Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №904/2051/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2026 м.Дніпро Справа № 904/2051/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Джепи Ю.А., суддів: Мартинюк С.В., Соп`яненко О.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи

апеляційну скаргу Криворізької східної окружної прокуратури Дніпропетровської області

на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2026 у справі № 904/2051/26 (суддя Ліпинський О.В.), повний текст ухвали складено 06.07.2026,

за позовом Криворізької східної окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг,

до

відповідача-1: Комунального підприємства «Міський тролейбус», м. Кривий Ріг,

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділ Трейдгаз», м. Кривий Ріг,

про визнання недійсними додаткових угод до договору, стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та ухвали суду першої інстанції.

Криворізька східна окружна прокуратура Дніпропетровської області звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом в інтересах держави в особі Криворізької міської ради (далі - Позивач) до Комунального підприємства «Міський тролейбус» (далі - Відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділ Трейдгаз» (далі - Відповідач-2), за змістом якого просить:

- визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 01.03.2024 до договору про закупівлю №48КП від 07.02.2024, укладену між Комунальним підприємством «Міський тролейбус» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Поділ Трейдгаз»;

- визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 02.05.2024 до договору про закупівлю №48КП від 07.02.2024, укладену між Комунальним підприємством «Міський тролейбус» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Поділ Трейдгаз»;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділ Трейдгаз» на користь Криворізької міської ради грошові кошти у розмірі 1 560 687,36 грн.

Заявлені вимоги Прокурор обґрунтовує порушенням Закону України «Про публічні закупівлі» під час укладення додаткових угод шляхом недотримання гранично допустимого відсотку (10%) збільшення ціни товару.

Крім того, Прокурор стверджує про недоведеність коливань цін на ринку, які унеможливили виконання умов договору без внесення змін до нього шляхом укладення спірних додаткових угод.

Під час підготовки справи до розгляду судом першої інстанції встановлено, що в провадженні Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду знаходиться справа №922/2848/24.

Ухвалою суду касаційної інстанції від 17.03.2026 року зазначену справу передано на розгляд судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на підставі частини 1 статті 302 ГПК України, у зв`язку з необхідністю відступлення (шляхом уточнення) від висновку про застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 12.03.2025 у справі №924/524/24; від 10.09.2025 у справі №910/6131/24; від 04.02.2026 у справі №922/1328/24; від 18.02.2026 у справі №913/95/25, щодо застосування положень частини 3 статті 78, частини 1 статті 136 Господарського кодексу України, частини 3 статті 26 Бюджетного кодексу України, пункту 29 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статті 23 Закону України «Про прокуратуру», статей 1, 2 Закону України «Про публічні закупівлі».

Зі змісту вищенаведеної ухвали, а також ухвали Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 09.04.2026 про прийняття до розгляду судовою палатою справи №922/2848/24 вбачається, що безпосереднім об`єктом дослідження є висновок суду щодо впливу джерела походження коштів (державний або місцевий бюджет, власні надходження підприємства чи інші фінансові ресурси), якими оплачено спірний товар на наявність процесуальної правоздатності прокурора щодо обраного способу захисту прав держави (територіальної громади).

Суд першої інстанціїї дійшов висновку, що майбутнє рішення Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та прав власності у справі №922/2848/24 безпосередньо може вплинути на подальший розгляд даної справи №904/2051/26, оскільки предметом спору в межах даного спору також є дослідження вищенаведеного питання.

Тому ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2026 зупинено провадження у справі №904/2051/26 до закінчення перегляду судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/2848/24 та оприлюднення повного тексту судового рішення ухваленого за результатами такого розгляду.

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулась Криворізька східна окружна прокуратура Дніпропетровської області, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області про зупинення провадження у справі від 02.07.2026 у справі № 904/2051/26 та направити справу до Господарського суду Дніпропетровської області для продовження розгляду, також стягнути на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (реквізити отримувача: поштовий індекс 49044, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, 38, ЄДРПОУ отримувача: 02909938, МФО 820172, р/р UA228201720343160001000000291 в ДКСУ в м. Київ, код ЄДРПОУ 02909938, код класифікації видатків бюджету – 2800) судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги.

На думку апелянта, суд першої інстанції безпідставно застосував пункт 7 частини першої статті 228 ГПК України, оскільки не встановив належним чином наявність подібності правовідносин у справах №904/2051/26 та №922/2848/24 і визначального впливу майбутнього висновку Верховного Суду на вирішення спору. Ухвалою Верховного Суду від 17.03.2026 справу №922/2848/24 передано на розгляд судової палати у зв`язку з необхідністю відступлення (шляхом уточнення) від правових висновків щодо застосування частини третьої статті 78, частини першої статті 136 Господарського кодексу України, частини третьої статті 26 Бюджетного кодексу України, статті 23 Закону України «Про прокуратуру», статей 1, 2 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме щодо впливу джерела фінансування закупівлі на наявність у прокурора підстав для представництва інтересів держави. При цьому необхідність передачі справи №922/2848/24 виникла у зв`язку з тим, що, як виходили суди попередніх інстанцій, закупівля здійснювалася за рахунок коштів від господарської діяльності підприємства. Натомість у справі №904/2051/26 джерелом фінансування закупівлі природного газу за договором №48КП від 07.02.2024 визначено кошти місцевого бюджету – КЕКВ 2610 «субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)», а відповідно до пункту 4.1 договору розрахунки за поставлений природний газ здійснюються за рахунок бюджетних коштів, що надходять з місцевого бюджету на рахунок Комунального підприємства «Міський тролейбус».

Отже, правове питання, яке стало підставою для передачі справи №922/2848/24 на розгляд судової палати, у справі №904/2051/26 не виникає, оскільки спірна закупівля фінансувалася за рахунок коштів місцевого бюджету, що підтверджується матеріалами справи. Відтак відсутня обов`язкова умова застосування пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України – перегляд судового рішення у подібних правовідносинах; відсутність подібності правовідносин та недоведеність впливу результатів перегляду справи №922/2848/24 на вирішення спору виключають можливість зупинення провадження.

Апелянт також посилається на статтю 124 Конституції України та частину першу статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наголошуючи, що необґрунтоване зупинення провадження затягує розгляд справи, створює стан невизначеності для учасників процесу та перешкоджає розгляду справи і прийняттю остаточного рішення у розумний строк.

3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.

У межах встановлених судом процесуальних строків сторонами не було подано відзивів на апеляційну скаргу, що в свою чергу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.

4. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносин.

Криворізька східна окружна прокуратура Дніпропетровської області звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Криворізької міської ради з позовом до Комунального підприємства «Міський тролейбус» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділ Трейдгаз», у якому просила визнати недійсними додаткову угоду №1 від 01.03.2024 та додаткову угоду №2 від 02.05.2024 до договору про закупівлю №48КП від 07.02.2024, укладені між Комунальним підприємством «Міський тролейбус» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Поділ Трейдгаз», а також стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділ Трейдгаз» на користь Криворізької міської ради грошові кошти у розмірі 1 560 687,36 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор посилається на порушення під час укладення спірних додаткових угод вимог Закону України «Про публічні закупівлі» у частині недотримання гранично допустимого 10% збільшення ціни товару, а також на недоведеність коливань цін на ринку, які унеможливлювали виконання умов договору про закупівлю без внесення до нього змін шляхом укладення спірних додаткових угод.

Комунальне підприємство «Міський тролейбус» проти задоволення позовних вимог заперечує, зокрема зазначаючи, що Криворізька міська рада не є стороною договору про закупівлю №48КП від 07.02.2024 та спірних додаткових угод, а також не здійснювала безпосередніх платежів Товариству з обмеженою відповідальністю «Поділ Трейдгаз». За твердженням Відповідача-1, оплата за договором здійснювалася Комунальним підприємством «Міський тролейбус» із власного бюджетного рахунку. У зв`язку з цим Відповідач-1 вважав, що стягнення коштів на користь особи, яка не є стороною правочину та безпосередньо не здійснювала відповідного платежу, суперечить усталеній практиці Верховного Суду.

Прокурор, у свою чергу, зазначав, що джерелом фінансування оплати за спірними додатковими угодами були кошти місцевого бюджету, у зв`язку з чим у разі визнання таких угод недійсними Товариство з обмеженою відповідальністю «Поділ Трейдгаз» має повернути відповідні кошти до місцевого бюджету, тобто на користь Криворізької міської ради.

Під час підготовки справи №904/2051/26 до розгляду Господарським судом Дніпропетровської області встановлено, що в провадженні Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду перебуває справа №922/2848/24.

Ухвалою Верховного Суду від 17.03.2026 справу №922/2848/24 передано на розгляд судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на підставі частини 1 статті 302 ГПК України у зв`язку з необхідністю відступлення (шляхом уточнення) від висновку про застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 12.03.2025 у справі №924/524/24, від 10.09.2025 у справі №910/6131/24, від 04.02.2026 у справі №922/1328/24 та від 18.02.2026 у справі №913/95/25.

Зазначена необхідність стосується застосування положень частини 3 статті 78, частини 1 статті 136 Господарського кодексу України, частини 3 статті 26 Бюджетного кодексу України, пункту 29 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статті 23 Закону України «Про прокуратуру», статей 1, 2 Закону України «Про публічні закупівлі», зокрема щодо впливу джерела походження коштів, якими оплачено предмет закупівлі, на наявність у прокурора підстав для представництва інтересів держави.

Як встановив суд першої інстанції зі змісту ухвали Верховного Суду від 17.03.2026, а також ухвали Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 09.04.2026 про прийняття до розгляду справи №922/2848/24, безпосереднім предметом дослідження у цій справі є питання впливу джерела походження коштів – державного або місцевого бюджету, власних надходжень підприємства чи інших фінансових ресурсів, - якими оплачено спірний товар, на наявність процесуальної правоздатності прокурора щодо обраного способу захисту прав держави (територіальної громади).

З огляду на те, що у справі №904/2051/26 також підлягає дослідженню питання щодо джерела фінансування спірних платежів та належності способу захисту інтересів держави (територіальної громади), суд першої інстанції дійшов висновку, що правовий висновок, який буде сформований Верховним Судом за результатами перегляду справи №922/2848/24, може безпосередньо вплинути на подальший розгляд та правильне вирішення справи №904/2051/26.

При цьому суд першої інстанції виходив із положень частини 4 статті 17 та статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до яких єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики, а Верховний Суд як найвищий суд у системі судоустрою України забезпечує сталість та єдність судової практики, а також однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій.

Також місцевий господарський суд послався на частину 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах в іншій справі у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою або Великою Палатою Верховного Суду. Згідно з пунктом 11 частини 1 статті 229 Господарського процесуального кодексу України у такому випадку провадження у справі зупиняється до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі №904/2051/26, оскільки правовий висновок у справі №922/2848/24 може мати суттєве значення для правильного вирішення спору у цій справі. З метою дотримання єдності судової практики суд визнав необхідним зупинити провадження у справі №904/2051/26 до закінчення перегляду судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/2848/24 та оприлюднення повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.

5. Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульовано положеннями статей 227, 228 ГПК України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов`язаний або ж має право зупинити провадження у справі.

За змістом пункту п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також із власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Відповідно до пункту 11 частини 1 статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється, зокрема, у випадку, встановленому пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Нормами Господарського процесуального кодексу України передбачено два види зупинення провадження у справі:

- обов`язковий, за наявності якого суд зобов`язаний зупинити провадження у справі на підставі ст. 227 ГПК України;

- необов`язковий (факультативний), коли зупинення провадження у справі є правом суду (ст. 228 ГПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.03.2025 у справі №910/13175/23 зазначено, що за своєю суттю зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням певних визначених законом обставин, що перешкоджають подальшому руху справи до їх усунення. Зупинення провадження у справі не повинне розглядатися як невиправдане затягування строків розгляду справи і застосовується лише за обставин, визначених процесуальним законом.

ГПК України передбачає два види зупинення провадження у справі:

- обов`язковий, за наявності якого суд зобов`язаний зупинити провадження у справі на підставі ст. 227 ГПК України;

- необов`язковий (факультативний), коли зупинення провадження у справі є правом суду (ст. 228 ГПК України).

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження в якій зупинено (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17.08.2023 у справі №990/24/23).

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20 зазначив, що: по-перше, провадження у справі варто зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього; по-друге, під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо; по-третє, обов`язкова пов`язаність справи, що зупиняється, з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема, факти, що мають преюдиційне значення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин, конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття «подібні правовідносини», що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін «подібні правовідносини» може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини» таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

Також апеляційний суд зазначає, що в постановах Верховного Суду від 31.01.2022 у справі №910/22748/16, від 05.07.2022 у справі №910/6807/21, від 04.06.2024 у справі №902/924/23, зазначалося, що з аналізу п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України вбачається, що за його змістом таке право може бути реалізовано судом за наявності таких умов: 1) правовідносини є подібними; 2) палата, об`єднана палата, Велика Палата Верховного Суду здійснює перегляд справи.

При цьому в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.12.2019 у справі № 910/22479/17, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 906/1349/15 щодо застосування норми пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України Верховний Суд сформував таку практику, з якої вбачається, що провадження у справі має зупинятись з чітким розумінням того, що підстава для зупинення провадження уже існує.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції у тому, що господарський суд при вирішенні спору повинен враховувати висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, а єдність судової практики є необхідною складовою принципу правової визначеності.

Водночас саме по собі перебування іншої справи на розгляді Верховного Суду не є безумовною підставою для зупинення провадження. Необхідною передумовою застосування пункту 7 частини 1 статті 228 ГПК України є встановлення того, що в іншій справі дійсно переглядається судове рішення у подібних правовідносинах, а висновок Верховного Суду за результатами такого перегляду має істотне значення для вирішення спору у справі, що розглядається.

Частина 4 статті 236 ГПК України передбачає обов`язок суду враховувати висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, викладені в його постановах. Водночас пункт 7 частини першої статті 228 цього Кодексу надає суду право зупинити провадження лише у випадку перегляду судового рішення саме у подібних правовідносинах палатою, об`єднаною палатою або Великою Палатою Верховного Суду. За таких умов зупинення провадження не може ґрунтуватися виключно на припущенні про можливий вплив майбутнього висновку Верховного Суду на вирішення справи.

Разом з тим, колегія суддів вважає обґрунтованим довід апеляційної скарги про те, що правовідносини у справі №904/2051/26 та у справі №922/2848/24 не є подібними у тому обсязі, який має визначальне значення для вирішення питання про можливість зупинення провадження.

Так, у справі №904/2051/26, як установлено матеріалами справи та не спростовано судом першої інстанції, джерелом фінансування оплати природного газу за договором №48КП від 07.02.2024 є кошти місцевого бюджету. Зокрема, фінансування здійснювалося за КЕКВ 2610 - «Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)», а пунктом 4.1 договору передбачено здійснення розрахунків за поставлений природний газ за рахунок бюджетних коштів, які надходять КП «Міський тролейбус» з місцевого бюджету.

Отже, у цій справі питання джерела фінансування не має лише формального значення, а безпосередньо характеризує правову природу спірних правовідносин та має бути оцінене судом при вирішенні питання щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Криворізької міської ради, а також щодо належного способу захисту майнового інтересу територіальної громади.

Натомість із обставин справи №922/2848/24 вбачається, що предметом правового аналізу Верховного Суду є правовідносини, у яких питання здійснення господарської діяльності підприємства та джерела формування коштів має інше фактичне наповнення. Тому висновок суду першої інстанції про тотожність або достатню подібність відповідного правового питання зроблено без належного зіставлення конкретних фактичних обставин двох справ.

Як зазначено в пункті 30 ухвали Верховного Суду від 17.03.2026 у справі № 922/2848/24 КП "Харківводоканал" не є а ні розпорядником, ані одержувачем бюджетних коштів, оскільки джерело фінансування зазначеної процедури закупівлі - кошти від господарської діяльності підприємства, що підтверджується також пунктом 4.2 договору, у якому зазначено, що «Джерело фінансування - власний бюджет (кошти від господарської діяльності підприємства)», та повідомленням про намір укласти договір про закупівлю №UA-2023-05-17-005675-a, у якому також зазначено, що «Джерело фінансування закупівлі - власний бюджет (кошти від господарської діяльності підприємства)».

Сама по собі наявність спільних норм законодавства, які підлягають застосуванню, не свідчить про подібність правовідносин у розумінні пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України. Для вирішення питання про зупинення провадження необхідно встановити не лише формальну схожість правових норм, а й тотожність або істотну подібність правовідносин за їх суб`єктним складом, об`єктом, змістом прав та обов`язків і, що має визначальне значення у цій справі, за фактичними обставинами, від яких залежить застосування відповідної норми права.

У справі №904/2051/26 прокурор обґрунтовує звернення до суду порушенням майнових інтересів територіальної громади, пов`язаних із використанням коштів місцевого, а не власного (кошти від господарської діяльності підприємства), бюджету при виконанні договору про закупівлю. Відповідно, питання про те, кому мають бути повернуті кошти у разі встановлення недійсності спірних додаткових угод, не може вирішуватися відірвано від встановленого джерела їх фінансування.

Саме ця обставина відрізняє спірні правовідносини від правовідносин, правова оцінка яких є предметом перегляду у справі №922/2848/24, та виключає висновок про те, що правовідносини є подібними та результат касаційного перегляду останньої справи є необхідною передумовою розгляду справи №904/2051/26.

За змістом пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України зупинення провадження є процесуальним правом суду, а не його безумовним обов`язком. Водночас реалізація такого права має відповідати завданню господарського судочинства та принципу розумного строку розгляду справи. Зупинення провадження є виправданим лише тоді, коли очікування результату розгляду іншої справи є об`єктивно необхідним для правильного вирішення спору, а не тоді, коли можливий майбутній висновок Верховного Суду лише потенційно може вплинути на правову оцінку окремого питання.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції передчасно ототожнив правове питання, яке розглядається у справі №922/2848/24, з питанням, що підлягає вирішенню у справі №904/2051/26, та дійшов висновку про наявність передумов для застосування пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України.

6. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Статтею 280 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Положеннями ч. 3 ст. 271 ГПК України передбачено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

7. Розподіл судових витрат

Частиною 14 статті 129 ГПК України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв`язку з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом апеляційної скарги, має здійснюватися судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно з загальними правилами ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 236, 269, 271, 275, 280, 282 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Криворізької східної окружної прокуратури Дніпропетровської області на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2026 у справі № 904/2051/26 - задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2026 у справі № 904/2051/26 - скасувати.

3. Справу № 904/2051/26 направити до Господарського суду Дніпропетровської області для продовження розгляду.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги встановлено статтями 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя Ю.А. Джепа

Судді: С.В. Мартинюк

О.Ю. Соп`яненко