Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №910/9099/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2026 р. Справа№910/9099/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Євсікова О.О.

Ходаківської І.П.

за участю секретаря судового засідання Невмержицької О.В.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 08.09.2026

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДОНІНВЕСТ»

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.08.2026

у справі №910/9099/25 (суддя Демидов В.О.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «БРУХТ ЛІМІТЕД» про забезпечення позову у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БРУХТ ЛІМІТЕД»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДОНІНВЕСТ»

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача

Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРДОНІНВЕСТ ТРЕЙДІНГ»

Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕКОНСТРУКЦІЯ ТЕХНОЛОГІЧНИХ СВЕРДЛОВИН»

Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОБАС СЕРВІС»

про звернення стягнення на предмет застави

ВСТАНОВИВ:

22.07.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «БРУХТ ЛІМІТЕД» (далі за текстом – позивач / ТОВ «Брухт Лімітед») до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДОНІНВЕСТ» (далі за текстом – відповідач / ТОВ «Укрдонінвест») (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 22.10.2025) про звернення стягнення на предмет застави за Договором застави транспортних засобів від 15.12.2020 №166/20-3-1, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бадаховим Ю.Н. і зареєстрованого у реєстрі за №1620 (далі – договір застави від 15.12.2020) та за Договором застави транспортних засобів №113-114/21-З-2 від 16.08.2021, а саме на вантажні напіввагони, моделі 12-783, виготовлені згідно ТУ У 30.2-05763814-203:2014, укомплектовані візками моделі 18-7055, в кількості 100 штук, станція приписки: Родинська, Донецької залізниці, перелік яких наведено в Додатку №1 до Договору застави транспортних засобів № 166/20-3-1 від 15.12.2020 та в Додатку №1 до Договору застави транспортних засобів №113-114/21-З-2 від 16.08.2021, шляхом передачі вантажних напіввагонів, моделі 12-783, виготовлених згідно ТУ У 30.2- 05763814-203:2014, укомплектованих візками моделі 18-7055, в кількості 100 штук, станція приписки: Родинська, Донецької залізниці, перелік яких наведено в Додатку №1 до Договору застави транспортних засобів №166/20-3-1 від 15.12.2020 та в Додатку №1 до Договору застави транспортних засобів №113-114/21-З-2 від 16.08.2021, у власність заставодержателя - Товариства з обмеженою відповідальністю «БРУХТ ЛІМІТЕД» (код ЄДРПОУ 45549401) в рахунок часткового погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДОНІНВЕСТ ТРЕЙДІНГ» (код ЄДРПОУ 42879748) перед Товариством з обмеженою відповідальністю «БРУХТ ЛІМІТЕД» (Код ЄДРПОУ 45549401) за Договором №166/20 про відкриття відновлювальної кредитної лінії від 15.12.2020 та в рахунок часткового погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕКОНСТРУКЦІЯ ТЕХНОЛОГІЧНИХ СВЕРДЛОВИН» (код ЄДРПОУ 33264159) перед Товариством з обмеженою відповідальністю «БРУХТ ЛІМІТЕД» (Код ЄДРПОУ 45549401) за Договором №113/21 про відкриття невідновлювальної кредитної лінії за програмою «Доступні кредити 5-7-9%» від 16.08.2021 та Договором №114/21 про відкриття невідновлювальної кредитної лінії за програмою «Доступні кредити 5-7-9%» від 16.08.2021 в загальному розмірі 14 812 798, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв`язку з невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРДОНІНВЕСТ ТРЕЙДІНГ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕКОНСТРУКЦІЯ ТЕХНОЛОГІЧНИХ СВЕРДЛОВИН» зобов`язань за Договорами кредиту №113/21 та №114/21, а також не передання предмета застави у володіння ТОВ «БРУХТ ЛІМІТЕД» протягом 30 днів після реєстрації звернення стягнення, наявні підстави для звернення стягнення на майно, що належить відповідачу та є предметом застави за Договором застави транспортних засобів №113-114/21-З-2, шляхом його передачі у власність позивача в рахунок погашення заборгованості вказаних осіб перед ТОВ «БРУХТ ЛІМІТЕД» за Договорами кредиту № 113/21 та № 114/21.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 29.07.2025 відкрив провадження у справі за позовом ТОВ «Брухт Лімітед» та залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ТОВ «Укрдонінвест Трейдінг».

ТОВ «Укрдонінвест» 14.08.2025 звернулося до Господарського суду міста Києва із зустрічним позовом до ТОВ «Брухт Лімітед» про визнання недійсним з моменту укладення договору про відступлення прав вимоги від 01.05.2020 №166/20-ВПВ-1/2 за договором кредитної лінії від 15.12.2020, укладеного між ТОВ «СВІТ ФІНАНСІВ» та ТОВ «Брухт Лімітед»; визнання недійсним з моменту укладення договору про відступлення прав вимоги від 01.05.2020 №166/20-3-ВПВ-1/2 за договором застави від 15.12.2020, укладеного між ТОВ «СВІТ ФІНАНСІВ» та ТОВ «Брухт Лімітед».

Господарський суд міста Києва ухвалою від 17.09.2025 прийняв зустрічний позов ТОВ «Укрдонінвест» до спільного розгляду з первісним позовом ТОВ «Брухт Лімітед», об`єднавши в одне провадження з первісним позовом у цій справі; залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача за зустрічним позовом ТОВ «СВІТ ФІНАНСІВ».

ТОВ «Укрдонінвест» 23.10.2025 звернулося із заявою про залишення зустрічного позову без розгляду.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 06.11.2025 задовольнив та залишив зустрічний позов ТОВ «Укрдонінвест» без розгляду. У задоволенні заяви представника позивача (за зустрічним позовом) про закриття провадження у справі №910/9099/25 відмовив. Прийняв заяву представника позивача (за первісним позовом) про збільшення позовних вимог (зміна підстав позову) до розгляду. Залучив до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕКОНСТРУКЦІЯ ТЕХНОЛОГІЧНИХ СВЕРДЛОВИН». Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДОНІНВЕСТ» про призначення судової товарознавчої експертизи задовольнив та призначив у справі №910/9099/25 судову товарознавчу експертизу, проведення якої доручив експертам Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 07.05.2026 залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОБАС СЕРВІС».

Господарський суд міста Києва ухвалою від 14.05.2026 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДОНІНВЕСТ» про призначення судової товарознавчої експертизи задовольнив. Призначив у справі №910/9099/25 судову товарознавчу експертизу, проведення якої доручив експертам Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

04.08.2026 Товариством з обмеженою відповідальністю «Брухт Лімітед» в системі «Електронний суд» сформовано заяву про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «УКРДОНІНВЕСТ», Товариству з обмеженою відповідальністю «АВТОБАС СЕРВІС» та будь-яким іншим особам здійснювати відчуження, розпорядження, передання в найм/оренду/суборенду/заставу та користування вантажними напіввагонами, моделі 12-783, виготовленими згідно ТУ У 30.2-05763814-203:2014, укомплектованими візками моделі 18-7055, в кількості 100 штук, станція приписки: Родинська, Донецької залізниці, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «УКРДОНІНВЕСТ», зокрема, заборони здійснювати курсування напіввагонів шляхом проставлення в Автоматизованому банку даних парку вантажних вагонів ознаки «Заборона курсування» щодо спірних вантажних напіввагонів. Не застосовувати зустрічне забезпечення у зв`язку з відсутністю підстав для його застосування. Зупинити провадження у справі на час проведення судової експертизи.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову позивач посилався на правову підставу позову, порушення Позичальниками та Заставодавцем умов Договору №166/20 про відкриття відновлювальної кредитної лінії від 15.12.2020, Договору №113/21 про відкриття невідновлювальної кредитної лінії за програмою «Доступні кредити 5-7-9%» від 16.08.2021 та Договору №114/21 про відкриття невідновлювальної кредитної лінії за програмою «Доступні кредити 5-7-9%» від 16.08.2021, у зв`язку з чим виникла заборгованість перед ТОВ «БРУХТ ЛІМІТЕД». Позивач вказав, що ТОВ «УКРДОНІНВЕСТ» не виконало вимоги, викладені у повідомленні про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання, та не передало у володіння ТОВ «БРУХТ ЛІМІТЕД» предмет застави протягом 30 днів з моменту реєстрації звернення стягнення, у зв`язку з чим у позивача виникло право визначити як спосіб реалізації предмету забезпечувального обтяження позасудову процедуру, а саме набуття права власності на предмет застави – вантажні напіввагони, моделі 12-783, виготовлені згідно ТУ У 30.2-05763814-203:2014, укомплектовані візками моделі 18-7055, в кількості 100 штук на підставі рішення суду.

Позивач зазначив, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову у виді накладення арешту та заборони вчиняти дії є абсолютно адекватним та співмірним до заявлених позовних вимог, безпосередньо стосується конкретно визначеного майна - напіввантажних вагонів, оскільки у випадку задоволення позову підлягатимуть передачі у власність позивача, а відповідачем та третіми особами вчиняються дії, які можуть ускладнити та унеможливити виконання рішення суду або призвести до безповоротного знищення (знецінення) предмета застави. Позивач вказав, що відповідач має можливість користуватися та розпоряджатися заставним майном до прийняття рішення по справі, при цьому вже здійснює такі дії всупереч положенням законодавства та умов договорів застави без згоди заставодержателя.

Також, позивачем наведені обставини щодо пов`язаності орендодавця та орендаря, зміни місцезнаходження орендаря та ймовірного використання майна на території, наближеній до активних бойових дій. Позивач зазначив, що ТОВ «АВТОБАС СЕРВІС» (орендар), яке наразі користується предметом застави, змінило місце здійснення своєї господарської діяльності з міста Києва на Краматорський район Донецької області, який перебуває в безпосередній близькості до території активних бойових дій, знаходиться під постійними прицільними обстрілами держави-агресора. Зазначені обставини можуть значно ускладнити або й унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову, адже внаслідок використання вантажних напіввагонів в безпосередній близькості до територій проведення бойових дій суттєво зростає ризик їх пошкодження чи знищення, що призведе до неможливості виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет застави шляхом передачі майна у власність Заставодержателя.

Необхідність вжиття заходів забезпечення позову, на думку позивача, пов`язана також з тривалим судовим розглядом справи, який, в свою чергу, спричинений процесуальною поведінкою відповідача при призначенні та проведенні судової експертизи.

Господарський суд міста Києва рішенням від 06.08.2026 у справі №910/9099/25 поновив провадження у справі №910/9099/25. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «БРУХТ ЛІМІТЕД» про забезпечення позову задовольнив частково. Наклав арешт на вантажні напіввагони у кількості 100 штук. В іншій частині заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «БРУХТ ЛІМІТЕД» про забезпечення позову відмовив. Зупинив провадження у справі №910/9099/25 на час проведення судової експертизи.

Приймаючи вказану ухвалу, суд першої інстанції врахував, що у даній справі предметом позову є саме звернення стягнення на конкретно визначене рухоме майно, а тому накладення арешту на це майно безпосередньо пов`язане з предметом спору та є співмірним заявленим позовним вимогам. Наведений спосіб забезпечення позову відповідає критеріям розумності, обґрунтованості та адекватності; вжиття наведеного заходу забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді, в разі задоволення позову - забезпечить можливість виконання рішення суду. Навпаки, невжиття зазначеного заходу забезпечення позову може унеможливити виконання рішення господарського суду в разі прийняття його на користь позивача.

Водночас, на переконання суду першої інстанції наведені позивачем доводи не свідчать про наявність достатньо обґрунтованих підстав для застосування заходу забезпечення позову у вигляді заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «УКРДОНІНВЕСТ», Товариству з обмеженою відповідальністю «АВТОБАС СЕРВІС» та будь-яким іншим особам здійснювати відчуження, розпорядження, передання в найм/оренду/суборенду/заставу та користування вантажними напіввагонами, моделі 12-783, виготовленими згідно ТУ У 30.2-05763814-203:2014, укомплектованими візками моделі 18-7055, в кількості 100 штук, станція приписки: Родинська, Донецької залізниці, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «УКРДОНІНВЕСТ», зокрема, заборони здійснювати курсування напіввагонів шляхом проставлення в Автоматизованому банку даних парку вантажних вагонів ознаки «Заборона курсування» щодо спірних вантажних напіввагонів.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, 14.08.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРДОНІНВЕСТ» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.08.2026 у справі №910/9099/25 скасувати в частині задоволення заяви про забезпечення позову та накладення арешту на 100 вантажних напіввагонів, перелічених у пункті 3 резолютивної частини ухвали. У скасованій частині ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову від 04.08.2026 в частині накладення арешту на 100 вантажних напіввагонів.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що суд першої інстанції не здійснив належного балансування інтересів сторін; не встановив конкретного та реального ризику невиконання чи ускладнення виконання майбутнього судового рішення; помилково ототожнив зв?язок арешту з предметом спору з необхідністю та співмірністю такого арешту; відхилив усі фактичні ризики, наведені заявником, але не визначив іншої підстави для застосування забезпечувального заходу; не оцінив правового значення чинного зареєстрованого обтяження та зареєстрованого звернення стягнення, ??не врахував прийняття ТОВ «Брухт Лімітед» платежу в розмірі 15 822 909, 90 грн; ??не встановив актуальної вартості арештованого майна та не зіставив її з розміром позовних вимог, не пояснив, які нові обставини виправдовували зміну попередньої оцінки, викладеної в ухвалі від 27.07.2026; не дослідив негативних наслідків арешту для ТОВ «Укрдонінвест» та не навів мотивів незастосування зустрічного забезпечення.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДОНІНВЕСТ» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.08.2026 у справі №910/9099/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.

17.08.2026 суддя Демидова А.М. заявила самовідвід від розгляду справи №910/9099/25. Заява судді про самовідвід заявлена з метою недопущення сумнів у її неупередженості, що можуть виникнути у зв`язку з тим, що її близька особа розглядала дану справу.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 17.08.2026 заяву про самовідвід судді Демидової А.М. від розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДОНІНВЕСТ» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.08.2026 у справі №910/9099/25 задовольнив. Матеріали апеляційної скарги передав для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДОНІНВЕСТ» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.08.2026 у справі №910/9099/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Євсіков О.О., Ходаківська І.П.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 24.08.2026 у справі №910/9099/25 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДОНІНВЕСТ» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.08.2026 у справі №910/9099/25; розгляд апеляційної скарги призначив на 08.09.2026 о 13 год. 25 хв.; витребував з Господарського суду міста Києва копії матеріалів, необхідних для розгляду апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.08.2026 у справі №910/9099/25.

31.08.2026 матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 06.08.2026 у справі №910/9099/25 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду.

Позивач 07.08.2026 через систему «Електронний суд» подав відзив на апеляційну скаргу відповідача, згідно якого заперечує проти її задоволення, зазначаючи, що об`єктивно позивач не має можливості у відкритому доступі отримати вказану апелянтом інформацію; розпорядження майном може відбутися відповідачем у будь-який момент, і може стати відомим позивачу лише після здійснення такого розпорядження, як вже було у випадку з укладенням Договору оренди від 13.06.2024. Позивач наголосив, що саме з метою недопущення цих дій і було застосовано заходи забезпечення позову. Саме ТОВ «УКРДОНІНВЕСТ» як власник вантажних напіввагонів, має доступ до інформації про маршрути курсування напіввагонів, проте апелянт в додатках до апеляційної скарги не надав жодних доказів на спростування інформації про використання вантажних напіввагонів в безпосередній близькості до території ведення бойових дій.

Також позивачем подано клопотання про закриття апеляційного провадження, яке обґрунтоване тим, що апеляційна скарга подана Представником ТОВ «УКРДОНІНВЕСТ» способом, що не передбачений чинним процесуальним законодавством, що, в свою чергу, свідчить про подання апеляційної скарги особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано, наявні підстави для закриття апеляційного провадження згідно з пунктом 2 частини першої статті 264 ГПК України.

Суд апеляційної інстанції розглянувши подане представником позивача клопотання у судовому засіданні 08.09.2026 відмовив у його задоволенні.

Частиною восьмою статті 6 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що реєстрація в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі; особа, яка зареєструвала електронний кабінет в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою ЄСІТС або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням власного електронного підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги", якщо інше не передбачено цим Кодексом; особливості використання електронного підпису в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, визначаються Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Таким чином, процесуальне законодавство передбачає спосіб звернення до суду шляхом подання процесуальних документів - в паперовій формі або в електронній формі виключно за допомогою ЄСІТС.

Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДОНІНВЕСТ» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.08.2026 у справі №910/9099/25 сформована в системі «Електронний суд».

Пунктом 24 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21 (далі - Положення) передбачено, що підсистема "Електронний суд" - підсистема ЄСІТС, що забезпечує можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, між користувачем цієї підсистеми та Вищою радою правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи.

Документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо), пов`язані з розглядом справ у суді, можуть подаватися до суду в електронній формі виключно з використанням підсистеми "Електронний суд", якщо інше не визначено процесуальним законодавством чи цим Положенням (пункт 25 Положення).

Електронні документи створюються із застосуванням вбудованого текстового редактора шляхом заповнення форм документів, передбачених Інструкцією користувача Електронного суду, підписуються кваліфікованим електронним підписом (підписами) його підписувача (підписувачів) та надсилаються засобами відповідної підсистеми ЄСІТС (пункт 26 Положення).

До створених в Електронному суді документів користувачі можуть додавати інші файли (зображення, відеофайли тощо). Відповідні додані файли (додатки) підписуються кваліфікованим електронним підписом користувачів разом зі створеними в Електронному суді документами, до яких вони додаються.

За таких обставин, доводи позивача, що фактично процесуальний документ не скріплений підписом за допомогою ЄСІТС не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції, оскільки додатки до апеляційної скарги підписуються кваліфікованим електронним підписом, а отже мають однакову юридичну силу, що і вбудований текстовий редактор підсистеми «Електронний суд».

Треті особи своїх представників у судове засідання, призначене на 08.09.2026, не направили, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином шляхом направлення ухвали Північного апеляційного господарського суду від 24.08.2026 про відкриття апеляційного провадження у справі №910/9099/25 до їх електронних кабінетів.

Згідно з частиною 12 статті 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

За таких обставин, справа №910/9099/25 розглядається судом апеляційної інстанції за відсутності представників третіх осіб, повідомлених належним чином.

08.09.2026 у судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції її задовольнити, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.08.2026 у справі №910/9099/25 та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Представник позивача у судовому засіданні 08.09.2026 заперечив проти задоволення апеляційної скарги відповідача, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні.

Щодо долученого до апеляційної скарги листа ТОВ «Укрдонінвест» до AT «Комерційний індустріальний банк» щодо надання згоди на передання ТОВ «Автобас Сервіс» вагонів, які перебували у заставі за договором застави №166/20-3-1 від 15.12.2020, із додатками до нього (без доказів його направлення) суд апеляційної інстанції зазначає, що у судовому засіданні представник відповідача зазначив, що вказаний лист не було надано суду першої інстанції.

Згідно із частиною 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Доказів неможливості подання вказаного листа відповідачем суду апеляційної інстанції не надано, а тому Північний апеляційний господарський суд відмовляє у задоволенні клопотання про долучення до апеляційного провадження вказаного листа.

Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила наступне.

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно із частиною 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.05.2021 у справі № 910/3158/20 міститься висновок щодо застосування пункту 1 частини 1 статті 137 ГПК України, відповідно до якого під час розгляду заяви про накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, а тому може застосовуватися в справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 при застосуванні заходів забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

З наведеного слідує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору .

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Передумовою забезпечення позову є обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову, що гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову заявленим позивачем вимогам, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника). Подібний правовий висновок зроблено Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 21.12.2021 у справі №910/10598/21.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17).

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частин 4 статті 137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу/іншим особам здійснювати певні дії (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №910/4669/21).

Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з розміром коштів відповідача, на який вимагається накладення арешту.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Подібний висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.07.2024 у справі №925/1459/23, від 06.06.2024 у справі №910/17599/23, від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 13.12.2023 у справі № 921/290/23.

У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами.

Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №910/12404/21).

Судом апеляційної інстанції враховано, що позивач у заяві про забезпечення позову послався на приписи частини другої статті 586 ЦК України, якою передбачено, що заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором або законом, а також на пункти 3.3.3 Договору застави №166/20-З-1 та 3.3.3 Договору застави №113-114/21-З-2, згідно яких Заставодавець має право за письмовою згодою Заставодержателя розпоряджатися Майном, в тому числі передавати його в оренду, лізинг, тощо.

За посиланням позивача, уклавши Договір оренди без згоди Заставодержателя, ТОВ «УКРДОНІНВЕСТ» вчинив порушення положень чинного законодавства та умов договорів застави, тобто вже здійснив розпорядження майном, яке перебувало в заставі без згоди та відома Заставодержателя.

Позивач наголосив, що ТОВ «УКРДОНІНВЕСТ» (Орендодавець) та ТОВ «АВТОБАС СЕРВІС» (Орендар) є пов`язаними юридичними особами, посадові особи яких перебувають у родинних зв`язках.

Місцезнаходження ТОВ «АВТОБАС СЕРВІС» з моменту заснування товариства в 2019 році було зареєстроване у м. Києві, зокрема, з 18.01.2024 за адресою: 01054, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 64, а 13.05.2026 ТОВ «АВТОБАС СЕРВІС» здійснило перереєстрацію місцезнаходження з міста Києва на адресу: 84000, ДОНЕЦЬКА ОБЛ., КРАМАТОРСЬКИЙ Р-Н, СЕЛИЩЕ ОЛЕКСАНДРІВКА, ОЛЕКСАНДРІВСЬКА ТГ, ВУЛ.СОБОРНА, БУДИНОК 11.

Нове місцезнаходження товариства - це територія можливих бойових дій, відомості про яку внесені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 №376 (в редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 26.05.2026 №987).

Позивач вказав про можливе використання напіввагонів поблизу території ведення бойових через зміну місцезнаходження ТОВ «АВТОБАС СЕРВІС» під час воєнного стану з міста Києва на Донецьку область.

Відповідач, у свою чергу, стверджує, що місцезнаходження юридичної особи не визначає місця фактичного перебування належного іншій особі рухомого майна, а заявник не надав докази про маршрути курсування напіввагонів, станції їх перебування, місця завантаження чи розвантаження або інші обставини, які б підтверджували перебування хоча б одного з них поблизу території активних бойових дій

Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідачем не надано доказів на спростування доводів позивача.

Крім того, доводи про можливе використання напіввагонів поблизу території ведення бойових дій судом першої інстанції не враховані, оскільки на переконання суду, вказане не доводить реальної загрози пошкодження або знищення орендованого майна.

Поряд з цим, зазначені позивачем обставини стали не єдиною підставою для звернення позивача до суду із заявою про забезпечення позову та часткового її задоволення судом першої інстанції.

Судом апеляційної інстанції враховано, що позивач звернувся із заявою про вжиття заходів забезпечення позову через рік після відкриття провадження у справі, враховуючи процесуальні дії відповідача під час розгляду справи.

Позивач наголошував, що необхідність вжиття заходів забезпечення позову пов`язана також з тривалим судовим розглядом справи, який, в свою чергу, спричинений процесуальною поведінкою відповідача при призначенні та проведенні судових експертиз у даній справі, про що свідчать наступні обставини.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2025 було задоволено клопотання ТОВ «УКРДОНІНВЕСТ» про призначення судової товарознавчої експертизи; призначено у справі № 910/9099/25 судову товарознавчу експертизу, проведення якої було доручено експертам Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

02.02.2026 на адресу Господарського суду міста Києва надійшло клопотання судового експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз про надання додаткових матеріалів щодо вантажних напіввагонів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2026 поновлено провадження у справі № 910/9099/25; клопотання судового експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз про надання додаткових матеріалів задоволено; зобов`язано, зокрема, ТОВ «УКРДОНІНВЕСТ» на виконання клопотання судового експерта у строк до 27.02.2026 надати суду додаткові матеріали.

ТОВ «УКРДОНІНВЕСТ» не надало витребувані ухвалою від 16.02.2026 документи, та не повідомило суд про неможливість їх надання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2026 повторно витребувано у ТОВ «УКРДОНІНВЕСТ» у строк до 09.03.2026 додаткові матеріали.

09.03.2026 ТОВ «УКРДОНІНВЕСТ» сформовано письмові пояснення на виконання вимог ухвал Господарського суду міста Києва від 16.02.2026 та від 03.03.2026 по справі № 910/9099/25, що разом з вагонами, ТОВ «АВТОБАС СЕРВІС» була передана і вся технічна документація на них, оскільки цього вимагають правила експлуатації власних вантажних вагонів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2026 ТОВ «АВТОБАС СЕРВІС» встановлено строк до 31.03.2026 для надання до суду документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2026 повторно встановлено ТОВ «АВТОБАС СЕРВІС» у строк до 10.04.2026 надати суду витребувані документи.

Водночас, ухвали суду не були виконані та не надані витребувані документи.

Крім того, 13.03.2026 на адресу суду першої інстанції від Львівського науково- дослідного інституту судових експертиз надійшов лист про залишення ухвали без виконання у зв`язку з тим, що ухвала суду від 06.11.2025 про призначення судової товарознавчої експертизи не виконана в частині оплати відповідачем рахунку за проведення експертизи.

Надалі, 07.05.2026 ТОВ «УКРДОНІНВЕСТ» звернувся з повторним клопотанням про призначення судової експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2026 повторне клопотання ТОВ «УКРДОНІНВЕСТ» про призначення судової товарознавчої експертизи задоволено, призначено судову товарознавчу експертизу, провадження в справі №910/9099/25 на час проведення судової експертизи та отримання висновку експерта зупинено.

З огляду на зазначене, неодноразові звернення з клопотанням про призначення судової експертизи та бездіяльність ТОВ «УКРДОНІНВЕСТ» щодо виконання вимог експерта, на думку позивача, є формою затягування розгляду справи та на його переконання існують обставини, які можуть значно ускладнити або й унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно із частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод “Право на ефективний засіб юридичного захисту” встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії», було зазначено що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Побідна за змістом правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.05.2019 у справі № 911/1551/18.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи з тим, щоб забезпечити позивачу реальний та ефективний захист або поновлення порушених його прав (інтересів), якщо рішення буде прийняте на його користь, в тому числі задля забезпечення можливості захисту порушених прав в межах одного судового провадження без нових звернень до суду.

Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи (правова позиція, викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17, від 05.08.2019 у справі № 922/599/19, від 01.07.2024 у справі № 916/795/24).

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, а також не вирішується наперед результат розгляду справи по суті позову.

Законодавство не встановлює вичерпний перелік обставин, якими учасник справи вправі обґрунтовувати заяву про забезпечення позову. Відсутній також вичерпний перелік доказів, за допомогою яких можуть бути встановлені ці обставини.

У постанові від 19.12.2024 у справі № 910/6192/24 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про те, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору. Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Разом з тим, законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.09.2024 у справі № 915/249/24).

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Аналогічний висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21).

Відповідно до частини 1 статті 177 Цивільного кодексу України (далі за текстом – ЦК України) об`єктами цивільних прав є речі, гроші, цінні папери, цифрові речі, майнові права, роботи та послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні та нематеріальні блага.

Судом апеляційної інстанції враховано, що виконання в майбутньому судового рішення у справі про звернення стягнення на предмет застави за Договорами застави транспортних засобів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами перебування у власності відповідача (ТОВ «УКРДОНІНВЕСТ») та у розпорядженні третьої особи (ТОВ «АВТОБАС СЕРВІС») вантажних напіввагонів, моделі 12-783, виготовлені згідно ТУ У 30.2-05763814-203:2014, укомплектованих візками моделі 18-7055, в кількості 100 штук.

При цьому, доводи відповідача про те, що суд першої інстанції не мав фактичної можливості визначити чи є арешт усіх 100 напіввагонів співмірним із заявленою до погашення сумою за відсутність достовірних даних про поточну вартість майна не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції, оскільки забезпечення позову здійснено в межах предмету позову та є співмірним з пред`явленими позовними вимогами.

Доводи відповідача, що саме по собі гіпотетичне відчуження напіввагонів не припиняє прав заставодержателя і не перетворює майно на вільне від обтяження не заслуговують на увагу суду, оскільки щодо арештованого майна наявний спір між сторонами, що підтверджується матеріалами справи та тим, що після внесення позивачем відомостей про обтяження до Державного реєстру обтяжень рухомого майна та зареєстрованого звернення стягнення на предмет застави відповідачем не виконало вимоги, викладені у повідомленні про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання та добровільно не передано у володіння позивача предмет застави.

Судом апеляційної інстанції встановлено мету звернення позивача до суду з заявою про забезпечення позову, а саме арешт майна, який накладено судом першої інстанції для забезпечення позову про звернення стягнення на предмет застави цього ж майна, має на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.

При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість його відчужувати. Можливість накладення арешту на рухоме майно, в порядку забезпечення позову у спорі про звернення стягнення предмета застави (цього ж майна) є для позивача гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

Судом апеляційної інстанції враховано, що задоволення заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову у цій справі не призведе до порушення прав та охоронюваних законом інтересів відповідача у справі чи інших осіб, що не є учасниками цього судового процесу, а також створення перешкод у господарській діяльності відповідача.

Вжиття заходів забезпечення позову у цій справі, обраний позивачем та частково задоволений судом першої інстанції у спосіб накладення арешту на спірне рухоме майно в межах предмету заявленого позову, відповідає фактичним обставинам та вимогам процесуального законодавства.

Згідно із частиною 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За змістом статті 236 ГПК України (частини 1-5) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову, а тому ухвала Господарського суду міста Києва від 06.08.2026 у справі №910/9099/26 не підлягає скасуванню.

Щодо зустрічного зобов`язання, то відповідно до частини 1 статті 141 ГПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Частиною 1 статті 141 ГПК України передбачено право суду, а не обов`язок вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). А тому розгляд судом заяви про забезпечення позову без вирішення питання зустрічного позову не є порушенням процесуальних норм.

У разі існування обґрунтованих ризиків настання для відповідача негативних наслідків від застосування судом забезпечувальних заходів скаржник не позбавлений права ініціювати перед судом питання щодо застосування зустрічного забезпечення.

Зважаючи на положення частини 4 зазначеної статті Кодексу, ухвалення рішення про забезпечення позову без одночасного вирішення судом питання про зустрічне забезпечення не позбавляє заявника права звернутися до суду з клопотанням про зустрічне забезпечення, що може бути подано після застосування судом заходів забезпечення позову.

Аналогічний правовий висновок викладено Касаційним господарським судом у скаладі Верховного Суду у постанові від 22.05.2025 у справі № 44/639-б (910/15659/24).

При цьому сам факт незастосування зустрічного забезпечення не свідчить про неправомірність забезпечення позову (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.03.2025 у справі № 914/2673/24).

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Апеляційним судом при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні висновки доводам апелянта із посиланням на норми процесуального права, які підлягають застосуванню при перегляді апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції за результатом розгляду заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Згідно із частиною 1 статті 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із частиною 1 статті 271 ГПК апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Доводи наведені апелянтом в апеляційній скарзі не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, при цьому апеляційним господарським судом при винесені даної постанови було спростовано доводи апелянта із посиланням на норми процесуального права, які підлягають застосуванню при здійсненні апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що ухвала Господарського суду міста Києва від 06.08.2026 у справі №910/9099/25 в оскаржуваній частині прийнята з дотриманням норм процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДОНІНВЕСТ» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.08.2026 у справі №910/9099/25 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.08.2026 у справі №910/9099/25 залишити без змін.

3. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 06.08.2026 у справі №910/9099/25 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 09.09.2026.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді О.О. Євсіков

І.П. Ходаківська