Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №916/578/26 — Південно-західний апеляційний господарський суд

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/578/26

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Філінюка І.Г.

суддів Аленіна О.Ю., Принцевської Н.М.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Державного підприємства «Білгород-Дністровський морський торговельний порт»

на рішення Господарського суду Одеської області від 11.05.2026

по справі №916/578/26

за позовом: Державного підприємства «Адміністрація морських портів України»

до відповідача: Державного підприємства «Білгород-Дністровський морський торговельний порт»

про стягнення 77040,76 грн.

суддя суду першої інстанції – Д`яченко Т.Г.

місце винесення рішення: м. Одеса, Господарський суд Одеської області, пр.-т Шевченка, 29,

повний текст рішення складено та підписано:11.05.2026

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» про стягнення 77040,76 грн.

Обґрунтування позовних вимог.

В обґрунтування поданого позову, позивачем було зазначено суду, що між Білгород-Дністровською філією державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (адміністрацією Білгород-Дністровського морського порту) та Державним підприємством “Білгород-Дністровський морський торговельний порт” укладено договори: Договір № 44-В-БДФ-17 від 15.06.2017р. предметом договору є надання послуг з прання спецодягу, постільної білизни та махрових виробів; Договір № 55-В-БДФ-17/15-ПД/17 від 25.07.2017р. предметом договору є надання медичних послуг; Договір № 57-В-БДФ-17 від 01.08.2017р. предметом договору є надання послуг з прибирання приміщень; Договір № 6-В-БДФ-18/13-ПД/18 від 30.01.2018р. предметом договору є надання послуг з прання спецодягу, постільної білизни та махрових виробів; Договір № 7-В-БДФ-18/14-ПД/18 від 30.01.2018р. предметом договору є надання медичних послуг; Договір № 59-В-БДФ-21 від 08.09.2021р. предметом договору є надання послуг з водопостачання та водовідведення; Договір № 13-В-БДФ-22/11-ПД/22 від 21.03.2022р. предметом договору є надання послуг автокрану колісного; Договір № 14-В-БДФ-22/10-ПД/22 від 21.03.2022 предметом договору є надання послуг асенізаційної машини з оператором (водієм); Договір № 49-В-БДФ-23/4-ПД/23 від 25.05.2023р. предметом договору є надання послуг з водопостачання та водовідведення; Договір № 58-В-БДФ-23/11-ПД/23 від 03.07.2023р. предметом договору є надання послуг з розміщення на прожекторних щоглах систем відеоспостереження; Договір №26-В-БДФ-24/4-ПД/24 від 05.04.2024р. предметом договору є послуги з водопостачання та водовідведення.

За поясненнями позивача, в силу вимог діючого законодавства України (п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України), які розповсюджуються на господарські відносини, Виконавець зобов`язаний надати Покупцю/Замовнику належним чином складену, оформлену податкову накладну/розрахунок коригування податкової накладної, складену(і) в електронній формі та зареєстровану(і) в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) в порядку та строки, визначені законодавством України, відповідні умови також були визначені в укладених між сторонами договорах, а саме Договір № 44-В БДФ-17 від 15.06.2017р. – пункт 2.1.3., договір № 55-В-БДФ-17/15-ПД/17 від 25.07.2017р. пункт 2.1.3., договір № 6-В-БДФ-18/13-ПД/18 від 30.01.2018р. – пункт 5.7., договір № 7-В-БДФ-18/14-ПД/18 від 30.01.2018р. – пункт 5.7., договір № 59-В-БДФ-21 від 08.09.2021р. – пункт 3.2.8., договір № 49-В-БДФ-23/4-ПД/23 від 25.05.2023р. – пункт 3.2.7., № 58-В БДФ-23/11-ПД/23 від 03.07.2023р. – пункт 3.2.8., № 26-В-БДФ-24/4-ПД/24 від 05.04.2024р. – пункт 3.2.7.

За поясненнями позивача, в період дії вищезазначених договорів з червня 2017р. по грудень 2024р. Виконавець надавав Адміністрації послуги, визначені укладеними договорами, формував та надсилав на адресу Замовника Акти здачі-приймання послуг. Акти здачі приймання послуг були підписані та сплачені Адміністрацією Виконавцю в повному обсязі на загальну суму 462244,36 грн., з якої, в тому числі було сплачено ПДВ 20% 77040,76 грн., що підтверджується платіжними дорученнями.

У зв`язку з відсутністю в Єдиному реєстрі податкових накладних реєстрації податкових накладних Виконавця за період з червня 2017 по грудень 2024, Адміністрація на протязі вказаного періоду подавала до контролюючого органу Заяви про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/ або розрахунку коригування.

Таким чином, як вказує позивач, внаслідок відсутності реєстрації вищезазначених податкових накладних з вини Виконавця, Філія втратила право на включення суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатися правом на зменшення податкового зобов`язання на загальну суму 77040,76 грн., тобто, позивачем понесено збитки на зазначену суму.

Також, позивачем було зазначено суду, що він звертався з листами, претензіями до відповідача, а саме від 27.02.2023р. №149/12-01-04/Вих, від 28.02.2023р. № 151/12-01-09/Вих, від 20.06.2023р. №471/12-01-09/Вих, від 20.06.2023р. №472/12-01-09/Вих, від 11.02.2026р. №88/12-01-04/Вих, проте вони не були задоволені.

Посилаючись на п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, позивачем було зазначено, що відповідачем не виписано та не направлено в ДПС на реєстрацію податкові накладні на загальну суму 462244,36 грн з ПДВ, де ПДВ складає 77040,76 грн., та це підтверджується запитом щодо отримання відомостей з Єдиного реєстру податкових накладних та отриманим витягом з вказаного реєстру про відсутність реєстрації відповідачем податкових накладних за першою подією (дата складання Актів здачі приймання наданих послуг) в терміни, встановлені законодавством (пункт 201.10 статті 201 ПК України).

Також позивачем було зазначено суду, що він звертався до центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з ВВП листом №3934/10-04-01/Вих від 08.12.2023р., в якому було викладено порушення, допущені відповідачем, та прохання надати Акти податкових перевірок.

Однак, позивач отримав відповідь про необхідність звернення до контролюючих органів за основним місцем обліку контрагентів, про що викладено в листі від центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з ВВП №199/6/3100-04-02-02-06 від 18.01.2024.

31.07.2024 позивач через електронний кабінет платника податків звернувся до ГУ ДПС в Одеській області Білгород-Дністровська ДПІ з листом № 2330/10-04-01/Вих стосовно надання копій Актів (довідок) перевірки щодо контрагентів, в тому числі відповідача, однак жодної відповіді надано не було.

Отже, як вважає позивач, не вчинення відповідачем дії по реєстрації податкових накладних на суму ПДВ 77040,76 грн. позбавило позивача права на отримання податкового кредиту на суму 77040,76 грн. та є збитками, та у даному випадку є прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками для цієї особи.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 11.05.2026 позовну заяву Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» – задоволено повністю.

Стягнуто з Державного підприємства «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» 77040,76грн. збитків та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн.

Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано наступним.

Відповідач не надав доказів вжиття заходів для належного виконання свого зобов`язання щодо реєстрації податкових накладних та/або доказів ефективного оскарження рішення, дії чи бездіяльності контролюючого органу, які б перешкодили виконати таке зобов`язання, якщо таке рішення було або існували відповідні обставини, що зумовили невиконання відповідачем зобов`язання з реєстрації податкових накладних.

Державне підприємство «Білгород-Дністровський морський торговельний порт», у порушення ст. 201 Податкового кодексу України, не зареєструвало належним чином у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні.

Узагальнені вимоги та доводи апеляційної скарги.

01.06.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Державного підприємства «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» на рішення Господарського суду Одеської області від 11.05.2026 по справі №916/578/26, відповідно до якої скаржник просить Скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 11 травня 2026 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовної заяви Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» щодо стягнення з Державного підприємства «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» 77040 грн. 76 коп. збитків – відмовити в повному обсязі.

Скаржник зазначає, що рішення Господарського суду Одеської області від 11.05.2026 у справі №916/578/26 ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, без належного з`ясування правової природи спірних правовідносин та без урахування взаємозв`язку актуальних правових позицій Верховного Суду.

При розгляді справи в суді першої інстанції, Позивачем не було доведено належними та допустимими доказами ані факту вчинення Відповідачем податкового правопорушення, ані наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для стягнення збитків. В матеріалах справи відсутні акти податкових перевірок, податкові повідомлення-рішення чи інші документи контролюючого органу, які відповідно до усталеної практики Верховного Суду є єдиними належними доказами встановлення порушення податкового законодавства та вини платника податків. Фактично суд визнав наявність податкового правопорушення виключно на підставі тверджень Позивача та відомостей з ЄРПН, чим перебрав на себе функції контролюючого органу, хоча господарський суд не наділений повноваженнями самостійно встановлювати факт порушення податкового законодавства.

Судом першої інстанції не взято до уваги, що Позивач не довів реального понесення збитків та причинно-наслідкового зв`язку між діями Відповідача і заявленою сумою шкоди. Сам по собі факт відсутності реєстрації податкових накладних не є автоматичним підтвердженням наявності збитків, а предметом укладених між сторонами договорів було надання послуг, а не гарантування Позивачу права на податковий кредит. За таких обставин висновки суду першої інстанції є передчасними, необґрунтованими та такими, що суперечать як фактичним обставинам справи, так і актуальній судовій практиці Верховного Суду.

Процесуальний рух справи в суді апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді – Філінюк І.Г. судді Аленін О.Ю., Принцевська Н.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.06.2026.

На момент надходження апеляційної скарги матеріали справи №916/578/26 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.06.2026 доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/578/26 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства “Білгород-Дністровський морський торговельний порт” на рішення Господарського суду Одеської області від 11.05.2026 по справі №916/578/26 до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції.

16.06.2026 матеріали справи №916/578/26 надійшли на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.06.2026 апеляційну скаргу Державного підприємства «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» на рішення Господарського суду Одеської області від 11.05.2026 по справі №916/578/26 - залишено без руху.

Встановлено Державному підприємству «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» строк для надання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3993, 60 грн.– протягом 10 днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

03.07.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Державного підприємства «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» надійшла заява про усунення недоліків. До вказаної заяви було додано докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3993, 60 грн.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» на рішення Господарського суду Одеської області від 11.05.2026 по справі №916/578/26.

Визначено розглянути апеляційну скаргу Державного підприємства «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» на рішення Господарського суду Одеської області від 11.05.2026 по справі №916/578/26 у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи.

Встановлено іншім учасникам провадження у справі, а саме: позивачу у справі Державному підприємству «Адміністрація морських портів України» строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, відзив має надійти до Південно – західного апеляційного господарського суду не пізніше десятого дня з дня вручення про відкриття апеляційного провадження у справі, з урахуванням строків поштового перебігу.

13.07.2026 до суду апеляційної інстанції від Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідно до якого, просить суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 11.05.2026 без змін.

Згідно з частино тринадцятою статті 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 7 статті 252 ГПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з частиною другою статті 270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Однак, станом на час ухвалення постанови до суду не надійшло клопотань від учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін. За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.

В ході апеляційного розгляду даної справи Південно-західним апеляційним господарським судом, у відповідності до пункту 4 частини 5 статті 13 ГПК України, створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною першою статті 273 ГПК України.

Відповідно до приписів статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції у відповідності до вимог статті 282 ГПК України, зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.

Фактичні обставини справи встановлені судом першої інстанції.

Між Білгород-Дністровською філією державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрацією Білгород-Дністровського морського порту) та Державним підприємством «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» укладено договори: Договір №44-В-БДФ-17 від 15.06.2017р., Договір №55-В-БДФ-17/15-ПД/17 від 25.07.2017р., Договір №57-В-БДФ-17 від 01.08.2017р., Договір №6-В-БДФ-18/13-ПД/18 від 30.01.2018р., Договір №7-В-БДФ-18/14-ПД/18 від 30.01.2018р., Договір №59-В-БДФ-21 від 08.09.2021р., Договір №13-В-БДФ-22/11-ПД/22 від 21.03.2022р., Договір №14-В-БДФ-22/10-ПД/22 від 21.03.2022, Договір №49-В-БДФ-23/4-ПД/23 від 25.05.2023р., Договір №58-В-БДФ-23/11-ПД/23 від 03.07.2023р., Договір №26-В-БДФ-24/4-ПД/24 від 05.04.2024р. та за період дії договорів з червня 2017р. по грудень 2024р. виконавцем було надано позивачу послуги за договорами, на загальну суму 462244,36 грн., з якої, в тому числі було сплачено ПДВ 20% 77040,76 грн., що підтверджується платіжними дорученнями.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем не виконано своїх зобов`язань щодо реєстрації податкових накладних, у зв`язку з чим, позивач був позбавлений можливості включити суму податку на додану вартість в розмірі 77040,76 грн. до податкового кредиту, а відповідно зменшення податкового кредиту на цю суму є фактично збитками, які виникли з вини відповідача.

Джерела права та позиція Південно – західного апеляційного господарського суду.

З положень з ч.ч. 1-3 ст. 11 Цивільного кодексу України слідує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено такий правовий наслідок порушення зобов`язання як відшкодування збитків.

Частиною 1 ст. 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 623 Цивільного кодексу України, боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (ч.ч. 1, 2 ст. 614 Цивільного кодексу України).

Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником (правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, хоча невиконання цього обов`язку може завдати покупцю збитків. Належним способом захисту для покупця може бути звернення до продавця з позовом про відшкодування збитків, завданих порушенням його обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних (пункт 25 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18, пункт 8.25 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі №925/556/21).

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована, як правопорушення.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає те, що протиправні дії заподіювана є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

Порядок складання та реєстрації податкових накладних унормовано Податковим кодексом України (далі - ПК України), який за пунктом 1.1 статті 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів.

Так, відповідно до положень пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з пунктом 201.1 статті 200 Податкового кодексу України, система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку: суми податку, що містяться у складених та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість; суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до пункту 201.3 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку.

Суми ПДВ, зазначені у податковій накладній, після реєстрації податкової накладної в ЄРПН: формують податковий кредит (об`єкт цивільних прав) на підставі зареєстрованих податкових накладних; збільшують реєстраційний ліміт покупця (пункт 200-1 статті 200-1 ПК України); сума реєстраційного ліміту в СЕА ПДВ (невід`ємна складова частина податкового кредиту), яка формується за наслідками реєстрації податкових накладних, може бути використана отримувачем ПДВ для реєстрації вже свої податкових накладних в ЄРПН по своїх податкових зобов`язаннях без поповнення електронного рахунку в СЕА ПДВ для збільшення реєстраційного ліміту; беруть участь у формуванні податкового кредиту для зменшення податкових зобов`язань за наслідками подання декларації з ПДВ (тобто сплата податку на додану вартість у меншому розмірі).

Відповідно до абзацу 14 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Згідно з пунктом 203.1 статті 203 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Отже, згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Згідно п. 201.16. ст. 201 Податкового кодексу України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Як вірно встановив місцевий господарський суд, що відповідач не надав доказів вжиття заходів для належного виконання свого зобов`язання щодо реєстрації податкових накладних та/або доказів ефективного оскарження рішення, дії чи бездіяльності контролюючого органу, які б перешкодили виконати таке зобов`язання, якщо таке рішення було або існували відповідні обставини, що зумовили невиконання відповідачем зобов`язання з реєстрації податкових накладних.

Постановою Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 06.02.2026 у справі №904/2953/24 зроблено висновок про те, що обов`язок зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед контрагентом в договірному зобов`язанні, а отже невиконання відповідачем зобов`язання, яке виникає не перед контрагентом за договором, а з податкових відносин, не може бути підставою для покладення на продавця господарської відповідальності у вигляді штрафної санкції.

Поряд з цим, у випадку, якщо позивач доведе свій майновий інтерес до формування податкового кредиту, у випадку не реєстрації (порушення строків реєстрації) податкової накладної, не вчинення дій щодо реєстрації податкової накладної, що передбачені чинним податковим законодавством, може призвести до збитків у позивача, які позивач має доводити в порядку статті 22 ЦК України.

Як з`ясовано у даній справі, та не спростовано відповідачем, Державне підприємство «Білгород-Дністровський морський торговельний порт», у порушення ст. 201 Податкового кодексу України, не зареєструвало належним чином у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні.

Частинами 1, 2 ст. 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Згідно виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкову накладну та неможливістю включення суми ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками останнього.

Аналогічний висновок також міститься в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з всновоком місцевого господарського суду, що позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків у розмірі 77040,76 грн., завданих унаслідок не реєстрації податкових накладних, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги, що сам по собі факт відсутності реєстрації податкових накладних не є автоматичним підтвердженням наявності збитків, а предметом укладених між сторонами договорів було надання послуг, а не гарантування Позивачу права на податковий кредит та зазначає наступне.

В даному випадку відповідач не виконав належним чином обов`язку, встановленого Податковим кодексом України.

Колегія суддів констатує про наявність прямого причинно-наслідкового зв`язку між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкову накладну та неможливістю включення суми ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками останнього.

Аналогічний правовий висновок міститься, зокрема, в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17.

Твердження і доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують обґрунтованих висновків місцевого господарського суду.

Висновки апеляційного господарського суду:

Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Будь-яких підстав для скасування рішення господарського суду за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.

За вказаних обставин оскаржуване рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга – залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на скаржника.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» – залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 11.05.2026 у справі № 916/578/26 – залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Державне підприємство «Білгород-Дністровський морський торговельний порт».

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України.

Головуючий суддя І.Г. Філінюк

Суддя О.Ю. Аленін

Суддя Н.М. Принцевська