Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №910/13730/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2026 р. Справа№ 910/13730/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бестаченко О.Л.

суддів: Шаратова Ю.А.

Скрипки І.М.

секретар судового засідання – Васильченко А.І.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 30.06.2026,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Холдингова компанія “Київміськбуд”

на рішення Господарського суду міста Києва

від 28.01.2026 (повний текст складено 29.01.2026)

у справі № 910/13730/25 (суддя Князьков В.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства “Підводтрубопровід”

до Приватного акціонерного товариства “Холдингова компанія “Київміськбуд”

про стягнення 6 227 842,36 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Приватне акціонерне товариство “Підводтрубопровід” (далі за текстом – ПрАТ “Підводтрубопровід”, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства “Холдингова компанія “Київміськбуд” (далі за текстом – ПрАТ “Холдингова компанія “Київміськбуд”, відповідач) про стягнення основного боргу в сумі 5 655 379,97 грн, інфляційних втрат в розмірі 435 688,12 грн та 3% річних в сумі 136 774,27 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем своїх обов`язків за договором № 208/ф від 02.07.2018 будівництва об`єкта на земельній ділянці (далі за текстом – Договір) в частині відшкодування вартості витрат позивача на оплату користування земельною ділянкою.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.01.2026 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства “Підводтрубопровід” до Приватного акціонерного товариства “Холдингова компанія “Київміськбуд” про стягнення 6 227 842,36 грн задоволено частково. Присуджено до стягнення заборгованість у сумі 5 655 379,97 грн, 3% річних в сумі 68 705,47 грн, інфляційні втрати в розмірі 132 126,63 грн та судовий збір в сумі 87 843,18 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Своє рішення суд мотивував тим, що строк внесення відповідачем компенсації орендної плати за землю настав, оскільки позивачем було належним чином направлено, а відповідачем не спростовано факт отримання вимог про відшкодування разом із розрахунками та платіжними документами.

Зазначає, що розрахунок заборгованості за основним боргом є арифметично вірним, здійснений з урахуванням ПДВ, часткових оплат та податкових декларацій, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 5 655 379,97 грн підлягають задоволенню.

Проте, вимоги щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат обґрунтовані частково, оскільки усна передача документів бухгалтеру не вважається належним повідомленням за умовами договору, а тому судом було перераховано строки з моменту поштового відправлення письмових вимог та визнав правомірним стягнення 68 705,47 грн 3% річних та 132 126,63 грн інфляційних втрат.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить поновити пропущений строк на апеляційне оскарження, скасувати рішення Господарського суду міста Києва, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, стягнути з приватного акціонерного товариства “Підводтрубопровід” на користь приватного акціонерного товариства “Холдингова компанія “Київміськбуд” витрати, понесені на сплату судового збору за подання апеляційної скарги.

Апелянт зазначає, що у матеріалах справи відсутні належні докази перерахування позивачем до бюджету міста Києва орендної плати за користування земельною ділянкою у спірному періоді. За твердженням відповідача, з наданих платіжних інструкцій та виписок вбачається, що як платником, так і отримувачем коштів із призначенням платежу «орендна плата за землю» був позивач, а тому такі документи не підтверджують фактичного понесення витрат, які відповідно до пункту 3.5 Договору підлягають компенсації.

Скаржник також вказує на відсутність доказів надання відповідачу документів на підтвердження понесених позивачем витрат на сплату орендної плати за 2024– 2025 роки. Вважає, що фіскальні чеки від 12.03.2025 та 04.07.2025 підтверджують лише надання послуг поштового зв`язку, однак за відсутності описів вкладення не дають можливості встановити зміст поштових відправлень, при цьому самі вимоги не містять переліку доданих документів.

У зв`язку з цим апелянт вважає помилковим покладення на відповідача обов`язку спростовувати факт отримання таких документів та посилається на недопустимість застосування концепції негативного доказу. Оскільки за пунктом 3.5 Договору компенсація здійснюється протягом десяти робочих днів із дня надання документального підтвердження понесених витрат, відповідач вважає, що строк виконання його зобов`язання не настав.

Крім того, відповідач заперечує правильність визначення розміру основного боргу, зазначаючи, що 25.06.2024 та 12.07.2024 ним здійснено два платежі по 500 000,00 грн як компенсацію орендної плати за грудень 2023 року та січень-березень 2024 року. За розрахунком скаржника, загальна сума платежів позивача становить 5 546 149,94 грн, а після врахування сплачених відповідачем 1 000 000,00 грн залишок становить 4 546 149,94 грн, у зв`язку з чим висновок суду про наявність боргу у сумі 5 655 379,97 грн вважає необґрунтованим.

Апелянт також посилається на недоведеність розміру орендної плати та суми компенсації, оскільки позивач не подав разом із позовом належних доказів нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Зазначає, що витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку від 19.02.2020 подано лише з відповіддю на відзив, тоді як суд не вирішив заперечення відповідача проти приєднання цього доказу та клопотання про залишення відповіді на відзив без розгляду.

Враховуючи наведене, скаржник вважає, що суд першої інстанції не з`ясував усіх обставин, які мають значення для справи, визнав встановленими недоведені обставини, не надав належної оцінки запереченням відповідача та дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи, що є підставою для скасування рішення та відмови у задоволенні позову.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2026 апеляційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Крижний О.М., судді Гаврилюк О.М, Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2026 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Холдингова компанія “Київміськбуд” на рішення Господарського суду Києва залишено без руху, а також надано 5-денний строк для усунення недоліків шляхом подання до суду апеляційної інстанції доказів сплати судового збору у розмірі 112 101,16 грн.

26.02.2026 до суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано квитанцію про сплату судового збору у розмірі 112 101,16 грн.

Ухвалою суду від 02.03.2026 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 08.04.2026 об 11:20. Витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/13730/25.

13.03.2026 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/13730/25.

08.04.2026 колегією суддів у складі головуючий суддя Крижного О.М., судді Гаврилюк О.М., Ткаченко Б.О. заявлено самовідвід від розгляду справи № 910/13730/25. Заява суддів про самовідвід заявлена у зв`язку з тим, що під час автоматизованого розподілу цієї справи не було враховано спеціалізацію суддів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2026 заяву про самовідвід суддів Крижного О.М., Гаврилюк О.М., Ткаченко Б.О. від розгляду апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства “Холдингова компанія “Київміськбуд” на рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2026 у справі № 910/13730/25 задоволено.

Відведено суддів Північного апеляційного господарського суду Крижного О.М., Гаврилюк О.М., Ткаченко Б.О. від розгляду справи № 910/13730/25.

Матеріали справи № 910/13730/25 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-07/172/26 від 13.04.2026, у зв`язку з ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2026, якою заяву про самовідвід суддів Крижного О.М., Гаврилюк О.М., Ткаченко Б.О. задоволено, відповідно до підпунктів 2.3.44 пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/13730/25.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.04.2026 для розгляду справи № 910/13730/25 визначено новий склад колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючої судді (судді-доповідача) – Бестаченко О.Л., суддів: Скрипки І.М., Шаратова Ю.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2026 справу №910/13730/25 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства “Холдингова компанія “Київміськбуд” на рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2026 прийнято до провадження у визначеному складі, призначено її до розгляду на 26.05.2026

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2026 відкладено розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства “Холдингова компанія “Київміськбуд” на рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2026 до 30.06.2026.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

12.03.2026 через підсистему "Електронний суд" від ПрАТ “Підводтрубопровід” надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційну скаргу ПрАТ “Холдингова компанія “Київміськбуд” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2026 у справі №910/13730/25 без змін.

Позивач вважає апеляційну скаргу безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Заперечуючи доводи про відсутність доказів сплати орендної плати до бюджету міста Києва, зазначає, що всі платежі здійснювалися з рахунку ПрАТ “Підводтрубопровід” у АТ “Кристалбанк” на рахунок Казначейства України UA318999980334129812000026005, що підтверджується платіжними інструкціями та випискою по особовому рахунку. Також звертає увагу, що протягом 2020– 2023 років відповідач відшкодовував позивачу орендну плату на підставі ідентичних за формою та реквізитами платіжних документів, а у 2024 році здійснив два платежі по 500 000,00 грн.

Щодо доводів про ненадання документального підтвердження понесених витрат позивач зазначає, що між сторонами склалися довготривалі відносини, а документи передавалися шляхом електронного листування між бухгалтерами сторін, особисто та поштовими відправленнями. Зокрема, у матеріалах справи наявні електронні листи від 28.03.2024 та 29.04.2024, якими відповідачу надсилалися платіжні інструкції та рахунки на оплату. Позивач вважає, що відповідач був обізнаний як про понесені витрати, так і про сформовану заборгованість.

Крім того, позивач посилається на направлення відповідачу вимог від 11.03.2025 та 04.07.2025 про відшкодування витрат. Зазначає, що до вимог були додані розрахунок заборгованості, копії платіжних доручень та рахунки, а поштове відправлення від 04.07.2025 було отримано відповідачем 10.07.2025. Заперечуючи доводи апелянта про відсутність переліку додатків, позивач вказує, що у тексті вимог прямо зазначено про додання відповідних документів.

Щодо тверджень про неправильне визначення розміру боргу позивач зазначає, що платежі відповідача від 25.06.2024 та 12.07.2024 на загальну суму 1 000 000,00 грн були враховані при розрахунку заборгованості та не забезпечили повного погашення компенсації за грудень 2023 року – березень 2024 року. За доводами позивача, станом на 12.07.2024 залишок заборгованості за березень 2024 року становив 200 218,65 грн, а з урахуванням наступних місяців заборгованість продовжувала збільшуватися.

Позивач наголошує, що загальна сума фактично понесених витрат без ПДВ становить 5 546 149,94 грн, ПДВ – 1 109 229,99 грн, а після врахування сплачених відповідачем 1 000 000,00 грн сума заборгованості становить 5 655 379,97 грн. У зв`язку з цим доводи апелянта про необхідність повторного зменшення боргу на 1 000 000,00 грн вважає безпідставними.

Заперечуючи доводи про недоведеність розміру орендної плати, позивач зазначає, що предметом спору є стягнення компенсації фактично понесених витрат за договором № 208/ф, а на підтвердження таких витрат до позову додані платіжні інструкції, банківська виписка та податкова декларація з плати за землю, яка містить відомості про кадастровий номер земельної ділянки, її площу, нормативну грошову оцінку, ставку та річну суму орендної плати. Вважає, що наданих доказів достатньо для підтвердження заявленого розміру компенсації.

З огляду на наведене позивач вважає, що відповідач належним чином не виконав зобов`язання за договором № 208/ф щодо своєчасної та повної компенсації витрат на оплату оренди земельної ділянки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2026 – без змін.

Розгляд заяв та клопотань

12.03.2026 через підсистему “Електронний суд” від ПрАТ “Підводтрубопровід” надійшла заява про закриття апеляційного провадження. Заява мотивована тим, що апеляційну скаргу від імені ПрАТ “Холдингова компанія “Київміськбуд” 18.02.2026 підписано Самсоновою С.І. як виконуючою обов`язки голови правління, тоді як згідно з актуальними відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань її повноваження як керівника товариства припинено 19.12.2025.

Позивач зазначає, що доданий до апеляційної скарги витяг з ЄДР містив неактуальні відомості, а тому вважає, що апеляційна скарга підписана особою, яка не мала права її підписувати.

16.03.2026 від ПрАТ “Холдингова компанія “Київміськбуд” надійшли заперечення на вказану заяву, в яких відповідач зазначив, що після припинення повноважень виконуючої обов`язки голови правління Самсонова С.І. залишалася членом правління товариства, здійснювала координацію правової роботи та представництво його інтересів у судах, а 01.01.2026 їй було видано довіреність на представництво інтересів товариства. Долучення до апеляційної скарги неактуального витягу з ЄДР відповідач вважає помилкою, яка не свідчить про відсутність у Самсонової С.І. повноважень на підписання та подання апеляційної скарги, у зв`язку з чим просить долучити до матеріалів справи довіреність від 01.01.2026 та інші документи, що підтверджують її повноваження.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після його відкриття виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати.

Отже, застосування наведеної процесуальної норми пов`язується з установленням фактичної відсутності в особи права на підписання апеляційної скарги, а не лише з недоліками документального підтвердження таких повноважень на момент її подання.

З наданої ПрАТ “Холдингова компанія “Київміськбуд” довіреності від 01.01.2026 вбачається, що на дату підписання та подання апеляційної скарги Самсонова С.І. була уповноважена представляти інтереси товариства в судах. Таким чином, помилкове долучення до апеляційної скарги витягу з ЄДР, який не відображав актуального статусу Самсонової С.І., не спростовує наявності в неї відповідних представницьких повноважень на час вчинення процесуальної дії.

Колегія суддів також враховує сформований Верховним Судом підхід, за яким при застосуванні процесуальних норм необхідно уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, а надмірний формалізм у тлумаченні процесуального законодавства може становити неправомірне обмеження права на доступ до суду. Такий висновок, зокрема, викладено у постанові Верховного Суду від 16.09.2021 у справі № 240/10995/20.

За таких обставин закриття апеляційного провадження виключно з підстав помилкового долучення до апеляційної скарги неналежного документа на підтвердження повноважень, за умови встановлення фактичної наявності таких повноважень у Самсонової С.І. на дату підписання скарги, становило б прояв надмірного формалізму та не відповідало б завданню господарського судочинства.

З огляду на наведене апеляційний суд у судовому засіданні 30.06.2026 ухвалами, постановленими без оформлення окремого процесуального документа та занесеними до протоколу судового засідання, відмовив у задоволенні заяви ПрАТ “Підводтрубопровід” про закриття апеляційного провадження та задовольнив клопотання ПрАТ “Холдингова компанія “Київміськбуд” про долучення поданих документів до матеріалів справи.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 30.06.2026 з`явилися представники учасників справи.

Представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2026 у справі №910/13730/25 та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2026 у справі №910/13730/25 залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції

02.07.2018 між Приватним акціонерним товариством “Підводтрубопровід” (Сторона 1) та Приватним акціонерним товариством “Холдингова компанія “Київміськбуд” (Сторона 2) укладено Договір № 208/Ф, предметом якого згідно п.1.1 є зобов`язання та права сторін по будівництву об`єкта на земельній ділянці з метою отримання кожною зі сторін своєї частини в збудованому об`єкті в порядку та на умовах визначених в договорі.

У п.1.2 Договору вказано, що за цим договором сторона 1 делегує Стороні 2 частину функцій замовника будівництва, а Сторона 2 зобов`язується на свій ризик за рахунок власних або залучених сил, коштів, матеріалів, засобів, техніки та устаткування забезпечити будівництво об`єкта в цілому на земельній ділянці відповідно до проектної документації.

Зі змісту Договору вбачається, що об`єктом є житловий комплекс з вбудовано-прибудованими приміщеннями офісного, торговельного призначення та паркінгом по вул. Курнатовського, 20 в Дніпровському районі м. Києва, будівництво якого буде здійснюватися у відповідності до умов цього Договору та згідно з проектною документацією. Земельна ділянка - земельна ділянка (територія) площею 1,32 га (кадастровий номер 8000000000:66:032:0001), що розташована по вулиці Курнатовського, 20 у Дніпровському районі м. Києва. Земельна ділянка надана Стороні 1 в оренду на підставі рішення Київської міської ради від 28.12.2004 р. відповідно до договору оренди земельної ділянки від 21.07.2005 р., посвідченого Щербаковим В.З., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 517, зареєстрованого в Головному управлінні земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 28.07.2005 р. за № 66-6-00284.

Згідно з п. 3.5 Договору Сторона 2 компенсує Стороні 1 витрати, понесені нею на плату за користування Земельною ділянкою, на якій здійснюється Будівництво Об`єкту за цим Договором, з моменту отримання дозволу на виконання будівельних робіт та після підписання між Сторонами Протоколу розподілу площ до моменту прийняття Об`єкту в експлуатацію, а саме: реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифікату відповідності закінченого будівництвом об`єкта.

Компенсація здійснюється шляхом перерахування коштів Стороні 1 протягом 10 (десяти) робочих днів із дня надання Стороною 1 документального підтвердження понесених витрат.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання, скріплення печатками Сторін та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим договором або до припинення договору у випадках встановлених цим Договором та відповідно до законодавства України (п.7.1 Договору).

Додатковою угодою №1 від 15.05.2020 пункт 3.5 Договору викладено в новій редакції:

“3.5. Сторона 2 компенсує Стороні 1 витрати, понесені нею на плату за користування Земельною ділянкою, на якій здійснюється Будівництво Об`єкту за цим Договором, з моменту отримання змін цільового призначення Земельної ділянки на таке, що дозволяє багатоповерхове житлове будівництво на Земельній ділянці до моменту прийняття Об`єкту в експлуатацію, а саме: реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифікату відповідності закінченого будівництвом об`єкта.

Компенсація здійснюється шляхом перерахування коштів Стороні 1 протягом 10 (десяти) робочих днів із дня надання Стороною 1 документального підтвердження понесених витрат.”.

Як вказує позивач, протягом 2020 - 2023 років Приватним акціонерним товариством “Холдингова компанія “Київміськбуд” відшкодовувались витрати, понесені Приватним акціонерним товариством “Підводтрубопровід” на плату за користування земельною ділянкою, на підтвердження чого до матеріалів справи надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг). Проте, від відшкодування витрат позивача на оплату за користування земельною ділянкою у 2024 та 2025 роках відповідач ухилився.

Наразі, зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що у 2024 та 2025 роках Приватним акціонерним товариством “Підводтрубопровід” було здійснено плату за користування земельною ділянкою згідно наступних платіжних документів: платіжна інструкція від 29.01.2024 р. № 1120, призначення платежу “орендна плата за землю грудень місяць 2023 р. без ПДВ” на суму 240 833,74 грн; платіжна інструкція від 27.02.2024 р. № 1147, призначення платежу “орендна плата за землю січень місяць 2024 р. без ПДВ” на суму 253 116,29 грн; платіжна інструкція від 28.03.2024 р. № 1159, призначення платежу “орендна плата за землю лютий місяць 2024 р. без ПДВ” на суму 253 116,29 грн; платіжна інструкція від 29.04.2024 р. № 1200, призначення платежу “орендна плата за землю березень місяць 2024 р. без ПДВ” на суму 253 116,29 грн; платіжна інструкція від 30.05.2024 р. № 1225, призначення платежу “орендна плата за землю квітень місяць 2024 р. без ПДВ” на суму 253 116,29 грн; платіжна інструкція від 27.06.2024 р. № 1239, призначення платежу “орендна плата за землю травень місяць 2024 р. без ПДВ” на суму 253 116,29 грн; платіжна інструкція від 29.07.2024 р. № 1273, призначення платежу “орендна плата за землю червень місяць 2024 р. без ПДВ” на суму 253 116,29 грн; платіжна інструкція від 29.08.2024 р. № 1298, призначення платежу “орендна плата за землю липень місяць 2024 р. без ПДВ” на суму 253 116,29 грн; платіжна інструкція від 27.09.2024 р. № 1337, призначення платежу “орендна плата за землю серпень місяць 2024 р. без ПДВ” на суму 253 116,29 грн; платіжна інструкція від 30.10.2024 р. № 1365, призначення платежу “орендна плата за землю вересень місяць 2024 р. без ПДВ” на суму 253 116,29 грн; платіжна інструкція від 28.11.2024 р. № 1384, призначення платежу “орендна плата за землю жовтень місяць 2024 р. без ПДВ” на суму 253 116,29 грн; платіжна інструкція від 27.12.2024 р. № 1404, призначення платежу “орендна плата за землю листопад місяць 2024 р. без ПДВ” на суму 253 116,29 грн; платіжна інструкція від 29.01.2025 р. № 1437, призначення платежу “орендна плата за землю грудень місяць 2024 р. без ПДВ” на суму 253 116,29 грн; платіжна інструкція від 27.02.2025 р. № 1451, призначення платежу “орендна плата за землю січень місяць 2025 р. без ПДВ” на суму 283 490,09 грн; платіжна інструкція від 28.03.2025 р. № 1478, призначення платежу “орендна плата за землю 02 місяць 2025 р. без ПДВ” на суму 283 490,09 грн; платіжна інструкція від 29.04.2025 р. № 1511, призначення платежу “орендна плата за землю 03 місяць 2025 р. без ПДВ” на суму 283 490,09 грн; платіжна інструкція від 29.05.2025 р. № 1539, призначення платежу “орендна плата за землю 04 місяць 2025 р. без ПДВ” на суму 283 490,09 грн; платіжна інструкція від 27.06.2025 р. № 1557, призначення платежу “орендна плата за землю 05 місяць 2025 р. без ПДВ” на суму 283 490,09 грн; платіжна інструкція від 29.07.2025 р. № 1581, призначення платежу “орендна плата за землю 06 місяць 2025 р. без ПДВ” на суму 283 490,09 грн; платіжна інструкція від 29.08.2025 р. № 1607, призначення платежу “орендна плата за землю 07 місяць 2025 р. без ПДВ” на суму 283 490,09 грн; платіжна інструкція від 29.09.2025 р. № 1627, призначення платежу “орендна плата за землю 08 місяць 2025 р. без ПДВ” на суму 283 490,09 грн.

Заявником наголошено, що про понесення означених витрат останнім повідомлялось відповідача шляхом передання відповідних даних бухгалтеру товариства.

Проте, відповідачем в повному обсязі та у строки визначені умовами Договору відшкодування за 2024 – 2025 рік здійснено не було, зокрема, Приватним акціонерним товариством “Холдингова компанія “Київміськбуд” 25.06.2024 було перераховано на рахунок позивача 500 000 грн та 12.07.2024 – 500 000 грн.

12.03.2025 позивачем було направлено на адресу відповідача засобами поштового зв`язку вимогу №01_11/3/25 від 11.03.2025 про відшкодування сплачених станом на 11.03.2025 витрат на оплату земельної ділянки в сумі 3 274 063,20 грн. До вказаного листа додано розрахунок заборгованості, копії платіжних доручень, рахунки. На підтвердження направлення вказаного листа позивачем долучено до матеріалів справи фіскальний чек від 12.03.2025.

04.07.2025 позивачем було направлено на адресу відповідача засобами поштового зв`язку вимогу №01_12/7/25 від 04.07.2025 про відшкодування сплачених станом на 04.07.2025 витрат на оплату земельної ділянки в сумі 4 634 815,64 грн. До вказаного листа додано розрахунок заборгованості, копії платіжних доручень, рахунки. На підтвердження направлення вказаного листа позивачем долучено до матеріалів справи фіскальний чек від 04.07.2025. За даними офіційного сайту АТ “Укрпошта” вказане поштове відправлення було вручено адресату 10.07.2025.

Однак, вимоги позивача відповідачем було залишено без задоволення. Означені обставини у сукупності і стали підставою для нарахування 3% річних, інфляційних втрат та звернення до суду з позовом.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Предметом спору у цій справі є стягнення з ПрАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" на користь ПрАТ "Підводтрубопровід" компенсації витрат, понесених останнім на плату за користування земельною ділянкою, відповідно до пункту 3.5 Договору № 208/ф від 02.07.2018 у редакції додаткової угоди № 1 від 15.05.2020, а також нарахованих у зв`язку з простроченням виконання цього грошового зобов`язання інфляційних втрат та 3 % річних.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною першою статті 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За положеннями частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Пунктом 3.5 Договору в редакції додаткової угоди № 1 від 15.05.2020 передбачено обов`язок Сторони 2 компенсувати Стороні 1 витрати, понесені нею на плату за користування земельною ділянкою, а також визначено, що компенсація здійснюється шляхом перерахування коштів Стороні 1 протягом 10 робочих днів із дня надання Стороною 1 документального підтвердження понесених витрат.

Отже, для виникнення у відповідача обов`язку здійснити відповідну компенсацію мають бути встановлені дві обставини: фактичне понесення позивачем витрат на плату за користування земельною ділянкою та надання відповідачу їх документального підтвердження.

Доводи апеляційної скарги про те, що долучені позивачем платіжні інструкції не підтверджують фактичної сплати орендної плати до бюджету, оскільки платником та отримувачем коштів нібито є одна й та сама особа, колегія суддів відхиляє.

З платіжних інструкцій та банківської виписки вбачається, що кошти перераховувалися з банківського рахунку ПрАТ "Підводтрубопровід" на рахунок UA318999980334129812000026005, відкритий у Казначействі України для сплати орендної плати з юридичних осіб. Призначенням відповідних платежів зазначено орендну плату за землю із визначенням місяця, за який здійснюється платіж.

Крім того, відповідач протягом 2020-2023 років здійснював компенсацію позивачу відповідних витрат на підставі аналогічних за формою та реквізитами платіжних документів, а 25.06.2024 та 12.07.2024 здійснив ще два платежі по 500 000,00 грн на виконання пункту 3.5 Договору. Таким чином, наведена в апеляційній скарзі оцінка платіжних документів не узгоджується ані з їх змістом, ані з попередньою поведінкою самого відповідача під час виконання Договору.

Не заслуговують на увагу й доводи скаржника про ненастання строку виконання зобов`язання у зв`язку з недоведеністю надання йому документального підтвердження понесених позивачем витрат.

Пунктом 7.3 Договору сторони погодили, що всі повідомлення за цим Договором будуть вважатися здійсненими належним чином, якщо вони викладені у письмовій формі та надіслані рекомендованим або цінним листом або вручені особисто.

Матеріалами справи підтверджується, що 12.03.2025 позивач направив відповідачу рекомендованим листом вимогу № 01_11/3/25 від 11.03.2025, а 04.07.2025 - рекомендованим листом вимогу № 01_12/7/25 від 04.07.2025, що підтверджується відповідними фіскальними чеками.

При цьому у тексті кожної з цих вимог прямо зазначено, що до неї додаються розрахунок заборгованості, копії платіжних доручень та рахунки.

Отже, спосіб направлення вимог відповідав безпосередньо погодженому сторонами пункту 7.3 Договору. Умовами Договору не передбачено обов`язку сторони при направленні повідомлення рекомендованим листом додатково складати опис вкладення. Погодивши альтернативні способи повідомлення - рекомендованим або цінним листом чи шляхом особистого вручення, сторони не поставили належність повідомлення рекомендованим листом у залежність від оформлення опису його вкладення.

Вимога апелянта вважати належним підтвердженням направлення відповідних документів виключно опис вкладення фактично змінює погоджений сторонами порядок повідомлення та встановлює додаткову умову, якої пункт 7.3 Договору не містить.

Колегія суддів при цьому враховує не лише факт поштового відправлення вимог. У матеріалах справи наявна роздруківка електронного листування між ОСОБА_1 та Мельник О.М. ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), з якої вбачається направлення копії платіжної інструкції із зазначенням про подальше направлення її оригіналу поштою. Такий доказ узгоджується з поясненнями позивача про сформований між сторонами порядок документообігу та з фактичним виконанням відповідачем аналогічного зобов`язання у попередні періоди.

Відповідач, заперечуючи отримання документального підтвердження витрат, не надав доказів повернення зазначених рекомендованих поштових відправлень позивачу, відмови від їх отримання, їх невручення або наявності у відправленнях іншого змісту, ніж той, який зазначено безпосередньо у письмових вимогах.

Наведене не свідчить про застосування судом концепції "негативного доказу", на неприпустимість якої посилається апелянт.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Верховний Суд у постанові від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18 дійсно звертав увагу на неприпустимість підходу, за якого обставина вважається доведеною лише тому, що інша сторона її не спростувала. Водночас зміст цього висновку полягає в необхідності оцінки доказів обох сторін та визначення того, які з них є більш переконливими, а не в неможливості враховувати відсутність доказів на спростування обставини, яка попередньо підтверджена належною сукупністю позитивних доказів.

У цій справі висновок про надання відповідачу документального підтвердження витрат ґрунтується не на самій лише відсутності його спростування, а на сукупності письмових вимог, у яких безпосередньо визначено перелік доданих документів, фіскальних чеків про направлення цих вимог рекомендованими листами у спосіб, передбачений пунктом 7.3 Договору, електронного листування сторін, попереднього порядку виконання ними Договору та здійснення відповідачем часткових платежів.

За таких обставин докази позивача на підтвердження надання відповідачу документального підтвердження понесених витрат є більш вірогідними, ніж наведені відповідачем заперечення.

При цьому правові висновки Верховного Суду, на які посилається апелянт стосовно доказового значення опису вкладення, не можуть застосовуватися без урахування конкретних умов спірних правовідносин. У цій справі сторони безпосередньо погодили у пункті 7.3 Договору, що належним способом направлення повідомлення є, зокрема, рекомендований лист, та не встановили обов`язковості опису вкладення. Застосування процесуального підходу, за якого передбачений сторонами спосіб повідомлення визнавався б неналежним виключно через відсутність додаткового документа, складення якого Договором не передбачено, не відповідало б змісту погоджених сторонами умов.

Частиною першою статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки пунктом 3.5 Договору встановлено строк десять робочих днів для здійснення компенсації після надання документального підтвердження понесених витрат, а факт такого надання підтверджується встановленими вище обставинами, доводи апелянта про ненастання строку виконання грошового зобов`язання є необґрунтованими.

Колегія суддів також не погоджується з твердженням апелянта про неправильне визначення судом першої інстанції розміру основного боргу та повторне стягнення компенсації за грудень 2023 року - березень 2024 року.

Як встановлено з матеріалів справи, відповідач 25.06.2024 та 12.07.2024 сплатив позивачу по 500 000,00 грн, тобто загалом 1 000 000,00 грн. Зазначені платежі враховані позивачем при визначенні заявленого до стягнення залишку заборгованості, а представник відповідача під час апеляційного розгляду цієї обставини не заперечував.

Не дають підстав для скасування рішення і посилання апелянта на недоведеність розміру орендної плати через неподання позивачем разом із позовною заявою витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Спір у цій справі виник не між орендодавцем земельної ділянки та орендарем з приводу визначення належного розміру орендної плати і не з приводу стягнення безпідставно збережених коштів за фактичне користування земельною ділянкою. Предметом позову є виконання самостійного договірного зобов`язання відповідача компенсувати позивачу фактично понесені ним витрати.

Розмір таких витрат підтверджується платіжними інструкціями та банківською випискою, які засвідчують фактичне перерахування коштів до бюджету, а подана разом із позовом податкова декларація з плати за землю за 2025 рік ідентифікує земельну ділянку за відповідним кадастровим номером та підтверджує декларування позивачем плати за неї.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20, на яку посилається апелянт, зазначила, що законодавство не обмежує можливість доказування нормативної грошової оцінки виключно витягом з технічної документації та що такий витяг не є єдиним допустимим доказом відповідної обставини. Аналогічний підхід підтверджено Верховним Судом у постанові від 06.11.2024 у справі № 915/767/21.

Водночас наведені справи стосувалися правовідносин, у яких нормативна грошова оцінка використовувалася безпосередньо для визначення розміру платежу за землю. У справі, що переглядається, сума зобов`язання відповідача визначається фактично понесеними позивачем витратами відповідно до пункту 3.5 Договору, тому відсутність серед первісно поданих доказів витягу про нормативну грошову оцінку не спростовує факту та розміру таких витрат.

Суд звертає увагу, що зазначений витяг не є доказом, на якому ґрунтується висновок апеляційного суду про фактичний розмір понесених позивачем та належних до компенсації витрат. Тому навіть без урахування цього документа інші наявні у справі докази є достатніми для встановлення факту понесення позивачем відповідних витрат та їх розміру.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За положеннями частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд першої інстанції обґрунтовано не погодився з визначеними позивачем початковими датами прострочення та здійснив перерахунок, пов`язавши виникнення прострочення з направленням письмових вимог від 11.03.2025 та 04.07.2025 разом із документальним підтвердженням понесених витрат.

За результатами такого перерахунку місцевий господарський суд визнав обґрунтованими 68 705,47 грн 3 % річних та 132 126,63 грн інфляційних втрат, відмовивши у стягненні решти заявлених позивачем нарахувань.

Апеляційна скарга не містить доводів щодо арифметичної неправильності здійсненого судом першої інстанції перерахунку. Заперечення скаржника в цій частині ґрунтуються на твердженні про ненастання строку виконання основного зобов`язання, яке з наведених вище мотивів колегією суддів відхилено.

Таким чином, встановлені у справі обставини в їх сукупності підтверджують фактичне понесення ПрАТ "Підводтрубопровід" витрат на плату за користування земельною ділянкою, надання ПрАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" їх документального підтвердження у порядку, погодженому сторонами, настання строку виконання передбаченого пунктом 3.5 Договору зобов`язання та його невиконання відповідачем у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновку суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення 5 655 379,97 грн основного боргу, 68 705,47 грн 3 % річних та 132 126,63 грн інфляційних втрат.

Оцінюючи повноту дослідження доводів апеляційної скарги та необхідність надання відповіді на кожен з наведених у ній аргументів, колегія суддів ураховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі "Проніна проти України" від 18.07.2006, за змістом якого пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди наводити мотиви своїх рішень, однак не може тлумачитися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторони. Межі цього обов`язку залежать від характеру рішення та конкретних обставин справи.

З огляду на наведене колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності вирішення спору по суті, у зв`язку з чим апеляційна скарга ПрАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2026 у справі № 910/13730/25 слід залишити без змін.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позову.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2026 у справі № 910/13730/25 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства “Холдингова компанія “Київміськбуд” задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат

Згідно зі статтею 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на Приватне акціонерне товариство “Холдингова компанія “Київміськбуд”.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Холдингова компанія “Київміськбуд” на рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2026 у справі № 910/13730/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2026 у справі № 910/13730/25 залишити без змін.

3. Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 09.09.2026.

Головуючий суддя О.Л. Бестаченко

Судді Ю.А. Шаратов

І.М. Скрипка