Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №910/4192/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2026 р. Справа№ 910/4192/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Корсака В.А.

Алданової С.О.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЮІС"

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2026 (повний текст складено 22.06.2026)

у справі № 910/4192/26 (суддя Плотницька Н.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоменеджмент Групп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоменеджмент Групп"

про стягнення 200 000,00 грн,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.

У квітні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Екоменеджмент Групп" (далі – Група) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоменеджмент Групп" (далі – Товариство) 87 655,90 грн, з яких 85 000,00 грн боргу, 1 040,90 грн 3% річних та 1 615,00 грн інфляційних втрат.

На обґрунтування заявлених вимог Група послалась на неналежне виконання Товариством зобов`язання за договором №02/03.2024 від 18.03.2024 про надання послуг в частині оплати послуг.

Позиції учасників справи.

Товариство у відзиві проти заявлених до нього вимог заперечило та просило відмовити у їх задоволенні. Товариство не заперечує факту надання йому Групою послуг, але наголошує на тому, що затримка платежу відбулась через систематичну помилку у складених позивачем первинних документах (актах), а тому вважає, що за умовами п. 4.4, 4.6 договору воно звільняється від відповідальності за таку затримку.

Товариство зазначає, що п. 4.4 договору прямо встановлює: замовник має право затримати платіж у повному обсязі у разі ненадання виконавцем належних документів або невідповідності його документів вимогам законодавства; п. 4.7 договору надає замовнику право затримати платіж у разі отримання інформації про недостовірність наданих виконавцем документів. Пункт 4.6 договору прямо звільняє замовника від відповідальності за таку затримку.

Підставою для затримки платежу є конкретний задокументований факт: акти №10 та №22 підписані обома сторонами через систему «Вчасно» і містять посилання на Договір № 03/08.2023 від 08.08.2023 – договір, якого між сторонами ніколи не існувало. Єдиним актом з правильним посиланням на договір №02/03.2024 є акт №13 від 31.10.2024.

Товариство вважає, що з огляду на правомірну затримку платежу відповідно до п. 4.4, 4.6, 4.7 договору підстав для нарахування 3% річних та інфляційних втрат немає; Товариство не прострочило зобов`язання – воно скористався договірним правом.

Додатково Товариство зазначило, що на початку 2025 року АТ «РВС БАНК», в якому Товариство тримало основний розрахунковий рахунок, визнано банкрутом за рішенням НБУ. Це, на думку Товариства, є обставиною форс-мажору у розумінні п. 7.1 Договору, ст. 617 ЦК України та ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати». Товариства зауважує на тому, що Група, яка систематично отримувала конфіденційну інформацію про фінансовий стан Товариства через треті сторони, що саме по собі є грубим порушенням п. 9.1, 9.2 договору, була повністю обізнана про форс-мажорні обставини. Незважаючи на це, позивач свідомо відмовився від будь-якого діалогу і обрав судовий шлях.

Група надала відповідь на відзив, а Товариство – заперечення на відповідь на відзив, у яких сторони заперечують проти доводів один одного.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.06.2026 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства на користь Групи 85 000,00 грн заборгованості, 1 040,90 грн 3% річних, 1 615,00 грн інфляційних втрат та 3 328,00 грн судового збору.

Суд встановив, що позивач як виконавець виконав свої зобов`язання за договором у повному обсязі на загальну суму 240 000,00 грн, Товариство складені Групою акти №13 від 31.10.2024, №10 від 08.04.2025 та №22 від 20.08.2025 про виконанні роботи отримало та підписало без зауважень, однак оплатило їх частково, на суму 155 000,00 грн.

За результатами перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3% річних суд встановив, що розмір інфляційних втрат та 3% річних, перерахований судом відповідно до приписів чинного законодавства та в межах визначеного позивачем періоду прострочення, відповідає вимогам зазначених вище норм законодавства, умовам договору та є арифметично вірним.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 22.06.2026, Товариство звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Групи відмовити повністю, судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги покласти на позивача.

Скаржник вважає рішення таким, що ухвалене за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, та за недоведеності обставин, які суд визнав встановленими.

На думку апелянта, висновок суду про повне виконання договору про надання послуг №02/03.2024 від 18.03.2024 на суму 240 000,00 грн та про наявність заборгованості у розмірі 85 000,00 грн не ґрунтується на належних доказах.

Скаржник вважає, що суд визнав повне виконання договору на 240 000,00 грн, не зіставивши надані акти зі структурою та вартістю окремих етапів Додатка №1 і не встановивши, виконання яких саме етапів вони засвідчують, обмежившись висновком про надання послуг «загалом». Зміст самих податкових накладних позивача підтверджує, що навіть у власному обліку позивач не розмежовує послугу за етапами Додатка №1. Здійснена відповідачем передоплата зарахована судом як оплата виконаних послуг без встановлення того, виконання яких саме етапів вона стосується.

Висновок суду про наявність та розмір заборгованості Товариства скаржник вважає передчасним. Так, за доводами скаржника, такий висновок зроблено без зіставлення наданих актів зі структурою та вартістю окремих етапів Додатка №1, без встановлення того, виконання яких саме етапів засвідчує кожен акт та які етапи покрито здійсненою передоплатою, а також без визначення «останнього Акта» і дати завантаження Звіту з ОВД у розумінні п. 3.3 договору, що унеможливлює встановлення моменту настання обов`язку з оплати; та без оцінки того, що зміст самих податкових накладних позивача підтверджує відсутність розмежування послуги за етапами.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді скаргу Товариства на рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2026 передано колегії у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2026 апеляційну скаргу Товариства на рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2026 у справі №910/4192/26 залишено без руху. Надано Товариству строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме для надання доказів направлення копії апеляційної скарги Товариству у встановленому порядку. Попереджено Товариство, що у випадку неусунення у встановлений термін недоліків, апеляційну скаргу буде повернуто скаржнику.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства на рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2026 у справі № 910/4192/26. Розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу протягом п`яти днів з дня вручення копії даної ухвали. Роз`яснено апелянту право подати до суду відповідь на відзив протягом п`яти днів з дня вручення йому відзиву на апеляційну скаргу.

Позиції учасників справи.

Від Групи відзив на апеляційну скаргу та/або інші заяви по суті не надійшли.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Статтею 269 ГПК України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1).

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2).

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3).

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5).

Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

18.03.2024 Група (виконавець) та Товариство (замовник) уклали договір №02/03.2024 про надання послуг (договір) в електронній формі з накладенням кваліфікованого електронного підпису сторін, за умовами п. 1.1 розділу 1 якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов`язується надати замовнику послуги з:

1.1.1 проведення оцінки впливу на довкілля планованої діяльності, гідротехнічних споруд хвостового господарства і оборотного водопостачання АТ «Марганецький ГЗК» у зв`язку зі зміною технології виробництва після введення в експлуатацію об`єкта УМС, що належить до 2-ї категорії видів планованої діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля та підлягають оцінці впливу на довкілля Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» 2059-VIII від 23.05.2017 згідно:

11) інші види діяльності: 11.3 шламонакопичувачі, хвостосховища;

що визначено в Додатку №1 до цього договору, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги.

Замовник зобов`язаний вчасно та у повному обсязі здійснювати оплату вартості належним чином наданих виконавцем і прийнятих замовником послуг у порядку, передбаченому цим договором (п. 2.2.1 договору).

Відповідно до п. 2.2.2, 2.2.3 договору замовник зобов`язаний вчасно та у повному обсязі здійснювати оплату вартості належним чином наданих виконавцем і прийнятих замовником послуг у порядку, передбаченому цим договором; за необхідності сприяти виконавцю у наданні послуг; приймати надані послуги відповідно до умов цього договору і в разі виявлення допущених відхилень від умов договору або інших недоліків наданих послуг заявити про них виконавцю.

Загальна вартість послуг за договором становить 240 000,00 грн, у т. ч. ПДВ 40 000,00 грн (п. 3.1 договору).

Згідно з п. 3.3 та 3.4 договору оплата вартості послуг здійснюється після отримання замовником примірника належним чином підписаного сторонами оригіналу договору у такому порядку: передоплата 50% вартості договору, наступні 50% загальної вартості договору по факту прийняття замовником наданих послуг – з дня завантаження звіту з ОВД та підписання останнього акту приймання – передачі наданих Послуг протягом 15 банківських днів. Всі суми, що підлягають сплаті за цим договором, сплачуються в національній валюті України, в безготівковій формі на банківські рахунки сторін, що зазначені у цьому договорі.

Фактом, що підтверджує передачу виконавцем та приймання замовником наданих у повному обсязі послуг за цим договором, є підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг, який датується останнім днем надання послуг. Акт складається виконавцем в 2 (двох) оригінальних примірниках, які мають бути підписані, скріплені печаткою виконавця та надані замовнику не пізніше 2 (двох) робочих днів з дати підписання (п. 5.1 договору).

За умовами п. 5.2 договору замовник зобов`язаний протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати одержання від виконавця відповідного акту, підписати його або направити виконавцю письмову відмову від прийняття наданих послуг та підписання акту, із зазначенням переліку зауважень та виявлених недоліків у наданих послугах та/або викладенням обставин, які унеможливлюють підписання акта.

За невиконання або неналежне виконання цього договору сторони несуть відповідальність у порядку та на умовах, що передбачені чинним законодавством України та цим договором (п. 6.1 договору).

У разі несвоєчасної або неповної оплати послуг відповідно до п. 3.3 цього договору замовник несе відповідальність, передбачену ст. 625 ЦК України (п. 6.3 договору).

27.07.2024 Товариство здійснило передоплату 50% вартості договору на суму 120 000,00 грн.

Група склала, а Товариство підписало без зауважень акти про виконані роботи на загальну суму 240 000,00 грн:

12.01.2025 – №13 від 31.10.2024: проведення оцінки впливу на довкілля планованої діяльності, гідротехнічних споруд хвостового господарства і оборотного водопостачання АТ «Марганецький ГЗК» у зв`язку зі зміною технології виробництва після введення в експлуатацію об`єкту УМС, що належить до 2-ї категорії видів планованої діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля та підлягають оцінці впливу на довкілля за Законом України «Про оцінку впливу на довкілля» 2059-VIII від 23.05.2017, на суму 120 000,00 грн; податкова накладна №10 від 24.07.2024 на суму 120 000,00 грн та квитанція про її реєстрацію №9230895316 від 12.08.2024;

21.10.2025 – №10 від 08.04.2025: проведення оцінки впливу на довкілля планованої діяльності, гідротехнічних споруд хвостового господарства і оборотного водопостачання АТ «Марганецький ГЗК» у зв`язку зі зміною технології виробництва після введення в експлуатацію об`єкту УМС, що належить до 2-ї категорії видів планованої діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля та підлягають оцінці впливу на довкілля за Законом України «Про оцінку впливу на довкілля» 2059-VIII від 23.05.2017, на суму 60 000,00 грн; рахунок №23 від 08.04.2025 на суму 60 000,00 грн; податкова накладна №10 від 08.04.2025 на суму 60 000,00 грн та квитанція про її реєстрацію №9092764872 від 09.04.2025;

21.10.2025 – акт №22 від 20.08.2025: проведення оцінки впливу на довкілля планованої діяльності, гідротехнічних споруд хвостового господарства і оборотного водопостачання АТ «Марганецький ГЗК» у зв`язку зі зміною технології виробництва після введення в експлуатацію об`єкта УМС, що належить до 2 категорії видів планованої діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля та підлягають оцінці впливу на довкілля за Законом України «Про оцінку впливу на довкілля» 2059-VIII від 23.05.2017, на суму 60 000,00 грн; рахунок №30 від 20.08.2025 на суму 60 000,00 грн; податкова накладна №24 від 20.08.2025 на суму 60 000,00 грн та квитанція про її реєстрацію №9251638166 від 20.08.2025.

Товариство сплатило Групі 155 000 грн платіжними інструкціями №31 від 27.07.2024 на суму 120 000,00 грн; №109 від 13.08.2025 на суму 15 000,00 грн; №117 від 04.09.2025 на суму 20 000,00 грн.

Група зазначає, що Товариство повністю та своєчасно отримані послуги не оплатило, у зв`язку з чим у Товариства виникла заборгованість у розмірі 85 000,00 грн, на яку Група за період прострочення здійснила нарахування 1 040,90 грн 3% річних та 1 615,00 грн інфляційних втрат на підставі ст. 625 ЦК України.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

У силу приписів ст. 202 ЦК України під правочином розуміють дії, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Дії як юридичні факти мають вольовий характер і можуть бути правомірними та неправомірними. Правочини належать до правомірних дій, спрямованих на досягнення правового результату.

Правочин – це основна підстава виникнення цивільних прав і обов`язків.

За змістом ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Цивільне законодавство визначає низку джерел, із яких випливає обов`язок вчинити певні дії, до яких належать договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Господарські суди з огляду на зміст та умови договору мають встановити, який саме правочин вчинено сторонами та вирішити спір із застосуванням норм, які регулюють цей правочин.

Суд встановив, що спірні правовідносини виникли між сторонами на підставі договору про надання послуг.

За змістом ст. 901 ЦК України договір надання послуг передбачає, що одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Істотною умовою договорів про надання послуг є предмет, яким є послуга, що має, зокрема, такі ознаки:

- послуга не має матеріального, речового результату;

- послуга спрямована на задоволення потреб і має грошову оцінку;

- послуга невіддільна від джерела, тісно пов`язана з особою виконавця та процесом її надання, надання послуги здійснюється виконавцем особисто;

- послугу неможливо зберігати, вона існує лише на той час, коли надається;

- надання та споживання послуги відбувається одночасно;

- в послугах «продається» (передається) не, власне, результат, а дії, що призвели до нього.

Отже, предметом такого договору є послуга, результат якої є завжди немайновим, хоча може мати речову форму. Послуга тісно пов`язана з особою виконавця та процесом її надання.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Суд встановив, що за умовами договору Група зобов`язалась надати Товариству послуги загальною вартістю 240 000,00 грн.

Група склала, а Товариство підписало без зауважень акти про виконані роботи на загальну суму 240 000,00 грн (12.01.2025 – акт №13 від 31.10.2024 на суму 120 000,00 грн; 21.10.2025 – №10 від 08.04.2025 на суму 60 000,00 грн; 21.10.2025 – акт №22 від 20.08.2025 на суму 60 000,00 грн).

Товариство 24.07.2024, 13.08.2025 та 04.09.2025 сплатило Групі за надані за договором послуги 155 000,00 грн, з яких 120 000,00 грн передоплати та 35 000,00 грн оплати за проведення оцінки впливу на довкілля планованої діяльності, гідротехнічних споруд хвостового господарства і оборотного водопостачання АТ Марганецький ГЗК.

Заперечуючи проти заявлених до нього вимог, Товариство посилається на умови п. 4.4, 4.7 договору, згідно з якими замовник має право затримати платіж у повному обсязі у разі ненадання виконавцем належних документів або невідповідності його документів вимогам законодавства; п. 4.7 замовнику надано право затримати платіж у разі отримання інформації про недостовірність наданих виконавцем документів. Відповідач вважає, що п. 4.6 договору прямо звільняє його як замовника від відповідальності за таку затримку.

Товариство зазначає, що підставою для затримки платежу є конкретний задокументований факт – акти №10 та №22 підписані обома сторонами через систему «Вчасно» і містять посилання на договір №03/08.2023 від 08.08.2023, тобто на договір, якого між сторонами ніколи не існувало. Єдиним актом з правильним посиланням на договір №02/03.2024 є акт №13 від 31.10.2024. Це є систематичною помилкою у первинних документах, відповідальність за складання яких лежить на Групі як виконавці.

Щодо цих доводів Товариства суд зазначає таке.

Суд встановив, що згідно з п. 4.4 договору в разі ненадання виконавцем хоча б одного з документів, зазначених у п. 3.6, 7.7 договору надання послуг або непроходження ним та його постачальниками до товаровиробника (виконавця) перевірки органами ДПС на предмет включення сум від продажу послуг до своїх зобов`язань з ПДВ, замовник затримує платіж за послуги у повному обсязі до моменту надання всіх документів або проходження перевірки до виконавця без порушень.

Замовник не несе відповідальності за несвоєчасну сплату за послуги у разі порушення (часткового або повного невиконання та/або неналежного виконання) виконавцем умов п. 3.6, 7.7 договору.

Відповідно до п. 4.7 договору у випадку виявлення або отримання замовником інформації про недостовірність наданих виконавцем відомостей та документів, зазначених у п. 3.6, 7.7, замовник має право затримати платіж в повному (частковому) обсязі за будь-яку іншу послугу, надану виконавцем у майбутніх періодах.

За умовами п. 3.6 договору виконавець зобов`язаний надати замовнику податкову накладну, складену згідно з вимогами ст. 201 Податкового кодексу України в електронній формі з дотриманням умов щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, з електронним підписом уповноваженої платником особи та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У разі нездійснення виконавцем реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних протягом строку, визначеного ПК України, виконавець зобов`язаний у будь-якому разі зареєструвати таку податкову накладну у Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше 180 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Якщо після надання послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості у сторону збільшення, виконавець зобов`язаний надати замовнику розрахунок коригування до податкової накладної, вкладений в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрований в Єдиному реєстрі податкових накладних у строк, визначений ПК України.

Згідно з п. 7.7 при укладенні договору виконавець зобов`язаний надати замовнику наступні документи: витяг або виписка з ЄДР, строк видачі якої не пізніше 1 місяця до дати угоди; свідоцтво платника ПДВ або витяг з реєстру платників ПДВ; перелік співробітників постачальника, які мають права підпису первинних документів та копії наказів про прийом на роботу таких осіб та надання їм права складання та підпису певних документів.

За доводами Товариства, підписані обома сторонами через систему «Вчасно» акти №10 та №22 містять посилання на договір №03/08.2023 від 08.08.2023, тобто на договір, якого між сторонами ніколи не існувало, а тому воно (Товариство) як замовник згідно з п. 4.4 договору має право затримати платіж у повному обсязі у разі ненадання виконавцем належних документів або невідповідності його документів вимогам законодавства і п. 4.7 договору йому як замовнику надано право затримати платіж у разі отримання інформації про недостовірність наданих виконавцем документів.

Суд зазначає, що надані Групою до матеріалів справи акт №10 та №22, підписані сторонами у сервісі «Вчасно», у графі «договір» містять інформацію «№02/03.2024 від 18.03.2024 р.». Від Товариства акти підписані електронним підписом директора Пильнова С.О. та скріплені електронною печаткою Товариства. Від Групи акти підписані директором Коваленко В.В. та скріплені електронною печаткою.

Отже, доводи Товариства про дефекти актів №10 та №22 не знайшли свого підтвердження та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Крім того, умови п. 4.4 та 4.7 договору у сукупності з п. 3.6 та 7.7 договору свідчать, що у цих пунктах відсутнє посилання на «ненадання Виконавцем належних документів або невідповідності його документів вимогам законодавства», як про це стверджує Товариство.

Відповідно, відсутні і підстави для виникнення у Товариства права на затримку платежу, а також для звільнення від відповідальності за несвоєчасну сплату за послуги.

Отже, заборгованість Товариства перед Групою складає 85 000,00 грн (240 000,00 – 155 000,00 грн).

Щодо вимог Групи про стягнення з Товариства 1 040,90 грн 3% річних та 1 615,00 грн інфляційних втрат на підставі ст. 625 ЦК України.

Суд встановив, що у п. 6.1, 6.3 договору сторони закріпили, що за невиконання або неналежне виконання цього договору сторони несуть відповідальність у порядку та на умовах, що передбачені чинним законодавством України та цим договором; у разі несвоєчасної або неповної оплати послуг відповідно до п. 3.3 цього договору замовник несе відповідальність, передбачену ст. 625 ЦК України.

Щодо доводів апеляційної скарги апеляційний суд зазначає, що такі доводи Товариство під час розгляду справи у суді першої інстанції не наводило, а тому апеляційний суд, в силу приписів ст. 269 ГПК України, позбавлений права надавати їм оцінку.

Так, згідно зі ст. 165 ГПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Відзив повинен містити в т. ч. у разі повного або часткового визнання позовних вимог – вимоги, які визнаються відповідачем; обставини, які визнаються відповідачем, а також правову оцінку обставин, наданих позивачем, з якою відповідач погоджується; заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права. Якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

В апеляційній скарзі Товариство не підтвердило, що не навело у суді першої інстанції заперечення, які воно навело в апеляційній скарзі, з підстав, що не залежали від нього.

Суд зазначає, що апеляційний перегляд рішення місцевого суду з урахуванням доводів, які сторона не наводила під час розгляду справи у суді першої інстанції та які, відповідно, не були предметом оцінки місцевого суду фактично призвів би до перегляду справи по суті на основі зовсім інших підстав, що є недопустимим згідно з вимогами ГПК України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та 3% річних від простроченої суми.

У кредитора згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3% річних за період прострочення в оплаті основного боргу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 виснувала, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3% річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Нарахування на суму боргу 3% річних та інфляційних втрат відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

Щодо доводів Товариства про наявність для нього форс-мажорних обставин, що також має звільнити його від відповідальності за прострочення сплати за надані за договором кошти, суд зазначає таке.

Форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов`язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов`язань на період існування форс-мажору.

Верховний Суд послідовно виснує, що нарахування у вигляді інфляційних втрат та 3% річних, що передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, за своєю правовою природою не є правовою відповідальністю (штрафними санкціями), встановленою ст. 611 ЦК України. Тому правила щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання у випадку настання непереборної сили (форс-мажору), визначені ст. 617 ЦК України, не підлягають застосуванню до акцесорного зобов`язання, передбаченого ч. 2 ст. 625 ЦК України, щодо сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми.

Перевіривши надані Групою розрахунки інфляційних нарахувань та 3% річних, колегія суддів вважає їх арифметично вірними та погоджується з висновком місцевого суду, що до стягнення з Товариства на користь Групи підлягають 1 040,90 грн 3% річних та 1 615,00 грн інфляційних втрат.

Перевірка розрахунку здійснена за допомогою інструменту «Калькулятори» системи інформаційно-правового забезпечення «ЛІГА:ЗАКОН», що є усталеною практикою, зокрема, викладеною у постановах Верховного Суду від 25.11.2025 у справі №910/11325/23, від 01.07.2025 у справі №910/18308/21, від 26.03.2026 у справі №910/13499/24).

Отже, вимоги Групи про стягнення з Товариства основного боргу, 3% річних та інфляційних нарахувань є правомірними та обґрунтованими і доводи апеляційної скарги цього не спростовують.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за її подання відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 275-277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЮІС" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2026 у справі №910/4192/26 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2026 у справі №910/4192/26 залишити без змін.

3. Судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.

4. Справу повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст. 287– 289 ГПК України, за наявності підстав, визначених ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді В.А. Корсак

С.О. Алданова