елтранс Україна” в підсистемі “Електронний суд” сформовано клопотання про долучення доказів, а саме: оборотно-сальдовових відомостей по рахункам 281, 361 за 4 квартал 2021 року та за 1 квартал 2022 року, копії Договору №202101.1 від 13.10.2021, копії рахунку №216 від 19.10.2021, копії видаткової накладної №436 від 22.12.2021, копії видаткової накладної №445 від 22.12.2021, копії видаткової накладної №446 від 22.12.2021, копії видаткової накладної №447 від 22.12.2021, копії видаткової накладної №450 від 22.12.2021, копії видаткової накладної №457 від 22.12.2021, копії видаткової накладної №460 від 23.12.2021, копії видаткової накладної №466 від 23.12.2021, копії видаткової накладної №464 від 23.12.2021, копії видаткової накладної №463 від 23.12.2021, копії видаткової накладної №462 від 23.12.2021, копії видаткової накладної №461 від 23.12.2021, копії товарно-транспортної накладної №Р156 від 22.12.2021, копії товарно-транспортної накладної №Р161 від 23.12.2021, роздруківкі з електронної пошти повідомлення про відвантаження..

09.06.2026 Товариством з обмеженою відповідальністю “Елтранс Україна” в підсистемі “Електронний суд” сформовано клопотання про долучення доказів, а саме: відповіді на адвокатський запит, оборотно-сальдові відомості за рахунком, 6313 за договором №53-121-01-21-10936 від 30.11.2021 за грудень 2021 року, січень 2022 року в електронному вигляді.

11.06.2026 Акціонерним товариством “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в підсистемі “Електронний суд” сформовані заперечення на клопотання про долучення доказів (вх. № 12843/08-08/26 від 11.06.2026).

17.06.2026 Товариством з обмеженою відповідальністю “Елтранс Україна” в підсистемі “Електронний суд” сформовані додаткові пояснення у справі (вх. № 13353/08-08/26 від 18.06.2026).

Ухвалою суду від 25.06.2026 задоволена заява Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” про проведення судового засідання 29.06.2026 об 11 год. 00 хв. та наступних судових засідань в режимі відеоконференції у справі 908/943/26 поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

23.06.2026 Товариством з обмеженою відповідальністю “Елтранс Україна” в підсистемі “Електронний суд” сформовано клопотання про долучення доказів, а саме: адвокатського запиту № 10 від 11.06.2026р., відповідь на адвокатський запит від 18.06.2026р., пояснення головного бухгалтера зі справи №908/996/26.

26.06.2026 Акціонерним товариством “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в підсистемі “Електронний суд” сформовані заперечення на додаткові пояснення від 17.06.2026 (вх. № 13997/08-08/26 від 26.06.2026)

26.06.2026 Акціонерним товариством “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в підсистемі “Електронний суд” сформовані заперечення на клопотання про долучення доказів (вх. № 13998/08-08/26 від 26.06.2026).

29.06.2026 в порядку ч. 5 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, суд оголосив протокольну ухвалу про перерву в підготовчому судовому засіданні до 13.07.2026 о 12 год. 30 хв.

08.07.2026 Товариством з обмеженою відповідальністю “Елтранс Україна” поданий до суду супровідний лист про долучення оригіналів платіжних інструкцій та виписок з банку про зарахування коштів в підтвердження часткової оплати відповідачем заборгованості за поставлений товар.

Ухвалою суду від 13.07.2026 підготовче провадження закрито та призначено розгляд справи по суті 27.07.2026.

27.07.2026 суд розпочав розгляд справи по суті.

У судовому засіданні 27.07.2026 в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України оголошено протокольну ухвалу про перерву в судовому засіданні до 31.08.2026 об 11 год. 00 хв. Представники позивача та відповідача повідомлені про дату, час та місце наступного судового засідання. Суд зобов`язав сторін надати суду оригінали документів в обґрунтування своїх доводів та заперечень для дослідження під час судового розгляду справи по суті в порядку статті 210 ГПК України.

Судове засідання 31.08.2026 проводилось в режимі відеоконференцзв`язку.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, далі ГПК України, суд під час судового розгляду справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку, передбаченому Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). За заявою будь-кого з учасників справи або за ініціативою суду повне фіксування судового засідання здійснюється за допомогою відеозаписувального технічного засобу (за наявності в суді технічної можливості та за відсутності заперечень з боку будь-кого з учасників судового процесу).

Судом оголошено, яка справа розглядається, склад суду, та роз`яснено представникам позивача та відповідача, які прибули судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

31.08.2026 представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги на підставах викладених у позовній заяві та надав заяву про уточнення прохальної частини позовної заяви, у зв`язку з тим, що у пункті 1 прохальної частини позовної заяви через технічну помилку помилково зазначено суму 23 103 733грн. 62 коп., замість належної до стягнення суми 23 103 733 (двадцять три мільйона сто три тисячі сімсот тридцять три) грн. 58 коп., тобто допущено розходження у 0,04 грн (4 копійки).

Заява позивача прийнята судом.

Позивач просив суд, стягнути з відповідача заборгованість за Договором поставки товару № 53-121-01-21-10936 від 30.11.2021 в сумі 23 103 733 грн 58 коп., інфляційні збитки за несвоєчасне виконання зобов`язань в сумі 19 080 861 грн 44 коп., суму трьох процентів річних від простроченої суми в розмірі 3 587 155 грн 16 коп. Позовні вимоги обґрунтував наступним. На виконання умов договору з боку позивача було поставлено товар, який сплачено відповідачем частково. Відповідно до умов п. 3.2 договору, Оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п. 1.1 договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Відповідно до умов п. 3.3 договору, Оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку. Таким чином оплата за поставлений товар, повинна була відбутися до 22 лютого 2022р. Отже з відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання, порушення відповідачем грошового зобов`язання тягне за собою наслідки, передбачені частиною 2 ст. 625 ЦК України.

Відповідач проти позову заперечив, на підставах викладених у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив, зазначив, що в позовній заяві позивач зазначив, що товар був поставлений за видатковими накладними №156 від 22.12.2021 на суму 38 778 996,48 грн; № 161 від 23.12.2021 на суму 27 391 024,32 грн, оплата за поставлений товар повинна була відбутися до 22.02.2022. При цьому, позивачем не надано суду належним чином оформлених сторонами Договору видаткових накладних на товар, додані до позову документи, на підтвердження поставки товару не підписані відповідачем та не містять жодних ознак оформленого документу, як доказу постачання товару. Надані позивачем копії видаткових накладних зазначають місце поставки відмінне від умов договору, що в свою чергу свідчить про неналежність поданих доказів. За вказаних обставин, відсутні підстави для встановлення факту прострочення оплати товару, відсутні підстави для ствердження щодо прострочення оплати за поставлений товар, відсутня можливість встановлення дати поставки товару і, насамперед, відсутні докази самої поставки товару та належного виконання умов договору самим позивачем. Отже, прострочення з боку відповідача не доведене позивачем. До позовної заяви позивачем взагалі не додано податкової накладної до в/н № 156 від 22.12.2021 на суму 6 463 166,08 грн та квитанції про її реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН). Тобто, строк для оплати вартості поставленого товару (у розмірі ПДВ від суми поставки 66 170 020,80 грн – 11 028 336,80 грн) не настав взагалі. Виходячи з вищезазначеного, частина вартості товару у розмірі суми ПДВ – 11 028 336,80 грн сплачується за умови реєстрації Постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних та в 7-ми денний строк з моменту отримання вимоги про її сплату, тобто цей строк не настав. Позивач у позові зазначає розмір грошового зобов`язання (23 103 733,62 грн) та період прострочення його виконання з 23.02.2022 по 08.04.2026. Між тим, враховуючи умови Договору щодо строку оплати, нарахування 3% річних та інфляційних збитків за період з 23.02.2022 по 08.04.2026 безпідставне, оскільки вказані дні не є днями прострочення виконання грошового зобов`язання, зокрема в частині оплати вартості товару при відсутності визначеної дати його поставки, відсутності доказів поставки. Отже, розрахунок позивача безпідставний, в зв`язку з чим не підлягає задоволенню. Відповідач також зазначив, що строк позовної давності щодо пред`явлення вимог про стягнення вартості товару за Договором в розмірі 23 103 733,62 грн та річних і інфляційних витрат, нарахованих на цю суму, сплив 30.11.2024. Відповідач у відзиві також зазначив про наявність обставин, які ускладнюють виконання зобов`язання.

Позивач скористався своїм правом та надав відповідь на відзив.

Відповідач надав заперечення на відповідь на відзив.

В матеріалах справи також містяться додаткові пояснення позивача та заперечення відповідача на додаткові пояснення позивача.

У судовому засіданні 31.08.2026, в порядку ст. 217 ГПК України суд закінчив порядок з`ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів – ст. 218 ГПК України.

Судові дебати – частина судового розгляду, що складаються з промов осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши представників сторін, дослідивши докази, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представників сторін, суд

УСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути – визнання права.

30.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Елтранс Україна” (Постачальник) та Державним підприємством “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (Покупець) укладено договір поставки № 53-121-01-21-10936 (далі-Договір).

29.12.2023 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 1420 “Про утворення Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, якою утворено Акціонерне товариство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, 100 відсотків акцій якого належать державі, шляхом перетворення Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (код ЄДРПОУ 24584661); затверджено статут Товариства, Положення про наглядову раду товариства, Положення про принципи формування наглядової ради товариства.

Пунктом 3 цієї постанови встановлено, що Товариство є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов`язків Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” із дня державної реєстрації товариства; відокремлені підрозділи Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” із дня державної реєстрації Товариства продовжують функціонувати як відокремлені підрозділи Товариства (філії, представництва).

11.01.2024 відбулась державна реєстрація Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”.

Таким чином, Акціонерне товариство “НАЕК “Енергоатом” (позивач) є правонаступником покупця за договором.

Згідно п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар, перелік якого наведено в цьому пункті Договору, на загальну суму 66 170 020 грн 80 коп. з ПДВ.

Строк поставки товару: грудень 2021 (п. 1.2 Договору).

В пункті 3.1 Договору сторонами погоджено, що вартість товару за договором складає 55 141 684 грн 00 коп., крім того ПДВ 20 % 11 028 336 грн 80 коп., загальна вартість разом 66 170 020 грн 80 коп.

Відповідно до умов п. 3.2 Договору, розрахунок за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 60 календарних днів з моменту постачання всього товару, визначеного в п. 1.1 даного Договору.

Згідно п. 3.3 Договору, Оплата Покупцем частини вартості продукції у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації Постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).

Умовами п. 4.1 Договору визначено, що Поставка товару відбувається на умовах: відповідно до правил ІНКОТЕРМС 2010 на умовах DDP м. Енергодар. Вантажоодержувач ЗВ ВП Складське господарство ДП НАЕК «Енергоатом» склад № 4, м. Енергодар, вул. Промислова, 133.

Постачальник зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН у строки, визначені для реєстрації податкової накладної чинним законодавством з дотриманням вимог Законів України “Про електронні документи та електронний документообіг” та “Про електронні довірчі послуги” (п. 4.5 Договору).

За змістом п. 12.1 Договір вважається укладеним з дати підписання сторонами і діє протягом року з моменту його підписання.

Оплата за поставлений товар повинна була відбутися як зазначив у позовній заяві позивач до 22.02.2022.

Проте, в порушення взятих на себе зобов`язань, Покупець оплату за Товар поставлений згідно умов укладеного договору не здійснив в повному обсязі.

Через порушення відповідачем умов договору поставки № 53-121-13-21-10936 від 30.11.2021 та положень чинного законодавства в частині оплати за поставлений товар у відповідача утворилася заборгованість в розмірі 23 103 733 грн 58 коп. У зв`язку із невиконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару, позивачем на підставі положень ст. 625 ЦК України нараховані відповідачу інфляційні втрати в розмірі 19 080 861 грн 44 коп. та в 3% річних сумі 3 587 155 грн 16, які позивач просить стягнути разом з основною заборгованістю.

Розглянувши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши надані позивачем письмові докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Частинами 1, 2 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За своєю правовою природою правовідносини між позивачем та відповідачем в межах даного спору врегульовано положеннями глави 54 Цивільного кодексу України, враховуючи укладений Договір поставки № 53-121-01-21-10936 від 30.11.2021.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК).

Положеннями ст. ст. 638, 639 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги договору не встановлені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 662 ЦК продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару і підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Нормами статті 664 ЦК визначено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Згідно зі статтею 689 ЦК покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства

Згідно з ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

За приписами частини 2 статті 692 ЦК України покупець повинен виконати свій обов`язок щодо оплати одразу в повному обсязі, тобто сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Однак сторони можуть відійти від цього положення, застосувавши розстрочення платежу (ч. 2 ст. 692 ЦК України).

У випадку, якщо договором купівлі-продажу передбачена оплата товару через певний час після його передачі покупцю, покупець повинен провести оплату в строк, передбачений договором.

Якщо покупець не виконує свого обов`язку щодо оплати переданого йому товару в установлений договором купівлі-продажу строк, продавець набуває право вимоги такої оплати (ч. 3 ст. 692 ЦК України).

Умовами пункту 3.2 Договору сторони погодили, що розрахунок за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 60 календарних днів з моменту постачання всього товару, визначеного в п. 1.1 даного Договору.

На виконання умов Договору Постачальник (позивач) поставив товар Покупцю (відповідачу), який сплачено частково.

Так, позивачем на оплату товару виставлено рахунки: № 220 від 22.12.2021 на суму 38 778 996 грн 48 коп., № 224 від 23.12.2021 на суму 27 391 024 грн 32 коп.

За видатковою накладною № 156 від 22.12.2021 на суму 38 778 996 грн 48 коп., неоплаченою лишається сума 19 630 249 грн 30 коп. Часткова сплата підтверджується платіжними інструкціями № 7973 від 29.08.2022, №10114 від 31.10.2022, № 10749 від 16.11.2022.

За видатковою накладною № 161 від 23.12.2021 на суму 27 391 024 грн 32 коп., неоплаченою лишається сума 3 473 484 грн 32 коп. Часткова сплата підтверджується платіжними інструкціями № 7513 від 12.08.2022, № 8803 від 15.09.2022, № 9116 від 27.09.2022.

Отже, позивач на виконання умов Договору поставив товар який на момент подання позову залишався частково неоплаченим, що підтверджується видатковими накладними № 156 від 22.12.2021, № 161 від 23.12.2021.

Отже, враховуючи встановлений в п. 3.2 Договору строк оплати, відповідач повинен був здійснити оплату товару в строк до 22.02.2022 включно.

Проте відповідач, ані у встановлений договором строк, ані після звернення позивача з позовом до суду, зобов`язання щодо повної оплати отриманого товару не здійснив, чим порушив умови Договору.

Крім того, позивач з урахуванням вимог п. 201.10 статті 201 ПК України зареєстрував податкову накладну № 52 від 23.12.2021, що підтверджується квитанцією про її реєстрацію які були надані разом з позовною заявою.

Відповідно до п. 14 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1246 від 29.12.2010 , квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття реєстрації податкової накладної та/ або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС.

Відповідно до п. 25 вказаного Порядку, платник податку через електронний кабінет шляхом перегляду в режимі реального часу має доступ до даних Реєстру щодо складених ним чи його контрагентами податкових накладних та/або розрахунків коригування. Відповідно до п. 188.1 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг. Отже, податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до положень пункту 201.10 України статті 210 Податкового кодексу податкова накладна, складена та зареєстрована після 1 липня 2017 року в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/ розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відповідно до п. 18 Постанови КМУ № 1246 від 29.12.2010 на момент прийняття у встановленому порядку рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування щодо таких податкової накладної та/або розрахунку коригування проводяться перевірки, визначені пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого). За результатами таких перевірок формується квитанція про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування, яка надсилається платнику податку разом з відповідним рішенням.

Згідно з положеннями п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Таким чином, податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки.

Аналіз наведених норм права свідчить, що підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником податку на додану вартість при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце. Такий правовий висновок містить постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №910/23097/17.

Згідно з правовим висновком, що міститься у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.06.2022 у справі №922/2115/19, податкова накладна (залежно від фактичних обставин певної справи) може бути допустимим доказом, на підставі якого суд установлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним, якщо сторона, яка заперечує факт поставки, вчинила юридично значимі дії: зареєструвала податкову накладну; сформувала податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом тощо, оскільки підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт лише реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг із метою їх використання у власній господарській діяльності.

В якості доказу податкова накладна може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі та не може буди єдиним доказом, на підставі якого встановлюється факт постачання товару на адресу покупця та його прийняття ним.

При оцінці податкової накладної в сукупності з іншими письмовими доказами на предмет їх належності та допустимості в розумінні положень Господарського процесуального кодексу України в обов`язковому порядку повинні враховуватися положення Податкового кодексу України та фактичні дії як Постачальника, так і Покупця, щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання товару.

Згідно з п. 25 вказаного Порядку платник податку через електронний кабінет шляхом перегляду в режимі реального часу має доступ до даних Реєстру щодо складених ним чи його контрагентами податкових накладних та/або розрахунків коригування.

Отже, відповідно до діючих правил, надсилання зареєстрованої податкової накладної контрагенту здійснюється автоматично за допомогою програмного забезпечення.

Відповідач не надав суду доказів звернення до позивача з питання відсутності у ЄРПН зареєстрованої податкової накладної та/або доказів відмови позивача у наданні на його запит інформації щодо податкової накладної.

Позивач дотримався обов`язку щодо складання податкової накладної № 52 від 23.12.2021.

Крім того, в матеріалах справи, надано позивачем Акт звіряння взаєморозрахунків за період з 01.01.2021 по 20.11.2025, підписаний обома сторонами без зауважень та довідку Східного Офісу Держаудитслужби в Запорізькій області, якою підтверджується наявність заборгованості у відповідача за Договором.

При цьому, сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом. У той же час, відповідно до дій, що свідчать про визнання особою свого боргу, належить, зокрема, підписання уповноваженою на це особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі щодо якої виник спір.

Так, у постанові Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17 та від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18 викладено правову позицію, згідно з якою відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

Акт звіряння взаєморозрахунків за період з 01.01.2021 по 20.11.2025 містить інформацію щодо господарських операцій за видатковими накладними № 156 від 22.12.2021 на суму 38 778 996 грн 48 коп. та № 161 від 23.12.2021 на суму 27 391 024 грн 32 коп. і підписаний уповноваженими представниками сторін (з боку відповідача акт підписаний головним бухгалтером, без зауважень).

16.12.2025 позивач направив на адресу відповідача претензію від 15.12.2025 про погашення заборгованості за поставлений за договором № 53-121-01-21-10936 товар, оплату трьох процентів річних та інфляційних втрат.

У відповіді на претензію від 19.01.2026 № 21-447/28-вих відповідач зазначив про неможливість задоволення претензійних вимог та будуть розглянуті філією «ВП ЗАЕС» після деокупації міста Енергодар та закінчення або скасування воєнного стану в Україні.

Станом на момент звернення з позовом до суду відповідач суму заборгованості за поставлений позивачем товар у повному обсязі не оплатив.

Як вбачається із відзиву на позовну заяву, відповідач зазначає, що позивачем не надано суду належним чином оформлених сторонами Договору видаткових накладних на товар, додані до позову документи, на підтвердження поставки товару не підписані відповідачем та не містять жодних ознак оформленого документу, як доказу постачання товару.

Оцінюючи доводи відповідача в цій частині суд зазначає таке.

Коли виникає судовий спір, то учасники цивільного обороту мають розуміти, що їх дії (бездіяльність) чи правочини можуть бути піддані оцінці крізь призму справедливості, розумності, добросовісності (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 травня 2024 року в справі № 357/13500/18, постанова Верховного Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2024 року у справі № 466/3398/21).

Відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Складовими цього принципу є, зокрема, заборона суперечливої поведінки. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Вказаний висновок викладено в Постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18).

Як установлено судом, відповідач у відповідь на звернення позивача щодо погашення заборгованості за договором № 53-121-01-21-10936 від 30.11.2021 не заперечив наявність заборгованості перед позивачем за зазначеним договором, зазначивши про неможливість задоволення претензійних вимог та будуть розглянуті філією «ВП ЗАЕС» після деокупації міста Енергодар та закінчення або скасування воєнного стану в Україні.

До того ж, факт наявності заборгованості відповідача в сумі 23 103 733 грн 58 коп. останній підтвердив шляхом підписання Акта звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2021 по 20.11.2025.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, зокрема, видаткові накладні, податкову накладну, листування між сторонами щодо предмета спору, акт звірки взаємних розрахунків у їхній сукупності, суд дійшов висновку про доведення позивачем факту поставки товару відповідачеві відповідно до умов договору № 53-121-01-21-10936 від 30.11.2021 на загальну суму 23 103 733 грн 58 коп.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем оплата отриманого товару у визначені Договором строки та розмірі у повному обсязі не здійсненна.

У відповідності до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З положень ч. 1 ст. 530 ЦК України слідує: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 598, ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частинами 1 та 2 статті 613 ЦК України передбачено, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу.

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Позивач на виконання умов договору поставив товар який на момент подання позову залишався частково неоплаченим, що підтверджується видатковими накладними № 156 від 22.12.2021, № 161 від 23.12.2021.

Крім того, позивач з урахуванням вимог п. 201.10 статті 201 ПК України зареєстрував податкову накладну, що підтверджується квитанцією про її реєстрацію.

Доводи відповідача стосовно того, що умовами Договору сторони розмежували строки сплати ПДВ за поставлений товар та вартість самого товару, тобто, вартість товару сплачується протягом 60 календарних днів з моменту поставки товару всього обсягу товару, зазначеного в п. 1.1 Договору, а ПДВ сплачується після реєстрації Постачальником податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (п. 3.3 Договору) з урахуванням приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України, судом відхиляються як необґрунтовані, з огляду на таке.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (ПК України) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.7 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Сторонами визначено у розділі 3 “Умови і порядок оплати” Договору, що оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п. 1.1 Договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. При цьому загальна вартість товару з урахуванням ПДВ складає 55141684 грн 00 коп.

Таким чином, встановлений у п. 3.2 розділу 3 Договору строк оплати за товар (60 календарних днів) визначений для оплати всієї вартості поставленого товару, у тому числі ПДВ.

Зазначення у п. 3.3 розділі 3 Договору необхідності реєстрації Постачальником податкової накладної та оплата ПДВ Покупцем після надання такої податкової накладної у своїй взаємозалежності визначає, що податкова накладна має бути подана та зареєстрована у реєстрі Постачальником, а оплата суми ПДВ здійснена Покупцем на протязі визначеного сторонами строку (60 календарних днів з дати поставки всього обсягу товару, передбаченого в п. 1.1 Договору).

Положення п. 3.3 Договору щодо оплати Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ після реєстрації Постачальника податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлених ПК України випадках та порядку, не змінює строку щодо оплати повної вартості товару, в тому числі і суми ПДВ, оскільки згідно ч. 1 ст. 188 Податкового кодексу України сума ПДВ є складовою бази оподаткування, а тому входить до ціни товару і не підлягає відокремленню.

З матеріалів справи вбачається, що позивач в межах визначеного пунктом 3.2 Договору строку оплати дотримався обов`язку щодо складання податкової накладної № 52 від 23.12.2021 (квитанція № 1, документ доставлено до центрального рівня ДПС України 15.01.2022).

При цьому судом враховується, що відповідно до абз. 6 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України з метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

В абз. 3 п. 18 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1246 від 29.12.2010, квитанція про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування, щодо яких прийнято рішення про їх реєстрацію, одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) - платнику податку.

Згідно з п. 25 вказаного Порядку платник податку через електронний кабінет шляхом перегляду в режимі реального часу має доступ до даних Реєстру щодо складених ним чи його контрагентами податкових накладних та/або розрахунків коригування.

Отже, відповідно до діючих правил надсилання зареєстрованої податкової накладної контрагенту здійснюється автоматично за допомогою програмного забезпечення.

Оскільки на дату настання строку оплати товару податкова накладна вже була виписана та зареєстрована позивачем, у відповідача були наявні підстави для оплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ.

Відповідач не надав суду належних і допустимих доказів, в розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України, звернення до позивача з питання відсутності у ЄРПН зареєстрованої податкової накладної та/або доказів відмови позивача у наданні на його запит інформації щодо податкової накладної.

Отже, факт дотримання позивачем умов договору щодо складання податкової накладної при постачанні товару відповідачу та її реєстрації у визначені ПК України строки, підтверджується відповідною квитанцією.

Тобто позивачем виконано всі умови договору і поставка товару і реєстрація податкових накладних.

Таким чином, суд доходить висновку, що відповідачем порушено строки проведення оплати за поставлений товар.

Враховуючи вищевикладене, наведені заперечення відповідача не звільняють його як покупця від обов`язку здійснити оплату за поставлений товар. При цьому, суд враховує, що безпосередньо факт отримання товару відповідач не заперечив.

Також суд звертає увагу, що статтею 3 ЦК України закріплено, що одним із основних принципів цивільного права є принцип добросовісності, розумності та справедливості.

Позивач, уклавши Договір і передавши товар відповідачу, розраховує на отримання оплати у розумні строки, а відповідач, уклавши цей договір, свідомо прийняв на себе зобов`язання щодо своєчасного і повного розрахунку з позивачем за отриманий товар. При цьому суд зауважує, що умовами Договору сторони узгодили відстрочку платежу протягом 60 календарних днів з моменту отримання всього обсягу товару.

Видаткові накладні № 156 від 22.12.2021, № 161 від 23.12.2021 містять посилання на Договір, суму та строки (датою поставки заявленої партії товару є дата підписання Покупцем видаткової накладної) поставки.

Жодних дефектних актів Покупцем не складено, що підтверджує відповідність поставленого товару за якістю та кількістю.

Враховуючи те, що загальна сума заборгованості відповідача за отриманий в розмірі 23 103 733 грн 58 коп. підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач не надав доказів на спростування наявності такої заборгованості та її сплати в повному обсязі, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми заборгованості за Договором поставки товару № 53-121-01-21-10936 від 30.11.2021 в сумі 23 103 733 грн 58 коп.

Відповідач не надав доказів оплати заборгованості за Договором поставки товару № 53-121-01-21-10939 від 30.11.2021 в сумі 23 103 733 грн 58 коп. в повному обсязі та у строк, визначений договором, у зв`язку з чим позивач позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 3 587 155 грн 16 коп. та інфляційних збитків в розмірі 19 080 861 грн 44 коп.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відноситься, зокрема, 3 % річних та інфляційні втрати.

Відповідно до ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов`язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Таким чином, заявляючи вимогу щодо сплати інфляційних втрат та 3% річних, позивач правомірно скористався наданим йому законодавством правом.

Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Сплата відсотків річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд за певних умов має лише право, а не обов`язок зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку. Звільнення від 3 % річних та інфляційних витрат, нарахованих кредитором на підставі статті 625 ЦК України, діючим законодавством також не передбачено.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (такі висновки наведено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).

Аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень ст.625 Цивільного кодексу України, Велика Палата Верховного Суду у постановах від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, від 19.07.2023 у справі № 910/16820/21 зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Велика Палата Верховного Суду сформувала усталену правову позицію щодо природи цих платежів. Зокрема, у постанові від 2 липня 2025 року у справі № 903/602/24 визначено, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, які виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора.

Ключовою характеристикою є те, що ці суми нараховуються незалежно від вини боржника та зупинення виконавчого провадження або виконання судових рішень про стягнення грошових сум. Це означає, що об`єктивний факт прострочення сам собою генерує право кредитора на їх стягнення, без необхідності доказування вини боржника або причин затримки.

Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» наданий позивачем розрахунок 3 % річних за видатковою накладною № 156 від 22.12.2021 за період з 23.02.2022 по 08.04.2026 та за видатковою накладною № 161 від 23.12.2021 за період з 23.02.2022 по 08.04.2026 та встановлено, що даний розрахунок позивачем виконаний правильно. При цьому суд зауважує, що не виходить за межі позовних вимог, та задовольняє річні саме у період визначений позивачем.

З наданого позивачем до матеріалів справи розрахунку інфляційних витрат вбачається, що позивачем заявлені до стягнення інфляційні втрати за загальний період березень 2022 року по лютий 2026 року.

Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем, та встановлено, що даний розрахунок позивачем виконаний правильно.

Розглядаючи викладене у відзив клопотання відповідача щодо зменшення розміру інфляційних втрат та 3% річних до мінімально можливого розміру, за умови встановлення судом наявності підстав для задоволення позовних вимоги, суд враховує наступне.

По-перше, щодо зменшення розміру заявлених до стягнення інфляційних втрат, у законодавстві відсутні підстави для їх зменшення. Ця позиція є усталеною (постанови КГС ВС від 05.11.2024 у справі №902/43/24, від 05.11.2024 у справі №902/43/24).

Щодо зменшення розміру заявлених до стягнення процентів річних суд враховує правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі №903/602/24. Так, у п.п 116-118 постанови ВП ВС від 02 липня 2025 року у справі №903/602/24 зазначено, що суд при визначенні розміру, до якого можна зменшити проценти річних, обмежений нормою частини другої статті 625 ЦК України, яка визначає, що боржник має сплатити кредитору три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) від простроченої суми. Отже, саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов`язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних. Відтак, розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.

На підставі викладеного, суд відмовляє у задоволені клопотання відповідача про зменшення розміру інфляційних втрат та 3% річних.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 3 587 155 грн 16 коп. та інфляційних збитків в розмірі 19 080 861 грн 44 коп. є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 3 ЦК України закріплено, що одним із основних принципів цивільного права є принцип добросовісності, розумності та справедливості.

Позивач, уклавши договір № 53-121-01-21-10936 від 30.11.2021 розраховував на отримання оплати у розумні строки за поставлений товар, а відповідач, уклавши цей договір, свідомо прийняв на себе зобов`язання щодо своєчасного і повного розрахунку з позивачем.

За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється суб`єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Якщо обидві сторони правочину є суб`єктами господарської діяльності (професійними комерсантами, підприємцями), стандарти усвідомлення ризиків при вчиненні відповідного правочину є іншими, ніж у випадку, якщо б стороною правочину були дві фізичні особи, або суб`єкт господарювання та пересічний громадянин. Стандарт розумної та обачливої поведінки комерсанта набагато вищий, порівняно зі стандартом пересічної розумної людини (подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 910/17876/19).

Отже при укладенні такого Договору сторони мали усвідомлювати всі ризики його укладення під час дії в Україні правового режиму воєнного стану, а тому сам факт дії воєнного стану в Україні не може вважатися обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами), крім випадків настання конкретних подій/обставин під час дії правового режиму воєнного стану, що буде підтверджено відповідними документами.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем оплата за поставлений товар у передбачені строки у повному обсязі не здійснена.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Доводи відповідача про обставини, що вплинули на його здатність вчасно виконувати зобов`язання Договором, судом відхиляються, оскільки в силу ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Введений на території України з 24.02.2022 воєнний стан є загальновідомою обставиною дії форс-мажорних обставин в Україні до їх офіційного закінчення, що підтверджено Торгово-промисловою палатою України в листі від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, на який, в тому числі, відповідач посилався у відзиві.

Однак форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Вищенаведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 14.06.2022 у справі № 922/2394/21.

При цьому, як відповідач, так і позивач під час дії воєнного стану в Україні знаходяться в однакових умовах, отже несприятливі обставини, пов`язані з військовою агресію Російської Федерації проти України настали не тільки для відповідача, але й для позивача.

Стосовно посилань відповідача, щодо того, що оскільки відповідач належить до державного сектору економіки, то це унеможливлює своєчасне виконання ним грошового зобов`язання за договором, то суд зауважує, що зазначена обставина не спростовує факту не виконання відповідачем умов договору та не звільняє АТ “НАЕК “Енергоатом” в особі філії “ВП “Запорізька АЕС” АТ “НАЕК “Енергоатом” від відповідальності за не виконання зобов`язань за договором.

Крім того, відповідач просив суд застосувати строк позовної давності щодо заявлених вимог, зазначив, що строк позовної давності щодо пред`явлення вимог про стягнення вартості товару за Договором в розмірі 23 103 733 грн 58 коп. та річних і інфляційних витрат, нарахованих на цю суму, сплив 30.11.2024, в отже є безпідставним та необґрунтованим нарахування та стягнення інфляційних втрат та 3% річних за період з 23.02.2022 по 15.04.2023.

Підстав для застосування позовної давності відповідно до заяви відповідача немає.

Відповідно до ст. 256 ЦК Україна позовна давність це строк в межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність, згідно вимог ст. 257 ЦК України, встановлюється тривалістю у три роки.

Постановою Кабінету Міністрів Украі?ни від 11 березня 2020 року №211 “Про запобігання поширенню на територіі? Украі?ни гостроі? респіраторноі? хвороби COVID-19, спричиненоі? коронавірусом SARS-CoV-2” з 12 березня 2020 року на всіи? територіі?? Украі?ни було встановлено карантин.

Законом Украі?ни від 30 березня 2020 року № 540-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів Украі?ни, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантіи? у зв`язку з поширенням коронавірусноі? хвороби (COVID-19)” (далі - Закон № 540-IX) розділ “Прикінцеві та перехідні положення” Цивільного кодексу Украі?ни доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час діі? карантину, встановленого Кабінетом Міністрів Украі??ни з метою запобігання поширенню коронавірусноі? хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк діі? такого карантину. Цеи? Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом №540-IX.

Подібнии? правовии? висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі №910/18489/20 (провадження №12-46гс22).

Строк діі? карантину неодноразово продовжувався, а відмінении? він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів Украі?ни від 27 червня 2023 року №651 “Про відміну на всіи? територіі? Украі?ни карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на територіі? Украі?нигостроі? респіраторноі? хвороби COVID-19, спричиненоі? коронавірусом SARS-CoV-2”.

Отже, під час діі? карантину позовна давність була продовжена з 02.04.2020 до 30.06.2023.

Поряд із цим Указом Президента Украі?ни від 24 лютого 2022 року № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Украі?ні” було введено воєннии? стан в Украі???ні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з віи?ськовою агресією росіи?ськоі? федераціі? проти Украі?ни. Надалі строк діі? воєнного стану в Украі?ні неодноразово продовжувався Указами Президента Украі?ни, цеи? стан триває до теперішнього часу, а саме до 31.10.2026.

Законом Украі?ни від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ “Про внесення змін до Податкового кодексу Украі?ни та інших законодавчих актів Украі?ни щодо діі? норм на період діі? воєнного стану” (далі - Закон №2120-ІХ) розділ “Прикінцеві та перехідні положення” Цивільного кодексу Украі?ни доповнено пунктом 19, згідно з яким у період діі? в Украі?ні воєнного, надзвичаи?ного стану строки, визначені статтями 257- 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк и?огодіі?. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом Украі?ни від 08 листопада 2023 року №3450-ІХ “Про внесення змін до Цивільного кодексу Украі?ни щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини” пункт 19 розділу “Прикінцеві та перехідні положення” Цивільного кодексу Украі?ни викладено в новіи? редакціі?, відповідно до якоі? у період діі? воєнного стану в Украі?ні, введеного Указом Президента Украі?ни “Про введення воєнного стану в Украі?ні” від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом Украі?ни від 24 лютого 2022 року №2102-IX “Про затвердження Указу Президента Украі?ни “Про введення воєнного стану в Украі?ні”, перебіг позовноі? давності, визначении? цим Кодексом, зупиняється на строк діі? такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.

Таким чином, в умовах діі? воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29.01.2024, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинявся. Відновлено обчислення строків позовноі? давності лише 04.09.2025 із набуттям чинності Закону Украі?ни “Про внесення зміни до розділу “Прикінцеві та перехідні положення” Цивільного кодексу Украі?ни щодо поновлення перебігу позовноі? давності” від 14.05.2025 №4434-IX.

За таких обставин звернення до суду з позовними вимогами про стягнення суми основного боргу, інфляціи?них втрат та трьох процентів річних, нарахованих за період з 23.02.2022 по 08.04.2026, тобто без обмеження останніми трьома роками, що передували подачі позову, є обґрунтованим.

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Статтею 3 ЦК України закріплено, що одним із основних принципів цивільного права є принцип добросовісності, розумності та справедливості.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Позивач, уклавши договір № 53-121-01-21-10936 від 30.11.2021 розраховував на отримання оплати у розумні строки за виконані послуги, а відповідач, уклавши цей договір, свідомо прийняв на себе зобов`язання щодо своєчасного і повного розрахунку з позивачем.

Відповідач не спростував доводи позивача, не надав доказів оплати основної заборгованості, 3 % річних та інфляційних нарахувань, заперечення відповідача спростовуються матеріалами справи та вищевикладеним.

Інші доводи та докази учасників справи, детальну оцінку яких не наведено у рішенні, позаяк вони не покладені судом в його основу, не спростовують вищевикладених висновків суду.

Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи у їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у справі.

Питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу буде вирішено при наданні відповідної заяви у передбаченому ГПК України порядку та строк, а також доказів на їх підтвердження.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Елтранс Україна” до Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі філії “Відокремлений підрозділ “Запорізька атомна електрична станція” Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” і особі філії “Відокремлений підрозділ “Запорізька атомна електрична станція” Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Елтранс Україна” (вул. Кольорова, буд. 7, м. Запоріжжя, 69084; поштова адреса: а/с 4802, м. Запоріжжя, 69014, ідентифікаційний код юридичної особи 39380838) заборгованість за Договором поставки товару № 53-121-01-21-10936 від 30.11.2021 в сумі 23 103 733 (двадцять три мільйона сто три тисячі сімсот сімдесят три) грн 58 коп., 3 % річних в розмірі 3 587 155 (три мільйона п`ятсот вісімдесят сім тисяч сто п`ятдесят п`ять) грн 16 коп., інфляційні збитки в розмірі 19 080 861 (дев`ятнадцять мільйонів вісімдесят тисяч вісімсот шістдесят одна) грн 44 коп., 549 261 (п`ятсот сорок дев`ять тисяч двісті шістдесят одна) грн 00 коп. судового збору.

Рішення оформлено і підписано 09.09.2026.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.