Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №910/3101/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2026 р. Справа№ 910/3101/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Мальченко А.О.

секретар судового засідання: Линник А.М.

за участю представників: згідно з протоколом судового засідання від 10.09.2026,

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Гарантований покупець»

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 (повне рішення складено 08.07.2025) та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2025

у справі №910/3101/25 (суддя Грєхова О.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут»

до Акціонерного товариства «Гарантований покупець»

про стягнення 24 036 442,21 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» (далі, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Гарантований покупець» (далі, відповідач або Гарантований покупець) про стягнення 24 036 442,21 грн, з яких 8 079 155,47 грн 3% річних та 15 957 286,74 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором про забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг №2295/02/21 від 15.09.2021 у частині здійснення розрахунків.

Короткий зміст оскаржених рішення та додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви їх прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 у справі №910/3101/25 позов задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» 3% річних у розмірі 8 079 155 грн 47 коп., інфляційні втрати у розмірі 15 957 286 грн 74 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 288 437 грн 32 коп.

Приймаючи рішення, суд установив, що рішенням Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 у справі №910/18154/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2024, встановлено неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором в частині сплати за надані у липні-вересні 2023 року послуги та встановлено основну заборгованість у розмірі 47 438 839,16 грн, на яку позивачем у даній справі нараховано та заявлено до стягнення 3% річних та інфляційні втрати на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Заборгованість у розмірі 47 438 839,16 грн сплачена відповідачем відповідно до платіжних інструкцій від 29.08.2024 на суму 690 973,76 грн, від 30.08.2024 на суму 1 599 473,79 грн та 439 382,13 грн, від 11.09.2024 на суму 734 175,86 грн, від 16.09.2024 на суму 95 976,71 грн, від 17.09.2024 на суму 2 664 676,45 грн, від 18.09.2024 на суму 1 895 054,52 грн, від 27.09.2024 на суму 1 830 758,89 грн, від 30.09.2024 на суму 1 830 758,89 грн, від 15.10.2024 на суму 1 830 758,89 грн, від 18.10.2024 на суму 366 151,78 грн, від 28.10.2024 на суму 1 830 758,89 грн, від 30.10.2024 на суму 3 661 517,77 грн, від 05.11.2024 на суму 1 830 758,89 грн, від 12.11.2024 на суму 1 830 758,89 грн, від 20.11.2024 на суму 1 830 758,89 грн, від 22.11.2024 на суму 2 207 195,68 грн, від 27.11.2024 на суму 3 661 517,77 грн, від 29.11.2024 на суму 1 098 455,33 грн, від 04.12.2024 на суму 1 830 758,89 грн, від 10.12.2024 на суму 1 830 758,89 грн, від 12.12.2024 на суму 1 830 758,89 грн, від 19.12.2024 на суму 1 830 758,89 грн, від 23.12.2024 на суму 1 830 758,88 грн, від 24.12.2024 на суму 6 355 180,94 грн.

Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості за послуги, отримані у липні-вересні 2023 року, судом встановлено, що обґрунтованими є вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 3 216 717,17 грн та інфляційних втрат у розмірі 6 764 458,99 грн.

У свою чергу, щодо вимог позивача про стягнення за інший спірний період (листопад 2023 року – січень 2025 року включно) інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання зобов`язань по Договору за період надання послуги: листопад 2023 року - січень 2025 року у розмірі 9 192 827,75 грн та 4 862 438,30 грн відповідно, суд встановив, що відповідачем порушено взяті на себе зобов`язання за Договором в частині здійснення розрахунків у визначені Договором строки за надані у період з листопада 2023 року по січень 2025 року включно послуги. Встановивши факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання за договором, суд, дослідивши здійснений позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми 3% річних та інфляційних втрат, з огляду на ненадання відповідачем власного контррозрахунку, встановив, що стягненню з відповідача підлягають за цей період надання послуг інфляційні втрати в розмірі 9 192 827,75 грн та 3% річних у розмірі 4 862 438,30 грн.

Водночас, ухвалюючи рішення, суд відхилив посилання відповідача на те, що відповідно до умов Договору та підпункту 2 пункту 8 Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою КМУ від 05.06.2019 №483, існує відкладальна обставина, яка звільняє відповідача від обов`язку оплати за надані послуги, з огляду на встановлені судом обставини у справі №910/18154/23 щодо недоведеності існування заборгованості позивача перед ДП «НАЕК «Енергоатом» за поставлену електричну енергію згідно з пунктом 5 Положення про ПСО. Враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів наявності такої заборгованості, відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах у цій справі підпункту 2 пункту 8 Положення про ПСО.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 14.07.2025 у справі №910/3101/25 присуджено до стягнення з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн 00 коп.

Ухвалюючи додаткове рішення, суд зазначив, що подані позивачем документи на підтвердження факту понесення ним витрат на професійну правничу допомогу в сумі 200 000,00 грн не є безумовною підставою для відшкодування їх в зазначеному розмірі з позивача, адже цей розмір має бути не лише доведений, документально обґрунтований, а й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Суд врахував, що в провадженні Господарського суду міста Києва перебували справи за позовами представника позивача (адвоката) до Гарантованого покупця, предметом яких є стягнення заборгованості з ДП «Гарантований Покупець» на користь цього ж позивача, а отже, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у даній справі, обсяг і обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності і необхідності) та розумності їхнього розміру, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу в сумі 20 000,00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, 25.07.2025 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду Державне підприємство «Гарантований покупець» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд відстрочити сплату судового збору за подання цієї апеляційної скарги до ухвалення Північним апеляційним господарським судом постанови у цій справі. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 у справі №910/3101/25 повністю та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю. Скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2025 у справі №910/3101/25 в задоволеній частині та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

Скаржник зазначає, що судове рішення прийняте без урахування всіх обставин справи, на яких наголошував відповідач, порушено норми процесуального права, а також неправильно застосовано норми матеріального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до такого:

- судом не враховано наявність відкладальної обставини, передбаченої пп. 2 п. 8 Положення про ПСО (наявність заборгованості ПУП (позивача) перед «НАЕК «Енергоатом», яка підтверджена листами НАЕК «Енергоатом» та рішенням Господарського суду Волинської області від 10.07.2024 у справі №903/1252/23, залишеному без змін постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 у справі №903/1252/23). Факт наявності заборгованості позивача перед НАЕК «Енергоатом» виключав можливість проведення своєчасної та повної оплати відповідача за Договором. При цьому відповідач наголошує, що відсутній будь-який взаємозв`язок між фактом проведення чи не проведення обумовлених електронних аукціонів та розрахунками між учасниками ПСО, адже відкладальна обставина стосується виключно строку виконання грошових зобов`язань між постачальниками універсальних послуг та гарантованим покупцем;

- позивач здійснює некоректні нарахування 3% річних та інфляційних втрат. Відповідно до пункту 7 Договору оплата постачальнику здійснюється у шість етапів, п`ять з яких – авансові платежі, а шостий – за фактично надану послугу. При цьому шостий платіж згідно з пунктом 7 Договору розраховується як різниця між вартістю послуг (з ПДВ) за розрахунковий місяць відповідно до акта приймання-передачі послуг за розрахунковий місяць за формою, наведеною у додатку 6 до цього договору, та сумою перших п`яти платежів. Таким чином, на момент підписання акта приймання-передачі послуг планові обсяги замінюються на фактичні, відповідно у Гарантованого покупця відсутні будь-які зобов`язання щодо здійснення оплат за першим-п`ятим платежем згідно з договором. Скаржник при цьому посилається на висновки, наведені у постанові Верховного Суду від 18.07.2024 у справі №910/1083/23. Однак, позивачем нараховувалися 3% річних та інфляційні втрати за період після заміни прогнозних обсягів на фактичні;

- у спірних правовідносинах при нарахуванні інфляційних втрат діє правило округлення величини індексу інфляції до десяткового числа після коми. Однак, у всіх рядках свого розрахунку позивач застосував сукупний індекс інфляції, заокруглений не до десятих (одного знака після коми), а до «мільйонних» (шести знаків після коми);

- у разі якщо суд дійде висновку про наявність підстав для стягнення 3% річних та інфляційних втрат, відповідач просить зменшити їх розмір до 1% від стягнутої суми;

- скаржник просить відмовити у покладенні на нього витрат на правничу допомогу, заявлених у клопотанні позивача в повному обсязі, з огляду на очевидно надмірний розмір витрат на правничу допомогу, що заявляються позивачем до стягнення, неспіврозмірність розміру таких вимог категорії справи, очевидне завищення наведеної позивачем у заяві кількості часу, витраченого адвокатом на правничу допомогу, складання документів, що не були необхідними для розгляду даної справи, невідповідність заявленої тривалості судових засідань та як наслідок необґрунтованість їх вартості.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

09.09.2025 від позивача через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач просить суд апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У відзиві позивач наголосив на такому:

- доводи скаржника стосовно того, що позивач у розрахунку трьох процентів річних та інфляційних втрат неправомірно здійснював нарахування цих платежів на планові обсяги послуг після підписання актів приймання-передачі послуг за розрахункові періоди, не відповідають матеріалам справи та не підтверджені належними доказами. Умови укладеного Договору підтверджують те, що хоч в актах приймання-передачі послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів за період з листопада 2023 року по січень 2025 року включно дійсно зазначено останній день календарного місяця, однак це не свідчить про те, що такі акти були підписані в останній календарний день відповідного місяця, що зокрема випливає зі змісту пункту 10 договору та підтверджується наявними матеріалами у справі. Останній календарний день місяця, зазначений в актах приймання передачі послуги за період з листопада 2023 року по січень 2025 року включно, є датою складання таких актів, проте не датою підписання сторонами вказаних актів. Оскільки укладеним між сторонами Договором визначений саме такий порядок розрахунків за надану послугу як оплата планових платежів та оплата за актом приймання-передачі послуги, то невиконання або неналежне виконання відповідачем як зобов`язання з оплати планового обсягу на умовах попередньої оплати, так і зобов`язання з оплати фактичного обсягу послуги, отриманої за розрахунковий місяць, є порушенням виконання грошового зобов`язання і передбачає застосування правових наслідків порушення зобов`язання та настання відповідальності за порушення грошового зобов`язання, зокрема, згідно з нормами статті 625 Цивільного кодексу України. Це узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.01.2025 у справі №914/2543/23;

- стосовно доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, щодо наявності відкладальної обставини при проведенні розрахунків за Договором, то позивач звертає увагу суду на те, що Верховний Суд у справі №910/1294/23 виснував, що визначена підпунктом 2 пункту 8 Положення про ПСО, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 №483, відкладальна обставина може бути застосована виключно у разі наявності у постачальника універсальних послуг заборгованості перед ДП «НАЕК «Енергоатом» за результатами проведення електронних аукціонів, доказів про наявність якої відповідач суду не надав. Крім того, позивач звертає увагу апеляційного суду на те, що судом першої інстанції встановлено, що протягом усього спірного періоду між сторонами цього спору проводилося зарахування зустрічних однорідних вимог (в частині основного боргу по договору про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг) з огляду на зміст статті 601 Цивільного кодексу України. Таким чином, відповідач, здійснюючи зарахування зустрічних однорідних вимог, та одночасно стверджуючи, що строк виконання зобов`язань по договору не настав в силу існування відкладальної обставини, суперечить своїй попередній поведінці, оскільки цивільне законодавство України не дозволяє припинити зарахуванням зобов`язання, строк виконання якого не настав (стаття 601 Цивільного кодексу України);

- у своїй апеляційній скарзі відповідач зазначає, що позивачем нібито невірно здійснено розрахунок інфляційних втрат з огляду на незаокруглення індексу інфляції до десяткового значення після коми. Проте, відповідач на підтвердження свого доводу не навів у своєму відзиві будь-якого контррозрахунку інфляційних втрат, не зазначив, на яку саме суму помилився позивач, здійснюючи свій розрахунок, і в якому періоді. При цьому слід наголосити на тому, що власний розрахунок інфляційних втрат позивач здійснював за допомогою інструменту «Калькулятори» системи інформаційно-правового забезпечення «ЛІГА:ЗАКОН», що є усталеною практикою (до прикладу, постанова Верховного Суду від 05 грудня 2023 року у справі № 921/481/22);

- зменшення розміру інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України, не передбачено положеннями чинного законодавства України взагалі, а можливість зменшення відсотків річних передбачена виключно одиничною судовою практикою Великої Палати Верховного суду України в постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, яка не є релевантною до цієї справи з огляду на те, що у справі №902/417/18 позивачем була заявлена до стягнення з відповідача сума річних у визначеному сторонами за договором розмірі від простроченої суми (договірний розмір річних), який був значно більший 3% річних, а у даній справі позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України (розмір річних визначений нормою права), у зв`язку з чим спірні правовідносини у справах не є подібними.

Позивачем у відзиві наведено також попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи у суді апеляційної інстанції – 150 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Докази розміру витрат на професійну правничу допомогу, які ТОВ «Волиньелектрозбут» сплатило або має сплатити, будуть надані господарському суду у строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.07.2025 апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2025 у справі №910/3101/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя – Іоннікова І.А., судді: Коробенко Г.П., Кравчук Г.А.

Судом установлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/3101/25; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

07.08.2025 матеріали справи №910/3101/25 надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані судді-доповідачу.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-07/408/25 від 13.08.2025 у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку відповідно до підпункту 2.3.43, 2.3.44 пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/3101/25.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.08.2025 апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2025 у справі №910/3101/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Гарантований покупець» в частині оскарження додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2025 у справі №910/3101/25, призначено до розгляду апеляційну скаргу в цій частині на 16.09.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2025 апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» в частині оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 у справі №910/3101/25 залишено без руху. Роз`яснено Державному підприємству «Гарантований покупець», що протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник має право усунути вказані недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору у розмірі 432 655,96 грн.

26.08.2025 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від Державного підприємства «Гарантований покупець» надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено платіжну інструкцію №936 від 25.08.2025 про сплату судового збору у розмірі 432 655,96 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Гарантований покупець» в частині оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 у справі №910/3101/25, призначено до розгляду апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» в частині оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 у справі №910/3101/25 на 16.09.2025.

15.09.2025 через підсистему «Електронний суд» від Державного підприємства «Гарантований покупець» до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №910/3101/25 до закінчення перегляду Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду справи №910/881/24.

В обґрунтування заявленого клопотання відповідач зазначав, що одним із ключових питань, яке підлягає дослідженню в межах розгляду даної справи, є наявність чи відсутність відкладальної обставини при розрахунку відповідача перед позивачем за послуги спірного періоду.

Правова позиція позивача з посиланням на судову практику Верховного Суду, зокрема, у справах №910/1294/23, №910/13208/23 №910/11864/23 та інших зводилась до того, що відкладальна обставина може бути застосована виключно у разі наявності у постачальника універсальних послуг заборгованості перед «НАЕК «Енергоатом» за результатами проведення електронних аукціонів. Скаржник звернув увагу на те, що Верховний Суд в аналогічній справі №910/881/24 за позовом іншого постачальника універсальних послуг – ТОВ «Черкасиенергозбут» не погодився з такими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 25.01.2024 у справі №910/1294/23 стосовно застосування пп. 8 пункту 2 Положення про ПСО та підтримав позицію Гарантованого покупця, вказану у заявах по суті у даній справі, що наявність чи відсутність електронних аукціонів жодним чином не впливає на розрахунки сторін за договором, а відсутність електронних аукціонів не може нівелювати дію відкладальної обставини, визначеної зазначеним вище пунктом Положення та із зазначених підстав передав справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

У судове засідання, призначене на 16.09.2025, з`явилися представники позивача та відповідача.

Суд у судовому засіданні 16.09.2025 розпочав розгляд заявленого представником відповідача клопотання про зупинення провадження у справі №910/3101/25, заслухавши при цьому пояснення представників сторін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2025 у розгляді апеляційної скарги Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2025 у справі №910/3101/25 оголошено перерву до 21.10.2025.

У судове засідання 21.10.2025 з`явилися представники позивача та відповідача.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2025 клопотання Державного підприємства «Гарантований покупець» про зупинення провадження у справі задоволено, зупинено провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2025 у справі №910/3101/25 до закінчення перегляду в касаційному порядку Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №910/881/24, зобов`язано сторони повідомити Північний апеляційний господарський суд про результати розгляду Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №910/881/24, надати відповідні процесуальні документи.

01.06.2026 через підсистему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» надійшли додаткові пояснення у справі, в яких, зокрема, викладено клопотання про поновлення провадження у справі №910/3101/25, мотивоване тим, що постановою Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №910/881/24 від 06.02.2026 касаційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2024 у справі №910/881/24 скасовано, справу №910/881/24 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

У додаткових поясненнях позивач вказав, що з огляду на висновки, сформульовані Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 06.02.2026 у справі №910/881/24, у межах цієї справи підлягають перерахунку інфляційні втрати та проценти річних, стягнення яких є предметом спору. У поясненнях позивач надає оновлені розрахунки нарахованих інфляційних втрат та процентів річних, вказуючи, що нарахування інфляційних втрат у розмірі 6 764 458,99 грн та процентів річних у розмірі 3 216 717, 17 грн, що відображені у Додатку № 1 до позовної заяви (за порушення зобов`язань з оплати послуг, наданих у липні 2023 року – вересні 2023 року), були проведені за період з 27.10.2023 по 23.12.2024, тобто протягом періоду, коли у позивача була відсутня заборгованість перед ДП «НАЕК Енергоатом» за період липень-вересень 2023 року, нарахування, а отже є правомірними та не залежать від висновків, викладених Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 06.02.2026 у справі №910/881/24. Водночас щодо нарахувань інфляційних втрат та процентів річних, відображених у Додатку № 2 до позовної заяви (період нарахувань: листопад 2023 року – січень 2025 року), позивач з урахуванням висновків ОП ВС, викладених у постанові від 06.02.2026 у справі №910/881/24, надає оновлені розрахунки, згідно з якими розмір 3% річних за грудень 2023 року – 49 975,30 грн; за травень 2024 року – 20 356,07 грн; за червень 2024 року – 69 258,35 грн; за липень 2024 року – 101 534,58 грн; за серпень 2024 року – 111 106,96 грн; за вересень 2024 року – 82 554,15 грн; за жовтень 2024 року – 29 085,93 грн; за січень 2025 року – 216 129,94 грн. Всього за вказаний період - 680 001,28 грн 3% річних. Підсумовуючи викладене, позивач зазначає, що загалом відповідач на користь позивача повинен сплатити за прострочення виконання грошових зобов`язань по Договору 3% річних, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, у розмірі 3 896 718,45 грн, а також інфляційні втрати, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, у розмірі 6 764 458,99 грн.

Крім того, до письмових пояснень Товариство з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» додало платіжні інструкції, додаткові угоди до договору купівлі-продажу електричної енергії, укладеного з ДП «НАЕК «Енергоатом», які підтверджують конкретні дати погашення заборгованості позивача перед АТ «НАЕК «Енергоатом» за спірні розрахункові періоди, які просить долучити до матеріалів справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2026 поновлено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2025 у справі №910/3101/25, розгляд апеляційної скарги призначено на 14.07.2026.

10.07.2026 від відповідача через підсистему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення у справі щодо дії відкладальної обстави, з урахуванням висновків, викладених у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 06.02.2026 у справі №910/881/24. Відповідач пропонує застосовувати правові висновки ОП КГС у справі №910/881/24 шляхом прив`язки заборгованості у розрахунках між ПУП та НАЕК «Енергоатом» та між ПУП і Гарантованим покупець. На думку відповідача з урахуванням позиції ОП КГС, викладеної у постанові від 06.02.2026 у справі №910/881/24, відкладальну обставину слід розуміти таким чином, що у разі допущення ПУП заборгованості перед НАЕК «Енергоатом» за вказаним договором настає відкладальна обставина у розрахунках між Гарантованим покупцем та ПУП. Вказана відкладальна обставина триває до моменту погашення заборгованості ПУП перед НАЕК «Енергоатом».

Відповідач просить долучити до матеріалів справи листи ДП «Гарантований покупець» від 24.03.2026 №15/1144 «Щодо надання інформації про стан розрахунків» на адресу АТ «НАЕК «Енергоатом» та лист-відповідь АТ «НАЕК «Енергоатом» від 07.04.2026 №50-1421/12-вих «Щодо надання інформації про стан розрахунків» позивача з АТ «НАЕК «Енергоатом» за період з березня 2022 року по січень 2025 року.

З огляду на отриману від АТ «НАЕК «Енергоатом» інформацію про дати погашення заборгованості позивачем перед АТ «НАЕК «Енергоатом» відповідач вказує, що нарахування 3% річних та інфляційних втрат можливо здійснювати в будь-якому випадку не раніше з таких дат: за травень-жовтень 2023 року - 18.05.2024 – 3% річних та 16.04.2024 інфляційні втрати; за листопад 2023 року – 28.12.2023; за грудень 2023 року – 29.12.2023; за січень 2024 року – 16.02.2024; за лютий 2024 року – 21.03.2024; за березень 2024 року – 27.04.202; за квітень 2024 року – 25.05.2024; за травень 2024 року – 25.06.2024; за червень 2024 року – з моменту виникнення; за липень 2024 року – з моменту виникнення; за серпень 2024 року – з моменту виникнення; за вересень 2024 року – з моменту виникнення; за жовтень 2024 року – з моменту виникнення; за листопад 2024 року – з моменту виникнення; за грудень 2024 року – з моменту виникнення; за січень 2024 року – з моменту виникнення по 13.03.2025 включно.

Із урахуванням наведеного Гарантований покупець підготував оновлений контррозрахунок, який долучено до додаткових пояснень від 10.07.2026.

Щодо розбіжностей у розрахунках позивача та відповідача, скаржник вказав, що при розрахунку 3% річних позивачем не було враховано дію наказу Міністерства енергетики України від 24.01.2023 №22, відповідно до якого зобов`язання Гарантованого покупця щодо оплати прогнозної вартості послуги зменшується на суму заборгованості ТОВ «Волиньелектрозбут» перед Гарантованим покупцем за куплену у попередніх розрахункових періодах на виконання наказу Міністерства енергетики України від 21.03.2022 №132 електричну енергію, з подальшим врахуванням такої заборгованості при зарахуванні зустрічних вимог.

Також у поясненнях від 10.07.2026 відповідач просив залучити до участі у справі №910/3101/25 Акціонерне товариство «Гарантований покупець» (01032, Київ, вул. Симона Петлюри, 27, ідентифікаційний код юридичної особи: 43068454) в якості відповідача, як правонаступника Державного підприємства «Гарантований покупець». У судове засідання 14.07.2026 з`явилися представники позивача та відповідача.

За результатами розгляду у судовому засіданні 14.07.2026 заяви відповідача про заміну сторони її правонаступником, суд установив таке.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.02.2024 №74-р «Питання перетворення державного підприємства «Гарантований покупець» в акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого належать державі» вирішено, зокрема, реорганізувати державне підприємство «Гарантований покупець» (код згідно з ЄДРПОУ 43068454) шляхом перетворення в акціонерне товариство «Гарантований покупець», 100 відсотків акцій у статутному капіталі якого належать державі та не підлягають приватизації або відчуженню в інший спосіб.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2025 №1633 «Про утворення акціонерного товариства «Гарантований покупець» утворено акціонерне товариство «Гарантований покупець», 100 відсотків акцій якого належать державі, шляхом перетворення державного підприємства «Гарантований покупець» (код згідно з ЄДРПОУ 43068454). Також зазначеною постановою Кабінету Міністрів України затверджено Статут акціонерного товариства «Гарантований покупець» (далі - Статут).

Згідно з пунктами 1, 2 Статуту акціонерне товариство «Гарантований покупець» утворено в результаті реорганізації шляхом перетворення державного підприємства «Гарантований покупець» відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.02.2024 №74 «Питання перетворення державного підприємства «Гарантований покупець» в акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого належать державі». Товариство є правонаступником майна, усіх майнових та немайнових прав та обов`язків державного підприємства «Гарантований покупець» із дня його державної реєстрації.

21.04.2026 проведена державна реєстрація юридичної особи - акціонерного товариства «Гарантований покупець», а також державна реєстрація припинення державного підприємства «Гарантований покупець», що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до статті 52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане з переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається переважно у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника.

Здійснення правонаступництва є результатом наявності визначеного юридичного складу, тобто сукупності юридичних фактів, необхідних і достатніх для того, щоб отримати відповідний ефект - наступництво в правах та обов`язках.

Для процесуального правонаступництва юридичної особи, яка є стороною чи третьою особою у судовому процесі, необхідне встановлення або правонаступника такої юридичної особи внаслідок її припинення шляхом реорганізації, або правонаступника окремих її прав чи обов`язків внаслідок заміни сторони у відповідному зобов`язанні. В обох випадках для встановлення процесуального правонаступництва юридичної особи суд має визначити підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав та обов`язків, який перейшов до правонаступника у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 264/5957/17).

Відповідно до частини 1 статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Статтею 106 Цивільного кодексу України передбачено, що злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

Отже, законодавець визначив дві форми припинення юридичної особи - в результаті реорганізації або в результаті ліквідації, а також визначив наслідки припинення юридичної особи в результаті реорганізації, які, на відміну від припинення юридичної особи в результаті ліквідації, полягають, зокрема, у переході майна, прав і обов`язків до правонаступників.

Із урахуванням викладеного, розглянувши заяву Акціонерного товариства «Гарантований покупець» про заміну сторони її правонаступником та додані до цієї заяви документи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення, про що у судовому засіданні 14.07.2026 було оголошено протокольну ухвалу.

Також у судовому засіданні суд, заслухавши пояснення представників сторін, оголосив протокольну ухвалу про долучення до матеріалів справи нових доказів – документів, долучених позивачем до пояснень від 01.06.2026, та відповідачем до пояснень від 10.07.2026.

При долученні відповідних документів до матеріалів справи на стадії апеляційного провадження суд урахував те, що сторони проти їх долучення до справи не заперечували, а відповідні докази необхідні для повного та всебічного з`ясування обставин справи №910/3101/25 з огляду на правові висновки, викладені у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 06.02.2026 у справі №910/881/24, до розгляду якої ухвалою від 21.10.2025 зупинялося апеляційне провадження у справі №910/3101/25.

У судовому засіданні суд заслухав пояснення представників сторін з урахуванням правових висновків, викладених у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2026 у справі №910/881/24.

Протокольною ухвалою від 14.07.2026 у розгляді справи було оголошено перерву до 01.09.2026.

У судове засідання, призначене на 01.09.2026, до суду апеляційної інстанції з`явилися представники позивача та відповідача.

Після закінчення судових дебатів суд у судовому засіданні 01.09.2026 оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, зазначивши, що його проголошення відбудеться у судовому засіданні 10.09.2026 о 09 год. 40 хв.

У судовому засіданні 10.09.2026 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

15 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» (далі – постачальник, позивач) та Державним підприємством «Гарантований покупець» (далі – замовник, відповідач) (правонаступником якого є Акціонерне товариство «Гарантований покупець») укладено Договір про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг №2295/02/21 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язується надавати замовнику послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів (далі - послуги), а замовник зобов`язується отримувати надані постачальником послуги та оплачувати їх вартість на умовах та в порядку, визначеному цим договором та Положенням про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженим постановою КМУ від 05.06.2019 №483.

Відповідно до пункту 3 Договору в редакції додаткової угоди від 01.06.2023 №1701/04/23 строк надання послуг - з 01.10.2021 по 31.12.2023.

Загальна вартість послуг за цим договором визначається як сумарна вартість послуг, які надаються постачальником кожного розрахункового періоду протягом строку дії цього договору, крім того - податок на додану вартість. Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (пункт 4 Договору).

Пунктами 5, 6 Договору визначено, що прогнозна вартість послуг у відповідному місяці розраховується постачальником універсальних послуг відповідно до додатка 5 Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії. До 15 числа місяця, що передує розрахунковому періоду, постачальник надсилає на електронні адреси замовника інформацію за формою, наведеною у додатку 5 до цього договору, в електронному вигляді з накладенням кваліфікаційного електронного підпису з подальшим надсиланням на поштову адресу одного примірника оригіналу.

Згідно з пунктом 7 Договору оплата постачальнику вартості послуг здійснюється замовником шляхом перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника таким чином:

перший платіж - за три банківські дні до розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);

другий платіж - до 3 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);

третій платіж - до 9 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);

четвертий платіж - до 15 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);

п`ятий платіж - до 21 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);

шостий платіж - до 14 (включно) числа місяця, що настає за розрахунковим періодом у розмірі, який визначається як різниця між вартістю послуг (з податком на додану вартість) за розрахунковий місяць відповідно до акта приймання-передачі послуг за розрахунковий місяць за формою, наведеною у додатку 6 до цього договору, та сумою перших п`яти платежів.

У разі, якщо дата платежу припадає на вихідний/святковий день, такий платіж здійснюється на наступний робочий день після такого вихідного/святкового дня.

Якщо сумарна сплата замовником постачальнику прогнозної вартості за розрахунковий місяць (сума перших п`яти платежів) перевищує вартість послуги, що зазначена в акті приймання-передачі послуг, постачальник здійснює повернення замовнику різниці до 15 (включно) числа місяця, що настає за розрахунковим періодом.

Згідно з пунктом 8 Договору фактична вартість послуг у відповідному місяці розраховується постачальником універсальних послуг відповідно до додатка 5 Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії на підставі фактичних даних.

Відповідно до пункту 9 Договору до 10 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, постачальник універсальних послуг надсилає на електронні адреси замовника інформацію за формами, наведеними у додатках 1-4 до цього договору, в електронному вигляді з накладенням кваліфікаційного електронного підпису з подальшим надсиланням на поштову адресу по одному примірнику оригіналу.

Пунктом 10 Договору передбачено, що факт надання та отримання послуг підтверджується актом приймання-передачі послуг. Постачальник надсилає не пізніше 11 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, замовнику з накладенням кваліфікованого електронного підпису уповноваженої особи акт приймання-передачі послуг, складений на підставі фактичної вартості наданих послуг у розрахунковому періоді. Замовник розглядає акт приймання-передачі послуг та у разі відсутності-зауважень підписує його кваліфікованим електронним підписом уповноваженої особи протягом двох робочих днів з дня отримання акта приймання-передачі послуг або надсилає постачальнику обґрунтовану відмову від його підписання із зазначенням причин відмови, які повинні бути усунені. Постачальник надсилає не пізніше 12 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, замовнику Поштою або передає через уповноваженого представника постачальника два примірники підписаних із своєї сторони акта приймання-передачі послуг. Замовник протягом трьох робочих днів після отримання оригіналів акта приймання-передачі послуг підписує їх та повертає один оригінал на адресу постачальника.

У підпункті 1 пункту 12 Договору вказано, що постачальник має право отримувати оплату вартості послуг, з урахуванням вимог підпункту 2 пункту 8 Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії.

Відповідно до підпункту 2 пункту 13 Договору замовник зобов`язався здійснювати в повному обсязі оплату послуг у порядку, визначеному пунктом 7 цього договору.

Пунктом 16 Договору закріплено, що замовник звільняється від відповідальності, передбаченої цим пунктом договору, у разі несвоєчасної та/або неповної оплати виробниками гарантованому покупцю наданих послуг відповідно до пункту 8 Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 №483 (зі змінами).

Цей договір набирає чинності з 15.09.2021 та діє до 31.12.2023 (пункт 34 Договору в редакції додаткової угоди від 01.06.2023 №1701/04/23).

Під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони керуються законодавством, зокрема, Законом України «Про ринок електричної енергії» (пункт 29 Договору).

У листопаді 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» зверталось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Державного підприємства «Гарантований покупець» про стягнення 347 804 187,99 грн заборгованості за Договором про забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг №2295/02/21 від 15.09.2021 (справа №910/18154/23), з яких основна заборгованість у розмірі 238 222 288,29 грн за період липень-вересень 2023 року, 3% річних у розмірі 23 368 647,96 грн та інфляційні втрати у розмірі 86 213 251,74 грн за період з 05 березня 2022 року по 26 жовтня 2023 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 у справі №910/18154/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2024, позовні вимоги задоволено частково та присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача основну заборгованість у розмірі 47 438 839,16 грн, 3% річних у розмірі 23 368 647,96 грн, інфляційні втрати у розмірі 76 332 734,78 грн. Провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 190 783 449,13 грн закрито (у зв`язку зі сплатою цієї заборгованості під час розгляду справи), в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.04.2025 касаційне провадження у справі №910/18154/23 за касаційною скаргою Державного підприємства «Гарантований покупець» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 закрито.

Звертаючись до суду з позовом у справі №910/3101/25, позивач зазначає, що під час розгляду господарськими судами справи №910/18154/23 був вирішений спір між сторонами про стягнення з відповідача інфляційних втрат, 3% річних за прострочення виконання грошових зобов`язань по Договору №2295/02/21 про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг за період, починаючи з 05.03.2022 по 26.10.2023, а отже обставини, встановлені судом під час розгляду справи №910/18154/23 щодо наявності основної заборгованості та підстав для стягнення 3% річних та інфляційних втрат за вказаний період, мають преюдиціальне значення для вирішення цього господарського спору.

Позивач зазначає, що після прийняття рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 у справі №910/18154/23 відповідачем був сплачений залишок боргу за послуги, надані у липні, серпні, вересні 2023 року у розмірі 47 438 839,16 грн відповідно до платіжних інструкцій від 29.08.2024 на суму 690 973,76 грн, від 30.08.2024 на суму 1 599 473,79 грн та 439 382,13 грн, від 11.09.2024 на суму 734 175,86 грн, від 16.09.2024 на суму 95 976,71 грн, від 17.09.2024 на суму 2 664 676,45 грн, від 18.09.2024 на суму 1 895 054,52 грн, від 27.09.2024 на суму 1 830 758,89 грн, від 30.09.2024 на суму 1 830 758,89 грн, від 15.10.2024 на суму 1 830 758,89 грн, від 18.10.2024 на суму 366 151,78 грн, від 28.10.2024 на суму 1 830 758,89 грн, від 30.10.2024 на суму 3 661 517,77 грн, від 05.11.2024 на суму 1 830 758,89 грн, від 12.11.2024 на суму 1 830 758,89 грн, від 20.11.2024 на суму 1 830 758,89 грн, від 22.11.2024 на суму 2 207 195,68 грн, від 27.11.2024 на суму 3 661 517,77 грн, від 29.11.2024 на суму 1 098 455,33 грн, від 04.12.2024 на суму 1 830 758,89 грн, від 10.12.2024 на суму 1 830 758,89 грн, від 12.12.2024 на суму 1 830 758,89 грн, від 19.12.2024 на суму 1 830 758,89 грн, від 23.12.2024 на суму 1 830 758,88 грн, від 24.12.2024 на суму 6 355 180,94 грн.

Таким чином, позивач зазначає, що остаточно відповідач погасив перед позивачем борг за надану послугу за період липень-вересень 2023 року (враховуючи останній здійснений платіж за серпень 2023 року) 24.12.2024, у зв`язку з чим, з огляду на допущене відповідачем прострочення виконання зобов`язань по Договору за період з 27.10.2023 по 23.12.2024 (борг за надану послугу у липні-вересні 2023 року) позивач нараховує до стягнення інфляційні втрати у розмірі 6 764 458,99 грн та 3 % річних у розмірі 3 216 717,17 грн.

Також, позивачем нараховано та заявлено до стягнення за інший спірний період (листопад 2023 року – січень 2025 року включно) інфляційні втрати та 3% річних за прострочення виконання зобов`язань по Договору за період надання послуги: листопад 2023 року – січень 2025 року у розмірі 9 192 827,75 грн та 4 862 438,30 грн відповідно.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначав, що відповідно до умов Договору та підпункту 2 пункту 8 Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою КМУ від 05.06.2019 № 483, існує відкладальна обставина, яка звільняє відповідача від обов`язку оплати за надані послуги. Також відповідач зазначав, що позивачем здійснено невірне нарахування 3% річних та інфляційних втрат, оскільки у відповідача відсутні зобов`язання щодо здійснення оплат за першим-п`ятим платежем згідно Договору, які виникали у відповідача у останній день календарного місяця, у який сторонами підписувались акти приймання-передачі. Крім того, відповідач зазначав, що база для нарахування 3% річних та інфляційних втрат перевищує як прогнозовану, так і фактичну вартість послуг із забезпечення доступності електричної енергії, а також позивачем не здійснено заокруглення індексу інфляції до десятого числа після коми. Водночас відповідачем було заявлене клопотання про зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат до 1%.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, враховуючи правові висновки, що містяться у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2026 у справі №910/881/24, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду та додаткове рішення суду – зміні, з огляду на таке.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються договори, передбачені відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Згідно з частиною 1 та пунктом 2 частини 2 статті 62 Закону України «Про ринок електричної енергії» з метою забезпечення загального економічного інтересу в електроенергетичній галузі України, необхідного для задоволення інтересів громадян, суспільства і держави, та забезпечення сталого довгострокового розвитку електроенергетичної галузі і конкурентоспроможності національної економіки України на учасників ринку відповідно до цієї статті можуть бути покладені спеціальні обов`язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії.

До спеціальних обов`язків, що покладаються на учасників ринку електричної енергії відповідно до цього Закону для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, належать, зокрема виконання функцій постачальника універсальних послуг.

Частиною 3 вказаного Закону визначено, що з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії Кабінетом Міністрів України у передбачених цією частиною випадках та на визначений строк на учасників ринку (крім споживачів) можуть покладатися спеціальні обов`язки.

05.06.2019 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №483 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії» (Положення про ПСО).

Дане Положення визначає обсяг та умови виконання спеціальних обов`язків учасниками ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії (далі - спеціальні обов`язки), що передбачають, зокрема, надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів з метою забезпечення стабільності, належної якості та доступності електричної енергії, підтримання належного рівня безпеки її постачання споживачам без загрози першочерговій цілі створення повноцінного ринку електричної енергії, заснованого на засадах вільної конкуренції з дотриманням принципів прозорості та недискримінації.

Пунктом 11 постанови Кабінету Міністрів України №483 від 05.06.2019 зобов`язано постачальникам універсальних послуг, Державному підприємству «Гарантований покупець», Державному підприємству «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», Приватному акціонерному товариству «Укргідроенерго» до 15.09.2021 укласти договори про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг та гарантованим покупцем, передбачених додатками 2 та 4 до Положення, затвердженого цією постановою.

На території Волинської області функцію постачальника універсальних послуг (ПУП) виконує Товариство з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут».

15.09.2021 між ДП «Гарантований покупець» (замовник) та ТОВ «Волиньелектрозбут» (постачальник універсальних послуг) укладено Договір №2295/02/21 про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг, який регулює спірні правовідносини між сторонами даного спору.

За змістом пункту 1 укладеного між сторонами Договору надання послуг ТОВ «Волиньелектрозбут» як постачальником універсальних послуг, а також прийняття цих послуг та оплата їх вартості ДП «Гарантований покупець» як замовником здійснюється на умовах і в порядку, визначеними Договором та Положенням ПСО №483.

Предметом спору в даній справі є стягнення з відповідача нарахованих позивачем на підставі статті 625 Цивільного кодексу України 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання зобов`язань по Договору за період з 27.10.2023 по 23.12.2024 (борг за надану послугу у липні – вересні 2023 року) та за прострочення виконання зобов`язань по Договору за період листопад 2023 року - січень 2025 року.

Розрахунки відповідних нарахувань наведені позивачем у додатках №1 та №2 до позовної заяви.

За змістом статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (статті 610, 612 Цивільного кодексу України).

У частині 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Підставою для застосування наслідків, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, є саме прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, для правильного вирішення цього спору суд повинен встановити не лише факт несвоєчасного проведення відповідачем розрахунків, а й момент виникнення у нього обов`язку здійснити оплату за Договором, оскільки саме з цього моменту може обчислюватися період прострочення та, відповідно, здійснюватися нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Щодо нарахувань за неналежне виконання відповідачем зобов`язань з оплати послуг за Договором за липень – вересень 2023 року судом установлено таке.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

При цьому, суд зазначає, що преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою №48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України» та від 28.10.1999 у справі за заявою №28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 у справі №910/18154/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2024, встановлено, що основна заборгованість Державного підприємства «Гарантований покупець» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» за Договором за період липень-вересень 2023 року на момент розгляду справи по суті становила 47 438 839,16 грн. Також, встановивши факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання за Договором, суд у справі №910/18154/23, дослідивши здійснений позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми 3% річних та інфляційних втрат за період з березня 2022 року по жовтень 2023 року, встановив, що до стягнення з відповідача підлягають 3% річних у розмірі 23 368 647,96 грн та інфляційні втрати в розмірі 76 332 734,78 грн.

Рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 у справі №910/18154/23 набрало законної сили 19.11.2024, а отже у відповідності до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України встановлені ним обставини щодо настання строку оплати за послуги, надані у липні-вересні 2023 року, прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати послуг липня-вересня 2023 року повторного доведення під час розгляду даної справи не потребують.

Позивач у даній справі заявляє до стягнення 3% річних та інфляційні втрати на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, нараховані на суму заборгованості за липень-вересень 2023 року у розмірі 47 438 839,16 грн, з урахуванням дат погашення відповідачем цієї заборгованості.

Так, заборгованість у розмірі 47 438 839,16 грн сплачена відповідачем відповідно до платіжних інструкцій від 29.08.2024 на суму 690 973,76 грн, від 30.08.2024 на суму 1 599 473,79 грн та 439 382,13 грн, від 11.09.2024 на суму 734 175,86 грн, від 16.09.2024 на суму 95 976,71 грн, від 17.09.2024 на суму 2 664 676,45 грн, від 18.09.2024 на суму 1 895 054,52 грн, від 27.09.2024 на суму 1 830 758,89 грн, від 30.09.2024 на суму 1 830 758,89 грн, від 15.10.2024 на суму 1 830 758,89 грн, від 18.10.2024 на суму 366 151,78 грн, від 28.10.2024 на суму 1 830 758,89 грн, від 30.10.2024 на суму 3 661 517,77 грн, від 05.11.2024 на суму 1 830 758,89 грн, від 12.11.2024 на суму 1 830 758,89 грн, від 20.11.2024 на суму 1 830 758,89 грн, від 22.11.2024 на суму 2 207 195,68 грн, від 27.11.2024 на суму 3 661 517,77 грн, від 29.11.2024 на суму 1 098 455,33 грн, від 04.12.2024 на суму 1 830 758,89 грн, від 10.12.2024 на суму 1 830 758,89 грн, від 12.12.2024 на суму 1 830 758,89 грн, від 19.12.2024 на суму 1 830 758,89 грн, від 23.12.2024 на суму 1 830 758,88 грн, від 24.12.2024 на суму 6 355 180,94 грн.

Таким чином, із огляду на встановлені судом у справі №910/18154/23 обставини щодо прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання щодо здійснення розрахунків за період липень-вересень 2023 року та наведений порядок його виконання, колегія суддів вважає, що позивач правомірно здійснює нарахування 3% річних та інфляційних втрат за період, не охоплений рішенням суду у справі №910/18154/23, з 27.10.2023 по 23.12.2024 (день, що передує даті повного погашення 24.12.2024 заборгованості за надані у липні – вересні 2023 року послуги).

З огляду на преюдиційні обставини, встановлені рішенням суду у справі №910/18154/23, колегія суддів відхиляє заперечення відповідача щодо того, що позивачем здійснено безпідставне нарахування 3% річних та інфляційних втрат, оскільки строк виконання відповідачем зобов`язання щодо здійснення оплат не настав.

Водночас, колегія суддів зазначає, що визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

Такі висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18 та від 04.12.2019 у справі №917/1739/17.

Відповідач в апеляційній скарзі наголошує на арифметичній неправильності розрахунку інфляційних втрат, здійсненому позивачем. Відповідач при цьому посилається на висновки Верховного Суду у справах №905/21/19, №910/5349/22, №924/2/21, відповідно до яких при нарахуванні інфляційних втрат діє правило заокруглення величини індексу інфляції до десяткового числа після коми. Однак, у всіх рядках свого розрахунку позивач застосовував сукупний індекс інфляції, заокруглений не до десятих (одного знака після коми), а до мільйонних (шести знаків після коми).

Колегія суддів, оцінивши вказані доводи скаржника, зазначає таке.

Частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України не містить детальної формули розрахунку інфляційних втрат, у зв`язку з чим відповідна методика сформована у практиці Верховного Суду.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 26.06.2020 у справі №905/21/19 виклала правовий висновок щодо порядку розрахунку інфляційних втрат у разі часткового погашення боргу. Верховний Суд зазначив, що при зменшенні суми боргу внаслідок часткового виконання зобов`язання боржником сума погашення має відніматися не від основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці, тобто від фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів.

Зазначений правовий висновок має важливе значення для цієї справи, оскільки він передбачає, що інфляційні втрати за наступні періоди повинні розраховуватися з урахуванням проіндексованої вартості боргу за попередній період, а не шляхом ізольованого застосування сукупного індексу до первісної суми без урахування наслідків попередньої індексації.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду також у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 сформулювала підхід щодо врахування неповного місяця прострочення. Зокрема, Верховний Суд зазначив, що якщо сума боргу внесена з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, вона індексується з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, розрахунок починається з наступного місяця; за аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця з урахуванням цього місяця.

У постанові Верховного Суду від 23.09.2021 у справі №924/2/21 сформульовано висновок про те, що при визначенні сукупного індексу інфляції величина приросту індексу споживчих цін має заокруглюватися до десяткового числа після коми, оскільки саме так визначаються місячні та річні індекси споживчих цін органом державної статистики.

Разом із тим, висновок Верховного Суду у справі №924/2/21 щодо заокруглення сукупного індексу інфляції не може застосовуватися ізольовано від висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19 щодо включення до розрахунку проіндексованої вартості боргу за попередній період.

Суд апеляційної інстанції за результатами здійсненої перевірки нарахування позивачем інфляційних втрат у розмірі 6 764 458,99 грн за період з 27.10.2023 по 23.12.2024 (за зобов`язаннями з оплати послуг липня-вересня 2023 року) установив таке.

Позивачем на суму заборгованості у розмірі 238 222 288,29 грн за період з листопада 2023 року по грудень 2023 року нараховано 2 867 005,24 грн інфляційних втрат.

На суму боргу 105 254 248,07 грн за період з лютого 2024 року по квітень 2024 року – 1 055 808,52 грн інфляційних втрат.

На суму боргу 49 357 930,09 грн за травень 2024 року – 296 147,58 грн інфляційних втрат.

На суму боргу 47 438 839,16 грн за період з червня 2024 року по серпень 2024 року – 1 334 549,42 грн інфляційних втрат.

На суму боргу 33 826 849,27 грн за період жовтень 2024 року – 608 883,29 грн інфляційних втрат.

На суму боргу 24 306 903,05 грн за листопад 2024 року – 461 831,16 грн інфляційних втрат.

На суму боргу 10 016 698,71 грн за грудень 2024 року – 140 233,78 грн інфляційних втрат.

За періоди листопад 2023 року - грудень 2023 року, лютий 2024 року - квітень 2024 року, червень 2024 року - серпень 2024 року позивач дійсно нараховував відповідачу інфляційні втрати без заокруглення сукупного індексу інфляції до десяткового числа після коми.

Для прикладу, розрахунок інфляційних втрат позивача за період з листопада 2023 року по грудень 2023 року має такий вигляд:

IIc (100,50 : 100) x (100,70 : 100) = 1.01203500.

238 222 288,29 грн x 1.01203500 - 238 222 288,29 грн = 2 867 005,24 грн.

У свою чергу колегія суддів зазначає, що до спірних правовідносин у цій справі підлягає також застосуванню правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 01.04.2025 у справі №910/9201/23.

Верховний Суд у справі №910/9201/23 здійснив комплексний аналіз правових висновків, викладених у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19 та постанові Верховного Суду від 23.09.2021 у справі №924/2/21, які є ключовими і для вирішення спору у даній справі.

У зазначеній постанові Верховний Суд, аналізуючи співвідношення підходу щодо заокруглення сукупного індексу інфляції та підходу щодо включення до подальшого розрахунку проіндексованої вартості боргу за попередній період, прямо зазначив, що якщо при обчисленні інфляційних втрат за наступний період до початкової заборгованості включати вартість грошей (боргу), яка визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній період, відповідно до пункту 28 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19, то розмір інфляційних втрат буде математично ідентичним тому, який розраховано позивачем.

Крім того, у пункті 8.35. постанови від 01.04.2025 у справі №910/9201/23 Верховний Суд зазначив, що збільшений розмір нарахованих позивачем інфляційних втрат через незаокруглення показників індексу інфляції до десятого числа після коми слід кваліфікувати як частину інфляційних втрат, збільшених за рахунок включення до складу початкової заборгованості інфляційних втрат попередніх періодів, що узгоджується з висновками об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19.

Таким чином, Верховний Суд у справі №910/9201/23 фактично роз`яснив, що підхід щодо заокруглення сукупного індексу інфляції і підхід щодо включення проіндексованої вартості боргу попереднього періоду до наступного розрахунку мають застосовуватися у взаємозв`язку, а не вибірково.

При цьому Верховний Суд у справі №910/9201/23 дійшов висновку, що результат розрахунку інфляційних втрат, здійснений без окремого заокруглення показників індексу інфляції до десяткового числа після коми, може бути математично тотожним результату, отриманому при застосуванні підходу, сформульованого об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19.

Перевіривши розрахунок позивача, колегія суддів бере до уваги, що у цій справі він нарахував інфляційні втрати без окремого застосування заокруглення сукупного індексу інфляції до десяткового числа після коми та без окремого включення до початкової заборгованості вартості грошей (боргу), визначеної з урахуванням індексу інфляції за попередній період.

Однак, як випливає зі згаданого висновку Верховного Суду у справі №910/9201/23, така різниця у способі арифметичного вираження розрахунку не обов`язково свідчить про завищення інфляційних втрат, якщо кінцевий результат відповідає комплексному застосуванню висновків Верховного Суду щодо порядку індексації боргу.

Скаржник в апеляційній скарзі, натомість, просить суд застосувати до розрахунку правило заокруглення сукупного індексу інфляції до десяткового числа після коми, не враховуючи, що наступний розрахунок має здійснюватися з урахуванням проіндексованої вартості боргу за попередній період. Лише такий підхід забезпечує повне та системне застосування правових висновків Верховного Суду, на які посилається відповідач.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши, яким був би результат розрахунку у разі одночасного врахування проіндексованої вартості боргу за попередній період у подальшому розрахунку, як цього вимагає правовий висновок об`єднаної палати у справі №905/21/19, встановив, що розмір інфляційних втрат, який заявлено до стягнення з відповідача (6 764 458,99 грн), обрахований правильно.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі лише на необхідність заокруглення сукупного індексу інфляції до десяткового числа не спростовують наведених розрахунків позивача та висновків суду першої інстанції.

У свою чергу, перевіривши також розрахунок 3% річних у сумі 3 216 717,17 грн, суд вважає його арифметично вірним, а позовні вимоги у цій частині такими, що підлягають задоволенню. Обґрунтованого контррозрахунку відповідачем суду не надано.

Заперечення відповідача щодо того, що база для нарахування 3% річних та інфляційних втрат перевищує як прогнозовану, так і фактичну вартість послуг із забезпечення доступності електричної енергії, а також включено до періоду нарахування дні оплати, судом відхиляються, оскільки наведених обставин зі здійсненого позивачем обрахунку 3% річних та інфляційних втрат не вбачається, оскільки база включає в себе непогашену заборгованість за попередній період, що відповідає інституту застосування статті 625 Цивільного кодексу України.

Стосовно посилань скаржника на існування відкладальної обставини, передбаченої пп. 2 п. 8 Положення про ПСО (наявність заборгованості ПУП (позивача) перед «НАЕК «Енергоатом»)), яка звільняє відповідача від обов`язку з оплати за надані у липні-вересні 2023 року послуги, то суд наголошує, що факт настання у відповідача обов`язку з оплати наданих у липні-вересні 2023 року за Договором послуг, як і факт існування прострочення з їх оплати, встановлений рішеннями судів у справі №910/18154/23, ревізію яких з огляду на принцип правової певності суд у межах справи №910/3101/25 проводити не може. Вирішуючи спір у справі №910/18154/23, господарські суди зазначили про недоведеність існування заборгованості позивача перед ДП «НАЕК «Енергоатом» за поставлену електричну енергію згідно з пунктом 5 Положення про ПСО, врахували відсутність в матеріалах справи доказів наявності такої заборгованості й, як наслідок, підстав для застосування у спірних правовідносинах у цій справі підпункту 2 пункту 8 Положення про ПСО. При цьому суди у межах справи №910/18154/23 виходили з того, що відкладальна обставина, на яку посилається відповідач, може бути застосована виключно у разі наявності у постачальника універсальних послуг заборгованості перед ДП «НАЕК «Енергоатом» за результатами проведення електронних аукціонів.

У свою чергу оцінка доводам відповідача про існування відкладальної обставини у контексті правових висновків, наведених у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 06.02.2026 у справі №910/881/24, буде надана судом далі у тексті постанови за результатами системного аналізу змісту пп. 2 п. 8 Положення про ПСО та відповідних правових висновків Верховного Суду.

Щодо нарахувань за неналежне виконання відповідачем зобов`язань з оплати послуг за Договором за листопад 2023 року - січень 2025 року, судом установлено таке.

Позивачем у позові за цей спірний період заявлені до стягнення за прострочення виконання зобов`язань по Договору інфляційні втрати у розмірі 9 192 827,75 грн та 3% річних у розмірі 4 862 438,30 грн.

Пункт 4 Положення про ПСО №483 передбачає, що спеціальні обов`язки, зокрема, покладаються на таких учасників ринку електричної енергії, як постачальники універсальних послуг; гарантований покупець.

Згідно з пунктом 5 Положення про ПСО №483 до спеціальних обов`язків, серед іншого, належить:

- надання постачальниками універсальних послуг гарантованому покупцю послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів (далі - послуга постачальників універсальних послуг) за договорами про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг за примірною формою згідно з додатком 2 і відповідне прийняття та оплата послуг постачальників універсальних послуг гарантованим покупцем;

- надання гарантованим покупцем виробникам послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів (далі - послуга гарантованого покупця) за договорами про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів гарантованим покупцем за примірною формою згідно з додатком 4 і відповідне прийняття та оплата послуг гарантованого покупця виробниками;

- придбання постачальниками універсальних послуг, що діють в торговій зоні «об`єднаної енергосистеми України», за результатами проведення електронних аукціонів у акціонерного товариства «НАЕК «Енергоатом» стандартних продуктів BASE_М для постачання побутовим споживачам таких постачальників універсальних послуг в обсязі їх мінімального споживання електричної енергії в торговій зоні «об`єднаної енергосистеми України» за годину в аналогічному місяці попереднього року за ціною індекс РДН BASE в торговій зоні «об`єднаної енергосистеми України» («бази») за період М-3, де М - розрахунковий місяць.

Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 8 Положення про ПСО №483 гарантований покупець зобов`язаний:

- укласти з виробниками договори 1 та з постачальниками універсальних послуг договори про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг (далі - договір 2);

- оплачувати своєчасно та у повному обсязі постачальникам універсальних послуг вартість надання постачальниками універсальних послуг гарантованому покупцю послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів за умови відсутності у постачальника універсальних послуг заборгованості перед акціонерним товариством «НАЕК «Енергоатом» за поставлену електричну енергію згідно з пунктом 5 Положення про ПСО №483.

У свою чергу, згідно з підпунктами 1, 3, 4, 6 постачальники універсальних послуг зобов`язані:

- здійснювати купівлю електричної енергії на електронних аукціонах за двосторонніми договорами, на ринку «на добу наперед» та внутрішньодобовому ринку електричної енергії в обсягах, що необхідні для постачання побутовим споживачам;

- укласти з гарантованим покупцем договір 2;

- своєчасно надавати гарантованому покупцю всі необхідні дані для розрахунку прогнозної та фактичної вартості послуги постачальників універсальних послуг та виконувати інші умови договору 2;

- здійснювати купівлю стандартних продуктів BASE_M в обсязі мінімального споживання електричної енергії побутовими споживачами відповідного постачальника універсальних послуг за годину в аналогічному місяці попереднього року відповідно до умов, визначених пунктом 5 Положення про ПСО №483.

За змістом пункту 1 укладеного між сторонами Договору надання послуг ТОВ «Волиньелектрозбут» як постачальником універсальних послуг, а також прийняття цих послуг та оплата їх вартості Гарантованим покупцем як замовником здійснюється на умовах і в порядку, визначеними Договором та Положенням про ПСО №483.

На виконання умов Договору позивач надав відповідачу послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів за період з листопада 2023 року по січень 2025 року, що відповідачем не заперечується.

Одним із ключових питань, яке підлягає дослідженню в межах розгляду даної справи, враховуючи доводи та заперечення відповідача, є наявність чи відсутність відкладальної обставини, передбаченої пп. 2 п. 8 Положення про ПСО, при розрахунку відповідача перед позивачем за послуги спірного періоду.

Оскаржуваним рішенням суду від 30.06.2025 у даній справі місцевий господарський суд відхилив посилання відповідача на те, що відповідно до умов Договору та підпункту 2 пункту 8 Положення про ПСО, існує відкладальна обставина, яка звільняє відповідача від обов`язку оплати за надані послуги.

Суд при цьому послався на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 25.01.2024 у справі №910/1294/23 стосовно застосування підпункту 2 пункту 8 Положення про ПСО, відповідно до якої відкладальна обставина, на яку посилається відповідач, може бути застосована виключно у разі наявності у постачальника універсальних послуг заборгованості перед ДП «НАЕК «Енергоатом» за результатами проведення електронних аукціонів, наявність якої не було доведено відповідачем.

У свою чергу Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 06.02.2026 у справі №910/881/24 (до якої зупинялося провадження в даній справі) визнала наявними підстави для відступу від протилежних висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 25.01.2024 у справі №910/1294/23, від 22.10.2024 у справі №910/13208/23, від 30.01.2025 у справі №910/881/24, щодо можливості застосування відкладальної обставини згідно з підпунктом 2 пункту 8 Положення ПСО №483 виключно у разі наявності у постачальника універсальних послуг заборгованості перед ДП «НАЕК «Енергоатом» за результатами проведення електронних аукціонів.

Об`єднана палата у пунктах 115-117 постанови від 06.02.2026 у справі №910/881/24 дійшла висновку про те, що заборгованість позивача як постачальника універсальних послуг перед ДП «НАЕК «Енергоатом» за поставлену електричну енергію, про яку йдеться у підпункті 2 пункту 8 Положення про ПСО №483, з огляду на запроваджені наказом Міністерства енергетики України №114 від 13.03.2022 заходи забезпечення продажу електричної енергії на час дії воєнного стану, не обмежується фактом наявності заборгованості за придбану електричну енергію за результатами проведення електронних аукціонів.

Тому, застосовуючи положення підпункту 2 пункту 8 Положення про ПСО №483 у визначений наказом Міністерства енергетики України № 114 від 13.03.2022 період (тобто на час дії воєнного стану і до його припинення/скасування), слід виходити з того, що обов`язок гарантованого покупця здійснити своєчасно та у повному обсязі оплату постачальникам універсальних послуг вартість надання постачальниками універсальних послуг гарантованому покупцю послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів обумовлений відсутністю у постачальника універсальних послуг заборгованості перед ДП «НАЕК «Енергоатом» за поставлену електричну енергію згідно з пунктом 5 цього Положення, незалежно від придбання постачальником універсальних послуг електричної енергії за результатами проведення електронних аукціонів чи без проведення аукціонів.

Відповідно наявність у постачальника універсальних послуг заборгованості перед ДП «НАЕК «Енергоатом» є відкладальною обставиною при проведенні розрахунків між гарантованим покупцем та постачальником універсальних послуг з оплати вартості надання постачальником універсальних послуг гарантованому покупцю послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів відповідно до підпункту 2 пункту 8 Положення про ПСО №483.

При цьому суд вважає обґрунтованими доводи позивача стосовно того, що висновок Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, що обов`язок Гарантованого покупця здійснити своєчасно та у повному обсязі оплату постачальникам універсальних послуг обумовлений відсутністю у постачальника універсальних послуг заборгованості перед ДП «НАЕК «Енергоатом» за поставлену електричну енергію згідно з пунктом 5 цього Положення, слід тлумачити так, що у постачальника універсальних послуг повинна бути відсутня заборгованість перед ДП «НАЕК «Енергоатом» за поставлену електричну енергію саме за стандартними продуктами BASE_M зі строком виконання – місяць. Іншими словами, системне тлумачення пункту 5 та підпункту 2 пункту 8 Положення ПСО № 483 у поєднанні з висновками, наведеними у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2026 у справі №910/881/24, свідчить, що обов`язок АТ «Гарантований покупець» сплатити вартість послуг за розрахунковий місяць М виникає відразу після того, як ПУП повністю оплатив на користь АТ «НАЕК «Енергоатом» вартість купленої електричної енергії за відповідний місячний продукт ВАSE_M цього ж розрахункового місяця M. Отже, якщо постачальник у рамках цих спірних відносин погасив заборгованість перед виробником (НАЕК «Енергоатом») за конкретний розрахунковий місяць, відкладальна обставина для цього конкретного місяця вважається такою, що настала. Відповідно, у АТ «Гарантований покупець» виникає безумовний обов`язок оплатити послугу за такий розрахунковий місяць.

Позивач та відповідач надали суду 01.06.2026 та 10.07.2026З нові розрахунки заборгованості з урахуванням висновків, викладених у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2026 у справі №910/881/24.

За новими розрахунками позивача за прострочення виконання зобов`язань по Договору за період надання послуги листопад 2023 року – січень 2025 року підлягають нарахуванню та стягненню з відповідача 3% річних у розмірі 680 001,28 грн, з яких за грудень 2023 року – 49 975,30 грн; за травень 2024 року – 20 356,07 грн; за червень 2024 року – 69 258,35 грн; за липень 2024 року – 101 534,58 грн; за серпень 2024 року – 111 106,96 грн; за вересень 2024 року – 82 554,15 грн; за жовтень 2024 року – 29 085,93 грн; за січень 2025 року – 216 129,94 грн. За інші періоди (листопад 2023 року, січень 2024 року, лютий 2024 року, березень 2024 року, квітень 2024 року), які були заявлені у позові, нарахування 3% річних згідно з оновленим розрахунком позивачем не здійснюються, інфляційні втрати за період листопад 2023 року – січень 2025 року також не нараховуються.

При цьому позивач наголошує, що оновлений розрахунок не є зміною предмета або підстав позову, а є уточненням розміру заявлених до стягнення у позові (додаток №2) сум з урахуванням нової правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 06.02.2026 у справі №910/881/24.

Тобто фактично позивач наразі за період надання послуги листопад 2023 року – січень 2025 року підтримує нарахування лише 3% річних в сумі 680 001,28 грн за неналежне виконання відповідачем зобов`язань з оплати послуг за Договором за грудень 2023 року, травень 2024 року – жовтень 2024 року, січень 2025 року.

За розрахунками ж відповідача розмір 3% річних за прострочення виконання зобов`язань по Договору за період надання послуги листопад 2023 року – січень 2025 року становить 155 215,41 грн. Інфляційні втрати – 0,00 грн.

Згідно з частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд апеляційної інстанції, з урахуванням правової позиції, викладеної у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2026 у справі №910/881/24, дослідив надані сторонами до письмових пояснень від 01.06.2026 та від 10.07.2026 розрахунки та докази щодо наявності у позивача заборгованості перед АТ «НАЕК «Енергоатом» за надані послуги у листопаді 2023 року – січні 2025 року, періоди її існування, дати її погашення та вплив зазначених обставин на момент виникнення у відповідача обов`язку здійснити оплату послуг за Договором.

Із наданих сторонами доказів убачається, що протягом спірного періоду позивач мав заборгованість перед АТ «НАЕК «Енергоатом», яка погашалася частинами, у зв`язку з чим відкладальна обставина, передбачена підпунктом 2 пункту 8 Положення про ПСО №483, припинялася не в момент настання строків платежів, визначених пунктом 7 Договору, а після погашення позивачем відповідної заборгованості перед АТ «НАЕК «Енергоатом».

Зазначені обставини підтверджуються додатковими угодами до Договору №65-150-SD-21-00433 від 24.09.2021 купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг, укладеного між ДП «НАЕК «Енергоатом» та ТОВ «Волиньелектрозбут», №28 від 21.11.2023 (грудень 2023 року), №34 від 26.04.2024 (травень 2024 року), №35 від 27.05.2024 (червень 2024 року), №36 від 20.06.2024 (липень 2024 року), №37 від 22.07.2024 (серпень 2024 року), №38 від 21.08.2024 (вересень 2024 року), №39 від 23.09.2024 (жовтень 2024 року), №42 від 23.12.2024 (січень 2025 року), на підставі яких був визначений обсяг та вартість поставленої електричної енергії у вказані розрахункові місяці, платіжними інструкціями, що підтверджують момент погашення заборгованості позивача перед «НАЕК «Енергоатом» за поставлену електричну енергію за вказані розрахункові місяці, листом філії «Відокремлений підрозділ «Енергоатом-Трейдинг» АТ «НАЕК «Енергоатом» від 07.04.2026 №50-1421/12-вих та доданою до нього інформацією щодо календарних дат погашення заборгованості.

Із наданих доказів судом установлено, що позивач повністю оплатив поставлену ДП «НАЕК «Енергоатом» електричну енергію у грудні 2023 року – 28 грудня 2023 року. Таким чином, прострочення виконання зобов`язання з оплати послуги, наданої позивачем, у АТ «Гарантований покупець» розпочалося 29.12.2023 та тривало до 11.01.2024. Розмір заборгованості, на яку позивач нараховує проценти річних, 43 524 351,52 грн. Загальний розмір 3% річних за вказаний період – 49 975,30 грн.

За травень 2024 року позивач повністю оплатив поставлену ДП «НАЕК «Енергоатом» електричну енергію 24 червня 2024 року. Таким чином, прострочення виконання зобов`язання з оплати послуги, наданої позивачем, у АТ «Гарантований покупець» розпочалося 25.06.2024 та тривало до 14.07.2024. Розмір заборгованості, на яку позивач нараховує проценти річних, у період з 25.06.2024 – по 27.06.2024 – 25 171 647 грн; з 28.06.2024 до 08.07.2024 – 11 496 978,44 грн; з 09.07.2024 до 14.07.2024 – 7 727 056,23 грн. Загальний розмір 3% річних за вказаний період з урахуванням визначених сум заборгованості – 20 356,07 грн.

За червень 2024 року позивач повністю оплатив поставлену ДП «НАЕК «Енергоатом» електричну енергію 20 червня 2024 року. Таким чином, прострочення виконання зобов`язання з оплати послуги, наданої позивачем, у АТ «Гарантований покупець» розпочалося 22.06.2024 (зважаючи на умови договору) та тривало до 14.07.2024. Розмір заборгованості, на яку позивач нараховує проценти річних, 36 737 039,10 грн. Загальний розмір 3% річних за вказаний період – 69 258,35 грн.

За липень 2024 року позивач повністю оплатив поставлену ДП «НАЕК «Енергоатом» електричну енергію 19 липня 2024 року. Таким чином, прострочення виконання зобов`язання з оплати послуги, наданої позивачем, у АТ «Гарантований покупець» розпочалося 22.07.2024 (зважаючи на умови договору) та тривало до 12.08.2024. Розмір заборгованості, на яку позивач нараховує проценти річних, 56 305 541,32 грн. Загальний розмір 3% річних за вказаний період – 101 534,58 грн.

За серпень 2024 року позивач повністю оплатив поставлену ДП «НАЕК «Енергоатом» електричну енергію 20 серпня 2024 року. Таким чином, прострочення виконання зобов`язання з оплати послуги, наданої позивачем, у АТ «Гарантований покупець» розпочалося 22.08.2024 (зважаючи на умови договору) та тривало до 12.09.2024. Розмір заборгованості, на яку позивач нараховує проценти річних, 61 613 860,80 грн. Загальний розмір 3% річних за вказаний період – 111 106,96 грн.

За вересень 2024 року позивач повністю оплатив поставлену ДП «НАЕК «Енергоатом» електричну енергію 23 вересня 2024 року. Таким чином, прострочення виконання зобов`язання з оплати послуги, наданої позивачем, у АТ «Гарантований покупець» розпочалося 24.09.2024 та тривало до 13.10.2024. Розмір заборгованості, на яку позивач нараховує проценти річних, 50 358 031,92 грн. Загальний розмір 3% річних за вказаний період – 82 554,15 грн.

За жовтень 2024 року позивач повністю оплатив поставлену ДП «НАЕК «Енергоатом» електричну енергію 18 жовтня 2024 року. Таким чином, прострочення виконання зобов`язання з оплати послуги, наданої позивачем, у АТ «Гарантований покупець» розпочалося 22.10.2024 (зважаючи на умови договору) та тривало до 12.11.2024. Розмір заборгованості, на яку позивач нараховує проценти річних, 16 129 471,35 грн. Загальний розмір 3% річних за вказаний період - 29 085,93 грн.

За січень 2025 року позивач повністю оплатив поставлену ДП «НАЕК «Енергоатом» електричну енергію 20 січня 2025 року. Таким чином, прострочення виконання зобов`язання з оплати послуги, наданої позивачем, у АТ «Гарантований покупець» розпочалося 22.01.2025 (зважаючи на умови договору) та тривало до 12.02.2025. Розмір заборгованості, на яку позивач нараховує проценти річних, 119 526 406,79 грн. Загальний розмір 3% річних за вказаний період – 216 129,94 грн.

Загальний розмір 3% річних за прострочення оплати наданих позивачем послуг у листопаді 2023 року – січні 2025 року становить 680 001,28 грн.

Дослідивши поданий позивачем 01.06.2026 оновлений розрахунок, суд установив, що він виконаний із урахуванням дат погашення заборгованості, фактичних дат оплат, а також зміни прогнозної вартості послуг на фактичну відповідно до пункту 7 Договору. Перевіркою суду встановлено, що розрахунок є арифметично правильним, враховує правову позицію, викладену у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2026 у справі №910/881/24, та відповідає матеріалам справи.

Щодо розрахунку скаржника, поданого до суду 10.07.2026, суд установив, що з урахуванням дат погашення заборгованості позивачем перед ДП «НАЕК «Енергоатом», розмір 3% річних за підрахунками відповідача складає 155 215,41 грн.

Отже, різниця у розмірі нарахованих 3% річних за зобов`язаннями листопада 2023 року - січня 2025 року у розрахунках позивача та відповідача становить суму 524 785,87 грн.

При цьому щодо розбіжностей у розрахунках позивача та відповідача, скаржник зазначає, що вони обумовлені неврахуванням позивачем при здійсненні оновленого розрахунку дії наказу Міністерства енергетики України від 24.01.2023 №22 «Про розрахунки на ринку електричної енергії» (зі змінами згідно з наказом Міністерства енергетики України від 26.12.2023 №395).

Так, відповідач посилається на те, що відповідно до абз. 3 п. 2 наказу №22 (зі змінами згідно з наказом Міністерства енергетики України від 26.12.2023 №395) оплата прогнозної або фактичної вартості послуги постачальнику універсальних послуг у відповідному поточному періоді (місяці) зменшується на суму переплати такому постачальнику універсальних послуг за послугу попередніх періодів, яка виникла внаслідок оплати прогнозної вартості послуги, що перевищила її фактичну вартість, а також заборгованості перед ДП «Гарантований покупець» за куплену у попередніх періодах електричну енергію згідно з наказом Міністерства енергетики України від 21 березня 2022 року №132 «Про забезпечення купівлі-продажу електричної енергії постачальниками універсальних послуг в особливий період», з подальшим врахуванням такої заборгованості при зарахуванні зустрічних однорідних вимог за зобов`язаннями поточного періоду.

Іншими словами, на думку відповідача, зобов`язання Гарантованого покупця щодо оплати прогнозної вартості послуги зменшується на суму заборгованості ТОВ «Волиньелектрозбут» перед Гарантованим покупцем за куплену у попередніх розрахункових періодах на виконання наказу Міністерства енергетики України від 21.03.2022 №132 електричну енергію, з подальшим урахуванням такої заборгованості при зарахуванні зустрічних вимог.

Однак, як стверджує відповідач, у порушення викладеного вище, у визначений Договором термін позивач вартість електричної енергії, поставленої Гарантованим покупцем, зокрема, у листопаді 2023 року - січні 2025 року, не сплатив, вказані зобов`язання порушив. У наданому відповідачем розрахунку міститься графа «заборгованість ПУП за е/е попередніх періодів, врахована в оплату поточного періоду (наказ Міненерго від 24.01.2023 №22 (зі змінами)».

Колегія суддів не приймає до уваги зазначені доводи скаржника, оскільки зазначені положення наказу Міністерства енергетики України від 24.01.2023 №22 «Про розрахунки на ринку електричної енергії» (зі змінами) не є достатньою підставою для автоматичного зменшення заявленої до стягнення позивачем заборгованості. Відповідач у такому випадку мав довести наявність усіх фактичних та юридичних підстав для застосування такого механізму саме до спірних платежів, зокрема існування та розмір відповідної заборгованості, її належність до заборгованості, яка підлягає врахуванню відповідно до наказу, а також безпосередній вплив такого врахування на розмір конкретного грошового зобов`язання за спірним договором, однак зазначеного не зробив.

Отже, посилання відповідача на положення наказу №22 без підтвердження того, що передбачений ним механізм був належним чином реалізований щодо конкретних зобов`язань відповідача перед позивачем (зокрема, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог) та на суми, вказані у розрахунку відповідача, є безпідставними.

За таких обставин підстави для коригування розміру заборгованості, на яку нараховувалися 3% річних за прострочення виконання зобов`язання з оплати наданих у листопаді 2023 року – січні 2025 року послуг у визначені позивачем спірні періоди, відсутні.

Таким чином, обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних за прострочення виконання зобов`язання з оплати наданих послуг у листопаді 2023 року – січні 2025 року на суму 680 001,28 грн.

Позовні вимоги про стягнення 9 192 827,75 грн інфляційних втрат та 4 182 437,02 грн 3% річних за прострочення виконання зобов`язання з оплати наданих послуг у листопаді 2023 року – січні 2025 року заявлені позивачем безпідставно.

Також, повертаючись до питання існування відкладальної обставини у контексті здійснених позивачем нарахувань 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання зобов`язання з оплати наданих послуг у липні-вересні 2023 року, суд апеляційної інстанції, з урахуванням викладеної вище правової позиції Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 06.02.2026 у справі №910/881/24, зазначає таке.

Дослідивши долучені позивачем до письмових пояснень від 01.06.2026 докази, а саме додаткові угоди №23 від 22.06.2023, №24 від 25.07.2023, №25 від 24.08.2023 до Договору №65-150-SD-21-00433 від 24.09.2021 купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг, укладеного між ДП «НАЕК «Енергоатом» та ТОВ «Волиньелектрозбут», на підставі яких був визначений обсяг та вартість поставленої електричної енергії у розрахункові місяці липень, серпень, вересень 2023 року, платіжні інструкції, що підтверджують момент погашення заборгованості позивача перед «НАЕК «Енергоатом» за поставлену електричну енергію за вказані розрахункові місяці, суд установив, що позивач повністю оплатив поставлену ДП «НАЕК «Енергоатом» електричну енергію у липні 2023 року – 30 серпня 2023 року, у серпні 2023 року – 04 жовтня 2023 року, у вересні 2023 року – 21 вересня 2023 року.

Тобто, нарахування інфляційних втрат у розмірі 6 764 458,99 грн та 3% річних у розмірі 3 216 717,17 грн, що відображені у додатку №1 до позовної заяви, були проведені за період з 27.10.2023 по 23.12.2024, тобто протягом періоду, коли у позивача була відсутня заборгованість перед ДП «НАЕК «Енергоатом» за період липень-вересень 2023 року. Отже відповідні нарахування, зроблені позивачем, є правомірними, а правові висновки Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові від 06.02.2026 у справі №910/881/24, не впливають на висновки місцевого господарського суду у даній справі про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у розмірі 6 764 458,99 грн та 3% річних у розмірі 3 216 717,17 грн за неналежне виконання відповідачем зобов`язань з оплати послуг, наданих у липні-вересні 2023 року.

Відповідач в апеляційній скарзі наголошує також на наявності підстав для зменшення нарахованих 3% річних та інфляційних втрат, посилаючись при цьому на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №902/417/18.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положенням статті 233 Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Визначені наведеними нормами положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов`язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Із цього випливає, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу, процентів річних є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення. Велика Палата Верховного Суду також вказала, що відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися як спосіб отримання кредитором доходів.

Водночас, у зазначеній справі Велика Палата Верховного Суду, зменшуючи розмір неустойки, штрафу, процентів річних, не позбавила кредитора можливості захистити власні інтереси шляхом стягнення процентів річних у тому розмірі, який відповідно до обставин справи одночасно виконує компенсаційну функцію для кредитора, але не є надмірним для боржника.

Велика Палата Верховного Суду допустила зменшення розміру відсотків річних з урахуванням конкретних обставин справи, а саме - встановлення процентної ставки річних на рівні 40% та 96% і її явної невідповідності принципу справедливості.

Водночас, у даній справі позивачем до стягнення заявлено відсотки річних у розмірі, передбаченому законом (частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України) - 3%, при цьому, до відповідача не застосовувалася відповідальність у вигляді стягнення пені. Отже, в даній справі відсутні такі обставини неспівмірності заявленої до стягнення суми процентів річних, як у справі №902/417/18.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 15.06.2023 у справі №921/94/21.

Відповідачем в апеляційній скарзі належним чином не обґрунтовано та не надано належних доказів в підтвердження існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру 3% річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, а тому суд відхиляє посилання скаржника на те, що в даному випадку зменшення 3% річних відповідало б цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін.

Водночас, нормами чинного законодавства не передбачено право суду на зменшення розміру нарахованих інфляційних втрат, які полягають у відшкодуванні позивачу матеріальних втрат від знецінення коштів у результаті інфляційних процесів і гарантують отримання компенсації від боржника за використання утримуваних ним грошових коштів за весь час прострочення в їх сплаті.

Отже, загальна сума 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача за визначений у позові період становить 3 896 718,45 грн (3 216 717,17 грн + 680 001,28 грн), а інфляційних втрат - 6 764 458,99 грн. В іншій частині суд апеляційної інстанції у задоволенні позову відмовляє. Підстави для зменшення обґрунтовано заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат до 1% відсутні.

Враховуючи такі висновки суду апеляційної інстанції, оскаржене рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2026 у даній справі підлягає зміні, а позов – частковому задоволенню.

Щодо доводів апеляційної скарги відповідача в частині оскарження додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2025 у даній справі.

Частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені (частина 5 статті 244 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин, помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Практична реалізація цього принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Зміст цієї норми може тлумачитися розширено, зокрема як те, що детальний опис робіт (наданих послуг) може міститися як в окремо оформленому документі, поданому стороною до суду, так і в інших наданих стороною доказах. Подання стороною доказів, що містять у собі детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, є таким, що відповідає положенням частин другої та третьої статті 126 та частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, за змістом яких сторони мають подати суду докази в підтвердження факту понесення судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру.

Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 19.11.2021 у справі №910/4317/21.

Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», п.п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, колегія суддів наголошує, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі №910/353/19.

Судом установлено, що позивач у позовній заяві навів попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на правничу допомогу – 200 000,00 грн.

Після ухвалення судом першої інстанції 30.06.2026 основного судового рішення позивач у строк, встановлений частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, подав до суду заяву від 04.07.2025 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 200 000,00 грн. Докази відправлення цієї заяви відповідачу долучені до неї.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції в сумі 200 000,00 грн позивачем надано у матеріали справи копії Договору про надання послуг у сфері адвокатської діяльності №11/02 від 25.02.2025, укладеного між ТОВ «Волиньелектрозбут» та Адвокатським об`єднанням «Є-Фактум», Акту прийому-передачі наданих послуг у сфері адвокатської діяльності від 02.07.2025 на суму 200 000,00 грн, ордеру на надання правничої допомоги від 13.03.2025 серії АС №1131798 адвокатом АО «Є-Фактум» Боричевським В.М., довіреності від 01.01.2025 №203.

За умовами пункту 1.1. Договору про надання послуг у сфері адвокатської діяльності №11/02 від 25.02.2025, укладеного між ТОВ «Волиньелектрозбут» (замовник) та Адвокатським об`єднанням «Є-Фактум» (виконавець), у порядку та умовах, визначених цим договором, виконавець за завданням замовника зобов`язується надати замовникові послуги у сфері адвокатської діяльності, а саме правничу допомогу в обсязі, визначеному пунктом 1.2. договору, а замовник зобов`язується приймати такі послуги та оплачувати їх.

Згідно з пунктом 4.1. Договору вартість надання виконавцем правової допомоги за здійснення всіх необхідних дій в інтересах замовника у суді першої інстанції складає 200 000,00 грн незалежно від кількості та обсягу складених процесуальних документів та незалежно від результату розгляду справи в суді.

У розділі 3 Договору погоджено порядок оформлення акту про надання правничої допомоги.

До заяви від 04.07.2025 долучений акт прийому-передачі наданих послуг у сфері адвокатської діяльності від 02.07.2025, яким сторони підтвердили, що виконавцем замовнику були надані послуги з представництва інтересів замовника під час розгляду судової справи №910/3101/25 у суді першої інстанції (господарський суд міста Києва) (підготовка та надіслання до суду позовної заяви, відповіді на відзив, забезпечення участі у судових засіданнях) загальною вартістю 200 000,00 грн.

Переліченими документами підтверджується факт понесення позивачем витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції в загальній сумі 200 000,00 грн.

При цьому витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, висновки якої враховуються судом згідно з частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином суд відхиляє посилання скаржника як на підставу для скасування додаткового рішення на відсутність у матеріалах справи доказів оплати відповідних витрат.

Доводи апеляційної скарги відповідача про відсутність розрахунку погодинної вартості правової допомоги адвоката позивача та витраченого адвокатом часу судом до уваги не приймаються, оскільки сторонами у пункті 4.1. Договору погоджено фіксовану суму гонорару виконавця адвокатських послуг, а при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту.

Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд апеляційної інстанції за результатами перегляду справи в апеляційному порядку дійшов висновку про зміну рішення суду від 30.06.2025 та часткове задоволення позову, обґрунтованим є покладення на відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто у розмірі 88 708,60 грн.

Водночас, колегія суддів, враховуючи правову позицію, викладену у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, зазначає, що для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Як уже наголошувалось, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на послуги адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Подані позивачем документи на підтвердження факту понесення ним витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування їх в зазначеному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути не лише доведений, документально обґрунтований, а й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Відповідні докази згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.07.2025 від відповідача через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в яких він, зокрема, наголосив на надмірності, нерозумності й необґрунтованості заявленої до відшкодування позивачем суми правничої допомоги у розмірі 200 000,00 грн.

Місцевий господарський суд, вирішуючи питання про розподіл витрат на надання правничої допомоги адвоката у даній справі, оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат та беручи до уваги заперечення відповідача, дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом цієї справи, підлягають розподілу у розмірі 20 000, 00 грн. Суд при цьому врахував, що у провадженні Господарського суду міста Києва перебували справи за позовами представника позивача (адвоката) до Гарантованого покупця, предметом яких є стягнення заборгованості з ДП «Гарантований Покупець» на користь цього ж позивача, а отже, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у даній справі, обсяг і обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності і необхідності) та розумності їхнього розміру, вимоги позивача про стягнення витрат на правову допомогу суд визнав обґрунтованими в сумі 20 000,00 грн.

Відповідач в апеляційній скарзі узагальнено вказує на те, що розмір судових витрат є необґрунтованим, завищеним та таким, що не відповідає співмірності та розумності. При цьому відповідач не наводить власної позиції щодо обґрунтованої, на його думку, суми понесених позивачем витрат на правову допомогу, яка є розумною та виправданою.

При цьому, самі лише посилання на неспівмірність витрат та незгода із сумою понесених витрат на професійну правничу допомогу не можуть бути як підставою для відмови в задоволенні заяви позивача про розподіл судових витрат, так і підставою для їх зменшення.

Відповідач не надає доказів на підтвердження невідповідності присудженої до стягнення з нього судом першої інстанції суми (20 000,00 грн) критеріям співмірності, дійсної необхідності.

З огляду на це, суд апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом про те, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді першої інстанції, підлягають відшкодуванню відповідачем у розмірі 20 000,00 грн.

Невідповідності присудженої до стягнення суми витрат на правничу допомогу (20 000,00 грн) критеріям співмірності та дійсної необхідності судом апеляційної інстанції не встановлено, заявлена позивачем сума є розумним розміром витрат останнього на послуги адвоката в даній справі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з приписами статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Оскільки у даному випадку судом першої інстанції помилково не було враховано дію відкладальної обставини щодо зобов`язань з оплати послуг, наданих у листопаді 2023 року – січні 2025 року, апеляційна скарга Акціонерного товариства «Гарантований покупець» підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 у даній справі зміні з прийняттям рішення про часткове задоволення позову в розмірі 3 896 718,45 грн 3% річних та інфляційних втрат у сумі 6 764 458,99 грн.

Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2025 у даній справі прийняте з додержанням норм процесуального права, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Акціонерного товариства «Гарантований покупець» в цій частині є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та вимог апеляційної скарги.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 2 частини 1 статті 275, статтями 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Гарантований покупець» в частині оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 у справі №910/3101/25 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 у справі №910/3101/25 змінити.

Резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 у справі №910/3101/25 викласти у такій редакції:

« 1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Гарантований покупець» (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 27, ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» (43026, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Єршова, 11-А; ідентифікаційний код: 42159289) 3 896 718 (три мільйони вісімсот дев`яносто шість тисяч сімсот вісімнадцять) грн 45 коп 3% річних, 6 764 458 (шість мільйонів сімсот шістдесят чотири тисячі чотириста п`ятдесят вісім) грн 99 коп інфляційних втрат та 127 934 (сто двадцять сім тисяч дев`ятсот тридцять чотири) грн 13 коп. судового збору за подання позовної заяви.

3. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» (43026, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Єршова, 11-А; ідентифікаційний код: 42159289) на користь Акціонерного товариства «Гарантований покупець» (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 27, ідентифікаційний код 43068454) 240 754 (двісті сорок тисяч сімсот п`ятдесят чотири) грн 77 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Гарантований покупець» в частині оскарження додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2025 у справі №910/3101/25 залишити без задоволення.

Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2025 у справі №910/3101/25 залишити без змін.

Видати накази із урахуванням резолютивної частини даної постанови. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва відповідно до вимог процесуального законодавства.

Матеріали справи №910/3101/25 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.І. Тищенко

А.О. Мальченко