Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №917/697/26 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року м. Харків Справа № 917/697/26

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Гетьман Р.А. , суддя Хачатрян В.С.

за участю секретаря судового засідання Бессонової О.В.

представники сторін у судове засідання не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фермерського господарства "Еко - Край" (вх. №1484 П/1) на рішення Господарського суду Полтавської області від 18.06.2026 у справі № 917/697/26

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "ЧБГ" (вул. Леоніда Каденюка, 34, с. Піски, Миргородський район, Полтавська область, 37233)

до відповідача Фермерського господарства "Еко - Край" (вул. Харківська, 11а, с. Засулля, Лубенський район, Полтавська область, 37552)

про стягнення 1 455 111,52 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "ЧБГ" звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Фермерського господарства "Еко - Край" про стягнення 1 455 111,52 грн, з яких : 1 115 289,26 грн інфляційні втрати та 339 822,26 грн 3% річних, нараховані за неналежне виконання останнім умов укладеного 02.03.2017 між сторонами Договору про надання послуг по вирощуванню продукції № 02-03/17.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 18.06.2026 у справі № 917/697/26 позов задоволено повністю. Стягнуто з Фермерського господарства "Еко-Край" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "ЧБГ" 1 115 289,26 грн інфляційних втрат, 339 822,26 грн та 17 461,34 грн витрат по сплаті судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із встановленого судовими рішеннями у справі № 917/2108/23 факту прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, що є підставою для нарахування передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційних втрат та 3 % річних. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд визнав його арифметично правильним та обґрунтованим.

Водночас суд відхилив доводи відповідача про втрату позивачем права на стягнення спірних сум унаслідок укладення договору відступлення права вимоги від 09.03.2026, встановивши, що за умовами цього договору новому кредитору передано право вимоги виключно основного боргу в сумі 8 977 781,78 грн, тоді як право на стягнення інфляційних втрат та 3 % річних за спірний період залишилося за позивачем

Фермерське господарство "Еко-Край" з рішенням суду першої інстанції не погодилось, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить апеляційний суд скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 18.06.2026 року у справі №917/697/23 про стягнення з Фермерського господарства "ЕКО-КРАЙ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "ЧБГ" 1 115 289,26 грн інфляційних втрат, 339 822,26 грн та 17 461,34 грн витрат по сплаті судового збору.

В обґрунтуванні апеляційної скарги, скаржник зазначає, що:

- суд першої інстанції помилково витлумачив договір відступлення як передачу виключно 8 977 781,78 грн основного боргу, тоді як договір не містить прямого застереження про збереження за первісним кредитором вимог за ст. 625 ЦК України. Оскільки право на інфляційні втрати та 3 % річних за спірний період уже існувало станом на 09.03.2026 і, за позицією скаржника, є акцесорним до основної вимоги, воно також перейшло до ТОВ «АГРО ПЕРЕМОГА». Відтак ТОВ Агрофірма «ЧБГ» на момент подання позову 09.04.2026, як стверджує апелянт, вже не мало права вимоги спірних сум;

- інфляційні втрати та 3 % річних мають акцесорний характер і поділяють долю основної вимоги. На підтвердження цього апелянт посилається, зокрема, на постанову Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19. Скаржник робить висновок, що разом із відступленням основної вимоги новому кредитору перейшло й право вимагати передбачені ст. 625 ЦК України нарахування. Схожі висновки викладені і у постанові Верховного Суду від 26.03.2026 у справі №639/469/24;

- ТОВ Агрофірма «ЧБГ», звертаючись із цим позовом, не повідомило суд про попереднє відступлення права вимоги. Апелянт стверджує, що позивач добровільно передав відповідне право іншій особі, однак при зверненні до суду про це не зазначив. На думку скаржника, суд першої інстанції не встановив, чи існувало на момент звернення до суду порушене, невизнане або оспорюване право саме ТОВ Агрофірма «ЧБГ», яке могло бути предметом судового захисту.

31.07.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "ЧБГ" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Обґрунтовує свій відзив тим, що:

- предметом договору відступлення була конкретна грошова вимога в сумі 8 977 781,78 грн, а не вся сукупність прав за основним договором. Позивач наголошує, що ця сума точно відповідає розміру основного боргу, присудженого рішенням у справі №917/2108/23. Договір відступлення був укладений 09.03.2026, у день ухвалення постанови апеляційного суду у тій справі. На думку позивача, це свідчить про те, що сторони передавали саме конкретний, індивідуалізований судовим рішенням актив у визначеному розмірі;

- буквальний зміст договору не містить положень про передачу інфляційних втрат і 3 % річних. Позивач посилається на правила тлумачення правочину за ст. 213 ЦК України та зазначає, що п. 1– 2 договору містять конкретну суму, але не містять формулювань про передачу прав «у повному обсязі», «з усіма нарахуваннями» чи безпосередньо вимог за ст. 625 ЦК України;

- на момент укладення договору відступлення сторони знали про існування вимог за ст. 625 ЦК України, однак не включили їх до предмета відступлення. За твердженням позивача, станом на 09.03.2026 спірні інфляційні втрати та 3 % річних уже існували як визначені за розміром вимоги. При цьому сторони все одно зазначили в договорі суму, яка відповідає лише основному боргу та не включає нарахувань за ст. 625 ЦК України;

- акцесорний характер вимог за ст. 625 ЦК України не означає їх безумовного переходу до нового кредитора. Позивач не заперечує наведений апелянтом висновок ВП ВС у справі №910/4590/19 про акцесорний характер інфляційних втрат та 3 % річних. Водночас стверджує, що це лише загальне диспозитивне правило, яке діє, якщо сторони договору відступлення не визначили інший обсяг переданих прав;

- наведена апелянтом практика Верховного Суду не є релевантною в частині визначення обсягу конкретного відступлення. Позивач стверджує, що справи №910/4590/19, №903/602/24 та №639/469/24 не стосувалися ситуації, коли предмет цесії був обмежений конкретною сумою основного боргу;

- оскільки вимоги про інфляційні втрати та 3 % річних не були передані, вони залишилися у ТОВ Агрофірма «ЧБГ». Позивач заперечує тезу апелянта про те, що після передачі основного боргу він автоматично перестав бути кредитором щодо вимог за ст. 625 ЦК України;

- ризику подвійного стягнення, за твердженням позивача, немає. ТОВ Агрофірма «ЧБГ» зазначає, що ТОВ «Агро Перемога» не заявляло і не заявляє спірних вимог. Крім того, захист боржника від виконання неналежному кредитору забезпечується ст. 516, 517 ЦК України;

- розмір інфляційних втрат і 3 % річних апелянт не оспорює. Позивач звертає увагу, що апеляційна скарга не містить доводів щодо арифметичної чи методологічної неправильності розрахунку. Такого контррозрахунку відповідач не подавав і в суді першої інстанції. Тому, за позицією відзиву, предмет апеляційного спору фактично обмежується питанням про те, кому після цесії належала спірна вимога.

Детально рух у справі на стадії апеляційного перегляду відображено в процесуальних документах суду.

У судове засідання від 31.08.2026 представники сторін не з`явились, про дату, час та місце повідомлені належним чином.

Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила такі обставини справи.

02.03.2017 між ТОВ Агрофірма "ЧБГ" та ФГ "Еко-Край" укладено Договір про надання послуг по вирощуванню продукції №02-03/17 (далі - Договір).

Згідно умов Договору Позивач (виконавець) зобов`язувався на виробничих площах відповідача (замовника) виконати сільськогосподарські роботи різноманітної направленості, які стосуються вирощення та збирання сільськогосподарської продукції рослинного походження (посів, оброблення ґрунтів, підготовка ґрунтів до посіву, комплекс осінньо-весняних польових робіт, внесення міндобрив та внесення інших речовин для підкормки та обробітку посівів і т.д. і т.п., а також збирання врожаю) на підставі усних і/або письмових заявок відповідача - за кількістю, якістю, в строки та на умовах, що наведені за текстом Договору, а відповідач зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Позивач зазначає, що упродовж агрономічного циклу 2022-2023 років згідно замовлень Відповідача він виконав роботи по посіву, обробітку та обмолоту зернових.

Результати робіт Відповідач прийняв без зауважень та підписав Акти передачі-приймання виконаних робіт, зокрема : Акт №000000165 від 31.10.2022 на суму 126 640,51 грн (з ПДВ), Акт №000000165 від 30.11.2022 на суму 109 620,00 грн (з ПДВ), Акт №000000185 від 30.11.2022 на суму 404 904,48 грн (з ПДВ), Акт №000000208 від 31.12.2022 на суму 3 197 738,52 грн (з ПДВ), Акт №000000038 від 31.03.2023 на суму 74 974,74 грн (з ПДВ), Акт №000000052 від 30.04.2023 на суму 1 516 753,22 грн (з ПДВ), Акт №000000053 від 30.04.2023 на суму 385 450,00 грн (з ПДВ), Акт №000000069 від 31.05.2023 на суму 5 619 639,53 грн (з ПДВ), Акт №000000080 від 30.06.2023 на суму 229 675,42 грн (з ПДВ), Акт №000000096 від 31.07.2023 на суму 206 189,57 грн (з ПДВ). Загальна сума становила 11 902 447,94 грн.

В подальшому Відповідачем було частково оплачено отримані результати робіт, в загальній сумі 2 924 666,16 грн, а саме :

- згідно платіжної інструкції №551 від 24.09.2024 року 449 408,07 грн;

- згідно платіжної інструкції №552 від 01.10.2024 року 408 552,80 грн;

- згідно платіжної інструкції №553 від 04.10.2024 року 371 412,16 грн;

- згідно платіжної інструкції №556 від 11.10.2024 року 338 167,20 грн;

- згідно платіжної інструкції №637 від 18.10.2024 року 500 152,00 грн;

- згідно платіжної інструкції №662 від 30.10.2024 року 455 854,54 грн;

- згідно платіжної інструкції №668 від 04.11.2024 року 401 119,39 грн.

Враховуючи зазначене Позивач звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом, відповідно до якого просив стягнути з Відповідача суму боргу у розмірі 8 977 781,78 грн (з урахуванням прийнятої судом заяви про зменшення позовних вимог).

Господарський суд Полтавської області рішенням від 18.12.2025 по справі №917/2108/23 позовні вимоги ТОВ Агрофірми "ЧБГ" задовольнив у повному обсязі та стягнув на користь останнього до Фермерського господарства "Еко-Край" 8 977 781,78 грн боргу та 134 666,73 грн витрат по сплаті судового збору.

Східний апеляційний господарський суд постановою від 09.03.2026 у справі №917/2108/23 апеляційну скаргу Фермерського господарства "Еко-Край" залишив без задоволення, змінив мотивувальну частину Рішення Господарського суду Полтавської області від 18.12.2025 по справі № 917/2108/23; резолютивну частину Рішення Господарського суду Полтавської області від 18.12.2025 по справі № 917/2108/23 залишено без змін.

У рішенні суду від 18.12.2025 та постанові від 09.03.2026 у справі № 917/2108/23 суди встановили: факт порушення Відповідачем зобов`язань з оплати отриманих результатів робіт, факт існування основного боргу ФГ "ЕКО-КРАЙ" перед ТОВ Агрофірма "ЧБГ" у розмірі 8 977 781,78 грн; початок прострочення виконання Відповідачем зобов`язань з оплати отриманих результатів робіт - з 14.11.2023 (п. 37.2 постанови апеляційного суду).

Рішення Господарського суду Полтавської області від 18.12.2025 у справі №917/2108/23 та постанова Східного апеляційного господарського суду від 09.03.2026 набрали законної сили 09.03.2026.

Отже, обставини, встановлені Господарським судом Полтавської області у рішенні від 18.12.2025 у справі №917/2108/23 та Східним апеляційним господарським судом постановою від 09.03.2026 мають преюдиціальне значення та не доказуються при розгляді цієї справи.

Враховуючи порушення відповідачем умов Договору в частині порушення строку оплати виконаних робіт із посиланням ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач заявив до стягнення з відповідача 1 455 111,52 грн, з яких: 1 115 289,26 грн інфляційні втрати та 339 822,26 грн 3% річних, нараховані за неналежне виконання останнім умов укладеного 02.03.2017 між сторонами Договору про надання послуг по вирощуванню продукції № 02-03/17.

Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги, що стало підставою для звернення відповідача до апеляційного суду зі скаргою.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, апеляційний суд виходить з наступного.

Предметом розгляду у цій справі є вимога ТОВ Агрофірма «ЧБГ» про стягнення з ФГ «Еко-Край» 1 455 111,52 грн, з яких 1 115 289,26 грн інфляційних втрат та 339 822,26 грн 3 % річних, нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання за договором про надання послуг по вирощуванню продукції №02-03/17 від 02.03.2017. Факт основної заборгованості, її розмір та початок прострочення були встановлені судовими рішеннями у справі №917/2108/23.

Предметом апеляційного перегляду є перевірка законності та обґрунтованості висновку суду першої інстанції про те, що за договором відступлення від 09.03.2026 новому кредитору було передано лише право вимоги основного боргу в сумі 8 977 781,78 грн, тоді як право на стягнення інфляційних втрат та 3 % річних за спірний період залишилося за ТОВ Агрофірма «ЧБГ». Саме цей висновок апелянт оспорює як такий, що ґрунтується на неправильному застосуванні ст. 514 ЦК України та неправильному тлумаченні умов договору.

Як вбачається із оскаржуваного рішення, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив із того, що прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, розмір основної заборгованості та початок періоду прострочення встановлені судовими рішеннями у справі №917/2108/23, які набрали законної сили, а тому наявні правові підстави для нарахування передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційних втрат та 3 % річних. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд визнав його арифметично правильним та обґрунтованим.

Водночас суд першої інстанції відхилив доводи відповідача про відсутність у ТОВ Агрофірма «ЧБГ» права на стягнення спірних сум у зв`язку з укладенням 09.03.2026 договору відступлення права вимоги з ТОВ «Агро Перемога». Суд виходив із того, що за умовами зазначеного договору новому кредитору було передано право вимоги у конкретно визначеному розмірі 8 977 781,78 грн, який відповідає сумі основної заборгованості, тоді як право вимоги інфляційних втрат та 3 % річних до предмета відступлення не увійшло. У зв`язку із цим суд дійшов висновку, що право на стягнення спірних нарахувань за ст. 625 ЦК України залишилося за первісним кредитором - ТОВ Агрофірма «ЧБГ», яке, відповідно, є належним позивачем у цій справі.

Колегія суддів не погоджується із таким висновком місцевого суду з огляду на таке.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 205 ЦК України визначає, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Суд при вирішенні спору враховує, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір підряду.

Стаття 901 ЦК України встановлює, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до приписів ст. 75 ГПК України судом приймаються як преюдиційні факти встановлені у рішенні суду від 18.12.2025 та постанові від 09.03.2026 по справі №917/2108/23, а саме:

- факт порушення відповідачем зобов`язань з оплати отриманих результатів робіт;

- факт існування основного боргу ФГ "ЕКО-КРАЙ" перед ТОВ Агрофірма "ЧБГ" у розмірі 8 977 781,78 грн;

- початок прострочення виконання відповідачем зобов`язань з оплати отриманих результатів робіт - з 14.11.2023 (п. 37.2 постанови апеляційного суду).

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 598, ст. 599, 600, 604-609 ЦК України, судове рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 цього Кодексу.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.04.2018 у справі № 908/1394/17 та постанові Верховного Суду від 17.02.2016 у справі № 905/3137/14-908/5775/14, постанові Великої Палати Верховного Суду 04.06.2019 у справі № 916/190/18.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач сплачував заборгованість частинами та cтаном на 31.10.2024 заборгованість становила 9 834 755,71 грн. Означена обставина встановлена у вищезазначених судових рішеннях у справі № 917/2108/23.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суми, які кредитор може стягнути з боржника відповідно до ст. 625 ЦК України носять компенсаторний характер, а право на їх стягнення з`являється у кредитора після прострочення боржника, тобто у разі неправомірного користування боржником грошовими коштами кредитора.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 у справі №127/15672/16-ц зробила висновок, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц).

Суди, перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 1 115 289,26 грн інфляційних втрат та 339 822,26 грн 3% річних за період з 14.11.2023 по 30.10.2024 (з урахуванням моменту прострочення виконання відповідачем обов`язку з оплати отриманих результатів робіт, а також проведені відповідачем проплати), визнають його математично правильним, обґрунтованим та здійсненим відповідно до вимог чинного законодавства. Крім того, скаржником окремо не оскаржується розрахунок наданий позивачем.

Разом з тим, апелянт зазначає, що позивач втратив право на стягнення інфляційних втрат та 3% річних, у зв`язку з укладенням 09.03.2026 між ТОВ Агрофірма "ЧБГ" (первісний кредитор) та ТОВ "Агро Перемога" (новий кредитор) Договору № 09.03.2026 відступлення права вимоги. Скаржник вказує, що разом із відступленням основної вимоги новому кредитору перейшло й право вимагати передбачені ст. 625 ЦК України нарахування.

Надаючи оцінку зазначеним доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За змістом статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, за загальним правилом наслідком відступлення права вимоги є перехід до нового кредитора не нового за своїм змістом права, а того права, яке належало первісному кредитору у відповідному зобов`язанні, у тому обсязі та на тих умовах, у яких воно існувало на момент заміни кредитора.

Як встановлено з матеріалів справи, 09.03.2026 між ТОВ Агрофірма «ЧБГ» як первісним кредитором та ТОВ «Агро Перемога» як новим кредитором укладено Договір №09.03.2026 відступлення права вимоги.

Відповідно до п. 1 цього Договору, новий кредитор стає кредитором боржника за Договором про надання послуг по вирощуванню продукції №02-03/17 від 02.03.2017 між первісним кредитором та Фермерським господарством «Еко-Край» на суму 8 977 781,78 грн.

Водночас зміст Договору відступлення не вичерпується лише зазначенням у його пункті 1 грошового еквівалента вимоги, яка відступається.

Так, пунктом 2 Договору сторони погодили, що до нового кредитора переходить право вимагати (замість первісного кредитора) від боржника належного виконання зобов`язання боржника, викладеного в основному договорі, а боржник зобов`язується перед новим кредитором належно виконати свої зобов`язання за основним договором.

Згідно з п. 4 Договору перехід права вимоги, визначеного п. 1 Договору, відбувається з моменту його підписання.

Отже, аналіз умов правочину дає підстави стверджувати, що зазначення у п. 1 Договору суми 8 977 781,78 грн не свідчить про погодження сторонами відступлення виключно права вимоги основного боргу, оскільки така умова має оцінюватися у взаємозв`язку з п. 2 Договору, яким передбачено перехід до нового кредитора права вимагати замість первісного кредитора належного виконання зобов`язання боржника за основним договором.

Колегія суддів звертає увагу, що Договір відступлення не містить положення про те, що новому кредитору передається виключно право вимоги основного боргу, так само як не містить застереження про збереження за первісним кредитором права вимоги інфляційних втрат, 3% річних чи інших вимог, пов`язаних із неналежним виконанням боржником грошового зобов`язання за основним договором.

Відтак зазначення у п.1 Договору суми 8 977 781,78 грн, за відсутності інших положень правочину, які б прямо або у взаємозв`язку з іншими його умовами свідчили про відокремлення від основної вимоги прав, що виникли внаслідок прострочення її виконання, не є достатнім для висновку про встановлення сторонами іншого обсягу переходу прав у розумінні ст. 514 ЦК України.

При вирішенні цього питання колегія суддів також враховує правову природу вимог, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 сформулювала висновок, відповідно до якого інфляційні втрати та 3% річних нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання, у зв`язку із чим зобов`язання з їх сплати є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання та поділяє його долю, а вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.

Такий же правовий підхід наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №903/602/24 від 02.07.2025, де вказано, що вимога про сплату інфляційних втрат та 3% річних є додатковою до основної вимоги.

Отже, право на стягнення передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України сум не є самостійним зобов`язанням, відірваним від основної грошової вимоги. Воно виникає внаслідок прострочення виконання саме основного грошового зобов`язання, є додатковим до нього та за загальним правилом поділяє його правову долю.

Крім того, у цій справі спірні 1 115 289,26 грн інфляційних втрат та 339 822,26 грн 3 % річних нараховані за період з 14.11.2023 по 31.10.2024, тоді як Договір відступлення права вимоги укладений 09.03.2026. Отже, на момент заміни кредитора відповідне право вимоги за ст. 625 ЦК України вже виникло у зв`язку з допущеним боржником простроченням виконання основного грошового зобов`язання.

У цьому контексті колегія суддів враховує також висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 26.03.2026 у справі №639/469/24, відповідно до яких у разі відступлення права вимоги до нового кредитора переходять права, що виникають із відповідного зобов`язання, у тому числі право вимагати виконання основного грошового зобов`язання та пов`язаних із ним акцесорних вимог, зокрема передбачених ст. 625 ЦК України. При цьому та обставина, що відповідні нарахування стосуються періоду, протягом якого новий кредитор ще не був стороною основного зобов`язання, не виключає переходу такого права до нового кредитора.

Таким чином, системне тлумачення положень статей 512, 514, 625 ЦК України, умов пунктів 1, 2 та 4 Договору відступлення права вимоги від 09.03.2026 у їх взаємному зв`язку, а також урахування акцесорного характеру вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних дають підстави для висновку, що разом із передачею ТОВ «Агро Перемога» права вимоги за основним грошовим зобов`язанням до нового кредитора перейшли й існуючі на момент відступлення додаткові вимоги, пов`язані з простроченням виконання цього зобов`язання, у тому числі право вимоги інфляційних втрат та 3% річних за спірний період.

Іншого Договором відступлення права вимоги від 09.03.2026 не встановлено.

За таких обставин колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зазначення у Договорі суми 8 977 781,78 грн свідчить про відступлення виключно основної заборгованості та збереження за ТОВ Агрофірма «ЧБГ» права вимоги сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України. Такий висновок не враховує зміст пункту 2 Договору, відсутність у ньому застереження про виключення акцесорних вимог з обсягу відступлення, положення ст. 514 ЦК України та правову природу вимог за ст. 625 ЦК України як додаткових до основної вимоги, що залежать від неї та поділяють її правову долю.

Відповідно, станом на момент звернення до суду з цим позовом право вимоги спірних інфляційних втрат та 3% річних належало вже ТОВ «Агро Перемога», а не ТОВ Агрофірма «ЧБГ», як помилково вказав суд першої інстанції у своєму рішенні.

Доводи позивача про відсутність ризику подвійного стягнення з огляду на те, що ТОВ «Агро Перемога» не заявляло та не заявляє до відповідача вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за спірний період, колегія суддів відхиляє, оскільки наведені обставини не впливають на визначення особи, якій належить відповідне матеріальне право вимоги.

Незвернення нового кредитора до боржника з вимогою про сплату відповідних сум не свідчить про відсутність у нього такого права та, водночас, не підтверджує збереження цього права за первісним кредитором. Належність права вимоги визначається змістом зобов`язання, умовами правочину про його відступлення та положеннями ст. 512, 514 ЦК України, а не тим, чи реалізував новий кредитор набуте право шляхом пред`явлення вимоги або звернення до суду.

Так само не має визначального значення посилання позивача на те, що ТОВ «Агро Перемога» не заперечувало проти пред`явлення цього позову ТОВ Агрофірма «ЧБГ». Пасивна поведінка нового кредитора після укладення договору відступлення не змінює встановленого таким договором обсягу переданих прав та не може бути підставою для повернення первісному кредитору права вимоги, яке вже перейшло до нового кредитора.

Твердження позивача про те, що запропоноване апелянтом тлумачення договору відступлення не змінює загального розміру грошового обов`язку відповідача, також не спростовує доводів апеляційної скарги. У цій справі спірним є не питання існування відповідного грошового обов`язку боржника чи його загального розміру, а питання належності суб`єктивного права вимагати його виконання після заміни кредитора у зобов`язанні.

Отже, відсутність на цей час самостійних вимог ТОВ «Агро Перемога» до відповідача щодо спірних сум не підтверджує наявності відповідного права у ТОВ Агрофірма «ЧБГ» та не усуває необхідності встановити, кому саме це право належало на момент звернення з позовом. З огляду на встановлений вище перехід до нового кредитора права вимоги за основним зобов`язанням разом із пов`язаними з ним акцесорними вимогами, нереалізація ТОВ «Агро Перемога» набутого права не наділяє таким правом первісного кредитора.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про належність ТОВ Агрофірма «ЧБГ» права вимоги спірних інфляційних втрат та 3 % річних після укладення Договору відступлення права вимоги від 09.03.2026, не надав належної оцінки умовам цього правочину в їх сукупності та взаємозв`язку, обмежившись фактично лише зазначенням у п. 1 Договору конкретної суми 8 977 781,78 грн. При цьому місцевий господарський суд не врахував зміст п. 2 Договору, відповідно до якого до нового кредитора переходить право вимагати замість первісного кредитора належного виконання зобов`язання боржника за основним договором, а також не врахував відсутність у Договорі будь-якого застереження про відступлення виключно основної заборгованості чи збереження за первісним кредитором права на інфляційні втрати та 3 % річних.

Крім того, суд першої інстанції не врахував правової природи вимог, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, як акцесорних, додаткових до основної вимоги, які залежать від основного зобов`язання та поділяють його правову долю, а також того, що право на стягнення спірних сум уже існувало на момент укладення Договору відступлення, оскільки такі нарахування здійснені за період, що передував заміні кредитора.

Унаслідок цього суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про те, що зазначення у Договорі суми 8 977 781,78 грн свідчить про встановлення сторонами іншого обсягу переходу прав у розумінні ст. 514 ЦК України та збереження за ТОВ Агрофірма «ЧБГ» права вимоги сум, передбачених ст. 625 ЦК України. Натомість системне тлумачення умов Договору у взаємозв`язку з положеннями ст. 512, 514, 625 ЦК України свідчить, що разом із передачею ТОВ «Агро Перемога» права вимоги за основним грошовим зобов`язанням до нового кредитора перейшли й існуючі на момент відступлення додаткові вимоги, пов`язані з простроченням його виконання, у тому числі право вимоги спірних інфляційних втрат та 3 % річних.

Отже, на момент звернення до суду з цим позовом ТОВ Агрофірма «ЧБГ» вже не було носієм спірного матеріального права вимоги, оскільки таке право перейшло до ТОВ «Агро Перемога». Відтак висновок суду першої інстанції про наявність у позивача права на стягнення з відповідача 1 115 289,26 грн інфляційних втрат та 339 822,26 грн 3 % річних є помилковим.

З огляду на викладене колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга Фермерського господарства "Еко - Край" підлягає задоволенню, рішення Господарського суду Полтавської області від 18.06.2026 у справі № 917/697/26 скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Враховуючи задоволення апеляційної скарги, судові витрати відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 13, 74, 76-79, 126, 129, 269, п.2 ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Еко - Край" задовольнити.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 18.06.2026 у справі № 917/697/26 скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "ЧБГ" (вул. Леоніда Каденюка, 34, с.Піски, Миргородський район, Полтавська область, 37233, код ЄДРПОУ 32517276) на користь Фермерського господарства "Еко-Край" (вул. Харківська, 11а, с. Засулля, Лубенський район, Полтавська область, 37552, код ЄДРПОУ 40536115) 26 192,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки касаційного оскарження передбачено ст.286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 10.09.2026.

Головуючий суддя В.В. Россолов

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.С. Хачатрян