Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №906/1536/25 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року Справа № 906/1536/25

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Юрчук М.І. , суддя Поліщук П.Я.

без виклику учасників справи

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Станіславчука В`ячеслава Олексійовича на рішення Господарського суду Житомирської області від 08.06.2026 у справі №906/1536/25

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"

до Фізичної особи-підприємця Станіславчука В`ячеслава Олексійовича

за участю у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ "КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП"

про стягнення 67 401,94 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 08.06.2026 у справі №906/1536/25 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Станіславчука В`ячеслава Олексійовича на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" 67 401,94 грн страхового відшкодування та 3 028,00 грн судового збору.

Вказане рішення мотивоване тим, що розмір заявлених позовних вимог підтверджено належними да допустимими доказами, а саме фактом перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з ФОП Станіславчуком В.О. та перебування транспортного засобу "Renault Magnum" державний номерний знак НОМЕР_1 станом на 01.12.2022 у законному користуванні відповідача.

Не погоджуючись із ухваленим рішенням, Фізична особа-підприємець Станіславчук В`ячеслав Олексійович звернувся до суду із апеляційною скаргою через поштовий зв`язок 29.06.2026, в якій просить рішення Господарського суду Житомирської області від 08.062026 року по справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" про стягнення 67 401, 94 грн скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні його позову за безпідставністю.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає наступне:

- ОСОБА_1 був найманим працівником у скаржника як ФОП, проте, на час дорожньо-транспортної пригоди останній не виконував свої обов`язки як працівник скаржника;

- транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 на момент дорожньо-транспортної пригоди скаржнику не належить, та не належав на момент на час дорожньо-транспортної пригоди, не перебував у користуванні скаржника, скаржник не укладав договору страхування цивільно правової відповідальність власника автомобіля з ПрАТ "УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ "КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП";

- скаржник не є учасником дорожньо-транспортної пригоди, не є власником автомобіля, який був учасником ДТП, скаржника не запрошували на огляд пошкодженого автомобіля, скаржнику невідомо, хто і коли проводив цей огляд та невідомо, хто розрахував розмір матеріального збитку, що був спричинений в результаті ДТП; скаржнику невідомо, на яких умовах та на якій підставі ПрАТ "УКРАЙІСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ "КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП" здійснила перерахунок коштів на рахунок позивача, оскільки скаржник не є стороною по договору страхування, не є особою, яка застрахувала свою відповідальність як власник джерела підвищеної небезпеки, як власник транспортного засобу, який був учасником ДТП;

- позивач обґрунтовує свої позовні вимоги ст. 1172 Цивільного кодексу України, однак, до матеріалів справи не додано жодного доказу про те, що на момент дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 01.12.2022, водій ОСОБА_1 виконував свої трудові обов`язки. Петренко В.В. дійсно працював у скаржника як у фізичної особи-підприємця, проте, на час дорожньо-транспортної пригоди, про яку йдеться у позові, не виконував свої трудові обов`язки, не був за кермом автомобіля, який належить скаржнику чи перебував у користуванні скаржника.

14.07.2026 матеріали справи №906/1536/25 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Станіславчука В`ячеслава Олексійовича на рішення Господарського суду Житомирської області від 08.06.2026 у справі №906/1536/25. Роз`яснено, що розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Станіславчука В`ячеслава Олексійовича на рішення Господарського суду Житомирської області від 08.06.2026 у справі №906/1536/25 буде здійснюватися без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. Запропоновано учасникам у справі подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в порядку ст. 263 ГПК України протягом 15 днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

29.07.2026 на адресу суду від Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця Станіславчука В`ячеслава Олексійовича на рішення Господарського суду Житомирської області від 08.06.2026 у справі № 906/1536/25 за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" до Фізичної особи підприємця Станіславчука В`ячеслава Олексійовича про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування залишити без задоволення, рішення місцевого господарського - без змін.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення суду, зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 07.12.2021 за Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" (страховик/позивач) та ТОВ "Транс-Сервіс-1" укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу "MAN TGX 18.440 BLS", державний номерний знак НОМЕР_2 (а.с.8).

01.12.20222 о 19год.35хв., в Кіровоградській області, Знам`янському районі на а/д М-30, на 780 км сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу "Renault Magnum" державний номерний знак НОМЕР_1 з напівпричіпом Schmitz, державний номерний знак НОМЕР_3 , яким керував водій ОСОБА_1 та автомобіля "MAN TGX 18.440 BLS" державний номерний знак НОМЕР_2 із цистерною Dijkstra.

У результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28.12.2022 у справі №389/2936/22 водія автомобіля "Renault Magnum" державний номерний знак НОМЕР_1 , - ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу (а.с.7).

На момент дорожньо-транспортної пригоди майнові інтереси власника транспортного засобу "MAN TGX 18.440 BLS", державний номерний знак НОМЕР_2 були застраховані в ПАТ "СК "Українська Страхова Група", згідно Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті № 28-1301-00651\00014 від 7 грудня 2021 року.

Власник пошкодженого транспортного засобу "MAN TGX 18.440 BLS" державний номерний знак НОМЕР_4 , звернувся до ПАТ "СК "Українська Страхова Група" із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування від 02.12.2022 (а.с.12).

05.12.2022 ПАТ "СК "Українська Страхова Група" складено акт огляду пошкодженого транспортного засобу (дефектна відомість) "MAN TGX 18.440 BLS" державний номерний знак НОМЕР_4 (а.с.16).

Ремонтна калькуляція від 11.12.2022 №0000014599, складена за допомогою системи AUDATEX, містить дані про характер пошкоджень, заподіяних транспортному засобу "MAN TGX 18.440 BLS" державний номерний знак НОМЕР_4 , чіткий опис пошкоджень цього транспортного засобу, а також відмітку про характер робіт та способів усунення механічних пошкоджень (а.с.17-19).

Так, відповідно до ремонтної калькуляції від 11.12.2022, складеної з використанням програми AUDATEX, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу "MAN TGX 18.440 BLS" державний номерний знак НОМЕР_4 , складає 166 149,57грн.

Відповідно до страхового акту №ЗСКА-14599 від 21.12.2022 (а.с.820), ПрАТ "СК "Уніка" кваліфікувало обставини ДТП, що мали місце 01.12.2022, як страховий випадок згідно умов договору страхування №28-1301-00651\00014 від 07.12.2021 та прийняло рішення про виплату страхового відшкодування ТОВ "Транс-Сервіс-1" у розмірі 159149,57грн, про що свідчить платіжне доручення №45572 від 23.12.2022 (а.с.21).

Згідно з полісом №ЕР-211817213 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який був дійсний станом на 01.12.2022, цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу "Renault Magnum" державний номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована в ПрАТ "УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ "КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП" (третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача) (а.с.22).

26.12.2022 ПАТ "СК "Українська Страхова Група" звернулась до ПрАТ "УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ "КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП" із заявою про виплату страхового відшкодування за пошкодження транспортного засобу "MAN TGX 18.440 BLS" державний номерний знак НОМЕР_4 у розмірі 159 149,57грн (а.с.23).

ПрАТ "УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ "КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП" сплатило страхове відшкодування на користь ПАТ "СК "Українська Страхова Група" у розмірі 91 747,63 грн (а.с.24).

Отже, різниця між розміром страхового відшкодування здійсненого ПАТ "СК "Українська Страхова Група" 159 149,57 грн та сумою страхового відшкодування здійсненого ПрАТ "УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ "КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП" на користь позивача в розмірі 91 747,63грн, становить 67 401,94 грн, що є предметом позовних вимог заявлених до ФОП Станславчука В`ячеслава Олексійовича як роботодавця ОСОБА_1 - водія винного у вчиненні ДТП.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України ( далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 3 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України).

Верховний Суд у постанові від 21.08.2020 у справі № 905/1391/19 зазначив, що з аналізу змісту глави 82 Цивільного кодексу України вбачається, що законодавець розрізняє поняття "особа, яка завдала шкоду" та "особа, яка відповідає за шкоду".

Так, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків (ч. 1 ст. 1172 ЦК України).

Вина водія транспортного засобу "Renault Magnum" державний номерний знак НОМЕР_1 з напівпричіпом Schmitz, державний номерний знак НОМЕР_3 , ОСОБА_1 , працюючого у ФОП Станіславчука В.О. встановлена постановою Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28.12.2022 провадження №3/389/1293/22.

Щодо покликання апелянта на відсутність належних та допустимих доказів перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з ФОП Станіславчуком В.О. на момент дорожньо-транспортної пригоди, колегія суддів зазначає наступне.

В силу вимог ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.6 ст. 75 ГПК України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Преюдиційність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було би не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Подібний висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.08.2023 у справі № 910/4316/22, від 16.05.2023 у справі № 910/17367/20, від 29.06.2021 у справі № 910/11287/16.

У постанові від 08.08.2019 у справі N 922/2013/18, Верховний Суд навів висновок, за яким звільнення від доказування, навіть у разі наявності преюдиційних обставин встановлених у рішенні суду, не може мати абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Господарські суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях у інших господарських справах. Для спростування преюдиційних обставин, передбачених статтею 75 ГПК України, учасник господарського процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами встановленими ГПК України. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

Постановою Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28.12.2022 провадження №3/389/1293/22, яка набрала законної сили, встановлено, що ОСОБА_1 працює у ФОП Станіславчука В.О., а отже такий діяв в межах своїх трудових обов`язків в момент скоєння ДТП.

Зважаючи на наведене, а також те, що відповідачем не подано суду жодних доказів, які б спростовували вказані обставини та підтверджували, що станом на момент скоєння ДТП ОСОБА_1 не перебував у трудових відносинах з ФОП Станіславчуком В.О., наведені вище покликання апелянта відхиляються судом апеляційної інстанції як безпідставні та необґрунтовані.

Матеріали справи не містять доказів неправомірного користування водієм ОСОБА_1 транспортним засобом "Renault Magnum" державний номерний знак НОМЕР_1 .

Також з матеріалів справи не вбачається, що транспортний засіб "Renault Magnum" державний номерний знак НОМЕР_1 на час дорожньо-транспортної пригоди перебував у користуванні іншого суб`єкта ніж ФОП Станіславчук В.О., а також, що транспортний засіб "Renault Magnum" державний номерний знак НОМЕР_1 на момент дорожньо-транспортної пригоди був під керуванням особи, яка незаконно заволоділа ним.

Крім того, відповідач не надав документальних доказів, які б підтвердили власника транспортного засобу "Renault Magnum" державний номерний знак НОМЕР_1 на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди, а наявна в матеріалах справи копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 18.06.2022 лише підтверджує, що ОСОБА_2 (батько відповідача) є власником напівпричіпа Schmitz, державний номерний знак НОМЕР_3 (а.с.38-39).

Отже транспортний засіб "Renault Magnum" державний номерний знак НОМЕР_1 на час дорожньо-транспортної пригоди перебував у законному водінні/користуванні/розпорядженні ФОП Станіславчука В`ячеслава Олексійовича.

Статтею 979 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) визначено, що договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України "Про страхування", інших законодавчих актів.

Відповідно до п.69 ст.1 Закону України "Про страхування", страхування - це правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов`язаних з життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством;

Згідно зі ст. 980 ЦК України, предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України. Об`єктом страхування можуть бути: життя, здоров`я, працездатність та/або пенсійне забезпечення; майно на праві володіння, користування і розпорядження та/або можливі збитки чи витрати; відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну.

Статтею 14 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату в межах страхової суми відповідно до цього Закону.

Частиною 2 статті 1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що інші терміни вживаються в цьому Законі у значеннях, наведених у законах України "Про фінансові послуги та фінансові компанії", "Про страхування" та інших законах України.

Згідно з п.59 ст.1 Закону України "Про страхування", страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, ризик виникнення якої застрахований, з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування або відповідно до законодавства.

Відповідно до п.50 ст.1 Закону України "Про страхування", страхова виплата (страхове відшкодування) - це грошові кошти, що виплачуються страховиком у разі настання страхового випадку відповідно до умов договору страхування та/або законодавства.

Пунктом 77 статті 1 Закону України "Про страхування" визначено, що франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування та/або законодавством.

Статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до вимог ст.1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Як було встановлено судом, на момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом свого роботодавця ФОП Станіславчука В.О. та створив аварійну ситуацію, наслідком якої стала дорожньо-транспортна пригода, була застрахована в була застрахована в ПрАТ "УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ "КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП".

Згідно зі ст.26 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі заподіяння внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди майну потерпілої особи такій особі відшкодовуються матеріальні збитки, пов`язані, зокрема, з пошкодженням чи знищенням транспортного засобу потерпілої особи.

З матеріалів справи вбачається, що 06.01.2023 ПрАТ "УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ "КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП" здійснило сплату ПАТ "СК "Українська Страхова Група" страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 91 747,63грн (а.с.24).

Згідно з висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, які викладені у постановах у справі №333/1050/15-ц від 21.03.2018, №754/1114/15-ц від 14.02.2018, №352/1384/18 від 03.12.2020, №754/5129/15-ц від 11.03.2020, №331/6395/18 від 04.03.2020, №753/17977/18 від 21.02.2020, якщо позивачу недостатньо страхового відшкодування, він має право вимоги до винної у ДТП особи на різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням.

Крім того, у постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 у справі №6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці, незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Вказаний висновок підтверджений і Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду, зокрема, у постанові від 22.04.2021 у справі №759/7787/18.

Отже різницю між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, повинна сплачувати особа, з вини якої настав страховий випадок.

Аналогічні висновки викладені у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25.11.2019 у справі №761/41395/16-ц.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що до ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" перейшло право вимоги на отримання від відповідальної особи (ФОП Станіславчука В.О.) компенсації матеріальної шкоди в розмірі 67 401,94грн (159 149,57 - 91 747,63).

За змістом ст.1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

Твердження відповідача про те, що ОСОБА_1 не виконував обов`язки як працівник, не може спростовувати ту обставину, що транспортний засіб "Renault Magnum" державний номерний знак НОМЕР_1 було передано водію добровільно, для виконання завдань за дорученням відповідача.

Також відповідач посилається, що його не запрошували на огляд пошкодженого автомобіля, та не відомо хто розраховував розмір матеріального збитку, що був спричинений в результаті ДТП.

Місцевий господарський суд звернув увагу, що визначення розміру збитків на підставі ремонтної калькуляції, складеної за допомогою комп`ютерної програми "Audateх", не суперечить умовам чинного законодавства про оціночну діяльність, оскільки комп`ютерна програма "Audatex" рекомендована пунктом 59 додатку 8 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003.

При цьому, слід зазначити, що дані, зазначені у вказаній ремонтній калькуляції, відповідають встановленим в пунктом 4.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, зміст ремонтної калькуляції не суперечить умовам чинного законодавства про оціночну діяльність та чітко відображає суму завданих збитків.

Таким чином, позивач на підставі ремонтної калькуляції №0000014599 від 11.12.2022, яка складена за допомогою програми "Audatex" встановив суму страхового відшкодування, що в свою чергу відображено в страховому акті №ЗСКА-14599 від 21.12.2022 та яку позивач виплатив власнику пошкодженого транспортного засобу (ТОВ "Транс-Сервіс-1"), що підтверджується копіює платіжного доручення №47572 від 23.12.2022.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що розмір збитків, завданих транспортному засобу був меншим, ніж заявлено до стягнення.

Отже розмір заявлених позовних вимог підтверджено належними да допустимими доказами, факт перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з ФОП Станіславчуком В.О. та перебування транспортного засобу "Renault Magnum" державний номерний знак НОМЕР_1 станом на 01.12.2022 у законному користуванні відповідача, позов підлягає до задоволення у повному обсязі на суму 67 401,94грн.

Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Натомість, скаржником не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених обставин, рішення Господарського суду Житомирської області від 08.06.2026 у справі №906/1536/25 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Станіславчука В`ячеслава Олексійовича - без задоволення.

Судові витрати апеляційний суд розподіляє з урахуванням положень ст.ст. 123, 129 ГПК України та покладає на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Станіславчука В`ячеслава Олексійовича на рішення Господарського суду Житомирської області від 08.06.2026 у справі №906/1536/25 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 08.06.2026 у справі №906/1536/25 - без змін.

2. Справу № 906/1536/25 повернути до Господарського суду Житомирської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови складений "09" вересня 2026 р.

Головуючий суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Поліщук П.Я.