Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №918/319/26 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

08 вересня 2026 року Справа № 918/319/26

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Гудак А.В. , суддя Мельник О.В.

секретар судового засідання Приступлюк Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"

на рішення Господарського суду Рівненської області від 11.06.2026

(ухвалене о 13:08 год. у м. Рівному, повний текст складено 11.06.2026)

у справі № 918/319/26 (суддя Селівон А.О.)

за позовом заступника керівника Вараської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вараської міської ради

до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"

про стягнення 992 749 грн 91 коп.

за участю представників:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - Власюк А.О.;

прокурор - Чернега Ю.Г.

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Вараської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вараської міської ради звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про стягнення 992 749 грн 91 коп. шкоди, завданої навколишньому природному середовищу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем обов`язків постійного лісокористувача щодо вчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконного вирубування, що призвело до незаконного вирубування невстановленими особами дерев на підвідомчій відповідачу території.

Зокрема, у вересні 2025 року було виявлено, що невстановленою особою здійснено незаконну порубку 114 сироростучих дерев породи "сосна" та 5 сухостійних дерев породи "сосна" на території кварталу 60 виділів №15 та №17 Озерецького лісництва Рафалівського надлісництва філії "Поліський лісовий офіс" ДП "Ліси України". Внаслідок незаконної рубки дерев завдано збитків в розмірі 992 749 грн 91 коп.

Господарський суд Рівненської області рішенням від 11.06.2026 у справі № 918/319/26 позов задовольнив. Стягнув з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на користь держави в особі Вараської міської ради 992 749 грн 91 коп. шкоди, завданої навколишньому середовищу. Стягнув з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на користь Рівненської обласної прокуратури 11 913 грн судового збору.

При ухваленні вказаного рішення суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, зокрема, суд вказав, що відповідач, як постійний лісокористувач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконного вирубування на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування третіми невстановленими особами.

Розглядаючи спірні правовідносини місцевий господарський суд застосував відповідні положення ст. ст. 16, 1166, 1192 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), ст. ст. 16, 17, 19, 86, 90, 107 Лісового кодексу України (далі – ЛК України), ст. ст. 5, 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Також суд першої інстанції надав оцінку дотримання прокурором порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" при зверненні до суду із цим позовом.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням до Північно-західного апеляційного господарського суду звернулося Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" із апеляційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду Рівненської області від 11.06.2026 у справі № 918/319/26 скасувати, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована таким.

Саме по собі заподіяння шкоди лісу внаслідок настання обставин, що перелічені в ч. 1 ст. 86 ЛК України (однієї із яких є незаконна порубка) не є достатнім свідченням про протиправну бездіяльність лісокористувача, яка зумовлює підстави для стягнення з нього шкоди.

Прокурором не доведено, а судом першої інстанції не досліджено належним чином, які саме заходи (комплекс заходів) для забезпечення охорони і збереження лісового фонду від незаконної порубки даних дерев мав вжити відповідач та не обґрунтовано в чому саме полягала бездіяльність або неналежне виконання таких заходів.

Також прокурором на підставі належних, допустимих та достовірних доказів не доведено наявності у діях відповідача такого елементу цивільного правопорушення як протиправної поведінки (протиправної бездіяльності), яка б мала шкідливі наслідки та мала причинно-наслідковий зв`язок із спірними збитками, що виключає можливість задоволення позову у цій справі.

Забезпечення охорони лісів від незаконних порубок відповідачем має здійснюватися за допомогою спеціального суб`єкта, який має статус правоохоронного органу – державної лісової охорони.

Відповідач був позбавлений можливості забезпечувати збереження лісів у нічний час, внаслідок російської агресії, оскільки не наділений правом на порушення режиму комендантської години і був обмежений діяти у нічний час доби.

Саме наявність реальної можливості діяти певним чином у вказаній ситуації має важливе значення, оскільки об`єктивно, працівники лісу не мали реальну можливість виконати активні дії і запобігти тим самим злочинним наслідкам, зокрема і враховуючи конкретну обстановку, умови місця і часу, зміст обов`язків, покладених на осіб та їх суб`єктивних можливостей щодо виконання необхідних дій.

Наявний у справі висновок експерта та його розрахунки не можуть вважатись належним та допустимим доказом у справі.

З наведених вище підстав відповідач вважає, що рішення Господарського суду Рівненської області від 11.06.2026 у справі № 918/319/26 підлягає скасуванню.

Прокурор подав суду апеляційної інстанції відзив в якому вважає, що зазначені в апеляційній скарзі обставини, на які посилається скаржник, як на підставу для скасування рішення суду першої інстанції, є безпідставними, необґрунтованими та спростовуються таким.

Відповідачем по справі не заперечується факт того, що він у розумінні ЛК України є постійним лісокористувачем земельної ділянки лісового фонду, на якій мала місце незаконна порубка.

Організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів. Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності.

Не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі шкоди внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.

Відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди. Тобто, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд виходить з презумпції вини правопорушника.

Відповідач, як постійний лісокористувач несе цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства, що мало наслідком незаконне вирубування дерев.

Матеріалами справи підтверджено та не оспорюється відповідачем факт вчинення незаконної порубки дерев на земельній ділянці, що перебуває у його постійному користуванні, а також факт реєстрації кримінального провадження.

Згідно висновку судової інженерно-екологічної експертизи №5095-Е від 10.12.2025 встановлено, що розмір шкоди, внаслідок незаконної порубки 119 дерев породи сосна у кварталі 60 Озерецького лісництва Рафалівського надлісництва філії "Поліський лісовий офіс" "ДП "Ліси України" становить 992 749 грн 91 коп.

При цьому, судовий експерт при проведенні судової експертизи самостійно визначає методику та методи дослідження, в тому числі наявна чи відсутня необхідність проведення такої на місці події або за місцезнаходженням об`єкта дослідження.

Прокурором до позовної заяви у цій справі долучено докази, які підтверджують склад цивільного правопорушення.

За наведеного прокурор просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Вараська міська рада не скористалася правом подати відзив на апеляційну скаргу відповідача, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні Північно-західного апеляційного господарського суду 08.09.2026 представник скаржника підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі. Вказав, що законодавством не визначено, а прокурором не вказано, котрі саме заходи має вчиняти відповідач щодо збереження лісових насаджень, а відтак не можливо стверджувати про бездіяльність відповідача. Зауважив, що в спірних правовідносинах відповідач діяв добросовісно, а його вина – відсутня. Просив рішення Господарського суду Рівненської області від 11.06.2026 у справі № 918/319/26 скасувати та ухвалити нове, яким у позові відмовити.

Прокурор в судовому засіданні заявив, що з доводами скаржника не погоджується, з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу. Просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судове засідання 08.09.2026 представник Вараської міської ради не з`явився.

Враховуючи приписи ст.ст. 269, 273 ГПК України про межі та строки розгляду апеляційних скарг в апеляційній інстанції, той факт, що позивач був належним чином та своєчасно повідомлений про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить довідка про доставку електронного листа (а. с. 209), а також те, що явка представників учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представника позивача.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника скаржника та прокурора, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при ухваленні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін, виходячи з такого.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що Вараською окружною прокуратурою у ході реалізації представницьких повноважень в порядку ст. 131-1 Конституції України та ст. ст. 23, 24 Закону України "Про прокуратуру" опрацьовано матеріали кримінального провадження №12025181050000338 від 23.09.2025, за результатами чого виявлено невідшкодування збитків, завданих внаслідок порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Так, за результатами вивчення матеріалів вказаного кримінального провадження з`ясовано, що у кварталі 60 Озерецького лісництва Рафалівського надлісництва філії "Поліський лісовий офіс" ДП "Ліси України" виявлено незаконну порубку 119 дерев породи сосна.

Під час досудового розслідування 22.09.2025 проведено огляд місця події – ділянки лісу в кварталі №60 виділи № 15, 17 Озерецького лісництва на землях в межах Вараської міської територіальної громади, в ході якого підтверджено факт незаконної порубки дерев та здійснено обміри пнів (т. 1, а. с. 19-20).

Пізніше, 02.10.2025 Державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Поліського округу Ясковцем І.А. та Корінцем С.І. складено Польову перелікову відомість №1 у межах 60 кварталу виділів № 15, 17 Озерецького лісництва (а. с. 18), відповідно до якої виявлено незаконну порубку 114 сироростучих дерев породи "сосна" з діаметрами пнів: 10,1-14 см (2 шт.), 14,1-18 см (2 шт.), 18,1-22 см (8 шт.), 22,1-26 см (16 шт.), 26,1-30 см (41 шт.), 30,1-34 см (24 шт.), 34,1-38 см (15 шт.), 38,1-42 см (3 шт.), 42,1-46 см (2 шт.), 52 см (1 шт.) та 5 сухостійних дерев породи "сосна" з діаметрами пнів: 14,1-18 см (2 шт.), 26,1-30 см (1 шт.), 30,1-34 см (1 шт.), 54 см (1 шт.).

Також відповідно до протоколу огляду місця події від 02.10.2025 ділянки лісової місцевості, що розташована в кварталі № 60, виділах № 15, № 17 Озерецького лісництва Рафалівського надлісництва філії "Поліський лісовий офіс" ДП "Ліси України" виявлено незаконну порубку дерев породи сосна в кількості 119 штук (а. с. 21-22).

Згідно висновку судової інженерно-екологічної експертизи №5095-Е від 10.12.2025 встановлено, що розмір шкоди, внаслідок незаконної порубки 119 дерев породи сосна у кварталі 60 Озерецького лісництва Рафалівського надлісництва філії "Поліський лісовий офіс" "ДП "Ліси України" становить 992 749 грн 91 коп. (а. с. 26-31).

Згідно із листом № 39728-2026 від 06.03.2026 перший заступник начальника Вараського районного відділу поліції ГУНП в Рівненській області повідомляє, що за результатами проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні під №12025181050000338 від 23.09.2025 не встановлено осіб, які вчинили незаконну порубку 119 дерев породи "сосна" у кварталі 60 виділи №№ 15,17 Озерецького лісництва філії "Рафалівське лісове господарство" ДСГП "Ліси України". У кримінальному провадженні під №12025181050000338, кінцевого процесуального рішення не прийнято, жодній особі не повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 246 КК України, досудове розслідування триває (а. с. 46).

Прокурор, вважаючи, що відповідач, як постійний лісокористувач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконного вирубування на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування 119 дерев породи "сосна" в кварталі №60 виділи №15, 17 Озерецького лісництва, а також враховуючи, що збитки в сумі 992 749 грн 91 коп. не відшкодовано, звернувся до суду із цим позовом.

Крім того, наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 26.10.2022 №804 створено Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" (т. 1, а. с. 18).

Наказом Державного підприємства "Ліси України" від 30.09.2024 №1665 "Про створення філії "Поліський лісовий офіс" державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" створено філію "Поліський лісовий офіс" Державного підприємства "Ліси України" (т. 1, а. с. 10).

Відповідно до наказу №1831 від 18.10.2024 "Про припинення філії "Рафалівське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" філія "Рафалівське лісове господарство" (код ВП 45088216) припиняється шляхом її закриття (т. 1, а. с. 11).

Відповідно до пункту 3 цього наказу, директору філії "Рафалівське лісове господарство" наказано:

забезпечити оформлення передавального балансу майна та передавального акта до філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України";

забезпечити передачу активів та пасивів до філії "Поліський лісовий офіс" згідно із затвердженим передавальним актом.

Наказом від 31.12.2024 №2338 "Про затвердження передавальних актів філій, що координуються Поліським лісовим офісом", затверджено передавальний акт філії "Рафалівське лісове господарство", відповідно до якого майно, права та обов`язки філії "Рафалівське лісове господарство" закріплені за філією "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (т. 1, а. с. 13-14).

Згідно із ч.1 ст. 104 ЦК України визначено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Також, матеріали цієї господарської справи містять копію постанови прокурора Вараської окружної прокуратури від 13.01.2026 про надання дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12025181050000338 (а. с. 45).

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги такі положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.

Оскільки скаржник в апеляційній скарзі оскаржує рішення суду першої інстанції з підстав необґрунтованості позовних вимог і не наводить доводів щодо недотримання прокурором ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", апеляційний господарський суд, керуючись приписами ст. 269 ГПК України, переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги і не надає оцінки дотримання прокурором вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" при зверненні з позовом у цій справі.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що до способів захисту прав і законних інтересів віднесено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, необхідна наявність повного складу правопорушення: протиправної поведінки особи; шкоди (збитків); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла збитки.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Під шкодою слід розуміти, зокрема, зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Причинний зв`язок, як елемент складу цивільного правопорушення, виражає зв`язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а отже, доведенню підлягає факт того, що його протиправні дії є причиною, а шкода - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно, суди, розглядаючи спори про стягнення шкоди (збитків), мають встановлювати обставини щодо наявності всіх елементів складу правопорушення у їх сукупності.

Разом з тим, у деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Отже, при зверненні з позовом про стягнення шкоди, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами протиправність (неправомірність) поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та їх розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а боржник зі свого боку має доводити відсутність своєї вини у заподіянні шкоди.

Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

При цьому господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №920/715/17).

Відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства (лісові відносини) регулюються, зокрема, Лісовим кодексом України.

У свою чергу, правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь визначає Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища".

За статтею 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах (стаття 1 ЛК України).

Права та обов`язки постійних лісокористувачів визначає стаття 19 ЛК України, відповідно до якої постійні лісокористувачі зобов`язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; вести первинний облік лісів; дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель; забезпечувати охорону типових та унікальних природних комплексів і об`єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно до природоохоронного законодавства.

Відповідно до статей 16, 17 ЛК України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Статтею 63 ЛК України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 64 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Частиною 5 статті 86 ЛК України передбачено, що забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Отже, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на, зокрема постійних лісокористувачів.

Відповідно до ст. 105 ЛК України порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у, зокрема незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників.

Статтею 107 ЛК України передбачено, що підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Згідно зі статтею 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Здійснюючи аналіз вказаних вище норм права, Верховний Суд неодноразово висновував, що порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу. Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами (див., зокрема постанови Верховного Суду від 18.05.2023 року у справі №914/669/22, від 09.08.2018 у справі №909/976/17, від 12.09.2024 у справі №907/181/22, від 28.09.2023 у справі №927/32/23, від 27.03.2018 у справі №909/1111/16, від 20.08.2018 у справі №920/1293/16, від 23.08.2018 у справі №917/1261/17, від 19.09.2018 у справі №925/382/17, від 09.12.2019 у справі №906/133/18, від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17 та інші).

Отже, у випадку порушення вимог щодо організації охорони і захисту лісів, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, до того ж, підприємства, установи, організації зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі №909/976/17, постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №909/1111/16, від 20.08.2018 у справі №920/1293/16, від 23.08.2018 у справі №917/1261/17, 19.09.2018 у справі №925/382/17, 09.12.2019 у справі №906/133/18, 20.02.2020 у справі № 920/1106/17.

Для покладення на постійного лісокористувача обов`язку з відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу через незабезпечення охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, першочерговим є з`ясування обставини щодо встановлення факту порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, тобто у цьому випадку, здійснення незаконної порубки дерев (постанова Верховного Суду від 18.05.2023 у справі № 914/669/22).

Суд виходить з того, що відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.

Колегія суддів звертається до висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, у постанові від 12.09.2024 у справі №907/181/22, де вказано, що господарський суд, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, виходить з презумпції вини правопорушника.

Одночасно суд вказує, що ч. ч. 1, 2, 5 ст. 86 ЛК України передбачено, що організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.

Власники лісів і постійні лісокористувачі зобов`язані розробляти та проводити в установлений строк комплекс протипожежних та інших заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів. Перелік протипожежних та інших заходів, вимоги щодо складання планів цих заходів визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства, органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Отже, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на, зокрема постійних лісокористувачів.

Відтак, відсутність у законодавстві чіткого й вичерпного переліку конкретних протипожежних та інших заходів з охорони і захисту лісів не може бути підставою для звільнення відповідача, як постійного лісокористувача, від обов`язку відшкодування шкоди, завданої порушенням лісового законодавства, ЛК України та не ставиться законодавцем у залежність від наявності деталізованого підзаконного переліку заходів.

Колегія суддів наголошує, що постійний лісокористувач, на якого законом покладено функції охорони, захисту, збереження лісів від незаконних рубок та іншого шкідливого впливу, несе відповідальність за неналежне виконання цього обов`язку незалежно від повноти нормативної регламентації конкретних заходів.

Із вище встановлених обставин справи вбачається та учасниками справи не заперечується, що земельна ділянка в кварталі 60 Озерецького лісництва Рафалівського надлісництва філії "Поліський лісовий офіс" ДП "Ліси України" перебуває в постійному користуванні ДСГП "Ліси України", а незаконна вирубка дерев, виявлена у вересні 2025 року, здійснена на земельній ділянці розташованій на території Озерецького лісництва Рафалівського надлісництва філії "Поліський лісовий офіс" ДП "Ліси України".

Як встановлено із доказів, долучених до матеріалів справи, відповідачем (правонаступник) як постійним лісокористувачем, порушено норми ЛК України щодо не забезпечення охорони та збереження лісових насаджень, тобто, відповідач допустив протиправну бездіяльність, наслідком якої стало незаконне вирубування дерев у кількості 119 шт.

Вказані обставини підтверджуються наданими прокурором доказами.

Колегія суддів зазначає, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів. Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності.

Як було зазначено вище, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.

Беручи до уваги все вищенаведене, суд зазначає, що відповідач не виконав обов`язків, покладених на нього законодавством з охорони лісу, що призвело до незаконної рубки лісу. Зокрема відповідач не виконав обов`язків щодо охорони та захисту лісових насаджень, контролю, обліку та оформлення виявлених лісопорушень. Внаслідок невиконання підприємством своїх обов`язків завдано шкоди лісу. Така шкода перебуває у безпосередньому причинному зв`язку з протиправною поведінкою відповідача, адже її заподіяння зумовлено невиконання ним обов`язкових умов щодо збереження лісу.

Для покладення на відповідача, як постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності не є необхідним доведення вчинення або невчинення останнім яких-небудь дій, оскільки сам факт незаконної рубки дерев вже вказує на недостатні дії щодо захисту земель лісового фонду, наданих в постійне користування.

Суд зауважує, що надання земель лісу в користування певної особи покладає обов`язок на таку особу щодо забезпечення охорони лісу, а також відповідальність за незаконну рубку, в тому числі і невстановленими особами.

А тому, відповідач як постійний користувач несе цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства, що мало наслідком незаконну порубку дерев.

Відповідно до статті 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

У межах досудового розслідування кримінального провадження №12025181050000338 від 23.09.2025, Рівненським відділенням Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз проведено судову інженерно-екологічну експертизу, висновок якої додано до позовної заяви.

Згідно висновку №5095-Е від 10.12.2025, експертом документально та розрахунково підтверджено розмір шкоди заподіяної внаслідок незаконної порубки 119 дерев породи "сосна" в кварталі 60 Озерецького лісництва Рафалівського надлісництва філії "Поліський лісовий офіс" ДП "Ліси України" у сумі 992 749 грн 91 коп.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду (стаття 1 Закону України "Про судову експертизу").

Підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб (стаття 1 Закону України "Про судову експертизу").

Відповідно до частини третьої статті 98, частини першої статті 101 ГПК України висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Водночас, колегія суддів відзначає, що та обставина, що експертиза проведена не за ухвалою суду у справі, що переглядається, не є підставою вважати її недопустимим доказом, оскільки особа, яка проводила цю експертизу є атестованим судовим експертом, обізнана про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок за статтями 384, 385 КК України, сам висновок є в достатній мірі інформативним щодо предмета доказування, а отже є допустимим письмовим доказом у справі, який слід оцінити у сукупності із іншими доказами у справі (постанови Верховного Суду від 11.05.2022 у справі № 450/3032/19, від 07.02.2024 у справі № 201/11458/20).

Чинне процесуальне законодавство не встановлює заборону щодо використання під час розгляду цивільної справи доказів, отриманих у межах інших проваджень.

Господарські суди при вирішенні господарських спорів мають досліджувати на загальних умовах і висновки судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи, в тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної (постанова Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 907/651/17).

Висновок судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи оцінюється господарським судом у вирішенні господарського спору на загальних підставах як доказ зі справи, за умови, що цей висновок містить відповіді на питання, які виникають у такому спорі, і поданий до господарського суду в належним чином засвідченій копії (постанова Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 918/36/19).

Крім цього, згідно підпункту 1.2.2, п. 1.2 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (далі - Інструкція), основними видами (підвидами) експертизи є, зокрема, інженерно-технічна, до якої віднесено, серед іншого інженерно-екологічна експертиза.

Відповідно до п. 1.4 Інструкції, під час проведення експертиз (експертних досліджень) з метою виконання певного експертного завдання експертами застосовуються відповідні методи дослідження, методики проведення судових експертиз, а також нормативно-правові акти та нормативні документи (міжнародні, національні та галузеві стандарти, технічні умови, правила, норми, положення, інструкції, рекомендації, переліки, настановчі документи Держспоживстандарту України), а також чинні республіканські стандарти колишньої УРСР та державні класифікатори, галузеві стандарти та технічні умови колишнього СРСР, науково-технічна, довідкова література, програмні продукти тощо. Визначення способу проведення експертизи (вибір певних методик, (методів дослідження)) належить до компетенції експерта.

Відповідно до висновку №5095-Е від 10.12.2025, розрахунок проводився згідно поданих на дослідження матеріалів справи з врахуванням вихідних даних наданих на дослідження в межах спеціальних знань експерта з інженерно-екологічного виду досліджень: постанову про призначення судової інженерно-екологічної експертизи від 15.10.2025; копії протоколу огляду місця події від 02.10.2025; копії польової перелікової відомості зрубаних дерев в кварталі 60 Озерецького лісництва Рафалівського надлісництва філії "Поліський лісовий офіс" ДП "Ліси України"; копії прогнозованого розрахунку розміру шкоди, заподіяною незаконною вирубкою дерев в кварталі 60 Озерецького лісництва Рафалівського надлісництва філії "Поліський лісовий офіс" ДП "Ліси України".

Крім того, розмір шкоди, заподіяний лісу, визначений на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу".

Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу" затверджено такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами, в тому числі незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту (додаток 1).

Колегія суддів повторно вказує, що в цьому випадку відповідач несе відповідальність за порушення лісового законодавства, як постійний лісокористувач, вина якого полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконної рубки на підвідомчій йому ділянці лісового фонду.

Тому суд відхиляє доводи скаржника, що постанова Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу" передбачає розрахунок шкоди завданої незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев, а не шкоди завданої внаслідок незабезпечення збереження лісів і лісових насаджень.

Посилання скаржника на те, що вказаний висновок експерта не містить вказівки на те, що його підготовлено для подання до суду, що суперечить ч. 5 ст. 101 ГПК України, відхиляється судом апеляційної інстанції, оскільки висновок судової інженерно-екологічної експертизи №5095-Е від 10.12.2025 за своєю суттю не є висновком, складеним на замовлення учасника справи № 918/319/26, а відповідна судова інженерно-екологічна експертиза була проведена в межах кримінальної справи, а наданий за її результатом висновок долучений прокурором до матеріалів справи як доказ.

Таким чином, сума збитків, встановлена у висновку експерта за результатом проведення судової інженерно-екологічної експертизи №5095-Е від 10.12.2025, який є належним, допустимим та достовірним доказом, яким підтверджено розмір заподіяної шкоди.

В той же час, відповідач не подав, ні доказів на спростування саме тієї суми збитків, що зазначена в експертному висновку, ні контррозрахунку такої суми, а лише вказує про недопустимість та неналежність такого доказу, як згаданий вище висновок експерта. Також відповідачем не спростовано вхідні дані, котрі використані експертом при обрахунку розміру шкоди.

Доводи скаржника про те, що позивач не звертався до Державної екологічної інспекції Поліського округу з метою проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю), колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

Наявність вини відповідача та факт незаконної порубки дерев у цій справі підтверджуються долученими до позовної заяви доказами, зібраними у межах кримінального провадження №12025181050000338.

При цьому, чинним Кримінальним процесуальним кодексом України не передбачено обов`язку позивача у справі звертатися до Державної екологічної інспекції з метою проведення позапланового контрольного заходу як умови для збирання доказів чи подальшого звернення до суду з відповідним позовом.

Суд зауважує, що акт перевірки Державної екологічної інспекції не є єдиним чи обов`язковим доказом факту порушення та підставою для визначення розміру шкоди, а відсутність такої перевірки не виключає можливості доведення відповідних обставин іншими належними та допустимими доказами, оціненими судом у їх сукупності. Таким чином, відсутність акту перевірки не спростовує факту порушення та не впливає на правомірність заявлених позовних вимог про відшкодування шкоди.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що за результатом розгляду справи, з огляду на надані сторонами спору докази, була надана їм правова оцінка у їх сукупності та встановлено наявність складу правопорушення, а саме: незаконної порубки дерев на підвідомчій відповідачу території, що свідчить про протиправність поведінки постійного лісокористувача; шкоди, розмір якої доказово підтверджено; причинно-наслідкового зв`язку шкоди з протиправною поведінкою відповідача, адже заподіяння збитків зумовлено невиконанням ним обов`язку щодо здійснення заходів з охорони лісів від незаконних рубок. Разом з тим, відповідачем не доведено відсутності своєї вини у заподіянні шкоди у повному розмірі.

При цьому, як судом першої інстанції, так і апеляційним господарським судом при перегляді рішення враховано усталену позицію Верховного Суду, викладену в постановах, ухвалених за подібних правовідносин.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що скаржник був почутим і йому надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного провадження тому, відсутні правові підстави для її задоволення.

З урахуванням викладеного в сукупності, апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог, а як наслідок про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, рішення Господарського суду Рівненської області від 11.06.2026 у справі № 918/319/26 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" - без задоволення.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 11.06.2026 у справі № 918/319/26 - без змін.

2. Справу № 918/319/26 надіслати Господарському суду Рівненської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "10" вересня 2026 р.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Мельник О.В.