Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №914/2472/23 — Західний апеляційний господарський суд

Суд: Західний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: енергоносіїв

Дата: 30 серпня 2026 р.

Справа: №914/2472/23

Суддя: Зварич Оксана Володимирівна

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 914/2472/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий – суддя О.В. Зварич

судді І.Ю. Панова

Д.В. Шаповал,

секретар судового засідання Х.І. Фарина,

розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу Львівської обласної прокуратури за Вих. № 15/2-728вих-26 від 05.06.2026 (вх. № 01-05/1836/26 від 08.06.2026)

на рішення Господарського суду Львівської області від 20.05.2026 (суддя Р.І. Матвіїв; повне рішення складено 20.05.2026)

у справі № 914/2472/23

за позовом: Галицької окружної прокуратури міста Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради, Західного офісу Держаудитслужби

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» (надалі ТОВ «Твій Газзбут»)

до відповідача-2: Управління з питань надзвичайних ситуацій, цивільного захисту населення та територіальної оборони Львівської міської ради

про визнання недійсним договору, стягнення 93255,91 грн,

за участю:

від прокуратури: Р.В.Панькевич (посвідчення №068824 від 01.03.2023);

від позивача (Львівської міської ради): не з`явився;

від позивача (Західного офісу Держаудитслужби): не з`явився;

від відповідача-1: О.І.Шевчик – адвокат (довіреність №25/22/2025/02 від 25.12.2025 року);

від відповідача-2: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та відзиву на позовну заяву

15.08.2023 Галицька окружна прокуратура міста Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради та Західного офісу Держаудитслужби звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до ТОВ «Твій Газзбут» та Управління з питань надзвичайних ситуацій, цивільного захисту населення та територіальної оборони Львівської міської ради (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог за вх.№3935/23 від 03.10.2023) про: визнання недійсним договору постачання природного газу № 41АВ200-1239-23 від 20.04.2023, укладеного між Управлінням з питань надзвичайних ситуацій, цивільного захисту населення та територіальної оборони Львівської міської ради та ТОВ «Твій Газзбут»; стягнення з ТОВ «Твій Газзбут» на користь Управління з питань надзвичайних ситуацій, цивільного захисту населення та територіальної оборони Львівської міської ради коштів в сумі 93255,91 грн, а з Управління з питань надзвичайних ситуацій, цивільного захисту населення та територіальної оборони Львівської міської ради одержані ним за рішенням суду 93255,91 грн стягнути в дохід держави.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 18.06.2021 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) стосовно осіб, згідно додатків», введеного в дію Указом Президента України № 266/2021 від 24.06.2021, щодо кінцевого бенефіціарного власника ТОВ «Твій Газзбут» застосовано спеціальні економічні санкції терміном на три роки. За доводами позовної заяви, укладення договору з учасником, кінцевим бенефіціарним власником якого є «підсанкційна особа», призведе до його збагачення як кінцевого одержувача вигод, що не відповідає меті Закону України «Про публічні закупівлі» та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі, закріпленим у статті 5 Закону. Тому договір суперечить приписам закону (ч. 3 ст. 228 ЦК України) і підлягає визнанню недійсним, а враховуючи наявність умислу лише у ТОВ «Твій Газзбут» як сторони оспорюваного договору, одержані ним 93255,91 грн за цим правочином повинні бути повернуті відповідачу-2, а одержані ним за рішенням суду кошти в сумі 93255,91 грн стягнути в дохід держави.

Позивач 1 подав заяву про відмову від позову з тих підстав, що сформульовані прокурором вимоги спрямовані на повернення коштів у дохід держави, а не на користь територіальної громади міста Львова в особі Львівської міської ради.

Позивач 2 у поданій заяві підтримав позовні вимоги прокуратури.

Відповідач-1 подав відзив на позовну заяву, в якому не погодився з доводами прокурора. Зазначає, що оспорюваний договір укладено з дотриманням вимог законодавства, жодних прав та інтересів позивачів не порушено.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Львівської області від 20.05.2026 у справі №914/2472/23 відмовлено у позові.

В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» як постачальник і Управління з питань надзвичайних ситуацій, цивільного захисту населення та територіальної оборони Львівської міської ради як споживач 20.04.2023 уклали договір № 41АВ200-1239-23 про постачання природного газу в кількості 13458 куб. м у період з квітня по грудень 2023 загальною вартістю 208599,00 грн, з ПДВ. Укладенню договору передували відкриті торги стосовно закупівлі природного газу замовником - Управлінням з питань надзвичайних ситуацій, цивільного захисту населення та територіальної оборони Львівської міської ради, які відбулися 03.04.2023 і відповідно до яких єдиним учасником аукціону було Товариство з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут», а запропонована ним ціна - 208599,00 грн. Відповідно до звіту про результати проведення процедури закупівлі UA 2023-03-22-008230-а учасник закупівлі відповідає кваліфікаційним критеріям, встановленим в тендерній документації.

Встановлено, що сторони підписали акти приймання передачі природного газу за червень 2023 на суму 23301,30 грн, який оплачений відповідачем-2 (споживачем) 18.07.2023; за травень 2023 на суму 22201,90 грн, який оплачений споживачем 28.06.2023; за липень 2023 на суму 24752,57 грн, який оплачений споживачем 30.08.2023; за серпень 2023 на суму 23000,14 грн, який оплачений споживачем 12.09.2023, всього на суму 93255,91 грн.

Проаналізувавши матеріали справи, суд прийшов до висновку про недоведеність підстав і необґрунтованість позовної вимоги щодо визнання недійсним договору про постачання природного газу, укладеного між Управлінням з питань надзвичайних ситуацій, цивільного захисту населення та територіальної оборони Львівської міської ради і Товариством з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут».

Щодо іншої похідної позовної вимоги про стягнення сплачених споживачем коштів на виконання оспорюваного договору суд першої інстанції, встановивши відсутність порушень та підстав для визнання договору недійсним, вважав таку вимогу безпідставною і прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 20.05.2026 у справі № 914/2472/23 та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Апелянт зазначає, що Галицькою окружною прокуратурою міста Львова встановлено, що оспорюваний договір укладено з порушенням вимог законів України «Про публічні закупівлі», «Про санкції», «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», та Указу Президента України від 24.06.2021 №266/2021 з цих питань, Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178, а тому підлягає визнанню недійсним. В апеляційній скарзі прокурор стверджує про поширення на кінцевого бенефіціарного власника ТОВ «Твій Газзбут» ОСОБА_1 , до якого рішенням РНБО від 18.06.2021 згідно із Законом України «Про санкції» було застосовано відповідні обмежувальні заходи, такої санкції, як заборона на здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг, що повністю відповідає принципам застосування санкцій, визначених у ч. 2 ст. 3 Закону України «Про санкції». Заявляє, що виконання зобов`язань за оспорюваним договором про закупівлю призвело до отримання прибутку ТОВ «Твій Газзбут», що контролюється особою, до якої застосовані санкції, а відтак і збагачення цієї особи, що суперечить меті та завданню застосування таких санкцій.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відповідач-1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду без змін. Зазначає, що наслідки недійсності правочину, передбачені ч. 3 ст. 228 ЦК України, можна застосовувати лише у виключних випадках та вказує про їх відсутність. Також стверджує, що матеріали справи не містять жодних доказів завдання збитків державі чи учаснику процедури закупівлі внаслідок укладення оспорюваного правочину.

У судовому засіданні прокурор підтримав доводи, зазначені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача-1 заперечив проти доводів скаржника з підстав, зазначених у відзиві на апеляційну скаргу.

Позивачі та відповідач-2 не забезпечили участі представників у судове засідання, про причини неявки не повідомили.

З`ясовуючи обставини про ознайомлення позивачів та відповідача-2 з датою, часом та місцем розгляду справи № 914/2472/23, суд встановив таке.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 06.07.2026 відкладено розгляд справи № 914/2472/23 на 31.08.2026 о 10 год 00 хв.

07.07.2026 вказана ухвала доставлена до електронних кабінетів всіх учасників справи, зокрема й позивачів та відповідача-2 в підсистемі ЄСІКС "Електронний суд", що підтверджується довідками відповідального працівника суду.

Отже, суд вчинив необхідні дії щодо належного повідомлення учасників справи про дату, час і місце розгляду справи № 914/2472/23.

Також суд враховує те, що участь у судовому засіданні не визнавалась судом обов`язковою, тому відповідно до положень ч.12 ст. 270 ГПК України відсутність позивачів та відповідача-2 не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги Львівської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Львівської області від 20.05.2026 у справі №914/2472/23.

Обставини справи

Як видно із наявних у справі копій документів, 20.04.2023 ТОВ «Твій Газзбут» (постачальник) і Управління з питань надзвичайних ситуацій, цивільного захисту населення та територіальної оборони Львівської міської ради (споживач) уклали договір № 41АВ200-1239-23 про постачання природного газу.

Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ за ДК 021:2015 код 09120000-6 «Газове паливо» (природний газ), а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Згідно із пунктом 1.2 договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем для своїх власних потреб.

За приписами пункту 2.1 договору постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з квітня 2023 року по грудень 2023 року (включно), в кількості 13458 куб. метрів.

У відповідності до пункту 4.1 договору ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином: Ціна природного газу за 1000 куб. м газу без ПДВ – 12780,09 грн; крім того податок на додану вартість за ставкою 20%; ціна природного газу за 1000 куб. м з ПДВ – 15336,11 грн; крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи – 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом – 136,576 грн, крім того ПДВ 20% - 27,315 грн, всього з ПДВ – 163,89 грн за 1000 куб .м.

Всього ціна газу за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 15500,00 грн.

Згідно із пунктом 4.3 договору загальна вартість цього договору на дату укладання становить 173832,50 грн, крім того ПДВ – 34766,50 грн, разом з ПДВ – 208599,00 грн.

За положеннями пункту 5.1 договору оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: - 70% вартості фактично переданого відповідно до акта приймання-передачі природного газу – до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акта приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових котів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акта приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору.

Відповідно до пункту 6.1 договору споживач має право, зокрема розірвати договір або припинити його в частині поставки природного газу, в тому числі у разі вибору іншого постачальника, але не раніше ніж в останній день розрахункового періоду, попередивши постачальника не менш ніж за 20 діб до розірвання/припинення договору. При цьому споживач зобов`язаний виконати свої обов`язки за цим договором у частині оформлення використаних обсягів природного газу та їх оплати відповідно до умов договору.

Пунктом 6.2 договору унормовано, що споживач зобов`язаний, зокрема прийняти газ на умовах цього договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.

У відповідності до пункту 6.3 договору постачальник має право отримати оплату за переданий за цим договором природний газ в розмірі та в строки, визначені цим договором.

Згідно із пунктом 13.1 даний договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині постачання газу з газової доби, з якої споживач включений до реєстру в інформаційній платформі оператора ГТС та діє в частині поставки газу до 31.12.2023 включно, а в частині розрахунків – до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору.

Також 20.04.2023 сторони уклали додаткову угоду № 1 до вищевказаного договору, яким доповнили пункт 13.3 пунктом 13.3.1 у редакції додаткової угоди. Інші пункти договору залишились незмінними.

Укладенню договору передували відкриті торги стосовно закупівлі природного газу замовником - Управлінням з питань надзвичайних ситуацій, цивільного захисту населення та територіальної оборони Львівської міської ради, які відбулися 03.04.2023 і відповідно до яких єдиним учасником аукціону було Товариство з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут», а запропонована ним ціна - 208599,00 грн. Відповідно до звіту про результати проведення процедури закупівлі UA 2023-03-22-008230-а учасник закупівлі відповідає кваліфікаційним критеріям, встановленим в тендерній документації, відсутні підстави для відмови, установлені ст. 17 Закону України «Про публічні закупівлі».

В матеріалах справи наявні копії підписаних сторонами актів приймання-передачі природного газу за травень 2023 на суму 22201,90 грн, який оплачений споживачем 28.06.2023; за червень 2023 на суму 23301,30 грн, який оплачений відповідачем-2 (споживачем) 18.07.2023; за липень 2023 на суму 24752,57 грн, який оплачений споживачем 30.08.2023; за серпень 2023 на суму 23000,14 грн, який оплачений споживачем 12.09.2023, всього на суму 93255,91 грн.

За зверненням Галицької окружної прокуратури міста Львова від 28.04.2023 Західний офіс Держаудитслужби провів моніторинг процедури закупівлі UA-2023-03-22-008230-а, який завершено 13.06.2023 та складено висновок про таке: за результатами аналізу питання розміщення та оприлюднення інформації про закупівлю встановлено порушення вимог пункту 3 Порядку № 1082 та пункту 4-1 Постанови Кабінету Міністрів України № 710; за результатами аналізу питання відповідності тендерної документації вимогам Закону та Особливостей № 1178 встановлено порушення вимог пункту 28 Особливостей № 1178; за результатами аналізу питання розгляду тендерної пропозиції учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут», визначення його переможцем тендеру та укладення з ним договору встановлено порушення вимог підпункту 1 пункту 41 та підпункту 11 пункту 44 Особливостей № 1178; за результатами аналізу питання дотримання замовником законодавства у сфері публічних закупівель щодо визначення предмета закупівлі; відображення закупівлі у річному плані; правильності заповнення документів, що оприлюднюються відповідно до Закону та Особливостей № 1178; своєчасності укладення договору про закупівлю та його оприлюднення; відповідності умов укладеного договору вимогам тендерної документації та тендерній пропозиції переможця тендеру; правомірності внесення змін до договору - порушень не встановлено.

Зокрема, при дослідженні встановлено, що згідно з нормою підпункту 11 пункту 41 Особливостей № 1178 замовник приймає рішення про відмову учаснику процедури закупівлі в участі у відкритих торгах та зобов`язаний відхилити тендерну пропозицію учасника процедури закупівлі в разі, коли учасник процедури закупівлі або кінцевий бенефіціарний власник, член або учасник (акціонер) юридичної особи - учасника процедури закупівлі є особою, до якої застосовано санкцію у вигляді заборони на здійснення у неї публічних закупівель товарів, робіт і послуг згідно із Законом України «Про санкції». Одночасно, у пункті 44 Особливостей № 1178 зазначено, що учасник процедури закупівлі підтверджує відсутність підстав, зазначених в цьому пункті (крім абзацу чотирнадцятого цього пункту), шляхом самостійного декларування відсутності таких підстав в електронній системі закупівель під час подання тендерної пропозиції.

У свою чергу учасником тендеру Товариством з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» під час подання тендерної пропозиції в електронній системі закупівель підтверджено відсутність підстав, зазначених в підпункті 11 пункту 41 Особливостей №1178, а саме відповідно до інформації, оприлюдненої в електронній системі закупівель у розділі «Відповіді учасника» зазначено: «учасник процедури закупівлі або кінцевий бенефіціарний власник, член або учасник (акціонер) юридичної особи - учасника процедури закупівлі не є особою, до якої застосовано санкцію у вигляді заборони на здійснення у неї публічних закупівель товарів, робіт і послуг згідно із Законом України «Про санкції» - Підтверджую».

Відповідно до висновку, порушуючи вимоги підпункту 1 пункту 41 та підпункту 11 пункту 44 Особливостей № 1178, замовник не відхилив тендерну пропозицію учасника процедури закупівлі Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут», у тендерній пропозиції якого зазначено недостовірну інформацію, що є суттєвою для визначення результатів відкритих торгів, та кінцевий бенефіціарний власник якого є особою, до якої застосовано санкцію у вигляді заборони на здійснення у неї публічних закупівель товарів, робіт і послуг згідно із Законом України «Про санкції», а визначено його переможцем тендеру та укладено з ним договір.

Відповідно до листа Західного офісу Держаудитслужби від 13.07.2023 замовник 21.06.2023 опублікував в електронній системі закупівель інформацію про усунення виявлених моніторингом порушень, у якій, зокрема, зазначено, що ним вжито заходів шляхом надсилання до Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» листа-повідомлення щодо припинення договірних відносин разом з додатковою угодою № 3 на розірвання договору з постачання природного газу № 41АВ200-1273-23 від 20.04.2023, які перебувають на розгляді у постачальника та будуть додатково оприлюднені через електронну систему закупівель після їх підписання сторонами. Однак, на час підготовки листа інформація щодо фактичного розірвання вищевказаного договору в електронній системі закупівель відсутня, отже порушення не усунено.

1) блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном;

2) обмеження торговельних операцій;

3) обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України (повне припинення);

4) запобігання виведенню капіталів за межі України;

5) зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань;

6) анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами;

7) заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах;

8) повна заборона заходження іноземних невійськових суден та військових кораблів до територіального моря України, її внутрішніх вод, портів;

9) заборона видачі дозволів, ліцензій Національного банку України на здійснення інвестицій в іноземну державу, розміщення валютних цінностей на рахунках і вкладах на території іноземної держави;

10) припинення видачі дозволів, ліцензій на ввезення в Україну з іноземної держави чи вивезення з України валютних цінностей та обмеження видачі готівки за платіжними картками, емітованими резидентами іноземної держави;

11) заборона передання технологій, прав на об`єкти права інтелектуальної власності;

12) позбавлення державних нагород України, інших форм відзначення;

13) інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим Законом України «Про санкції».

Крім цього, згідно з рішенням постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель від 06.12.2022 за результатами розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» від 18.11.2022 щодо порушення замовником порядку проведення процедури закупівлі у задоволенні скарги відмовлено. Зокрема, встановлено, що скаржник, подаючи тендерну пропозицію, зазначив, зокрема: «Учасник процедури закупівлі не є особою, до якої застосовано санкцію у виді заборони на здійснення у неї публічних закупівель товарів, робіт і послуг згідно із Законом України «Про санкції». Під час розгляду пропозиції учасника було виявлено, що кінцевий беніфеціарний власник учасника закупівлі ТОВ «Твій Газзбут», який має відсоток частки статутного капіталу в юридичній особі або відсоток права голосу в юридичній особі: 100, знаходиться під санкціями РНБО відповідно до державного реєстру головної бази даних про санкції накладені через напад росії на Україну. Тому замовник правомірно відхилив пропозицію учасника (скаржника).

Аналогічні висновки стосовно відсутності у Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» права участі в публічних закупівлях з тих підстав, що підсанкційна особа ОСОБА_1 є кінцевим бенефіціарним власником учасника аукціону, зроблено постійно діючою адміністративною колегією Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель у рішеннях від 23.01.2023, від 12.01.2023.

Прокурор листами від 07.08.2023 № 14.50/99-8515ВИХ-23 та № 14.50/99-8516ВИХ-23 звертався до Львівської міської ради та Західного офісу Держаудитслужби з повідомленнями про встановлення підстав та наміру здійснювати представництво інтересів держави в суді.

Вищевказані обставини стали підставою для звернення прокурора у цій справі з позовом до суду.

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Щодо представництва прокурором інтересів держави

Згідно з частинами 1-3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до частин 1, 3 статті 41 Господарського процесуального кодексу України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи. У справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Закон України «Про прокуратуру» визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.

У відповідності до абзацу 1, 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Згідно з частинами 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п.3 ч. 3 ст.129 Конституції України).

Прокурор здійснює представництво держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Для представництва інтересів держави в особі компетентного органу прокурор має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Системний аналіз положень статті 53 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону "Про прокуратуру" свідчить про те, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення її інтересів, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах, а також у разі відсутності такого органу.

В розумінні положень статей 53, 73, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор в кожному конкретному випадку при зверненні до суду з позовом повинен:

- довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави, зазначити, в чому полягає порушення матеріальних або інших інтересів держави, необхідність їх захисту, навести та обґрунтувати підстави для здійснення представництва інтересів держави в суді,

- визначити орган, уповноважений державою на здійснення відповідних функції у спірних правовідносинах, навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду,

- надати належні та допустимі докази здійснення прокурором повідомлення на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, а також надати докази того, що суб`єкт владних повноважень не здійснює або здійснює неналежним чином захист інтересів держави.

Для встановлення наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді застосовується процедура, передбачена частиною четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

У цій справі судом встановлено, що прокурор листами від 07.08.2023 № 14.50/99-8515ВИХ-23 та № 14.50/99-8516ВИХ-23 звертався до Львівської міської ради та Західного офісу Держаудитслужби з повідомленнями про встановлення підстав та наміру здійснювати представництво інтересів держави в суді.

Зокрема, Галицька окружна прокуратура зверталась листом від 21.07.2023 до Львівської міської ради (позивач 1) як до органу, наділеного повноваженнями щодо розпорядження коштами місцевого бюджету та контролю їх використання розпорядниками нижчого рівня, та просила надати до 02.08.2023 інформацію про стан виконання догорів, укладених з відповідачем 1, про вжитті заходи до усунення виявлених Західним офісом Держаудитслужби порушень та стягнення коштів, в тому числі в судовому порядку, якщо такі вживалися, то надати копії підтверджуючих документів і чи повернуті кошти, у разі невжиття відповідних заходів для захисту інтересів держави у розумний строк - повідомити про їх причини (надати належним чином завірені копії підтверджуючих документів) та повідомити чи будуть такі заходи вживатися в майбутньому з наданням підтверджуючих документів.

Департамент економічного розвитку Львівської міської ради повідомив, що Управлінням з питань надзвичайних ситуацій, цивільного захисту населення та територіальної оборони надіслано повторно лист від 25.07.2023 про припинення договору №41АВ200-1239-23 від 20.04.2023, а у разі добровільної відмови ТОВ «Твій Газзбут» від підписання додаткової угоди про розірвання договору замовниками (розпорядниками) буде вчинено заходи щодо розірвання договору в судовому порядку.

Водночас, у цій справі відсутні докази самостійного звернення позивачів до суду з відповідними позовами.

Отже, за таких обставин апеляційний господарський суд приходить до висновку про те, що в даному випадку прокуратурою дотримано вимоги щодо представництва в суді інтересів держави.

Щодо суті спору

Згідно із частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

У відповідності до частини 1, 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

За змістом статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і на захист яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є правомірним та ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Застосований судом спосіб захисту має бути правомірним - таким, що відповідає правовій природі відносин, що виникли між сторонами спору, тобто відповідати праву; тоді як ефективність характеризує спосіб захисту відповідно до критерію його дієвості у відновленні порушеного права та інтересу.

Відповідно до частини 1, 2 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Отже, визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України.

У цій справі суд встановив, що 20.04.2023 ТОВ «Твій Газзбут» (постачальник) і Управління з питань надзвичайних ситуацій, цивільного захисту населення та територіальної оборони Львівської міської ради (споживач) уклали договір № 41АВ200-1239-23 про постачання природного газу.

Прокуратура звернулася до суду з позовною заявою, в якій просила, зокрема визнати недійсним договір про постачання природного газу № 41АВ200-1239-23 від 20.04.2023, укладений між Управлінням з питань надзвичайних ситуацій, цивільного захисту населення та територіальної оборони Львівської міської ради та ТОВ «Твій Газзбут».

За приписами статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Отже, для визнання оспорюваного правочину (договору) недійсним суду необхідно встановити, що в момент вчинення такого правочину (договору) було недодержано вимоги статті 203 Цивільного кодексу.

Причому при розгляді справ, в яких позивач просить визнати недійсним правочин (договір), суд виходить з презумпції правомірності вчиненого (укладеного) правочину.

З урахуванням вказаного позивач, заявляючи вимогу про визнання недійсним правочину (договору) повинен спростовувати вказану презумпцію правомірності правочину в порядку частини 1 статті 74 ГПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Подаючи позов у цій справі, прокурор обґрунтовує поданий позов тим, що договір суперечить приписам закону, зокрема ч. 3 ст. 228 ЦК України, і підлягає визнанню недійсним.

За положеннями частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Закон України «Про публічні закупівлі» изначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад.

Згідно із частиною 1 статті 5 Закону України «Про публічні закупівлі» закупівлі здійснюються за такими принципами: 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням.

Відповідно до пункту 11 частини 1 статті 17 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник приймає рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та зобов`язаний відхилити тендерну пропозицію учасника або відмовити в участі у переговорній процедурі закупівлі (крім випадків, зазначених у пунктах 2, 4, 5 частини другої статті 40 цього Закону) в разі, якщо учасник процедури закупівлі є особою, до якої застосовано санкцію у виді заборони на здійснення у неї публічних закупівель товарів, робіт і послуг згідно із Законом України "Про санкції".

Згідно із частиною 1 статті 1 Закону України «Про санкції» з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції).

Правову основу застосування санкцій становлять Конституція України, міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, закони України, нормативні акти Президента України, Кабінету Міністрів України, рішення Ради національної безпеки та оборони України, відповідні принципи та норми міжнародного права (стаття 2 Закону України «Про санкції»).

Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про санкції» передбачено, що підставами для застосування санкцій є дії іноземної держави, іноземної юридичної чи фізичної особи, інших суб`єктів, які створюють реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, сприяють терористичній діяльності та/або порушують права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства та держави, призводять до окупації території, експропріації чи обмеження права власності, завдання майнових втрат, створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод.

За приписами частини 1 статті 4 Закону України «Про санкції» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) видами санкцій згідно з цим Законом є: 1) блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними; 1-1) стягнення в дохід держави активів, що належать фізичній або юридичній особі, а також активів, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними; 2) обмеження торговельних операцій; 3) обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України; 4) запобігання виведенню капіталів за межі України; 5) зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань; 6) анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами; 6-1) заборона поширення медіа на території України; 7) заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах; 8) заборона користування радіочастотним спектром України; 9) обмеження або припинення надання електронних комунікаційних послуг і використання електронних комунікаційних мереж; 10) заборона здійснення публічних та оборонних закупівель товарів, робіт і послуг у юридичних осіб-резидентів іноземної держави державної форми власності та юридичних осіб, частка статутного капіталу яких знаходиться у власності іноземної держави, а також публічних та оборонних закупівель у інших суб`єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт, послуг походженням з іноземної держави, до якої застосовано санкції згідно з цим Законом; 11) заборона або обмеження заходження іноземних невійськових суден та військових кораблів до територіального моря України, її внутрішніх вод, портів та повітряних суден до повітряного простору України або здійснення посадки на території України; 12) повна або часткова заборона вчинення правочинів щодо цінних паперів, емітентами яких є особи, до яких застосовано санкції згідно з цим Законом; 13) заборона видачі дозволів, ліцензій Національного банку України на здійснення інвестицій в іноземну державу, розміщення валютних цінностей на рахунках і вкладах на території іноземної держави; 14) припинення видачі дозволів, ліцензій на ввезення в Україну з іноземної держави чи вивезення з України валютних цінностей та обмеження видачі готівки за платіжними картками, емітованими резидентами іноземної держави; 15) заборона здійснення Національним банком України реєстрації учасника міжнародної платіжної системи, платіжною організацією якої є резидент іноземної держави; 16) заборона збільшення розміру статутного капіталу господарських товариств, підприємств, у яких резидент іноземної держави, іноземна держава, юридична особа, учасником якої є нерезидент або іноземна держава, володіє 10 і більше відсотками статутного капіталу або має вплив на управління юридичною особою чи її діяльність; 17) запровадження додаткових заходів у сфері екологічного, санітарного, фітосанітарного та ветеринарного контролю; 18) припинення дії торговельних угод, спільних проектів та промислових програм у певних сферах, зокрема у сфері безпеки та оборони; 19) заборона передання технологій, прав на об`єкти права інтелектуальної власності; 20) припинення культурних обмінів, наукового співробітництва, освітніх та спортивних контактів, розважальних програм з іноземними державами та іноземними юридичними особами; 21) відмова в наданні та скасування віз резидентам іноземних держав, застосування інших заборон в`їзду на територію України; 22) припинення дії міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; 23) анулювання офіційних візитів, засідань, переговорів з питань укладення договорів чи угод; 24) позбавлення державних нагород України, інших форм відзначення; 24-1) заборона на набуття у власність земельних ділянок; 25) інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом.

Отже, перелік видів санкцій, визначений у ст.4 Закону "Про санкції", не є вичерпним, про що свідчить вказівка у переліку видів санкцій - "інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом".

Втім, розкриття поняття "інших санкцій" Закон ''Про санкції'' не містить.

Відповідно до частини 1, 3 статті 5 Закону України ''Про санкції'' (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пропозиції щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій виносяться на розгляд Ради національної безпеки та оборони України Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України, Національним банком України, Службою безпеки України. Рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1, 2-21, 23-25 частини першої статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов`язковим до виконання.

Указ Президента України про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) є актом індивідуальної дії, позаяк не містить загальнообов`язкових правил поведінки, а з урахуванням рішення РНБО, уведеним в дію таким Указом, передбачає індивідуалізовані приписи щодо застосування санкцій до конкретних юридичних і фізичних осіб, тобто він адресований цим особам і спрямований на припинення конкретних правовідносин (подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 922/3069/24).

Президент України Указом від 24.06.2021 №266/2021 ввів в дію рішення РНБО від 18.06.2021 "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", згідно з яким були застосовані персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) до фізичних осіб згідно з додатком 1 та юридичних осіб згідно з додатком 2.

До позову долучено копію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18.06.2021 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» з додатком № 1, в якому зазначено під порядковим номером 538 Фірташ Дмитро Васильович (ІПН НОМЕР_1 ) та вид обмежувального заходу (відповідно до Закону України «Про санкції»): 1) блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном; 2) обмеження торговельних операцій; 3) обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України (повне припинення); 4) запобігання виведенню капіталів за межі України; 5) зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань; 6) анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами; 7) заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах; 8) повна заборона заходження іноземних невійськових суден та військових кораблів до територіального моря України, її внутрішніх вод, портів; 9) заборона видачі дозволів, ліцензій Національного банку України на здійснення інвестицій в іноземну державу, розміщення валютних цінностей на рахунках і вкладах на території іноземної держави; 10) припинення видачі дозволів, ліцензій на ввезення в Україну з іноземної держави чи вивезення з України валютних цінностей та обмеження видачі готівки за платіжними картками, емітованими резидентами іноземної держави; 11) заборона передання технологій, прав на об`єкти права інтелектуальної власності; 12) позбавлення державних нагород України, інших форм відзначення; 13) інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим Законом України «Про санкції».

У додатку 2 до рішення РНБО від 18.06.2021, в якому наведений перелік юридичних осіб, до яких застосовуються обмежувальні заходи (санкції), ТОВ "Твій Газзбут" не зазначене. Тобто, ТОВ "Твій Газзбут" не включене до переліку юридичних осіб, щодо яких застосовуються персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції).

З огляду на це, враховуючи те, що згідно з додатком 2 до рішення РНБО від 18.06.2021 ТОВ "Твій Газзбут" не включене до переліку юридичних осіб, щодо яких застосовуються персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції), зважаючи на те, що Указ Президента України про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) є актом індивідуальної дії, апеляційний господарський суд констатує, що застосування персональних санкцій до фізичної особи ОСОБА_1 не означає, що такі санкції є такими, що застосовані до ТОВ "Твій Газзбут", кінцевим бенефіціарним власником якого є ОСОБА_1 .

Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постанові від 02.07.2025 у справі №922/3069/24.

Згідно із частиною 1, 3 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» товариство несе відповідальність за своїми зобов`язаннями всім належним йому майном. Товариство не відповідає за зобов`язаннями своїх учасників.

Верховний Суд у постанові від 12.12.2024 у справі №922/3275/23 зазначив, що санкції, застосовані персонально до фізичної особи, не можуть бути застосовані до юридичної особи, кінцевим бенефіціарним власником якої є така фізична особа, оскільки ТОВ "Твій Газзбут" є самостійною юридичною особою та не відповідає по зобов`язаннях свого учасника.

Отже, з урахуванням вищенаведених норм, правових позицій Верховного Суду, встановлених фактичних обставин справи та мотивів, наведених у цій постанові, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для застосування у справі, яка розглядається, положень частини 3 статті 228 ЦК України, оскільки оспорюваний договір між сторонами укладено за результатами відкритих торгів у відповідності до Закону України «Про публічні закупівлі», а застосовані до ОСОБА_1 санкції не поширюються на ТОВ "Твій Газзбут", оскільки носять індивідуальний характер для такої фізичної особи.

У справі № 914/2472/23 суд встановив, що оспорюваний договір виконувався його сторонами. На виконання договору вони підписали акти приймання-передачі природного газу за червень 2023 на суму 23301,30 грн, який оплачений відповідачем-2 (споживачем) 18.07.2023; за травень 2023 на суму 22201,90 грн, який оплачений споживачем 28.06.2023; за липень 2023 на суму 24752,57 грн, який оплачений споживачем 30.08.2023; за серпень 2023 на суму 23000,14 грн, який оплачений споживачем 12.09.2023, тобто всього на суму 93255,91 грн.

Крім того, необхідно зазначити, що передбачені ч.3 ст.228 ЦК України санкції є не компенсаційними, а конфіскаційними санкціями, які передбачають стягнення усього отриманого за правочином на користь держави. Ці санкції спрямовані не на відновлення правового стану, який існував до порушення, а на покарання осіб, які порушили законодавчу заборону вчиняти правочин, який не відповідає інтересам держави і суспільства.

Відповідно до практики ЄСПЛ конфіскація без вироку суду (Non-Conviction Based Confiscation - NCBC) розглядається як втручання у право власності, захищене ст.1 Першого протоколу до Конвенції.

Застосування наслідків, передбачених ч.3 ст.228 ЦК є втручанням держави у право власності приватних осіб. Тому підлягає застосуванню ст.1 Першого протоколу до Конвенції. Відповідно до зазначеної статті кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

За усталеною практикою ЄСПЛ критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями ст.1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

- втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними;

- якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів;

- втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення ст.1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.

Отже, для застосування частини 3 статті 228 ЦК України повинні бути виключні випадки, передбачені вказаною нормою, оскільки в протилежному випадку це буде втручанням у право на мирне володіння майном із гарантіями ст.1 Першого протоколу до Конвенції.

Підсумовуючи усе вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що у цій справі відсутні підстави для застосування частини 3 статті 228 ЦК України, а відтак суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним договору про постачання природного газу № 41АВ200-1239-23 від 20.04.2023, укладеного між Управлінням з питань надзвичайних ситуацій, цивільного захисту населення та територіальної оборони Львівської міської ради та ТОВ «Твій Газзбут».

Враховуючи відмову у задоволенні вказаної позовної вимоги, суд правильно виснував про відсутність підстав для задоволення позову в частині позовної вимоги щодо стягнення з ТОВ «Твій Газзбут» на користь Управління з питань надзвичайних ситуацій, цивільного захисту населення та територіальної оборони Львівської міської ради коштів в сумі 93255,91 грн, а з Управління з питань надзвичайних ситуацій, цивільного захисту населення та територіальної оборони Львівської міської ради одержані ним за рішенням суду 93255,91 грн - в дохід держави.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду ухвалено з дотриманням норм процесуального права, правильним застосуванням норм матеріального права та із повни з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а відтак суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Доводи апелянта не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують висновків, наведених в рішенні Господарського суду Львівської області від 20.05.2026 у справі № 914/2472/23.

Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Відповідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, ухвалив законне, обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення – без змін.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись, ст. ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд –

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Львівської обласної прокуратури за Вих. № 15/2-728вих-26 від 05.06.2026 (вх. № 01-05/1836/26 від 08.06.2026) залишити без задоволення, рішення Господарського суду Львівської області від 20.05.2026 у справі № 914/2472/23 – без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на апелянта.

Справу повернути в Господарський суд Львівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддя О.В. Зварич

Суддя І.Ю. Панова

Суддя Д.В. Шаповал

Оригінал: reyestr.court.gov.ua