Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №910/3538/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2026 р. Справа№ 910/3538/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Алданової С.О.

Корсака В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стронг Імпорт»

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2026 (повний текст складено 25.05.2026)

у справі №910/3538/26 (суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Флагеларія»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стронг Імпорт»

про стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.

27.03.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Флагеларія» (далі – ТОВ «Флагерія») сформувало у системі «Електронний суд» позовну заяву, у якій просило Господарський суд міста Києва стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стронг Імпорт» (ТОВ «Стронг Імпорт») грошових коштів, що утримуються без достатньої правової підстави.

ТОВ «Флагеларія» зазначило, що в ході аудиту господарських операцій встановило, що здійснило платіж на користь ТОВ «Стронг Імпорт» на загальну суму 4 202,00 грн. Платіж був проведений з рахунку № НОМЕР_1 в АТ КБ “ПриватБанк” з призначенням: Оплата за SSD накопичувач Kingston DC600M 2.5" 960GB SATA (SEDC600M/960G) згідно Рахунку №331 від 11.09.2023 (сума: 3 501,67 грн + ПДВ 700,33 грн) на рахунок ТОВ «Стронг Імпорт» № НОМЕР_2 . За доводами ТОВ «Флагеларія», ТОВ «Стронг Імпорт» отримало ці кошти безпідставно та не має на них ніяких прав.

Позивач відзначає, що не мало та не має ніяких господарських відносин з ТОВ «Стронг Імпорт», зокрема, відсутні будь-які договори, замовлення, рахунки на будь-які роботи чи послуги; також з боку ТОВ «Стронг Імпорт» не було ніяких поставок, виконання робіт чи надання послуг ТОВ «Флагеларія».

На направлену ТОВ «Стронг Імпорт» претензію про повернення безпідставно отриманих коштів ТОВ «Флагеларія» відповіді не отримало.

Посилаючись на відсутність у ТОВ «Стронг Імпорт» будь-яких законних підстав для отримання коштів від ТОВ «Флагеларія», перераховані на банківський рахунок ТОВ «Стронг Імпорт» грошові кошти у розмірі 4 202 грн ТОВ «Флагеларія» вважає безпідставно набутими та такими, що підлягають негайному поверненню на підставі ст. 1212 ЦК України ФОВ «Флагеларія» як законному власнику.

Позиції учасників справи.

Від ТОВ «Стронг Імпорт» відзив на позовну заяву не надійшов.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.05.2026 позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ «Стронг Імпорт» на користь ТОВ «Флагеларія» грошові кошти у розмірі 4 202,00 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

Суд дійшов висновку, що позивач довів, а відповідач не спростував, що ТОВ «Стронг Імпорт» утримує грошові кошти ТОВ «Флагеларія» у розмірі 4 202,00 грн без достатньої правової підстави.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 25.05.2026, ТОВ «Стронг Імпорт» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення повністю та прийняти нове, яким відмовити ТОВ «Флагеларія» у задоволенні позову до ТОВ «Стронг Імпорт» повністю, судові витрати покласти на відповідача.

Скаржник вважає оскаржуване рішення необґрунтованим, ухваленим за нез`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні, не відповідають встановленим обставинам справи та при ухваленні оскаржуваного рішення неправильно застосовано норми матеріального права.

ТОВ «Стронг Імпорт» зазначає, що 12.09.2023 позивач на сайті www.wo.ua, на якому здійснює діяльність щодо продажу товарів відповідач, замовив SSD накопичувач Kingston DC600M 2.5`` 960GB SATA (SEDC600M/960G) (надалі «Товар») вартістю 3 501,67 грн, крім того ПДВ – 20% 700.33 грн. Вказана обставина підтверджується копією сторінки с програми 1С, в якій зберіглася інформація щодо вказаного замовлення.

Оскільки покупець товару є юридичною особою, йому (позивачу) було виставлено рахунок на оплату №331 від 11.09.2023 на суму 3 501,67 грн, крім того ПДВ – 20% 700,33 грн. В рахунку вказано товар, щодо оплати якого виставлено рахунок, а саме SSD накопичувач Kingston DC600M 2.5`` 960GB SATA (SEDC600M/960G).

Отримавши цей рахунок, позивач здійснив оплату зі свого рахунку на рахунок відповідача вартості товару з урахуванням ПДВ в розмірі 4 202,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1287 від 12.09.2023.

В подальшому 13.09.2023 ТОВ «Стронг Імпорт» надіслало повноважному представнику ТОВ «Флагеларія» товар на підставі Експрес-накладної №20400351058988, представником одержувача за якою зазначено Рогівського Віталія Андрійовича, оголошена вартість відправлення – 4 202,00 грн.

Про те, що вказаний товар був оплачений та отриманий посадовою особою ТОВ «Флагіларія» Рогівським В.А., зазначає і сам позивач.

Відповідно до Експрес-накладної №20400351058988 одержав відправлення та оплатив доставку представник отримувача.

ТОВ «Стронг Імпорт» вважає, що з моменту оплати позивачем виставленого йому рахунку позивач прийняв пропозицію відповідача щодо укладення договору та вчинив дії, які свідчать про його бажання укласти договір купівлі-продажу товару. У свою чергу рахунок на оплату товару та платіжна інструкція про оплату вказаного рахунку свідчать про укладення між сторонами договору купівлі-продажу.

З огляду на викладене ТОВ «Стронг Імпорт» вважає викладені в оскаржуваному рішенні висновки суду щодо застосування до спірних правовідносин норм ст. 1212 ЦК України та стягнення безпідставно набутих коштів неправильними та такими, що не відповідають обставинам справи.

Апелянт відзначає таке. З наявних матеріалів справи вбачається, що позивач здійснив оплату згідно з платіжною інструкцією з призначенням платежу «Оплата за SSD накопичувач Kingston DC600M 2.5`` 960GB SATA (SEDC600M/960G) згідно рахунку на оплату №331 від 11.09.2023 у сумі 3 501,67 грн, ПДВ – 20% 700.33 грн». Тому цілком очевидним є те, що набуття перерахованих грошових коштів відбулося на підставі рахунку, на який здійснено посилання у платіжних інструкціях самим платником, що виключає можливість кваліфікації цих відносин як кондиційних (відносин з безпідставного збагачення) і застосування до них правил ст. 1212 ЦК України.

На думку скаржника, суд безпідставно та неправомірно взяв до уваги доводи позивача про те, що посадова особа Рогівський В.А. у змові з Канигіною А.В. системно, злагоджено, навмисно, з використанням особистих КЕП проводили платіжні операції без належних правових підстав. Апелянт вважає, що суд зробив неправильні висновки із наявної у матеріалах справи заяви про кримінальне правопорушення від 05.03.2025. Так, з цієї заяви вбачається, що засновник позивача, а у позовній заяві і сам позивач підтверджують, що Рогівський В.А. був посадовою особою позивача, а саме комерційним директором. Доказів оскарження чи скасування призначення Рогівського В.А. на посаду комерційного директора матеріали справи не містять. Крім того, з вказаної заяви, так само як і з позовної заяви вбачається, що Рогівський В.А. здійснював керування компанією, у зв`язку з чим мав електронний ключ товариства та доступ до платіжних систем та самостійно здійснював необхідні для забезпечення роботи платежі. Незаконність дій Рогівського В.А. позивачем не підтверджена, оскільки в матеріалах справи відсутній вирок щодо вказаної заяви про кримінальне правопорушення. В матеріалах справи навіть відсутні докази порушення кримінального провадження у даній справі.

Тому, за доводами відповідача, висновки суду та доводи позивача щодо неправомірного перерахування коштів від імені позивача Рогівським В.А. на користь відповідача є безпідставними та необґрунтованими.

Щодо долучених до апеляційної скарги доказів відповідач зазначив, що не надавав їх до суду першої інстанції, оскільки йому не було відомо про розгляд даної справи судом першої інстанції; про судове рішення у цій справі йому (відповідачу) стало відомо випадково, коли представник позивача зателефонував та повідомив про оскаржуване рішення і запропонував його виконати. Однак вказані докази є істотними для правильного вирішення справи та повністю спростовують доводи позивача про відсутність між сторонами договірних відносин.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2026 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2026 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/3538/26 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою ТОВ «Стронг Імпорт» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2026 до надходження матеріалів справи №910/3538/26.

25.06.2026 матеріали справи №910/3538/26 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2026 апеляційну скаргу ТОВ «Стронг Імпорт» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2026 у справі №910/3538/26 залишено без руху. Надано ТОВ «Стронг Імпорт» строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме для надання доказів сплати судового збору в сумі 798,72 грн у встановленому порядку. Попереджено ТОВ «Стронг Імпорт», що у випадку неусунення у встановлений термін недоліків, апеляційну скаргу буде повернуто скаржнику.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Стронг Імпорт» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2026 у справі №910/3538/25. Розгляд апеляційної скарги здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу протягом п`яти днів з дня вручення копії даної ухвали. Роз`яснено апелянту право подати до суду відповідь на відзив протягом п`яти днів з дня вручення йому відзиву на апеляційну скаргу.

Позиції учасників справи.

ТОВ «Фрагеларія» надало відзив на апеляційну скаргу, у якому проти доводів та вимог ТОВ «Стронг Імпорт» заперечує, наводить власні доводи на їх спростування, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін як законне та обґрунтоване.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Статтею 269 ГПК України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1).

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2).

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3).

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5).

Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Щодо наданих ТОВ «Стронг Імпорт» з апеляційною скаргою доказів суд зазначає таке.

ТОВ «Стронг Імпорт» зазначило, що йому не було відомо про розгляд даної справи судом першої інстанції; про судове рішення у цій справі йому (відповідачу) стало відомо випадково, коли представник позивача зателефонував та повідомив про оскаржуване рішення і запропонував його виконати. Надаючи з апеляційною скаргою докази (рахунок на оплату №331 від 11.09.2023, експрес-накладна №20400351058988, роздруківка клієнта розниця СІ00-000331 від 11.09.2023), заявник зазначає, що такі докази є істотними для правильного вирішення справи та повністю спростовують доводи позивача про відсутність між сторонами договірних відносин.

Ні за текстом апеляційної скарги, ні у прохальній її частині ТОВ «Стронг Імпорт» не просить поновити строк на подання цих доказів та прийняти їх.

Суд зазначає, що приписи ч. 3 ст. 269 ГПК України передбачають наявність таких критеріїв, які є обов`язковою передумовою для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, а саме «винятковість випадку» та «причини, що об`єктивно не залежать від особи».

Отже, при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає.

Така обставина (відсутність обґрунтування, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції) виключає можливість прийняття апеляційним господарським судом додаткових доказів у порядку ст. 269 ГПК України.

Тобто суд апеляційної інстанції має право досліджувати нові докази, але лише якщо неподання таких доказів до суду першої інстанції зумовлене поважними причинами (поважність причин повинен довести скаржник). Вказане положення закріплене законодавцем з метою забезпечення змагальності процесу в суді першої інстанції, де сторони повинні надати всі наявні в них докази, і недопущення зловживання стороною своїми правами.

Колегія суддів відзначає, що єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у т. ч. апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи.

Наведені скаржником обставини (необізнаність про розгляд справи) колегія суддів вважає такими, що не можуть вважатися причиною, яка дійсно перешкоджала йому (відповідачу) бути обізнаним про розгляд справи та надати суду першої інстанції докази, про долучення яких просить відповідач в апеляційній скарзі. У зв`язку з цим апеляційний суд не вбачає наявності об`єктивних обставин, які унеможливили своєчасне вчинення такої процесуальної дії (подання доказу суду першої інстанції).

Відповідно до ч. 5 ст. 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Електронний кабінет – це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.

Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку (абз. 1 ч. 6 ст. 6 ГПК України).

Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою (ч. 7 ст. 6 ГПК України).

В силу п. 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему (далі – Положення) особам, які зареєстрували "Електронний кабінет", суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до "Електронного кабінету" таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Згідно з п. 37 глави 2 наведеного розділу Положення підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених. До електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя.

Суд зауважує, що, зареєструвавши Електронний кабінет у підсистемі "Електронний суд", відповідач мав усвідомлювати, що будь-які документи у справах, у яких товариство бере або може брати участь, будуть надсилатись йому саме в електронній формі шляхом їх направлення до Електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд". Відповідно, ТОВ «Стронг Імпорт» в особі його керівника та/або іншої відповідальної особи повинно було з певною періодичністю вживати заходів для перевірки повідомлень, направлених до його Електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд", та не могло розраховувати на отримання будь-яких документів від суду виключно у паперовому вигляді засобами поштового зв`язку.

Апеляційний суд відзначає, що наявні у справі матеріали свідчать, що усі процесуальні документи місцевого суду, починаючи з ухвали про відкриття провадження у справі від 06.04.2026 (доставлена 06.04.2026 о 15:20), направлялися до електронного кабінету ТОВ «Стронг Імпорт» у встановленому законом порядку, що підтверджується, зокрема, відповідними довідками про доставку електронного листа до електронного кабінету цього товариства.

Так само наявні квитанції про доставку документів до зареєстрованого електронного кабінету користувача ЄСІТС (ТОВ «Стронг Імпорт») щодо заяв по суті, які подавав позивач.

Будь-якого відзиву чи інших заперечень на позов відповідач місцевому суду не подавав.

Згідно з ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 30.08.2024 управі №908/3731/23 зазначив, що в умовах воєнного стану багато юридичних осіб не знаходяться за своїми офіційними адресами (зазначеними у реєстрі, статуті, укладених договорах). У такому разі саме реєстрація електронного кабінету надає можливість особі бути обізнаною про наявні судові справи, швидко та своєчасно отримувати інформацію про подані до неї позови та ухвалені судові рішення, ефективно користуватися своїми процесуальними правами, незалежно від свого реального місцезнаходження, що сприяє виконанню завдання господарського судочинства – а саме справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенню судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляду інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Колегія суддів вважає, що неперевірка відповідачем свого електронного кабінету у системі ЄСІТС є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настають у зв`язку з нею, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач не може та не повинен намагатись отримати вигоду від власних організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, у т. ч. і щодо вчасного подання доказів.

Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформував практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків в т.ч. звернення до суду, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб`єктивні, а об`єктивні та непереборні причини їх пропуску, які мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду та не може розцінюватись як надмірний формалізм (подібні висновки висловив Верховний Суд у постанові від 28.10.2025 у cправі №916/3625/24).

Суд також зазначає, що згідно зі ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 06.04.2026 про відкриття провадження у справі, що розглядається, надіслана судом до Єдиного державного реєстру судових рішень 06.04.2026, зареєстрована 06.04.2026, забезпечено надання загального доступу: 07.04.2026 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/135442128).

За наведених вище підстав у їх сукупності апеляційний суд не приймає як докази подані ТОВ «Стронг Імпорт» з апеляційною скаргою документи, а також не досліджує обставини, про які зазначає ТОВ «Стронг Імпорт» з посиланням на ці документи.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

12.09.2023 платіжною інструкцією №1287 ТОВ «Флагеларія» перерахувало ТОВ «Стронг Імпорт» 4 202,00 грн. з призначенням платежу: «Оплата за SSD накопичувач Kingston DC600M 2.5`` 960GB SATA (SEDC600M/960G) згідно Рахунку на оплату №331 від 11 вересня 2023р. У сумі 3 501.67 грн., ПДВ – 20% 700.33 грн.».

Інформація про вказану платіжну операцію відображена також у заключній виписці за період з 01.12.2022 по 03.01.2025, виданій АТ КБ «Приватбанк» клієнту ФЛАГЕЛАРІЯ ТОВ (поточний рахунок № НОМЕР_1 ).

ТОВ «Флагеларія» на підставі наказу №25-02/25inv 01.03.2025 провело внутрішню інвентаризацію.

05.03.2025 ТОВ «Флагеларія» подало до Солом`янського УП ГУ НП у м. Києві заяву про кримінальне правопорушення.

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань в Реєстр внесено відомості щодо кримінального провадження №12025100090001135: потерпілий/заявник – ТОВ «Флагеларія»; правова кваліфікація кримінального правопорушення – ч. 2 ст. 190 КК України.

ТОВ «Флагеларія» виставлено ТОВ «Стронг Імпорт» претензію від 20.02.2026 про повернення 4 202,00 грн безпідставно отриманих коштів.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі ст. 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

За змістом ч. 1 ст. 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч. 2 ст. 11 ЦК України. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що підставою виникнення зобов`язання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого ст. 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

Верховний Суд виснував, що у випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Або ж коли набуття відбулось у зв`язку з договором, але не на виконання договірних умов. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів) (постанови Верховного Суду України від 02.10.2013 у справі №6-88цс13, від 02.09.2014 у справі №910/1620/13, від 14.10.2014 у справі №922/1136/13 та від 25.02.2015 у справі №910/1913/14, від 02.02.2016 у справі №6-3090цс15, яка підтримана Верховним Судом у постанові від 06.03.2018 по справі №910/13814/17).

Конструкція ст. 1212 ЦК України, як і загалом норм глави ЦК України, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору (постанова Верховного Суду від 06.08.2019 у справі №910/5027/18).

Верховний Суд неодноразово зазначав, що набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанова Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18).

Верховний Суд у постанові від 12.12.2019 у справі №904/5330/18 зазначив, що встановлення відсутності господарських зобов`язань, які б виникали з правочинів чи інших передбачених законом актів, як на час перерахування коштів, так і на час розгляду справи свідчить про безпідставність утримання таких коштів та можливість використання правового механізму, установленого ст. 1212 ЦК України.

До подій, за результатами яких можуть виникнути зобов`язання, передбачені ст. 1212 ЦК України, відноситься, зокрема, перерахування грошових коштів іншій особі, з якою платник не знаходиться в договірних зобов`язаннях. Аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 924/1338/19.

Згідно зі ст. 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі, а у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Суд встановив, що поданням платіжної інструкції (№1287 від 12.09.2023) надавачу платіжних послуг (АТ КБ «ПРИВАТБАНК») позивач акцептував перерахування з рахунку № НОМЕР_1 на рахунок № НОМЕР_2 грошових коштів у безготівковій формі у розмірі 4 202,00 грн. Платник: «ФЛАГЕЛАРІЯ ТОВ», отримувач: «СТРОНГ ІМПОРТ ТОВ», надавач платіжних послуг отримувача: АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Отже, факт перерахування позивачем відповідачу 12.09.2023 грошових коштів у розмірі 4 202,00 грн є встановленим та доведеним.

У платіжній інструкції №1287 від 12.09.2023 зазначено призначення платежу: «Оплата за SSD накопичувач Kingston DC600M 2.5`` 960GB SATA (SEDC600M/960G) згідно Рахунку на оплату №331 від 11 вересня 2023р. У сумі 3 501.67 грн., ПДВ – 20% 700.33 грн.».

ТОВ «Флагеларія» зазначає, що не мало та не має ніяких господарських відносин з відповідачем ТОВ «Стронг Імпорт», відсутні будь-які договори, замовлення, рахунки на будь-які роботи чи послуги, а з боку ТОВ «Стронг Імпорт» не було ніяких поставок, виконання робіт чи надання послуг ТОВ «Флагеларія».

При цьому ТОВ «Стронг Імпорт» не надало під час розгляду справи судом першої інстанції жодних доказів на підтвердження існування договірних або будь-яких інших правовідносин з позивачем, повернення спірних коштів, що спростовувало би заявлені позивачем вимоги.

Суд враховує, що 20.02.2026 до подання позовної заяви ТОВ «Флагеларія» зверталося до ТОВ «Стронг Імпорт» з претензією від 20.02.2026, у якій описувало ситуацію щодо проведеного платежу на суму 4 202,00 грн, вказувало на відсутність господарських відносин з ТОВ «Стронг Імпорт», відсутність договорів, замовлень, рахунків та іншого, просило повернути безпідставно отримані кошти на підставі ст. 1212 ЦК України.

Відповідь ТОВ «Стронг Імпорт» на цю претензію не надало.

Враховуючи наведене у сукупності, відсутність доказів укладання між сторонами будь-якого договору, за яким би позивач мав обов`язок здійснити на користь ТОВ «Стронг Імпорт» платіж на суму 4 202,00 грн, апеляційний суд дійшов висновку, що з рахунку позивача на рахунок відповідача грошові кошти у сумі 4 202,00 грн відповідно до приписів ст. 1212 ЦК України вважаються такими, що безпідставно набуті відповідачем, та, як наслідок, підлягають поверненню позивачеві.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за її подання відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 275-277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стронг Імпорт» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2026 у справі №910/3538/26 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2026 у справі №910/3538/26 залишити без змін.

3. Судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.

4. Справу повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст. 287 - 289 ГПК України, за наявності підстав, визначених ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді С.О. Алданова

В.А. Корсак