Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №908/1523/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2026 року м.Дніпро Справа № 908/1523/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Іванова О.Г., Паруснікова Ю.Б.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення господарського суду Запорізької області від 21.07.2025 року у справі №908/1523/25 (суддя Горохов І.С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Графтрейд" м. Запоріжжя

до відповідача Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", Запорізька область, м. Енергодар

про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за договором № 53-121-08-22-11218 від 19.05.2022 року в розмірі 2 729 403,19 грн., з яких: сума основного боргу в розмірі 1 952 100,00 грн, 3 % річних в розмірі 164 778,63 грн, інфляційні втрати в розмірі 612 524,56 грн.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 25 000,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що в порушення взятих на себе зобов`язань, покупець (відповідач) оплату за товар, поставлений згідно умов укладеного договору поставки, не здійснив в повному обсязі, у зв`язку з чим у відповідача утворилася заборгованість в розмірі 1 952 100,00 грн., яку позивач і просив стягнути на свою користь.

На підставі положень ст. 625 ЦК України позивач також нарахував відповідачу 3 % річних в розмірі 164 778,63 грн та інфляційні втрати в сумі 612 524,56 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 21.07.2025 року у справі №908/1523/25 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Графтрейд" заборгованість за договором поставки товару № 53-121-08-22-11218 від 19.05.2022 року в розмірі 1 952 100,00 грн (один мільйон дев`ятсот п`ятдесят дві тисячі сто гривень 00 коп.), 3% річних в розмірі 164 778,63 грн (сто шістдесят чотири тисячі сімсот сімдесят вісім гривень 63 коп.), інфляційні втрати в розмірі 612 524,56 грн (шістсот дванадцять тисяч п`ятсот двадцять чотири гривні 56 коп.).

Також стягнуто з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 32 752,84 грн (тридцять дві тисячі сімсот п`ятдесят дві гривні 84 коп.), витрати на правничу допомогу в розмірі 25 000,00 грн (двадцять п`ять тисяч гривень 00 коп.).

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано доведеністю позовних вимог.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу суд звернув увагу на те, відповідач заперечував щодо розміру вказаних витрат, зокрема вказував на їх завищений розмір та невідповідність критеріям співмірності, реальності (необхідності) та розумності.

Між тим, вказані заперечення судом відхилено, підстав для зменшення заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу не встановлено.

Суд дійшов висновку, що надані докази в їх сукупності підтверджують наявність підстав для відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000,00 грн за рахунок відповідача, оскільки цей розмір судових витрат, відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доведений, документально обґрунтований.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку в частині стягнення з апелянта витрат на правничу допомогу в розмірі 25 000,00 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає , що розмір гонорару адвоката позивача, визначений в сумі 25 000,00 грн, не відповідає вимогам ч. 4 ст. 126 ГПК України, є завищеним, не відповідає критеріям обґрунтованості, розумності та необхідності їх розміру у розумінні приписів ч. 5 ст. 129 ГПК України, не є співмірним зі складністю справи, а відтак, відповідні витрати задоволенню не підлягають, а в разі задоволення підлягають значному зменшенню з огляду на наступне:

- справа №908/1523/25 є простою;

- сума гонорару неспівмірна зі складністю справи та обсягом матеріалів у справі, оскільки позовні вимоги ґрунтуються виключно на самому договорі та двох видаткових накладних;

- договір поставки товару №53-121-08-22-11218 від 19.05.2022 не містить в собі складних юридичних конструкцій, його умови є доволі простими, чіткими та зрозумілими;

- спір, який виник між сторонами у справі, відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із неналежним виконанням договору, даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності;

- у спорах такого характеру, за відсутності протиріч між наявними у справі документами щодо факту невиконання зобов`язання та нарахування 3% річних, інфляційних втрат, судова практика є сталою;

- застосування великої кількості законів та підзаконних актів спірні правовідносини не передбачають;

- матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження та збирання б яких адвокат витратив значний час;

- позов з вимогами про стягнення заборгованості за одним простим договором поставки товару, не є складним і не потребує значного часу виконання як юридичної, так і технічної роботи, оскільки не вимагає додаткового вивчення й аналізу законодавства України і судової практики;

- надані у складі позову розрахунки інфляційних витрат та 3% річних, здійснені адвокатом за допомогою онлайн-калькулятора, використання якого є загальнодоступним та не потребує будь-яких додаткових витрат адвоката;

- справа №908/1523/25 не обтяжена значною кількістю доказів, усі докази, якими обґрунтовані позовні вимоги у справі, є в наявності у позивача, як сторони за договором, відповідно, його представником ці докази не збиралися, не потребували додаткового вивчення, відтак, не є складною і підготовка до розгляду цієї справи, оскільки така підготовка не потребувала аналізу великої кількості доказів, законодавства, значних затрат часу та зусиль;

- перелік наданих послуг, зазначений в Розрахунку наданих послуг від 07.05.2025, є штучно розширеним, необґрунтованим, є виділення окремих етапів (консультація Замовника щодо способу захисту порушених прав; зібрання доказів, вивчення та аналіз документів, наданих Замовником для судового захисту інтересів; огляд судової практики у спорах, суміжних із предметом спору Замовника; формування додатків до позовної заяви, здійснення розрахунку судових витрат, завантаження позовної заяви до підсистеми «Електронний суд») та оплата коштів за них, оскільки вони фактично дублюють та охоплюються послугою щодо написання позовної заяви. Завантаження позовної заяви до підсистеми "Електронний суд" - не є правничою допомогою. Безпідставне віднесення до наданих послуг - збір доказів, оскільки будь-яких інших доказів, крім тих, що є в наявності у ТОВ "Графтрейд", як сторони за договором, адвокатом не збиралось та до позову не додано.

Апелянт просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 21.07.2025 у справі №908/1523/25 в частині стягнення з АТ "НАЕК "Енергоатом" в особі філії "ВП "Запорізька АЕС" на користь ТОВ "Графтрейд" витрат на правничу допомогу в розмірі 25 000,00 грн. і ухвалити нове рішення в цій частині, яким зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу у справі №908/1523/25.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав.

Відповідно до ч.3 ст. 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів доходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У ч.ч.1,2 ст.126 цього ж Кодексу визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з ч.ч.3-5 ст.126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За змістом п.1 ч.2 ст. 126, ч.8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову па (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст.126 ГПК України).

Згідно із ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У разі недотримання вимог ч.ч.4,6 ст. 126 ГПК України щодо співмірності, господарському суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Застосовуючи цю норму, Верховний Суд неодноразово зазначав, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, постанови Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 826/2689/15; від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч.4 ст. 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч.ч.5-7,9 ст.129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Колегія суддів виходить з того, що чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Частини четверта-шоста, сьома та дев`ята статті 129 ГПК України також визначають випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (такий висновок викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити й оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру й обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та, навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази відповідно до ч.1 ст. 86 ГПК України суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. При цьому, згідно із ст.74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам ст.ст.75-79 ГПК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібні за змістом висновки наведено у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22).

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (пункт 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

Крім того, у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі №910/20852/20, у додаткових постановах Верховного Суду від 29.02.2024 у справі № 917/272/23, від 05.03.2024 у справі № 916/2266/22, від 17.04.2024 у справі № 910/19865/21 зазначено, що Суд при зменшенні витрат на правову допомогу враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини.

Судом у даній справі встановлено, що позивач звертаючись до господарського суду з позовною заявою, просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 25 000,00 грн.

До матеріалів справи долучено копію договору про надання правової допомоги № 06/05-25 від 06.05.2025, укладеного позивачем та адвокатом Діордієвим Олексієм Сергійовичем, копію додаткової угоди № 2 від 07.05.2025 до договору про надання правової допомоги,

За змістом вказаного договору замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надавати професійну правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, в свою чергу замовник зобов`язується оплатити зазначені юридичні послуги на умовах договору.

Розділом 3 договору передбачено, що вартість послуг адвоката за цим договором визначається за домовленістю сторін (п. 3.1.).

Платежі здійснюються на умові 100% передоплати шляхом перерахування грошових коштів адвокату на підставі виставленого адвокатом рахунку (п.3.2.).

Відповідно до акта прийому – передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 07.05.2025 адвокатом були надані наступні послуги:

- консультація замовника щодо способу захисту порушених прав – 1 година;

- зібрання доказів, вивчення та аналіз документів, наданих замовником для судового захисту інтересів – 1 година;

- огляд судової практики у спорах, суміжних із предметом спору замовника – 1 година;

- написання позовної заяви - 5 годин;

- формування додатків до позовної заяви – 1 година;

- здійснення розрахунку судових витрат, завантаження позовної заяви до підсистеми “Електронний суд” – 1 година;

Винагорода адвоката за надання правової допомоги за договором становить 2 500,00 грн за одну годину роботи.

Загальна вартість робіт (послуг) склала 25 000,00 грн.

Жодна зі сторін не має одна до одної претензій щодо якості та обсягу наданих послуг.

Також було долучено позивачем розрахунок наданих послуг за додатковою угодою № 2 від 07.05.2025 року.

Вирішуючи, чи є розмір стягнутих судом першої інстанції витрат на правову (правничу) допомогу обґрунтованим і пропорційним до предмета спору, з урахуванням складності та значення справи для сторін, апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Позовна заява у справі містить розрахунки заявлених позивачем сум боргу, 3% річних та інфляційних втрат.

Причиною виникнення даного судового спору та необхідністю звернення позивача до адвоката задля надання правничої допомоги і наступного звернення до суду за захистом своїх порушених прав стала неправомірна поведінка відповідача у справі. Це підтверджено рішенням суду про задоволення позову, з яким погодився відповідач.

Розмір судових витрат, відповідно до ст. 74 ГПК України позивачем доведений, документально обґрунтований.

Отже, за наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених позивачем на правову (правничу) допомогу у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, через призму критеріїв, встановлених вищезгаданими приписами ГПК України, враховуючи заперечення відповідача, обсяг виконаних робіт, з урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, враховуючи критерій розумності розміру витрат, з огляду на конкретні обставини справи та неминучості (необхідності), втрат висновок суду першої інстанції про необхідність покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у суді першої інстанції у розмірі 25 000, 00 грн., є обгрунтованим.

Щодо доводів скаржника про неспівмірність вказаної суми, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції врахував аналогічного змісту заперечення відповідача і вірно визнав їх безпідставними.

Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.4 ст. 269 ГПК України).

Враховуючи, що апеляційна скарга не спростовує висновки оскаржуваного рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку про її недоведеність.

Скарга не підлягає задоволенню, рішення господарського суду Запорізької області від 21.07.2025 року у справі №908/1523/25 в частині стягнення з апелянта витрат на правничу допомогу в розмірі 25 000,00 грн не підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст.269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 21.07.2025 року у справі №908/1523/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя О.Г. Іванов

Суддя Ю.Б. Парусніков