Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №910/6702/22 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" серпня 2026 р. Справа№ 910/6702/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Станіка С.Р.

Сковородіної О.М.

за участі секретаря Вага В.В.

та за участю представників учасників провадження у даній справі відповідно до протоколу судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.12.2025 про закриття провадження

у справі №910/6702/22 (суддя Омельченко Л.В.)

за заявою ОСОБА_1

про неплатоспроможність боржника фізичної особи,

УСТАНОВИВ:

Господарський суд міста Києва ухвалою від 08 грудня 2025 року постановив:

1. Клопотання Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (ідентифікаційний код: 14260570) про закриття провадження у справі – задовольнити.

2. Провадження у справі № 910/6702/22 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) закрити.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 звернулась із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу №910/6702/22 до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду у процедурі, передбаченій Кодексом України з процедур банкрутства.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом було порушено норми процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки зазначаючи про необґрунтованість плану реструктуризації та неспроможність його виконання боржником, суд не здійснив аналізу відповідності поданого плану вимогам законодавства, не вказав, який саме елемент плану відсутній або не відповідає закону, та фактично обмежився відтворенням суб`єктивних тверджень окремих кредиторів; поданий боржником план реструктуризації ґрунтується на реальних соціально-економічних обставинах, відповідає її фактичному майновому стану та об`єктивним можливостям і спрямований на максимально можливе задоволення вимог кредиторів у межах, допустимих законом; у даній справі ОСОБА_1 діяла добросовісно та відкрито: не приховувала активів і майна, самостійно та добровільно ініціювала процедуру неплатоспроможності, надала суду та керуючому реструктуризацією всю необхідну інформацію про свій майновий стан, декларації про майновий стан (у тому числі уточнені), співпрацювала з арбітражним керуючим, своєчасно надавала пояснення, вчасно реагувала на запити суду та кредиторів, не вчиняла дій, спрямованих на затягування провадження або перешкоджання здійсненню процедури; неплатоспроможність ОСОБА_1 має виключно об`єктивний характер, зумовлена втратою стабільного доходу, припиненням підприємницької діяльності та загальновідомими соціально-економічними обставинами, пов`язаними зі збройною агресією Російської Федерації проти України, і не є наслідком умисних чи недобросовісних дій боржника, спрямованих на ухилення від виконання грошових зобов`язань; суд першої інстанції неправильно застосував ст. 124 КУЗПБ, безпідставно дійшовши висновку про неможливість виконання плану реструктуризації, тоді як боржниця повністю виконала вимоги закону, зазначивши наявні та прогнозовані доходи, що відповідають її працездатному віку та реальній можливості працевлаштування протягом дії плану; суд не конкретизував, які саме документи мав на увазі, які обставини вони повинні були підтвердити, у який спосіб їх ненадання впливає на можливість виконання плану; факт перетину боржником державного кордону України не може свідчити про наявність підстав для закриття провадження у справі; суд першої інстанції не повідомив боржника про те, що у відповідному судовому засіданні буде розглянуто питання закриття провадження у справі, і не зазначив, що боржник повинен надати будь-які додаткові докази - у тому числі докази працевлаштування або пошуку роботи; суд першої інстанції розглянув клопотання кредитора про закриття провадження за відсутності арбітражного керуючого та значної частини кредиторів; крім того, суд першої інстанції не здійснив розподіл витрат на оплату основної винагороди та витрат арбітражного керуючого між кредиторами, що є обов`язковою процесуальною вимогою у справах про неплатоспроможність; сукупність зазначених порушень свідчить про передчасність, необґрунтованість і незаконність оскаржуваної ухвали.

Представник ОСОБА_2 (кредитор) у відзиві на апеляційну скаргу заперечила проти її задоволення та просить залишити оскаржувану увалу без змін, посилаючись на те, що висловлене в апеляційній скарзі твердження, що боржник діяла добросовісно та відкрито, без умислу ухилитись від виконання грошових зобов`язань, а план реструктуризації відповідає фактичному майновому стану боржника та спрямований на максимально можливе задоволення вимог кредиторів не відповідає дійсності та не підтверджується матеріалами справи; подані боржником декларації містили недостовірну і неточну інформацію; наявні ознак недобросовісної поведінки боржника та приховування боржником свого реального фінансового стану та членів сім`ї; з наданих боржником декларацій про майновий стан вбачається, що боржник та члени її сім`ї (мати та дочка) не мають доходів, однак вона неодноразово перетинала кордон, приховує інформацію про використання нею транспортного засобу, не надає обґрунтування необхідності використання транспортного засобу, витрати понесенні у зв`язку з використанням транспортного засобу та спосіб і джерела оплати вказаних витрат, вела приховану підприємницьку діяльність для організації якої орендувала офісні приміщення у центрі міста Києва; боржник та арбітражний керуючий намагались уникнути подання на розгляд кредиторам проекту плану реструктуризації і в результаті надали кредиторам невиконуваний план реструктуризації боргів; матеріали справи не мстять документів, які б підтвердили надання боржнику повноважень на захист прав та інтересів арбітражного керуючого чи інших кредиторів, які не прибули у судове засідання від 08.12.2025, призначене ухвалою суду від 10.10.2025, а інші учасники справи ухвалу не оскаржили.

Представник Головного управління ДПС у м.Києві (кредитор) у відзиві на апеляційну скаргу просив її задовольнити, посилаючись на те, що суд першої інстанції передчасно дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі, не забезпечив повного та всебічного дослідження всіх обставин справи, не надав належної оцінки можливості переходу до процедури погашення боргів боржника та не навів достатнього правового обґрунтування для застосування такого виняткового процесуального наслідку як закриття провадження; розгляд судом клопотання про закриття провадження за відсутності арбітражного керуючого, який є обов`язковим учасником справи та ключовою процесуальною фігурою у процедурі неплатоспроможності, а також без забезпечення участі значної частини кредиторів, у тому числі Головного управління ДПС у м. Києві – єдиного кредитора, який має право голосу та голосував за перехід до стадії погашення боргів, призвів до порушення принципів змагальності, рівності сторін та права учасників справи на ефективну участь у судовому розгляді; крім того, суд першої інстанції не здійснив розподіл витрат на оплату основної винагороди та витрат арбітражного керуючого між кредиторами, що є обов`язковою процесуальною вимогою у справах про неплатоспроможність.

Представник арбітражного керуючого Ушача Юрія Володимировича у відзиві на апеляційну скаргу просила її задовольнити, посилаючись на те, що наданий кредиторам план реструктуризації боргів для подальшого його розгляду та прийняття рішення щодо схвалення, повністю відповідав ст. 124 КУзПБ; єдиний кредитор, який має право вирішального голосу на зборах кредиторів у даній страві – ГУ ДПС у м. Києві, запропонував звернутись до господарського суду з клопотанням про перехід до процедури погашення боргів; відмова кредиторів від погодження плану реструктуризації не означає автоматичної наявності підстав для закриття провадження у справі про неплатоспроможність, натомість перехід до процедури погашення боргів відповідає як інтересам кредиторів, так і філософії, закладеній у розділ КУзПБ у справах про неплатоспроможність фізичних осіб; прийняття рішення про закриття провадження у справі за відсутності арбітражного керуючого та частини кредиторів, у тому числі представників ГУ ДПС у м. Києві – єдиного кредитора, який має право вирішального голосу, є порушенням принципів змагальності, рівності сторін та права учасників справи на ефективну участь у судовому розгляді; апелянт вірно зазначає про те, що суд першої інстанції не здійснив розподіл витрат на оплату основної винагороди та витрат арбітражного керуючого на проведення процедури між кредиторами, що є обов`язковою процесуальною вимогою у справах про неплатоспроможність та підтверджується висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.06.2026 у справі № 927/149/22; розгляд господарським судом звіту арбітражного керуючого про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками відповідної процедури банкрутства (неплатоспроможності), за загальним правилом, є обов`язковою передумовою закриття провадження у справі про банкрутство незалежно від підстав такого закриття.

Учасники процесу належним чином повідомлялись про розгляд апеляційної скарги в порядку, визначеному статтями 6, 120, 242 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України), шляхом направлення ухвал суду за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

У судове засідання з`явились: представник ОСОБА_1 (апелянт, боржник) – Ахрамович Я.І., представник АТ КБ "Приватбанк" – Нечаєва О.О., представник ОСОБА_3 – Ткаченко І.В., представник КП "Київтеплоенерго" – Янчук А.З., представник ТОВ "Дебт Форс" – Фоменко А.В., представник ФОП Гнідунець В.І. – Крижовий Д.В.

Оскільки явка сторін у судове засідання не була визнана обов`язковою, суд, на підставі ч.12 ст. 270 ГПК України, ухвалив здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності інших представників учасників справи.

За клопотанням представника АТ КБ "Приватбанк" судове засідання проводилось в режимі відеоконференції.

Представник ОСОБА_1 (апелянта) у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі, та просив її задовольнити.

Представник АТ КБ "Приватбанк" у судовому засіданні заперечила проти задоволення апеляційної скарги.

Представник ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Представник КП "Київтеплоенерго" заперечила проти задоволення апеляційної скарги.

Представник ТОВ "Дебт Форс" у судовому засідання заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Представник ФОП Гнідунець В.І. у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення присутніх учасників процесу, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що у липні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду міста Києва із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника – фізичної особи.

Заява мотивована наявністю у заявниці заборгованості перед кредиторами у загальній сумі 24774274,88 грн, яку вона не може сплатити, оскільки не веде фінансово-господарської діяльності та не має стабільного доходу, розміру якого було б достатньо для погашення вказаного боргу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2022, серед іншого, було відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) з відповідними правовими наслідками.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2023 повернуто Головному управлінню ДПС у м. Києві, як відокремленому підрозділу ДПС України, заяву про визнання кредитором ОСОБА_1 на суму 30 685,18 грн та додані до неї документи.

Постановою Північного апеляційного суду м. Києва від 22.05.2023 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу, задоволено, ухвалу Господарського суду м. Києва від 09.02.2023 скасовано, а матеріали справи № 910/6702/22 були повернуті до Господарського суду м. Києва для подальшого розгляду заяви Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України, про визнання кредитором боржника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2023 призначено розгляд справи у попередньому судовому засіданні на 17.07.23 о 14:00 год.; викликано у судове засідання учасників справи та осіб, які заявили грошові вимоги до боржника.

14.07.2023 від арбітражного керуючого Ушача Ю.В. надійшли заперечення на заяву ОСОБА_3 про визнання кредитором боржника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2023 відкладено розгляд справи у попередньому судовому засіданні на 18.09.23 об 11:45; викликано в судове засідання учасників справи.

22.09.2023 від представника боржника адвоката Ахрамович Я.І. надійшла заява про перевірку відповідності заяви конкурсного кредитора .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 визнано кредиторами фізичної особи ОСОБА_1 :

- Головне управління ДПС у місті Києві, які відокремлений підрозділ ДПС на загальну суму 30685,18 грн - друга черга;

- Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" на загальну суму 34365,49 грн, з яких: 5 68,00 грн – судовий збір (позачергово); 24551,05грн - друга черга; 4446,44 грн – третя черга. У іншій частині вимог – відмовлено;

- Комунальне підприємство виконавчого органу Київради "Київтеплоенерго" на загальну суму 102978,78 грн, з яких: 5368,00 грн – судовий збір (позачергово); 97610,78 грн. - друга черга;

- ОСОБА_3 на загальну суму 2088913,84 грн, з яких: 5368,00 грн – судовий збір (позачергово); 22083545,84 грн - друга черга.

Крім того, зобов`язано керуючого реструктуризацією боргів боржника арбітражного керуючого Ушача Ю.В. сформувати реєстр вимог кредиторів, оформивши його відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства; клопотання арбітражного керуючого Ушача Юрія Володимировича про витребування доказів залишено без задоволення; скаргу арбітражного керуючого Ушача Юрія Володимировича на дії та бездіяльність приватного виконавця Крайчинського Сергія Станіславовича залишено без розгляду; розгляд справи про неплатоспроможність боржника - фізичної особи ОСОБА_1 у підсумковому засіданні призначено на 06.11.2023 о 13:45; встановлено учасникам справи строк для подачі до суду пояснень/заперечень щодо переходу до наступної процедури у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ; копію ухвали надіслано учасникам справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2023 відкладено розгляд справи про неплатоспроможність боржника - фізичної особи ОСОБА_1 у підсумковому засіданні на 11.12.2023 о 14:15; встановлено строк до 04.12.2023 учасникам справи для подачі до суду пояснень/заперечень на пояснення ОСОБА_3 та клопотання про закриття провадження у справі вх. № 01-37/62496/23 від 11.09.2023; встановлено учасникам справи строк до 04.12.2023 для подачі до суду пояснень/заперечень щодо переходу до наступної процедури у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ; копію ухвали надіслано учасникам справи.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду м. Києва від 02.10.2023 у справі № 910/6702/22 – без змін; справу № 910/6702/22 повернуто до Господарського суду м. Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2024 призначено розгляд справи на 25.03.2024 об 11:30; встановлено учасникам справи строк до 18.03.2024 для подачі суду пропозицій щодо переходу до наступної процедури у справі; викликано у судове засідання учасників справи.

04.01.2024 від ТОВ "ДЕБТ ФОРС" надійшла заява з грошовими вимогами до боржника у розмірі 7546293,47 грн ухвалою суду від 14.02.2024 прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕБТ ФОРС" про визнання кредитором боржника на суму 7546293,47грн, розгляд якої призначено у судовому засіданні на 25.03.24 об 11:30; зобов`язано боржника та керуючого реструктуризацією боргів фізичної особи ОСОБА_1 арбітражного керуючого Ушача Ю.В. розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕБТ ФОРС" з грошовими вимогами до боржника, надати суду докази їх визнання або ж відхилення у встановленому порядку та повідомити кредитора про наслідки розгляду заяви, докази чого надати суду.

Постановою Верховного Суду від 26.03.2024 касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 та на ухвалу Господарського суду м. Києва від 02.10.2023 в частині розгляду кредиторських вимог Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" та ОСОБА_3 у справі № 910/6702/22 задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 та ухвалу Господарського суду м. Києва від 02.10.2023 в частині визнання кредиторських вимог ОСОБА_3 у справі № 910/6702/22 залишено без змін. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 та ухвалу Господарського суду м. Києва від 02.10.2023 в частині визнання кредиторських вимог Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" у справі № 910/6702/22 скасовано. Справу № 910/6702/22 у скасованій частині направлено на новий розгляд до Господарського суду м.Києва.

За час перебування матеріалів справи в суді касаційної інстанції до суду надійшли:

- заява з грошовими вимогами до боржника від Фізичної особи-підприємця Гнідунця Віталія Івановича від 11.03.2024 ;

- заява з грошовими вимогами до боржника від ПрАТ "АК "Київводоканал" від 11.04.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2024 визнано кредитором у справі № 910/6702/22 Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" з грошовими вимогами на суму 34365,49 грн, з яких 5368,00 грн – вимоги першої черги, 24551,05 грн - вимоги другої черги, 4446,44 грн - вимоги третьої черги; зобов`язано керуючого реструктуризацією внести відповідні відомості до реєстру вимог кредиторів; відмовлено акціонерному товариству Комерційний банк "Приватбанк" у визнанні кредитором боржника на суму 126714,77 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2025 прийнято заяву Фізичної особи – підприємця Гнідунця Віталія Івановича з грошовими вимогами до ОСОБА_1 на загальну суму 9994814,12 грн, розгляд якої призначено у судовому засіданні на 03.03.25 о 12:30 год.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2025 прийнято заяву Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" з грошовими вимогами до ОСОБА_1 на загальну суму 36169,37 грн, розгляд якої призначено у судовому засіданні на 03.03.25 о 12:30 год.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2025 призначено розгляд справи № 910/6702/22 справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 у судовому засіданні на 03.03.2025 о 12:30 год.

27.02.2025 до Господарського суду міста Києва від АТ КБ "ПриватБанк" надійшла заява про закриття провадження у справі.

27.02.2025 до Господарського суду міста Києва від арбітражного керуючого Ушача Ю.В надійшов відзив на заяву ПрАТ "АК "Київводоканал" про визнання грошових вимог до боржника.

27.02.2025 до Господарського суду міста Києва від арбітражного керуючого Ушача Ю.В надійшов відзив на заяву ФОП Гнідунця В.І. про визнання грошових вимог до боржника.

28.02.2025 до Господарського суду міста Києва від арбітражного керуючого Ушача Ю.В надійшов відзив на заяву ТОВ "ДЕБТ ФОРС" про визнання грошових вимог до боржника.

03.03.2025 до Господарського суду міста Києва від ОСОБА_1 надійшли заперечення на заяву АТ КБ "ПриватБанк" про закриття провадження у справі.

03.03.2025 до Господарського суду міста Києва від арбітражного керуючого Ушача Ю.В надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи (протокол зборів кредиторів, відомості про голосування кредиторів).

03.03.2025 до Господарського суду міста Києва від ОСОБА_3 надійшла заява про закриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва суду від 03.03.2025 визнано кредитором фізичної особи ОСОБА_1 Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" на загальну суму 42225,37 грн, з яких: 6056,00 грн – судовий збір (позачергово); 28317,70 грн – основний борг (друга черга); 7851,67 грн – штрафні санкції (шоста черга); зобов`язано арбітражного керуючого Ушача Юрія Володимировича внести зміни до реєстру вимог кредиторів боржника у відповідності до п. 1 цієї ухвали; відкладено розгляд заяв з грошовими вимогами до боржника Фізичної особи-підприємця Гнідунець В.І. та Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕБТ ФОРС" на 25.03.2025 об 11:30.

24.03.2025 до Господарського суду міста Києва від арбітражного керуючого Ушача Ю.В. надійшло клопотання про долучення до справи реєстру кредиторів на виконання ухвали суду від 03.03.2025.

24.03.2025 до Господарського суду міста Києва від ОСОБА_1 надійшов відзив на заяву з грошовими вимогами ФОП. ОСОБА_4 .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2025 визнано кредитором фізичної особи ОСОБА_1 фізичну особу-підприємця Гнідунця Віталія Івановича на загальну суму 7881348,17 грн, з яких: 6056,00 грн – судовий збір (позачергово); 7875292,17 грн – основний борг (друга черга), без права вирішального голосу на зборах кредиторів, у решті вимог відмовлено; відкладено розгляд кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Дебт Форс" (ідентифікаційний код: 43577608) до боржника на загальну суму 7546293,47 грн на 07.04.2025 о 14:15; зобов`язано арбітражного керуючого Ушача Юрія Володимировича внести зміни до реєстру вимог кредиторів боржника у відповідності до п. 1 цієї ухвали.

03.04.2025 до Господарського суду міста Києва від арбітражного керуючого Ушача Ю.В. надійшло клопотання про долучення до справи реєстру кредиторів на виконання ухвали суду від 25.03.2025.

07.04.2025 до Господарського суду міста Києва від ТОВ "ДЕБТ ФОРС" надійшло клопотання про долучення доказів до справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Дебт Форс" у визнанні кредитором ОСОБА_1 на загальну суму 7546293,47 грн; відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 02.06.2025 о 10:15 год; копію ухвали надіслано учасникам справи.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дебт Форс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 у справі № 910/6702/22 задоволено частково; ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 у справі № 910/6702/22 в частині відмови ТОВ "Дебт Форс" у визнанні кредитором боржника скасовано; прийнято в скасованій частині нове рішення, яким визнано ТОВ "Дебт Форс" кредитором боржника на суму 376437,21 грн, з яких: 5368,00 грн – до задоволення вимог кредиторів (судовий збір); 371069,21 грн – забезпечені заставою майна боржника; зобов`язано керуючого реструктуризацією боргів боржника арбітражного керуючого Ушача Ю.В. внести відповідні зміни до реєстру вимог кредиторів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2025 призначено розгляд справи у судовому засіданні на 08.12.2025 о 12:45 год.; здійснено виклик у судове засідання учасників справи.

08.12.2025 від арбітражного керуючого Ушача Ю.В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Оскаржуваною ухвалою Господарського суду міста Києва від 08 грудня 2025 року задоволено клопотання Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про закриття провадження у справі та вирішено закрити провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .

Ухвала мотивована тим, що до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, а поведінка боржниці є недобросовісною.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для закриття провадження у справі, однак вважає оскаржувану ухвалу прийнятою з порушенням норм процесуального права, з огляду на наступне.

Із введенням в дію 21.10.2019 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) запроваджено новий інститут, який застосовується щодо врегулювання питання неплатоспроможності фізичної особи, фізичної особи-підприємця та не тотожний за метою і механізмом реалізації до інституту банкрутства юридичних осіб.

Метою запровадження інституту неплатоспроможності фізичних осіб було визначено врегулювання відносин щодо відновлення платоспроможності боржників, які опинилися в скрутній фінансовій ситуації не з їх вини та потребують допомоги з боку держави.

Призначенням цих норм визначено забезпечення допомоги чесним боржникам шляхом передусім реструктуризації їх боргів, а у разі неможливості у майбутньому погасити борги - заслужити їх списання.

У преамбулі КУзПБ закріплено, що цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

За цим підходом, на відміну від банкрутства юридичних осіб, у назві та за змістом положень Книги четвертої КУзПБ – "Відновлення платоспроможності фізичних осіб" законодавець закцентував на пріоритеті реабілітаційної процедури щодо боржника, який залежно від власної волі та обставин справи може отримати звільнення від боргів за результатами обох судових процедур у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.

Отже, застосовуючи ці норми, слід враховувати, що на відміну від банкрутства юридичних осіб, задоволення вимог кредиторів як основна мета провадження про неплатоспроможність фізичних осіб КУзПБ не встановлена.

За змістом статті 116 КУзПБ лише боржник наділений правом ініціювати справу про його неплатоспроможність.

КУзПБ запроваджено "добровільне банкрутство" боржника фізичної особи, що не є обов`язком, а правом, яким боржник, у разі дотримання певних вимог, може скористатися задля реструктуризації його боргів, прощення (списання) вимог кредиторів та/або звільнення від боргів і відновлення його платоспроможності.

За змістом приписів Книги четвертої КУзПБ законодавцем презюмується, що фізична особа - боржник, ініціюючи стосовно себе справу про неплатоспроможність, прагне досягнути компромісу з кредиторами щодо зміни способу та порядку виконання його зобов`язань, а у разі недосягнення згоди стосовно плану реструктуризації боргів, такий боржник припускає визнання його банкрутом і задоволення кредиторських вимог за рахунок коштів від продажу його майна.

Частиною другою статті 6 КУзПБ визначено, що до боржника - фізичної особи застосовуються такі судові процедури, як реструктуризація боргів боржника та погашення боргів боржника.

Згідно з частиною п`ятою статті 119 КУзПБ в ухвалі про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника господарський суд серед іншого зазначає про введення процедури реструктуризації боргів боржника.

Реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов`язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника (стаття 1 КУзПБ).

Отже, ця судова процедура є першим, обов`язковим та пріоритетним етапом справи про неплатоспроможність фізичної особи, у якій боржник може реалізувати право на зміну способу та порядку сплати боргів з урахуванням його об`єктивних можливостей і прагнення до розрахунку з кредиторами, маючи гарантії залишення частини доходу на задоволення побутових потреб та може отримати прощення (списання) кредиторських вимог чи їх частини.

Саме на цьому акцентував увагу Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20, вказавши, що з огляду на мету та цілі КУзПБ інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.

За такого підходу у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію, зокрема у спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, інше б суперечило принципу добросовісності, який ґрунтується на приписах статей 3 та 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідно до яких дії учасників правовідносин мають бути добросовісними (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а також завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частини друга, третя статті 13 ЦК України).

Тому до боржника - фізичної особи КУзПБ установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов`язків.

Зокрема, задля отримання бажаного результату - відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ покладає на боржника обов`язки:

- повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (пункт 3 частини другої статті 116 КУзПБ), отже обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов`язань перед кредиторами тощо;

- надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім`ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4 - 11 частини третьої статті 116 КУзПБ), тому у разі необхідності і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог;

- подати проєкт плану реструктуризації боргів та співпрацювати з керуючим реструктуризацією і зборами кредиторів при погодженні його змісту (частина четверта статті 116, частина сьома статті 126 КУзПБ);

- повністю погасити окремі види заборгованості до затвердження судом плану реструктуризації боргів боржника (стаття 125 КУЗПБ);

- погашати вимоги кредиторів згідно з умовами плану реструктуризації боргів у разі його затвердження (частина перша статі 128 КУзПБ).

Також, КУзПБ містить низку процесуальних запобіжників задля уникнення недобросовісного використання боржником судових процедур неплатоспроможності, зокрема передбачає:

- відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо боржника притягнуто до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю чи визнано банкрутом протягом попередніх п`яти років (пункти 3, 4 частини четвертої статті 119 КУзПБ), а також заборону відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи-боржника протягом року з дня закриття такого провадження стосовно того ж боржника з підстав, передбачених частиною сьомою статті 123 КУзПБ;

- закриття провадження у справі про неплатоспроможність у випадку ненадання боржником повної і достовірної інформації про власне майно, доходи і витрати та членів його сім`ї; приховування боржником власних активів через їх передачу членам сім`ї; якщо боржника притягнуто до адміністративної чи кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю (пункти 1-3 частини сьомої статті 123 КУзПБ);

- відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність, якщо порушено порядок розроблення та погодження цього плану; умови реструктуризації боргів суперечать законодавству; боржник не погасив борги, що підлягають обов`язковій сплаті згідно з частиною третьою статті 125 КУзПБ або боржник вчиняє дії, спрямовані на перешкоджання проведенню стосовно нього процедур, передбачених цим Кодексом (пункти 1, 2, 5, 6 частини восьмої статті 126 КУзПБ);

- дискрецію господарського суду у вирішенні питання щодо можливості подальшого руху справи про неплатоспроможність, якщо протягом трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів боржника мета цієї процедури не досягнута (частина одинадцята статті 126 КУзПБ).

Системне тлумачення цих приписів свідчить, що за їх змістом законодавець закріпив у спеціальних нормах КУзПБ принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов`язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об`єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.

Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.

Провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених Книгою четвертою КУзПБ "Відновлення платоспроможності фізичної особи" (стаття 113 КУзПБ).

За такого правового регулювання у справі про неплатоспроможність фізичної особи застосовні загальні підстави закриття провадження у справі про неплатоспроможність, передбачені частиною першою статті 90 КУзПБ з урахуванням особливостей, встановлених спеціальними нормами цього Кодексу, отже тією мірою, якою ці підстави можуть стосуватися боржника - фізичної особи.

Щодо спеціальних підстав закриття провадження у справі, які можуть бути застосовані лише у справі про неплатоспроможність фізичної особи, то аналіз приписів Книги четвертої КУзПБ свідчить, що така процесуальна можливість передбачена на всіх стадіях судової процедури реструктуризації боргів боржника, за різних підстав та з неоднаковим ступенем імперативності відповідних норм.

Так, частиною сьомою статті 123 КУзПБ визначено, що суд приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо:

1) боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи і витрати боржника та членів його сім`ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів і витрат боржника та членів його сім`ї;

2) майно членів сім`ї боржника було придбано за кошти боржника та/або зареєстровано на іншого члена сім`ї з метою ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами;

3) судовим рішенням, що набрало законної сили та не було скасоване, боржник був притягнутий до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю.

Конструкція цієї норми побудована як безумовний захід відповідальності боржника за дії на шкоду кредиторам, тому не передбачає альтернативного вирішення та необхідності з`ясування мотивів боржника - фізичної особи, за встановлення відповідних фактів господарським судом.

До того ж, розширене коло ініціаторів застосування частини сьомої статті 123 КУзПБ та відсутність процесуальних обмежень щодо її реалізації на всіх стадіях справи про неплатоспроможність фізичної особи забезпечують невідворотність такого наслідку очевидно недобросовісних дій боржника.

Враховуючи призначення цієї норми та можливість застосування її судом з власної ініціативи, господарський суд не може залишити поза увагою обставини, які вказують на наявність підстав для закриття провадження у справі за частиною сьомою статті 123 КУзПБ, тому з власної ініціативи, зокрема, вирішуючи питання про перехід до судової процедури погашення боргів, зобов`язаний перевірити такі обставини справи та надати їм юридичну оцінку, про що зазначити у відповідному судовому рішенні.

У абзаці 5 частини сьомої статті 123 КУзПБ визначено, що господарський суд протягом одного року з дня закриття провадження у справі про неплатоспроможність з підстав, визначених цією частиною, не може відкрити провадження у новій справі про неплатоспроможність щодо того самого боржника.

Таким чином, зібравши певний перелік підстав для закриття провадження у справі в окремій нормі (частина сьома статті 123 КУзПБ), законодавець акцентував насамперед на спеціальних наслідках її реалізації - неможливості протягом року повторно скористатися такою процедурою для очевидно недобросовісного боржника.

Тому, перелік підстав для закриття провадження у справі за частиною сьомою статті 123 КУзПБ слід тлумачити як вичерпний лише в аспекті застосування передбачених цією ж нормою обмежувальних наслідків такого закриття.

Добросовісність боржника - фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав якими КУзПБ зумовлює вирішення судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи у випадках, передбачених статтями 123, 126, 128 КУзПБ.

Тому, обставини, що свідчать про недобросовісну поведінку боржника у сукупності з іншими обставинами справи підлягають врахуванню господарським судом як підстави для ухвалення рішення про закриття провадження у справі, замість переходу до процедури погашення боргів боржника.

Такими обставинами можуть бути, серед іншого ненадання боржником обґрунтованих пояснень стосовно обставин неплатоспроможності (руху активів, витрачання отриманих від кредиторів коштів тощо); зазначення у декларації працездатного боржника відомостей про доходи, що значно менші за відповідний середній показник у регіоні та за відповідною спеціальністю; посилання у декларації про майновий стан на ненадання інформації членом сім`ї боржника за умови, що така інформація є необхідною для з`ясування суттєвих для справи обставин, або у інший спосіб ухилення боржника від конструктивної співпраці з кредиторами, керуючим реструктуризацією чи від відкритої взаємодії з судом, економічна необґрунтованість та/або очевидна невиконуваність плану реструктуризації, яка може призвести до явного порушення прав кредиторів щодо отримання боргу в розумні строки.

Відповідні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 26.05.2022 у справі № 903/806/20.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 09.12.2024 відбулись збори кредиторів, на яких розглядалось питання, зокрема, щодо розгляду проекту плану реструктуризації боргів боржника та прийняття рішення щодо подальшого порядку проведення процедури. За наслідками розгляду питання щодо прийняття рішення щодо подальшого порядку проведення процедури представники кредиторів ОСОБА_3 , АТ КБ "Приват банк", КП Виконавчого органу Київради (КМДА) "Київтеплоенерго" запропонували звернутись до суду з клопотанням про закриття провадження у справі. Представник кредитора ГУ ДПС у м. Києві (з правом вирішального голосу) запропонувала звернутись до Господарського суду м. Києва з клопотанням про перехід до наступної процедури та введення процедури погашення боргів. Рішення зборів кредиторів оформлені протоколом зборів кредиторів у справі №910/6702/22 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 від 09.12.2024

При цьому, основними причинами несхвалення запропонованого боржником плану реструктуризації боргів кредитори вказують наступне:

1. Декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність за 2019-січень, лютий 2022 від 05.07.2024 та від 16.08.2024 не відповідають вимогам КУзПБ, містять неповну та недостовірну інформацію про майно, доходи та витрати боржника та членів її сім`ї, а також не подані у встановлений законом строк. Декларації боржниці свідчать про те, що нібито вона та члени її сім`ї роками не отримують будь-яких доходів. У той же час, з тих же декларацій вбачається про здійснювані боржницею витрати на придбання товарів, оплату послуг, на утримання майна, побутові потреби, інші витрати (розділ XIV декларацій).

2. Наданий боржницею план реструктуризації є прикладом недобросовісної поведінки із розроблення фіктивного плану реструктуризації, який не відповідає вимогам КУзПБ та розроблений для реалізації наміру переходу в процедуру погашення боргів через його несхвалення кредиторами. Боржницею не зазначено дійсні обставини, які спричинили її неплатоспроможність, не обґрунтовано природу і причини неплатоспроможності.

3. З умов задекларованого майнового стану вбачається, що боржниця не працевлаштована, не має доходу та не планує отримувати будь-який дохід протягом процедури реструктуризації боргів (пункт 4 проекту плану реструктуризації). Проте, наданий план реструктуризації боргів містить відомості про розмір суми, яка буде виділятись для погашення вимог кредиторів — 2 000,00 грн. Ця сума виведена як 25% від розміру мінімальної заробітної плати — 8000,00 грн. При цьому, боржниця не зазначає про джерела отримання коштів у визначеному розмірі, дійсної можливості їх направлення на погашення вимог кредиторів та виходить виключно із базового розміру мінімальної заробітної плати.

Проаналізувавши рішення загальних зборів кредиторів та план реструктуризації, з урахуванням якого прийнято таке рішення загальних зборів кредиторів, суд першої інстанції вірно встановив, що позиція кредиторів щодо плану реструктуризації ґрунтується на об`єктивних твердженнях, а саме, необґрунтованості наданого плану реструктуризації боргів боржника та відсутності доказів на підтвердження можливості його реального виконання боржницею. Крім того, разом з поданим планом реструктуризації ОСОБА_1 не надала суду відповідні документи, які були використані при його складанні, не надала обґрунтованого доводу стосовно підстав, причин, факторів, що призвели до її неплатоспроможності.

Доводи представника заявниці адвоката Ахрамовича Я.І. відносно того, що ОСОБА_1 планує здійснювати погашення заборгованості перед кредиторами за рахунок іншого доходу, що планується отримувати в майбутньому, обґрунтовано відхилені судом першої інстанції, оскільки вказані доводи є його припущенням, не підтверджуються жодними належними та достовірними доказами у справі.

Також за весь час розгляду справи боржницею не було надано суду доказів спроби її працевлаштування чи вчинення інших дій, спрямованих на отримання доходу, за рахунок якого було б можливо реалізувати запропонований план реструктуризації боргів. Документи, які б підтвердили наявність перепон для офіційного працевлаштування ОСОБА_1 , у матеріалах справи також відсутні.

Крім цього, суд першої інстанції вірно встановив факт того, що у період з 18.12.2019 по 20.11.2024 боржниця перетинала державний кордон дев`ять разів і загальний строк проведений боржницею за межами території України складає 229 днів, що підтверджуються відповіддю від 20.11.2024 АСВП № 60903601 Державної прикордонної служби України щодо перетину державного кордону боржником за період з 18.12.2019 по 20.11.2024, однак не надала жодних пояснень щодо коштів на здійснення вказаних поїздок.

Таким чином, суд першої інстанції, враховуючи позицію кредиторів, що ґрунтується на об`єктивних твердженнях та беручи до уваги поведінку боржниці ОСОБА_1 під час процедури реструктуризації у справі, яка є недобросовісною, дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Однак, при цьому судом першої інстанції не було враховано, що згідно частини 1 статті 30 КУзПБ арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого складається з основної та додаткової грошових винагород.

Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією становить п`ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожен місяць виконання арбітражним керуючим повноважень (частина 2 статті 30 КУзПБ).

Згідно із ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

При цьому, відмову від оплати винагороди арбітражному керуючому можна розцінювати як примушування до безоплатної праці, що забороняється та прирівнюється до рабства в контексті статті 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших міжнародних актів (зокрема, Конвенції 1926 року про заборону рабства, Конвенції Міжнародної організації праці про примусову чи обов`язкову працю 1930 року ратифіковану Україною 10.08.1956 року, Конвенції Міжнародної організації праці №105 про скасування примусової праці 1957 року ратифіковану Україною 05.10.2000 року), резолюції Економічної і Соціальної Ради ООН (ЕКОСОС) 1996 року тощо) та суперечить статті 43 Конституції України (висновки у п.30 постанови Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №902/626/20).

Згідно із ст.6 Закону України "По оплату праці", ст.96, 97 Кодексу законів про працю України системами оплати праці є тарифна та інші системи, що формуються на оцінках складності виконуваних робіт і кваліфікації працівників. Оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.

Оплатність виконання функцій арбітражного керуючого установлена статтею 30 КУзПБ і вона є ідентичною по своїй суті до тієї оплати, яка передбачена Конституцією України, Кодексом законів про працю України, Законом України "По оплату праці" за виконання будь-якої роботи працівником. Особливості системи оплати послуг арбітражного керуючого визначені Кодексом і будь-якими іншими актами безпосередньо не регулюються. Будь-яких актів, які передбачають "відрядну або іншу систему" оплати послуг арбітражного керуючого немає.

Приписами статті 30 КУзПБ визначено, що сплата грошової винагороди арбітражного керуючого у справі про банкрутство можлива за рахунок: 1)авансування коштів заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду; 2) коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності; 3) коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі; 4) коштів створеного кредиторами фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого (аналогічний висновок вперше викладено в постанові Верховного Суду від 16.07.2020 у справі №918/454/18 та підтримано згодом Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 19.04.2023 у справі № 5002-17/1718-2011).

Водночас обов`язковою процесуальною дією, що забезпечує реалізацію права арбітражного керуючого на отримання грошової винагороди та відшкодування витрат є затвердження господарським судом відповідного звіту за підсумками кожної із процедур банкрутства (неплатоспроможності).

З матеріалів справи вбачається, що арбітражний керуючий Ушач Ю.В. неодноразово подавав до Господарського суду міста Києва звіти керуючого реструктуризацією, зокрема, 03.10.2024, 02.12.2024, 14.12.2024, однак вказані звіти не були розглянуті судом першої інстанції, а також при постановленні оскаржуваної ухвали не було вирішено питання про виплати арбітражному керуючому Ушачу Ю.В. грошової винагороди за весь час виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією.

При цьому, згідно правових позицій, викладених у постанові Верховного Суду від 21.06.2026 у справі №927/149/22, розгляд господарським судом звіту арбітражного керуючого про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками відповідної процедури банкрутства (неплатоспроможності), за загальним правилом, є обов`язковою передумовою закриття провадження у справі про банкрутство незалежно від підстав такого закриття.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Частиною 3 ст. 271 ГПК України встановлено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали допустив порушення норм процесуального прав, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 08 грудня 2025 року підлягає скасуванню з передачею справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 08 грудня 2025 року.

3. Справу направити до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

4. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтею 288 Господарського процесуального кодексу України та статтею 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст постанови складено 09.09.2026.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді С.Р. Станік

О.М. Сковородіна