Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №927/331/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2026 р. Справа№ 927/331/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яценко О.В.

суддів: Гончарова С.А.,

Горбасенка П.В.

за участю секретаря судового засідання: Антонюк А.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 02.09.2026

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго»

на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 18.05.2026 (повний текст складено 22.05.2026)

за результатами розгляду скарги Акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» на дії та рішення державного виконавця Фещук Олени Андріївни Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (ВПВР ДДВС МЮ України) в межах виконавчого провадження № 80810173

у справі № 927/331/25 (суддя Романенко А.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»

до Акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго»

про стягнення 437 254 745,29 грн.

ВСТАНОВИВ:

07.04.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі – позивач, ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг») звернулося з позовом до суду про стягнення з Акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» (далі – відповідач, АТ «ОТКЕ») 437 254 745,29 грн. боргу.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 15.07.2025 (суддя Демидова М.О.) позов у даній справі задоволено: присуджено до стягнення з АТ «ОТКЕ» на користь ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» заборгованість у сумі 437 254 745,29 грн. та 423 920,00 грн. судового збору; відстрочено виконання судового рішення в частині стягнення 437 254745,29 грн. боргу та 423 920,00 грн. судового збору на 4 місяці, до 15.11.2025.

На примусове виконання вказаного рішення Господарським судом Чернігівської області виданий наказ зі строком пред`явлення до виконання з 16.11.2025 по 16.11.2028 наступного змісту:

«Стягнути з Акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» (вул. Реміснича, буд. 55 Б, м. Чернігів, 14000, код 03357671) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116, код 42399676) заборгованість в сумі 437 254 745,29 грн. та 423 920,00 грн. судового збору.».

27.04.2026 від АТ «Облтеплокомуненерго» до Господарського суду Чернігівської області надійшла скарга на дії та рішення державного виконавця Фещук Олени Андріївни ВПВР ДДВС МЮ України в межах ВП № 80810173, в якій заявник просив визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору, винесену 21.04.2026, в частині стягнення 43 725 474,53 грн. виконавчого збору.

Вказана заява обґрунтована тим, що:

- за наказом Господарського суду Чернігівської області від 19.08.2025 у справі № 927/331/25 стягується кредиторська заборгованість теплопостачальної, теплогенеруючої організації АТ «Облтеплокомуенерго» перед ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» за спожитий природний газ за період з вересня 2023 по квітень 2024 років, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» від 03.11.2016 № 1730-VIII;

- Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» чітко визначає критерії заборгованості, яка підлягає врегулюванню, зокрема: боржником є теплопостачальна та теплогенеруюча організація, кредитором - Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», заборгованість за спожитий природний газ, період виникнення заборгованості - з 1 червня 2021 року по останнє число шостого місяця після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано. Інших ознак заборгованості, яка підлягає врегулюванню, вказаний Закон не надає. Наявність чи відсутність договору про організацію взаєморозрахунків не впливає на визначення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до вказаного Закону;

- в силу п. 6 частини 5 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII, виконавчий збір за цим виконавчим документом не стягується в частині вимог щодо стягнення заборгованості теплопостачальної організації;

- заявник наполягає, що в п. 6 ч. 5 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» йдеться мова про заборгованість, яка підлягає врегулюванню, а не про факт врегулювання заборгованості, вказана норма права взагалі не відсилає до процедури врегулювання;

- одним із способів врегулювання кредиторської заборгованості, щодо якої ухвалено судове рішення про стягнення, є проведення взаєморозрахунків (стаття 4 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення»). Згідно зі ст. 3 вказаного Закону участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до статті 4 цього Закону не потребує обов`язкового включення до реєстру;

- АТ «ОТКЕ» має дебіторську заборгованість з різниці в тарифах за період червень 2021 – грудень 2025 року у сумі 1 194 283 320,00 грн., що підтверджується протоколами засідання тимчасової територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах, довідкою від 23.03.2026 №621/99. Отже, основна сума заборгованості за виконавчим документом про стягнення заборгованості підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення».

За розпорядженням Господарського суду Чернігівської області від 28.04.2026 № 02-01/66/26, відповідно до п. 2.3.43. Положення про автоматизовану систему документообігу, призначений автоматизований розподіл скарги у справі № 927/331/25, за результатами якого матеріали передано на розгляд судді Романенко А.В.

Заперечуючи проти скарги, позивач зазначив, що спори з приводу виконавчого збору, витрат виконавчого провадження підлягають розгляду в адміністративному суді як спори щодо виконання рішень інших органів, навіть якщо первісне рішення ухвалене судом іншої юрисдикції, з огляду на що позивач просив закрити провадження у даній справі щодо розгляду скарги боржника.

У запереченнях на скаргу Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - ВПВР ДДВС МЮ України) зазначив наступне:

- скарга подана з порушенням правил підсудності, оскільки підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства, відтак, заявник просив закрити провадження у справі;

- ключовою умовою для звільнення боржника від сплати виконавчого збору є підтверджений факт врегулювання заборгованості або включення до процедури врегулювання у порядку, визначеному, зокрема, Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення»;

- винесення постанови про стягнення виконавчого збору є імперативною вимогою закону та невід`ємною складовою відкриття виконавчого провадження;

- Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» не встановлює автоматичного поширення своїх положень на будь-яку заборгованість відповідної категорії суб`єктів, а визначає чіткий алгоритм дій, виконання якого є необхідною передумовою для застосування механізмів врегулювання;

- спірна заборгованість не є такою, що підлягає врегулюванню в розумінні Закону №1730-VIII, оскільки відсутній ключовий факт – включення боржника до Реєстру саме щодо цього кредитора;

- наявність заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію та послуги з її постачання не є достатньою підставою для звільнення теплопостачальних та теплогенеруючих організацій від обов`язку оплатити спожитий ними природний газ, а також послуги з його розподілу та транспортування. Для застосування цього механізму сторони мають укласти договір про організацію взаєморозрахунків;

- боржник не подав до матеріалів скарги належних доказів на підтвердження його участі в процедурі врегулювання спірної заборгованості в порядку Закону від 03.11.2016 № 1730-VIII, а тому відсутні правові підстави для застосування положень п. 6 частини 5 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» та звільнення боржника від сплати виконавчого збору.

Заперечуючи проти доводів позивача та ВПВР ДДВС МЮ України, відповідач зауважив, що:

- Законом України від 07.04.2026 № 4833-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку виконання судових рішень, рішень інших органів та цифровізації окремих етапів виконавчого провадження» частину першу статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» викладено в новій редакції, зі змісту якої слідує, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору можуть бути оскаржені до суду, який видав виконавчий документ;

- підтверджений факт врегулювання заборгованості або включення до процедури врегулювання у порядку, визначеному, зокрема, Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» не являються критерієм визначення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», вказаний Закон взагалі не містить такого поняття як включення до процедури врегулювання та підтверджений факт врегулювання заборгованості;

- включення боржника (АТ «Облтеплокомуненерго») до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості щодо кредитора (ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг») не є передбаченою законом умовою участі у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до ст. 4 Закону 1730 (шляхом взаєморозрахунків або перерахування субвенції);

- укладення договору про організацію взаєморозрахунків не впливає на законодавче визначення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону 1730;

- підпадання чи непідпадання під процедуру врегулювання заборгованості, передбачену Законом 1730, не впливає на застосування ч. 5 п. 6 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» та немає відношення до предмету скарги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2026 у справі № 927/331/25 відмовлено в задоволенні скарги Акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» від 27.04.2026 № 860/23 на дії та рішення державного виконавця Фещук Олени Андріївни Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в межах виконавчого провадження № 80810173.

Постановляючи вказану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що:

- за змістом частини 1 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» (що є спеціальною нормою щодо примусового виконання судових рішень), в редакції Закону № 4833-IX від 07.04.2026 (набула чинності з 24.04.2026) рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення, зокрема, постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у встановленому законом порядку. Отже, боржник правомірно, 27.04.2026, з дотриманням правил підсудності, звернувся з цією скаргою на дії та рішення державного виконавця в межах ВП № 80810173, до Господарського суду Чернігівської області, яким виданий виконавчий документ у цій справі;

- в межах справи № 927/331/25, предметом судового розгляду була вимога ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» до АТ «ОТКЕ» (теплопостачальної організації) щодо стягнення вартості спожитого природного газу за договором № 6368-ТКЕ(23)-39 від 13.09.2023, за період з вересня 2023 по квітень 2024 років, що свідчить про відповідність такої заборгованості критеріям, наведеним у статті 1 Закону від 03.11.2016 № 1730-VIII;

- статтею 3 Закону від 03.11.2016 № 1730-VIII визначено порядок участі у процедурі врегулювання заборгованості, з якого вбачається, що вирішальним є не загальний статус боржника, а підтвердження факту включення його до Реєстру саме щодо конкретного кредитора та відповідного зобов`язання;

- в матеріалах, доданих до скарги, відсутні будь-які докази на підтвердження включення боржника, АТ «ОТКЕ», до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, відносно кредитора – ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг»;

- АТ «ОТКЕ», як теплопостачальна організація, що має прострочену заборгованість перед постачальником природного газу, ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг», за спожитий газ у період з вересня 2023 по квітень 2024 років, через різницю в тарифах на теплову енергію та послуги з її постачання кінцевим споживачам, має можливість щодо її погашений за рахунок видатків державного бюджету, за умови укладення відповідного договору між учасниками процедури врегулювання такої заборгованості.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи документального підтвердження включення боржника до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, відносно кредитора, ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг», та відсутність договору на проведення взаєморозрахунків між учасниками такої процедури, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність скаржником підстав для звільнення його від сплати виконавчого збору.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, 29.05.2026 Акціонерне товариство «Облтеплокомуненерго» через Електронний кабінет в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» звернулось з апеляційною скаргою до Північного апеляційного господарського суду, у якій просить:

- поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Чернігівської області від 18.05.2026 у справі № 927/331/25;

- відкрити провадження за апеляційною скаргою, яку задовольнити у повному обсязі;

- ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 18.05.2026 у справі № 927/331/25 – скасувати повністю;

- визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору по ВП № 80810173, винесену 21.04.2026 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Фещук Оленою Андріївною, в частині стягнення 43 725 474,53 грн. виконавчого збору.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на ті ж доводи, що й в суді першої інстанції, зауваживши, що:

- суд першої інстанції при аналізі п.5.ч. 6 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» робить висновок, за яким ототожнює поняття «підлягає врегулюванню» з «підтвердженим фактом врегулювання», але це невірно, оскільки підлягає врегулюванню стосується майбутнього, а підтверджений факт врегулювання стосується минулого, відтак, «підлягає врегулюванню» не значить, що врегулювання відбулося;

- умовою застосування п. 6 ч. 5 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» не являється включення заборгованості до процедури врегулювання у порядку, визначеному № 1730-VIII;

- пункт 6 ч. 5 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» є чітким, множинного тлумачення не допускає; зі змісту цієї норми ніяким чином не можна передбачити, що підставою для не стягнення виконавчого збору є підтверджений факт врегулювання заборгованості або включення її до процедури врегулювання у порядку, визначеному, зокрема, Законом України 1730;

- п. 6 ч. 5 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» направлений, перш за все, на поліпшення фінансового становища, зокрема, теплопостачальних та теплоегенеруючих підприємств, запобігання їх банкрутству, недопущення негативних наслідків щодо підприємств теплопостачання, забезпечення безперебійного, сталого проходження опалювальних періодів, особливо в умовах воєнного стану;

- у пояснювальній записці до проекту Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» у розділі 2. «Мета і шляхи досягнення» автори законопроекту надають визначення заборгованості, яка підлягає врегулюванню (на 2016 рік). Критеріями такої визначеності не виступають ні реєстр, ні договір;

- відтак, визначення (дефініція) заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, не пов`язується з включенням підприємства до реєстру та з укладенням договору.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2026 справа № 927/331/25 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., Горбасенко П.В., Гончаров С.А.

З урахуванням того, що апеляційна скарга надійшла безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2026 витребувано матеріали справи № 927/331/25 у Господарського суду Чернігівської області, а розгляд питання щодо подальшого руху апеляційної скарги відкладено до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду.

На виконання вимог вищезазначеної ухвали 12.06.2026 матеріали справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 18.05.2026 у справі № 927/331/25, постановлено розгляд справи здійснювати у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, справу № 927/331/25 призначено до розгляду на 07.07.2026 о 12 год. 30 хв.

15.06.2026 від ВПВР ДДВС МЮ України надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено наступне:

- Закон № 1730-VIII не встановлює автоматичного поширення своїх положень на будь-яку заборгованість відповідної категорії суб`єктів, а визначає чіткий алгоритм дій, виконання якого є необхідною передумовою для застосування механізмів врегулювання;

- спірна заборгованість не є такою, що підлягає врегулюванню в розумінні Закону №1730-VIII, оскільки відсутній ключовий факт – включення боржника до Реєстру саме щодо цього кредитора;

- реалізація процедури, передбаченої статтею 4 Закону №1730-VIII, відбувається виключно через укладення договору про організацію взаєморозрахунків або інших передбачених законом інструментів;

- врегулювання заборгованості в рамках Закону №1730-VIII для учасників процедури врегулювання заборгованості, зокрема боржника, здійснюється шляхом проведення взаєморозрахунків чи реструктуризація заборгованості за договором проведення взаєморозрахунків (стаття 4 цього Закону) чи за договором реструктуризації (статті 5 цього Закону);

- позиція апелянта зводиться до того, що будь-яка заборгованість теплопостачального підприємства перед ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг», яка формально відповідає критеріям статті 1 Закону № 1730-VIII, автоматично звільняється від сплати виконавчого збору незалежно від того, чи здійснюються щодо неї будь-які процедури врегулювання. Таке тлумачення суперечить меті Закону № 1730-VIII та призводить до безпідставного розширення сфери дії винятку, встановленого пунктом 6 частини п`ятої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження»;

- матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що спірна заборгованість охоплена процедурою врегулювання, визначеною Законом № 1730-VIII, а тому відсутні правові підстави для застосування винятку, передбаченого пунктом 6 частини п`ятої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження».

24.06.2026 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зауважив наступне:

- положення Закону України «Про виконавче провадження», якими передбачено зупинення вчинення виконавчих дій і, відповідно, не стягнення виконавчого збору, у разі включення (за кожним кредитором, який є стягувачем у відповідному виконавчому провадженні) підприємств, що, зокрема, виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» (п. 10 ст. 34). Тобто, виконавчий збір не буде підлягати до стягнення з боржника у разі зупинення виконавчого провадження на підставі того, що заборгованість, яка стягується за виконавчим документом, підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення»;

- Законом України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» від 14.07.2021 № 1639-IX частину першу статті 34 доповнено пунктом 10 згідно із Законом №1730 від 03.11.2016 в редакції Закону №1639 від 14.07.2021, а саме: змінено порядок участі у процедурі врегулювання заборгованості - передбачено обов`язкове включення підприємств-учасників у процедурі врегулювання заборгованості до Реєстру, при цьому включення до Реєстру здійснюється за кожним кредитором окремо;

- лише центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства (Міністерство розвитку громад та територій України) має повноваження приймати рішення про включення підприємства до Реєстру, а відповідно вирішує питання про можливість врегулювання заборгованості відповідно до положень Закону № 1730;

- відтак, боржник має бути включений до Реєстру за кредитором (ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг»), який є стягувачем у даній справі.

30.06.2026 від представника відповідача надійшла заява про участь у судовому засіданні у справі № 927/331/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2026 вказану заяву задоволено.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2026 з метою повного, всебічного та об`єктивного дослідження фактичних обставин справи та з`ясування питань, що виникли під час розгляду справи у справі оголошено перерву до 02.09.2026 о 9 год. 50 хв.

Станом на 02.09.2026 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу та клопотань від учасників справи не надходило.

У судовому засіданні відповідач апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції – скасувати, позивач та представник ВПВР ДДВС МЮ України проти доводів апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, ВПВР ДДВС МЮ України, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції не підлягає зміні або скасуванню, з наступних підстав.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 15.07.2025 позов у даній справі задоволено: присуджено до стягнення з АТ «ОТКЕ» на користь ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» заборгованість у сумі 437 254 745,29 грн. та 423 920,00 грн. судового збору; відстрочено виконання судового рішення в частині стягнення 437 254 745,29 грн. боргу та 423 920,00 грн. судового збору на 4 місяці, до 15.11.2025.

Судове рішення в справі набуло законної сили 19.08.2025, на його примусове виконання Господарським судом Чернігівської області виданий наказ зі строком пред`явлення до виконання з 16.11.2025 по 16.11.2028 (том 1, а.с. 266).

21.04.2026 державним виконавцем Фещук О.А. ВПВР ДДВС МЮ України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 80810173 з виконання наказу Господарського суду Чернігівської області від 19.08.2025 у справі № 927/331/25 (том 2, а.с. 69).

Разом з постановою про відкриття ВП № 80810173 21.04.2026 державним виконавцем Фещук О.А. ВПВР ДДВС МЮ України винесено постанову про стягнення виконавчого збору в сумі 43 767 866,53 грн. (10% від суми присудженої до стягнення) (том 2, а.с. 70) та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 121,63 грн. (том 2, а.с. 109).

30.04.2026 до ВПВР ДДВС МЮ України від стягувача ТОВ «Нафтогаз Трейдинг» надійшла заява про повернення виконавчого документа - наказу Господарського суду Чернігівської області від 19.08.2025 у даній справі (том 2, а.с. 113 зворот).

01.05.2026 відповідно до п. 1 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем Заєць Т.І. ВПВР ДДВС МЮ України винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувану (том 2, а.с. 115); припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

Згідно з указаною постановою залишок нестягненої суми за виконавчим документом 414 107 799,62 грн.; сума стягнутого виконавчого збору 2 357 086,57 грн.

Роз`яснено, що відповідно до частини 5 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» стягувач не позбавлений права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, установлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.

Боржник, звертаючись до суду зі скаргою на дії та бездіяльність виконавця в межах ВП № 80810173, зазначає, що посадовою особою неправомірно винесено постанову про стягнення виконавчого збору в частині стягнення 43 725 474,53 грн., оскільки вказана заборгованість теплопостачальної організації підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» від 03.11.2016 № 1730-VIII.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2026 у справі № 927/331/25 відмовлено в задоволенні скарги Акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» від 27.04.2026 № 860/23 на дії та рішення державного виконавця Фещук Олени Андріївни Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в межах виконавчого провадження № 80810173, з чим колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

Судовий контроль за виконанням судових рішень у господарських справах здійснює суд, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина 1 статті 339 ГПК України).

Згідно зі статтею 339-1 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до частини 1 статті 340 ГПК України скарга подається стороною виконавчого провадження до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Законом України від 07.04.2026 № 4833-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку виконання судових рішень, рішень інших органів та цифровізації окремих етапів виконавчого провадження» було внесено зміни, зокрема, до ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження».

Як передбачено ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження, в редакції Закону № 4833-IX від 07.04.2026, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення, у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у встановленому законом порядку.

Отже, ч. 1 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» регулює порядок оскарження рішень, дій та бездіяльності державного виконавця, у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат та інших рішень, дій та бездіяльності (шляхом оскарження до суду, який видав виконавчий документ, який став підставою для подальшого стягнення виконавчого збору і витрат), якщо первісно виконавчі провадження відкривалося через виконання рішення суду, в тому числі, і після повернення виконавчого документу та винесенням через це постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору.

У межах цієї скарги боржник оскаржує постанову державного виконавця про стягнення виконавчого збору в межах ВП № 80810173, відкритого з примусового виконання наказу, виданого Господарським судом Чернігівської області від 19.08.2025 у справі № 927/331/25.

Як вбачається з відтиску календарного штемпелю Господарського суду Чернігівської області скарга сформована відповідачем в підсистемі Електронний суд 27.04.2026, зареєстрована Господарським судом Чернігівської області 28.04.2026 (том 2, а.с. 1).

Отже, на момент подання скарги на дії державного виконавця (27.04.2026) у даній справі діяла нова редакція ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», тому скарга Акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» на дії та рішення державного виконавця Фещук Олени Андріївни Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в межах виконавчого провадження № 80810173 підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Враховуючи вищевикладене, боржник правомірно, з дотриманням правил підсудності звернувся з цією скаргою на дії та рішення державного виконавця в межах ВП № 80810173 до Господарського суду Чернігівської області, яким виданий виконавчий документ у цій справі.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За змістом статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно із частиною 1 статті 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За положеннями частини 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Так, пунктами 1, 5 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

У виконавчому документі зазначається дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню (пункт 6 частини першої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно частини 5 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Згідно ч. 1, 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Відповідно до абзацу 1 частини 4 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Відповідно до Закону № 1404-VIII Міністерством юстиції України 02.04.2012 прийнято наказ № 512/5, яким затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень (далі Інструкція ).

Пунктом 8 розділу ІІІ Інструкції визначено, що стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону № 1404-VIII.

Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.

Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.

Наведені приписи свідчать про те, що стягнення виконавчого збору пов`язується з початком примусового виконання, оскільки державний виконавець одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження виносить постанову про стягнення виконавчого збору. При цьому стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження, незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 28.04.2020 у справі № 480/3452/19, від 28.01.2021 у справі № 640/24233/19.

Крім того, суд зазначає, що стягнення виконавчого збору є не правом, а обов`язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження.

Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22.10.2021 у справі № 520/17933/2020.

У той же час, положеннями ч. 5, 9 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» визначено вичерпний перелік підстав, за яких виконавчий збір не стягується державним виконавцем, зокрема:

6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» та Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності зазначеними законами.

Таким чином, системний аналіз зазначеної правової норми дає підстави для висновку про те, що ключовою умовою для звільнення боржника від сплати виконавчого збору є підтверджений факт врегулювання заборгованості або включення до процедури врегулювання у порядку, визначеному, зокрема, Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення».

Щодо наявності належних підстав для застосування процедури врегулювання заборгованості, колегія суддів зазначає наступне.

Так, Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» (далі - Закон №1730-VIII) визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до статті 2 дія Закону №1730-VIII поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ та інші енергоносії та послуги з розподілу і транспортування природного газу, теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, а також підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію, послуги з її розподілу/передачі, за питну воду, придбану з метою її подальшої реалізації споживачам, та/або за очищення стічних вод іншими підприємствами централізованого водопостачання і водовідведення.

Разом з тим, статтею 3 Закону №1730-VIII визначено порядок участі у процедурі врегулювання заборгованості, зокрема, в частині першій зазначено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово- комунального господарства.

Участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до статті 4 цього Закону не потребує обов`язкового включення до реєстру.

Включення до Реєстру здійснюється за кожним кредитором окремо.

Колегія судді зауважує, що вирішальним є не загальний статус боржника, а підтвердження факту включення його до Реєстру саме щодо конкретного кредитора та відповідного зобов`язання.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження включення боржника - АТ «ОТКЕ» до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, відносно кредитора - ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг».

Враховуючи вищевикладене, спірна заборгованість не є такою, що підлягає врегулюванню в розумінні Закону №1730-VIH, оскільки відсутній ключовий факт - включення боржника АТ «ОТКЕ» до Реєстру саме щодо даного кредитора - ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг».

Щодо помилкового посилання позивача на статтю 4 Закону №1730-VIII, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 1 статті 4 Закону № 1730-VIII визначено, що взаєморозрахунки або перерахування субвенції проводяться щодо врегулювання заборгованості з різниці в тарифах для погашення, зокрема, кредиторської заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», суб`єктом господарювання, що здійснює функції постачальника «останньої надії», за спожитий природний газ з 1 червня 2021 року по останнє число шостого місяця після місяця, в якому припинено або скасовано воєнний стан (без урахування розміру зобов`язань із сплати неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), непогашеної на початок місяця, в якому укладається договір про організацію взаєморозрахунків, а в разі її відсутності - кредиторської заборгованості перед операторами газотранспортної чи газорозподільної системи за послуги з розподілу або транспортування природного газу.

Отже, закон визначає, що проведення розрахунків може здійснюватися шляхом взаєморозрахунків або перерахування субвенції.

В межах справи № 927/331/25 предметом судового розгляду була вимога ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» до АТ «ОТКЕ» (теплопостачальної організації) щодо стягнення вартості спожитого природного газу за договором № 6368-ТКЕ(23)-39 від 13.09.2023 за період з вересня 2023 по квітень 2024 років.

Так, у переліку заборгованості, яка підлягає врегулюванню, визначеному частиною 1 статті 4 Закону № 1730-VIII, є, зокрема, заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» за спожитий природний газ з 01.06.2021.

Однак, законом визначено, що для цього сторони повинні укласти договір про організацію взаєморозрахунків.

Врегулювання заборгованості в рамках Закону №1730-VIII для учасників процедури врегулювання заборгованості, зокрема, боржника, здійснюється шляхом проведення взаєморозрахунків чи реструктуризація заборгованості за договором проведення взаєморозрахунків (стаття 4 цього Закону) чи за договором реструктуризації (статті 5 цього Закону).

Разом з тим, відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 23.04.2024 у справі № 925/636/23, наявність заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію та послуги з її постачання не є достатньою підставою для звільнення теплопостачальних та теплогенеруючих організацій від обов`язку оплатити спожитий ними природний газ, а також послуги з його розподілу та транспортування. Для застосування цього механізму сторони мають укласти договір про організацію взаєморозрахунків.

Як правильно зазначено судом першої інстанції, відповідно до положень Закону № 1730-VIII АТ «ОТКЕ», як теплопостачальна організація, що має прострочену заборгованість перед постачальником природного газу, ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг», за спожитий газ у період з вересня 2023 по квітень 2024 років через різницю в тарифах на теплову енергію та послуги з її постачання кінцевим споживачам, має можливість щодо її погашений за рахунок видатків державного бюджету, за умови укладення відповідного договору між учасниками процедури врегулювання такої заборгованості.

У той же час, боржником не долучено до матеріалів справи доказів укладення договору про організацію взаєморозрахунків чи договору реструктуризації.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що АТ «Облтеплокомуненерго» не звільняється від обов`язку сплати виконавчого збору через потенційну можливість прийняти участь в процедурі врегулювання заборгованості перед постачальником природного газу, ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг», в порядку, визначеному статтею 4 Закону № 1730-VIII.

Таким чином, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що заборгованість, яка підлягає стягненню у межах виконавчого провадження № 80810173, не підпадає під процедуру врегулювання, передбачену Законом №1730-VIII, отже, відсутні правові підстави для застосування пункту 6 частини п`ятої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» та звільнення боржника від сплати виконавчого збору.

Отже, доводи боржника ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального права та не підтверджені належними доказами, у зв`язку з чим не можуть бути підставою для невиконання вимог законодавства щодо сплати виконавчого збору.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржена постанова про стягнення виконавчого збору від 21.04.2026 по ВП № 80810173 винесена на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Законом України «Про виконавче провадження», відтак, підстави для її скасування відсутні, з огляду на що ухвала суду першої інстанції залишається без змін.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Дослідивши наявні у справі матеріали, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване судове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 18.05.2026 у справі № 927/331/25, отже, підстав для її скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Враховуючи вимоги та доводи апеляційної скарги, апеляційна скарга Акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» задоволенню не підлягає.

Відповідно до п. 19 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» судовий збір не справляється за подання апеляційної та касаційної скарг на ухвалу суду, постановлену за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, або приватного виконавця під час виконання судового рішення, з огляду на що розподіл судового збору апеляційним судом не здійснюється.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 18.05.2026 у справі № 927/331/25 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 18.05.2026 у справі № 927/331/25 залишити без змін.

Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено 10.09.2026.

Головуючий суддя О.В. Яценко

Судді С.А. Гончаров

П.В. Горбасенко